Ухвала

від 19.12.2024 по справі 908/1231/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1231/23

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?АРСЕНАЛ-2?

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024, рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна?

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?АРСЕНАЛ-2?

про стягнення 805 933,27 грн та витребування об`єкта лізингу з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю ?АРСЕНАЛ-2? (далі - Товариство, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (повний текст складено 26.11.2024), рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходячи із наступного.

Касаційна скарга подана засобами поштового зв`язку та підписана представником Товариства - Ковальовим Д. В на підставі ордеру від 18.05.2023 серії АР № 1125323. Натомість Верховний Суд з?ясував, що у Товариства немає зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується відповіддю №6045979, сформованою 16.12.2024 засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

За положенням абзацу 1 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 6 ГПК України процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 2 частини 8 статті 6 ГПК України).

Отже, обов`язок Товариства зареєструвати електронний кабінет встановлений відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 6 ГПК України і навіть у випадку, якщо касаційну скаргу від Товариства підписує адвокат, у якого наявний електронний кабінет, що також вбачається з вимог абзацу 2 частини 8 статті 6 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки господарськими судами не враховано висновків Верховного Суду за результатами розгляду справ №926/2343/16 від 14.02.2018, №917/10563/18 від 16.07.2019, №905/55/21 від 25.11.2021, №908/2287/17 від 19.08.2022, №912/3323/20 від 21.07.2021, №906/540/22 від 07.06.2023, №910/7679/22 від 13.09.2023, №910/15264/21 від 31.08.2022. Інших виключних випадків на оскарження судових рішень скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, у касаційній скарзі має бути наведено відповідні норми матеріального права чи порушення норм процесуального права, які були неправильно застосовані судом в оскаржуваному судовому рішенні, та щодо застосування яких міститься відповідний висновок у постанові Верховного Суду.

Однак у поданій касаційній скарзі скаржником цитуються норми права, але не зазначено ні конкретної норми права (пункт, частина стаття), ані самого висновку щодо застосування такої норми, який був сформований Верховним Судом та не був врахований судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного в касаційному порядку судового рішення.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини 2 статті 287 ГПК.

Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок усунення недоліків касаційної скарги чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити на адресу Суду заяву про усунення недоліків, а іншим учасникам справи направити копії такої заяви і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, та надати Суду докази такого направлення.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із положеннями частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги. Якщо ухвала про залишення заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (далі - Закон).

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з приписами підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На момент звернення з даним позовом до суду, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Предметом позову є стягнення 805 933,27 грн та витребування об`єкта лізингу з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.09.2023 (з урахуванням ухвали від 04.10.2023 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024, позов задоволено частково: стягнуто 491 262,81 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів, 8 260,57 грн пені, 2 563,10 грн 3% річних, 6 011,35 грн інфляційних втрат та 217 772,15 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення; витребувано від Товариства та передано Товариству з обмеженою відповідальністю ?ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна? автомобіль Аudi SQ8 TDI quattro, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір - сірий; у решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відтак, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 29 546,00 грн, з яких 5 368,00 грн (1 вимога немайнового характеру х 2 684,00 х 200%) + 24 178,00 грн (805 933,27 грн х 1,5% х 200%).

Проте скаржником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору в установлених порядку і розмірі.

Натомість до касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке обґрунтоване тим, що на даний час у скаржника відсутня можливість своєчасної сплати судового збору, оскільки відповідач перебуває в окупації на території міста Мелітополя та у зв`язку з війною не має можливості вести господарську діяльність.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до статті 8 Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із системного аналізу змісту норм цієї статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи) чи інших обставин, а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

З огляду на те, що скаржник є юридичною особою та предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи клопотання про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору відхиляються.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Так, положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору. Втім, у клопотанні не наведено умови передбачені статтею 8 Закону.

При цьому ЄСПЛ зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі ?Креуз проти Польщі? (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).

Отже, у зв`язку з відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору та з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику необхідно надати суду документ на підтвердження сплати судового збору в сумі 29 546,00 грн, на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

- код банку отримувача (МФО): 899998

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- код класифікації доходів бюджету: 22030102 ?Судовий збір (Верховний Суд, 055?).

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації сплаченого судового збору є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ?АРСЕНАЛ-2? у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?АРСЕНАЛ-2? залишити без руху.

3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю ?АРСЕНАЛ-2? строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. М. Мачульський