Ухвала

від 26.11.2024 по справі 4/2/969

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

26.11.2024 м.Дніпро Справа № 4/2/969

Центральний апеляційний господарський суд у складі судді: Верхогляд Т.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12362» на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі №4/2/969

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі правонаступника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри б. 25)

до Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" в особі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМБТІ" (ЄДРПОУ 033449411, 69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова б. 23)

про зобов`язання видати свідоцтво на право власності,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ПАТ "Автотранспортне підприємство 12362", в якій просить скасувати на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі №4/2/969 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт повідомив, що не був учасником по справі №4/2/969.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 року витребувано з господарського суду Запорізької області матеріали справи №4/2/969.

Відкладено розгляд питання щодо руху даної апеляційної скарги до надходження матеріалів справи №4/2/969 до Центрального апеляційного господарського суду.

01.10.2024 року від господарського суду надійшов лист з наступним повідомленням:

Справа № 4/2/969 за позовом Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі Дніпровської електроенергетичної системи до Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації про зобов`язання видати реєстраційне посвідчення перебувала в провадженні господарського суду Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969 позов задоволено.

Строки зберігання судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, встановлено в Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 07.12.2017 року № 1087.

У зв`язку з закінченням строків зберігання за результатами проведеної експертизи цінності вилучено для знищення судову справу № 4/2/969, як таку, що не належить до Національного архівного фонду України, про що складено Акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 03.04.2023 року № 59. Оригінали судових рішень із вказаної справи вилучено та долучено до справи постійного зберігання №507, яка зберігається в архіві Господарського суду Запорізької області.

Господарським судом було надіслано належним чином засвідчені копії наступних процесуальних документів: рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року, ухвала господарського суду Запорізької області від 31.03.2003 року, додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2003 року, витяг з акту господарського суду Запорізької області №4 від 03.04.2023 року.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Апеляційна скарга на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969, подана - 13.08.2024 року (згідно із штампом поштового відділення на конверті).

Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обгрунтування клопотання апелянт зазначає:

- рішенням від 07.03.2024 року у вищеозначеній справі господарський суд Запорізької області задовольнив вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та зобов`язав відповідача Орендне підприємство "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" провести реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Братська, б.49-а;

- співвласником зазначеного нерухомого майна є ПАТ "Автотранспортне підприємство 12362";

- рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969 було винесено без участі апелянта, про рішення апелянт дізнався в 2024 році під час розгляду господарським судом Запорізької області справи №908/1442/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12362» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Братська, б.49-а.

У зв`язку з чим просить::

- визнати причину пропуску строку апеляційного оскарження поважною та поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969;

- рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

У даному випадку апелянт оскаржує рішення зі спливом часу у 21 рік.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та неможливості подати апеляційну скаргу у строки передбачені ст.ст. 256, 261 ГПК України, не вказано конкретних обставин, що завадили йому вчасно подати апеляційну скаргу, не надано доказів на їх підтвердження, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.

Окрім того, згідно п. 5,6 ч.2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено: у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Дані вимоги ст. 258 ГПК України відсутні у поданій скаржником апеляційній скарзі.

Крім того, від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надішли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження з наступним обгрунтуванням:

- в господарському суді Запорізької області відсутнє будь-яке рішення від 07.03.2024 року, яким суд задовольнив вимоги ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» та зобов`язав ОП «ЗМБТІ» здійснити реєстраційні дії;

- апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, відсутні докази, зазначені в додатку;

- не надано доказів наявності у апелянта права для подачі апеляційної скарги - щодо впливу оскаржуваного рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року на його права або інтереси;

- строк подачі апеляційної скарги через більше ніж 20 років після ухвалення оскаржуваного рішення скаржник обґрунтовує тим, що про нього він дізнався лише у 2024 році при розгляді справи № 908/1442/24 за його позовом до НЕК «Укренерго» , але не зазначає джерела такої обізнаності;

- у травні 2024 року скаржник подав позовну заяву від 06.05.2024 року з позовними вимогами до НЕК «Укренерго» про визнання за ним права власності на об`єкт нерухомості та витребування із незаконного володіння НЕК «Укренерго» на його користь об`єкта нерухомого майна;

- на підтвердження своїх вимог скаржник надав Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №14770527, видане ОП «ЗМБТІ» 04 червня 2007 року, на зворотній стороні якого є посилання на оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року № 4/2/969;

- зазначене свідчить про те, що апелянт знав про існування оскаржуваного рішення від 08.01.2003 року № 4/2/969 - 04.06.2007 року, отже строк для оскарження сплинув ще у 2007 році.

Просить відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 4/2/969 за апеляційною скаргою ПАТ «Автотранспортне підприємство 12362» на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року.

Відповідно до ч.2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

У разі, якщо скаржник не усуне недоліки апеляційної скарги в строк, установлений судом, заява вважається неподаною та повертається скаржнику (ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12362» на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі №4/2/969 залишити без руху. Апелянту протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в даній ухвалі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Суддя Т.А. Верхогляд