Постанова

від 14.01.2025 по справі 904/2119/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2119/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Крижний О.М.) від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000", м. Підгородне Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" борг в сумі 340 000,00 грн, пеню в розмірі 115 831,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 125 152,37 грн, 3% річних в розмірі 26 995,86 грн та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 23.09.2021 в частині взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення суми фінансової допомоги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" основний борг у розмірі 340 000,00 грн, судовий збір у розмірі 5 100,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 11 184,58 грн;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24 змінити, зазначивши в мотивувальній частини обставини, підтверджені доказами, що мають значення для справи, та надавши їм належну оцінку.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024р. у справі № 904/2119/24:

- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24 - залишено без задоволення;

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24 - залишено без змін;

- судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000".

До Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024р. призначено заяву до розгляду в судове засідання на 14.01.2025р. о 12:45 год.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" у запереченнях на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення зазначає, що з таким розміром витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідач не згоден, вважає його безпідставним та не пропорційним реально наданій правовій допомозі, оскільки усі доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу зводяться виключно до того, що апеляційна скарга подана з метою затягування виконання зобов`язання, без наведення правових норм, висновків Верховного Суду тощо, шо свідчить про мінімальні витрати часу адвокатом. Відповідач вважає, що компенсація витрат на правничу допомогу, визначена судом перщої інстанції в розмірі 11 184,58 грн., є достатньою та справедливою сумою адвокатських послуг за весь судовий розгляд (першої та апеляційної інстанції), оскільки справа є незначної складності, відповідач визнає суму боргу, не заперечує проти виконання зобов`язання, через що відзив на апеляційну скаргу містить аналогічні доводи, що і у відзиві на позовну заяву, що не потребувало додаткових зусиль адвоката. Відтак, вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розглянувши наявні матеріали справи, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази, апеляційний суд дійшов висновку про наяність підстав для часткового задоволення вказаної заяви позивача, виходячи з наступного.

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 10000,00 грн.

27.11.2024р. до Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн., до якої долучено наступні докази, що підтверджують понесення судових витрат:

- копія звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 14.10.2024р.;

- копія видаткового касового ордеру від 14.10.2024р.

Так, 06.05.2024р. між адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" (клієнт) підписано Договір про надання правової допомоги (далі Договір).

В рамках даного Договору Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі. Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи про стягнення боргу з ТОВ "Альвіс 2000" в розмірі 340000,00 грн. (п.п. 1,2 Договору).

Відповідно до умов п.п. 6,7 Договору гонорар сплачується авансом або після надання Адвокатом звіту про виконання доручення в порядку, визначеному цим Договором. Гонорар адвоката визначається з розрахунку 2900,00 грн за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 (трьох) років. Цей Договір може бути розірваний згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 11 договору).

Відповідно до наданого адвокатом звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, адвокатом за період ведення справи № 904/2119/24 в Центральному апеляційному господарському суді були виконані наступні роботи:

- подання заяви про доступ до матеріалів справи та аналіз апеляційної скарги відповідача (1,5 години),

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача (2 години);

Всього виконано робіт об`ємом 3,5 годин.

Загальна вартість наданої правової допомоги, із розрахунку 2900,00 грн. за годину роботи, склала 10150,00 грн. (3,5 години х 2900 грн.).

Вказаний рахунок на оплату юридичних послуг за договором був оплачений Клієнтом, що підтверджується наданим видатковим касовим ордером від 14.10.2024р. про одержання адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем коштів у розмірі 10 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Оцінюючи суму судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірною, у порівнянні з ринковими цінами, вартістю адвокатських послуг.

Аналіз ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Про адвокатуру і адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вже було зазначено зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, або з власної ініціативи суду.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" у запереченнях на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення заперечує проти її задоволення, посилаючись при цьому на завищення заявленої до стягнення суми таких витрат, неспівмірність її з наданими позивачу послугами адвоката, кількістю часу, яка була витрачена адвокатом при наданні послуг, у зв`язку з чим просить залишити її без задоволення.

Так, згідно з наданим адвокатом звітом про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, вбачається надання таких послуг адвокатом за період ведення справи № 904/2119/24 в Центральному апеляційному господарському суді, а також їх тривалість та вартість:

- подання заяви про доступ до матеріалів справи та аналіз апеляційної скарги відповідача (1,5 години),

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача (2 години);

Всього виконано робіт об`ємом 3,5 годин.

Загальна вартість наданої правової допомоги, із розрахунку 2900,00 грн. за годину роботи, склала 10150,00 грн. (3,5 години х 2900 грн.).

Проаналізувавши детальний опис робіт, колегія суддів частково погоджується з доводами відповідача, адже заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є завищеними з огляду на предмет та обставини справи, адже правовідносини сторін у даній справі не є складними (не містять окремих нетипових обставин), приймаючи до уваги і те, що представництво інтересів позивача здійснювалося тим самим адвокатом, позиція позивача не змінювалась, що свідчить про вже сформовану його правову позицію щодо розгляду даної справи, враховуючи обсяг документів, їх зміст, що не потребувало від адвоката значного обсягу часу та зусиль, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності, розумності та неминучості, а тому вони підлягають зменшенню.

З огляду на викладене, надаючи оцінку наведеному позивачем розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням наданих доказів, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг, враховуючи принцип пропорційності, диспозитивності та змагальності, колегія суддів вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи у розмірі 5 000,00 грн., яка і підлягає присудженню до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А".

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024р. у справі № 904/2119/24 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з апеляційним переглядом справи № 904/2119/24 в сумі 5 000,00 грн.

Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї додаткової постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та строки оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна додаткова постанова складена та підписана 27.01.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.В. Чус

Суддя В.Ф. Мороз