Постанова

від 26.11.2024 по справі 120/1395/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1395/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

26 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації в особі директора Задорожної Ольги Іванівни, Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації в особі директора Задорожної Ольги Іванівни (далі - Департамент, відповідач 1), Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова (далі- ВОКЛ ім. М.І. Пирогова, Лікарня, відповідач 2), в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Вінницької обласної клінічної лікарні імені Пирогова щодо не розгляду звернення від 23.01.2024.

-визнати протиправною бездіяльність Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА Ольги Задорожної, щодо неналежного розгляду та не направлення скарги за належністю.

- зобов`язати Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА розглянути мою скаргу повторно з врахуванням висновків суду.

-допустити рішення суду, в частині зобов`язання Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА розглянути мою скаргу повторно, до негайного виконання.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.01.2024 року ОСОБА_1 уклав декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу на базі КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР».

Того ж дня, 23.01.2024 ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав заяву, в якій просив витребувати його амбулаторну карту з ЦПМСД № 5 м. Вінниця у зв`язку із заключенням декларації із сімейним лікарем в К0НП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР».

В подальшому, 26.01.2024 ОСОБА_1 подав до Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації скаргу, в якій зазначив, що 23.01.2024 засобами електронної пошти він надіслав звернення на офіційну електронну адресу КНП «ВОКЛ ім.М.І. Пирогова ВОР», однак станом на 11:30 год. 26.01.2024 його звернення не було зареєстроване.

У зв`язку з чим позивач вважає, що є факт порушення Закону України «Про звернення громадян» №393 та його прав відповідно до ст. 40 Конституції України, тому в скарзі просив Департамент:

- встановити відповідальних осіб та вижити заходи стягнення;

- зобов`язати директора ВОКЛ ім. М.І. Пирогова розглянути його звернення негайно;

- перевірку, розгляд скарги просив провести за його участі, узгодивши дату і час.

На що, 29.01.2024 Директор Департаменту Вінницької ОВА підготувала відповідь, якою повідомила про направлення скарги до Вінницької обласної клінічної лікарні імені Пирогова, тобто на думку позивача всупереч абз. 4 ст. 7 Закону України № 393.

Разом з тим, позивач вважає протиправною бездіяльність Вінницької обласної клінічної лікарні імені Пирогова щодо не розгляду його звернення від 23.01.2024. та протиправною бездіяльність Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА щодо неналежного розгляду та не направлення скарги за належністю, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА щодо неналежного розгляду та не направлення скарги за належністю та зобов`язання Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА розглянути скаргу позивача повторно з врахуванням висновків суду. Також, суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога про допустити рішення суду, в частині зобов`язання Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА розглянути його скаргу повторно, до негайного виконання, оскільки така є похідною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).

Цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, та встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ч. 1 ст.5 цього Закону звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (ч.1 ст.7 Закону № 393/96-ВР).

При цьому частинами третьою, четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства звернення громадян мають розглядатися тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 800/580/17.

За змістом частини 1, 3, 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

За приписами статті 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно із ст.19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

За приписами частини першої, другої статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Таким чином, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов`язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).

Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі №813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Щодо доводів позивача про те, що 23.01.2024 він надіслав заяву до Вінницької обласної клінічної лікарні імені Пирогова на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив витребувати його амбулаторну карту з ЦПМСД № 5 м. Вінниця у зв`язку із заключенням декларації із сімейним лікарем в К0НП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР», однак таке не було роздруковано та зареєстровано, що є оскаржуваною бездіяльністю в порушення ст. 40 Конституції України, то слід зазначити, що звернення ОСОБА_1 від 23.01.2024 було зареєстроване КНП «ВОКЛ ім. М.І.Пирогова ВОР» 26.01.2024 за вх. №01.01-24/173.

Матеріалами справи підтверджено, що листом від 02.02.2024 КНП ЦПМСД № 5 м. Вінниці амбулаторну карту ОСОБА_1 направлено до ВОКЛ ім. М.І. Пирогова, яка отримана Лікарнею 05.02.2024, дані обставини не заперечуються позивачем.

Так, згідно листа ВОКЛ ім. М.І. Пирогова від 07.02.2024 адресованого ОСОБА_1 , адміністрація КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» повідомила ОСОБА_1 , що Лікарнею отримано його медичну карту амбулаторного хворого від КНП «ЦПМСД № 5 у м. Вінниці».

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність протиправної бездіяльніості Вінницької обласної клінічної лікарні імені Пирогова щодо не розгляду звернення позивача від 23.01.2024.

Відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції, після отримання скарги позивача від 26.01.2024, задля перевірки наведених у ній фактів та реагування на них Департамент звернувся до КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» з листом від 29.01.2024 за № 27-К-72-2-82, в якому, на підставі ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» направив звернення ОСОБА_1 за належністю для розгляду та надання відповіді заявнику в термін встановлений чинним законодавством.

Листом від 26.02.2024 директор КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його скарги від 26.01.2024. Зі змісту листа слідує, що отримавши електронне звернення з темою «Заява, надати ВХ» з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 воно одразу не було відкрито та зареєстроване, оскільки було виявлено попередження щодо небезпеки у разі відкриття змісту такого повідомлення. Діловод побачивши це, повідомила організатора діловодства, за наслідком чого було прийнято рішення про обрання безпечного варіанту поведінки у цій ситуації, оскільки неправильно прийняте рішення ставить під загрозу інформаційну безпеку Лікарні, що містить різного роду інформацію, що має обмежений доступ та, у разі порушення режиму доступу до якої, встановлена відповідальність. Окрім цього, в Лікарні затверджено План впровадження заходів інформаційної безпеки в КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР», що включає, зокрема, Політику антивірусного захисту, затверджену директором Закладу, згідно положень якої забороняється відкривати прикріплені файли електронних листів, отриманих з невідомих або недостовірних джерел. Вказані обставини підтверджуються наданими поясненнями діловода Кашпрук С.І . Таким чином, вимога щодо застосування стягнення не є обґрунтованою та не знаходить свого підтвердження.

Так, частиною 7 статті 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, крім іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Суд звертає увагу, що у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов`язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).

Позивач вказує, що Департамент в порушення абзацу 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» листом від 29.01.2024 направив скаргу позивача до ВОКЛ ім. М.І. Пирогова.

Відповідно до Положення про Департамент, затвердженого розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 30 липня 2020 року №486 (далі - Положення), до повноважень відповідача 1 віднесено здійснення організаційного і методичного керівництва роботою закладів охорони здоров`я з питань надання лікувально-профілактичної допомоги, забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення на території області та забезпечення доступу до інформації розпорядником якої є і забезпечення в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно захисту інформації з обмеженим доступом.

Встановлено, що 29.01.2024 року за вихідним реєстраційним № 27-К-72-2-82 відповідач 1 на скаргу позивача, в межах своєї компетенції, надав обґрунтовану письмову відповідь, розглянуту з дотриманням терміну, визначеного законом і надіслану на зазначену позивачем у скарзі адресу, що не заперечується позивачем.

Таким чином, відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність Департаменту щодо неналежного розгляду, оскільки останнім було здійснено розгляд та повідомлено про результат такого розгляду.

При цьому, як зазначив відповідач 1, згідно зі статтею 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження управління закладами охорони здоров`я та організація медичного обслуговування, які належать територіальним громадам, в тому числі делеговані повноваження: забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності медичного обслуговування на відповідній території.

Згідно статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», визначено, що керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту.

Відповідач 1 вказав, що керівник Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» (Відповідач 2) перебуває в безпосередніх трудових відносинах із Вінницькою обласною Радою (безпосередній власник, згідно установчих документів Відповідача 2, є Вінницька обласна Рада, якій Відповідач 2 є підпорядкованим, підзвітним і підконтрольним).

Суд звертає увагу, що вирішення питань належної організації роботи закладу охорони здоров`я, його структурних підрозділів, зокрема, організації надання медичних послуг (у тому числі в частині забезпечення належного виконання медичними працівниками відповідного закладу своїх обов`язків), згідно вищенаведеного є обов`язком керівника такого закладу.

У зв`язку з чим, Департаментом 29.01.2024 на адресу Вінницької обласної клінічної лікарні ім.М.І. Пирогова надіслано звернення ОСОБА_1 від 26.01.2024 для розгляду такого за належністю, перевірки фактів, вжиття заходів реагування та надання відповіді заявнику.

При цьому, у скарзі від 26.01.2024 позивач не вказував на порушення його прав саме керівником закладу Лікарні, а тому, саме керівник закладу наділений повноваженнями щодо встановлення відповідальних осіб та притягнення таких осіб до відповідальності, у разі виявлення в діях таких осіб неправомірних дій.

У зв`язку з чим Адміністрація КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної Ради» листом від 26.02.2024 і повідомила позивача про результат розгляду його скарги.

Доводи апелянта щодо несвоєчасного отримання письмового запрошення участі у розгляді його скарги спростовуються наявним у матеріалах справи листом КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» від 19.02.2024 року № 01.01-25/646 з належним підтвердженням його вручення як засобами поштового зв`язку, так і засобами електронного поштового зв`язку.

Стосовно доводів апелянта щодо термінів розгляду його звернення, зокрема, в частині обов`язкового його розгляду в термін не більше 15-ти днів, то слід зазначити, що за результатами звернення відповідь в обов`язковому порядку має бути надана не пізніше місяця від дня надходження звернення і що Закон України «Про звернення громадян» не конкретизує, які саме звернення не потребують додаткового вивчення.

Подібні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №9901/118/20.

Більше того, норма статті 20 Закону України «Про звернення громадян» не містить і застережень щодо обов`язкового повідомлення заявника про додаткове вивчення звернення понад п`ятнадцятиденний термін. Така вимога встановлена лише якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, у такому випадку, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.

В межах спірних правовідносин суд констатує, що 29.01.2024 року за вихідним реєстраційним № 27-К-72-2-82 відповідач 1 на скаргу позивача, в межах своєї компетенції, надав обґрунтовану письмову відповідь, розглянуту з дотриманням терміну, визначеного законом і надіслану на зазначену позивачем у скарзі адресу, що не заперечується позивачем.

Суд погоджується із доводами відповідача 1, що останній не вповноважений зобов`язувати до вчинення будь-яких дій стосовно питань порушених у скарзі позивача та притягувати до відповідальності осіб (працівників), з якими не перебуває у безпосередніх трудових відносинах, у зв`язку з чим керуючись частиною 3 статтею 7 Закону України «Про звернення громадян», скарга позивача була надіслана відповідачем 1 за належністю до відповідача 2 для розгляду, та надання відповіді позивачу в термін встановлений чинним законодавством, про що позивач був письмово повідомлений.

З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА щодо неналежного розгляду та не направлення скарги за належністю та зобов`язання Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА розглянути скаргу позивача повторно з врахуванням висновків суду.

Також не підлягає задоволенню вимога про допустити рішення суду, в частині зобов`язання Директора Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА розглянути його скаргу повторно, до негайного виконання, оскільки така є похідною.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.