Ухвала

від 10.01.2025 по справі 4/2/969

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

10.01.2025 м.Дніпро Справа № 4/2/969

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12362» на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі №4/2/969

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі правонаступника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри б. 25)

до Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" в особі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМБТІ" (ЄДРПОУ 033449411, 69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова б. 23)

про зобов`язання видати свідоцтво на право власності,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ПАТ "Автотранспортне підприємство 12362", в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі №4/2/969 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт повідомив, що не був учасником по справі №4/2/969.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 року витребувано з господарського суду Запорізької області матеріали справи №4/2/969.

Відкладено розгляд питання щодо руху даної апеляційної скарги до надходження матеріалів справи №4/2/969 до Центрального апеляційного господарського суду.

01.10.2024 року від господарського суду надійшов лист з наступним повідомленням:

Справа № 4/2/969 за позовом Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі Дніпровської електроенергетичної системи до Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації про зобов`язання видати реєстраційне посвідчення перебувала в провадженні господарського суду Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969 позов задоволено.

Строки зберігання судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, встановлено в Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 07.12.2017 року № 1087.

У зв`язку з закінченням строків зберігання за результатами проведеної експертизи цінності вилучено для знищення судову справу № 4/2/969, як таку, що не належить до Національного архівного фонду України, про що складено Акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 03.04.2023 року № 59. Оригінали судових рішень із вказаної справи вилучено та долучено до справи постійного зберігання №507, яка зберігається в архіві Господарського суду Запорізької області.

Господарським судом було надіслано належним чином засвідчені копії наступних процесуальних документів: рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року, ухвала господарського суду Запорізької області від 31.03.2003 року, додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2003 року, витяг з акту господарського суду Запорізької області №4 від 03.04.2023 року.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, ухвалою від 26.11.2024 року Центральний апеляційний господарський суд залишив її без руху, апелянту було надано час для усунення недоліку скарги, шляхом надання належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги.

Приписами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Апеляційна скарга на рішення суду від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969, подана апелянтом 13.08.2024 року (відповідно до поштового ярлику на конверті). Тобто, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

При подачі апеляційної скарги апелянтом було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обгрунтування клопотання апелянт зазначив про те, що:

- рішенням від 07.03.2024 року у справі № 4/2/969 господарський суд Запорізької області задовольнив вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та зобов`язав відповідача Орендне підприємство "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" провести реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Братська, б.49-а;

- співвласником зазначеного нерухомого майна є ПАТ "Автотранспортне підприємство 12362";

- рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969 було винесено без участі апелянта, про рішення апелянт дізнався в 2024 році під час розгляду господарським судом Запорізької області справи №908/1442/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12362» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Братська, б.49-а.

За результатами розгляду даного клопотання, апеляційний суд ухвалою від 26.11.2024 року визнав наведені апелянтом доводи щодо несвоєчасного оскарження рішення місцевого господарського суду неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху із зазначенням недоліків апеляційної скарги, які необхідно було усунути скаржнику.

На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2024 року апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апелянт фактично наводить тіж самі обставини, що і в попередньому клопотанні, які на його думку вплинули на неможливість вчасного подання апеляційної скарги та додає, що на час розгляду господарським судом Запорізької області справи №4/2/969 Відкрите акционерне товариство "АТП 12362", правонаступником якого є апелянт, перебувало в процедурі санації; після чого тривало перетворення організаційної форми товариства. До 2018 року підприємство фактично не здійснювало діяльність. З`ясування наявності та стану активів почалося в 2019 році, з чим і пов`язані звернення до судів.

Суд апеляційної інстанції не вважає наведені апелянтом причини пропуску строку на подання апеляційної скарги поважними з огляду на наступне.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Приймаючи до уваги наведене та аналогічне первісному обґрунтування апелянтом причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними.

Також, судом було враховано заперечення Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» щодо відкриття апеляційного провадження в якому було зазначено про те, що :

- апелянтом не надано доказів наявності у нього права для подачі апеляційної скарги - щодо впливу оскаржуваного рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року на його права або інтереси;

- строк подачі апеляційної скарги через більше ніж 20 років після ухвалення оскаржуваного рішення скаржник не обґрунтовує належним чином;

- зміст Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14770527, видане ОП «ЗМБТІ» 04 червня 2007 року, на зворотній стороні якого є посилання на оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969, свідчить про обізнаність апелянта про оскаржуване рішення у 2007 році.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі № 4/2/969, тобто не усунено недоліки апеляційної скарги.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12362» на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі №4/2/969.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Автотранспортне підприємство 12362» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2003 року у справі №4/2/969.

Апеляційну скаргу повернути заявнику.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга від 13.08.2024 року та додані до неї документи на 9 арк., у т.ч. платіжна інструкція № 119 від 13.08.2024 року про сплату судового збору у сумі 4 542,00 грн, конверт.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков