Постанова

від 20.11.2024 по справі 910/4533/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. Справа №910/4533/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Кудрявцев Г.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Солд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 (повний текст складено 05.09.2024)

у справі №910/4533/24 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Служби Безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Солд"

про визнання недійсним договору в частині та стягнення податку на додану вартість, трьох процентів річних, інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Служба безпеки України (далі - СБУ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Солд" (далі - ТОВ "Укрпром Солд") про визнання недійсним пункту 3.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 09.03.2022 №19/17-1/1д, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість та стягнення 5 333 333,33 грн сплаченого податку на додану вартість, 303 743,69 грн трьох процентів річних та 1 588 321,01 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що СБУ є замовником за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 09.03.2022 №19/17-1/1д, згідно з пунктом 3.1 якого ціна договору включає в себе ПДВ (20%) у розмірі 5 333 333,33 грн. У той же час, на переконання позивача, наведений пункт 3.1 договору суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - постанова №178), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20%.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати недійсним пункт 3.1 договору від 09.03.2022 №19/17-1/1д з відповідними змінами, в частині включення до ціни договору суми ПДВ, а також стягнути з відповідача грошові кошти, з яких: 5 333 333,33 грн - сплачений податок на додану вартість, 303 743,69 грн - три проценти річних, 1 588 321,01 грн - інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/4533/24 позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 3.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 09.03.2022 №19/17-1/1д, укладеного між СБУ та ТОВ "Укрпром Солд", в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 5 333 333,33 грн.

Стягнуто з ТОВ "Укрпром Солд" на користь СБУ 5 333 333,33 грн сплаченого податку на додану вартість, 303 743,69 грн трьох процентів річних, 1 588 321,01 грн інфляційних втрат та 89 127,18 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог СБУ щодо визнання недійсним пункту 3.1 договору, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. При цьому, враховуючи, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 5 333 333,33 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, а також зважаючи на наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 3.1 договору, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення ТОВ "Укрпром Солд" за рахунок бюджетних коштів поза підставою, передбаченою законом. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача отриманої ним за договором суми податку на додану вартість у розмірі 5 333 333,33 грн, як безпідставно набутих грошових коштів. Крім того, оскільки розмір нарахованих компенсаційних виплат відповідає приписам чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 303 743,69 грн трьох процентів річних та 1 588 321,01 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішеннями місцевого господарського суду, ТОВ "Укрпром Солд" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/4533/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Укрпром Солд" посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, зокрема судом першої інстанції, при ухваленні рішення, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення питання, в частині застосування нульової ставки податку на додану вартість до господарських відносин, які склались у даній справі; не було взято до уваги та повністю проаналізовано докази, які були надані.

Так, скаржник зазначає, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту СБУ обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань, однак положення постанови №178 не можуть застосовуватись до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 укладаються не в рамках мобілізаційних завдань СБУ, під час розгляду справи, не підтверджено факт того, що договір про закупівлю товарів за державні кошти від 09.03.2022 №19/17-1д укладено в рамках виконання мобілізаційних завдань.

На переконання апелянта, спірний договір не є договором, який укладений на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а отже на нього не розповсюджуються вимоги постанови №178.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Укрпром Солд" у справі №910/4533/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

09.10.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 заяву ТОВ "Укрпром Солд" про усунення недоліків у справі №910/4533/24 залишено без розгляду. Апеляційну скаргу ТОВ "Укрпром Солд" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/4533/24 залишено без руху (повторно) та надано строк на усунення її недоліків.

16.10.2024, через систему "Електронний суд", ТОВ "Укрпром Солд" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрпром Солд" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/4533/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.11.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4533/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 08.11.2024.

04.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4533/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

07.11.2024, через систему "Електронний суд", СБУ подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Укрпром Солд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/4533/24 - без змін.

Так, у своєму відзиві СБУ зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки детальна додаткова аргументація та докази правомірності позовних вимог СБУ щодо визнання недійсним пункту 3.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 09.03.2022 №19/17-1/1д, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість, стягнення з ТОВ "Укрпром Солд" на користь СБУ сплаченого податку на додану вартість, трьох процентів річних, інфляційних втрат та грошових коштів, перерахованих СБУ на оплату судового збору міститься в матеріалах позовної заяви.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 20.11.2024 з`явився представник позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали від 22.10.2024 в його електронний кабінет.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/4533/24 розглядається за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/4533/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.03.2024 між СБУ (покупець) та ТОВ "Укрпром Солд" (продавець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №19/17-1/1д, за умовами якого продавець зобов`язується у 2022 році у терміни, в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця нафту і дистиляти код ДК 021:2015-09130000-9 (бензин та дизельне паливо (налив)), в кількості та за ціною, що зазначені у технічній специфікації, а покупець прийняти і сплатити їх вартість на умовах цього договору.

Загальна вартість договору, згідно з технічною специфікацією (додаток №1) складає 32 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 5 333 333,33 грн. Запропоновані ціни на товар включають, зокрема, ПДВ (пункт 3.1 договору)

Відповідно до пункту 4.1 договору спосіб розрахунків за товар - у національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем відповідних грошових сум на поточний рахунок продавця.

За умовами пункту 4.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 100% передплати на поточний рахунок постачальника на підставі належним чином оформлених документів продавця (рахунків-фактур).

Згідно з пунктом 5.9 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця після прийняття товару на склад покупця і підписання уповноваженими на це особами продавця та покупця відповідних документів (видаткової накладної тощо).

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу обумовлений сторонами товар на вищенаведену суму, що підтверджується видатковою накладною від 11.03.2022 №9 на суму 32 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 5 333 333,00 грн.

В свою чергу, СБУ оплатила поставлений відповідачем товар на загальну суму 32 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 5 333 333,33 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.03.2022 №1170.

Звертаючись до суду з даним позовом про визнання недійсним пункту 3.1 договору, в частині включення до його ціни суми ПДВ, а також стягнення з відповідача 5 333 333,33 грн безпідставно набутих коштів і нарахованих сум трьох процентів річних у розмірі 303 743,69 грн та інфляційних втрат в сумі 1 588 321,01 грн, СБУ посилається на те, що постановою №178 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами контракт є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

За приписами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід встановлювати наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частин 1, 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 5 статті 180 ГК України встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Таким чином, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Як зазначалось вище, за умовами пункту 3.1 договору загальна вартість продукції, що підлягає поставці за цим договором, становить 32 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 5 333 333,00 грн.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що ПДВ є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178, відповідно до пунктів 1, 2 якої до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема, Національної гвардії, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця Постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до положень постанови №178, її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Постанова №178 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, за яким за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з листом-роз`ясненням Державної податкової служби України (далі - ДПС) від 29.07.2022 №8271/6/99-00-21-03-02-06 нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України та постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою №178.

При цьому ДПС наголосила, що норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку.

Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених постановою №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, спірний договір від 09.03.2022 укладено між позивачем та відповідачем після прийняття постанови №178. При цьому, пункт 3.1 договору містить положення про те, що сума цього правочину включає в себе ПДВ.

Отже, оскільки замовником товару за договором є СБУ, наведений пункт 3.1 договору суперечить постанові №178, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 5 333 333,33 грн, а не за нульовою ставкою.

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №910/12151/23.

Колегією суддів взято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, в якій суд дійшов таких висновків:

"Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Оскільки не тільки постановою КМУ №178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пункту 3.1 договору №9-22 від 14.03.2022 з відповідними змінами у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.".

До аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі №911/1870/23.

Фінансово-економічне управління СБУ листом від 03.06.2022 №21/2/1-1520 (у період дії договору) звернулась до ДПС України за індивідуальною податковою консультацією, відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 ПК України, з метою встановлення інформації щодо розповсюдження постанови №178 на постачальників палива для потреб СБУ при укладанні договорів, в частині застосування нульової ставки на додану вартість.

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією ДПС від 20.06.2022 №93-00-21-03-02-05 нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПК України та постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою №178.

При цьому, норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку.

Також, ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених постановою №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, розрахунок не здійснюється.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог СБУ щодо визнання недійсним пункту 3.1 договору, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми податку на додану вартість у розмірі 5 333 333,33 грн, сплаченої позивачем за договором, суд зазначає таке.

За приписами статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає, відповідно до статті 1212 ЦК України, за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 5 333 333,33 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, а також зважаючи на наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 3.1 договору, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення ТОВ "Укрпром Солд" за рахунок бюджетних коштів поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача отриманої ним за договором суми податку на додану вартість у розмірі 5 333 333,33 грн, як безпідставно набутих грошових коштів.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 303 743,69 грн трьох процентів річних та 1 588 321,01 грн інфляційних втрат, нарахованих на вищезазначену суму боргу за період з 10.03.2022 до 31.01.2024.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, за змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються три проценти річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів, на підставі статті 625 ЦК України, виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Оскільки розмір нарахованих компенсаційних виплат відповідає вищезазначеним приписам законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 303 743,69 грн трьох процентів річних та 1 588 321,01 грн інфляційних втрат.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/4533/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Укрпром Солд" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "Укрпром Солд"

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Солд" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/4533/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/4533/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4533/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 26.11.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран