Постанова

від 13.11.2024 по справі 907/347/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 р. Справа №907/347/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» б/н від 16.09.2024 (вх. № 01-05/2594/24 від 17.09.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 (повний текст рішення складено 10.07.2024, м. Ужгород, суддя П.Д. Пригуза)

у справі № 907/347/24

за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево Закарпатської області, в інтересах держави в особі Кольчинської селищної ради, смт. Кольчино Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит», с. Кленовець Закарпатської області

про стягнення безпідставно збережених коштів.

за участю представників:

прокурор: Л.М. Винницька;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області в особі Кольчинської селищної ради Закарпатської області звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» про стягнення 359 644, 14 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранзит», ставши з 16.10.2018 власником нерухомого майна, будівель, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вулиця Локоти, 12/16, «А» і «Б» у період до 10.09.2020 (до дня укладення з Кольчинською селищною радою договору оренди земельної ділянки площею 0,5 га за кадастровим номером 2122755300:10:102:0128) та у період до 31.03.2021 (до дня укладення з позивачем договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1.8 га за кадастровим номером 2122755300:10:102:0125) користувалось цими земельними ділянками за вказаними вище адресами без правовстановлюючих документів та без достатньої правової підстави.

Відтак, прокурор, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за рахунок власника землі в сумі 359 644, 14 грн, враховуючи факт використання відповідачем без правовстановлюючих документів вказаних земельних ділянок за зазначені періоди.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» на користь Кольчинської селищної ради кошти у розмірі 359 644, 14 грн за використання земельних ділянок за кадастровими номерами 2122755300:10:102:0125 та 2122755300:10:102:0128. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» сплачений судовий збір у розмірі 5394, 66 грн на користь Закарпатської обласної прокуратури.

Суд першої інстанції зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельних ділянках площею 1.8 га та 0.5 га за кадастровими номерами відповідно 2122755300:10:102:0125 та 2122755300:10:102:0128, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Локоти, будинок 12/16 «А» і «Б», розташоване нерухоме майно, на яке за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» 16.10.2018 набуто право власності.

Згідно досліджених місцевим судом доказів встановлено, що 31.03.2021 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 площею 1.8 га та 10.09.2020 укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 площею 0.5 га.

Разом з тим, встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельними ділянками, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, смт. Кольчино, вул. Локоти, будинок 12/16 «А» та «Б», на яких розташовані набуті відповідачем у власність 16.10.2018 нежитлові будівлі, шляхом укладення відповідних договорів оренди з Кольчинською селищною радою та державної реєстрації таких прав.

Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що оскільки після набуття 16.10.2018 у власність нежитлових будівель по вулиці Локоти №12/16, смт. Кольчино, Мукачівського району Закарпатської області, відповідач фактично користувався вказаними вище земельними ділянками без достатніх правових підстав на це, то відповідно зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельними ділянками, а тому такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин) на отримання вказаних коштів.

Перевіривши наданий розрахунок збитків, за наявними у справі матеріалами, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий відповідає правовим приписам визначенню розміру стягнення коштів у спірних правовідносинах у зобов`язаннях, пов`язаних із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відтак, суд задовольнив позовні вимоги прокурора щодо стягнення грошових коштів у розмірі 359 644, 14 грн на користь позивача повністю.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 16.09.2024 (вх. № 01-05/2594/24 від 17.09.2024), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/347/24 від 10 липня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кольчинської селищної ради відмовити.

Апелянт вказує, що Мукачівська окружна прокуратура не надала до суду відповідних доказів, які б підтверджували звернення Мукачівської окружної прокуратури з відповідним листом до Кольчинської селищної ради, про те, що прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення із позовною заявою до Господарського суду Закарпатської про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Також, в матеріалах справи не містяться належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що Кольчинська селищна рада не може, чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду із відповідним позовом до відповідача, судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Кольчинською селищною радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади.

Разом з тим, на переконання скаржника, встановлений у рішенні суду факт безпідставного використання земельної ділянки та збереження коштів у розмірі орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» за рахунок Кольчинської селищної ради не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки не була проведена експертиза з питань землеустрою, яка б підтверджувала факт використання земельної ділянки в підприємницькій діяльності в період з 01.09.2018 року по 15.10.2020 року.

Мукачівська окружна прокуратура подала до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/6617/24 від 07.10.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 13.11.2024 з`явився прокурор, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 13.11.2024 позивач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

У судове засідання 13.11.2024 відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив.

На адресу суду 13.11.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення. Клопотання мотивоване тим, що представник відповідача не в змозі взяти участь в судовому засіданні у справі №907/347/24 у зв`язку із перебуванням на амбулаторному лікуванні у лікаря АЗПСМ ЦСМ «Здорова родина» з « 11» листопада 2024 року по « 15» листопада 2024 року включно.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Згідно ухвали суду від 23.09.2024 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що розгляд даної справи вже відкладався за клопотанням скаржника.

Відтак, колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Скаржник є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з прийнятим судовим рішенням. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено жодного обмеження щодо кола представників юридичної особи. За неможливості представництва інтересів товариства, представляти інтереси учасника судового процесу може керівник або інша особа як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Актом приймання - передачі внеску до статутного капіталу ТОВ "Автотранзит" від 16.10.2018 підтверджується передача відповідачу у власність у якості внеску до статутного капіталу від ОСОБА_1 наступного нерухомого майна: 1) нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1343.80 кв. м., що складається з прохідної літ. А, адмінкорпусу літ. Б, арматурного цеху літ. В, та навісу літ. Л, загальною вартістю 272 000.00 грн./ реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1567205921227; 2) нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Кольчино, вулиця Локоти, будинок 12/16 «Б», загальною площею 154.7 кв. м., що складається з складу цементу літ «Е», компресорної літ. «Ж», трансформаторної літ. «П», та водойми №4 загальною вартістю 28 000.00 грн./ реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1567234321227.

Відомості про перебування у власності відповідача з 16.10.2018 нежитлових будівель, загальною площею 1343.80 кв. м. та 154.7 кв. м., що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вулиця Локоти, будинок 12/16, "А" та "Б" також підтверджуються Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №366166439 від 16.02.2024 року та за №366168818 від 16.02.2024 року.

Рішенням Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області №49 від 17.05.2018 надано дозвіл на розподіл нерухомого майна нежитлових будівель цілісного майнового комплексу в АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 03.11.2016 року. Згідно даного рішення виділено три частини майна та присвоєно їм нові поштові адреси: 1) об`єкту нерухомого майна, а саме нежитловим будівлям: прохідної літ. А заг. площею 22.00 кв. м.; адмінкорпусу літ. Б заг. площею 386.60 кв. м.; арматурного цеху літ. В заг. пл. 935.20 кв. м., навіс літ. А по фактичному використанню - АДРЕСА_1 ; 2) об`єкту нерухомого майна, а саме нежитловим будівлям: складу літ. Е заг. пл. 55.20 кв. м.; компресорної літ. Ж заг. пл. 99.50 кв. м.; трансформаторна літ. П заг. площею 18.10 кв. м., водойма №4 по фактичному використанню - АДРЕСА_1 ; 3) об`єкту нерухомого майна, а саме нежитловим будівлям: столярного цеху літ. И заг. пл. пилорама літ. 3 заг. пл. 67.80 кв. м.; склад літ. К заг. пл. 851.70 кв. м.; навіс літ. О по фактичному використанню - АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області 27-ї сесії 7-го скликання від 21.06.2018 за № 906 «Про надання дозволу на складання технічної документації щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» розглянуто клопотання ОСОБА_1 , мешканця м. Мукачево, вул. Грабаря, щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, на якій розташоване його нерухоме майно, у зв`язку з чим Кольчинська селищна рада вирішила надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 4,7 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2122755300:10:102:0008) на земельні ділянки з такими площами: площею - 0.5000 га; площею 1.8000 га; площею 1.3700 га; площею 0.8873 га; площею - 0.1427 га.

У відповідь на лист (гр. ОСОБА_2 , на підставі чого і на які земельні ділянки було поділено земельну ділянку за кадастровим номером 2122755300:10:102:0008; площею 4,7 га) від 01.10.2020 року за №Л-129/0-0.23-121/138-20 Головне Управління Держгеокадастру відділ у Мукачівському районі інформувало, що відбувся поділ земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0008 згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в результаті чого було утворено наступні земельні ділянки: - 2122755300:10:102:0129 площею 0.1427 га; - 2122755300:10:102:0128 площею 0.5000 га; - 2122755300:10:102:0127 площею 0.8873 га; - 2122755300:10:102:0126 площею 1.3700 га; - 2122755300:10:102:0125 площею 1.8000 га.

Рішенням Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області 43 сесії 7 скликання 2 пленарного засідання від 28.02.2020 №1681 надано в оренду на 49 років з правом викупу земельну ділянку площею 0.5000 га (кадастровий номер 2122755300:10:102:0128, цільове призначення: 11.03 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств), яка розташована в АДРЕСА_1 "А" ТОВ "Автотранзит".

На виконання вищевказаного рішення, 10.09.2020 року між ТОВ Автотранзит та Кольчинською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 площею 0,50 га та цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобник і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств. Згідно п. 1 якого орендодавець, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Локоти, № 12/16.

Відповідно до п. 3 договору оренди на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності.

Цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, (код КВЦПЗ: 11.03), форма власності комунальна власність (п. 16 договору оренди).

Актом прийому - передачі земельної ділянки за вказаним вище договором оренди від 10.09.2020 підтверджується передача земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 площею 0.5000 га, розташовану в АДРЕСА_1 в оренду відповідачу.

Надалі, стосовно вказаної земельної ділянки було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що намічена для продажу та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств від 31.03.2021 між Кольчинською селищною радою Мукачівського району Закарпатської області та ТОВ "Автотранзит". Відповідно до п. 1.1. такого договору, продавець (Кольчинська селищна рада) продає, а покупець (ТОВ "Автотранзит") приймає у власність майно комунальної власності селищної ради шляхом викупу, а саме земельну ділянку, загальною площею 0.5000 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, смт. Кольчино, вул. Локоти, 12/16, Мукачівського району, кадастровий номер якої 2122755300:10:102:0128.

Згідно положень п. 1.4. договору купівлі - продажу, земельна ділянка визначена в п. 1.1. продається Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» для підприємницької діяльності - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств.

Також, 31.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» та Кольчинською селищною радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 площею 1,8 га та цільовим призначенням для розміщення та експлуатації: основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.3. даного договору купівлі - продажу аналогічно підтверджується, що земельна ділянка, визначена в п. 1.1. договору, продається ТОВ "Автотранзит" для підприємницької діяльності - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств.

Рішеннями Кольчинської селищної ради Мукачівської району Закарпатської області №164 від 11.02.2021 було затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125). площею 18000 кв. м., що розташована в межах населеного пункту смт. Кольчино, вул. Локоти, №12/16 Б, на якій розташоване нерухоме майно ТОВ "Автотранзит", вартістю 1 220 040.00 грн.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №366174887 від 16.02.2024 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 з 31.03.2021 перебуває у приватній власності ТОВ "Автотранзит" згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2021 року.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №366175099 від 16.02.2024 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 з 31.03.2021 перебуває у приватній власності ТОВ "Автотранзит" згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2021 року. Отже, дана земельна ділянка з 10.09.2020 перебувала в користуванні відповідача згідно договору оренди.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області своїм листом №10-7-0.4-4389/2-23 від 27.10.2023 повідомило Закарпатську обласну прокуратуру, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 за 2018 - 2020 роки не формувались, нормативна грошова оцінка 1 кв. м. станом на 2018 - 2020 роки становить 223, 04 грн; витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 за 2018 - 2019 роки не формувались, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра за 2018 - 2019 року становить 223, 04 грн.

Відповідно до розрахунку збитків (неодержаних місцевим бюджетом Кольчинської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування ТОВ "Автотранзит" земельною ділянкою комунальної власності з кадастром номером 2122755300:10:102:0128 без правових підстав підтверджується сума збитків (безпідставно збережених коштів) у розмірі 63 627, 50 грн.

Розрахунком збитків (неодержаних місцевим бюджетом Кольчинської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування ТОВ "Автотранзит" земельною ділянкою комунальної власності з кадастром номером 2122755300:10:102:0125 без правових підстав підтверджується сума збитків (безпідставно збережених коштів) у розмірі 296 016, 64 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Щодо представництва прокурора.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках та у порядку, що визначені законом.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" необхідність захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади та, як наслідок, інтересів держави у цілому.

Поряд з цим, перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом колегія суддів вказує, що окружною прокуратурою скеровувалися листи на адресу Кольчинської селищної ради з метою повідомлення про факти виявлених правопорушень земельного законодавства та акцентувалося на вжитті заходів реагування Кольчинською селищною радою. Так прокуратурою на адресу органу місцевого самоврядування, скеровано листи від 27.10.2021 №07.51-95-1787ВИХ-21, від 08.11.2022 №07.51-95-2259ВИХ-22 та від 24.08.2023 №07.51-95-8530ВИХ23.

Зокрема, в листі окружної прокуратури від 27.10.2021 №07.51-95-1787ВИХ-21 звернуто увагу Кольчинської селищної ради на факт допущеного правопорушення земельного законодавства, а саме вказано на те, що не зважаючи на тривале фактичне використання земельних ділянок за кадастровими номерами 2122755300:10:102:0125 площею 1,8 га та 2122755300:10:102:0128 площею 0,5 га, землекористувачем, яким являється ТОВ «Автотранзит» не здійснюється сплата за використання землі. Крім того, даним листом орієнтовано селищну раду на вжиття заходів реагування та повідомлення в письмовій формі окружної прокуратури про вжиті заходи.

Проте, не вищезгаданий лист Мукачівської окружної прокуратури Кольчинською селищною радою не було надіслано відповіді, що вказує на відсутність реагування на факти вказані прокуратурою та не повідомлення про вжиті заходи.

В подальшому, про дані обставини Мукачівською окружною прокуратурою повторно повідомлено Кольчинську селищну раду, про що скеровано листа 08.11.2022 №07.51- 95-2259ВИХ-22, у відповідь на який селищною радою повідомлено про несплату ТОВ «Автотранзтит» за використання земельних ділянок за кадастровими номерами 2122755300:10:102:0125 площею 1,8 га та 2122755300:10:102:0128 площею 0,5 га та одночасно висловлено позицію щодо не вжиття органом місцевого самоврядування заходів з метою стягнення заборгованості по платі за землю.

Крім того, листом від 24.08.2023 №07.51-95-8530ВИХ23 Мукачівською окружною прокуратурою вчергове звернуто увагу Кольчинської селищної ради на допущені правопорушення ТОВ «Автотранзит» та витребувано відповідну інформацію та розрахунки для вжиття заходів прокурорського реагування.

Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" і оскільки компетентний орган, а саме Кольчинська селищна рада, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Поряд з цим, встановивши наявність підстав для звернення в суд з позовом, прокурор згідно з листом від 20.02.2024 за № 07.51-95-1669ВИХ-24 (а.с.89) у порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив, що зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про вжиття заходів представницького характеру відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» Мукачівською окружною прокуратурою вжиті заходи представницького характеру шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Кольчинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що прокуратурою не доведено підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному провадженні та в позовній заяві не підтверджено вжиття прокурором заходів щодо повідомлення про виявлене правопорушення та надання органу місцевого самоврядування можливості самостійно відреагувати на допущено порушення закону

Щодо предмету спору.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 Земельного кодексу України).

Встановленими обставинами справи підтверджується, що на земельних ділянках площею 1.8 га та 0.5 га за кадастровими номерами відповідно 2122755300:10:102:0125 та 2122755300:10:102:0128, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Локоти, будинок 12/16 "А" і "Б", розташоване нерухоме майно, на яке відповідачем ТОВ «Автотранзит» 16.10.2018 набуто право власності.

Разом з тим, судом встановлено, що 31.03.2021 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 площею 1.8 га та 10.09.2020 укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 площею 0.5 га.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельними ділянками, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, смт. Кольчино, вул. Локоти, будинок 12/16 "А" та "Б", на яких розташовані набуті відповідачем у власність 16.10.2018 нежитлові будівлі, шляхом укладення відповідних договорів оренди з Кольчинською селищною радою та державної реєстрації таких прав, а саме: 1) за період з 16.10.2018 до 31.03.2021 (до дня укладення договору купівлі продажу) щодо земельної ділянки площею 1.8 га кадастровий номер 2122755300:10:102:0125; 2) за період з 16.10.2018 до 10.09.2020 (до дня укладення договору оренди) щодо земельної ділянки площею 0,5 га кадастровий номер 2122755300:10:102:0128.

За таких обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки після набуття 16.10.2018 у власність нежитлових будівель по вулиці Локоти №12/16, смт. Кольчино, Мукачівського району Закарпатської області, відповідач фактично користувався вказаними вище земельними ділянками без достатніх правових підстав на це, то відповідно зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельними ділянками, а тому такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин) на отримання вказаних коштів.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

При кваліфікації відносин суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Крім цього, суд враховує, що особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату.

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

З урахуванням викладеного місцевий суд дійшов вірного висновку, що ТОВ «Автотранзит», як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 за період з 16.10.2018 по 31.03.2021, та фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 за період з 16.10.2018 по 10.09.2020, без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок на час спірних правовідносин Кольчинської селищної ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Враховуючи, що в даному випадку земельні ділянки площею 1.8 га та 0.5 га за кадастровими номерами відповідно 2122755300:10:102:0125 та 2122755300:10:102:0128, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Локоти, будинок 12/16, "А" та "Б", сформовані як об`єкти цивільних прав та зареєстровані у Державному земельному кадастрі 14.08.2018, то стягненню з ТОВ «Автотранзит», підлягають кошти у вигляді недоотриманої орендної плати, починаючи з 16.10.2018 року - дати набуття у приватну власність відповідачем будівель, які розміщені на даних земельних ділянках.

Разом з тим, щодо доводів скаржника про те, що прокурором не доведено факту використання землі відповідачем, так як не було проведено експертизи з питань землеустрою, колегія суддів вказує наступне.

16.10.2018 між ОСОБА_1 , який являвся учасником ТОВ «Автотранзит» та директором ТОВ «Автотранзит» в особі ОСОБА_3 підписано акт приймання-передачі внеску до статутного капіталу ТОВ «Автотразит», на підставі якого до ТОВ «Автотразит» перейшло право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1343,80 кв.м., яке складається з прохідної літ. А, адмінкорпусу літ.Б, арматурного цеху літ. В та навісу літ. Л.

Крім того, на підставі вищенаведеного акту приймання-передачі до ТОВ «Автотразит» перейшло право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 154,7 кв.м., яке складається із складу цементу літ.Е, компресорної літ. Ж, трансформаторної літ. П та водойми №4.

Вищенаведене нерухоме майно розташовується на двох земельних ділянках за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств за кадастровими номерами 2122755300:10:102:0125 площею 1,8 га та 2122755300:10:102:0128 площею 0,5 га.

Факт розташування на даних ділянках нерухомого майна, яке належить відповідачу також підтверджується нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу земельних ділянок. Так, згідно п.1.6 нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №2122755300:10:102:0125 від 31.03.2021, зареєстрованого в реєстрі за №304 вбачається, що на земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі загальною площею 154,7 кв.м. та належать ТОВ «Автотранзит».

Аналогічно в п. 1.7 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення 2122755300:10:102:0128 від 31.03.2021, зареєстрованого в реєстрі за №302 вбачається, що на земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі загальною площею 1343,8 кв.м.

Отже, адреса земельних ділянок та адреса розташування нерухомого майна є одні і та ж сама, а саме АДРЕСА_1 , що свідчить про фактичне використання земельних ділянок у зв`язку із розташуванням на них нерухомості, а відповідно до вимог ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 13 ЗУ «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до ст. 20 ЗУ Про оцінку земель, за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 вказувала, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України, органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Положеннями п.288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Верховний Суд у справі №922/2060/20 вказує, що «витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані про актуальну оцінку як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період».

Відповідно до інформації (а. с. 63) відділу № 2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.10.2023 №2040/420-23-0.36.2 витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 за 2018-2020 роки не формувались, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра станом на 2018-2020 роки становить 223, 04 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 за 2018-2019 роки не формувались, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра за 2018-2019 роки становить 223, 04 гривень.

З врахуванням трьох відсотків річного розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з врахуванням нормативно-грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки станом на 2018 2020 роки в розмірі 223,04 грн., Кольчинською селищною радою складено розрахунок збитків (неодержаних місцевим бюджетом Кольчинської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування (тимчасового зайняття) ТОВ «Автотранзит» земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 без достатніх правових підстав, який за період з 16.10.2018 по 10.09.2020 становить 63 627, 50 грн.

З врахуванням трьох відсотків річного розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки станом на 2018 2020 роки в розмірі 223,04 грн., Кольчинською селищною радою складено розрахунок збитків (неодержаних місцевим бюджетом Кольчинської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування (тимчасового зайняття) ТОВ «Автотранзит» земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 без достатніх правових підстав, який за період з 16.10.2018 по 31.03.2021 становить 296 016, 64 грн.

Відповідач не подав будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимоги прокурора щодо стягнення грошових коштів у розмірі 359 644, 14 грн на користь позивача.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 у справі №907/347/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» б/н від 16.09.2024 (вх. № 01-05/2594/24 від 17.09.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 у справі №907/347/24 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

СуддяО.І. Матущак