Рішення

від 10.09.2021 по справі 927/790/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2021 року м. Чернігівсправа №927/790/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» ,

код ЄДРПОУ 03798553, пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007

Відповідач: Фізична особа-підприємець Колісник Дмитро Сидорович,

ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

предмет спору: про стягнення 36168,62 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» подано позов до Фізичної особи-підприємця Колісник Дмитра Сидоровича про стягнення 36168,62 грн заборгованості за договором суборенди, з яких: 29862,56 грн основного боргу, 2525,31 грн інфляційного збільшення, 727,22 грн - 3% річних, 3143,54 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору суборенди земельної ділянки від 24 квітня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Позивач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 03 серпня 2021 року поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Про отримання відповідачем 12 серпня 2021 року ухвали господарського суду від 02 серпня 2021 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення у матеріалах справи.

28 серпня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що станом на момент пред`явлення позову до суду, заборгованість відповідача за вказаним договором щодо оплати орендної плати за використання вказаної земельної ділянки на правах суборенди, відсутня взагалі. Так, відповідно до платіжного доручення №762 від 12 жовтня 2020 року, відповідач сплатив позивачу орендну плату у загальному розмірі 200000,00 грн, у тому числі 29862,56 грн з урахуванням ПДВ за оренду вказаної у договорі земельної ділянки площею 5,3326 га за кадастровим номером 7421481200:04:000:0644, (як по вказаному договору, земельній ділянці, так і по деяких інших договорах за суборенду земельних ділянок сільськогосподарського призначення). Відповідно до пункту 3.1. договору, остаточний розрахунок відповідач мав провести з позивачем до 15 листопада 2020 року. Оплату відповідач провів 12 жовтня 2020 року. Тобто відповідач, ще 12 жовтня 2020 року здійснив повністю оплату вказаної у договорі орендної плати за суборенду земельної ділянки, а тому заборгованість за вказаним договором станом на момент подання та розгляду справи відсутня. У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу адвокатського бюро (адвоката) у розмірі 3000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Етнопродукт (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Колісник Дмитром Сидоровичем (Суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки.

Згідно п.1.1. договору Орендар зобов`язався за плату передати Суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а Суборендар зобов`язався прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні Орендаря у відповідності до договору оренди від 25.07.2014 між Орендарем і Орендодавцем Пилипенко Володимиром Миколайовичем та ОСОБА_1 , в якому передбачено право суборенди (п.9.3. Договору) /п. 1.2. Договору/.

Зазначена земельна ділянка розташована за межами с. Бутівка, Городнянського р-ну, Чернігівської області /п. 1.3. Договору/.

Загальна площа земельної ділянки складає 5,3326 га, у тому числі ріллі - 5,3326 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0644.

Згідно п.2.1. Договору земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що Суборендар сплачує Орендарю орендну плату у розмірі 5600,00 грн , включно з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15 травня 2020 року Суборендар сплачує Орендарю 10 % від загальної суми договору. До 15 липня 2020 року Суборендар сплачує Орендарю ще 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50 % Суборендар сплачує Орендарю не пізніше ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15 листопада 2020 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 15 травня 2020 року Суборендар повинен сплачувати Орендарю 10 % від загальної суми договору, що становить 2986,25 грн; до 15 липня 2020 року ще 40 % від загальної суми договору, що становить 11945,02 грн; решту коштів (50 %) Суборендар сплачує Орендарю не пізніше ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15 листопада 2020 року, що становить 14931,28 грн.

Після виконання Суборендарем умов пункту 3.1. Договору, сільськогосподарська продукція (урожай) та доходи, одержані з земельної ділянки, належать у повному обсязі Суборендарю /п. 3.2. Договору/.

Згідно п. 4.1. договору підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду.

Після закінчення строку дії цього договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю /п. 5.1. Договору/.

Згідно п.11.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 22.05.2020 здійснено державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки площею 5,3153 га кадастровий номер 7421481200:04:000:0644, згідно договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 /а.с. 15-16/.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у порядку та на умовах, визначених договором, позивачем були належним чином виконані всі зобов`язання перед відповідачем. Однак, свої зобов`язання щодо орендної плати за землю відповідач не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до п.3.1. договору, з 16.05.2020 у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем на суму 2986,25 грн, з 16.07.2020 - на суму 11945,02 грн, з 16.11.2020 - на суму 14931,28 грн.

30 листопада 2020 року ТОВ «Етнопродукт» за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату №103 на суму 29862,56 грн, у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421481200:04:000:0644; кількість 5,3326; ціна 5600,00 грн /а.с. 17/.

Позивач у позовній заяві зазначає, що по даній операції позивачем було нараховано та сплачено податкові зобов`язання, у підтвердження чого позивачем надано податкову накладну та квитанцію, з яких вбачається, що 31.12.2020 ТОВ «Етнопродукт» складено податкову накладну №56 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9372721493, копії яких містяться у матеріалах справи /а.с. 18-20/.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на дату подання позову, відповідач орендну плату за договором суборенди земельної ділянки від 24 квітня 2020 року не сплатив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість по орендній платі за землю у розмірі 29862,56 грн.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2525,31 грн інфляційних втрат та 727,22 грн трьох відсотків річних.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3143,54 грн пені, на підставі пункту 9.2. договору, яким сторони передбачили, що у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивачем було передано відповідачу у суборенду земельну ділянку загальною площею 5,3326 га, у тому числі ріллі - 5,3326 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0644.

За оренду вказаної земельної ділянки відповідач відповідно до п. 3.1 договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5600,00 грн з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15 травня 2020 року Суборендар сплачує Орендарю 10 % від загальної суми договору. До 15 липня 2020 року Суборендар сплачує Орендарю ще 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50 % Суборендар сплачує Орендарю не пізніше ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15 листопада 2020 року.

За доводами позивача, відповідачем не виконано обов`язку зі сплати орендної плати, у результаті чого, з тверджень позивача, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 29862,56 грн.

Відповідач заперечив існування заборгованості у розмірі 29862,56 грн, у підтвердження чого надав копію платіжного доручення №762 від 12 жовтня 2020 року на суму 200000,00 грн, з призначенням платежу «за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24 квітня 2020 року» , яка міститься у матеріалах справи /а.с. 63/.

Дослідивши копію платіжного доручення №762 від 12 жовтня 2020 року на суму 200000,00 грн з призначенням платежу «за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24 квітня 2020 року» , суд зазначає наступне.

У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Вищенаведений алгоритм розподілу коштів врегульований статтею 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок також наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21 січня 2004 року №22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №904/12527/16, від 26 вересня 2019 року у справі №910/12934/18, від 26 грудня 2019 року у справі 911/2630/18.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено декілька договорів суборенди земельних ділянок від однієї дати, але з різними кадастровими номерами земельних ділянок, які було надано позивачем відповідачу у суборенду.

Позивачем не зазначено у якій послідовності були укладенні всі договори суборенди.

Виходячи з вищенаведеного, будь-яку хронологію зарахування коштів (орендної плати) сторонами у договорі, який є предметом спору у даній справі встановити неможливо внаслідок відсутності відповідних доказів.

З копії платіжного доручення №762 від 12 жовтня 2020 року на суму 200000,00 грн вбачається, що вказана сума сплачена за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24 квітня 2020 року, тобто за договором від тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки.

У даному випадку сума коштів, яка надійшла від відповідача за правилами ст.534 Цивільного кодексу України, а саме 200000,00 грн, була достатньою для задоволення вимог кредитора щодо погашення боргу у повному обсязі.

Позивачем не надано належних доказів, що спростовують доводи і докази відповідача.

Враховуючи, що сплата коштів відповідачем відбулась 12 жовтня 2020 року за спірним договором, а позивачем вказані обставини не спростовано, суд доходить висновку, що підстави для стягнення з відповідача плати за суборенду по договору суборенди земельної ділянки від 24 квітня 2020 року відсутні.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року по справі №5-249кс15.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши усі наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази у підтвердження викладених ним заперечень є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо отримання плати за суборенду у заявленому розмірі, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення 29862,56 грн заборгованості за суборенду земельної ділянки має бути відмовлено.

Вимоги позивача щодо стягнення 2525,31 грн інфляційного збільшення, 727,22 грн - 3% річних, 3143,54 грн пені у даній справі є похідними від вимог щодо стягнення основної заборгованості, та не підлягають задоволенню у зв`язку з відмовою у задоволенні вимоги щодо стягнення боргу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд стягнути з позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У відповідності до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст. 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Інтереси позивача у даній справі представляє Адвокатське бюро «Дефініція Кушніра» , в особі адвоката Кушніра Сергія Володимировича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009).

На підтвердження отримання відповідачем правової допомоги надано:

-копію договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді №53 від 20.08.2021, укладеного між Адвокатським бюро «Дефініція Кушніра» та відповідачем;

-копію акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 26.08.2021 за договором №53 від 20.08.2021 про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді за позовною заявою ТОВ «Етнопродукт» до ФОП Колісник Д.С. про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій у справі №927/790/21 на суму 3000,00 грн;

-копію рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро №53 від 26.08.2021 на суму 3000,00 грн, у якому у найменуванні робіт, послуг зазначено: «винагорода (гонорар) за надання проф. прав. допомоги відп. дог. №53 від 20.08.2021 та ведення справи у Господарському суді у справі №927/790/21» ;

-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009, виданого Кушнір С.В.;

-ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2021 №1013769 на адвоката Кушнір С.В.

Згідно із п. 1.1 договору виконавець в особі адвоката Кушніра С.В. зобов`язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складення усіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, а замовник зобов`язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця, пов`язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Виконавець приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку з позовом ТОВ «Етнопродукт» до Господарського суду Чернігівської області за позовом до замовника про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у справі №927/790/21 за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 /п. 1.2 договору/.

У п. 3.2 договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються адвокатом, загальна вартість яких становить 3000,00 грн. Оплата винагороди (гонорару) виконавцю за цим договором здійснюється замовником шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок виконавця. Оплата винагороди здійснюється замовником до 30 вересня 2021 року.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

26 серпня 2021 року адвокат та відповідач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт №1, у якому зазначено про надання адвокатом клієнту послуг правничої допомоги, визначених у договорі, на загальну суму 3000,00 грн, а саме:

-складання відзиву на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування) - вартість послуг 2000,00 грн.

-складання заперечення на відповідь на відзив - вартість послуг 1000,00 грн.

У відповідності до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Разом з тим, в акті прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг)) від 26.08.2021 за договором №53 від 20.08.2021 про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді за позовною заявою ТОВ «Етнопродукт» до ФОП Колісник Д.С. про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій у справі №927/790/21 на суму 3000,00 грн, зокрема, зазначено:

-складання відзиву на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування) - вартість послуг 2000,00 грн;

-складання заперечення на відповідь на відзив - вартість послуг 1000,00 грн.

Заперечення на відповідь на відзив у справі №927/790/21 відповідачем не подавалось, у зв`язку з чим у суду відсутні відстави стягнення з позивача на користь відповідача 1000,00 грн правової допомоги за складення заперечення на відповідь на відзив.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та викладене вище, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвокату відповідача підлягають частковому задоволенню у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (код ЄДРПОУ 03798553, пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007) на користь Фізичної особи-підприємця Колісник Дмитро Сидорович (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 2000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 10 вересня 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/