Постанова

від 06.11.2024 по справі 908/1231/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1231/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

при секретарі: Солодовій І.М.

За участю:

Від позивача: Чередніченко М.М. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) адвокат

Інші представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 (повний текст рішення складено 02.10.2023, суддя Боєва О.С.) та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 (повний текст додаткового рішення складено 23.10.2023, суддя Боєва О.С.) у справі № 908/1231/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472, (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271, (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48; адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, буд. Центральний, 3/171)

про стягнення суми 805933,27 грн та витребування об`єкта лізингу з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (документ сформований в системі «Електронний суд») про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю АРСЕНАЛ-2 суми 805933,27 грн, яка складається з: суми 491262,81 грн заборгованості по лізинговим платежам, суми 8260,57 грн пені (п. 8.2 договору), суми 2563,10 грн 3% річних, суми 6011,35 грн інфляційних втрат та суми 297835,44 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування об`єктом лізингу; про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» (72319, місто Мелітополь, вулиця Героїв України, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи 31802271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» автомобіль Аudi SQ8 TDI quattro, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір - сірий.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним тривалим невиконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів в рамках договору про фінансовий лізинг № 00021290 від 01.10.2020 відповідно до Графіку платежів, внаслідок чого у Лізингоодержувача виникла заборгованість у сумі 491262,81 грн. Враховуючи неодноразові прострочення з оплати лізингових платежів зі сторони Лізингоодержувача та у зв`язку з тим, що такі прострочення тривають більше 60 днів, позивачем, з метою захисту свого права, 26.12.2022 на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. Однак, вимога позивача щодо повернення об`єкту лізингу була проігнорована відповідачем і станом на момент подання цього позову. Відповідач без будь-яких правових підстав користується належним позивачу транспортним засобом.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023у даній справі, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472 (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В) суму 491262 (чотириста дев`яносто одну тисячу двісті шістдесят дві) грн 81 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, суму 8260 (вісім тисяч двісті шістдесят) грн 57 коп. пені, суму 2563 (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 10 коп. 3% річних, суму 6011 (шість тисяч одинадцять) грн 35 коп. інфляційних втрат та суму 220974 (двісті двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн 68 коп. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472 (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В) автомобіль Аudi SQ8 TDI quattro, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір - сірий.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472 (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В) суму 13620 (тринадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 09 коп. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.10.2023, у даній справі:

1. Виправлено арифметичні помилки, допущені в абзацах 82, 83 мотивувальної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 у справі №908/1231/23 в частині визначення суми неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, належної до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», виклавши абзаци 82, 83 мотивувальної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 у справі № 908/1231/23 в наступній редакції:

«Так, за січень 2023 6 днів прострочення, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення складає 19 215,19 грн ((49639,24 грн х 2) : 31 (кількість днів в січні) х 6 (кількість днів прострочення у січні)). За лютий 2023 (за повний місяць, що складається з 28 календарних днів), неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення складає 99 278,48 грн. Так само за березень 2023 (за повний місяць, що складається з 31 календарного дня) неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення складає 99 278,48 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 217 772,15 грн. В іншій частині вимог про стягнення неустойки суд відмовляє внаслідок їх безпідставності.».

2. Виправлено арифметичну помилку, допущену в абзаці 2 резолютивної частини скороченого рішення та в абзаці 2 резолютивної частини повного рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 у справі № 908/1231/23 в частині зазначення суми неустойки, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472 (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В) суму 491262 (чотириста дев`яносто одну тисячу двісті шістдесят дві) грн 81 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, суму 8260 (вісім тисяч двісті шістдесят) грн 57 коп. пені, суму 2563 (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 10 коп. 3% річних, суму 6011 (шість тисяч одинадцять) грн 35 коп. інфляційних втрат та суму 217772 (двісті сімнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 15 коп. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення».

3. Виправлено арифметичну помилку, допущену в абзаці 5 резолютивної частини скороченого рішення та в абзаці 5 резолютивної частини повного рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 у справі №908/1231/23 в частині зазначення суми судового збору, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472 (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В) суму 13572 (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 05 коп. витрат зі сплати судового збору».

В вересні 2023 до суду через засоби поштового зв`язку надійшла заява представника ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» адвоката Чередниченка М.М. про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/1231/23, згідно з якою просив суд стягнути з відповідача ТОВ «АРСЕНАЛ-2» на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, ухвалити додаткове рішення щодо цього питання. Також заявник просив здійснювати розгляд заяви за відсутності позивача.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1231/23 та стягнення з ТОВ «АРСЕНАЛ-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» суму 24 768 грн. 09 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 та скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у даній справі. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідач до 24 лютого 2022 року виконував умови договору належним чином, отримав від позивача визначений договором автомобіль та здійснював узгоджені сторонами в договорі фінансового лізингу платежі, порушень умов договору не допускав.

Апелянт звертає увагу, що місцем реєстрації та фактичного знаходження відповідача є саме окупована з 24 лютого 2022 року територія міста Мелітополя. Відповідно до п.4 розділу III Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) станом на 29 червня 2022 року (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 75 від 25.04.2022 року (зі змінами)) Мелітопольська міська територіальна громада віднесена до тимчасово окупованих територій України.

Відповідач пояснює, що після початку окупації міста Мелітополя фактична діяльність відповідача була блокована військовими окупантами, у зв`язку з чим 24 березня 2022 року відповідачем був виданий наказ № 24/03-к про призупинення дії трудових договорів у зв`язку з неможливістю здійснення господарської діяльності внаслідок військової агресії російської федерації та окупації міста Мелітополя. Також військова агресія та окупація міста військами російської федерації унеможливили не тільки фактичне ведення господарської діяльності відповідачем, а й здійснення платежів. З моменту окупації відповідач не мав можливості користуватись інтернетом з метою своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин внаслідок його відключення окупантами, а посадові особи відповідача навіть не мали можливості вільного пересування територією міста.

Скаржник стверджує, що зобов`язання за договором фінансового лізингу не можуть бути виконані відповідачем до моменту деокупації території міста Мелітополя, до моменту припинення дії обставин непереборної сили, а не закінчення дії в Україні режиму воєнного стану, та після звільнення Збройними Силами України міста Мелітополя жодним чином не відповідач відмовляється від виконання умов договору.

Відповідач наполягає, що обставинами непереборної сили є не тільки введення правового режиму воєнного стану в Україні, а й фактична окупація міста Мелітополя військами російської федерації, що призвело до неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності та ізоляції відповідача від не окупованої території України як фізично, так і в розумінні можливості здійснення платежів у гривні через банківські установи. У випадку перебування відповідача на не окупованій частині території України жодних порушень умов договору фінансового лізингу допущено б не було.

Окрім цього, відповідач зазначає, що для ТОВ «АРСЕНАЛ-2» дія форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу, з 25 лютого 2022 року, засвідчена Сертифікатом № 2300-23-4519 від 28 листопада 2023 року Запорізької торгово-промислової палати. Зазначений доказ не міг бути наданий відповідачем до суду першої інстанції при розгляді справи, оскільки був виданий уповноваженим органом після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі. Однак цей доказ не тільки не спростовує, а й беззаперечно підтверджує, що зобов`язання за договором фінансового лізингу не виконані відповідачем саме внаслідок настання форс-мажорних обставин.

При цьому, відповідач вказав, що за першої ж можливості електронною поштою 20 квітня 2022 року відповідач повідомив позивача листом від 18 квітня 2022 року про настання форс-мажорних обставин, окупацію міста Мелітополя та призупинення господарської діяльності з додаванням листа ТПП України. Цим же листом відповідач повідомив позивача про готовність виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу після припинення існування обставин непереборної сили.

З метою виконання договору в частині повернення автомобіля позивачу, оскільки з`явилась можливість виїзду на автомобілі з окупованої території через гуманітарні коридори та через тимчасово окуповану територію АР Крим, відповідач 15 вересня 2022 року звернувся електронним листом до позивача з повідомленням про неможливість здійснення платежів за договором фінансового лізингу у зв`язку з блокуванням роботи банківської системи на тимчасово окупованій території, а також з проханням надати довіреність на право керування автомобілем на керівника відповідача з метою повернення автомобіля позивачу на не окуповану територію України. Того ж дня позивач звернувся до відповідача електронним листом з проханням надати копію свідоцтва про реєстрацію автомобіля, яка також електронним листом була того ж дня надана позивачу.

22 вересня 2022 року відповідач звернувся до позивача електронним листом з проханням якнайшвидше вирішити питання надання довіреності керівнику відповідача з метою повернення автомобіля позивачу. 27 вересня 2022 року у зв`язку з відсутністю відповіді відповідач повторно звернувся до позивача з аналогічним електронним листом. 27 вересня 2022 року позивач направив відповідачу електронний лист, яким відмовився надавати довіреність, посилаючись на наявність заборгованості за договором фінансового лізингу. Тобто фактично сам позивач унеможливив виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині повернення позивачу автомобіля.

Не дивлячись на описані обставини, 19 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати заборгованості та повернення автомобіля за умовами договору фінансового лізингу, фактично ігноруючи повідомлення відповідача про наявність форс- мажорних обставин та попередні намагання відповідача повернути автомобіль позивачу.

24 січня 2023 року у відповідь на отриману від позивача вимогу відповідачем позивачу направлено електронний лист з черговим повідомленням про наявність обставин непереборної сили, відсутності у зв`язку з військовою агресією будь-яких засобів правового регулювання на окупованій території та черговим проханням видання довіреності з метою збереження автомобіля та передачі його позивачу. 02 лютого 2023 року позивач електронним листом повідомив відповідача про необхідність виконання умов договору, його припинення в односторонньому порядку та про відмову у видачі довіреності.

Описані обставини беззаперечно, як вважає апелянт, свідчать про вчинення відповідачем всіх можливих дій для виконання умов договору фінансового лізингу в частині повернення позивачу автомобіля навіть в умовах окупації, а також збереження предмета лізингу. Також описані обставини беззаперечно свідчать про перешкоджання позивачем відповідачу у виконанні договору в частині повернення автомобіля.

При цьому, відповідач зазначив, що відповідно до розділу 13 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу позивача визначено, що відповідач зобов`язаний передати автомобіль позивачу у випадку порушення умов договору фінансового лізингу. За умови затримки або небажання передати автомобіль, позивач має право самостійно без попередньої згоди відповідача вилучити автомобіль за актом приймання-передачі. У зв`язку з цим відповідач засвідчує свою готовність передати автомобіль позивачу за актом приймання-передачі за місцем реєстрації (юридичною адресою) відповідача у будь-який зручний для позивача час.

Відповідач наголосив, що зазначеним обставинам суд першої інстанції не надав взагалі ніякої оцінки, зазначивши тільки, що відповідач висловив пропозицію позивачу перегнати автомобіль через територію Росії на не окуповану територію України. На думку відповідача, це твердження не відповідає дійсності, оскільки за умови наявності нотаріально посвідченої довіреності автомобіль міг бути доставлений позивачу через гуманітарний коридор Мелітополь-Василівка-Запоріжжя, а не через територію Росії.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1231/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1231/23.

18.01.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2024 поновлено строк Товариству з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 у справі №908/1231/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі № 908/1231/23; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 13.03.2024 о 10 год. 00 хв.

06.02.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» через систему «Електронний Суд» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив в якому зазначено про те, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, в апеляційній скарзі ці відомості відсутні і щодо представника відповідача (адвоката). Зазначене унеможливлює направлення відповідачу відзиву через електронний суд. Відповідно до ч. 7 ст 42 ГПК України позивач звільняється від обов`язку направлення відзиву відповідачу.

Також зазначено про те, що 01.10.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (надалі - «ТОВ «Порше Лізинг Україна», Позивач або Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю"АРСЕНАЛ-2" (далі - Відповідач або Лізингоодержувач) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00021290 (надалі - «Договір лізингу») в комплекті з загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови), а також графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є не від`ємною частиною договору.

Згідно з умовами Договору лізингу Позивач взяв на себе зобов`язання передати у користування Відповідачу автомобіль Audi SQ8 TDI quattro, номер шасі НОМЕР_1 , рік виробництва - 2020 (надалі - «Об`єкт лізингу») на умовах фінансового лізингу, а Відповідач - щомісячно виплачувати Позивачу лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину Договору лізингу.

На виконання умов Договору лізингу Позивачем придбано об`єкт лізингу (отримало право власності на Об`єкт лізингу), що передбачено п. 3.2. Загальних умов.

Згідно з Актом прийому-передачі від 08.10.2020 Позивач передав, а Відповідач отримав у користування під виплату лізингових платежів Об`єкт лізингу.

Враховуючи викладене, договірні зобов`язання Позивача за Договором лізингу виконані повністю, а виконання в розумінні ст. ст. 527, 530 та 532 ЦК України здійснено належним чином.

Починаючи з березня 2022 року Відповідач припинив сплачувати лізингові платежі.

Враховуючи неодноразові прострочення з оплати лізингових платежів зі сторони Лізингоодержувача та з у зв`язку з тим, що такі прострочення тривають більше 60 днів, Позивачем, з метою захисту свого права, 26.12.2022 на адресу Відповідачки направлено Вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення Об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору.

У зв`язку з тим, що ПАТ "Укрпошта" не приймало поштові відправлення у місто Мелітополь, вищевказану вимогу було підписано електронним цифровим підписом та направлено електронною поштою на електронну адресу Відповідача, зазначену у Кредитному договорі.

Таким чином, починаючи з 26.12.2022 Договір вважається розірваним.

Оскільки Договір вважається розірваним з 26.12.2022, то Лізингові платежі нараховані до цієї дати підлягають стягненню з Відповідача.

Заборгованість по лізинговим платежам за період з 01.03.2022 до 15.12.2022 складає 491 262,81 грн.

Позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2563,10 грн та інфляційні втрати у розмірі 6011,35 грн.

Крім того, відповідно до п. 8.2. Загальних умов, у випадку прострочення сплати Платежу до Лізингоодержувача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати Платежу (п.8.2.1. Загальних умов).

На підставі вказаного пункту Відповідачу нараховано пеню у розмірі 8260,57 грн.

З урахуванням зазначеного, Позивач вважав за необхідне звернутися із позовом про стягнення з Відповідача вищевказаних сум у судовому порядку.

Позивач наполягає, що станом на дату подання даної позовної заяви Об`єкт лізингу Позивачу так і не повернуто Відповідачем.

Оскільки між сторонами виникли правовідносини щодо найму транспортного засобу, то до таких правовідносин застосовується частина 2 статті 785 ЦК України, у зв`язку з чим Позивач вважає за необхідне стягнути з Відповідачки неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, відтак, неустойка у розмірі подвійної плати за користування Об`єктом лізингу за період з 01.01.2023 до 15.03.2023 становить 297 835,44 грн.

Позивач наголошує, що вимога Позивача щодо повернення Об`єкту лізингу була проігнорована Відповідачем і станом на момент подання цього позову Відповідачка без будь-яких правових підстав користується належним Позивачу транспортним засобом. Оскільки Відповідачем не вчинено будь-яких дій щодо добровільного повернення Об`єкта лізингу Позивачу, то такий підлягає примусовому витребуванню у Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, судом першої інстанції позов задоволено частково.

Позивач також зауважує, що Відповідачем до апеляційної скарги долучено копію сертифікату N 2300-23-4519 про форс-мажорні обставини, виданого Запорізькою торгово-промисловою палатою 23.11.2023.

При цьому, Відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість отримання та подання цього документа на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, немає ніяких правових підстав для приєднання цього документа до матеріалів справи.

Більш того, станом на момент розгляду справи судом першої інстанції цього документа не існувало.

Рішення суду першої інстанції ухвалено 15.09.2023, а сертифікат про форс-мажорні обставини, видано Відповідачу 23.11.2023.

Отже, відсутні підстави для приєднання до матеріалів справи Сертифікату від 2311.2023, а тому Позивач просить повернути цей доказ Відповідачу.

До того ж, належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин та наявність правових підстав для звільнення лізингоодержувавча від відповідальності за порушення зобов`язання відповідач суду першої інстанції не надав.

В пункті 17.1 Загальних умов встановлено, що у разі якщо внаслідок форс- мажорних обставин будь-яка сторона не може виконувати або затримує виконання будь-яких своїх зобов`язань за цим контрактом та негайно інформують про це іншу сторону, зазначаючи обставини, що становлять форс-мажор із тими доказами, які можливо надати, а також приблизний строк, протягом якого виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом такою стороною буде унеможливлене або відстрочене. Сторона, яка зазнала впливу таких форс-мажорних обставин, звільняється від відповідальності перед іншою стороною за невиконання або відстрочення виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом.

Отже, виходячи з наведеної умови, сторони узгодили, що у випадку настання форс- мажорної обставин учасник правочину негайно повідомляє про це іншу сторону та надає відповідні докази, що становлять форс-мажор.

Однак, відповідач лише 20.04.2023 повідомив позивача про настання для лізингоодержувача під час виконання зобов`язань за договором № 00021290 від 01.10.2020 форс-мажорних обставин.

Позивач також зазначає, що введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «Порше Лізинг Україна») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому лізингових платежів та інших, визначених договором та законом нарахувань, як способу захисту своїх майнових прав, передбаченого законом.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Серед іншого, позивач заявив про орієнтовну суму витрат на правничу допомогу, які будуть понесені на стадії апеляційного провадження - становить 20 000 гривень. Документи, які підтверджують суму судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення постанови апеляційним судом.

Просить повернути Відповідачу нові докази, які приєднані до матеріалів справи; апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судове засідання, призначене на 13.03.2024 не відбулося у зв`язку з незапланованою відпусткою члена колегії у справі судді Дарміна М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі № 908/1231/23 призначено в судове засідання на 24.04.2024 о 09:50 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі № 908/1231/23 залишено без руху. Рекомендовано апелянту протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: - зареєструвати електронний кабінет, відомості про що надати суду.

06.05.2024 від представника відповідача/скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, якою повідомлено про наявність зареєстрованого електронного кабінету у представника скаржника та відсутність зареєстрованого електронного кабінету у відповідача/ТОВ «Арсенал -2». Наголошує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст 258 ГПК України в апеляційній скарзі повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, а не обов`язково лише про його наявність. Звертає увагу суду на те, що відповідач, я і його керівник перебуває на тимчасово окупованій території міста Мелітополя, у зв`язку з чим реєстрація електронного кабінету, як і отримання КЕП для його реєстрації, є неможливою. Український мобільний зв`язок та мережа Інтернет з обслуговуванням українськими провайдерами в місті відсутні, що унеможливлює технічно отримати КЕП та зареєструвати електронний кабінет з ІР адреси російського провайдера. Крім того, відповідно до чинного законодавства сторона може приймати участь у розгляді справи через свого представника. Наголошує, що адвокатом Ковальовим Д.В. надано всі необхідні документи на підтвердження повноважень представника та зазначено, що адвокат має електронний кабінет. Це забезпечує можливість електронного документообігу між позивачем та відповідачем і не порушить прав позивача у справі. Просить призначити справу до розгляду.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

Згідно із частиною першою та другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Отже, в силу приписів вказаної норми права відповідач ТОВ «Арсенал-2» на момент звернення, адвоката Ковальова Д.В., до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (11.12.2023) було зобов`язано зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що адвокат відповідача/скаржника повідомив про те, що електронний кабінет у Товариства відсутній.

Відповідно до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271, є Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48.

Враховуючи повномасштабне вторгнення, введений воєнний стан, тимчасову окупацію та проведення бойових дій, колегія суддів вважає, що наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС у представника відповідача та забезпечення обміну документами від імені ТОВ «Арсенал-2», при урахуванні обставин неможливості самій юридичній особі зареєструвати електронний кабінет ЄСІТС, за наведених обставин не можна вважати невиконанням вимог частини шостої статті 6 ГПК України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі № 908/1231/23 призначено в судове засідання на 17.07.2024 о 11:40 год.

17.07.2024 у справі № 908/1231/23 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.11.2024 на 10 год. 00 хв.

06.11.2024 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

06.11.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (лізингодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» (лізингоодержувач, відповідач у справі) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00021290 (з додатками), за умовами якого лізингодавець зобов`язався передати лізингоодержувачу об`єкт лізингу транспортний засіб типу Аudi SQ8 TDI quattro, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .

Відповідно до абз. 3 розділу «Придбання об`єкта лізингу» Договору, підписанням зазначеного Договору про фінансовий лізинг, лізингоодержувач приєднався до Загальних умов внутрішнього фінансового лізингу (які є публічною частиною договору), які застосовуються до Договорів про фінансовий лізинг з юридичними особами/фізичними особами-підприємцями з визначенням зобов`язань в гривні та розміщенні на офіційному веб-сайті Лізингодавця за адресою: www.porschefinance.ua.

За змістом п.п. 3.1 та 3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг), лізингодавець прийняв на себе зобов`язання придбати у власність Об`єкт лізингу, який був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

В розділі договору «Умови лізингу», зокрема, зазначено:

- вартість об`єкта лізингу: еквівалент 3 405 532,00 грн;

- авансовий платіж: 1 532 489,40 грн

- обсяг фінансування: 1 873 042,60 грн;

- кількість лізингових платежів: 60;

- строк лізингу (місяців): 60;

- лізинговий платіж: сплатити до 15 числа відповідно до Графіку в розмірі 73 651,40грн;

- адміністративний платіж: 46 826,06 грн.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях відповідно до пунктів 6.3 та 6.4.1, 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до п. 5.1 Загальних умов, об`єкт лізингу буде доставлений та переданий ТОВ «Порше Лізинг Україна» або належним чином уповноваженою особою (Дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов контракту.

Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та лізингодавцем акта прийому-передачі (надалі Акт приймання-передачі). Будь-які дефекти об`єкта лізингу фіксуються в Акті приймання-передачі. Якщо з боку лізингоодержувача немає заперечень в акті приймання-передачі, об`єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий лізингоодержувачем в ідеальному стані та відповідно до вимог останнього (п. 5.4 Загальних умов).

В п. 6.3 Загальних умов, визначено, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» відображають справедливу вартість об`єкта лізингу. Розмір Лізингових платежів та інших платежів, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця, визначається в українських гривнях на день укладення контракту та зазначається у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). При цьому діють положення щодо порядку зміни розміру лізингових платежів відповідно до умов контракту.

В п. 6.4 Загальних умов, зокрема, визначено, що у виключних випадках Лізингодавець має право погодити з Лізингоодержувачем збільшення діючої процентної ставки, передбаченої контрактом, за умови настання під час дії цього контракту будь-якої з наступних (наведених нижче в Загальних умовах) подій.

Лізингодавець має право запропонувати Лізингоодержувачу фінансового лізингу нові умови фінансового лізингу щодо розміру процентів, передбачених цим контрактом; в такому випадку Лізингодавець направляє письмове повідомлення-пропозицію Лізингоодержувачу, в якому зазначаються конкретні обставини, що є підставою збільшення процентної ставки та нові умови фінансового лізингу та дату, з якої такі умови фінансового лізингу набирають чинності.

Сторони домовились, що у разі незгоди Лізингоодержувача з новими умовами фінансового лізингу (незгодою також буде вважатися ненадання Лізингодавцю підписаних Лізингоодержувачем у строки, передбачені цим пунктом, всіх або будь-якої додаткової угоди до цього Контракту), строк розрахунків за контрактом вважається таким, що настав у день, який зазначений у письмовому повідомленні Лізингодавця як день набрання чинності новими умовами фінансового лізингу.

Згідно з п. 6.5 Загальних умов, лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Відповідно до п. 8.4 Загальних умов, Лізингоодержувач погоджується, що всі строки, зазначені в цьому контракті, є прийнятними для виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору лізингу, позивачем за договором купівлі-продажу автомобіля № 386966 від 01.10.2020 був придбаний автомобіль марки Аudi SQ8 TDI, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір сірий. (а.с. 42-44 т 1)

08.10.2020 об`єкт лізингу (автомобіль моделі Аudi SQ8, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір - сірий) був переданий позивачем відповідачу на підставі Акту прийому-передачі. (а.с. 47 т 1)

25.08.2022 позивач на електронну адресу відповідача, яка зазначена в договорі фінансового лізингу, направив лист-повідомлення від 15.08.2022, відповідно до якого, з посиланням на п. 6.4.2 Загальних умов, проінформував відповідача про те, що починаючи з 01.10.2022 діятиме нова процента ставка за контрактом, а саме 17,32%. У зв`язку з цим, було направлено новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), відповідно до якого лізинговий платіж з 01.10.2022 становить 49639,24 грн. (а.с. 25-30 т1)

Позивач у позові посилається на те, що починаючи з березня 2022 відповідач припинив сплачувати лізингові платежі, внаслідок чого у період з березня 2022 по грудень 2022 року відповідачу були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 491 262,81 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів, позивач надіслав відповідачу (на електронну адресу) вимогу №00021290 від 19.12.2022 про погашення суми боргу протягом десяти робочих днів з дня відправлення вимоги. Також відповідача було повідомлено про відмову позивача від договору про фінансовий лізинг та викладено вимогу про повернення об`єкта лізингу. (а.с. 48-50 т 1)

Як зазначив позивач, вимога залишена відповідачем без відповіді, заборгованість та додаткові витрати в добровільному порядку не сплачені, об`єкт лізингу не повернуто.

Порушення виконання відповідачем зобов`язань за договором про фінансовий лізинг №00021290 від 01.10.2020 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягають скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1-3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 807 Цивільного кодексу України предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції чинній на момент укладення договору). За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У п. 12.6 Загальних комерційних умов також встановлено, що ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» має право в односторонньому порядку припинити цей Контракт /відмовитися від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення Об`єкту лізингу, у випадку Лізингоодержувачне сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з 01.03.2022 не сплачував лізингові платежі у встановлені Графіком строки та строк виконання цього зобов`язання відповідачем перевищує 30 календарних днів.

Крім того, які вірно встановлено судом першої інстанції, 26.12.2022 відповідачем одержано лист позивача про відмову від договору, сплату заборгованості за договором та повернення об`єкту лізингу, який позивач надіслав відповідачу на електрону адресу останнього у зв`язку із тим, що відділення поштову зв`язку АТ «Укрпошта» не працюють та поштові відправлення не доставляються за адресою місцезнаходження відповідача (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48). (а.с. 99 т 1)

У п.12.13 Загальних комерційних умов встановлено, що контракт вважається припиненим на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що із врахуванням п.12.13 Загальних комерційних умов та дати надіслання на електронну адресу відповідача повідомлення про припинення договору фінансового лізингу, договір фінансового лізингу є припиненим 09.01.2023.

День, що вважатиметься датою припинення/відмови від контракту, визначається ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» у відповідному повідомленні/вимозі. ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про припинення/відмову від контракту та, за можливості, зв`язується з ним доступними засобами зв`язку для повідомлення про припинення/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)/місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою УДППЗ «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправки (п. 12.7 Загальних умов).

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача про припинення договору фінансового лізингу від дати направлення на електронну адресу позивача листа від 19.12.2022 у зв`язку із тим, що вказаний лист не було надіслано Лізингоодержувачу, як то передбачено п.12.7 Загальних комерційних умов.

Щодо вимог про стягнення основної заборгованості за період з 01.03.2022 по 15.12.2022 колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» є відсутність у ТОВ «Порше Лізинг Україна» обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідача, і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), перший лізинговий платіж підлягав сплаті 01.10.2020, останній 15.09.2025. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

За змістом п. 6.5 Загальних умов, лізингові платежі перераховуються не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Відповідно до нового графіку покриття витрат та виплат (Плану відшкодування), який було надіслано відповідачу листом-повідомленням від 15.08.2022, з посиланням на п. 6.4.2 Загальних умов, проінформував відповідача про те, що починаючи з 01.10.2022 діятиме нова процента ставка за контрактом, а саме 17,32%. У зв`язку з цим, було направлено новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), відповідно до якого лізинговий платіж з 01.10.2022 становить 49639,24 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору виставляв відповідачу рахунки на сплату лізингових платежів відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.

Водночас у Загальних умовах сторони врегулювали свої відносини таким чином, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу (пункт 6.18 Загальних умов).

За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 по справі №904/5726/19.

Беручи до уваги викладені вище фактичні обставини, норми законодавства, умови договору та висновок Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за платою за користування об`єктом лізингу до припинення дії договору.

Згідно з наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача зі сплати чергових лізингових платежів становить 491 262,81 грн за період з 01.03.2022 по 15.12.2022.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували належне виконання Відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості з лізингових платежів в сумі 491 262,81 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила наведений позивачем та судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період нарахування з 01.03.2022 по 15.12.2022 та встановила, що даний розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення нарахованих на суму заборгованості з 01.03.2022 по 15.12.2022 суми 2563,10 грн 3% річних та суми 6011,35 грн інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем за період з 16.09.2022 по 06.04.2023 у розмірі 8260,57 грн. на підставі п. 8.2.1 Загальних умов, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У п. 8.2.1 Загальних комерційних умов встановлено, що у випадку прострочення спати Платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції як пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати Платежу.

Колегія суддів перевірила розрахунок пені, який здійснений позивачем за період прострочення відповідача з 16.09.2022 по 06.04.2023 грн у сумі 8260,57 грн., та встановила відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені також підлягають задоволенню.

Також позивач, враховуючи положення ст. 785 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, яка складає 297835,44 грн.

Разом з тим, за змістом п. 13.1 Загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені ТОВ «Порше Лізинг Україна», повернути об`єкт лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення Контракту… Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримки повернення об`єкта лізингу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право вилучити (повернути) об`єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.

Тобто учасники правочину на власний розсуд узгодили строки повернення об`єкта лізингу, а саме - у строк, який встановлений ТОВ «Порше Лізинг Україна».

У вимозі № 00021290 від 19.12.2022 позивач, зокрема, вимагав від ТОВ «АРСЕНАЛ-2» повернути автомобіль (об`єкт лізингу) на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» впродовж десяти робочих днів з дати припинення контракту.

Таким чином, останнім днем строку повернення об`єкта лізингу, як вірно встановлено господарським місцевим господарським судом, є 23.01.2023, прострочення виконання зобов`язання починається з 24.01.2023.

За таких обставин, застосування положення ч. 2 ст. 785 ЦК України у вигляді стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення є правомірним за період прострочення з 24.01.2023 по 31.03.2023 (31.03.2023 останній день на який позивач здійснює відповідні нарахування), у розмірі визначеному судом першої інстанції, а саме у сумі 217 772,15 грн.

Щодо вимог про витребування об`єкта лізингу.

Згідно з п.8.3.2. Загальних комерційній умов якщо Лізингодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг»), Порше Лізинг Україна має право припинити Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об`єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

У п.12.9. Загальних комерційних умов встановлено, що в разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об`єкту лізингу відповідно до інших положень Контракту Лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ «Порше Лізинг Україна», якщо інша адреса не вказана цим товариством, упродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

З матеріалів справи вбачаються обставини невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення позивачу об`єкту лізингу ТЗ автомобіль типу Аudi SQ8 TDI quattro, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № № НОМЕР_2 .

Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В той же час, за загальним правилом наявність форс-мажорних обставин дозволяє не застосовувати санкції за порушення зобов`язань за договором до відповідної сторони, господарський суд вважає, що наявність сертифікату ТПП про засвідчення форс мажору, не дає правових підстав не виконувати зобов`язання за договором, а може бути лише підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання повернути об`єкт лізингу позивачу. Тому посилання апелянта в цій частині не приймається колегією суддів до уваги.

Відповідачем не було доведено обставин неможливості користування об`єктом лізингу протягом дії відповідного договору фінансового лізингу, зокрема у період з березня по грудень 2022.

Також колегія апеляційного суду звертає увагу, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Відповідно до п.17.1 Умов якщо внаслідок форс-мажорних обставин будь-яка сторона не може виконувати або затримує виконання будь-яких своїх зобов`язань за цим контрактом та негайно інформує про це іншу Сторону, зазнаючи обставини, що становлять форс-мажор разом із тими доказами, які можливо надати, а також приблизний строк, протягом якого виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом такою стороною буде унеможливлене або відстрочене, Сторона, яка зазнала впливу таких форс-мажорних обставин, звільняється від відповідальності перед іншою стороною за невиконання або відстрочення виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом.

Доказів негайного інформування відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин щодо виконання умов договору фінансового лізингу № 00021290 від 01.10.2020 матеріали справи не містять.

Відповідач лише 20.04.2023 повідомив позивача про настання для лізингоодержувача під час виконання зобов`язань за договором № 00021290 від 01.10.2020 форс-мажорних обставин.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «Порше Лізинг Україна») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому лізингових платежів та інших, визначених договором та законом нарахувань, як способу захисту своїх майнових прав, передбаченого законом.

Надані відповідачем листи №29 від 14.09.2022 та №31 від 24.01.2023, в яких відповідач просив позивача надати довіреність на представника лізингоодержувача з правом виїзду на автомобілі (об`єкті лізингу) на підконтрольну територію України через територію Російської Федерації з метою збереження об`єкта лізингу та забезпечення подальшого виконання зобов`язань за договором, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором фінансового лізингу, оскільки умовами договору фінансового лізингу (загальними умовами) не передбачена видача лізингодавцем лізингоодержувачу довіреності для подальшого вчинення будь-яких дій стосовно об`єкта лізингу, в т.ч. підстави/порядок/строки її надання.

Крім того, з вказаних листів не вбачається намагання відповідача повернути об`єкт лізингу внаслідок припинення договору, а навпаки зазначено про звільнення відповідача від відповідальності (фінансових санкцій, штрафів, пені або припинення договору, як виду відповідальності) внаслідок форс-мажорних обставин.

Відповідно до частини першої статті 316, частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319, частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 1212, частиною першою статті 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Як було встановлено вище, позивач скористався своїм правом на відмову в односторонньому порядку від договору фінансового лізингу, внаслідок чого договір припинив свою дію 09.01.2023.

В той же час відповідачем не було виконано свого обов`язку щодо повернення об`єкту лізингу позивачу, як то передбачено підпунктом 12.6.1 пункту 12.6, підпунктом 13.1 пункту 13 Загальних умов договору.

В матеріалах справи відсутні докази повернення об`єкту лізингу відповідачем після закінчення строку дії договору, як і докази пошкодження чи знищення майна з огляду на обставини місцезнаходження майна (транспортний засіб типу Audi SQ8 TDI quatro, номер шасі НОМЕР_1 шасі, двигун № НОМЕР_2 ) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території міста Мелітополя.

Колегія суддів вважає, що втрата контролю держави над вищезазначеною територією не є підставою до звільнення відповідача від виконання обов`язку з повернення такого майна.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування із володіння відповідача об`єкту лізингу.

Також апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципи співмірності та розумності судових витрат, складності справи № 908/1231/23, яка розглядалась за правилами загального позовного провадження, витраченого адвокатом позивача часу на надання послуг у даній справі, в тому числі на участь в судових засіданнях.

Розмір судових витрат у даній справі, який складається з суми 27 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 74 ГПК України доведений та документально підтверджений. Необхідність понесення таких витрат стало наслідком звернення позивача до суду з метою захисту своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів, внаслідок їх порушення з боку відповідача.

З огляду на те, що за наслідками розгляду справи № 908/1231/23 судом першої інстанції було вірно прийнято рішення про часткове задоволення позову, приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 129 ГПК України, то господарський суд дійшов до правильного висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача суми 24 768,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення колегія суддів констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 у справі №908/1231/23 та додатковому рішенні від 11.10.2023.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі № 908/1231/23- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі № 908/1231/23 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.11.2024.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв