Ухвала

від 25.11.2024 по справі 903/135/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"25" листопада 2024 р. Справа № 903/135/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Крейбух О.Г.

судді Саврій В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" на ухвалу господарського суду Волинської області від 23.10.24 за заявою ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника у справі № 903/135/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена", м. Нововолинськ

до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_2 , м.Володимир

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.10.2024 заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника задоволено. Визнано у встановленому порядку грошові вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_2 на загальну суму 34 097 859,09 грн. та зобов`язати розпорядника майна Самчука Антона Миколайовича включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 5 368 грн. вимоги першої черги; 34 092 491,09 грн. вимоги четвертої черги.

Не погодившись із винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області та відмовити в задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступних висновків.

Право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України, яка встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129 Основного Закону України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 254 ГПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Пунктом 17 частини 1 статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Після втрати чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), при застосуванні норм ГПК України, які містять посилання на вказаний Закон про банкрутство, з урахуванням частини третьої статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, за відповідним посиланням застосовуються саме норми КУзПБ (відповідно до висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 №910/4475/19, від 29.07.2021 у справі №911/698/21, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, реалізація права на апеляційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

Водночас, у КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у статті 9 КУзПБ.

Частинами 1 та 2 статті 9 КУзПБ визначено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 КУзПБ господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та ГПК України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Частиною 6 ст. 45 КУзПБ передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу ( ч. 1 ст. 47 КУзПБ).

Частиною 2 ст. 47 КУзПБ встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Частиною 2 ст. 47 КУзПБ встановлено, що у разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (ч. 3 ст. 47 КУзПБ).

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №920/162/23 викладено висновок, що випадками (виключеннями) із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал є, зокрема, встановлені частиною другої статті 254, частиною першою статті 255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ, зокрема, про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає (частина шоста статті 5 КУзПБ), ухвала за результатами розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац другий частини другої статті 47 КУзПБ). Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема, щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).

У рішенні від 27.01.2010 № 3-рп/2010 Конституційний Суд України, надаючи тлумачення припису про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, виснував, зокрема, що це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Отже, нормами чинного КУзПБ встановлено неможливість оскарження ухвали, прийнятої судом за результатами розгляду вимог окремого кредитора, окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.10.2024 у справі №903/135/23 задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог у справі №903/135/23. Ухвала за результатами попереднього засідання на час звернення апелянта з апеляційною скаргою судом першої інстанції не приймалась. Таким чином, боржником оскаржено ухвалу, прийняту судом за результатами розгляду вимог окремого кредитора.

Пунктом 4 частини 5 ст. 260 ГПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" оскаржується виключно ухвала господарського суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно до приписів абз. 2 ч. 2 ст. 47 КУзПБ не може оскаржуватися окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 23.10.2024 у справі №903/135/23 підлягає поверненню скаржнику на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України.

Керуючись ст. 234, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" на ухвалу господарського суду Волинської області від 23.10.24 у справі №903/135/23.

2. Матеріали оскарження ухвали у справі №903/135/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.