Постанова

від 13.11.2024 по справі 916/983/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/983/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ДП "МОНОЛІТ-СЕРВІС" адвокат Латій О.В.

від ОСББ "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН" адвокат Кузнєцова Л.О., адвокат Гліщинський Я.В., голова Щербатих Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства "МОНОЛІТ-СЕРВІС"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 (повний текст складено та підписано 31.05.2024, суддя Рога Н.В.)

у справі №916/983/23

за позовом Дочірнього підприємства "МОНОЛІТ-СЕРВІС"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН"

за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ",

2) Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

про стягнення 1 085 651,20 грн

ВСТАНОВИВ

Дочірнє підприємство МОНОЛІТ-СЕРВІС звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 982 318 грн 52 коп., пеню у розмірі 38 887 грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 53 463 грн 98 коп., 3% річних у розмірі 19 981 грн 60 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про відшкодування вартості електричної енергії в частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 по цій справі позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 299 598 грн 71 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 497 грн 99 коп., в задоволенні решти позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на визначення слова відшкодування, яке міститься у тлумачному словнику української мови зазначив, що відшкодування означає форму відповідальності, надання кому-небудь щось інше замість загубленого, витраченого тощо; те, що повертається комусь за зроблену шкоду, витрати. Отже, для того, щоб отримати відшкодування необхідно понести витрати.

Але, за твердженням суду першої інстанції, позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів того, що ДП Моноліт-Сервіс понесло витрати по оплаті вартості активної, реактивної електричної енергії на підставі рахунків, які виставляє на адресу ДП Моноліт-Сервіс від ТОВ ООЕК та АТ ДТЕК Одеські Електромережі.

До того ж, як зазначено місцевим господарським судом, наявність судових рішень щодо стягнення з ДП Моноліт-Сервіс на користь ТОВ ООЕК заборгованості по оплаті вартості електричної енергії не можуть бути доказами того, що позивач поніс витрати, що підлягають відшкодуванню ОСББ Радісна двадцять один, оскільки доказів виконання цих судових рішень або сплати заборгованості у добровільному порядку позивачем до матеріалів справи не надано.

Зауважено судом першої інстанції й на відмінність марки лічильників, які використовуються для зняття показників, які вказані у договорі укладеному між сторонами та актах зняття показників лічильника обліку, а також відсутності адреси за якою знаходиться відповідача у додатках до заяв-приєднання ДП Моноліт-Сервіс до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Крім того, на переконання суду першої інстанції, з наявних у справі матеріалів неможливо встановити яким чином позивач розраховував вартість 1 кВт електроенергії.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог ДП «Моноліт-Сервіс» скасувати та в цій частині постановити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення боргу задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 600 015,09 грн, пеню в сумі 38 887,15 грн, інфляційні втрати в сумі 53 463,98 грн, три проценти річних в сумі 10 981,60 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так за твердженням апелянта:

- позивачем було надано усі належні та допустимі докази на підтвердження наявності заборгованості у відповідача за заявлений до стягнення період, зокрема на підтвердження обсягів споживання електричної енергії, її вартості, урахування здійснених відповідачем оплат, тощо;

- судом першої інстанції не враховано того, що відповідач під час розгляду справи не заперечував проти отримання від позивача електричної енергії у заявлений період;

- суд не врахував, що відповідачем було підписано акти зняття показників та перевірки працездатності лічильника обліку спожитої електроенергії, жодних заяв щодо неправильності показників від відповідача не надходило, як і не надходило заперечень щодо знаходження лічильника в трансформаторній підстанції;

- суд не врахував, що рахунки на оплату за спожиту електричну енергію направлялися на юридичну адресу відповідача, при цьому жодних заяв щодо неправильності розрахунків від відповідача не надходило;

- поза увагою суду залишено те, що розрахунки щодо переданої електричної енергії були проведені на підставі рахунків, які виставлялись на адресу позивача TOB «ООЕК» та АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», а також у відповідності до умом укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства ;

- відповідачем не надано доказів оскарження вказаних у рахунках позивача обсягів спожитої електроенергії чи доказів звернення щодо отримання роз`яснень стосовно виставлених рахунків та обсягів споживання електроенергії, зазначених у рахунках у зв`язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання електроенергії;

- фактично відповідачем оспорюється лише те, що ОСББ «Радісна Двадцять Один» вважає себе колективним побутовим абонентом, який мав сплачувати за тарифом для населення, а не за роздрібним комерційним тарифом, однак, матеріалами справи підтверджено, що будинок ОСББ «Радісна Двадцять Один» значиться як будівельний майданчик, а тому, вартість використаної електроенергії відповідачем за місяць визначалась як добуток кількості спожитої останнім електроенергії за місяць на розрахований позивачем місячний роздрібний тариф;

- місцевим господарським судом не враховано умови укладеного між сторонами договору, з якими відповідач погодився, та вимоги чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, зокрема те, що електрична енергії технічно могла надаватись тільки позивачеві, а потів від нього до відповідача та лише за вартістю для юридичної особи, тобто за роздрібним комерційним тарифом;

- висновок суду, з посиланням на Тлумачний словник української мови в контексті того, що для отримання позивачем відшкодування необхідно понести витрати по оплаті вартості електричної енергії, є необґрунтованим і помилковим, оскільки ДП «Моноліт-Сервіс» за обставинами справи поніс витрати у вигляді електричної енергії, якою користувався відповідач та вартість якої останній і має відшкодувати позивачу;

- оскільки відповідач не є колективним споживачем в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд безпідставно застосував положення п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 02.10.2024.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем безпідставно та необґрунтовано під час розрахунків відшкодування вартості електричної енергії застосовується роздрібний комерційний тариф, в той час як відповідач, основною діяльністю якого є сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, розраховував саме на компенсаційний характер правовідносин з позивачем за тарифом для населення.

На переконання відповідача, поведінка позивача у цій справі спрямована на незаконне збагачення за рахунок ОСББ «Радісна двадцять один», шляхом зловживання становищем.

Відповідач вказує, що виходячи з положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про ринок електричної енергії», ОСББ «Радісна двадцять один» є колективним побутовим споживачем, який має розраховуватись з постачальником електричної енергії за обсяги електричної енергії, за відповідним тарифом для населення.

А тому, як стверджує відповідач, з огляду на кількість спожитої електричної енергії у заявлений позивачем період, та здійсненні оплати, у відповідача навіть наявна переплата.

Наголошує відповідач й на тому, що позивачем не обґрунтовано та не роз`яснено яким чином відбувається нарахування відповідачу втрати електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії.

Посилаючись на Правила РРЕЕ та Методику обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії відповідач зазначає, що ДП «Моноліт-Сервіс» не доведено, що ОСББ «Радісна двадцять один» в процесі споживання електричної енергії використовує електромагнітно незбалансовані електроустановки, експлуатація яких призводить до виникнення перетікань реактивної електроенергії. Таким чином, включення з боку позивача до тарифу у правовідносинах з ОСББ «Радісна двадцять один» втрат електричної енергії та перетікань реактивної електроенергії є неправомірним.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі №916/983/23 оголошено перерву до 30.10.2024.

Однак, судове засідання у цій справі, призначене на 30.10.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді члена-колегії Філінюк І.Г. у період з 28.10.2024 по 31.10.2024 у відповідності до наказу Голови суду від 16.10.2024 №264-в у відрядженні.

Ухвалою суду від 21.10.2024 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання по справі №916/983/23 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "МОНОЛІТ-СЕРВІС" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 відбудеться 13.11.2024.

Під час судового засідання від 13.11.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами за апеляційною скарго, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вже було вказано вище, рішення суду першої інстанції по цій справі, оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні заявлених позовних вимог (щодо стягнення заборгованості за постачання електричної енергії), а тому з огляду на приписи ст. 269 ГПК України судом оскаржуване рішення переглядається лише в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2021 між ДП Моноліт-Сервіс та ОСББ Радісна двадцять один укладено Договір №21/3 А про відшкодування вартості електричної енергії (тимчасовий), відповідно до п.1 якого ДП Моноліт-Сервіс надає згоду на приєднання до своїх електричних мереж ОСББ Радісна двадцять один для забезпечення потреб в електричній енергії, а ОСББ відшкодовує дочірньому підприємству вартість використаної активної електричної енергії, реактивної електричної енергії, втрат електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За умовами п.5 Договору облік електроенергії у ОСББ здійснюється згідно з вимогами ПРРЕЕ. Показники засобів обліку електричної енергії ОСББ знімаються ДП Моноліт-Сервіс з 28 по 31 числа місяця. При цьому, ОСББ Радісна двадцять один повинно в обов`язковому порядку надати доступ до приладів обліку. Розрахунковим вважається період з дати останнього зняття показників засобів обліку до дати фактичного зняття показників в розрахунковому місяці. Відшкодування вартості переданої електроенергії здійснюється по актам наданих послуг на відшкодування витрат на електричну енергію не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Оплата ОСББ послуг здійснюється платіжним дорученням на розрахунковий рахунок ДП Моноліт-Сервіс. Вартість активної, реактивної електричної енергії та об`єм втрат визначається на підставі рахунків, які виставляє на адресу ДП від ТОВ ООЕК та АТ ДТЕК Одеські Електромережі. Всі кошти, які надходять згідно даного договору перераховуються в повному обсязі ТОВ ООЕК та АТ ДТЕК Одеські Електромережі.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що у зв`язку із неналежним виконанням з боку відповідача умов вищенаведеного договору, а саме в частині своєчасного здійснення розрахунків за спожиті послуги з електропостачання, за ОСББ "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН" рахується заборгованість у розмірі 682 719,81 грн за спожиту електроенергію, на яку нараховано інфляційні втрати, штрафні санкції та три проценти річних.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем ДП "МОНОЛІТ-СЕРВІС" було надано до суду підписані обома сторонами акти зняття показників лічильника обліку, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані лише позивачем, підпис відповідача в даних актах відсутній, а також рахунки-фактури.

В свою чергу, ОСББ "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН" заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, оскільки вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до статті 22 якого Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, а не тариф застосований позивачем, який перевищує як тариф, встановлений для населення, так й комерційний тариф для непобутових споживачів, яким відповідач не є.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За приписами ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Статтю 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.

За приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії».

Пунктом 62 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що побутовим споживачем є індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Згідно з частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

З огляду на наведені законодавчі приписи, колегія суддів зазначає, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ згідно норм чинного законодавства сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема постачанню та розподілу електричної енергії. В свою чергу, електрична енергія постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема інженерно-технічних систем будинку, як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, підкачувальних насосів тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (зокрема електропостачання ліфтів, освітлення місць загального користування та прибудинкової території тощо).

ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим спеціалізованим Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує електричну енергію для власних потреб.

Відтак, діяльність ОСББ "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН" спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а тому така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.

Аналізуючи вказані норми, судова колегія зазначає, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб - власників квартир, які розраховуються за електричну енергію за показами загальнобудинкових засобів обліку в обсязі спожитих послуг для забезпечення спільних власних побутових потреб таких фізичних осіб.

Даного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30.11.2022 у справі №916/3837/21.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що у даному випадку відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників), а договір укладений з позивачем саме для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг (електричної енергії) належної якості та у встановлений строк.

Статтею 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Відповідно до Розділу 10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, колективний побутовий споживач має право на вибір постачальника електричної енергії, у тому числі постачальника універсальних послуг.

Колективний побутовий споживач на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами колективного побутового споживача для задоволення комунально-побутових потреб споживачів колективного побутового споживача, для технічних цілей та інших потреб колективного побутового споживача. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується колективний побутовий споживач відповідно до умов договору (п.10.2.4. Правил).

Закупівля електричної енергії та розподіл здійснюються за рахунок коштів споживачів колективного побутового споживача. Умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів колективного побутового споживача, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж колективного побутового споживача регулюються установчими документами та/або укладеними в установленому законодавством порядку договорами між споживачами колективного побутового споживача та колективним побутовим споживачем щодо розподілу та постачання електричної енергії в межах колективного побутового споживача (п.10.2.5. Правил).

У відповідності до п. 10.2.16 Правил колективний побутовий споживач розраховується з постачальником електричної енергії за обсяги електричної енергії, спожитої для побутових потреб колективного побутового споживача, за відповідним тарифом для населення, яке розраховується за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи. Розрахунки за електричну енергію, спожиту на технічні цілі, здійснюються за відповідними тарифами.

З огляду на наведені законодавчі приписи, за встановлених обставин справи та правового регулювання у своїй сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач ОСББ "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН", який є колективним побутовим споживачем, має розраховуватись з постачальником електричної енергії за обсяги електричної енергії, спожитої для побутових потреб колективного побутового споживача, за відповідним тарифом для населення.

Постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено фіксовані ціни на електричну енергію, зокрема для колективних побутових споживачів (крім гуртожитків) в розмірі 1,68 грн з ПДВ за 1 кВт·год.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що тариф за споживання електричної енергії для відповідача, як колективного побутового споживача, у заявлений позивачем період згідно з постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 483 складав 1,68 грн з ПДВ за 1 кВт·год.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України Про засади функціонування ринку електричної енергії України та Про електроенергетику.

Згідно з ст. ст. 1, 26 Закону України Про електроенергетику постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальниками та споживачами, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Законом України Про ринок електричної енергії та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. (далі - Правила, ПРРЕЕ).

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

За п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. (далі- Правила, ПРРЕЕ) договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Судом встановлено, що 14.06.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) було прийнято постанову №429 про видачу, зокрема, ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія ліцензії з постачання електричної енергії.

26 жовтня 2018 НКРЕКП прийнято постанову №1268 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії покладається виконання функцій з універсальної послуги на закріпленій території. Згідно додатку до вказаної постанови ТОВ ООЕК є постачальником універсальної послуги на території Одеської області.

Публічний Договір про постачання електричної енергії споживачу та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії викладені ТОВ ООЕК на офіційному веб-сайті.

Згідно п.3.1.8 ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником і споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

18 грудня 2018 ДП Моноліт-Сервіс було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу ТОВ ООЕК на умовах обраної комерційної пропозиції Постачальника №3-ПВЦ, початок постачання електричної енергії визначений з 01.01.2019.

Правовідносини між ТОВ ООЕК (Постачальник) та ДП Моноліт-Сервіс (Споживач) щодо постачання електричної енергії врегульовані Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №03-602019-ПУП від 01.01.2019 та Договором про постачання електричної енергії споживачу №03-2019-ПВЦ від 02.11.2022.

З огляду на таке, ДП Моноліт-Сервіс не є постачальником електричної енергії.

Колегія суддів зазначає, що ОСББ Радісна двадцять один не заперечується сам факт споживання електричної енергії задля забезпечення потреб мешканців багатоквартирного будинку.

Дані обставини також підтверджуються складеними та підписаними обома сторонами актами зняття показників лічильника обліку у відповідності до яких, відповідачем за заявлений позивачем період було спожито електричну енергію у кількості 191104 кВт.

Відтак, з огляду на законодавчо визначений тариф на електричну енергію, який має застосовуватись до відповідача, як до колективного побутового споживача у розмірі 1,68 грн з ПДВ за 1 кВт·год, вартість спожитої відповідачем електричної енергії складає 321 054,72 грн.

В той же час, у наявних матеріалах справи містяться відповідні докази (платіжні доручення про оплату), які свідчать про те, що у заявлений позивачем період ОСББ Радісна двадцять один було сплачено на корить ДП Моноліт-Сервіс 505 551,75 грн за спожиту електричну енергію.

Наведене, відповідно, свідчить про відсутність у відповідача заборгованості перед ДП Моноліт-Сервіс за спожиту електричну енергію, а навпаки, про наявність переплати (505 551,75 - 321 054,72 = 184 497,03), та спростовує доводи позивача про те, що відповідач безпідставно ухиляється від сплати спожитої електричної енергії.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про неможливість застосування до відповідача тарифу за споживання електричної енергії, як для колективного побутового споживача та необхідність застосування роздрібного комерційного тарифу, з огляду на таке.

Так, за твердженням апелянта, будинок за адресою Одеський р-н, місто Чорноморськ, вул.Радісна, будинок 21, значиться, як будівельний майданчик, що унеможливлює застосування до відповідача тарифу за електричну енергію як для колективного побутового споживача, однак на підтвердження таких доводів позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про те, що за вказаною адресою дійсно знаходиться будівельний майданчик, проводяться роботи щодо будівництва, та відповідно електрична енергія використовується не для забезпечення потреб населення, а задля будівництва.

Натомість, як вже було зазначено вище, фактично за даною адресою розташований багатоквартирний житловий будинок, мешканцями якого створено ОСББ "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН" та які є безпосередніми споживачами відповідної послуги, а саме електричної енергії.

З огляду на що, на переконання суду апеляційної інстанції, у позивача відсутні підстави для застосування під здійснення розрахунків з відповідачем за спожиту електричну енергію роздрібного комерційного тарифу, оскільки такий тариф у відповідності до вимог чинного законодавства застосовується для споживачів, які здійснюють господарську діяльність, у той час як відповідач є колективним побутовим споживачем до якого застосується тариф на електричну енергію, як для населення.

Слід також відзначити, що наявні матеріли справи, зокрема укладений між сторонами договір, не містять доказів того, що сторонами було узгоджено тарифи, які були застосовані позивачем під час здійснення розрахунку заборгованості.

Відтак, відповідні тарифи, які застосовані позивачем під час здійснення розрахунку заборгованості за спожиту відповідачем електричну енергію не узгоджується з вищенаведеними положеннями чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, оскільки перевищують законодавчо визначені тарифи (фіксовані ціни) на електричну енергію, для колективних побутових споживачів, яким є ОСББ Радісна двадцять один.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що за умовами укладеного між сторонами договору, вартість активної, реактивної електричної енергії та об`єм втрат визначається на підставі рахунків, які виставляє на адресу ДП від ТОВ ООЕК та АТ ДТЕК Одеські Електромережі. Всі кошти, які надходять згідно даного договору перераховуються в повному обсязі ТОВ ООЕК та АТ ДТЕК Одеські Електромережі.

В той же час, у наявних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ ООЕК та/або АТ ДТЕК Одеські Електромережі під час здійснення розрахунку за спожиту відповідачем електричну енергію було застосовано тарифи, які позивач застосував у наданих відповідачеві на підписання Актах наданих послуг.

За наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір основного боргу за спожиту відповідачем електричну енергію, оскільки не надано жодного доказу на обґрунтування застосованого ним тарифу, за кожним з розрахункових місяців, що охоплюють заявлений позивачем період.

В той же час, як вже було вказано вище, відповідач не заперечує споживання електричної енергії у спірний період, та як свідчать наявні матеріали справи, ОСББ «Радісна двадцять один» повністю сплачено на користь позивача грошові кошти за спожиту електричну енергію за тарифом для колективного побутового споживача.

Вважає колегія суддів необґрунтованим й включення позивачем до тарифу втрат та перетікання реактивної електричної енергії, з огляду на таке.

Відповідно до розділу I Правил РРЕЕ договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії - це домовленість двох сторін, яка є документом певної форми і встановлює зміст та регулює правовідносини між споживачем та оператором системи розподілу / оператором системи передачі під час визначення плати за перетікання реактивної електричної енергії.

Перетікання реактивної електричної енергії - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії, створює додаткове завантаження обладнання електричної мережі та впливає на показники якості активної електричної енергії (рівні напруг).

Плата за перетікання реактивної електричної енергії - плата за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, які оператор системи розподілу/оператор системи передачі змушений надавати споживачам на території здійснення своєї ліцензованої діяльності.

Споживачі, які відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, зобов`язані здійснювати розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії, вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок оператора системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки споживачів, відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який може бути додатком до договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії (абз. 1пункту 4.33 розділу IV Правил РРЕЕ).

Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії визначається оператором системи відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, та цих Правил та зазначається у договорі про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (абз. 2 пункту 4.34 розділу IV Правил РРЕЕ).

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 87 від 06.02.2018р. затверджено «Методику обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії» (далі Методика).

Ця Методика встановлює порядок обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між оператором системи розподілу / оператором системи передачі і непобутовими споживачами, що є платою за послуги із забезпечення перетікань реактивної електроенергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, які оператор системи розподілу / оператор системи передачі змушений надавати споживачам на території здійснення своєї ліцензованої діяльності. Плата за перетікання реактивної електроенергії застосовується для адресного економічного стимулювання ініціативи непобутового споживача до компенсації перетікань реактивної електроенергії. Ця Методика визначає умови розрахунку і аналізу режимів електричних мереж операторів системи передачі, операторів системи розподілу та непобутових споживачів для визначення економічних еквівалентів реактивної потужності.

Згідно з пункту 1 розділу III Методики, розрахунки за перетікання реактивної електроенергії здійснюються за об`єктами непобутових споживачів електроенергії з дозволеною потужністю 50 кВт і більше, крім об`єктів, що споживають електроенергію на комунально-побутові потреби або технічні цілі багатоквартирних будинків (робота ліфтів, насосів, замково-переговорних пристроїв, освітлення дворів, східців і номерних знаків тощо).

У даному випадку, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСББ "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН" в процесі споживання електричної енергії використовує електромагнітно незбалансовані електроустановки, експлуатація яких призводить до виникнення перетікань реактивної електроенергії, а тому безпідставно включено до тарифу втрати електричної енергії та перетікань реактивної електроенергії.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи прийняття рішення про відмову у стягненні основного боргу, не підлягають задоволенню й заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних нарахованих на таку заборгованість, оскільки вони є похідними та залежать від задоволення основної вимоги.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що обсяг та вартість спожитої відповідачем електричної енергії були узгоджені між сторонами у Актах здачі-приймання робіт (надання послуг), оскільки як вбачається з наявних матеріалів справи, такі Акти були складені та підписані лише позивачем, відповідач такі Акти не підписав, оскільки вважає, що дані вказані у таких Актах не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема в частині тарифу, який є завищеним по відношенню то тарифу за електричну енергію встановленого колективних побутових споживачів, яким є ОСББ Радісна двадцять один.

Відхиляються судом апеляційної інстанції й доводи апелянта про те, що розрахунок заборгованості був проведений на підставі рахунків виставлених ТОВ ООЕК та АТ ДТЕК Одеські Електромережі, оскільки як вже було вказано вище, у таких рахунках відсутній тариф на електричну енергію визначений саме для відповідача. В той час, як до спірних правовідносин, згідно з вимогами чинного законодавства має бути застосований тариф для колективних побутових споживачів, яким є ОСББ Радісна двадцять один.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 у справі №916/983/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2024 у зв`язку з участю суддів Аленіна О.Ю. та Філінюка І.Г. у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ з 18.11.2024 по 22.11.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.