Постанова

від 25.11.2024 по справі 910/5738/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 910/5738/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024, повний текст якого складений 18.07.2024,

у справі №910/5738/24 (суддя О.В. Гумега)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Державного підприємства «Київська державна фабрика театрального реквізиту»

про стягнення 18 840,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 18 840,00 грн., перерахованих на виконання умов укладеного між сторонами договору підряду № 34/07/20 від 27.07.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом внутрішнього аудиту позивача щодо законності та ефективності використання коштів на будівництво об`єктів Міністерства оборони України було встановлено, що відповідачем при виконанні договору підряду № 34/07-20 від 27.07.2020 не було забезпечено документального підтвердження понесених видатків на відрядження на загальну суму 18 840,00 грн., чим створено ризик незаконних видатків бюджетних коштів на вказану суму. Оскільки відповідач не надав позивачу первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача, позивач вважає, що такі кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як безпідставно набуті.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 по справі №910/5738/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що:

- сторонами підписаний та скріплений печатками без будь-яких зауважень і застережень Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 за спірним договором на загальну суму 319 000,00 грн., у розділ V якого («Інші супутні витрати») включено витрати на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва, із чого слідує, що позивач погодився з виконаними відповідачем роботами та оплатив їх вартість в повному обсязі у відповідності до умов, укладених між сторонами договором;

- аудиторський звіт внутрішнього аудиту Міноборони є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, а викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили;

- виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. При цьому обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між сторонами, а тим більше їх змінювати;

- відповідно до приписів ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається;

- - за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали;

- водночас спірні грошові кошти у сумі 18 840,00 грн. були набуті відповідачем у межах та на підставі виконання ним договірних зобов`язань, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин того, що спірна сума коштів була отримана відповідачем без достатньої правової підстави, або така підстава наразі відпала.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/5738/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 18 840,00 грн., сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 3028,00 грн. та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильного застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції фактично скопіювавши текст позовної заяви.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5738/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/5738/24.

15.08.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У період із 02.09.2024 по 13.09.2024 головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, а 10.09.2024 головуючого суддю Шапталу Є.Ю. рішенням Вищої ради правосуддя було звільнено у відставку.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Станік С.Р., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 по справі №910/5738/24, а також залишено її без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

02.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, до якої додані докази сплати судового збору у вказаному розмірі.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 по справі №910/5738/24, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

У період із 04.11.2024 по 07.11.2024 суддя Станік С.Р. перебував у відрядженні, а у періоди з 28.10 2024 по 01.11.2024 та з 08.11.2024 по 19.11.2024 - у відпустці.

Крім того, у період з 23.10.2024 по 25.10.2024 суддя Гончаров С.Р. перебував у відрядженні, а у період з 28.10.2024 по 22.11.2024 - у відпустці.

Станом на 25.11.2024 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

27.07.2020 позивач (замовник) та відповідач (підрядник) уклали договір підряду № 34/07/20 (далі Договір), в п.1.1 якого погодили, що замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 субпідрядні роботи щодо виконання робіт «Реконструкція будівлі клубу №43 військового містечка №13 по АДРЕСА_1 » (меблі - обладнання сцени) (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів) (далі - об`єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

05.08.2020 між замовником та підрядником було укладено Додаткову угоду №1 до Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, в редакції Додаткової угоди №1, підрядник зобов`язується протягом 20 календарних днів з моменту укладання договору виконати роботи на об`єкті та передати їх замовнику, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи (об`єкт).

Відповідно до п. 3.1. Договору, договірна ціна становить 319 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20% - 53 166,67 грн.

Згідно з п. 4.1.1. Договору, розрахунки за виконані роботи по об`єкту проводяться на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» за формою КБ-2в та «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» за формою КБ-3 протягом 90 календарних днів з дня прийняття замовником виконаних робіт.

При взаєморозрахунках за виконані роботи підрядник складає розрахунок у довільній формі виходячи з номенклатури та обсягів виконаних у звітному місяці робіт, зазначених в Акті приймання виконаних будівельних робі (примірна форма № КБ-2в) нормативної кількості матеріальних ресурсів на виконанні обсяги робіт, поточних ринкових цін їх придбання в зіставленні з цінами цих же ресурсів, врахованих договірній ціні.

Згідно з п. 4.1.2. Договору, після виконання підрядником робіт по об`єкту (повністю або частково) та надання замовнику документів. зазначених в п. 4.1.1 Розділу IV Договору. замовник встановленим порядком приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовами Договору щодо якості та об`єму, в іншому випадку акти повертаються підряднику для усунення зауважень та коригування.

У разі виявлення у розрахунках за виконані роботи (форма КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та форма № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат»), які були оплачені за попередні періоди, безперечних помилок та порушень норм визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню замовником, про що підрядник повідомляється письмово (п. 4.1.6. Договору).

Відповідно до п. 5.2.4. Договору сторони погодили, що передача виконаних робіт по об`єкту підрядником та їх приймання замовником оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2в, КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо.

З Актами приймання виконаних будівельних робіт, підрядник зобов`язаний надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо).

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору сторонами був складений, підписаний та скріплений печатками Акт приймання виконаних будівельних робіт, зокрема за серпень 2020 за Договором на загальну суму 319 000,00 грн., у розділ V якого («Інші супутні витрати») включено витрати на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва.

Також в матеріалах справи наявна підписана сторонами Довідка форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2020.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується самим позивачем вказані вище роботи за Актом приймання виконаних будівельних робіт позивачем було прийнято без жодних зауважень щодо їх якості, кількості, ціни та комплектності бухгалтерської документації відповідно до п. 5.2.4. Договору.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що за результатом внутрішнього аудиту позивача щодо законності та ефективності використання коштів на будівництво об`єктів Міністерства оборони України, було встановлено, що відповідачем при виконанні Договору не було забезпечено документального підтвердження понесених видатків на відрядження на загальну суму 18 840,00 грн., чим створено ризик незаконних видатків бюджетних коштів на вказану суму.

Позивач стверджує, що так як відповідач не надав позивачу первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача, такі кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставно набуті.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний договір, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У ч.ч. 1-3 ст. 853 ЦК України закріплено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Як встановлено вище, позивачем підписано без зауважень Акт приймання виконаних будівельних робіт, зокрема за серпень 2020 за Договором на загальну суму 319 000,00 грн., у розділ V якого («Інші супутні витрати») включено витрати на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва.

При цьому відсутність первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача не може бути визнано прихованим недоліком, який би не міг бути встановлений при звичайному способі прийняття робіт.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, з огляду на наведені вище норми, та враховуючи підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень Акт приймання виконаних будівельних робіт за Договором, слідує висновок, що позивач погодився з виконаними відповідачем роботами та оплатив їх вартість в повному обсязі у відповідності до умов, укладених між сторонами Договором.

Слід окремо зауважити на тому, що позивач фактично не заперечує як проти обсягів виконаних відповідачем робіт, так і проти їх якості, тобто фактично не стверджує, як те, що для виконання таких робіт не були потрібні витрати на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва, так і те, що такі вказані відрядження не проводились.

Щодо посилання на Аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту № 234/3/29 від 06.09.2021, у якому вказано про завищення загальної вартості будівельних робіт внаслідок неподання підрядником первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження його працівників, які оплачені у складі будівельних робіт, суд зазначає наступне.

Так, згідно з п. 2 Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 05.06.2019 року № 280, об`єктом внутрішнього аудиту є діяльність Міноборони, структурних підрозділів його апарату, Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), його структурних підрозділів та інших підконтрольних суб`єктів, які належать до сфери управління Міноборони та Генерального штабу (органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів, установ, безпосередньо підпорядкованих Міноборони (далі - структурні підрозділи, безпосередньо підпорядковані Міноборони), інших органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, об`єднань підприємств, а також суб`єктів господарювання, які не є юридичними особами), в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються відповідними керівниками для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності).

Відповідно до п. 6 Положення, основним завданням Департаменту є надання Міністру оборони України об`єктивних і незалежних висновків і рекомендацій (пропозицій) щодо: функціонування системи внутрішнього контролю в Міноборони, Генеральному штабі, інших підконтрольних суб`єктах та її вдосконалення; удосконалення системи управління (за винятком оперативного (бойового) управління Збройними Силами); запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів та інших активів; запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Міноборони, Генерального штабу, інших підконтрольних суб`єктів.

За умовами п. 3 розділу 7 Стандарт 11 «Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту» Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 № 1247, офіційним документом проведеного внутрішнього аудиту є аудиторський звіт, який містить: резюме - стислий виклад основних висновків та рекомендацій; основну частину - цілі, обсяг і результати виконання аудиторського завдання; висновки та рекомендації.

У п. 8 цього ж розділу визначено, рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит. Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко формулюватись та містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність установи).

Отже, враховуючи наведені вище положення, аудиторський звіт внутрішнього аудиту Міноборони є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, а викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Акт ревізії (аудиту) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16.10.2018 в справі №910/23357/17 та від 18.02.2020 у справі №910/7984/16.

Отже, акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21).

Таким чином, обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між сторонами, а тим більше їх змінювати.

За таких обставин, сам по собі аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

При цьому, такий звіт не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення, а обставини, вказані в такому акті, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами у відповідності положень ГПК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а її зміна після виконання договору не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При укладенні Договору сторони дійшли згоди щодо обсягів робіт, які відповідач мав виконати за Договором та ціну, яку позивач мав заплатити за вказані роботи, в той час як з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що вказані роботи, обумовлені Договором відповідач виконав в поновному обсязі та отримав за них плату, погоджену сторонами в Договорі.

В свою чергу, вимагаючи повернення частини виконаного за Договором, позивач фактично після його виконання в односторонньому порядку незаконно змінює встановлену у цьому договорі ціну, що є порушенням законодавства і законних прав відповідача.

Також слід зазначити і про таке.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212-1214 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, грошові кошти у сумі 18 840,00 грн були набуті відповідачем у межах та на підставі виконання ним договірних зобов`язань, а позивачем у свою чергу, не доведено належними та допустимими доказами обставин того, що спірна сума коштів була отримана відповідачем без достатньої правової підстави, або така підстава наразі відпала.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 18 840,00 грн., перерахованих на виконання умов укладеного між сторонами договору підряду № 34/07/20 від 27.07.2020. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/5738/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024у справі №910/5738/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/5738/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5738/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров