Постанова

від 25.11.2024 по справі 903/191/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 листопада 2024 року Справа № 903/191/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу (вх.№4420/24 від 11.09.24) Центру культури та національної пам`яті Берестечківської міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 30.07.2024, повний текст якого складено 06.08.2024, та на додаткове рішення від 27.08.2024, повний текст якого складено 28.08.2024, у справі №903/191/24 (суддя Шум М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкі-Л»

до Центру культури та національної пам`яті Берестечківської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Берестечківська міська рада

про стягнення 137 492 грн 23 коп. заборгованості по розрахунках,-

В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енкі-Л» (надалі в тексті Товариство) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Центру культури та національної пам`яті Берестечківської міської ради (надалі в тексті Центр) 137 492,23 грн заборгованості за неналежне виконання умов Договору про надання послуг №05-23 від 22.03.2023, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Берестечківська міська рада (надалі в тексті Міська рада). Крім того, Позивач просив стягнути судові витрати у справі, що складаються з судового збору та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.(т.1, арк.справи 1-4).

За наслідками розгляду справи №903/191/24 Господарський суд Волинської області рішень-ням від 30.07.2024 позов задоволив повністю, присудивши до стягнення з Центру на користь Товариства 137 492,23 грн заборгованості та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.(т.1, арк. справи 197-199).

Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актами приймання виконаних будівельних робіт №1, №2. Натомість Відповідачем не надано суду доказів того, що Позивач відступив від досягнутих умов щодо проведення робіт, що виконані Товариством роботи не відповідають якості та виконані неналежним чином.

Місцевий суд звернув увагу, що Відповідач не скористався своїм правом, визначеним ч.4 ст.853 ЦК України, щодо ініціювання проведення експертизи якості виконаних Позивачем робіт, яка б могла встановити наявність чи відсутність порушень під час виконання робіт та причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. Не надано Відповідачем і акту огляду об`єкту, що має право надавати таку оцінку, експертного висновку.

Крім того, додатковим рішенням суду першої інстанції від 27.08.2024 у справі №903/191/24 заяву Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Присуджено до стягнення з Центру на користь Товариства 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.(т.1, арк.справи 231-233).

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 30.07.2024 та ухвалити в нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене без оцінки всіх обставин справи та наданих доказів, що призвело до неправильного застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

На думку Скаржника, надаючи правову оцінку виконанню умов договору про надання послуг №05-23 від 22.03.2023, суд першої інстанції послався на загальні норми права, що регулюють питання лише виконання, а не укладення договорів та визнав його виконання позивачем від-повідним до вимог ЦК України, без застосування будь-яких постанов Верховного Суду. При цьому, місцевим судом невірно встановлено, що Позивач належним чином виконав свої обов`язки щодо надання Відповідачу обумовлених Договором надання послуг №05-23 від 22.03.2023, що стверджу-ється наявним у матеріалах справи Актами приймання виконаних будівельних робіт №1, №2, підписаних без повідомлення замовника про готовність в односторонньому порядку.

Скаржник зауважує, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що договір підряду замовником було розірвано через невиконання його підрядником в зазначений термін.

На думку Апелянта, наявність підписаного в односторонньому порядку акту виконаних робіт (без відома замовника) та надіслання його в подальшому замовнику не є достатньою ознакою вважати його складеним у відповідності до норм законодавства. Оскільки прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов-язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором, тим більше в контексті того, що Відповідачем було доведено, що завершальні етапи роботи, (враховуючи ті, що вказані Позивачем в акті виконаних робіт) виконувалися іншим суб`єктом господарювання, а не Позивачем.

Відповідач також звертає увагу суду, що у відзиві на позовну заяву Центром було надано всі докази, що Позивачем було придбано продукцію, яка не відповідає предмету закупівель.

З тексту апеляційної скарги вбачається, що Скаржник також не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у даній справі та вважає, що ухвалюючи його суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання Відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, а також не встановив того, що дана витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати є завищеними.(т.2, арк.справи 1-6).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №903/191/24, вирішено розглядати скаргу на рішення господ-дарського суду Волинської області від 30.07.2024 у даній справі без повідомлення учасників за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.(т.2, арк.справи 30).

07.10.2024 на адресу суду надійшов відзив, в якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу Центру на рішення Господарського суду Волинської області від 30.07.2024 у справі №903/191/24 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 36-39).

08.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому Берестечківська міська рада просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 30.07.2024 у даній справі в повному обсязі та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.(т.2, арк.справи 45-46).

Ухвалою суду від 10.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Відповідача Шморгун І.О. про слухання справи №903/191/24 з викликом сторін.(т.2, арк.справи 32-33, 51-52).

11.10.2024 на електронну адресу суду від Відповідача надійшла відповідь на відзив.(т.2, арк. справи 54-55).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджено матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, Центр-замовник та Товариство-виконавець 22.03.2023 уклали Договір про надання послуг №05-23 (надалі в тексті Договір), відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого, виконавець зобов`язується надати послуги за завданням Замовника, а останній прийняти і оплатити їх. Сторони несуть відповідальність на невиконання або неналежне виконання Договору в порядку і у спосіб передбачений чинним законо-давством України та даним Договором. Найменування послуг: «Поточний ремонт частини при-міщень бібліотеки Берестечківської міської ради по вул. Шевченка, 2 в м.Берестечко Луцького району Волинської області (Код ДК 021:2015:45450000-6: Інші завершальні будівельні роботи).

Ціна Договору згідно п.3.1. складає 477 650,00 грн, у тому числі 79 608,33 грн з ПДВ.

Сторони узгодили, що розрахунок здійснюється за фактично надані послуги на підставі рахунків та підписаних сторонами актів надання послуг (виконаних робіт №КБ-2в, №КБ-3) безпосередньо після надходження коштів відповідного бюджетного призначення на реєстраційний рахунок Замовника протягом 10 (десяти) робочих днів.(п.4.2. Договору).

Згідно п. 4.3. Договору, оформлення актів наданих послуг проводиться у міру виконання цих послуг. Усі платіжні документи за договором оформляються з дотриманням вимог законодавства.

Підпунктами 6.1.1., 6.1.2 Договору, передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; прийом та оцінку наданих послуг здійснювати уповноваженими особами замовника І щомісячно оформляти підписанням актів надання послуг, який є підставою для виплати коштів на користь виконавця.

Відповідно до пункту 5.1. Договору строк (термін) надання послуг: до 01.09.2023.(т.1, арк. справи 7-10).

Матеріалами справи стверджено, що 31.08.2023 ТОВ «Енкі-Л» надіслало на адресу Центру лист з повідомленням про припинення виконання подальших робіт по об`єкту «Поточний ремонт частини приміщень бібліотеки Берестечківської міської ради по вул.Шевченка, 2 в м.Берестечко Луцького р-ну Волинської обл (код ДК 021:2015:45450000-6: Інші завершальні будівельні роботи)» у зв`язку з несвоєчасною оплатою виконаних на цей момент робіт до моменту оплати замовником Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт, поданого 31.08.2023. В підтвердження надсилання даного листа разом з Формами №КБ-3 та КБ-2в, Актом, підсумковою відомістю Товариство надало копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4576500507318 разом з описом вкладення у цінний лист.(т.1, арк.справи 44-48).

З матеріалів справи також вбачається, що Позивачем 03.10.2023 надіслано на поштову адресу Відповідача Акти за фактично виконані будівельні роботи на суму 137 492.23 грн, які були отримані останнім 06.10.2023, що стверджується відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №4510102662711 від 03.10.2023.(т.1, арк.справи 49-57).

Матеріалами справи також встановлено та не заперечується сторонами, що листом №53-33 від 11.09.2023 Відповідач повідомив Позивача про розірвання в односторонньому порядку договору про надання послуг.(т.1, арк.справи 48).

Вважаючи, що несплата Центром 137 492,23 грн вартості наданих послуг (будівельних робіт) згідно Договору порушує майнові права Товариства, останнє пред`явило Центру позов.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Волинської області від 30.07.2024 позов Товариства задоволено. Додатковим рішенням заяву Товариства про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено.(т.2, арк.справи 117-129, 170-176).

Колегія суддів зауважує, що в прохальній частині апеляційної скарги Центр просить скасу-вати лише рішення господарського суду Волинської області від 30.07.2024 у даній справі, однак з тексту скарги вбачається, що Відповідач заперечує і проти ухваленого 27.08.2024 у даній справі додаткового рішення, тому апеляційний суд переглядає разом з основним рішенням і додаткове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є заборгованість за договором про виконання робіт.

Згідно вимог ч.1-2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) госпо-дарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, перед-бачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контр-агента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором, згідно статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямо-вана на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, яка кореспондується з ст.173 ГК України в силу госпо-дарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учас-никами) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі борж-ник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується з ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання (ч.2 ст.193 ГК України).

Як встановлено апеляційним судом, правовідносини сторін виникли на підставі Договору про надання послуг, який за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.(ст.837 ЦК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником, відповідно до ч. 4, 6 ст.882 ЦК України, оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 ст.9 названого Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру госпо-дарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З огляду на вищезазначене, документами, які підтверджують, як виконання Позивачем зобов`язання з виконання робіт за Договором, так і виникнення у Відповідача зобов`язання з їх оплати є Акти виконаних робіт, які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість таких робіт.

Матеріали справи свідчать, що Акт виконаних робіт №2 разом з підсумковою відомістю ресурсів та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт надсилались Відповідачеві неодноразово та були отримані останнім, що підтверджує відмітка в рекомендованому повідом-ленні про вручення поштового відправлення та не заперечується Центром.

Разом з тим, Відповідач не заперечив, рівно як і не надав обґрунтованої та вмотивованої відмови від підписання даного Акту, зазначивши лише у відзиві на позовну заяву №07-24 від 05.03.2024 (т.1, арк.справи 66-67), що зроблена робота Позивачем не відповідає якісним вимогам, а також, що надані Позивачем додатки до позовної заяви не засвідчені належним чином, а тому не є належними доказами.

Однак, апеляційний суд виходить з положень ст.882 ЦК України, за умовами якої, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі не отримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаного сторонами Акту виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання виконавцем робіт за договором.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц та у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі №23/236.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що оскільки замов-ник не підписав Акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то згідно з положеннями статей 853, 882 ЦК України такі роботи вважаються прийнятими.

Відповідно до п.4.2. Договору, сторони узгодили, що розрахунок здійснюється за фактично надані послуги на підставі рахунків та підписаних сторонами актів надання послуг (виконаних робіт №КБ-2в, №КБ-3) безпосередньо після надходження коштів відповідного бюджетного при-значення на реєстраційний рахунок Замовника протягом 10 (десяти) робочих днів

Згідно п.4.3. Договору, оформлення актів наданих послуг проводиться у міру виконання цих послуг. Усі платіжні документи за договором оформляються з дотриманням вимог законодавства.

Підпунктами 6.1.1., 6.1.2 Договору, передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; прийом та оцінку наданих послуг здійснювати уповноваженими особами замовника і щомісячно оформляти підписанням актів надання послуг, який є підставою для виплати коштів на користь виконавця.

Правового висновку щодо застосування норм права у спірних правовідносинах дійшов Верховний Суд, вказавши в постанові від 17.08.2021 у справі №910/16308/20, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за догово-ром у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (вияв-лені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт».

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або вико-нання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, зокрема те, що Відповідачем взагалі не підписано Акт №2 за серпень 2023, попри неодноразові надсилання такого акту з вимогою оплатити надані послуги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що право Позивача порушене і воно підлягає захисту, позовна вимога про стягнення 137 492,23 грн заборгованості по розрахунках є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Поруч з тим, доводи Скаржника про неякісно виконані роботи, на підтвердження чого суду першої інстанції були надані фотознімки із складеними віконними блоками та сантехнікою не приймаються апеляційним судом, позаяк з вказані фотознимки зроблено Центром в односторон-ньому порядку у невстановленому місці та у невстановлений час, зображені на знимках демонто-вані вікна, унітаз та раковини не свідчать про неякісно виконані роботи саме Товариством. Крім того, Центр не був позбавлений права звернутись до суду з вимогами про відшкодування ТОВ «Енкі-Л» прямих збитків за умови їх наявності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що спір у даній справі виник не з приводу недоліків виконаних робіт за договором між підрядником та замовником, а зумовлений невиконанням Відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати наданих послуг.

Крім того, ні суду першої, ні апеляційної інстанції Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про невиконання Позивачем робіт згідно з Договором чи про невідповідність робіт визначеним умовами Договору обсягам або договірній ціні, тому відсутні підстави для звільнення Відповідача від зобов`язання оплатити вартість робіт за Договором.

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо наявності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Переглядаючи додаткове рішення, колегія судів зауважує, що судові витрати, відповідно до приписів статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Матеріалами справи стверджено, що додатковим рішенням у даній справі від 27.08.2024 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення задоволено. Присуджено до стягнення з Центру на користь Товариства 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.(т.1, арк. справи 231-233).

Поруч з тим, єдиними доводами апеляційної скарги щодо незаконності додаткового рішення суду першої інстанції є неврахування судом клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, а також не встановлення обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати є завищені.

Однак, як вбачається з тексту додаткового рішення, місцевим судом описано та зазначено про наявні заперечення Відповідача та Третьої особи стосовно розміру судових витрат на професійну правову допомогу, відтак доводи Скаржника щодо неврахування судом першої інстанції його клопотання про зменшення витрат на правову допомогу є необґрунтованим та таким, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає інші доводи наведені Скаржником в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції лише формальними та такими, що не спростовують висновків викладених у судовому рішенні, позаяк Скаржник фактично просив скасувати його як похідне від основного рішення. Тому, враховуючи наявність правових підстав для задоволенні позову, зали-шення апеляційної скарги Центру без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 30.07.2024 без змін колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування додаткового рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2024.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваних рішень, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,270,275,276,282,284,287 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Центру культури та національної пам`яті Берестечківської міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 30.07.2024 та на додаткове рішення від 27.08.2024 у справі №903/191/24 залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №903/191/24 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.