Постанова

від 20.11.2024 по справі 140/9718/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/9718/24 пров. № А/857/26243/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (головуючого судді Дмитрука В.В., ухвалену в порядку письмового провадження в м. Луцьк) про вжиття заходів забезпечення позову у справі №140/9718/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКАРТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «МАКАРТРАНС» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань припинення доступу позивача до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки протоколу №9 від 29.08.2024, який затверджений наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №723 від 12.09.2024.

25.09.2024 позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії протоколу №9 від 29.08.2024, який затверджений наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №723 від 12.09.2024, а також заборони припиняти доступ позивача до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року заяву задоволено частково. Зупинено дію рішення Комісії з питань припинення доступу товариству з обмеженою відповідальністю «МАКАРТРАНС» (код ЄДРПОУ 40799729) до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки, протокол від 29.08.2024 №9, яке затверджене наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.09.2024 №723, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/9718/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАКАРТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення. В задоволенні решти вимог заяви, - відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта Сусло Л.А. в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Комісії з питань припинення доступу ліцензіатів до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки від 29.08.2024, протокол від 29.08.2024 №9, яке затверджено наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.09.2024 №723, припинено доступ ТзОВ «МАКАРТРАНС» до ЄКІС на три місяці з наступного робочого дня після прийняття наказу про затвердження рішення Комісії.

ТзОВ «МАКАРТРАНС» звернулося до суду щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань припинення доступу позивача до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки протоколу №9 від 29.08.2024, який затверджений наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №723 від 12.09.2024.

Також до суду подано заяву позивачем про забезпечення позову.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її часткову обґрунтованість.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зауважує, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

За приписами частин 4-6 статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Так, відповідно до пункту 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (з наступними змінами), у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: два водії на вантажному транспортному засобі ліцензіата; три водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

Судом встановлено, що рішенням Комісії з питань припинення доступу ліцензіатів до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки від 29.08.2024, протокол від 29.08.2024 №9, яке затверджено наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.09.2024 №723, припинено доступ ТзОВ «МАКАРТРАНС» до ЄКІС на три місяці з наступного робочого дня після прийняття наказу про затвердження рішення Комісії.

При цьому установлено, що основним видом економічної діяльності ТзОВ «МАКАРТРАНС» є 49.41 вантажний автомобільний транспорт, також у ТзОВ «МАКАРТРАНС» наявна ліцензія на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім небезпечних вантажів та небезпечних відходів), строк дії ліцензії - необмежений, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.08.2023 та витяг Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.07.2024.

Крім того згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, також сум нарахованого єдиного внеску за ІІ квартал 2024 року, у ТзОВ «МАКАРТРАНС» за ІІ квартал 2024 року кількість працівників становить понад 90 штатних працівників.

Згідно з інформацією з ЄКІС за перевізником ТзОВ «МАКАРТРАНС» зареєстровано 88 транспортних засобів (заявник зазначає про 89 транспортних засобів, натомість долучені до справи та заяви про забезпечення матеріали свідчать саме про кількість 88).

Позивачем також долучено договори на виконання міжнародних перевезень вантажів, зокрема, з ТзОВ «ЄЛОГІСТ», ТзОВ «ОНІКС ТРЕЙД ЛОПСТИК», ТзОВ «БІГС-2009», ТзОВ «УКРТРАНСІНВЕСТ», ФОП ОСОБА_1 , ТзОВ «Альфа ФАРМ» ПОЛЬЩА, ПП «ФАРМАЦЕВТИЧНА ФАБРИКА «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ЕЛЬФА», ТзОВ «МАЦІБОР», ПП ВТК «ЛУКАС», ТзОВ «ВЕЛА-ТРАНС ЛТД», заявки на міжнародні перевезення, акти виконаних транспортних послуг, з яких вбачається, що позивач у червні - серпні 2024 року здійснював міжнародне перевезення вантажів.

При цьому, з відомостей з ЄКІС (запит на перетин кордону станом на 11.09.2024) вбачається, що водіями ТзОВ «МАКАРТРАНС» у період з 01.08.2024 по 11.09.2024 здійснено 168 перетинів кордону.

Відповідно до довідки ТзОВ «МАКАРТРАНС» від 20.09.2024 №75 за серпень 2024 року ним нараховано податки на загальну суму 628600 грн; у період з 13.09.2024 по 20.09.2024 наказ Укртрансбезпеки №723 від 12.09.2024 про відключення від системи «Шлях» вплинув на роботу доставки вантажів міжнародного сполучення, вся діяльність підприємства зупинена, дохід відсутній, відповідно заробітна плата працівників не буде нараховуватися, а сплата податків призупинена повністю.

Також позивач до заяви про забезпечення позову долучив листи-претензії контрагентів-нерезидентів, зокрема: - EXIMCOMPANY OU сім авто на маршрут м. Дніпро(Україна) - Шауляй(Литва) 200(двісті) Євро за кожну за кожне авто а в сумі 1400( тисяча чотириста) Євро за зрив завантаження; - CORCEL IBERTRANS S.L. відповідно до договору №23 від 09.09.2024 згідно якого Перевізник мав надати і 7 (сімнадцять) авто по маршруту Україна, Чернігівська обл. Менський р-н, с. Киселівка - м. Гамбург Німеччина 500(п`ятсот) Євро за кожне авто а в сумі 8500(вісім тисяч п`ятсот) Євро; - AGROTREND OU. відповідно до договору №117 від 10.09.2024 згідно якого Перевізник мав надати 17 (сімнадцять) авто по маршруту м. Кривий Ріг (Україна) Плунге (Литва) бОО(п`ятсот) Євро за кожну добу; - ТОВ «О.С.П.АРГО» заключено заявку №12/09/24-3 від 12.09.2024 згідно якого Перевізник мав надати 2 (два) авто на перевезення вантажу 200(двісті) Євро за кожну добу штрафні санкції; - Boferm SP.Zo.o. заключено заявку №09/09/24 від 11.09.2024 згідно якого Перевізник за порушення термінів доставки буде нарахований штраф 200(двісті) Євро за кожну добу штрафні санкції; - Leona 7 EAD заключено заявку №10/09/24 від 10.09.2024 згідно якої Перевізник за порушення термінів доставки буде нарахований штраф 200(двісті) Євро за кожну добу штрафні санкції; - Mixtrade SP.Z0.0 заключено заявку №309035/03 від 09.09.2024 згідно якої Перевізник за порушення термінів доставки буде нарахований штраф 300(триста) Євро за кожну добу штрафні санкції; - VERNUS SP.Zo.o заключено заявку №10647 від 10.09.2024 згідно якої Перевізник за порушення термінів доставки буде нарахований штраф 200(двісті) Євро за кожну добу штрафні санкції.

Станом на 25.09.2024 за кожну добу відсутності доступу до Єдиного комплексу інформаційний систем Укртрансбезпеки на ТзОВ «МАКАРТРАНС» нараховуються потенційні збитки в розмірі 10300 (десять тисяч триста) Євро.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що припинення доступу ТзОВ «МАКАРТРАНС» до ЄКІС згідно оскаржуваного рішення призводить до фактичного позбавлення позивача права на здійснення основного виду господарської діяльності, що у свою чергу призводить до неможливості виконання позивачем обов`язків щодо сплати податків і зборів, неможливості виконання своїх договірних зобов`язань перед третіми особами та необхідності скорочення штату працівників та їх вимушеного звільнення.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення призводить до неможливості виконання договірних зобов`язань, впливає на права та обов`язки не тільки заявника, а і його контрагентів, відповідно суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з доставки вантажів міжнародного сполучення.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, існують підстави визначені пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, таким чином наведені ТзОВ «МАКАРТРАНС» обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а також інших осіб, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні з аналізом всіх обставин справи.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справа № 380/16918/23, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

При цьому суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 в пункті 77 зазначив, що обсяг зобов`язань Договірних держав за статтею 13 змінюється в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом (див. рішення в справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Такий засіб має бути достатньою мірою гарантовано не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, ухвалу щодо прийнятності в справі «Міфсуд проти Франції» (Mifsud v. France) [ВП], заява № 57220/00, ECHR 2002-VIII).

Враховуючи вищевказані норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, наведені позивачем підстави є необхідними, свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника в частині задоволеної судом щодо забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі №140/9718/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 25.11.2024