Постанова

від 18.11.2024 по справі 904/2119/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2119/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Крижний О.М.) від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000", м. Підгородне Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" борг в сумі 340 000,00 грн, пеню в розмірі 115 831,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 125 152,37 грн, 3% річних в розмірі 26 995,86 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 23.09.2021 в частині взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення суми фінансової допомоги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" основний борг у розмірі 340 000,00 грн, судовий збір у розмірі 5 100,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 11 184,58 грн;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано обставинами наявності заборгованості відповідача за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 23.09.2021, яка останнім визнана.

Відмовляючи у стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначив, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги від 23.09.2021 №23/09-21 розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, а враховуючи, що вони нараховані в період дії воєнного стану в Україні, підлягають списанню.

В частині розподілу адвокатських витрат суд зазначив, що вважає адекватним та співрозмірним зі складністю справи розмір витрат на правову допомогу, що підлягає розподілу між сторонами 20 000,00 грн. У зв`язку з частковим задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню такі витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 11 184,58 грн.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24 змінити, зазначивши в мотивувальній частини обставини, підтверджені доказами, що мають значення для справи, та надавши їм належну оцінку.

В обґрунтування скарги скаржник посилається, що відповідачем не заперечувалося отримання в якості поворотної фінансової допомоги від позивача грошової суми в розмірі 340 000,00 грн.

Проте, при розгляді справи, зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідачем наводилися поважні причини неможливості повернення в повному обсязі поворотної допомоги не з вини відповідача, та відповідач наполягав на врахуванні даних обставин судом.

Зазначене упущення суду є суттєвим для відповідача, оскільки судом не встановлено дійсних обставин виникнення заборгованості відповідача, не надано їм правової оцінки, не досліджено доказів, які подавалися разом з відзивом на позовну заяву, не відображені встановлені обставини в мотивувальній частині рішення.

Крім того, за доводами відповідача, судом безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача надто завелику, необґрунтовану суму витрат на правову допомогу. Враховуючи, що правова допомога адвокатом позивачу фактично складається з підготовки позовної заяви та відповіді на відзив невеликих розмірів та складності, загальна вартість такої послуги не може перевищувати 6 000,00 грн.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що відповідач подав апеляційну скаргу явно з метою відстрочення набрання рішенням суду законної сили. Апеляційна скарга не містить обґрунтування у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення.

Відповідач посилається на неправомірні дії позивача, не уточнюючи які саме дії були вчинені позивачем на шкоду відповідачу і в чому полягає їх неправомірність.

При цьому відповідач посилається на відсутність у нього коштів для повернення боргу позивачу і наявність боргових зобов`язань інших осіб перед відповідачем, що не є підставою для звільнення останнього від виконання зобов`язань по поверненню боргу позивачу.

Відповідач також вказує на безпідставно стягнуту з нього необґрунтовану суму витрат на правову допомогу, проте, не наводить контррозрахунку судових витрат позивача та обґрунтування неспівмірності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 07.08.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів Чус О.В., Мороза В.Ф.

02.09.2024 у зв`язку з перебування у відпустці судді Чус О.В. (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо) було призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якого визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.11.2024р. о 12:30 год

15.11.2024 у зв`язку з вчиненням процесуальної дії (відкриття провадження) повернуто раніше визначений склад суду: головуючого суддю: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Чус О.В., Мороза В.Ф.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №23/09-21, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п.1.2 договору під поворотною фінансовою допомогою в цьому договорі розуміється сума коштів, що надійшла позичальнику у користування за даним договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до її повернення позикодавцю.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 3 000 000,00 грн (три мільйони гривень) без ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів позикодавцем на розрахунковий рахунок позичальника, вказаний у Розділі 7 цього договору. Позикодавець може надавати позичальнику як всю суму поворотної фінансової допомоги відразу так і частинами. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності (п. 2.2, 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов`язується повернути позикодавцю надану за даним договором поворотну фінансову допомогу у повному розмірі до 23 березня 2022 року.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності і використання сторонами) та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1 договору).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано платіжне доручення №1076 від 24.09.2021 про надання фінансової допомоги на суму 182 000,00 грн та №1139 від 11.11.2021 про надання фінансової допомоги на суму 416 000,00 грн.

Позивач зазначає, що фінансова допомога повернута позичальником частково у розмірі 258 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку за 21.11.2022.

Позивач зауважує, що відповідачем у повному обсязі у передбачений договором строк фінансова допомога не повернута, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 340 000,00 грн (182 000+416 000-258 000), що і стало причиною виникнення спору.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи положення п. 3.1 договору строк повернення фінансової допомоги є таким, що настав 23.03.2022. Доказів повернення відповідачем заявленої суми матеріали справи не містять. Проти задоволення позову у частині основного боргу відповідач не заперечував та визнав ці позовні вимоги в розмірі 340 000,00 грн.

За приписами п. 1 ч. 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 924/173/22, з посилання на постанову Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 588/1311/17, міститься висновок про те, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Встановивши обставини наявності заборгованості відповідача та визнання відповідачем таких позовних вимог у відзиві, який підписано повноважною особою, суд першої інстанції підставно задовольнив позов у цій частині.

Відповідач не заперечуючи правильність прийняття рішення по суті у цій частині, вважає, що судом першої інстанції не встановлено дійсних обставин виникнення заборгованості, поважних причини неможливості повернення в повному обсязі поворотної допомоги не з вини відповідача, не досліджено доказів, які подавалися разом з відзивом на позовну заяву.

Так за доводами відповідача заборгованість виникла через неналежне виконання компанією Olviya Group BV, яку порекомендував позивач, своїх зобов`язань за контрактом №0907-1 від 05.07.2021 в частині поставки товару. Відповідач брав кошти у позивача саме для придбання товару в компанії Olviya Group BV, проте останній товар не поставив, кошти, сплачені у якості попередньої оплати у повному обсязі не повернув. Через порушення компанією Olviya Group BV грошових зобов`язань, ним були порушені граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у зв`язку з чим Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області складено акт та нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД за період з 12.11.2022 до 17.03.2023 у розмірі 181 672, 91 грн, яка була сплачена товариством, тобто, понесені непередбачені збитки. Відповідач повідомляє, що рішенням МКАС при ТПП України від 25.01.2024 позовні вимоги задоволено частково; заборгованість в розмірі 12 696,00 євро стягнуто з компанії Olviya Group BV на користь ТОВ "Альвіс 2000", проте, в задоволенні вимоги про стягнення збитків в розмірі 181 672,91 грн відмовлено у зв`язку з тим, що в контракті від 05.07.2021 № 0907-1 dd відсутня умова про відшкодування збитків. На даний час рішення МКАС при ТПП України від 25.01.2024 передано для легалізації та виконання до уповноважених органів країни реєстрації боржника - компанії Olviya Group BV - Нідерландів. Таким чином, станом на даний час (до моменту стягнення грошової суми з компанії Olviya Group BV за рішенням суду) ТОВ "Альвіс 2000" понесло збитків на суму 12 696,00 євро та 181 672,91 грн. Відповідач зауважує, що у зв`язку з цим у нього виникли перешкоди у своєчасному поверненні остаточної суми фінансової допомоги позивачу.

За положеннями статті 238 ГПК України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 277 ГПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

При цьому, підстави оскарження мотивувальної частини судового рішення такі ж, які і підстави оскарження рішення загалом, тобто, порушення судом норм матеріального та/або процесуального права, неправильне встановлення судом обставин справи тощо.

Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Предметом доказування у даній справі, як правильно визначено судом першої інстанції є: встановлення обставин укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги, строк дії договору, умови надання поворотної фінансової допомоги, строк повернення наданих коштів, відповідальність за порушення умов договору, наявність та періоди прострочення повернення коштів, наданих у якості фінансової допомоги.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання при розгляді спору у даній справі, прийнято до уваги визнання відповідачем позову, а доводи, викладені в скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції та взагалі не впливають на суть прийнятого судом рішення.

Так відповідач посилається на ті обставини, що заборгованість виникла через неналежне виконання зобов`язань його контрагентом, якого було рекомендовано позивачем.

Проте обставини взаємопов`язаності такого контрагенту та позивача не доведено відповідачем та не впливають на його обов`язок виконати свої зобов`язання за спірним договором з повернення наданої позики. Також відсутність у відповідача коштів для повернення боргу позивачу і наявність боргових зобов`язань інших осіб перед відповідачем, не є підставою для звільнення останнього від виконання зобов`язань по поверненню боргу позивачу.

Відповідач посилаючись на неправомірні дії позивача, не уточнює які саме дії були вчинені позивачем на шкоду відповідачу і в чому полягає їх неправомірність.

За положеннями статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Відсутність вини, як правило, звільняє особу - порушника зобов`язання від відповідальності, а не від виконання зобов`язання вцілому. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Отже, обставини відсутності/наявності вини відповідача у даному випадку не впливають на вирішення спору щодо стягнення основного боргу. Теж саме стосується і факту наявності заборгованості компанії Olviya Group BV перед відповідачем. Виконання зобов`язання з повернення позики за умовами договору не поставлено в залежність від виконання зобов`язань за контрактом №0907-1 від 05.07.2021.

Під час вирішення спору на суд не покладено обов`язок надання оцінки абсолютно кожному документу, який подається сторонами та кожному доводу, який наводиться, оскільки суд, виходить з предмету спору та його підстав, встановлює обставини та надає оцінку лише тих доказів/доводів, які входять в предмет доказування, стосуються предмету спору та покладаються в основу прийнятого рішення.

Наявність або відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні зобов`язання мало б значення у випадку покладення на відповідача відповідальності за допущене порушення. Однак у даній справі суд першої інстанції вцілому відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення пені у розмірі 115 831,78 грн, 3% річних у розмірі 26 995,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 125 152,37 грн. нарахованих в період дії воєнного стану, враховуючи положення п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відповідно до яких, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Щодо доводів апелянта про покладення завеликого розміру адвокатських витрат на відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

06.05.2024 між адвокат Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" (клієнт), укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1 якого зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі. Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи про стягнення боргу з ТОВ "Альвіс 2000" в розмірі 340000,00 грн (п.2 договору).

Згідно з п.6 договору гонорар адвоката визначається з розрахунку 2900,00 грн за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 (трьох) років. Цей Договір може бути розірваний згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 11 договору).

Відповідно до наданого адвокатом звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, адвокатом були виконані наступні роботи:

- консультування клієнта щодо підстав стягнення боргу, збір доказів (2 години);

- підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів (3 години);

- аналіз відзиву на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив (2 години).

Всього виконано робіт об`ємом 7 годин. Згідно з п.7 договору про надання правової допомоги, гонорар адвоката визначається з розрахунку 2 900,00 грн. за годину роботи. Отже, загальна вартість наданої правової допомоги склала 203 00,00 грн (7 год х 2 900 грн). Також позивач додає гонорар успіху у розмірі 10% від ціни позову, що становить 60 798,00 грн. Таким чином просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 81 098,00 грн.

Суд першої інстанції врахував, що дана справа не є складною для професійного адвоката, не містить складних розрахунків, її розгляд відбувався в порядку спрощеного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на одному договорі про надання фінансової допомоги, до того ж відповідач суму основного боргу визнав, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, а також заперечення відповідача суд визначив адекватним та співрозмірним зі складністю справи розмір витрат на правову допомогу, що підлягає розподілу між сторонами 20 000,00 грн. У зв`язку з частковим задоволення позову такі витрати з відповідача стягнено пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 11 184,58 грн.

Заперечуючи проти визначеного судом розміру витрат апелянт посилається, що послуги з надання правової допомоги адвокатом позивачу фактично складаються з підготовки позовної заяви та відповіді на відзив невеликих розмірів та складності, загальна вартість такої послуги не може перевищувати 6 000,00 грн.

Однак зазначені доводи щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу вже були враховані судом першої інстанції та витрати на правничу допомогу зменшені до рівня, який є адекватним та співрозмірним до складності справи та обсягу робіт адвоката.

Щодо встановлення у договорі оплати послуг адвоката, яка є вищою ніж ціни розміщені на сайтах інших адвокатів в мережі інтернет, суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При цьому, обмеження таких витрат до розумного розміру вже було здійснено судом першої інстанції. Обґрунтованих доводів для зміни рішення у цій частині апелянт не наводить.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 26.11.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.В. Чус

Суддя В.Ф. Мороз