Ухвала

від 16.12.2024 по справі 903/191/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/191/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Центру культури та національної пам`яті Берестечківської міської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, рішення Господарського суду Волинської області від 30.07.2024 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Енкі-Л?

до Центру культури та національної пам`яті Берестечківської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Берестечківської міської ради Волинської області,

про стягнення 137 492,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Енкі-Л? (далі - Товариство, позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Центру культури та національної пам`яті Берестечківської міської ради (далі - Центр, відповідач) 137 492,23 грн заборгованості за неналежне виконання умов договору про надання послуг №05-23 від 22.03.2023, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Берестечківської міської ради. Крім того, позивач просив стягнути судові витрати у справі, що складаються з судового збору та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.02.2024 визнано справу малозначною та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.07.2024 позов задоволено в повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, що підтверджується наявним у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт №1, №2, натомість відповідачем не надано суду доказів того, що позивач відступив від досягнутих умов щодо проведення робіт, виконані Товариством роботи не відповідають якості та виконані неналежним чином.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 заяву Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Присуджено до стягнення з Центру на користь Товариства 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу Центру залишено без задоволення; рішення Господарського суду Волинської області від 30.07.2024 і додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 залишено без змін.

10.12.2024 (через систему ?Електронний суд?) Центр звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, рішення Господарського суду Волинської області від 30.07.2024 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Ураховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини 5 статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення 137 492,23 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн х 100 = 302 800,00 грн), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.

Положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.

Натомість подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центру на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №903/191/24 за касаційною скаргою Центру культури та національної пам`яті Берестечківської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, рішення Господарського суду Волинської області від 30.07.2024 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

С. К. Могил