Рішення

від 26.11.2024 по справі 905/1331/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.2024 Справа №905/1331/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок №5; код ЄДРПОУ 40075815)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (85621, Донецька область, с. Вовчанка, вулиця Нагорна, будинок №1-А; код ЄДРПОУ 33959754)

про стягнення 198 885,00 гривень

без повідомлення (виклику) сторін

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» про стягнення 198 885,00 гривень штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №49542848 у вагоні №53146585, у зв`язку з чим просить стягнути штраф.

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.10.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору та доказів.

Порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно приписів ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлена до електронних кабінетів учасників справи, згідно довідок, сформованих у системі Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до їх електронних кабінетів 17.10.2024 о 19:15 год.

Таким чином, учасники справи належним чином були повідомлені про порушення провадження у справі.

Таким чином, судом вжито всі необхідні та можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вважає, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про наявність даного спору.

Від відповідача через підсистему «Електронний суд» 13.11.2024 отримано заяву із запереченнями проти розгляду справи №905/1331/24 за правилами спрощеного провадження, та просить розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Заявник вказує, що заявлена сума штрафу у розмірі 198 885,00 гривень, має суттєве значення для фінансового стану та виробничої діяльності підприємства, коли підприємство працює в складних умовах, знаходячись територіально на території Донецької області близько від лінії зіткнення, де ведуться бойові дії, внаслідок військової агресії Російської федерації. Відповідач вказує, що не згоден з даним позовом, вважає, що справа, потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування усіх обставин, що мають значення для її вирішення, що може бути досягнуто виключно в процесі розгляду справи за правилами загального провадження. Зауважив, що відзив на позов буде подано пізніше.

Ухвалою суду від 13.11.2024 повернуто вказану заяву відповідачу без розгляду, оскільки у тексті заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відсутнє обґрунтування щодо причин пропуску процесуального строку з наведенням поважності причин пропуску такого строку.

Крім того, заявником не було наведено обставин, що можуть бути встановлені виключно в процесі розгляду справи за правилами загального провадження, а тому така заява не була необґрунтована.

Також судом при відкритті провадження у справі враховано ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду виключно за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на 26.11.2024 відзив на позовну заяву, інші клопотання з процесуальних питань від відповідача не надходили.

Справа розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом до суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

За приписами ч. 2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Савенков проти України" від 02.05.2013 "Папазов проти України" від 15.03.2012 зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Отже, строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об`єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на обставини, пов`язані із збройною агресію проти України, включення Харківської міської територіальної громади (місцезнаходження Господарського суду Донецької області) до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, загострення небезпечної ситуації в м.Харків, а також обставини особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду Донецької області, повний текст рішення складений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

06.07.2024 зі станції відправлення Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» за залізничною накладною №49542848 здійснено відправлення вантажу «Вугілля кам`яне» у 10 вагонах, у тому числі вагон №53146585. Одержувачем за даним відправленням є ДТЕК «Бурштинська ТЕС», код ЄДРПОУ 00131541.

У накладній відправником вказана маса вантажу (графа 24 накладної) - 696000 кг, код вантажу 161113 (графа 23 накладної); номенклатура вантажу: Вугілля кам`яне марки г - газовий, Г (Г1) 0-100 мм, насипом, вантаж у твердому стані, маркований 5 повздовжніми смугами і ущільнений у вигляді трапецевидної шапки за допомогою катка-ущільнювача, вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3.1 гл. 14 додатка 3 до СМГС, відповідальний за розміщення та кріплення вантажу вантажник вугілля Оржеховський С.С., власник вагонів ТОВ «Лемтранс» (графи 20, 21, 22 накладної); спосіб визначення маси: на вагонних вагах (150 т), заводський № 0407-1036 вантажовідправником (графа 26 накладної); завантажено вантаж у вагон відправником (графа 28 накладної).

Відповідно до відомості вагонів до накладної №49542848 маса вантажу у вагоні №53146585 складає 69 000 кг, провізна плата 39 777 гривень, тара вагона 23 800, вантажність 69,0 т (№ з/п 6 відомості).

При проходженні вагону по ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №581 від 09.07.2024 проведено контрольне зважування вагону №53146585 на справних 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський номер №032, держ. повірка 31.01.2024, прийнятих до обліку регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» під №14.

В результаті було встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №49542848 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу. Виявилось, що у вагоні №53146585 вага брутто 95 300 кг, тара за документом 23 800 кг, вага нетто 71 550 кг, що більше ваги вказаної в документі понад вантажопідйомності вагону на 2 550 кг. Виявлена різниця завантаження візків 7 150 кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 4 850 кг. Навантаження вантажу ущільнене у вигляді трапецевидної шапки за допомогою катка-ущільнювача, вище бортів на 10 см, маркування 5 повздовжніми смугами. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Вагон затриманий для відвантаження надлишків вантажу та усунення різниці завантаження візків.

Складено комерційний акт №450003/54 від 09.07.2024 року, в якому зазначено про відсутність за штатним розписом зав.вантажним двором. Комерційний акт підписали заст ДС Опанасюк О.М., агент комерційний Здор Ю.Ю., агент комерційний Кузьмін Т.І.

Про результат контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровсьткої залізниці повідомлено на станцію відправлення Курахівка Донецької залізниці, що підтверджується телеграмою №436 від 09.07.2024.

За наслідками контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці відчеплений вагон №53146585 для відвантаження надлишку, відправлено на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці, за перевізним документом №45758752. Надлишок вантажу було відвантажено у вагон №55486617 та відправлено за накладною №45839149.

Комерційний акт попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/54 від 09.07.2024 зареєстровано на станції призначення Бурштин Львівської залізниці під №450003/54 від 09.07.2024 відповідно до п.62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укзалізниці №147-Ц від 04.06.2003.

По прибуттю вагону №53064671 на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці, за результатами перевірки вантажу у вагоні, котрий прибув з комерційним актом попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/54від 09.07.2024, не було виявлено різниці між даними акту, складеного на попутній станції і фактичною наявністю та станом вантажу, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційного акту №450003/54 від 09.07.2024.

Позивач на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв`язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №49542848 від 06.07.2024 у вагоні №53146585, нарахував відповідачу штраф у розмірі 198 885,00 гривень із розрахунку: провізна плата за вагон за всю відстань перевезення 39 777,00 грн. Х 5, штраф = 198 885,00 гривень.

Несплата відповідачем штрафу зумовила звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Мін`юсті України 24.11.2000 за №863/5084 (із змінами та доповненнями), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

Отже, залізнична накладна №49542848 від 06.07.2024 є належним підтвердженням виникнення між позивачем та відповідачем договірних правовідносин з перевезення вантажу.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України за №334 від 28.05.2002, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Як встановлено, у графі 55 накладної №49542848 від 06.07.2024 зазначено, що правильність внесених даних підтверджує відправник ОСОБА_1 .

Статтею 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України№457 від 06.04.1998, та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Відповідно до графи 24 накладної №49542848 від 06.07.2024 маса вантажу визначена відправником та дорівнює 696 000 кг, за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні №53146585 складає 69 000 кг (нетто).

Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору перевезення, господарський суд вважає його належною у розумінні ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.6. розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Згідно зі статтею 52 Статуту Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №862/508324 листопада 2000 року встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже;

1.5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі;

0,5% маси всіх інших вантажів.

Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

У цій справі вантажовідправником відправлено вугілля кам`яне, марки Г-газове, у твердому стані (графа 20-22 накладної №49542848 від 06.07.2024). Залізницею виявлено недостачу вантажу у вагоні №53146585, різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізному документі складає 2 550 кг., що є більшою ніж 0,5 % маси природної втрати вантажу, від маси зазначеної в перевізних документах (маса брутто 69 000 х 0,5% = 345 кг).

Відповідно до положень статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що Вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною 2 статті 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Відповідно до статті 129 Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно з п.2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів встановлено, що Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що комерційний акт №50003/54 від 09.07.2024 року Комерційний акт підписали заст. ДС Опанасюк О.М., агент комерційний Здор Ю.Ю., агент комерційний Кузьмін Т.І. В цьому комерційному акті зазначено про відсутність за штатним розписом зав.вантажним двором.

Повноваження працівників станції залізниці підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: наказом №425 від 01.09.2023 «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів» та змінами до нього, наказом № 428 від 06.09.2023, наказом №56 від 12.02.2024 «Про внесення змін та доповнень до робочих та посадових інструкцій працівників вантажного господарства станції Нижньодніпровськ-Вузол», посадовими інструкціями №ДС-ПІ-036/1 від 23.09.2023 заступника начальника станції, №ДС-ПІ-046/1 від 27.04.2023 і №ДС-ПІ-018/1 від 31.08.2023 агента комерційного.

За висновком суду, комерційний акт №50003/54 від 09.07.2024 складений у відповідності до вимог пред`явлених до його складання Правилами складання актів та є належним доказом неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України.

Відповідно до пункту 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Пунктом 17 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що Загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за вимірюванням висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни).

За домовленістю відправника, перевізника та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі зважувальні прилади, які використовуються для визначення маси вантажів, повинні мати справний технічний стан та повинні відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.

Згідно з відомостями графи 26 залізничної накладної №49542848 зважування вантажу на станції відправлення здійснено на вагонних вагах (150 т), заводський № 0407-1036 вантажовідправником.

Аналогічним способом визначалась маса вантажу й позивачем на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи технічного паспорту ваг №14 засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) «вагонні ваги» станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, власником яких Дніпровська дирекція залізничних перевезень, ваги вагонні тензометричні ВВЕТ-150-ТД.1-ЕП.2-ДП-С, номер під яким ЗЗВТ занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки У2270-06, виробник ЗВВТ м. Харків НВП ЕЛВА ТОВ, заводський № 032, дата прийняття в експлуатацію 26.12.2012, строк експлуатації, встановлений виробником для ЗВТ - 15 років, границі зважування ЗВВТ найбільше навантаження для вагонних ваг - 160 т, міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців.

Згідно відміток про повірку технічного паспорта, 31.01.2024 ваги пройшли повірку і відповідають вимогам МПУ.

Таким чином, станом на дату складання комерційного акту засіб вимірювальної техніки позивача був повірений належним чином.

В матеріалах справи відсутні докази, що ставили б під сумнів достовірність показників зазначеного засобу ваговимірювальної техніки. При цьому, відповідач не заперечує невірне зазначення ним маси вантажу у накладній №49542848 від 06.07.2024 у вагоні №53146585, аргументів позивача не спростував.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст. 76, 77 ГПК України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №53146585 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №49542848 від 06.07.2024.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниці, Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі статтею 118 Статуту За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тобто, чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.

На переконання суду, поданий позивачем розрахунок штрафу є правильним, вимоги до відповідача є обґрунтованими.

За відсутності в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу штрафу в розмірі 198 885,00 гривень за неправильне зазначення у накладній маси вантажу, позовні вимоги підлягають задоволенню у пред`явленому розмірі.

Понесені позивачем судові витрати за розгляд справи підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, як то визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» про стягнення 198 885,00 гривень штрафу задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (85621, Донецька область, с. Вовчанка, вулиця Нагорна, будинок №1-А; код ЄДРПОУ 33959754) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок №5; код ЄДРПОУ 40075815) 198 885,00 гривень штрафу, а також 2 422,40 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 26.11.2024.

Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок №5; код ЄДРПОУ 40075815)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (85621, Донецька область, с. Вовчанка, вулиця Нагорна, будинок №1-А; код ЄДРПОУ 33959754)

Суддя С.М. Фурсова