Постанова

від 25.11.2024 по справі 911/130/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 911/130/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»

на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2024, повний текст якого складений 17.06.2024,

у справі № 911/130/23 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»

про стягнення 31 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача штрафу в сумі 31 000,00 грн., нарахованого на підставі п. 4.3 укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 за порушення відповідачем обов`язку щодо надання позивачу довідки про чистий дохід за лютий 2022 року. Вказаний штраф нарахований позивачем за період з 01.08.2022 по 31.08.2022.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що умови підпункту 2.2.2 пункту 2.2 спірного договору ним виконані, довідка № 329-02-22 від 04.03.2022 та примірник періодичного місячного звіту з касового апарату за період з 01.02.2022 по 24.02.2022 були направлені на адресу позивача, що підтверджується трек-номером 0200252864147.

У відповіді на відзив позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві заперечив, посилавшись на те, що наявні в матеріалах справи документи із назвою «Довідка» та «Періодичний звіт скорочений» за період червень 2019 року травень 2021 року, які були надані відповідачем позивачу, за своїм змістом не відповідають назві та встановленим нормам чинного законодавства України, вимогам і погодженим позивачем і відповідачем умовам п.п. 2.2.2. п. 2.2. спірного договору.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив не погодився з позицією позивача по даній справі.

Крім того відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому він просить суд зменшити розмір штрафу на 90 %, оскільки вважає, що штраф в розмірі 31 000,00 грн. є надмірним, обтяжливим та таким, що перетворюється на джерело отримання невиправданих прибутків, оскільки нарахування штрафу припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022.

Позивач проти зменшення розміру штрафу заперечив, пославшись на те, що:

- договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки;

- умови п.п. 2.2.2. п. 2.2. спірного договору спрямовані саме на досягнення конкретної мети отримання позивачем плати за послугу, визначену умовами п. 8 таблиці № 1 п.п.1.1.1. п. 1.1. договору у встановленому порядку та розмірі;

- систематичне, довготривале порушення відповідачем взятого на себе на умовах договору зобов`язання щодо надання позивачу довідок про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету договору та періодичних місячних звітів, виданих касовими апаратами, спричиняє неможливість розрахувати позивачем вартість наданої відповідачу послуги, визначеної п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1.1. договору;

- як наслідок, відповідач не сплачує позивачу вартість наданої/отриманої послуги, чим завдає збитків позивачу у вигляді неодержаного останнім прибутку;

- у свою чергу, згідно п. 4.3. спірного договору, у разі несвоєчасного надання довідки, відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу штраф у розмірі 1 000 грн. без врахування ПДВ за кожен день прострочення;

- якщо вартість послуги за місяць становить 112 547,06 грн. (виходячи із суми чистового доходу відповідача, підтвердженої даними лише одного касового апарату), то сума зарахованого на підставі п. 4.3. договору штрафу за місяць становитиме максимально 31 000,00 грн., що є меншою вартості послуги майже у чотири рази;

- вказане свідчить про те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума 31 000,00 грн. штрафу є меншою майже в чотири рази від суми неодержаного прибутку (втраченої вигоди), спричиненої порушенням відповідачем умов п.п. 2.2.2. п. 2.2. спірного договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/130/23 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 15 000,00 грн. штрафу та 2 684,00 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по наданню позивачу довідки про чистий дохід за лютий 2022 року, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача штрафу у заявленій до стягнення сумі, проте, враховуючи загальні засади цивільного законодавства справедливості, добросовісносності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення зобов`язання та недопущення виправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу на 50 % та стягнув з відповідача 15 000,00 грн.

Суд першої інстанції зазначив про те, що умовами спірного договору не встановлено примірної форми відповідної довідки про чистий дохід, проте, умовами даного договору чітко визначена мета цієї довідки, а саме, розрахунок розміру наданих позивачем послуг, а відтак така довідка повинна містити у собі інформацію, яка б дала змогу позивачу виконати свої обов`язки, визначені договором, проте документи, які надсилались відповідачем позивачу у якості довідок про чистий дохід не містять даних, необхідних для розрахунку платежів за спірним договором.

Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги:

- посилання відповідача на відсутність затвердженої сторонами форми довідки про чистий дохід від продажу товарів в орендованому приміщенні, зазначивши, що відповідний документ має відображати інформацію, яка передбачена його змістом та необхідна для визначеної спірним договором мети містити достовірну інформацію про суму чистого доходу за відповідний період, засвідчену підписами відповідальних осіб підприємства;

- зауважив, що умовами такого договору не передбачено надання відповідачем позивачеві примірників періодичних звітів з касових апаратів, як не встановлено умовами договору і те, що чистий дохід може підтверджуватись даними періодичних звітів, а відтак надання відповідачем позивачеві примірників періодичних звітів не може свідчити про виконання відповідачем обов`язку, встановленого підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 спірного договору;

- не прийняв до уваги посилання відповідача на неможливість користування орендованим приміщенням у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин - військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України, зазначивши, що: в разі відсутності доходу від продажу товарів в орендованому приміщенні під час дії спірного договору, відповідач мав би подавати довідки про чистий дохід з відповідними показниками; таким договором не передбачено позбавлення виконання зобов`язань в односторонньому порядку у зв`язку із неможливістю користування приміщенням; матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання відповідачем зобов`язання за спірним договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, як це передбачено пунктом 5.2 такого договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/130/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що Господарським судом Київської області не було всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо розглянуто дану справу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024, справу № 911/130/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/130/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/130/23.

14.08.2024 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У період із 12.08.2024 по 30.08.2024 головуючий суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/130/23 залишено без руху, а також надано апелянту строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн.

11.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання, до якого додані докази сплати судового збору у вказаному розмірі.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/130/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

19.09.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що факт порушення відповідачем спірного договору у частині надання позивачу довідки про чистий дохід за лютий 2022 року встановлений судовими рішеннями у справі № 911/858/22 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 987 000,00 грн та зобов`язання виконати умови пункту договору (при розгляді вказаної справи суди встановили невиконання відповідачем, серед іншого, і обов`язку щодо подання позивачу довідки про чистий дохід за лютий 2022 року - примітка суду), просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У період із 04.11.2024 по 07.11.2024 суддя Станік С.Р. перебував у відрядженні, а у періоди з 28.10 2024 по 01.11.2024 та з 08.11.2024 по 19.11.2024 - у відпустці.

Крім того, у період з 23.10.2024 по 25.10.2024 суддя Гончаров С.Р. перебував у відрядженні, а у період з 28.10.2024 по 22.11.2024 - у відпустці.

Станом на 25.11.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

31.07.2014 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1609, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1609 (далі Договір оренди).

У Договорі оренди сторонами, серед іншого, погоджено, що:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме частина приміщення № 3.2.30 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 20,0 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., Бориспіль-7, на 3-му поверсі термінального комплексу «D» (інв. № 47578), загальною площею 107 850,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об`єктів державної власності 20572069.1435.НЛТНПЛ1884), що перебуває на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на « 30» квітня 2014 року і становить 1 125 486,00 грн., без ПДВ (п. 1.1);

- майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2);

- орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі оренди, але не раніше дати державної реєстрації Договору оренди та підписання акта приймання-передавання Майна (п. 2.1);

- орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг, податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві (п. 5.10);

- орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання Договору оренди, звернутися до позивача (тел.: (044) 281-77-33) для отримання проекту договору про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 5.18);

- орендодавець зобов`язується передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна (п. 7.1);

- даний Договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.07.2014 р. до 30.07.2024 р. включно (пункт 10.1).

Спірне майно було передано у орендне користування відповідачу, що сторонами не заперечується та підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 06.02.2015.

На виконання умов Договору оренди 20.04.2015 позивач (балансоутримувач) та відповідач (орендар) уклали договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 02.5-14/1-30 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1, а саме: забезпечення теплом (теплова енергія); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівника; використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; вода холодна (з податком на воду); вода гаряча (з податком на воду); вода стічна; підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщення загального користування.

Пунктом 8 таблиці № 1 вищевказаного пункту Договору передбачено, що щомісячна плата за послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщення загального користування встановлена в розмірі 18% від чистого доходу.

Відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2 Договору орендар зобов`язується щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього договору та періодичний місячний звіт, виданий касовим апаратом. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером орендаря.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що в разі несвоєчасного надання довідки, орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 1 000,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 № 1609 або з моменту укладання договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024 (пункт 6.1 Договору).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що відповідачем не було виконано обов`язку щодо надання позивачу довідки про чистий дохід за лютий 2022 року, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача штрафу в сумі 31 000,00 грн. нарахованого за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 на підставі п. 4.3 Договору.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що ним на виконання вимог підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору на адресу позивача були направлені відповідні довідки та примірники періодичних звітів з касових апаратів за сукупний період з 01.02.2022 р. по 24.02.2022 р., на підтвердження чого, до відзиву долучено копії описів вкладення у цінний лист адресовані ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», у зв`язку з чим твердження позивача, що відповідачем не надано довідки про чистий дохід не відповідають фактичним обставинам справи. Так, згідно зазначених описів вкладення, відповідачем було надіслано позивачу довідку про чистий дохід № 330-02-22 від 04.03.2022 та періодичний звіт з касового апарату за період з 01.02.2022 по 24.02.2022; довідку про чистий дохід № 329-02-22 від 04.03.2022 та періодичний звіт з касового апарату за період з 01.02.2022 по 24.02.2022; довідку про чистий дохід № 333-02-22 від 04.03.2022; довідку про чистий дохід № 332-02-22 від 04.03.2022; довідку про чистий дохід № 331-02-22 від 04.03.2022.

Стосовно неподання довідки про чистий дохід за лютий 2022 року відповідач у відзиві послався і на форс-мажорні обставини спричинені військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану на території України, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Позивач, в свою чергу зазначив, що листи, які надходили на його адресу від відповідача, не містили довідок про чистий дохід за конкретний звітний період, що суперечить умовам Договору.

Також позивач зазначив, що умови Договору містять застереження щодо письмового повідомлення іншої сторони про настання форс-мажору (розділ 5), а тому, оскільки відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажору та не надав відповідного документу ТПП України, то у відповідача відсутнє право посилатися на форс-мажорні обставини, як на причину неподання довідки про чистий дохід за лютий 2022 року та несплату штрафних санкцій.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірний Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Як встановлено вище, за умовами підпункту 2.2.2. пункту 2.2 Договору орендар зобов`язується щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього договору та періодичний місячний звіт, виданий касовим апаратом. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером орендаря.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, умовами Договору не встановлено примірної форми відповідної довідки про чистий дохід, проте, умовами такого договору чітко визначена мета цієї довідки, а саме, розрахунок розміру наданих позивачем послуг, а відтак вказана довідка повинна містити у собі інформацію, яка б дала змогу позивачу виконати свої обов`язки, визначені Договором.

Відповідач зазначає про те, що ним направлялись засобами поштового зв`язку відповідні довідки із примірниками періодичних звітів з касових апаратів за відповідний період.

Умовами Договору не передбачено надання відповідачем позивачеві примірників періодичних звітів з касових апаратів, як не встановлено умовами Договору і те, що чистий дохід може підтверджуватись даними періодичних звітів, а відтак, надання відповідачем позивачеві примірників періодичних звітів не може беззаперечно свідчити про виконання відповідачем обов`язку, встановленого підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору.

При цьому, наявні в матеріалах справи копії довідок та періодичних звітів з касових апаратів не містять даних, необхідних для розрахунку платежів за Договором, оскільки їх зміст не дає можливості визначити чистий дохід, отриманий від діяльності відповідача, а відтак направлення таких документів не може свідчить про належне виконання відповідачем свого обов`язку.

Щодо посилання відповідача на відсутність затвердженої сторонами форми довідки про чистий дохід від продажу товарів в орендованому приміщенні, суд першої інстанції цілком вірно зазначив про те, що відповідний документ має відображати інформацію, яка передбачена його змістом та необхідна для визначеної Договором мети містити достовірну інформацію про суму чистого доходу за відповідний період, засвідчену підписами відповідальних осіб підприємства.

Слід окремо зауважити на тому, що правовідносини сторін за Договором були предметом дослідження у справі № 911/858/22 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 987 000,00 грн. та зобов`язання виконати умови пункту договору.

Колегія суддів зазначає про те, що предметом розгляду у вказаній справі були позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору, а саме: надати позивачу довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього Договору, за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року за підписом керівника і головного бухгалтера ТОВ «Аеро Ресторанс» та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами з фіскальними номерами 3000531477, 3000372233 за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, які містять обов`язкові реквізити і дані, визначені п.п. 14, 19 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 «Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування», а також про стягнення неустойки в сумі 987 000,00 грн. нарахованої за загальний період прострочення з 01.12.2021 по 31.07.2022

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023, постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та постановою Верховного Суду від 27.02.2024 по справі № 911/858/22, серед іншого, встановлено невиконання відповідачем обов`язку щодо подання позивачу довідки про чистий дохід за лютий 2022 року та зобов`язано відповідача надати позивачу вказану довідку.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справі № 911/858/22 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, № 911/130/23, не може їм суперечити, обставини, встановлені при розгляді справи № 911/858/22, зокрема щодо невиконання відповідачем обов`язку щодо подання позивачу довідки про чистий дохід за лютий 2022 року до 31.07.2022, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.

Колегія суддів зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вказаного обов`язку у період з 01.08.2022 по 31.08.2022, тобто у період за який позивач нараховує штраф у цій справі № 911/130/23.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що щомісяця, на виконання умов Договору, він надавав позивачу довідки будь-якої форми, які б містили розмір чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому приміщенні за лютий 2022 року, як це передбачено умовами Договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 4.3. Договору відшкодування у разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф у розмірі 1 000,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється Орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Щодо правової природи визначеної у п. 4.3. Договору санкції колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, за змістом наведених у ст. 549 ЦК України визначень, пеня це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення та розраховуються за кожен день правопорушення, а штраф, на відміну від пені, застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Вказані правові висновки не суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/821/20 та від 19.03.2019 у справі №917/889/17.

Колегія суддів вказує, що визначена у п. 4.3. Договору як штраф санкція, за своєю правовою природою є пенею.

Оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу довідки про чистий дохід отриманий від своєї діяльності за лютий 2022 року, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 61/912 від 22.11.2022 на суму 31 000,00 грн. (період нарахування з 01.08.2022 по 31.08.2022), проте зазначений рахунок відповідачем не сплачено.

Щодо посилання відповідача на неможливість користування орендованим приміщенням у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин - військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України, слід зазначити таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У Договорі сторонами погоджено, що:

- сторони звільняються від відповідальності від часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених Договором якщо це є наслідком обставин непереборної сиди,3 що виникли після укладення Договору в результати подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні поепердити, включаючи, сееред іншого, воєнні дії, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених Договором на період їх дії (п. 5.1);

- сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону посилатись на форс-мажор у майбутньому (п. 5.2);

- достатнім докази дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України (п. 5.4).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати договірні зобов`язання, щ, відповідно до положень Договору, які є обов`язковими для сторін, позбавляє відповідача права посилатися на вказані обставини.

Також колегія суддів зазначає про наступне.

За умовами погодженими сторонами у Договорі настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено Торговельно-промисловою палатою України або іншим компетентним державним органом.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Торгово-промисловою Палатою України 28.02.2022 розміщено офіційний лист № 2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Слід зазначити про те, що лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за Договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

В свою чергу відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за Договором.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язку щодо подання позивачу довідки про чистий дохід за лютий 2022 року у період з 01.08.2022 по 31.08.2022, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

За таких обставин колегія суддів констатує наявність у позивача права на стягнення з відповідача неустойки в сумі 31 000,00 грн. нарахованої за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 за невиконання відповідачем обов`язку з надання позивачу довідки про чистий дохід отриманий від своєї діяльності за лютий 2022 року

Водночас колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Виходячи зі змісту положень чинного законодавства вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.

Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов`язання боржником.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Законодавством не встановлений перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийняте рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Дане питання вирішується господарським судом, відповідно до статті 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції цілком вірно, врахувавши загальні засади цивільного законодавства справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення зобов`язання та недопущення виправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, дійшов висновку про доцільність зменшити розміру неустойки на 50 % та стягнення з відповідача 15 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/130/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс`на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/130/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/130/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/130/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік