Постанова

від 13.11.2024 по справі 914/1306/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 р. Справа №914/1306/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій «Молдова» б/н від 26.09.2024 (вх. № 01-05/2707/24 від 27.09.2024, вх. № 01-05/2728/24 від 30.09.2024, вх. № 01-05/2744/24 від 01.10.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 (повний текст рішення складено 10.09.2024. м. Львів, суддя М.М. Петрашко)

у справі № 914/1306/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславтепло», м. Трускавець Львівської області

до відповідача Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій «Молдова», м. Трускавець Львівської області

про стягнення 627 600,69 грн.

за участю представників:

позивача: Петрінець Б.Р.;

відповідача: Вовненко О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бориславтепло» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій «Молдова» про стягнення 627 600,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зобов`язання, передбачені договором №07/09/2022 постачання теплової енергії щодо оплати коштів за поставлену теплову енергію, виконав частково, з огляду на що станом на дату звернення до суду з позовною заявою у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлену у грудні 2022 році теплову енергію в розмірі 509 890, 00 грн.

Керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 78 617, 38 грн та 3% в розмірі 39 093,31 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій "Молдова» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславтепло» 509 890, 00 грн основного боргу, 78 617, 38 грн інфляційних втрат, 39 093, 31 грн 3% річних та 9 414, 01 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції вказав, що підписаний сторонами без зауважень акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №45 від 28.12.2022 на суму 609 890, 00 грн з ПДВ свідчить про те, що позивач передав, а відповідач прийняв у грудні 2022 році теплову енергію на вказану суму. Докази виставлення претензій, оскарження, скасування чи визнання недійсним вказаного акту в матеріалах справи відсутні, а тому цей акт є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо його оплати.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, а саме із долучених позивачем до позовної заяви банківських виписок по особовому рахунку, відповідач 19.07.2023 сплатив позивачу 50000,00 грн та 20.07.2023 - 50000,00 грн (призначення платежу: теплова енергія за грудень 2022 року).

За таких обставин, місцевий суд зазначив, що заборгованість відповідача становить 509 890,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, перевіривши розрахунок розміру позовних вимог (розмір основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних), місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 509890,00 грн основного боргу, 78617,38 грн інфляційних втрат та 39093,31 грн 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, з огляду на що підлягають задоволенню.

Не погодившись з даним рішенням суду Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій «Молдова» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами б/н від 26.09.2024 (вх. № 01-05/2707/24 від 27.09.2024, вх. № 01-05/2728/24 від 30.09.2024, вх. № 01-05/2744/24 від 01.10.2024), у яких просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 по справі №914/1306/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вказує, що місцевий суд безпідставно встановив, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлену у грудні 2022 році теплову енергію в розмірі 509890,00 грн. та заборгованості з інфляційних втрат в розмірі 78617,38 грн, 3% в розмірі 39093,31 грн, адже 03 вересня 2022 року між ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект» та Дочірнім підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» Санаторій «Молдова» укладено договір на виконання робіт №03/09/22 від 03 вересня 2022 року згідно з п.2.1 якого ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект» повинен виконати роботи - «поточний ремонт тепломережі на об`єкті замовника за адресою: м.Трускавець, вул. Городище, 12.

Таким чином, скаржник зазначає, що за вказаних обставин, так як до 30 грудня 2022 року здійснювались роботи по встановленню теплотраси та теплового вузла, то відповідно позивач у період з вересня по грудень 2022 року не міг надавати послуги з постачання теплової енергії.

Разом з тим, на переконання відповідача, матеріали справи не містять доказів наявності основної первинної ознаки спірної господарської операції з надання послуг, зокрема її реальності, а наявність належним чином оформлених первинних документів, в даному випадку підписаного уповноваженими представниками обох сторін акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №45 від 28.12.2022 на суму 609890,00 грн з ПДВ є вторинною, похідною ознакою. Тобто, без наявності доказів реальності господарської операції, вторинна, похідна ознака існувати не може.

Відтак, судом не встановлено обставин щодо наданого обсягу робіт на суму 609 890,00 грн. з ПДВ, що є предметом відповідного договору та не здійснено відповідний аналіз у сукупності інших обставин та доказів, які можуть свідчити про реальне надання/ненадання послуг (виконання/невиконання робіт)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бориславтепло» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/7269/24 від 29.10.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 13.11.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 13.11.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.09.2022 між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій "Молдова» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бориславтепло» (постачальник) укладено договір №07/09/2022 постачання теплової енергії, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов`язується постачати покупцеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а покупець зобов`язується отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (тарифами) в терміни, зазначені в цьому договорі. Постачання теплової енергії здійснюється для потреб централізованого опалення Санаторію Молдова (Львівська обл., м. Трускавець, вул. Городище, буд.12).

Умовами п.4.2 Договору передбачено, що розрахунок за фактично поставлену теплову енергію здійснюється згідно акту здачі-приймання робіт (наданих послуг), підписаного уповноваженими представниками сторін та наданого Постачальником розрахунку, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Сторонами складених приймання-передачі та розрахунків.

Відповідно до п.п. 5.1.1 Договору Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену теплову енергію.

У грудні 2022 року позивач поставив відповідачу теплову енергію в обсязі 171,8 Ггкал. на загальну суму 609 890,00 грн.

Факт поставки теплової енергії підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №45 від 28 грудня 2022 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Позивач разом із Актом надав відповідачу Рахунок на оплату №72 від 28 грудня 2022 року на загальну суму 609 890,00 грн.

Зобов`язання, передбачені Договором щодо оплати коштів за поставлену теплову енергію, відповідач виконав частково. 19 липня 2023 року відповідач сплатив кошти в сумі 50 000,00 грн. та 20 липня 2023 року була проведена оплата в розмірі 50 000,00 грн.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, апелянта зазначає про те, що 03 вересня 2022 року між ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект» та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» «Санаторій "Молдова» було укладено договір на виконання робіт №03/09/22 від 03 вересня 2022 року згідно п.2.1 якого ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект» повинен виконати роботи «поточний ремонт тепломережі на об`єкті замовника за адресою м. Трускавець, вул. Городище, 12.

30 грудня 2022 року між санаторієм «МОЛДОВА» та ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект» було підписано Акт №2 про приймання виконаних будівельних робіт згідно якого, підрядником повністю було завершено виконання робіт з поточного ремонту тепломережі на об`єкті замовника за адресою м. Трускавець, вул. Городище, 12.

Цими обставинами відповідач обґрунтовує доводи, що позивач у період з вересня по грудень 2022 року не міг надавати послуги з постачання теплової енергії.

Однак, колегія суддів вказує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження того, що послуги з постачання теплової енергії у вказаний період не надавались, оскільки сам факт виконання робіт із поточного ремонту тепломережі за адресою м. Трускавець, вул. Городище, 12 не доводить неможливості постачання теплової енергії згідно Договору №07/09/2022 від 07 вересня 2022 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Згідно п.1.1 додатку 1 до Договору №07/09/2022 від 07.09.2022 року постачальник має право припиняти постачання теплової енергії покупцеві в разі письмового звернення покупця про припинення постачання.

Матеріали справи не містять доказів про звернення відповідача до позивача про припинення постачання теплової енергії в певний період у зв`язку з проведенням поточного ремонту тепломережі та документального підтвердження припинення надання послуг.

Разом з тим, матеріали справи містять копію Акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №45 від 28 грудня 2022 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Підписання відповідачем Акту здачі-приймання робіт (наданих послуг), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

На підставі вищевказаного Акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) та Рахунку на оплату №72 від 28 грудня 2022 року відповідачем здійснено часткову оплату в розмірі 100 000,00 грн за надані послуги з постачання теплової енергії у грудні 2022 року.

Таким чином, своїми діями юридичного характеру відповідач підтвердив факт надання послуг, а тому твердження відповідача про відсутність ознак реальності здійснення господарської операції з надання послуг є безпідставними.

Колегія суддів також бере до уваги, те що в матеріалах справи містяться Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №33 від 31 жовтня 2022 року про постачання теплової енергії в жовтні 2022 року в кількості 73 Гкал на загальну суму 259 150,00 грн. та Акт здачі- приймання робіт (наданих послуг) №37 від 30 листопада 2022 року про постачання теплової енергії в листопаді 2022 року в кількості 129,4 Гкал на загальну суму 459 370,00 грн. Позивач вказує, що оплату за надані послуги з постачання теплової енергії у жовтні та листопаді 2022 року відповідачем здійснено в повному обсязі про що відповідач не заперечує.

Відтак, наведеним спростовується твердження відповідача про те, що у період з вересня по грудень 2022 року позивач не міг надавати послуги з постачання теплової енергії.

За таких обставин справи, апеляційний суд погоджується з висновками першої інстанції про те, що підписаний сторонами без зауважень акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №45 від 28.12.2022 на суму 609890,00 грн з ПДВ свідчить про те, що позивач передав, а відповідач прийняв у грудні 2022 році теплову енергію на вказану суму. Докази виставлення претензій, оскарження, скасування чи визнання недійсним вказаного акту в матеріалах справи відсутні, а тому цей акт є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо його оплати. Судом не встановлено обставин за яких виконання робіт з поточного ремонту тепломережі мало наслідком припинення постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2022 року, оскільки матеріали справи не містить доказів, які б підтверджували такі обставини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, перевіривши розрахунок розміру позовних вимог (розмір основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних), колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те що позовні вимоги про стягнення 509890,00 грн основного боргу, 78617,38 грн інфляційних втрат та 39093,31 грн 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, з огляду на що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 у справі №914/1306/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційні скарги Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства Медісан Санаторій Молдова б/н від 26.09.2024 (вх. № 01-05/2707/24 від 27.09.2024, вх. № 01-05/2728/24 від 30.09.2024, вх. № 01-05/2744/24 від 01.10.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 у справі № 914/1306/24 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак