Постанова

від 25.11.2024 по справі 927/790/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 927/790/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Коробенка Г.П.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021

у справі №927/790/21 (суддя: Белов С.В.)

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт»

відповідач: Фізична особа-підприємець Колісник Дмитро Сидорович

предмет спору: про стягнення 36 168,62 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Товариством з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» подано позов до Фізичної особи-підприємця Колісник Дмитра Сидоровича про стягнення 36168,62 грн заборгованості за договором суборенди, з яких: 29862,56 грн основного боргу, 2525,31 грн інфляційного збільшення, 727,22 грн - 3% річних, 3143,54 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору суборенди земельної ділянки від 24 квітня 2020 року.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у позові відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на користь Фізичної особи-підприємця Колісник Дмитро Сидорович 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо отримання плати за суборенду у заявленому розмірі.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/790/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Також скаржник просить долучити до матеріалів справи додані до апеляційної скарги докази.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., ОСОБА_1.

Ухвалою суду відкрито апеляційне провадження у справі №927/790/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/790/21. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

До канцелярії суду від Фізичної особи-підприємця Колісник Дмитра Сидоровича надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., ОСОБА_4.

Ухвалою суду відкрито апеляційне провадження у справі № 927/790/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/790/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., ОСОБА_4. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, та рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення ОСОБА_4, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду, у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою суду прийнято до провадження справу №927/790/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/790/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Розпорядженням керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою суду прийнято до провадження справу №927/790/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/790/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами:

- 24.04.2021 між позивачем і відповідачем було укладено 66 договорів суборенди, за якими у відповідача наявний обов`язок щодо сплати орендної плати, на підтвердження чого позивачем надано Акт звіряння взаємних розрахунків;

- судом не надано оцінку тим обставинам, що станом на 12.10.2020 за Договором у відповідача виник обов`язок щодо сплати лише 14 931,28 грн, а повний платіж за цим договором складав 29 862,56 грн;

- відповідач платіжним дорученням № 762 від 12.10.2020 сплатив 200 000,00 грн та в подальшому не звертався до позивача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів;

- вказане вище платіжне доручення не могло бути сплатою по спірному договору, зважаючи на те, що його сума (200 000,00 грн) майже у 7 рази перевищувала загальну суму платежів за договором;

- у платіжному дорученні № 762 від 12.10.2020 не зазначено посилання на договір суборенди земельної ділянки (яких між сторонами укладено 66), але в призначенні платежу не вказано ні кадастрового номеру земельної ділянки, ні власника земельної ділянки, ні іншої інформації, з якої можливо встановити, що вказаним платіжним дорученням було сплачено заборгованість саме за спірним договором;

- не маючи більш детальної інформації від відповідача щодо зарахування 200 000,00 грн, отриманих за платіжним дорученням №762 від 12.10.2020, позивач у відповідності з призначенням платежу погасив цими коштами заборгованість відповідача за договорами суборенди від 24.04.2020 по іншим земельним ділянкам, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року;

- у зв`язку з викладеним, позивач вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач за платіжним дорученням № 762 від 12.10.2020 на суму 200 000,00 грн сплатив заборгованість за спірним договором є необґрунтованим.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити її без задоволення, посилаючись на сплату відповідачем позивачу заборгованості та відсутність в матеріалах справи належних доказів існування заборгованості Договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 по земельній ділянці площею 5,3326 га за кадастровим номером 7421481200:04:000:0644.

Також відповідач заперечує проти клопотання позивача про долучення доказів.

2.4. інші процесуальні дії у справі:

Щодо клопотання про поновлення строку на подання доказів та залучення до матеріалів справи.

В апеляційній скарзі позивачем заявлено про поновлення строку на подання доказів та залучення до матеріалів справи цих доказів, зокрема: договорів суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2020 про реєстрації 66 договорів суборенди від 24.04.2020; акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 - червень 2021.

В обгрунтування вищевказаного клопотання позивач посилається на те, що без врахування інформації, яка підтверджує наявність укладених між сторонами 66 договорів суборенди від 24.04.2020 та наявної по ним заборгованості, суд не може ухвалити обґрунтоване та законне рішення, а відповідач і надалі зможе маніпулювати частковою оплатою за договорами суборенди, надаючи до суду одні й ті самі платіжні документи на підтвердження погашення ним заборгованості, яка є предметом розгляду у справах за поданими позовами до відповідача.

У свою чергу, відповідач зазначає, що додаючи до апеляційної скарги низку документів (витяги з реєстрів, договори суборенди, акту), які не подавались до суду першої інстанції, та заявляючи клопотання поновлення строку на їх подання, позивач не наводить обґрунтованих виключних обставин, які є підставою для прийняття їх судом на стадії апеляційного перегляду у відповідності до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, як доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши наявні матеріали справи та врахувавши доводи сторін щодо клопотання скаржника про долучення доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість долучення до матеріалів справи наданих позивачем разом із апеляційною скаргою доказів, оскільки останні, зокрема договори та інформація з реєстру фактично не встановлюють нових обставин справи, а лише підтверджують факт укладення договорів суборенди земельних ділянок між сторонами, проти яких відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечував.

Водночас, стосовно доданого акту звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 - червень 2021 суд зазначає, що за доводами позивача, він був позбавлений подати такий доказ разом з відповіддю на відзив на позовну заяву, оскільки останній ним не було отримано, а тому такі підстави пропуску подання доказів визнаються судом апеляційної інстанції поважними.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

24 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Колісник Дмитром Сидоровичем (Суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки.

Згідно п.1.1. договору Орендар зобов`язався за плату передати Суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а Суборендар зобов`язався прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 1.2. Договору Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні Орендаря у відповідності до договору оренди від 25.07.2014 між Орендарем і Орендодавцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому передбачено право суборенди (п.9.3. Договору).

Зазначена земельна ділянка розташована за межами с. Бутівка, Городнянського р-ну, Чернігівської області (п. 1.3. Договору).

Загальна площа земельної ділянки складає 5,3326 га, у тому числі ріллі - 5,3326 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0644.

Згідно п.2.1. Договору земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що Суборендар сплачує Орендарю орендну плату у розмірі 5600,00 грн, включно з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15 травня 2020 року Суборендар сплачує Орендарю 10 % від загальної суми договору. До 15 липня 2020 року Суборендар сплачує Орендарю ще 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50 % Суборендар сплачує Орендарю не пізніше ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15 листопада 2020 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 15 травня 2020 року Суборендар повинен сплачувати Орендарю 10 % від загальної суми договору, що становить 2986,25 грн; до 15 липня 2020 року ще 40 % від загальної суми договору, що становить 11945,02 грн; решту коштів (50 %) Суборендар сплачує Орендарю не пізніше ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15 листопада 2020 року, що становить 14931,28 грн.

Після виконання Суборендарем умов пункту 3.1. Договору, сільськогосподарська продукція (урожай) та доходи, одержані з земельної ділянки, належать у повному обсязі Суборендарю (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 4.1. договору підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду.

Після закінчення строку дії цього договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю (п. 5.1. Договору).

Згідно п.11.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 22.05.2020 здійснено державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки площею 5,3153 га кадастровий номер 7421481200:04:000:0644, згідно договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 (а.с. 15-16).

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Позивач зазначає, що ним були належним чином виконані всі зобов`язання перед відповідачем. Однак, свої зобов`язання щодо орендної плати за землю відповідач не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до п.3.1. договору, з 16.05.2020 у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем на суму 2986,25 грн, з 16.07.2020 - на суму 11945,02 грн, з 16.11.2020 - на суму 14931,28 грн.

30 листопада 2020 року ТОВ «Етнопродукт» за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату №103 на суму 29862,56 грн, у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421481200:04:000:0644; кількість 5,3326; ціна 5600,00 грн (а.с. 17).

Позивач зазначає, що по даній операції позивачем було нараховано та сплачено податкові зобов`язання, у підтвердження чого позивачем надано податкову накладну та квитанцію, з яких вбачається, що 31.12.2020 ТОВ «Етнопродукт» складено податкову накладну №56 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9372721493, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 18-20).

За доводами позивача, станом на дату подання позову, відповідач орендну плату за договором суборенди земельної ділянки від 24 квітня 2020 року не сплатив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість по орендній платі за землю у розмірі 29862,56 грн, а також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2525,31 грн інфляційних втрат, 727,22 грн трьох відсотків річних та 3143,54 грн пені, на підставі пункту 9.2. договору, яким сторони передбачили, що у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

У свою чергу, відповідач заперечив існування заборгованості у розмірі 29862,56 грн, у підтвердження чого надав копію платіжного доручення №762 від 12 жовтня 2020 року на суму 200000,00 грн, з призначенням платежу «за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24 квітня 2020 року», яка міститься у матеріалах справи (а.с. 63).

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності у відповідача заборгованості.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, з наведеним висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується та вбачає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, позивачем було передано відповідачу у суборенду земельну ділянку загальною площею 5,3326 га, у тому числі ріллі - 5,3326 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0644.

За оренду вказаної земельної ділянки відповідач відповідно до п. 3.1 договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5600,00 грн з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15 травня 2020 року Суборендар сплачує Орендарю 10 % від загальної суми договору. До 15 липня 2020 року Суборендар сплачує Орендарю ще 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50 % Суборендар сплачує Орендарю не пізніше ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15 листопада 2020 року.

За твердженням позивача, відповідачем не виконано обов`язку зі сплати орендної плати, у результаті чого, з тверджень позивача, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 29862,56 грн.

Натомість відповідач заперечує про існування заборгованості у розмірі 29862,56 грн, у підтвердження чого надав копію платіжного доручення №762 від 12 жовтня 2020 року на суму 200000,00 грн, з призначенням платежу «за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24 квітня 2020 року», яка міститься у матеріалах справи.

При цьому, позивач вказує про те, що кошти, сплачені на підставі платіжного доручення №762 від 12.10.2020, були зараховані в рахунок оплати орендної плати за іншими договорами суборенди від 24.04.2020, а порядок та черговість такого зарахування вказані у акті звіряння взаєморозрахунків.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Оцінюючи надане відповідачем платіжне доручення №762 від 12.10.2020 як доказ у справі, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі, Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.7 вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації згідно вказаних норм належить виключно платнику (відповідачу).

Слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований статтею 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені.

У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень ст. 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 цього Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

Позивач стверджує, а відповідач у свою чергу не спростовує того факту, що окрім договору, стягнення заборгованості за яким є предметом спору в даній справі, між сторонами було укладено ще 65 аналогічних договорів суборенди земельних ділянок від тієї ж дати (24.04.2020), але з різними кадастровими номерами земельних ділянок та різними прізвищами власників земельних ділянок (осіб, які передавали земельні ділянки в оренду позивачу).

Вказана обставина додатково підтверджується доданими позивачем до апеляційної скарги копіями цих договорів, крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву також підтвердив наявність інших договорів суборенди.

Водночас, як вбачається з платіжного доручення №762 від 12.10.2020, на яке посилається відповідач в якості доказу сплати заборгованості за договором у даній справі, у «призначенні платежу» не конкретизовано, за користування якою саме земельною ділянкою (кадастровий номер) сплачуються кошти.

В якості доказів, що підтверджують борг відповідача саме за спірним договором, позивач надав загальний акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за квітень 2020 року - червень 2021 року за 66 договорами суборенди, з яких вбачається, що сукупний розмір орендної плати за всіма договорами становив 1914741,36 грн, однак відповідачем сплачені кошти лише в сумі 960 000,00 грн.

Вказаний акт відповідачем не підписано, однак у ньому міститься перелік всіх договорів суборенди із відповідачем б/н від 24.04.2020 та сумою в 200 000,00 грн, вказаною відповідачем у платіжному дорученні №762 від 12.10.2020, яка самостійно розподілена позивачем в рахунок оплати по іншим договорам в календарній черговості погашення зобов`язання з оплати наступним чином:

5 939,52 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0635;

8 065,12 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0514;

37694,72 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3465;

24 677,52 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 742148100:04:000:1236;

24 572,24 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:1113;

24 673,60 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0592;

24 673,04 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0591;

24 673,04 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:1105;

24 581,20 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0598;

450,00 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0167.

При цьому, матеріали справи не містять обґрунтованих заперечень відповідача щодо визначеної позивачем черговості зарахування оплати по договорам, визначеним у актах чи мотивованих заперечень щодо відмови від підпису наданих позивачем актів звіряння тощо.

З огляду на наведене, оскільки право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику, а обраний платником спосіб зазначення у платіжному дорученні не давав змоги позивачу ідентифікувати конкретний договір з укладених від 24.04.2020 66-ти договорів, за який здійснювався платіж, оскільки в ньому не зазначено ні первісного орендодавця, ні кадастровий номер земельної ділянки, ні площі такої ділянки, з урахуванням критерію вірогідності доказів, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оплата за спірним договором скоріше не була здійснена відповідачем (не мала місце), аніж була, тобто, з точки зору процесуальної вірогідності доказів позивачем правомірно враховано оплату за платіжним дорученням №762 від 12.10.2020, на яке посилається відповідач, по іншим договорам суборенди від 24.04.2020, що відображено в акті звіряння розрахунків.

Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором, які підтверджують здійснення ним повної оплати орендної плати, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за суборенду земельної ділянки кадастровий номер 7421481200:04:000:0644 є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія визнає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 29862,56 грн заборгованості за суборенду земельної ділянки згідно договору.

Щодо нарахованої позивачем пені.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Позивачем із посиланням на вказаний пункт договору, нараховано 3143,54 грн пені.

Однак, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені не відповідає наведеним вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені на визначені позивачем згідно договору суми оплат здійснено більше, ніж за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судова колегія встановила, що обґрунтованим є її розмір, який становить 1 862,69 грн, з яких:

- 189,95 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 2 986,25,89 грн за період з 16.05.2020 по 16.11.2020;

- 724,71 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 11 945,02 грн за період з 16.07.2020 по 16.01.2021;

- 948,03 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 14 931,28 грн за період з 16.11.2020 по 16.05.2021.

У частині стягнення 1280,85 грн пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачем заявлені до стягнення 2525,31 грн інфляційні втрати та 727,22 грн 3% річних, які нараховані за кожний прострочений період окремо.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд визнає його арифметично правильним, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідач, здійснивши неповну та несвоєчасну сплату коштів за суборенду земельної ділянки відповідно до укладеного між сторонами договору, порушив права позивача.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Оцінивши обставини справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість з урахуванням здійснених перерахунків розміру пені.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням принципу змагальності саме на відповідача, який стверджує обставину належного виконання обов`язку зі здійснення оплати за договором, покладено обов`язок доведення цієї обставини належними та допустимими доказами.

При цьому, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1-3 та 5 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Дослідивши обставини справи та наявні в ній докази з урахуванням критерію вірогідності доказів, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи позивача про наявність заборгованості у відповідача по сплаті орендної плати перед позивачем, враховуючи при цьому, що зазначена в акті звіряння взаємних розрахунків інформація спростовує доводи відповідача про погашення заборгованості з посиланням на платіжне доручення №762 від 12.10.2020, а також з огляду на відсутність заперечень відповідача щодо визначеної позивачем черговості зарахування оплати по договорам, визначеним у актах та заперечень щодо відмови від підпису наданих позивачем актів звіряння.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі № 927/790/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

У зв`язку з цим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі № 927/790/21 підлягає частковому задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у позовній заяві навів попередній орієнтований розрахунок суми витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн та просив стягнути суму вказаних витрат з відповідача. До позову додано копію договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 та додатку №1 до нього та ордер серії КС №841317 від 31.05.2021 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» у Господарському суді Чернігівської області та Північному апеляційному господарському суді.

Однак, у подальшому, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не надано суду надав суду доказів витрат на правову допомогу у вказаному розмірі суду.

Також, судом враховано, що в апеляційній скарзі позивач навів попередню (орієнтовну) суму понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції - 13 405,00 грн (3405,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрати на правову допомогу), однак докази витрат на правову допомогу у вказаному розмірі суду не надано.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вказаних витрат відповідачем надано суду:

- копію договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді №53 від 20.08.2021, укладеного між Адвокатським бюро «Дефініція Кушніра» та відповідачем;

- копію акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 26.08.2021 за договором №53 від 20.08.2021 про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді за позовною заявою ТОВ «Етнопродукт» до ФОП Колісник Д.С. про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій у справі №927/790/21 на суму 3000,00 грн;

- копію рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро №53 від 26.08.2021 на суму 3000,00 грн, у якому у найменуванні робіт, послуг зазначено: «винагорода (гонорар) за надання проф. прав. допомоги відп. дог. №53 від 20.08.2021 та ведення справи у Господарському суді у справі №927/790/21»;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009, виданого Кушнір С.В.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2021 №1013769 на адвоката Кушнір С.В.

Згідно із п. 1.1 договору виконавець в особі адвоката Кушніра С.В. зобов`язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складення усіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, а замовник зобов`язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця, пов`язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Виконавець приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку з позовом ТОВ «Етнопродукт» до Господарського суду Чернігівської області за позовом до замовника про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у справі №927/790/21 за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 /п. 1.2 договору/.

У п. 3.2 договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються адвокатом, загальна вартість яких становить 3000,00 грн. Оплата винагороди (гонорару) виконавцю за цим договором здійснюється замовником шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок виконавця. Оплата винагороди здійснюється замовником до 30 вересня 2021 року.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

26 серпня 2021 року адвокат та відповідач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт №1, у якому зазначено про надання адвокатом клієнту послуг правничої допомоги, визначених у договорі, на загальну суму 3000,00 грн, а саме:

- складання відзиву на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування) - вартість послуг 2000,00 грн.

- складання заперечення на відповідь на відзив - вартість послуг 1000,00 грн.

Дослідивши вказані документи, суд звертає увагу, що в акті прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг)) від 26.08.2021 за договором №53 від 20.08.2021 про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді за позовною заявою ТОВ «Етнопродукт» до ФОП Колісник Д.С. про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій у справі №927/790/21 на суму 3000,00 грн, зокрема, зазначено:

- складання відзиву на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування) - вартість послуг 2000,00 грн;

- складання заперечення на відповідь на відзив - вартість послуг 1000,00 грн.

Однак матеріали справи не містять відповіді на відзив у справі №927/790/21, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави стягнення з позивача на користь відповідача 1000,00 грн правової допомоги за складення заперечення на відповідь на відзив.

Суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2000,00 грн є співмірними розміру позовних вимог та виконаним адвокатом роботам, а також документально підтвердженими.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 34 887,77 грн та відмову у позові на суму 1280,85 грн, відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача підлягають у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені відповідачем, у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 70,82 грн.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому відповідно до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають 2189,61 грн судового збору за подання позовної заяви та 3284,42 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі № 927/790/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі № 927/790/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 31 407,88 грн задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (14007, м. Чернігів, проспект Миру, будинок 233; код ЄДРПОУ 03798553) 29862,56 грн (двадцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 56 копійок) основного боргу, 2525,31 грн (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 31 копійок) інфляційних витрат, 727,22 грн (сімсот двадцять сім гривень 22 копійки) 3% річних, 1 862,69 грн (одну тисячу вісімсот шістдесят дві гривні 69 копійок) пені, 2189,61 грн (дві тисячі сто вісімдесят дев`ять гривень 61 копійка) судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (14007, м. Чернігів, проспект Миру, будинок 233; код ЄДРПОУ 03798553) на користь фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 70,82 грн (сімдесят гривень 82 копійки) судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції».

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (14007, м. Чернігів, проспект Миру, будинок 233; код ЄДРПОУ 03798553) 3284,42 грн (три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 42 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

Г.П. Коробенко