Постанова

від 26.11.2024 по справі 724/3010/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 724/3010/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук Т.М.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

26 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Хотинського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2922112 від 27.08.2024.

Також, позивач просив закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 23.10.2024 адміністративний позов задоволено.

Постанову серії ЕНА №2922112 від 27 серпня 2024 року, винесену поліцейським Відділення поліції №2 (м.Хотин) Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержантом поліції Ратовським Денисом Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з цим, в апеляційній скарзі представник відповідача просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 27 серпня 2024 року поліцейським ВП №2 (м.Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області сержантом поліції Ратовським Д.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2922112, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн (а.с.44).

Згідно вказаної постанови водій ОСОБА_1 27 серпня 2024 року о 12:00 год. в м. Хотин по вул.Шевченка, 59-Б, Чернівецької області, керуючи транспортним засобом марки «МАХХТЕR «Neos» б/н, не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1. «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП,

Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №2922112 від 27.08.2024 вбачається, що до неї додано відео з бодікамери (пункт 7).

Не погоджуючись з вказаною постановою про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у пп. "а" п.2.1. ПДР України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

В свою чергу, позивач заперечує факт вчинення правопорушення та зазначає, що належний йому електричний скутер «MAXXTER «Neos» б/н, обладнаний електродвигуном потужністю 1,5 кВт, а тому останній не має обов`язку отримувати посвідчення водія категорії А1 для керування відповідним транспортним засобом.

Як вбачається із наданого позивачем технічного паспорту електричний скутер модель-«MAXXTER», яким керував останній має потужність електричного двигуна 1500 Вт (модель «Neos»).

Таким чином, 1500 Вт=1,5 кВт.

Згідно п.1.10 Закону «Про дорожній рух» механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється, в тому числі, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

До категорії «А1» відносяться транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони відносяться до механічних транспортних засобів в розумінні Закону України «Про дорожній рух».

На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.

Враховуючи те, що транспортний засіб, яким керував позивач, не є механічним транспортним засобом, для керування якого встановлено обов`язок мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом з відповідною категорією, зокрема категорії А1, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а відтак оскаржувана постанова є неправомірною.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надані належні та допустимі докази, які свідчать про обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови в зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню шляхом скасування постанови серії ЕНА №2922112 від 27.08.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, однак не погоджується з процесуальним висновком суду першої інстанції (в резолютивній частині, а саме зазначення щодо відмови у задоволенні позовної заяви), з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пп."а" п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до вимог п. 2.13 ПДР України, Право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку;

Транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВ.

Пунктом 1.10 ПДР України, визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Отже, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.

Отже, електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт.

Пунктом 1.10 ПДР України, наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного із них.

Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином, Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.

Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як встановлено з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, з наданого позивачем технічного паспорту електричний скутер модель-«MAXXTER», яким керував позивач має потужність електричного двигуна 1500 Вт (модель «Neos»).

Отже, відповідно до технічного паспорту, характеристик та вимог законодавства, транспортний засіб марки «МАХХТЕR «Neos» (в межах даної справи) не є механічним транспортним засобом, так як його потужність електродвигуна становить менше 3 кВт.

Щодо доводів апелянта, що електричний (електроскутер) «МАХХТЕR «Neos», яким керував позивач є транспортним засобом, який за своїми технічними характеристиками прирівняний до мопеду чи іншого двоколісного транспортного засобу та повинен пред`явити на вимогу поліцейського посвідчення категорії А1, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту п.п. «а» п. 2.1 ПДР України обов`язок мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом встановлений для водіїв саме механічних транспортних засобів. В свою чергу, транспортний засіб марки «МАХХТЕR «Neos» (в межах даної справи) не є механічним транспортним засобом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі, оскільки відповідачем не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції та залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає в межах ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.