Рішення

від 18.11.2024 по справі 914/2193/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 914/2193/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім і Стиль», м. Тернопіль,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Золотий Львів», м. Миколаїв Львівська область,

про стягнення 329 356, 44 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники сторін:

від позивача: Молень Ростислав Богданович - представник,

від відповідача: не з`явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім і Стиль» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Золотий Львів» про стягнення 329 356, 44 грн за договором підряду від 12.10.2023 № 12/10-2023.

Ухвалою суду від 13.09.2024 відкрито провадження у справі № 914/2193/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 07.10.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 07.10.2024 підготовче судове засідання відкладено на 28.10.2024.

Ухвалою суду від 28.10.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 18.11.2024.

У судове засідання 18.11.2024 представник позивача з`явився, підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

У судове засідання 18.11.2024 представник відповідач повторно не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча через систему Електронний суд був належно повідомлений про місце та час розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 18.11.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім і Стиль» (надалі позивач, підрядник) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Золотий Львів» (надалі відповідач, замовник) про стягнення 329 356, 44 грн за договором підряду від 12.10.2023 № 12/10-2023 (надалі договір).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідно до п. 1.1 договору, за дорученням замовника підрядник зобов`язується на власний ризик виконати роботу відповідно до умов цього договору, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та сплатити підряднику встановлену цим договором суму винагороди.

На виконання умов договору, позивачем на замовлення відповідача було виконано будівельно-монтажні роботи. Загальна вартість виконаних позивачем робіт згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт, які було підписано відповідачем без заперечень, становить 384 090, 20 грн.

Відповідачем лише частково було оплачено позивачу виконані роботи на суму у розмірі 131 000, 00 грн. Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо здійснення оплати у повному обсязі, то у нього виникла заборгованість у розмірі 253 090, 20 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Крім стягнення основного боргу, позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 56 948, 78 грн, інфляційних втрат в розмірі 13 261, 81 грн та 3% річних в розмірі 6 055, 65 грн.

Позиція відповідача.

Представник відповідача у поданому суду клопотанні та у судовому засіданні 07.10.2024 просив про продовження строку на подання відзиву, яке судом було задоволено, проте в подальшому відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень відповідач суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що 12.10.2023 між сторонами було укладено договір підряду № 12/10-2023.

Відповідно до п. 1.1 договору, за дорученням замовника підрядник зобов`язується на власний ризик виконати роботу відповідно до умов цього договору, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та сплатити підряднику встановлену цим договором суму винагороди.

Підрядник зобов`язується, відповідно до умов цього договору, здійснити на власний ризик з використанням власного інструменту та обладнання передбачене договором підряду замовлення (п. 2.1 договору).

Предметом підряду (результатом виконаних робіт за цим договором) є виконання підрядних робіт по будівельно-монтажних роботах (кладка стін та перегородок) (п. 3.1 договору).

Загальна вартість підрядних робіт та витрати підрядника на їх виконання визначаються сторонами у договірному порядку згідно кошторису та актів виконаних робіт (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Пунктом 6.1. договору передбачено що загальна вартість підрядних робіт та витрати підрядника на їх виконання визначаються сторонами у договірному порядку згідно кошторису та актів виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.4. договору, оплата замовником винагороди здійснюється шляхом перерахування авансових платежів на поточний рахунок підрядника у розмірі 50 000, 00 грн кожен авансовий платіж, решту вартості робіт згідно обсягів фактично виконаних робіт підрядником на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт, не пізніше 5 банківських днів з моменту їх підписання.

Також згідно з пунктом 6.5 договору остаточний розрахунок здійснюється замовником не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання остаточного акту виконаних робіт.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядчиком і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

У статті 853 ЦК України закріплено зобов`язання замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, на виконання умов договору за результатами виконання підрядних робіт сторонами складено та підписано без зауважень акт надання послуг від 06.12.2023 № 1239, відповідно до якого вартість робіт склала 200 054, 40 грн з урахуванням ПДВ; акт надання послуг від 21.12.2023 № 1275, відповідно до якого вартість робіт склала 129 965, 00 грн з урахуванням ПДВ; акт надання послуг від 29.12.2023 № 1287, відповідно до якого вартість робіт склала 54 070, 80 грн з урахуванням ПДВ.

До матеріалів справи позивачем долучені докази часткової оплати відповідачем робіт, а саме: платіжна інструкція від 02.01.2024 № 1 на суму 30 000, 00 грн, платіжна інструкція від 18.01.2024 № 5 на суму 51 000, 00 грн, платіжна інструкція від 25.05.2024 № 99 на суму 50 000, 00 грн.

Отже, станом на час звернення позивача із цим позовом, відповідач не виконав зобов`язань, встановлених договором, а саме не повністю оплатив позивачу вартість виконаних робіт у строки та порядку, визначених договором.

Суд звертає увагу, що здійснення часткової оплати за виконані роботи додатково підтверджує факт відсутності претензій з боку відповідача щодо обсягів та якості виконаних робіт.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт (наданих послуг) на суму заборгованості у розмірі 253 090, 20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки судом встановлено факт виконання позивачем взятих на себе договірних зобов`язань належним чином та у встановлений строк, що не оплачені відповідачем, відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 253 090, 20 грн вартості виконаних позивачем робіт (наданих послуг), документально підтверджені, обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо заявлених до стягнення пені в розмірі 56 948, 78 грн, інфляційних втрат в розмірі 13 261, 81 грн та 3% річних в розмірі 6 055, 65 грн, суд перевіривши розрахунки, зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Згідно частини першої статті 230 ГК України, неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 10.7 договору, у випадку порушення замовником строків оплати загальної вартості робіт за цим договором, визначених в розділі 6 цього договору, замовник сплачує на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасного внесення суми, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Оскільки відповідачем не виконані належним чином умови договору підряду щодо оплати, він зобов`язаний сплатити на користь позивача не тільки суму основного боргу, а також 3 % річних у розмірі 6 055, 65 грн від простроченої суми, та пеню у розмірі 56 948, 78 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 13 261, 81 грн, то суд перевіривши розрахунки долучені позивачем до позовної заяви, зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково, з огляду на помилку у розрахунках, що полягає у застосуванні при розрахунку індексів періодів інфляції (період 1 та період 4) за місяці, де термін прострочення сплати заборгованості становив менше ніж півмісяця. Відтак за результатами перерахунку судом встановлено що до стягнення з відповідача підлягає 10 445, 07 грн інфляційних нарахувань.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки у позовній заяві, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача 40 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, та що докази вказаних витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів з дня ухвалення судового рішення, суд встановлює позивачеві п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Золотий Львів» (81600, Львівська область місто Миколаїв, площа Ринок, будинок 6-8, квартира 2; код ЄДРПОУ 44740930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім і Стиль» (46020, Тернопільська область, місто Тернопіль, вул. Коновальця, будинок 5, квартира 192, код ЄДРПОУ 43524558) суму в розмірі 331 437, 80 грн, з яких:

- 253 090, 20 грн - основної заборгованості;

- 6 055, 65 грн - 3 % річних;

- 10 445, 07 грн - інфляційних втрат;

- 56 948, 78 грн - пені;

- 4 898, 10 грн - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Встановити позивачу п`ятиденний термін, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений та підписаний 26 листопада 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.