Постанова

від 18.11.2024 по справі 910/19982/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. Справа№ 910/19982/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024

у справі №910/19982/23 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом фізичної особи - підприємця Христюка Володимира Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг"

про стягнення 37 779,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Фізична особа - підприємець Христюк Володимир Іванович (далі - позивач, ФОП Христюк Володимир Іванович) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ Інжиніринг» (далі - відповідач, ТОВ «ВСІ Інжиніринг», скаржник) 7 888 грн 3 % річних та 29 891,86 грн втрат від інфляції, нарахованих відповідачу за порушення зобов`язання за договором підряду на виготовлення конструкторської документації від 14.03.2018 №14/03, а всього 37 779,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду на виготовлення конструкторської документації від 14.03.2018 №14/03 в частині оплати виконаних робіт згідно акту приймання-передачі. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 37 779, 86 грн заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/19982/23 позовні вимоги фізичної особи - підприємця Христюка Володимира до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ Інжиніринг» про стягнення 37 779,86 грн задоволено частково стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ Інжиніринг» на користь фізичної особи - підприємця Христюка Володимира Івановича 4 263 грн 66 коп. 3% річних; 22 892 грн 03 коп. втрат від інфляції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 мотивовано тим, що відповідачем було порушено строк оплати виконаних позивачем робіт, відповідно до чого позивачем нараховано 7 888 грн 3% річних і 29 891,86 грн втрат від інфляції за періоди з 14.12.2018 по 15.04.2019, з 14.12.2018 по 13.05.2019, з 14.12.2018 по 03.05.2019. При цьому місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок встановив, що заявлені періоди та розрахунок не вірні, у зв`язку з чим Господарським судом міста Києва позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задоволено частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- відкрити апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/19982/23 за позовом фізичної особи - підприємця Христюка Володимира Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг" про стягнення заборгованості;

- прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за позовом фізичної особи - підприємця Христюка Володимира Івановича відмовити в повному обсязі;

- стягнути з фізичної особи - підприємця Христюка Володимира Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг" сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3 633,60 грн.; повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг" збір, сплачений у більшому розмірі ніж вимагається законом, у розмірі 908, 40 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не було враховано, що позивач є боржником і має сплатити відповідачу 127 262,00 грн коштів, набутих без достатньої правової підстави, 2684 грн 00 коп втрат зі сплати судового збору. Дана обставина підтверджується судовим рішенням Господарського судду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у справі №3027/23, а також підтверджується платіжними інструкціями:

-№21700 від 14.07.2021; №22222 від 10.09.2024; №22253 від 16.09.2021; №22246 від 14.09.2021; №22348 від 22.09.2021; №22447 від 30.09.2021; №22497 від 05.10.2021; №22518 від 06.10.2021; №22519 від 06.10.2021; 22550 від 07.10.2021; №22807 від 02.11.2021; №23017 від 18.11.2021; №23018 від 18.11.2021.

Оскільки у справі №910/19982/23 (дана справа) позивач є кредитором, а відповідач є боржником, а у справі №904/3027/23 позивач є боржником, а відповідач кредитором, то вимоги фізичної особи - підприємця Христюка Володимира Івановича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг" є зустрічними та однорідними (виражені в гривні) та строк виконання яких настав, що слідує з того що і в справі №910/19982/23, і в справі №904/3027/23 є судові рішення, то вимоги фізичної особи - підприємця Христюка Володимира Івановича Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг" підлягають зарахуванню відповідно до приписів ст.601 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченко Б.О., суддів: - Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 витребувано матеріали справи №910/19982/23 з Господарського суду міста Києва.

16.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/19982/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/19982/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 14.03.2018 Підприємцем (підрядник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» (після зміни назви - Товариство; замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи з виготовлення робочої конструкторської документації у обсязі та складі згідно з пунктом 1.2 Договору підряду, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1 Договору);

- підрядник зобов`язується виконати роботи в строк до 27.07.2018 (пункт 2.1 Договору);

- замовник проводить розрахунки з підрядником шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок підрядника протягом 140 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі результатів виконаних робіт (пункт 3.2 Договору);

- підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт (пункт 3.3 Договору);

- підрядник передає замовнику виготовлену конструкторську документацію за актом приймання-передачі конструкторської документації у строк, зазначений у пункті 2.1 Договору (пункт 5.1 Договору);

- замовник протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від підрядника акта приймання-передачі конструкторської документації перевіряє дотримання підрядником вимог Договору до робіт та зобов`язаний повернути підряднику підписаний акт приймання-передачі конструкторської документації або мотивовані зауваження з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення або запросити підрядника для складання двостороннього акта про виявлені недоліки, в якому сторони вказують перелік недоліків та строки їх усунення (пункт 5.2 Договору);

- у випадку відсутності у замовника зауважень сторони підписують акт виконаних робіт протягом строків, визначених у пункті 5.2 Договору (пункт 5.3 Договору);

- Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але у будь-кому випадку до повного виконання сторонами їх обов`язків (пункт 10.1 Договору).

Сторонами 27.07.2018 було підписано акт приймання-передачі, за яким виконавцем виготовлена та передана в повному обсязі відповідно до додатку №1 конструкторська документація на виготовлення вузлів та механізмів до Кран мостовий електричний в/п 16т, прогін 28,5 м згідно з технічним завданням; загальна вартість робіт (послуг) 700 000 грн; сторони претензій одна до іншої не мають.

Отже, оскільки акт приймання-передачі було підписано сторонами 27.07.2018, то з урахуванням пункту 3.2 Договору відповідач мав оплатити виконані позивачем роботи до 15.02.2019 включно.

Товариством було оплачено виконані Підприємцем роботи у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученням від 15.04.2019 №17215 на суму 224 191 грн, від 03.05.2019 №17422 на суму 274 813,20 грн і від 13.05.2019 №17506 на суму 200 995,80 грн, проте з порушенням строку оплати.

Отже, оскільки відповідачем було порушено строк оплати виконаних позивачем робіт, то останнім нараховано Товариству 7 888 грн 3% річних і 29 891,86 грн втрат від інфляції за періоди з 14.12.2018 по 15.04.2019, з 14.12.2018 по 13.05.2019, з 14.12.2018 по 03.05.2019.

Отже, оскільки відповідачем було порушено строк оплати виконаних позивачем робіт, то останнім нараховано Товариству 7 888 грн 3% річних і 29 891,86 грн втрат від інфляції за періоди з 14.12.2018 по 15.04.2019, з 14.12.2018 по 13.05.2019, з 14.12.2018 по 03.05.2019.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, а відповідно до частини 4 цієї статті - якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, сторонами 27.07.2018 було підписано акт приймання-передачі, за яким виконавцем виготовлена та передана в повному обсязі відповідно до додатку №1 конструкторська документація на виготовлення вузлів та механізмів до Кран мостовий електричний в/п 16т, прогін 28,5 м згідно з технічним завданням; загальна вартість робіт (послуг) 700 000 грн; сторони претензій одна до іншої не мають, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, оскільки акт приймання-передачі було підписано сторонами 27.07.2018, то з урахуванням пункту 3.2 Договору відповідач мав оплатити виконані позивачем роботи до 15.02.2019 включно.

Суд першої інстанції вірно встановив, що надані платіжні інструкції та акт здачі-приймання робіт №5, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Водночас, місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджено платіжними інструкціями від 15.04.2019 №17215 на суму 224 191 грн, від 03.05.2019 №17422 на суму 274 813,20 грн і від 13.05.2019 №17506 на суму 200 995,80 грн, в матеріалах справи, факт сплати відповідачем виконаних робіт у повному обсязі, проте з порушенням строку оплати, що не оскаржується Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг".

Судом першої інстанції позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тебет» до Товариства з обмеженою відпоідальністю «Укртехнобез» про стягнення заборгованості 7 888 грн 3 % річних та 29 891,86 грн втрат від інфляції, нарахованих відповідачу за порушення зобов`язання за договором підряду на виготовлення конструкторської документації від 14.03.2018 №14/03, а всього 37 779,86 грн, задоволено частково.

Апеляційна скарга містить заперечення на ухвалене рішення, в якій скаржник зазначив про те, що місцевим господарським судом не враховано, що позивач є боржником та зобов`язаний сплатити відповідачу 127 262,00 грн. грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, зазначене твердження підтверджується ухваленим рішення у справі №904/3027/23 та підтверджується платіжними інструкціями, договором на виготовлення конструкторської документації, акт приймання-передачі виконаних робіт ..

Таким чином, співставляючи сплачену суму коштів та суму на яку відповідач прийняв роботи у позивача безспірним є те, що позивач у справі №910/19982/23 зобов`язаний повернути відповідачу різницю, а саме безпідставно отримані кошти.

Оскільки у справі №910/19982/23 позивач є кредитором, а відповідач є боржником, водночас, у справі №904/3027/23 позивач є боржником, а відповідач кредитором, то вимоги сторін є зустрічними та однорідними та строк виконання яких настав, з урахуванням прийнятого рішення у справі №904/3027/23 то вимоги сторін підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо долучення доказів з огляду на наступне.

Положеннями статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Статті 80, 269 статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, свідчать про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

За ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. ч. 1 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до приписів ч. ч. 1 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Щодо вимог позивача про стягнення 7 888 грн 3 % річних та 29 891,86 грн втрат від інфляції, нарахованих відповідачу за порушення зобов`язання за договором підряду на виготовлення конструкторської документації від 14.03.2018 №14/03, а всього 37 779,86 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши відповідний перерахунок, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача у цій частині заявлених до стягнення показників, а саме 3% річних у сумі 4 263,66 грн, інфляційних втрат у сумі 22 892,03 грн.

Враховуючи періоди та суми заборгованості:

З 16.02.2019 по 14.04.2019 сума боргу 700 000.00 грн (з урахуваннями 15.04.2019 сплаченого частково борг у розмірі 227 191.00 грн)

З 15.04.2019 по 02.05.2019 сума боргу складає 475 809.00 (з урахуваннями 03.05.2019 сплаченого частково борг у розмірі 274 813.20 грн)

З 03.05.2019 по 12.05.2019 сума боргу складає 200 995.80 (з урахуваннями 13.05.2019 сплаченого борг у розмірі 200 995.80 грн).

Суд першої інстанції дійшов анологічних правомірних висновків.

Проте, суд апеляційної інстанції, з урахуванням конкретних обставин саме даної справи, дійшов висновку про відсутність обумовлених законом підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов?язання перед позивачем у вигляді нарахованих 66 090,45 грн інфляційних втрат та 10 1969,41 грн 3% річних, оскільки згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України чітко визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 891,86 грн інфляційних втрат та 7 888,00 грн 3% річних- підлягають частковому задоволенню враховуючи період та умови укладеного між сторонами договору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/19982/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/19982/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/19982/23 - залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг" (просп. Степана Бандери, буд. 23, м. Київ, 04076; ідентифікаційний код 38216314) з Державного бюджету 908 (дев`ятсот вісім) грн. 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. В іншій частині судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСІ Інжиніринг"

5. Матеріали справи №910/19982/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім