Рішення

від 05.11.2024 по справі 911/2132/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/2132/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О. М., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" (Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 29-а, ЄДРПОУ 38680240)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Білд Груп (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського 23, офіс 50, код ЄДРПОУ 39484698)

простягнення 1263016,12 грн збитків,

за участю представників:

Позивача: Стригунов Олександр Миколайович;

Відповідача: Козюн Артем Сергійович,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" (Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 29-а, ЄДРПОУ 38680240) до Товариства з обмеженою відповідальністю Білд Груп (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського 23, офіс 50, код ЄДРПОУ 39484698) про стягнення 1263016,12 грн збитків.

Господарський суд ухвалою від 13.08.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, судом встановлено строк для подання відзиву протягом 15 днів з моменту вручення ухвали, судове засідання призначено на 09.09.2024.

Ухвала суду надіслана і доставлена учасникам провадження до їх електронних кабінетів 13.08.2024, відтак ухвала суду вважається врученою 13.08.2024.

27.08.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про надання додаткового строку на подання відзиву у справі.

09.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити явку представника у судове засідання.

Ухвалою від 09.09.2024 судом було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про надання додаткового строку для подання відзиву. Відповідачу було надано додатковий строк для подання відзиву до наступного судового засідання та відкладено розгляд справи на 07.10.2024.

07.10.2024 відповідачем знову було подано клопотання про надання додаткового строку на подання відзиву з клопотанням про відкладення підготовчого судового засідання.

Позивачем 07.10.2024 було подано клопотання про долучення акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги та рахунок на оплату означених послуг.

Ухвалою від 07.10.2024 суд відмовив у задоволені клопотання відповідача, оскільки встановлений у ухвалі про відкриття провадження строк для подання відзиву вже продовжувався ухвалою від 09.09.2024, але відповідачем така заява по суті спору не була подана. Тому суд не вбачав підстав для повторного задоволення аналогічного клопотання, враховуючи обмеженість термінів підготовчого провадження та відсутність належного обґрунтування щодо того, чому відзив не був поданий, у раніше встановлений та продовжений судом строк, який загалом склав більше одного місяця. Суд розцінив такі дії відповідача, як умисне затягування судового розгляду. Враховуючи закінчення процесуальних строків для розгляду справи у підготовчому провадженні, відсутність відзиву на позов, а отже, відсутність питань, що потребують вирішення судом на цій стадії, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України вирішив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024 на 10:30.

У судове засідання з розгляду справи по суті 29.10.2024 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції Стригунов Олександр Миколайович та представник відповідача Козюн Артем Сергійович (у залі суду).

Судом було з`ясовано, що сторона позивача жодних клопотань не заявляла, натомість від сторони відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дане клопотання було розглянуто під час судового засідання. Суд вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки відповідачем не було надано належних доказів, що підтверджували б обставини неможливості підготувати належним чином свої заперечення по суті заявлених позовних вимог, з огляду на строки існування спірних правовідносин та строки розгляду справи в суді.

Водночас, вислухавши вступне слово представника позивача, суд, з метою забезпечення права відповідача на належний судовий захист, з огляду на його першу явку у судовому засіданні та бажання підготувати свої пояснення по суті позовних вимог, що вбачається зі змісту поданого ним клопотання про відкладення, вважав за необхідне оголосити перерву в судовому засіданні на стадії вступного слова відповідача з метою надання останньому можливості підготувати свій виступ у засіданні.

Відтак, в порядку ч.2 ст.216 ГПК України, суд оголосив перерву у розгляді справи по суті для надання можливості представнику відповідача підготуватись до виступу у судовому засіданні до 05.11.2024 до 10:30.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов ні у встановлений судом, ні у продовжений судом строк.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

У судовому засіданні 05.11.2024 суд у присутності представників позивача та відповідача оголосив вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позову.

Зміст позовних вимог

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача 1263016,12 грн збитків. При цьому позивач повідомив, що між ним та відповідачем було укладено договір субпідряду №2М-21 від 15.07.2021.

За умовами договору відповідач зобов`язався своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з експлуатаційного утримання, а саме з влаштування двошарового тонкошарового покриття з литої емульсійного-мінеральної суміші на автомобільній дорозі державного значення загального користування М-06 КиївЧоп (на м. Будапешт через м. Львів, Мукачево і Ужгород) км 22 км 29 (Далі послуги, роботи) в обсязі та у строк, визначених генпідрядником у завданні. Генпідрядник зобов`язується прийняти надані згідно із завданням Генпідрядника, цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів від Служби автомобільних доріг у Київській області (Далі - замовник) на його рахунок.

Відповідно до пункту 6.3.21. Субпідрядник зобов`язався у визначені законодавством терміни, після виникнення податкових зобов`язань, зареєструвати податкову накладну, скріплену електронним цифровим підписом, ЄРПН. Реєстрації підлягають усі без виключення податкові накладні, незалежно від їх суми. Субпідрядник підтверджує та гарантує, що він у повному обсязі ознайомлений з вимогами, які висуваються податковим законодавством щодо виписки податкових накладних в електронній формі та обов`язкової реєстрації усіх податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законом строки, що є обов`язковою умовою для виникнення у генпідрядника права на податковий кредит.

Згідно з п. 10.1 Договору строк його дії встановлено з моменту його підписання до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач на виконання умов Договору надав, а Позивач прийняв послуги з експлуатаційного утримання на загальну суму 10 528 096,80 грн, що підтверджується перевіреними та підписаними актами виконаних робіт ф. КБ-2в, довідкою про вартість робіт ф. КБ-3, платіжними дорученнями про оплату, банківськими виписками про рух коштів, податковими накладними, гарантійним паспортом прийнятих робіт, дефектним актом та іншими документами.

У свою чергу вищевказані послуги з експлуатаційного утримання на загальну суму 10 528 096,80 грн., виконані Відповідачем (як субпідрядником) для Позивача, надалі в межах договору №53-21 від 19.01.2021 були прийняті Службою автомобільних доріг у Київській області (Замовником робіт) та оплачені на адресу ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» у повному обсязі трьома платежами: 300 000,00 грн., 2 950 000,00 грн. та 7 278 096,80 грн. у загальному розмірі 10 528 096,80 грн.

Викладене підтверджується перевіреними та підписаними актами виконаних робіт ф. КБ-2в, довідкою про вартість робіт ф. КБ-3, зареєстрованими Позивачем (як продавцем) податковими накладними № 1280 від 22.09.2021 на 300 000 грн. (у т.ч. ПДВ 50 000,00 грн.), № 1524 від 30.11.2021 на 7 278 096,80 грн. (у т.ч. ПДВ 1 213 016,13 грн.) та №1239 від 15.09.2021 на 2 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 491 666,67 грн.), оборотно-сальдовою відомістю Позивача по рахунку 36 за 30.11.2021, виписками АБ «КРИСТАЛБАНК» про рух коштів Позивача від 15.09.2021, 22.09.2021 та 01.12.2021, дефектним актом та ін.

Позивач на виконання умов Договору здійснив оплату послуг Відповідача у розмірі 2 950 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 491 666,67 грн.) та 7 578 096,80 грн (у т.ч. ПДВ 1 263 016,13 грн грн.) у загальній сумі 10 528 096,80 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 15.09.2021 №3628, від 01.12.2021 № 4798, виписками АБ «КРИСТАЛБАНК» про рух коштів Позивача від 15.09.2021 та 01.12.2021, оборотносальдовими відомостями Позивача по рахунку 63 за січень 2021 червень 2024, по рахунку 6442 за січень 2021 червень 2024 та ін.

Водночас до сьогодні відповідач встановленого Податковим кодексом України та п. 6.3.21. договору субпідряду обов`язку щодо реєстрації податкової накладної на суму 7 578 096,80 грн (у т.ч. ПДВ 1 263 016,13 грн грн.) належним чином не виконав (не надав необхідних документів органу податкової служби, не вжив інших заходів до реєстрацїі податкової накладної).

Позивач стверджує, що відповідно до отриманих позивачем відомостей з програмного комплексу «М.Е.Doc» органами податкової служби України в Єдиному реєстрі податкових накладних рішенням № 7500941/39484698 від 25.10.2022 була зупинена реєстрація податкової накладної Відповідача № 6/- від 01.12.2021 на суму 7 578 096,71 грн (у т.ч. ПДВ 1 263 016,12 грн.).

Наголошує, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

За доводами позивача, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну (не вжив усіх необхідних заходів для її реєстрації, у тому числі не подав необхідних документів до органів податкової служби та ін.), у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 263 016,12 грн., а відтак позивачу спричинений збиток у розмірі незареєстрованого ПДВ, а саме 1 263 016,12 грн.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір субпідряду №2М-21 від 15.07.2021.

Позивач здійснив оплату наданих за договором субпідряду послуг в повному обсязіу загальній сумі 10 528 096,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами, а саме - платіжними інструкціями від 15.09.2021 №3628, від 01.12.2021 № 4798 та виписками АБ «КРИСТАЛБАНК» про рух коштів Позивача від 15.09.2021 та 01.12.2021

У позові позивач звертав увагу суду на те, що за умовами до пункту 6.3.21. договору субпідряду відповідач зобов`язався у визначені законодавством терміни, після виникнення податкових зобов`язань, зареєструвати податкову накладну, скріплену електронним цифровим підписом, ЄРПН. Реєстрації підлягають усі без виключення податкові накладні, незалежно від їх суми.

Судом встановлено, що на суму оплати у розмірі 10 528 096,80 грн., отриману від позивача, відповідач зареєстрував податкову накладну лише на частину суми.

Матеріалами справи підтверджується, що органами податкової служби України в Єдиному реєстрі податкових накладних рішенням № 7500941/39484698 від 25.10.2022 була зупинена реєстрація податкової накладної відповідача № 6/- від 01.12.2021 на суму 7 578 096,71 грн (у т.ч. ПДВ 1 263 016,12 грн.), яка стосується означеної вище оплати отриманої відповідачем від позивача в межах виконання договору субпідряду.

Суд констатує, що доказів того, що відповідач скористався наданим йому контролюючим органом правом та надав відповідну інформацію та документи необхідні для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної, відповідач суду не надав.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов`язку щодо реєстрації податкової накладної на суму 7 578 096,71 грн (у т.ч. ПДВ 1 263 016,12 грн.), реєстрація якої була зупинена, а відтак суд визнає обставину нездійснення реєстрації означеної податкової накладної доведеною.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що судом з`ясовано, що відповідач не зареєстрував податкову накладну за договором, не зареєстрував її відповідно до вимог податкового законодавства суд вважає за можливе визначити правові наслідки бездіяльності відповідача та їх відповідність заявленим позивачем вимогам.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Збитками відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)(неодержані доходи).

В силу частини 3 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Нормою частини 2 статті 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладену у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Разом з тим, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Відтак, суд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отож, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та наведені судом висновки на позивача покладається обов`язок довести суду згідно зі статтею 74 ГПК України наступне:

по-перше факт заподіяння йому збитків;

по-друге наявність протиправної поведінки (діяльності або бездіяльності) особи, яка завдала збитки;

по-третє вину заподіювача збитків;

по-четверте причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками;

по-п`яте розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань;

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1263016,12 грн.

Так, в спірних правовідносинах, вина відповідача полягає у порушенні податкових та договірних зобов`язань стосовно не реєстрації податкових накладних.

Згідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

В даному випадку, у спірних правовідносинах є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом та договором обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак наявні усі елементи складу господарського правопорушення, що відповідно свідчить про обґрунтованість позовної заяви та наявності підстав для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №904/72/22.

Таким чином позовна заява про стягнення збитків на суму 1263016,12 грн підлягає задоволенню.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 60000 грн. На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу позивачем подано копії договору про надання правової допомоги від 19.05.2023, додаткової угоди №1 від 31.07.2024 до договору про надання правової допомоги від 19.05.2023 з адвокатом Стригуновим Олександром Миколайовичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок на оплату 60000 грн за надану правову допомогу, а також акт від 30.08.24 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 статті 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що визначений сторонами фіксований розмір гонорару в розмірі 60000 грн не відповідає критерію співмірності, пропорційності та розумності, беручи до уваги складність справи, об`єм документів, що готувався стороною для подання до суду, а також ціну позову.

З огляду на те, що дана категорія справ є типовою зі сталою практикою, а підготовка даного позову у спеціаліста в галузі права, яким є адвокат, не повинна викликати складнощів та значних витрат часу, так само як і збір доказів, перелік та об`єм яких є незначним та типовим для даної категорії спорів, суд вважає за необхідне вирішити питання про зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу та покласти на відповідача витрати позивача на отримання правової допомоги у справі лише у розмірі 30000,00 грн, як такого, що на думку суду є справедливою сатисфакцією пропорційно складності спору без покладення надмірного тягаря на сторону відповідача та є розумним відшкодуванням з урахуванням дій позивача та його представника у процесі, як сторони, що виграла спір.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю Білд Груп (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського 23, офіс 50, код ЄДРПОУ 39484698) на користь Товариства з обмеженоювідповідальністю "Спец Комплект Постач" (Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 29-а, ЄДРПОУ 38680240) 1263016,12 грн. збитків та 15157 грн витрат зі сплати судового збору.

Заяву позивача про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю Білд Груп (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського 23, офіс 50, код ЄДРПОУ 39484698) на користь Товариства з обмеженоювідповідальністю "Спец Комплект Постач" (Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 29-а, ЄДРПОУ 38680240) 30000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз