Постанова

від 26.11.2024 по справі 460/3457/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/3457/24 пров. № А/857/17008/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівОбрізко І.М., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року (головуючий суддя Дуляницька С.М.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Рівне у справі № 460/3457/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

18.03.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протравною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшеної до 100000,00 за період з 19.02.2023 по 14.07.2023 включно; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 19.02.2023 по 14.07.2023 включно, виходячи з її розміру 100000,00 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються військовослужбовці, зазначені в підпункті 3 пункту 2 цих Порядку та умов, у тому числі ті, які, зокрема, перебувають у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки. Суд першої інстанції зазначив, що позивач проходив лікування з моменту вогнепального поранення (19.02.2023) по 14.07.2023 (включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та перебування у відпустці за станом здоров`я), а отже такі періоди підлягають врахуванню до періоду, протягом якого позивач має право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн відповідно до Постанови №168. Суд першої інстанції вказав, що факт пов`язаності поранення (контузії, травми, каліцтва) позивача із захистом Батьківщини та факти перебування позивача на стаціонарному лікуванні, а також перебування у відпустці за станом здоров`я відповідачем не заперечується. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім' ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн за період 19.02.2023 по 14.07.2023, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та/або перебування у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням 19.02.2023, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що за спірні періоди додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 виплачувалась позивачу у таких розмірах:

- 20.02.2023 28.02.2023 8 днів 100 000 грн. виплачена в березні 2023 на підставі наказів №73 від 04.03.2023 та №74 від 04.03.2023;

- 01.03.2023 31.03.2023 31 день 100 000 грн. виплачена в квітні та травні 2023 на підставі наказів №111 від 05.04.2023, №144 від 05.05.2023, №112 від 05.04.2023;

- 01.04.2023 03.04.2023 3 дні 100 000 грн. виплачена в травні 2023 на підставі наказів №144 від 05.05.2023, №145 від 05.05.2023;

- 01.05.2023 31.05.2023 31 день 30 000 грн. виплачена в червні 2023 на підставі наказу №174 від 05.06.2023

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції зазначені обставини виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за вказані періоди були залишені без уваги, що призвело до ухвалення неправосудного рішення. Скаржник наголошує, що включення військовослужбовця до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за час стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) без надання військовослужбовцем відповідних документів (виписок з медичної картки стаціонарного хворого) та без звернення із відповідним рапортом не відповідає положенням Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» відповідно до ст. 12 якого про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Скаржник стверджує, що висновок суду першої інстанції про необхідність виплати додаткової винагороди за весь спірний період стаціонарного лікування не відповідає обставинам справи та побудований в результаті невірного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

19.02.2023 під час несення служби в м. Бахмут Бахмутського району Донецької області позивач потрапив під ворожий обстріл з автоматичного гранатомета станкового, внаслідок чого отримав поранення.

Згідно з довідкою від 04.09.2023 №4709 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 в період з 09.02.2023 по 28.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи у Донецькій області.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.07.2023 №221 солдата ОСОБА_1 (Г-119251), який здав справи і обов`язки за посадою водія - електрика відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 3-го батальйону оперативного призначення та перемішений наказом командувача Національної гвардії України від 09.06.2023 №121 о/с для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, 21.07.2023.

Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 18 липня по 20 липня 2023 року проведено розслідування нещасного випадку, який стався 19 лютого 2023 року під час несення служби на вогневій позиції « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 3БОП 3броп в АДРЕСА_1 , з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами проведеного розслідування нещасного випадку складено акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) що стався 19.02.2023 приблизно о 02 годині 00 хвилин, зі змісту якого вбачається, що в ході проведеного розслідування нещасного випадку по факту отримання поранення військовослужбовцем комісією встановлено, зокрема, що 19 лютого 2023 року приблизно о 02 годині 00 хвилин під час несення служби на вогневій позиції «ЦЕЗАР» 3БОП 3броп в АДРЕСА_1 , солдат ОСОБА_1 потрапив під ворожий обстріл з автоматичного гранатомета станкового, внаслідок чого отримав поранення. Після отримання поранення солдата ОСОБА_1 було евакуйовано до ЛСБ Калинівка Донецької області, де надано першу медичну допомогу. Згідно висновку комісії - нещасний випадок (у тому числі поранення) з солдатом ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

За результатами розслідування складено Акт №526/23 від 20.07.2023 Форми П-5 про нещасний випадок (у тому числі поранення) солдата ОСОБА_1 , в п.9 якого зазначено про отримані ним травми (а.с. 16).

В подальшому, згідно медичної характеристики солдата ОСОБА_1 :

-позивач з 20.02.2023 по 22.02.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» ПМР.

-з 24.02.2023 по 06.03.2023 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в КП «Волинська обласна клінічна лікарня» ВОР;

-06.03.2023 позивачу проведено медичний огляд ВЛК госпітальною при КП «Волинська обласна клінічна лікарня» на визначення придатності до подальшої служби, згідно якого позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів;

-03.04.2023, згідно медичної характеристики, було проведено медичний огляд ОСОБА_1 гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_3 на визначення придатності до подальшої служби, згідно з яким позивач потребує медичної реабілітації в КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» терміном 30 календарних днів;

-02.05.2023, згідно медичної характеристики, позивачу проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК №2 в/ч НОМЕР_3 на визначення придатності до подальшої служби, згідно якого ОСОБА_1 потребує медичної реабілітації в КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» терміном 22 календарних днів;

-23.05.2023 було проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК №2 в/ч НОМЕР_3 на визначення придатності до подальшої служби, згідно якого ОСОБА_1 потребує медичної реабілітації в КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» терміном 30 календарних днів;

-з 27.06.2023 по 14.07.2023 позивач перебував у КНП «Міська лікарня №2» РМР;

-з 28.09.2023 по 11.10.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні ДУ «ТМО МВС України по Рівненській області»;

-з 08.12.2023 по 22.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни».

Вважаючи, що позивачу не було нараховано та виплачено грошове забезпечення у належному розмірі за період після отримання ним поранення з 19.02.2023 по 14.07.2023, а саме не нараховано та не виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я, останній звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до п.17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України №64 від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан, який триває по сьогодні.

На виконання Указів Президента України №64 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 була прийнята Постанова №168, пунктом першим якої передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

01.04.2022 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 були внесені зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Судом встановлено, що позивач отримав травму під час безпосередньої участі у бойових діях, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Беззаперечним є і той факт, що позивач тривалий час перебував у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що у розпорядженні відповідача були наявні докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв`язку із захистом Батьківщини в спірні періоди.

Зважаючи на характер травми, що зазначений у вказаній вище довідці ВЛК, позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, як такий, що перебуває у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Проте із змісту довідки про доходи №656 від 23.11.2023, не вбачається нарахування позивачу у такі періоди додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв`язку із захистом Батьківщини згідно Постанови №168 в повному обсязі.

Отже, враховуючи наведені вище положення нормативно-правових актів та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн на місяць, як такий, що отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, за всі періоди перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), оскільки лікування пов`язане саме з отриманим пораненням 19.02.2023, та за всі періоди перебування у відпустці для лікування після цього ж тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.

Щодо аргументів скаржника про необхідність звернення військовослужбовця із відповідним рапортом для нарахування йому надбавки, передбаченої Постановою №168, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).

У Довідці обов`язково слід зазначати:

військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини;

інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста;

обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва);

підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн. за час цієї відпустки.

Аналіз наведених правових норм показав, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, гарантується і військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

В контексті спірних правовідносин, слід враховувати, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється за наказом командира військової частини, виданого на підставі довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) та оформленої командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

Отже, особливості нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, свідчать про те, що такий вид додаткової винагороди здійснюється за наявності відповідних обставин, на підставі наказу командира військової частини та не поставлена в залежність від подання військовослужбовцем відповідного рапорту.

Виходячи з обставин цієї справи, судом першої інстанції правильно враховано, що факт безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також одержання ним під час таких заходів вогнепального сліпого поранення підтверджено шляхом оформлення (видачі) відповідних Довідок.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн за період з 19.02.2023 по 14.07.2023, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я ( у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров`я до іншого, та/або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням 19.02.2023, пов`язаним із захистом Батьківщини. та є підставою нарахувати та виплатити спірну додаткову грошову винагороду виходячи із розрахунку до 100 000, 00 грн на місяць за період з 19.02.2023 по 14.07.2023 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення від одного до іншого закладу охорони здоров`я, або перебування у відпустці для лікування після порання з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №460/3457/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді І. М. Обрізко Н. М. Судова-Хомюк