Рішення

від 12.11.2024 по справі 910/2845/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/2845/21За позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Леп Груп", м. Київ

2. ОСОБА_1 , м. Київ

про стягнення 403 687,82 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Пономаренко О.В. (адвокат за довіреністю №190 від 17.07.2024 року);

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: Трунов Ю.А. (адвокат за ордером серії АІ№1745347 від 12.11.2024 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.02.2021 року Акціонерне товариство "Таскомбанк" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леп Групп" (відповідач-1) та ОСОБА_2 (відповідач-2) суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 312 494,00 грн, суми заборгованості по відсоткам в розмірі 0,16 грн, суми заборгованості по комісії в розмірі 79 600,00 грн, суми пені в розмірі 7 591,74 грн та суми штрафу в розмірі 4 001,92 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 умов Заяви-Договору №ID6811922 від 22.08.2019 року в частині погашення кредитної заборгованості, з урахуванням того, що відповідач-2 є поручителем згідно Договору поруки №Т09.07.2019І7530 від 22.08.2019 року.

Разом з позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявлених позовних вимог на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Леп Груп" та ОСОБА_2 і будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою від 25.02.2021 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову було відмовлено повністю.

Ухвалою від 01.03.2021 року вирішено звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_2 .

16.03.2021 від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит, за змістом якої дані про ОСОБА_2 та відомості щодо реєстрації її місця проживання відсутні.

У зв`язку з викладеним, з метою дотримання вимог ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 17.03.2021 року було вирішено звернутися до Державної міграційної служби України із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_2 та зобов`язано Державну міграційну службу України надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 .

19.04.2021 року від Державної міграційної служби України надійшов лист №6.2-3718/6-21 від 13.04.2021 року в якому зазначено, що місцем проживання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 12.01.1989 є АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

13.05.2021 року (в строк визначений судом) позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 18.05.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

04.06.2021 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, а також заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. У відзиві відповідачем-2 зазначено, що з договору поруки не вбачається яке основне зобов`язання забезпечене порукою. Окрім того, відповідачка-2 на момент укладення договору була у шлюбі, проте чоловік дозволу на укладення договору не надавав. Також у відзиві зазначено, що матеріали справи не містять доказів того, що особа, яка підписала кредитний договір мала на те повноваження від відповідача-1.

Ухвалою від 09.06.2021 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.07.2021 року.

06.07.2021 року від позивача до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідачем-1 підтверджено обізнаність кредитних умов і наклав електронний цифровий підпис на договір, що також вчинив і відповідач-2. При цьому, позивачем зазначено, що оскільки порука не є договором розпорядження майном чи відчуження майна, тому згода чоловіка не укладення договору поруки не потрібна. Також у поясненнях вказано, що всі повноваження особи, яка здійснила підписання договору від імені відповідача-1 наявні в матеріалах справи.

В засіданні 27.07.2021 року в справі оголошено перерву до 12.10.2021 року.

14.09.2021 року від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому зазначено аналогічну позицію, викладену у відзиві поданому до суду 04.06.2021 року.

В засіданні 12.10.2021 року в справі оголошено перерву до 23.11.2021 року.

В засіданні 23.11.2021 року в справі оголошено перерву до 25.01.2022 року.

21.01.2021 року до суду від відповідача-2 надійшов зустрічний позов до Акціонерного товариства "Таскомбанк" про визнання недійсним договору. У зустрічному відзиві відповідачем-2 заявлено клопотання про поновлення йому строку на пред`явлення зустрічного позову у справі №910/2845/21.

Засідання 25.01.2021 року не відбулось у зв`язку з перебування судді ОСОБА_3 у період з 24.01.2022 року по 28.01.2022 року на лікарняному.

Ухвалою від 31.01.2022 року у задоволенні клопотання відповідача-2 про поновлення строку для надання зустрічного позову відмовлено, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи по справі №910/2845/21 повернуто заявнику.

Окрім того, ухвалою від 31.01.2022 року засідання в справі призначено на 22.02.2022 року.

В засідання 22.02.2022 року сторони не з`явились, в справі оголошено перерву до 12.04.2022 року.

Однак, підготовче засідання 12.04.2022 не відбулось у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Ухвалою від 29.06.2022 року в справі було призначено підготовче засідання на 02.08.2022 року.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 року залишено без змін.

18.07.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про повернення судового збору.

Ухвалою від 26.07.2022 року повернуто ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривна 00 копійок), сплачений на підставі квитанції №0.0.2428491196.1 від 21.01.2022 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи №910/2845/21.

В засіданні 02.08.2022 року в справі оголошено перерву до 11.10.2022 року.

03.08.2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про виправлення описки в ухвалі від 26.07.2022 року в частині зазначення вірного номеру квитанції про сплату судового збору, а саме №0.0.2428491196.2 від 21.01.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 виправлено в тексті ухвали Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі №910/2845/21 допущену технічну описку.

Підготовче засідання 11.10.2022 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2022 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України представників сторін було викликано в підготовче засідання на 15.11.2022.

15.11.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що попри визначені у вимозі про повернення кредитних коштів строки, відповідачі кредитні кошти не повернули, заборгованість не погасили.

В підготовчому засіданні 15.11.2022 судом було оголошено перерву до 31.01.2023.

Ухвалою від 31.01.2023 року зупинено провадження у справі №910/2845/21 за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леп Груп" та ОСОБА_1 про стягнення 403 687,82 грн до набрання законної сили рішенням в справі №761/13578/22.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 року скасовано та направлено матеріали справи №910/2845/21 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

23.10.2022 року матеріали справи №910/2845/21 були повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 поновлено провадження у справі №910/2845/21 та призначено підготовче засідання на 12.12.2023.

08.12.2023 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 задоволено заяву представника відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовчому засіданні 12.12.2023 судом було оголошено перерву до 05.03.2024.

Ухвалою від 05.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 14.05.2024 року.

В судовому засіданні 14.05.2024 року в справі оголошено перерву до 06.08.2024 року.

В судовому засіданні 06.08.2024 року в справі оголошено перерву до 12.11.2024 року.

В судовому засіданні 12.11.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леп Груп» (надалі також - позичальник, відповідач-1) було укладено заяву-договір №ID6811922 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (надалі також - «Кредитний договір»), відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 500 000,00 грн із терміном погашення не пізніше 22.08.2021 року, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2 Кредитного договору).

Відповідно до пунктів 2.1-2.3. Кредитного договору сторони погодили умови надання кредиту та визначили: розмір кредиту - 500 000,00 грн.; розмір процентної ставки за користування кредитом: - 0,0001% річних.

Згідно з п. 2.5. Кредитного договору сплата платежів по кредиту та процентів за користування кредитом - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено Договір, включно із чим числом.

Пунктом 2.5.3. Кредитного договору сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цього договору та доступний клієнту у системі "ТАС24 Бізнес".

Відповідно до п. 2.6. Кредитного договору строк кредиту: 24 місяців з дати укладення Договору.

Додатком № 1 до Кредитного договору сторонами узгоджено Графік погашення кредиту.

Згідно з п. 18.2.1.1 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (надалі - Правила), банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту Кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта (поповнення оборотних коштів та придбання основних засобів), в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом та інших винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим розділом Правил. Розмір процентів, комісій та додаткових винагород Банку за надання Кредиту встановлюється у Цінових параметрах продукту, які розміщені на офіційному Сайті Банку та є невід`ємною частиною цих Правил (далі - Цінові параметри). Банк самостійно визначає розмір Кредиту, який може бути наданий Клієнту. Істотні умови Кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в Заяві-договорі про приєднання клієнта до цих Правил (далі - Заява). Клієнт приєднується до Правил шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі "ТАС24 БІЗНЕС" або через інший сервіс електронного документообігу, або іншим шляхом. Підписана Заява разом з цими Правилами та ціновими параметрами продукту (далі - Цінові параметри), які зазначені на офіційному Сайті Банку, становить кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (далі - «Договір»).

Відповідно до п. 18.2.1.2 Правил повернення Кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві (згідно графіку погашення Кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами Договору. Остаточний строк погашення заборгованості за Кредитом є дата повернення Кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов`язання, має право змінити умови користування Кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення Кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банкінг "ТАС24|БІЗНЕС", sms- повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за Кредитом у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, строком повернення Кредиту є дата останнього платежу.

Згідно із п. 18.2.1.3 та п. 18.2.1.4 Правил за користування Кредитом Клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління Кредитом в розмірі, що зазначені в Заяві та Цінових параметрах до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному Сайті Банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління Кредитом є дати сплати платежів, зазначені в Заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Для розрахунку процентів за користування Кредитом встановлюється фіксована процентна ставка та комісія за користування Кредитом.

Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснити договірне списання з його рахунків, відкритих у АТ "Таскомбанк", на погашення заборгованості за кредитом у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі (п. 18.2.1.6 Правил).

Пунктом 18.2.2.2 Правил визначено, що клієнт зобов`язується: використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 18.2.1.1; оплатити щомісячні проценти та щомісячну комісію за управління кредитом згідно з ціновими параметрами до цього розділу правил, які розміщені на офіційному сайті банку; повернути кредит у строки і в сумах, як встановлено в п. 18.2.1.2, 18.2.2.3.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку; сплатити банку комісії 18.2.2.3.5, 18.2.2.2.6.

У відповідності до п. 18.2.2.3.2 Правил, зокрема у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, в т.ч. у разі порушення цільового виконання Кредиту, банк має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, комісії за управління кредитом, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, строки виконання яких настали, строк вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування кредитом, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

Згідно з п. 18.2.4.1 Правил за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. 18.2.1.1, 18.2.1.2, 18.2.1.3 цього договору клієнт сплачує проценти та комісію за управління кредитом в розмірі, який зазначено в цінових параметрах.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачений п. 18.2.2.2.2, 18.2.2.2.3 цього договору, клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в цінових параметрах до цього розділу правил, які розміщені на офіційному сайті банку (п. 18.2.4.2 Правил).

У п. 18.2.4.3 Правил зазначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, які зазначені у заяві (у графіку погашення кредиту). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення комісії за управління кредитом, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Відповідно до п. 18.2.4.6 Правил зобов`язання за цим Договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються на погашення простроченої комісії, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - пені, далі - штрафів, далі - комісії, далі - процентів, далі - кредиту.

Пунктом 18.2.4.7 Правил передбачено, що розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

28.08.2019 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено Договір поруки №Т09.07.2019 І 7350 (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. Договору поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «Леп Груп» (боржник) зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору №ID6811922 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», що укладений між кредитором та боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником всіх зобов`язань за кредитним договором, у тому числі: повернути кредитору кредит у розмірі 500 000,00 грн; щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом; щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом; сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи. (п. 1.2. Договору поруки).

Порука припиняється, якщо кредитор протягом 3 років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до поручителя. (п. 5.2. Договору поруки).

Позивачем на виконання умов Договору видано відповідачу-1 кошти в розмірі 500 000,00 грн, проте станом на 11.01.2021 року за відповідачем рахується заборгованість:

- заборгованість по тілу кредиту в розмірі 312 494,00 грн;

- заборгованість по відсоткам в розмірі 0,16 грн;

- заборгованість по комісії в розмірі 79 600,00 грн.

20 листопада 2020 року позивачем направлено відповідачам Повідомлення-вимоги №28013/70 та №25008/70, у яких зазначив, що у зв`язку з тривалим невиконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, АТ «Таскомбанк» вимагає достроково повністю повернути кредит та зазначив, що станом на 04.11.2020 заборгованість становить: 312 494,00 грн. основного боргу, 0,12 грн. заборгованості за процентами, 59 700,00 грн. заборгованості за процентами. Позивач зазначив, що повернення кредиту та сплата нарахованих процентів повинна бути здійснена протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.

Однак, станом на день звернення до суду позичальник та поручитель не повернули банку всі суми кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів в судовому порядку.

Відповідач-2, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначив, що з договору поруки не вбачається яке основне зобов`язання забезпечене порукою. Окрім того, на момент укладення договору поруки відповідачка-2 була у шлюбі, проте чоловік дозволу на укладення договору поруки не надавав, у зв`язку з чим він є нечинним. Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що особа, яка підписала кредитний договір мала на те повноваження від відповідача-1.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти, в свою чергу, відповідач-1 порушив вищезазначені положення Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача-1 також вбачається, що банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу1 кредит, натомість відповідач-1, не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором з повернення кредитних коштів.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (пункт 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

У відповідності до п. 18.2.2.3.2 Правил, зокрема у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, в т.ч. у разі порушення цільового виконання Кредиту, банк має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, комісії за управління кредитом, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, строки виконання яких настали, строк вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування кредитом, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

20 листопада 2020 року позивачем направлено відповідачам повідомлення-вимоги №28013/70 та №25008/70, у яких зазначив, що у зв`язку з тривалим невиконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, АТ «Таскомбанк» вимагає достроково повністю повернути кредит та зазначив, що станом на 04.11.2020 заборгованість становить: 312 494,00 грн. основного боргу, 0,12 грн. заборгованості за процентами, 59 700,00 грн. заборгованості за процентами. Позивач зазначив, що повернення кредиту та сплата нарахованих процентів повинна бути здійснена протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.

Таким чином, оскільки позивач направив відповідачам повідомлення-вимоги №28013/70 та №25008/70 від 20.11.2020, у яких змінив строки виконання зобов`язання, визначивши, що строк вважається таким, що настав, то після зазначеної дати розпочав свій перебіг строк протиправного користування позичальником кредитними грошовими коштами, яке підпадає під дію положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, документально доведена заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором складає із суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 312 494,00 грн, суми заборгованості по відсоткам в розмірі 0,16 грн та суми заборгованості по комісії в розмірі 79 600,00 грн.

Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2019 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено Договір поруки №Т09.07.2019 І 7350.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по сплаті заборгованості за Договором.

При цьому, судом враховуються обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва №910/15906/23 від 17.06.2024 року, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 року, які не підлягають доведенню знову оскільки відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім встановлених вище судом обставин, до спірних правовідносин також застосуванню підлягає принцип res judicata, тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 року у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 року у справі "Науменко проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини"; рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України"; від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії").

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не доведені підстави недійсності Договору поруки №Т09.07.2019 І 7350 від 22.08.2019 належними та допустимим доказами, а тому він є дійсним.

Таким чином, за наявними матеріалами справи судом встановлено, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в розмірі 312 494,00 грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 0,16 грн та заборгованість по комісії в розмірі 79 600,00 грн, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів суми пені в розмірі 7 591,74 грн та суми штрафу в розмірі 4 001,92 грн, суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, оскільки відповідачі своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі не виконали, позивачем правомірно нарахована та заявлена до стягнення пеня і штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором.

Відтак, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку вказаних сум, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7 591,74 грн та штрафу у розмірі 4 001,92 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зважаючи на встановлені факти, та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 6 055,32 грн покладаються на відповідачів в повному обсязі солідарно.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леп Груп" (ідентифікаційний код 40591691, місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 12М) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (ідентифікаційний код 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) суму боргу по тілу кредиту в розмірі 312 494,00 грн (триста дванадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривни 00 копійок), суму заборгованості по відсоткам в розмірі 0,16 грн (нуль гривень 16 копійок), суму заборгованості по комісії в розмірі 79 600,00 грн (сімдесят дев`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 7 591,74 грн (сім тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривна 74 копійки), суму штрафу в розмірі 4 001,92 грн (чотири тисячі одна гривна 92 копійки) та суму судового збору в розмірі 6 055,32 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 22.11.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ