Рішення
від 13.11.2024 по справі 916/2999/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2999/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Донченко Н.С.

від відповідача: адвокат Черкес В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2999/24

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14) в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (вул. Берегова, буд. 11, м. Южне, Одеська обл., 65481)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" (вул. Олексія Ставніцера, буд. 60, с. Визирка, Лиманський р-н, Одеська обл., 67543)

про стягнення 8 328 815,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (надалі ДП АМПУ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" (надалі ТОВ "ТІС-Міндобрива") про стягнення заборгованості у розмірі 8 328 815,39 грн.

ДП АМПУ обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням Відповідачем прав та інтересів позивача у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № К23У-44 від 06.12.2005, а саме, не своєчасній оплаті виставлених позивачем рахунків за червень-вересень 2023 на загальну суму 8 328 815,39 грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що слід стягнути з відповідача на його користь визначену у позові суму заборгованості за користування причалом № 17 у червні- вересні 2023.

2. Стислий виклад позицій учасників справи.

2.1. Аргументи позивача.

ДП АМПУ обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначило наступне.

06.12.2005 між ДП АМПУ в особі Південної філії та ТОВ "Трансінвестсервіс" (правонаступником якого є ТОВ "ТІС-Міндобрива") був укладений Договір № К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ «Трансінвестсервіс» - причалу № 17, що знаходиться на балансі ДП "МПТ «Южний" (далі Договір № К23У-44) .

Позивач вказує, що в подальшому до Договору № К23У-44, шляхом укладення Додаткових угод вносилися відповідні зміни, пов`язані, зокрема, зі змінами у законодавстві України.

Як зазначає ДП АМПУ, предметом укладеного договору є угода його сторін про порядок володіння й використання цілісним майновим комплексом, що знаходиться в спільній частковій власності ТОВ "Трансінвестсервіс" та Держави в особі ДП АМПУ, яка має частину комплексу - причал № 17 - на своєму балансі.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до умов Договору № К23У-44 відповідач прийняв на себе зобов`язання, незалежно від доходу, отриманого ним від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування причалом № 17, грошову суму, визначену відповідно до п. 3.1. даного Договору і яку щомісячно до 15 го числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати ДП АМПУ грошову суму, визначену за Методикою розрахунку, що є Додатком до даного Договору.

Позивач вказує, що у відповідності до вищеозначених умов Договору № К23У-44 ним були виставлені відповідачу рахунки: за червень 2023 № А40156 від 30.06.2023 на суму 2 103 731,11 грн з урахуванням ПДВ, за липень 2023 № А40157 від 31.07.2023 на суму 2 091 108,72 грн з урахуванням ПДВ; за серпень 2023 № А40158 від 31.08.2023 на суму 2 061833,20 грн з урахуванням ПДВ та за вересень 2-23 № А40161 від 30.09.2023 на суму 2 072 142,36 грн з урахуванням ПДВ, які разом з актами надання послуг та з відповідними супровідними листами були направлені на поштову адресу відповідача, а також на його електронну адресу.

За ствердженням ДП АМПУ, акти надання послуг відповідачем не були повернуті, вищезазначені рахунки не були сплачені у строк, встановлений умовами Договору № К23У-44, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у загальному розмірі 8 328 815,39 грн, у зв`язку із чим позивач направив відповідачу листи № 1694/27-04-04/Вих від 18.07.2023, № 1860/27-04- 04/Вих від 21.08.2023 та № 2035/27-04-04/Вих від 19.09.2023 із проханням здійснити оплату виставлених рахунків відповідно до умов Договору.

Як зазначає ДП АМПУ, відповідач обґрунтував свою відмову від оплати вищенаведених рахунків настанням форс-мажорних обставин, які, на його думку, виникли внаслідок блокування інспекції суден, які прямують до порту Південний та настання чергового періоду блокування суднозаходів до морського порту Південний, яке призводить до неможливості використання за цільовим призначенням причалу № 17.

Тобто, як вказує ДП АМПУ, на думку відповідача, останній має здійснювати оплату тільки якщо користується причалом № 17, при цьому, у разі неможливості користування причалом, відповідач не має здійснювати будь-якої оплати. При цьому, Відповідач пов`язує момент користування виключно із фактичним використанням причалу № 17, як фізичною річчю.

Однак, на переконання позивача, відповідач не враховує, що у даному випадку, момент користування повинен розглядатися зі сторони правового аспекту, передбаченого нормами ст. 316, 326 ЦК України.

Як зауважує позивач, в силу приписів ст.ст. 317, 319 ЦК України він реалізує права власника державного майна. Проте, як вбачається з умов Договору № К23У-44 Держава, як власник причалу № 17, та ДП АМПУ, як державне підприємство, у господарському віданні та на балансі якого перебуває зазначений причал, фактично обмежені у можливості реалізовувати свою правомочність щодо користування таким причалом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позивач вважає, що право користування частиною цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-Міндобрива" - причалом № 17, що знаходиться на балансі ДП АМПУ, фактично реалізовується відповідачем, тоді як позивач фактично позбавлений такої можливості. А отже, умови Договору К23У-44 включають в себе не тільки сам момент фактичного використання причалу № 17, а й правомочність користування зазначеним причалом у юридичному аспекті.

Окрім наведеного, позивач посилаючись на висновки Господарського суду Одеської області зроблені у справі № 916/1602/18 та на приписи ст. 358 ЦК України, та з огляду на те, що позивач та відповідач погодили, що саме відповідачем здійснюється користування причалом № 17, стверджує, що він має право на отримання відповідної матеріальної компенсації.

Тобто, на переконання позивача, кошти, які відповідач зобов`язаний щомісячно перераховувати за користування причалом № 17 позивачу, є матеріальною компенсацією (у розумінні ст. 358 Цивільного кодексу України) за фактичну неможливість позивача реалізовувати свою правомочність щодо користування майном, що знаходиться у його господарському відданні та на його балансі. А от же, у такому випадку наявність або відсутність суднозаходів до морського порту для здійснення вантажних операцій, зокрема, біля причалу № 17, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплати коштів (здійснення матеріальної компенсації) за використання зазначеного причалу.

Позивач також зауважує, що відповідно умов Договору № К23У-44 відповідач незалежно від доходу, отриманого від використання причалу № 17, зобов`язаний щомісяця перераховувати позивачу грошову суму, визначену у відповідності до п. 3.1. даного Договору до 15 числа місяця, наступного за завітним, зобов`язується перерахувати адміністрації морського порту Південний грошову суму за користування причалом № 17, визначену за Методикою розрахунку, що є Додатком №1 до даного Договору (в редакції додаткової угоди від 01.07.2013 № 10) відповідно до якого сторони погодили, що за будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

Отже, на переконання позивача, вищеозначені умови Договору № К23У-44 вказують на обов`язковий та граничний гарантований розмір плати за користування причалом № 17, який погоджений сторонами, та застосовується незалежно від оброблених через вказаний причал вантажів (навіть при відсутності оброблення вантажів). А отже, відповідач у відповідності до умов Договору № К23У-44 зобов`язаний вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за користування частиною комплексу - причалом № 17, що знаходиться на балансі адміністрації морського порту Південний.

Крім того, позивач із посиланням на приписи ст.ст. 18, 218 Господарського кодексу України зазначає, що підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаками надзвичайність та невідворотність. Таким чином, форс-мажорні обставини (у випадку їх доведеності, обґрунтованості па наявності відповідного документального підтвердження) не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання за договором.

Таким чином, на переконання позивача, посилаючись на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання зобов`язань за договором та звільнення від відповідальності, відповідачу обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язані. Одного лише посилання відповідача у своїх листах на наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) недостатньо та у розумінні чинного законодавства і у відповідності до умов Договору № К23У-44 не є підставою для звільнення його від виконання зобов`язання за договором (здійснення оплати виставлених рахунків на підставі п. 2.4 та 3.1. Договору, додатку № 1 до Договору № К23У-44) та відповідальності за порушення виконання такого зобов`язання.

Окрім того, позивач звертає увагу на те, що з урахуванням умов Договору № К23У-44 та з урахуванням функцій, які покладені на ДП АМПУ відповідно до Закону України "Про морські порти України", єдиним доходом, який позивач може отримати при використанні відповідачем причалу № 17, є портові збори, порядок справляння яких та розміри врегульовані наказом Міністерства інфраструктури України "Про портові збори" № 316 від 27.05.2013.

Отже, за ствердженням позивача із вищенаведеного вбачається, що у випадку відсутності суднозаходів до морського порту Південний для здійснення вантажних операцій біля причалу № 17, позивач несе негативні наслідки у вигляді неотриманих портових зборів. В свою чергу, сплата відповідачем коштів за користування причалом № 17 за своєю природою є матеріальною компенсацією, а тому вона не може виступати в якості "доход" позивача, отриманого в результаті його діяльності.

При цьому позивач вказує на те, що в силу приписів ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Також важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується, невизначеність очікуваних доходів.

В свою чергу, повномасштабне вторгнення Російської Федерації та здійснення постійних збройних актів агресії відносно території України, завдало збитків абсолютній більшості суб`єктів господарювання портової галузі. Кожен з таких суб`єктів у більшій чи меншій мірі зазнав негативних наслідків від таких дій: пошкодження майна, втрата доходу, зупинення підприємницької діяльності тощо.

В свою чергу, позивач зауважує, що він у межах своєї компетенції не перешкоджав жодним чином діяльності відповідача, не створював штучних перешкод, не блокував суднозаходи до морського порту Південний, зокрема, до причалу № 17, не допускав порушення принципу рівності суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морському порту, а тому, відповідач не має жодної правової підстави для покладання відповідальності за дії агресора на позивача. Так само, не має жодного об`єктивного та законодавчо обґрунтованого підґрунтя твердження відповідача про перекладання на нього зі сторони позивача негативних наслідків від блокування порту Південний.

Позивач, заперечуючи проти преюдиціальності, посилається на практику Верховного Суду, зокрема, постанови ВС від 24.11.2021 у справі № 649/1393/19, від 08.06.2022 у справі № 438/723/17, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 26.10.2022 № 910/406/21 та зазначає, що принцип преюдиції не може бути вищим ніж принцип верховенства права, яким у відповідності до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд повинен керуватися при розгляді справи.

При цьому, ДП АМПУ погоджується з преюдиціальністю певних обставин, які були встановлені при розгляді судових справ № 916/1220/16, № 916/1602/18, № 916/1655/18, та № 916/559/23, зокрема: укладення між позивачем та відповідачем Договору № К23У-44; користування виключно відповідачем причалом № 17; належності комплексу будівель і споруд в районі причалу № 17 ТОВ "ТІС- Міндобрива"; перебування гідротехнічної споруди причалу № 17 у господарському віданні та на балансі ДП АМПУ.

Поряд з цим, позивач звертає увагу, що у рішенні Господарського суду від 19.06.2023 у справі № 916/559/23 господарський суд зауважив, що правовідносини сторін за цим договором не є відносинами з оренди державного майна у розумінні вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а є відносинами із спільного користування частиною цілісного майнового комплексу причалу №17, які врегульовані вимогами ст. 358 ЦК України, згідно з якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; плата за користування нерухомим майном за договором не є фіксованим платежем, який прив`язаний до методики встановлення орендної плати, а визначається виходячи з кількості обробленого вантажу, в той же час сторонами погоджено, що сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.».

Тобто, позивач вказує, що Господарський суд самостійно визначив, що такий висновок у справі № 916/1602/18 є не преюдицією у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, а є правовою оцінкою, яка у відповідності до ч. 7 ст. 75 ГПК України не є обов`язковою для врахування судами у інших справах.

При цьому, позивач звертає увагу, що у справі № 916/559/23 ним були заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № К23У-44 за період лютий-липень 2022, тоді як у даній справі, періодом стягнення заборгованості за договором № К23У-44 є червень-вересень 2023, що, в свою чергу, виключає можливість застосування висновків, зроблених судом у справі № 916/559/23 (в частині встановлення обставин непереборної сили) до даної справи, що розглядається.

Отже, ДП АМПУ визначає, що так як порушення його прав та інтересів у зазначеній справі полягає у несвоєчасній оплаті виставлених рахунків, що призвело до істотного порушення умов Договору № К23У-44 від 06.12.2005, то способами захисту є стягнення коштів (примусове виконання обов`язку в натурі), а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8 328 815,39 грн.

2.2. Аргументи відповідача.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив наступне.

Як вказує відповідач, між ним та позивачем тривалий час існували правовідносини щодо спільного користування цілісним майновим комплексом до складу якого входили вантажний причал №17, залізнична станція "Хімічна", складські корпуси, а також технологічні лінії для перевалки мінеральних добрив та зерна.

Відповідач зазначає, що на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі № 15/254-05-7274 від 06.12.2005 між ТОВ "Трансінвестсервіс" та ДП "МТП "Южний" був укладений Договір №К23У-44 "Про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний" (у відповідності до вимог ст. 358 ЦК України).

При цьому відповідач зауважує, що оскільки Договір №К23У-44 був укладений відповідно до ст. 358 ЦК України, то він є безстроковим, а за час його дії до договору було укладено низку додаткових угод.

Відповідач вказує, що у травні 2008 за рішенням засновників ТОВ "Трансінвестсервіс" шляхом виділу було створено ТОВ "ТІС-Міндобриво" до якого на підставі трьохсторонньої угоди (додаток № 3 до договору №К-23У-44) перейшли всі права та обов`язки за договором №К23У-44.

Як зазначає відповідач, він є портовим оператором, який здійснює стивідорну діяльність в межах морського порту "Південний" на базі причалу №17 та включений до Реєстру портових операторів, що є публічним та розміщений на сайті ДП «АМПУ» за посиланням https://www.uspa.gov.ua/reyestr-po.

Відповідач вказує, що ДП АМПУ та він тривалий час виконували умови Договору №К23У-44, а саме: відповідач користувався причалом №17 для перевалки вантажів, у свою чергу позивач, відповідно до додатку №1 до Договору №К23У-44, щомісячно самостійно розраховував суму компенсаційної плати за користування Причалом №17 та виставляв рахунки, які оплачувались відповідачем.

При цьому, відповідач із посиланням на судові рішення від 02.06.2011 у справі №30/143-10-4013, від 13.07.2016 у справі №916/1220/16, від 15.10.2019 у справі №916/1602/18, 25.03.2020 у справі №916/1655/18 вказує, що Договір №К23У-44 неодноразово був предметом розгляду в судових спорах, які виникали між ДП АМПУ та ТОВ "ТІС-Міндобрива" за тривалий час виконання договору, зокрема, й з приводу оплати відповідачем за користування причалом № 17.

На переконання відповідача, судовими рішеннями у вказаних судових спорах були встановлені обставини, які відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для розгляду даної справи.

Зокрема, як зазначає відповідач, у вказаних судових рішеннях судами було встановлено, що правовідносини між сторонами, які виникли на підставі Договору №К23У-44 є відносинами із спільного користування частиною цілісного майнового комплексу на базі причалу №17, які врегульовані нормою ст. 358 ЦК України, згідно з якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; правовідносини сторін за Договором №К23У-44 не є відносинами з оренди державного майна у розумінні вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а є відносинами із спільного користування частиною цілісного майнового комплексу на базі причалу №17, які врегульовані нормою ст. 358 ЦК України, згідно з якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; плата за користування нерухомим майном за договором не є фіксованим платежем, який прив`язаний до методики встановлення орендної плати, а визначається виходячи з кількості обробленого вантажу, в той же час сторонами погоджено, що сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

Отже відповідач зазначає, що за усталеною багаторічною практикою виконання Договору №К23У-44 після проведення розрахунку місячної плати за користування відповідачем причалом №17, позивач формував відповідний рахунок та надсилав його ТОВ "ТІС- Міндобрива", а останнє, отримавши вказаний рахунок, в межах строків встановлених у п. 3.1. Договору № К23У-44, сплачувало платежі за користування причалом №17 на користь ДП АМПУ. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що умовами Договору № К23У-44 не передбачено обов`язку відповідача оплачувати за користування причалом, якщо таке користування було об`єктивно неможливим.

Відповідач вказує, що після початку військової агресії Російської Федерації, 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні був ведений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє сьогодні.

З моменту введення в Україні воєнного стану морські порти України перестали функціонувати через загрози ворожого угрупування воєнного морського флоту російської федерації, мінної небезпеки, загрози обстрілів та піратства.

Як зазначає відповідач розпорядженням КМУ від 25.02.2022 №183-р з 24.02.2022 у морських та річкових портах України встановлено 3-й (вищий) рівень охорони портових засобів та суден, на підставі чого починаючи з 08:00 26.02.2022 вхід та вихід до порту "Південний" був закритий.

Вхід та вихід до українських портів було закрито ПРИПами 83-91/22, 96-97/22 ВМСУ у зв`язку з мінною небезпекою, 92/22 - Держгідрографія, 98-99/22 - загроза піратства з боку суден чорноморського флоту РФ в Чорному та Азовському морях. У відповідності до навігаційних попереджень: ПРИП 97/22 від 27.02.2022 оголошено заборонений для плавання район на підході до порту "Південний" у зв`язку з мінною небезпекою, ПРИП 108/22 від 19.03.2022 оголошено про небезпеку плавання в північно-західній частині Чорного моря у зв`язку з воєнною загрозою, що підтверджується листом Командування військово-морських сил ЗСУ від 16.08.2023 №154/111/7981.

Також відповідач зауважує, що 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист за вих. №2024/02.0-7.1 яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку із військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

У зв`язку із військовою агресією РФ тривалий час, морські порти України, в тому числі "Південний" взагалі не приймали та не обслуговували морські судна, що є загальновідомим фактом

Отже відповідач зазначає, що у зв`язку із вищезазначеним в період з 24.02.2022 по 07.08.2022 він не користувався причалом №17, а саме, не приймав судна для здійснення перевалки вантажів, а відтак і не здійснював платежі на користь позивача за користування причалом, що в подальшому призвело до судового спору між ДП АМПУ та ТОВ "ТІС-Міндобрива", за наслідками якого 19.06.2023 Господарським судом Одеської області у справі № 916/559/23 було постановлено рішення, відповідно до якого в задоволенні позову ДП АМПУ до ТОВ "ТІС-Міндобрива" про стягнення плати за користування причалом №17 за період з 24.02.2022 по 07.08.2022 було відмовлено, оскільки через блокування порту "Південний" користування причалом №17 було неможливим. Зазначене рішення Господарського суду залишено в силі постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023.

Відповідач вказує, що у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 зазначено, що "у рішенні Господарського суду Одеської області від 15.09.2019 у справі №916/1602/18, яке є преюдиційним для спірних правовідносин у даній справі №916/559/23, встановлено, що правовідносини сторін за цим договором не є відносинами з оренди державного майна, а тому порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю співвласників, визначається за їхньою згодою. Отже, плата за користування нерухомим майном (причал No17) за своєю правовою суттю не є орендною платою ... плата за користування нерухомим майном не є фіксованим платежем, який прив`язаний до методики встановлення орендної плати, а визначається виходячи з кількості обробленого вантажу. Водночас, умова договору щодо застосування Методики Кабінету Міністрів України у даному випадку встановлена лише для визначення мінімального розміру плати за користування нерухомим майном за договором…Отже, згідно з пунктами 2.4, 3.1 договору №К-23У-44 оплата з боку ТОВ "ТІС- Міндобрива" здійснюється за користування причалом №17. Будь-якого пункту щодо внесення оплати за договором, у випадку об`єктивної неможливості використання причалу №17, у договорі №К-23У-44 не міститься... тобто, відповідними доказами у даній справі доведено факт об`єктивної неможливості користування частиною комплексу - причалом №17 (відносно будь-кого, не лише відповідача), а тому ДП «АМПУ» неправомірно нарахувало відповідачу у заявлений період плату, що складає суму основного боргу у даній справі…".

З огляду на наведене, відповідач стверджує, що судові рішення у справі №916/559/23 є преюдиційними для розгляду даної справи, повністю спростовують хибні доводи ДП АМПУ, і підтверджують, що нарахування плати за період, коли користування причалом №17 було неможливим через об`єктивні обставини (блокування порту "Південний") - є неправомірним та суперечить умовам Договору №К23У-44.

На підтвердження своїх стверджень відповідач також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену своїх постановах у справах №922/643/19 від 26.11.2019, №320/4938/17 від 11.12.2019, № 320/4938/17 від 11.12.2019, № 902/201/19 від 26.11.2019, №908/1090/18 від 15.10.2019.

Отже, з огляду на зазначене та виходячи із змісту Договору № К23У-44 відповідач вважає, що він звільняється від сплати за користування причалом №17 за весь час, протягом якого причал не міг бути використаний через обставини, за які ТОВ "ТІС-Міндобрива" не відповідає.

При цьому відповідач вказує, що умовою п 2.4. Договору №К23У-44 передбачено, що оплата здійснюється "за користування", а метою укладення договору було отримання доходів від спільного використання єдиного майнового комплексу, а тому відповідач має здійснювати оплату, тільки якщо користується причалом №17.

Відповідач стверджує, що жодним пунктом Договору № К23У-44 не передбачено, що він має вносити "плату за користування причалом" у випадку, якщо використання причалу №17 було неможливо з об`єктивних причин, які від нього не залежать, що на переконання відповідача наведено в преюдиційних судових рішеннях, наведених вище.

Відповідач стверджує, що у зв`язку з повномасштабним російським вторгненням на територію України, яке відбулось 24.02.2022, початком війни, спочатку закриттям всіх морських портів України, а потім блокуванням всіх морських портів всупереч умовам "Зернової ініціативи", використання причалу №17 в період з 01.06.2023 по 30.09.2023 для ТОВ "ТІС-Міндобрива" було об`єктивно неможливим. Відновлення використання причалу №17 за цільовим призначенням стало можливим лише в жовтні 2023, після розблокування руху морських суден внаслідок дій Збройних Сил України в басейні Чорного моря.

Оскільки в період з 01.06.2023 по 30.09.2023 включно ТОВ "ТІС- Міндобрива" об`єктивно не мало можливості використовувати причал №17 за цільовим призначенням (перевалка навалочних вантажів), на переконання відповідача, у нього не виник обов`язок з внесення плати за користування причалом №17 відповідно до умов Договору № К23У-44. Отже і позивач, в свою чергу, не мав підстав для виставлення рахунків та оформлення "Актів надання послуг", оскільки йому було достеменно відомо, що в спірний період порт "Південний" був заблокований.

При цьому, відповідач звертає увагу на те, що за усі інші місяці 2023, окрім спірного періоду (червень-вересень 2023), він сумлінно вносив платежі, оскільки в усі інші місяці морський порт "Південний" не був заблокований, здійснювались суднозаходи та перевалка вантажів на причалі №17, що підтверджується наданими до суду доказами, а саме, копіями платіжних доручень ТОВ "ТІС-Міндобрива" за 2023.

Окрім наведеного, відповідач вказує, що в спірних правовідносинах розумним, добросовісним та справедливим є те, що ТОВ "ТІС-Міндобрива" як один з користувачів спільного єдиного майнового комплексу, не вносило плату за користування причалом №17 за період червень-вересень 2023 оскільки: 1) наявний факт об`єктивної неможливості використання причалу №17 за цільовим призначенням через блокування порту "Південний»; 2) причал №17 не використовувався для виконання вантажних операцій через блокування інспекції та всіх суднозаходів до морського порту "Південний" внаслідок збройної агресії Російської Федерації та зриву функціонування "Зернової ініціативи" на міжнародному рівні, і ТОВ "ТІС-Міндобрива" не відповідає за вказані обставини; 3) умовами Договору № К23У-44 передбачено внесення оплати саме за фактичне за користування причалом №17 і не передбачено оплату незалежно від факту користування.

Оскільки, на переконання відповідача, морський порт "Південний" був повністю заблокований для судноплавства в період з червня по вересень 2023, а причал №17 розташований в акваторії порту "Південний" і, відтак, підхід суден для завантаження протягом цього періоду часу був неможливий, вимога ДП АМПУ про стягнення плати за користування причалом №17 є безпідставною та такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві та суперечить умовам Договору № К23У-44.

На підтвердження того, що: 1) перевалочний комплекс ТОВ "ТІС-Міндобрива" та причал №17 є єдиним майновим комплексом; 2) ТОВ "ТІС-Міндобрива" є морським терміналом, який розташований у межах морського порту "Південний"; 3) підхід суден до причалу №17 інакше, ніж захід судна до акваторії морського порту "Південний" неможливий відповідач також посилається на Висновок експерта №10-03/23 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно- технічної експертизи, складений 08.05.2023 судовим експертом Долгих М.Є.

Відповідач стверджує, що не справедливою та не розумною є вимога позивача про внесення оплати за користування причалом №17 у випадку, коли порт заблокований і таке користування причалом було об`єктивно неможливим. Вимоги позивача вбачаються недобросовісною поведінкою, оскільки позивач не тільки є стороною договору, але також є Адміністрацією морського порту "Південний" - спеціальним уповноваженим державою суб`єктом, якому достеменно відомо про факт блокування порту в спірний період часу.

Отже, з урахуванням наведеного, відповідач зазначає, що оскільки: 1) умовами Договору № К23У-44, укладеного відповідно до ст. 358 ЦК України передбачено, що його предметом є регулювання користування єдиним майновим комплексом, до якого застосовується режим спільної власності; 2) відповідно до вказаних умов сторони діють як рівноправні співвласники, а користування майном здійснюється тільки за їх згодою; 3) позивачу, як Адміністрації морського порту "Південний", було достеменно відомо про блокування порту у спірний період, відсутність суднозаходів та вантажних операцій на причалі №17 та об`єктивну неможливість використання причалу №17 за його цільовим призначенням, нарахування позивачем платежів за Договором № К23У-44 у період червень-вересень 2023 є безпідставним, суперечить умовам договору та нормам чинного законодавства, а спроба позивача перекласти негативні наслідки від блокування порту "Південний" виключно на відповідача, як на одного з співвласників єдиного майнового комплексу, є грубим порушенням принципів розумності, добросовісності та справедливості, що є підставою для відмови у задоволені позову.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

04.07.2024 від ДП АМПУ до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 3064/24).

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 позовна заява (вх. № 3064/24 від 04.07.2024) була розподілена для розгляду судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 позовна заява (вх. № 3064/24 від 04.07.2024) була прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі № 916/2999/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14:20 год 06.08.2024.

Від представника позивача через систему "Електронний суд" 16.07.2024 надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. № 27132/24) та клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 27183/24), які судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.07.2024 клопотання представника позивача (вх. № № 27183/24 від 16.07.2024) було задоволено.

Від представника відповідача через систему "Електронний суд" 19.07.2024 разом із супровідним листом (вх. № 28368/24) надійшов відзив на позов з додатками, який судом був долучений до матеріалів справи (т.с. 1, а.с 156-178).

Від представника відповідача через систему "Електронний суд" 29.07.2024 разом із супровідними листам (вх. №№ 28443/24, 28469) надійшли дві заяви про участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, які судом були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.08.2024 заяви представника позивача (вх. №№28443/24, 28469/24 від 29.07.2024) були задоволені.

Від представника позивача через систему "Електронний суд" 06.08.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №29408/24) у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншій справі.

06.08.2024 у підготовчому засіданні судом, з урахуванням клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 29408/24), була постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 12:20 год 20.08.2024.

Ухвалою суду від 07.08.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПУ позивач був повідомлений про дату та час наступного підготовчого засідання.

Від позивача через систему "Електронний суд" 08.08.2024 надійшла відповідь на відзив (вх. № 29640/24), який судом долучений до матеріалів справи.

19.08.2024 від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. №30610/24) про приєднання до матеріалів справи копії висновку судового експерта № 10-03/23 від 08.05.2023 разом із копією висновку у письмовому вигляді та на СD-диску.

Від представника відповідача через систему "Електронний суд" 20.08.2024 разом із супровідним листом (вх. №№ 30642/24) надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, які судом долучені до матеріалів справи, а також із супровідним листом (вх. № 30693/24) клопотання про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів.

20.08.2024 у підготовчому засіданні, у зв`язку із неявкою представника позивача, судом була постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 10:40 год 05.09.2024.

Ухвалою суду від 22.08.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПКУ, позивач був повідомлений про дату та час наступного підготовчого засідання.

04.09.2024 від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. № 32141/24) про приєднання до матеріалів справи висновку судового експерта № SE/02/2407-06 від 30.08.2024 разом клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку на його подання та поновлення строку на його подання. Клопотання судом було розглянуто та задоволено, висновок судового експерта долучений до матеріалів справи.

Того ж дня від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. № 32114/24) про приєднання до матеріалів справи висновку судового експерта № 05-08/24 від 02.09.2024 разом клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку на його подання та поновлення строку на його подання.

Від представника позивача через систему "Електронний суд" 05.09.2024 надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №32263/24), разом з якими позивач заявив клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

05.09.2024 у підготовчому засіданні судом були розглянуті клопотання відповідача вх. № 32141/24, вх. № 32114/24 від 04.09.2024 про долучення до матеріалів справи висновків експертів, і з урахуванням думки представника позивача, суд визнав поважними підстави пропуску строку на їх подання, продовжив строк на їх подання та долучив висновки експертів, надані відповідачем, до матеріалів справи. Окрім того судом подані позивачем додаткові пояснення (вх. №32263/24) не прийняті до матеріалів справи, оскільки вони не відповідають приписам ч.1, 2 ст. 161 ГПК України, проте судом запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення щодо наданих відповідачем експертних висновків у строк до 19.09.2024. З урахуванням наведеного та клопотань позивача та відповідач про продовження строків підготовчого засідання судом були постановлені протокольна ухвала про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та про перерву у підготовчому засіданні до 10:00 год 26.09.2024.

Від представника позивача через систему "Електронний суд" 18.09.2024 надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №34143/24) щодо експертних висновків, наданих відповідачем, які судом долучені до матеріалів справи.

26.08.2024 у підготовчому засіданні судом задоволено усне клопотання відповідача про надання заперечень на пояснення позивача щодо експертних висновків, а також після з`ясування думки представників сторін, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 14:20 год 10.10.2024, а також призначена резервна дата судового розгляду по суті на 11:00 год 12.11.2024.

10.10.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" разом із супровідним листом (вх. № 37003/24) надійшли пояснення та заперечення щодо пояснень позивача по експертним висновкам, які судом долучені до матеріалів справи.

10.10.2024 у судовому засіданні судом, була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви до резервної дати - 11:00 год 12.11.2024.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті 12.11.2024 сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи. Для надання сторонам можливості підготуватись до судових дебатів судом була проголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 10:00 год 13.11.2024.

Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, письмових поясненнях та наданими суду доказами.

Відповідач у своїй вступній промові та судових дебатах проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволені позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, письмових поясненнях та наданими суду доказами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 13.11.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2005 по справі № 15/254-05-7274 МТП "Южний" був зобов`язаний укласти з ТОВ "Трансінвестсервіс" договір про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" причалу № 17, який знаходиться на балансі МТП "Южний" в редакції ТОВ "Трансінвестсервіс" (т.с. 2, а.с. 50-53).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 по справі № 15/254-05-7274 (залишена в силі Постановою ВГСУ від 28.02.2006) рішення Господарського суду Одеської області по справі № 15/254-05-7274 від 27.10.2005 було змінено і пункт 2 резолютивної частини доповнено словами, а саме: викладено текст Договору про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс"- причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний" (у відповідності до вимог ст. 358 ЦК України) та Додатка № 1 до нього Методики розрахунку плати за користування частиною цілісного майнового комплексу підприємства ТОВ "Трансінвестсервіс". В решті рішення залишено без змін (т.с. 2, а.с. 54-62).

06.12.2005 між ТОВ "Трансінвестсервіс" (правонаступником якого є ТОВ "ТІС-Міндобрива") та МТП "Южний" (правонаступником якого у спірних правовідносинах є ДП АМПУ в особі Південної філії) був укладений договір №К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний" (т.с. 1, а.с. 13-16).

Відповідно до п.1.1 договору предметом даного договору є угода сторін про порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу підприємства, що знаходиться в спільній частковій власності підприємства і Держави в особі порту, який має частину комплексу - причал №17 - на своєму балансі.

Згідно з п.1.3 Договору №К23У-44 дана угода не змінює сформовані відносини між сторонами, при яких частина майнового комплексу підприємства - причал №17 - знаходиться на балансі порту.

Пунктами 2.1, 2.4 Договору №К23У-44 передбачено, що при визначенні порядку користування й володіння єдиним майновим комплексом підприємства сторони враховують, що комплекс призначений для здійснення перевантаження вантажів із залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою (вагон-склад-судно й судно-склад-вагон). Комплекс не може бути використаний у цивільному обороті роздільно, оскільки буде втрачене його цільове призначення. З огляду на названі обставини й сформовану історію взаємин, сторони погодилися, що управляти комплексом як єдиним об`єктом і використовувати його за цільовим призначенням має підприємство. Підприємство зобов`язано незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порту, грошову суму, визначену у відповідності до п.3.1 договору.

У відповідності до п.3.1 Договору №К23У-44 підприємство щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати порту грошову суму за користування частиною майнового комплексу підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є додатком до даного договору (додаток №1).

Згідно з п.п. 4.1-4.3 Договору №К23У-44 сторони відповідають за дотримання вимог даного договору згідно із чинним законодавством. За прострочення платежу, який передбачається за користування частиною комплексу підприємства, підприємство сплачує порту, у випадку прострочення більше 30-ти банківських днів, пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім сплати пені, порт має право вимагати від підприємства сплати штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості у випадку прострочення з боку підприємства, починаючи з 18 банківського дня після закінчення звітного місяця.

За приписами п.7.1 Договору №К23У-44 договір набуває чинності після його підписання сторонами й діє до його припинення у порядку, встановленому законодавством України.

Додатком № 1 до Договору №К23У-44 сторони погодили Методику розрахунку плати за користування частиною цілісного майнового комплексу підприємства ТОВ "Трансінвестсервіс" (т.с.1, а.с 16).

17.03.2006 сторонами Договору №К23У-44 з метою створення умов для виконання господарських зобов`язань належним чином та погашення кредиторської заборгованості підприємства перед портом, керуючись постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 по справі №15/254-05-7274, а також ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, між його сторонами була укладена додаткова угода №1, зокрема, про: 1) сторони домовились встановити плату за користування частиною майнового комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порту, за період до 06.12.2005 (дня укладення договору згідно постанови суду) у розмірах, встановлених у постанові суду; 2) зважаючи на те, що постановою суду не врегульовано питання сплати підприємством порту компенсації за користування причалом №17, сторони звернулись до Одеського апеляційного господарського суду для отримання відповідного роз`ясненню щодо застосування розмірів плати за користування причалом №17 за період заборгованості до 06.12.2005, у зв`язку з цим розмір компенсації за користування причалом №17 може бути переглянутий сторонами після отримання та на підставі роз`яснення Одеського апеляційного господарського суду, що оформлюється додатковою угодою до договору (т.с. 1, а.с17).

01.12.2008 між ТОВ "Трансінвестсервіс", МТП "Южний" та ТОВ "ТІС-Міндобрива", як правонаступником ТОВ "Трансінвестсервіс" була укладена додаткова угода №3 до договору №К23У-44 відповідно до якої до ТОВ "ТІС-Міндобрива" перейшли всі права та обов`язки за договором №К23У-44 (3003/12) від 06.12.2005 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ Трансінвестсервіс - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту Южний та всіма додатками до цього договору (т.с.1, а.с. 20).

13.06.2013 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №9 до договору №К23У-44, за якою, у зв`язку з реорганізацією ДП "МТП "Южний" шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013 та акту приймання-передачі від 13.06.2013 та утворення внаслідок виділу ДП АМПУ на виконання розпорядження КМУ від 04.03.2013 №133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163, а також переходом зобов`язань за договором №К23У-44 від 06.12.2005 до правонаступника ДП "МТП "Южний" ДП АМПУ, відповідно до якої були внесені зміни у назву та до преамбули Договору №К23У-44 (т.с. 1, а.с. 26,27).

Додатковою угодою № 10 від 01.07.2013 до договору №К23У-44 були внесені зміни у Методику розрахунку плати за користування частиною цілісного майнового комплексу підприємства ТОВ "ТІС-Міндобрива" (додаток № 1 до Договору №К23У-44), відповідно до яких був погоджений новий порядок розрахунків за користування частиною цілісного майнового комплексу та визначено, зокрема, що: плата за користування частиною комплексу встановлюється сторонами залежно від кількості оброблюваного вантажу на частині комплексу, що іменується причал №17, у наступних розмірах: оброблено вантажів, тисячі тон - розмір оплати, долари США за одну тону: до 100 тн - 4,0 грн; до 120 тн - 3,6 грн; до 140 тн - 3,2 грн; до 160 тн- 2,8 грн; до 180 тн- 2,4 грн; до 200 тн- 2,0 грн; понад 200 тн- 1,6 грн; податок на додану вартість у таблиці не враховується й оплачується підприємством понад плату у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України; за будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

Додатковою угодою № 13 від 18.07.2019 до договору №К23У-44 у п. 6.2 договору, були внесені зміни в частині зміни назви Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний") на - Південна філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) та, відповідно, назву ЮФ ДП "АМПУ" (Адміністрація МП "Южний") на - ПФ ДП "АМПУ (Адміністрація МП Південний).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2019 у справі №916/1602/18 за позовом ДП АМПУ в особі Південної філії ДП АМПУ до ТОВ "ТІС-Міндобрива" про стягнення 54588984,49 грн, у задоволенні позову відмовлено; позовні вимоги були обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №К23У-44. Вказане рішення постановами апеляційної та касаційної інстанцій було залишено без змін.

У рішенні Господарського суду Одеської області від 15.09.2019 у справі №916/1602/18 судом, зокрема, зазначено про те, що правовідносини сторін за цим договором не є відносинами з оренди державного майна у розумінні вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а є відносинами із спільного користування частиною цілісного майнового комплексу причалу №17, які врегульовані вимогами ст. 358 ЦК України, згідно з якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю;

Також суд у наведеному вище рішенні зазначив, що плата за користування нерухомим майном (причал №17) за своєю правовою суттю не є орендною платою, розмір якої визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786. Про такі висновки суду свідчать також умови укладеного між сторонами договору, згідно з якими методика розрахунку розміру плати за користування нерухомим майном (причал №17) встановлена самими сторонами, виходячи із кількості обробленого вантажу. Тобто, плата за користування нерухомим майном за договором не є фіксованим платежем, який прив`язаний до методики встановлення орендної плати, а визначається виходячи з кількості обробленого вантажу. В той же час сторонами погоджено, що сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт. Таким чином умова договору щодо застосування Методики Кабінету Міністрів України встановлена лише для визначення мінімального розміру плати за користування нерухомим майном за договором.

24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє сьогодні.

В період з 24.02.2022 по 07.08.2022 ТОВ "ТІС-Міндобрива" не оплачувало виставлені ДП АМПУ рахунки за користування причалом №17.

Несплата відповідачем виставлених позивачем рахунків за договором №К23У-44 за період лютий-липень 2022 стала підставою для звернення ДП АМПУ у лютому 2023 до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 12559477,15 грн, з яких: 9257929,67 грн. основного боргу, 2259202,18 грн пені, 106596,19 грн штрафу, 145596,72 грн 3% річних та 790152,39 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги ДП АМПУ були обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "ТІС-Міндобрива" взятих на себе зобов`язань за договором №К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-Міндобрива" - причалу №17, що знаходиться на балансі ДП АМПУ в частині сплати виставлених позивачем рахунків за лютий-липень 2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 у справі №916/559/23 за позовом ДП АМПУ в особі Південної філії ДП АМПУ до ТОВ "ТІС-Міндобрива" у задоволені позову було відмовлено повністю. Вказане рішення постановою Південно Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 залишене без змін.

Мотивуючи своє рішення Господарський суд Одеської області зазначив, зокрема, що предметом спору у справі №916/559/23 є стягнення коштів (основного боргу) за період лютий-липень 2022, які були нараховані позивачем відповідачу за договором №К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-Міндобрива" - причалу №17, що знаходиться на балансі ДП "АМПУ" від 06.12.2005 та в якості преюдиції послався на правову оцінку, укладеного між сторонами Договору №К23У-44, яку було надано у інших судових справах між сторонами, які стосувались зазначеного договору, зокрема, у справі №916/1602/18.

Господарський суд вирішуючи спір у справі № 916/559/23 дійшов висновку, що в період з 24.02.2022 по 08.08.2022 ТОВ "ТІС-Міндобрива" з причин, які не залежали від нього, не мав об`єктивної можливості користуватись частиною комплексу - причалом №17, оскільки під час вказаного періоду діяли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у зв`язку з чим ДП АМПУ неправомірно нараховано ТОВ "ТІС-Міндобрива" у вказаний період плату, що складає суму основного боргу.

17.04.2023 на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (https://mtu.gov.ua/news/34207.html) було розміщено інформацію про те, що виникла загроза зупинки "Зернової ініціативи" і росія знову почала блокувати інспекції суден в Босфорі, які прямують до українських портів.

08.05.2023 на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (https://mtu.gov.ua/news/34272.html) було розміщено інформацію про те, що росія заблокувала реєстрацію та проведення інспекцій вхідного флоту.

01.06.2023 на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (https://mtu.gov.ua/news/34372.html) було розміщено інформацію про те, що "Зернова ініціатива" зупинена: росія заблокувала реєстрацію вхідного флоту до усіх портів України.

Листом від 15.06.2023 за № 1506/08 ТОВ "ТІС-Міндобрива" повідомило ДП АМПУ про настання форс-мажорних обставин та зазначило, що з 29.04.2023 внаслідок блокування рф заходу суден до порту "Південний" у вказаний період не було жодного суднозаходу до порту під вантажні операції до причалу, який використовує ТОВ "ТІС-Міндобрива", про що ДП АМПУ достеменно відомо як адміністрації морського порту "Південний", просило розглядати цей лист як вияв добросовісності щодо повідомлення співвласника технологічно неподільного комплексу та контрагента за Договором №К23У-44, що блокування вантажних суден, які прямують до порту "Південний", зокрема, до причалу № 17, безпосередньо призводить до неможливості користування причалом № 17 за його цільовим призначенням та неможливості в цілому функціонування морського терміналу ТОВ "ТІС-Міндобрива", дата припинення існування форс-мажорних обставин наразі не відома, а їх припинення не залежить від ТОВ "ТІС-Міндобрива", а тому з метою забезпечення подальшого взаємовигідного використання спільного майна, просило розглянути можливість тимчасового звільнення від сплати за Договором №К23У-44, зокрема за травень 2023.

19.06.2023 ДП АМПУ у відповідь на запит ООД "Заря Трейд" листом за вих. №1907/19-03-09/Вих. повідомило заявника, зокрема про те, що російська федерація вже більше місяця блокує вхід суден та їх відповідне завантаження у морському порту "Південний; що внаслідок деструктивних дій російської федерації склалась ситуація, за якої морський порт "Південний" фактично виключений з "Чорноморської зернової ініціативи"; що починаючи з 02.05.2023 жодне судно не приймалося до завантаження в морському порту "Південний", тощо.

11.07.2023 ДП АМПУ разом із супровідним листом № 1651/27-04-04/Вих, направило відповідачу рахунок № А4056 від 30.06.2023 на суму 2103731,11 грн для оплати за використання причалу № 17 разом із підписаним Актом надання послуг за червень 2023. (т.с. 1, а.с 33-36).

14.07.2023 листом за № 1407/10 ТОВ "ТІС-Міндобрива" звернулось до ДП АМПУ та із зазначенням, що його попередні листи залишені без відповіді, наголосило на тому що фактичного користування причалом № 17 за його цільовим призначенням протягом всього червня 2023 не відбувалось, нагадало, що Господарським судом розглядалась справа № 916/559/23, за результатами розгляду якої ДП АМПУ у позові про стягнення з ТОВ "ТІС-Міндобрива" заборгованості за користування причалом № 17 за період з 24.02.2022 по 08.08.2022 (період коли МТП "Південний" був повністю закритий для суднозаходів) було відмовлено повністю, що за своєю суттю як обставини повного закриття МТП "Південний" в період з 24.02.2022 по 08.08.2022 внаслідок заборони судноплавства КМУ, так і обставини блокування заходу морських суден до МТП "Південний" починаючи з 29.04.2023 внаслідок безпідставного непогодження представниками рф суднозаходів в межах реалізації "Зернової ініціативи", є повністю ідентичними за своїми наслідками для сторін Договору № К23У-44, а саме: з незалежних від ТОВ "ТІС-Міндобрива" причин відсутні суднозаходи до порту, відсутні вантажні операції на причалі № 17, відсутня об`єктивна можливість використовувати причал № 17 за його цільовим призначенням перевалка вантажів на морські судна, а тому знов просило прийняти до уваги форс-мажорні обставини у вигляді чергового періоду блокування суднозаходів до порту, яке призводить до неможливості використання за цільовим призначенням причалу № 17 та вирішити питання про тимчасове звільнення ТОВ "ТІС-Міндобрива" від регулярних платежів за Договором № 23У-44 до моменту відкриття МТП "Південний" та відновлення суднозаходів в межах реалізації "Зернової ініціативи".

28.07.2023 ДП АМПУ своїм листом за № 1748/27-04-04/Вих у відповідь на листи ТОВ "ТІС-Міндобрива" від 15.06.2023 за № 1506/08 та від 14.07.2023 за № 1407/10 із посиланням на п.п. 2.4, 3.1. Договором № К23У-44 зазначило, що плата за користування причалом № 17 повинна здійснюватися щомісячно незалежно від доходу ТОВ "ТІС-Міндобрива", із посиланням на практику ВС вказало, що обставини форс-мажору не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань за Договором № К23У-44, що посилаючись на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання зобов`язань за договором та звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні, а одного лише посилання на наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) недостатньо. З урахуванням чого вбачається, що листи ТОВ "ТІС-Міндобрива" від 15.06.2023 за № 1506/08 та від 14.07.2023 за № 1407/10 у розумінні чинного законодавства та у відповідності до умов Договору № К23У-44 не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань за договором (здійснення оплати виставлених рахунків на підставі п.п.2.4, 3.1. договору) та від відповідальності за порушення строку виконання такого зобов`язання. Окрім того ДП АМПУ зауважило, що посилання на рішення Господарського суду по справі № 916/559/23, яке не набрало законної сили є передчасним, а також на те, що обставини, які встановлювалися у справі № 916/559/23 стосуються періоду з 24.02.2022 по 08.08.2022, що унеможливлює застосування аналогії станом на теперішній час.

09.08.2023 ТОВ "ТІС-Міндобрива" листом за № 0908/01 із посиланням на судову практику по спорам, що існували між попередниками позивача та відповідача відносно договірних відносин щодо використання спільного майна, зокрема, причалу № 17 та розбіжностей з тлумачення умов Договору № 23У-44, знов запропонувало повернутись до конструктивного діалогу між ДП АМПУ та ТОВ "ТІС-Міндобрива" на підставі визнання загальновідомих обставин блокування порту "Південний" та на базі взаємовигідних партнерських відносин як співвласників єдиного майнового комплексу.

11.08.2023 ДП АМПУ разом із супровідним листом № 1829/27-04-04/Вих, направив відповідачу рахунок № А40157 від 31.07.2023 на оплату 2091108,72 грн для оплати за використання причалу № 17 разом із підписаним Актом надання послуг за липень 2023. (т.с. 1, а.с 37-42).

11.09.2023 ДП АМПУ разом із супровідним листом № 1989/27-04-04/Вих, направив відповідачу рахунок № А40158 від 31.08.2023 на суму 2061833,20 грн для оплати за використання причалу № 17 разом із підписаним Актом надання послуг за серпень 2023 (т.с. 1, а.с 43-47).

11.10.2023 ДП АМПУ разом із супровідним листом № 2204/27-04-04/Вих, направив відповідачу рахунок № А40161 від 30.09.2023 на суму 2072142,36 грн для оплати за використання причалу № 17 разом із підписаним Актом надання послуг за вересень 2023 (т.с. 1, а.с 48-51).

17.07.2024 між ТОВ "ТІС-Міндобрива" (замовник) та ТОВ "Київське бюро судових експертиз та досліджень "Константа" (виконавець) був укладений договір №б/н на проведення судової економічної експертизи, предметом якого було проведення судової економічної експертизи та надання висновку експерта у господарській справі № 916/2999/24.

Судова економічна експертиза була проведена судовою експерткою ОСОБА_1 , кандидатом економічних наук, що має свідоцтво Міністерства юстиції України від 22.02.2022 № 45-22/П, № 46-22/П,№ 47-22/П, видані на підставі рішення кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при МЮУ, які дійсні до 22.02.2025.

На вирішення судової економічної експертизи були поставлені наступні питання: 1) чи підтверджуються документально факт та обсяги надання послуг виконавцем ДП АМПУ в особі ПФ ДП АМПУ на користь замовника ТОВ "ТІС - Міндобрива" за період з 01.06.2023 по 30.09.2023, що відображені в акті надання послуг за червень 2023 від 30.06.2023, в акті надання послуг за липень 2023 від 31.07.2023, в акті надання послуг за серпень 2023 від 31.08.2023, в акті надання послуг за вересень 2023 від 30.09.2023, складених виконавцем?; 2) чи підтверджується документально розмір заборгованості замовника ТОВ "ТІС - Міндобрива" перед виконавцем - ДП АМПУ в особі ПФ ДП АМПУ в загальній сумі 8 328 815,39 грн з урахуванням ПДВ, що визначена на підставі: акту надання послуг за червень 2023 від 30.06.2023, акту надання послуг за липень 2023 від 31.07.2023, акту надання послуг за серпень 2023 від 31.08.2023, акту надання послуг за вересень 2023 від 30.09.2023, складених виконавцем?

30.08.2024 судовим експертом Ковбич Т.М. за результатами проведення судової економічної експертизи був складений Висновок експерта № SE/02/2407-06 (т.с. 3, а.с. 49-234), який виготовлений на замовлення ТОВ "ТІС-Міндобрива" для подання як доказу до Господарського суду Одеської області у справі № 916/2999/24.

За результатами проведеної експертизи експерт дійшов до наступних висновків:

- по першому питанню: факт та обсяги надання послуг виконавцем - ДП АМПУ в особі ПФ ДП АМПУ на користь замовника ТОВ "ТІС - Міндобрива" за період з 01.06.2023 по 30.09.2023, що відображені в акті надання послуг за червень 2023 від 30.06.2023, в акті надання послуг за липень 2023 від 31.07.2023, в акті надання послуг за серпень 2023 від 31.08.2023, в акті надання послуг за вересень 2023 від 30.09.2023, складених виконавцем документально не підтверджується;

- по другому питанню: розмір заборгованості замовника ТОВ "ТІС - Міндобрива" перед виконавцем - ДП АМПУ в особі ПФ ДП АМПУ в загальній сумі 8 328 815,39 грн з урахуванням ПДВ, що визначена на підставі: акту надання послуг за червень 2023 від 30.06.2023, акту надання послуг за липень 2023 від 31.07.2023, акту надання послуг за серпень 2023 від 31.08.2023, акту надання послуг за вересень 2023 від 30.09.2023, складених виконавцем документально не підтверджується.

05.08.2024 між адвокатським об`єднанням "Юрлайн" (замовник) та експертом Долгих М.Є. (виконавець) був укладений договір № 05-05/24 на проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у судовій господарській справі № 916/2999/24.

Комплексна судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза була проведена судовим експертом Долгих М.Є., яка має вищу технічну освіту та ступінь магістра, що має свідоцтво Міністерства юстиції України від 22.03.2013 № 1622, подовжене 13.12.2022, згідно п.4. наказу МЮУ № 1138/5 від 14.03.2022 "Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану".

На вирішення судової експертизи були поставлені наступні питання: 1) Чи є комплекс будівель та споруд в районі причалу № 17, що належить ТОВ "ТІС-Міндобрива" та гідротехнічна споруда причал № 17, що знаходиться у господарському віданні ДП АМПУ, єдиним майновим комплексом?; 2) Чи є ТОВ "ТІС-Міндобрива" морським терміналом?; 3) Чи розташований морський термінал ТОВ "ТІС-Міндобрива" у межах морського порту "Південний"?; 4) Які є можливі шляхи підходу суден до причалу № 17 морського терміналу ТОВ "ТІС-Міндобрива"? Чи можливий підхід судна та постановка його під вантажні операції до причалу № 17 інакше, ніж захід судна до акваторії морського порту "Південний"?; 5) Чи можливе використання причалу № 17 за його цільовим функціональним призначенням без заходу морських суден до акваторії морського порту "Південний"?

02.09.2024 судовим експертом Долгих М.Є. за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи був складений Висновок експерта № 05-08/24 (т.с. 4, а.с. 8-250, т.с. 5, т.с. 6, а.с. 1-29), який підготовлений для подання до Господарського суду Одеської області у справі № 916/2999/24.

За результатами проведеної експертизи експерт дійшов до наступних висновків:

- по першому питанню: комплекс будівель і споруд в районі причалу №17, що належить ТОВ "ТІС-Міндобрива" (код ЄДРПОУ 36143538) та гідротехнічна споруда причал №17 (інв.№1135), що знаходиться у господарському віданні ДП АМПУ, разом складають єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Визирська сільська рада, вулиця 1-й кілометр автодороги на морський торгівельний порт "Південний", будинок 2А. Вказаний комплекс разом з причалом був запроектований та збудований як єдиний цілісний майновий комплекс - технологічний переробний (перевантажувальний) комплекс (ТПК) з перевантаження фосфатів. До складу цього єдиного майнового комплексу входять: складські корпуси, технологічні лінії з перевалки мінеральних добрив та зерна, залізнична станція Хімічна та причал №17;

- по другому питанню: єдиний майновий комплекс ТОВ "ТІС-Міндобрива" по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі №17 - являється морським терміналом, який розташований у межах території та акваторії морського порту "Південний", що включає в себе технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури (будівлі і споруди), у тому числі склади, станції навантаження та розвантаження вагонів, причальну та конвеєрну галереї, причал №17, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують накопичення, зберігання та перевалку (навантаження-розвантаження) вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден - всі складові якого пов`язані єдиним технологічним виробничим циклом (прийняття, зберігання та перевалювання з/на морське судно мінеральних добрив та зернових культур) та не можуть бути використані окремо один від одного без втрати цільового призначення єдиного майнового комплексу по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі №17;

- по третьому питанню: морський термінал ТОВ "ТІС-Міндобрива" розташований у межах акваторії та території морського порту "Південний", що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073 "Про межі акваторії морського порту Південний" та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №169-р "Про межі території морського порту Південний";

- по четвертому питанню: існує єдиний шлях підходу суден від морської частини підхідного (судноплавного) каналу до причалу №17 морського терміналу ТОВ "ТІС-Міндобрива": підхідним каналом порту через вхід у внутрішню акваторію морського порту "Південний" (Аджалицький лиман), далі - внутрішнім каналом порту до розворотного кола та підводного котловану, що примикає до причалів №15-17, далі - постановка судна до причалу №17. Підхід судна та постановка його під вантажні операції до причалу №17, який використовується ТОВ "ТІС-Міндобрива" для виконання вантажних операцій, неможливі інакше, ніж заходження судна до внутрішньої акваторії морського порту "Південний" (Аджалицький лиман) та прохід по внутрішньому каналу порту до причалу №17, оскільки існує єдиний вхід до внутрішньої акваторії морського порту "Південний", і тільки цим єдиним шляхом морські судна можуть підійти до причалу №17;

- по п`ятому питанню: використання причалу №17 за його цільовим функціональним призначенням без заходу морських суден до акваторії морського порту "Південний" неможливе, оскільки єдиний майновий комплекс, невід`ємною частиною якого є причал №17, призначений для здійснення перевантаження вантажів із залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою (вагон-склад-судно й судно-склад-вагон), а всі вантажні операції за вказаною затвердженою технологічною схемою виконуються з використанням причалу №17. Виключення із технологічної схеми підходу морського судна та постановки його під вантажні операції до причалу №17 призводить до неможливості використання та втрати цільового призначення єдиного майнового комплексу по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі №17 (морського терміналу ТОВ "ТІС-Міндобрива");

01.10.2024 Херсонською торгово-промисловою платою за наслідками розгляду, поданих ТОВ "ТІС-Міндобрива" документів, був виданий Сертифікат № 6500-24-1815 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (т.с.6, а.с. 99-102).

У зазначеному Сертифікаті № 6500-24-1815 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ "ТІС-Міндобрива", а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; встановлення рівня охорони № у морських та річкових портах; блокування російською федерацією входу та виходу суден до морського порту "Південний" в рамках функціонування "Чорноморської зернової ініціативи" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме користування (використання) частиною цілісного майнового комплексу терміналу - причалом № 17, що знаходиться на балансі ДП АМПУ, за цільовим призначенням для здійснення перевантаження вантажів з залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою за договором № К23У-44 від 06.12.2005 у період з 01.06.2023 по 30.09.2023.

Незгода відповідача оплачувати виставлені йому рахунки за користування причалом № 17 за період червень - вересень 2023, на переконання позивача, свідчить про порушення відповідачем умов Договору № К23У-44, внаслідок чого позивачем недоотримано плати за користування частиною майнового комплексу у розмірі 8 328 815,39 грн, що й стало підставою для його звернення до Господарського суду з відповідним позовом.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (ст. 55 Конституції).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частина 1 ст. 6. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частина 6 п.1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства

Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб… Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах… У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частина 1 ст.15 ЦК України вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Саме Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем 05.12.2005 був укладений Договір № К23У-44 (з наступними змінами та доповненнями) про порядок використання частини цілісного майнового комплексу відповідача причалу № 17, що знаходиться на балансі позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 5 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що у період з травня 2023 по вересень 2023 включно внаслідок деструктивних дій російської федерації склалась ситуація, за якої морський порт "Південний" фактично був виключений з "Чорноморської зернової ініціативи"; що починаючи з 02.05.2023 жодне судно не приймалося до завантаження в морському порту "Південний", у зв`язку із чим відповідач фактично був позбавлений можливості та не використовував причал № 17 за його цільовим функціональним призначенням.

Зазначене також підтверджується наявним у матеріалах справи Висновком експерта № 05-08/24 від 02.09.2024 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Судом також враховано що факт того, що відповідач об`єктивно був позбавлений можливості використовувати причал №17 за цільовим призначенням через обставини, за які відповідач не відповідає, а саме, блокування морського порту "Південний" через військову агресію російської федерації, є загальновідомим та не оспорюється позивачем.

Окрім того, судом враховуються виданий Херсонською торгово-промисловою платою Сертифікат № 6500-24-1815 від 01.10.2024 про настання для відповідача про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Згідно з ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 21.09.2022 у справі №911/589/21 відповідно до якої Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

При вирішенні даного спору Господарським судом також враховані висновки, викладені в постанові КГС ВС від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, відповідно до яких форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

Окрім того, господарський суд враховує, що частиною 1 статті 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст 86 ГПК України (правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі №910/16715/17).

Суд визначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача коштів за період червень-вересень 2023, які були нараховані позивачем за договором №К23У-44 за користування причалом № 17.

Як встановлено судом, позивач в якості обґрунтувань заявлених позовних вимог посилається, зокрема, на п.2.4, п.3.1. Договору № К23У-44 та на додаток №1 до договору, які визначають наступне:

- підприємство зобов`язано незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порту, грошову суму, визначену у відповідності до п.3.1 договору (п.2.4 договору);

- за будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт (останній абзаці додатку №1 до договору).

Здійснивши правовий аналіз умов Договору № К23У-44, суд дійшов висновку, що сторони при його укладанні передбачили сплату відповідачем грошових коштів саме за фактичне користування частиною майнового комплексу - причалом №17 та передбачили мінімальний платіж за таке користування.

При цьому, суд зауважує, що у цьому спорі важливим є встановлення факту можливості користування відповідачем причалом № 17 за його цільовим призначенням, а якщо така можливість відсутня, то встановлення причин такої неможливості (об`єктивна чи суб`єктивна).

Відповідачем у заявах по суті спору вказано саме на об`єктивну неможливість, тобто виходячи з обставин, за які він не відповідає та був позбавлений можливості користування частиною комплексу - причалом №17.

Так, суд враховує, що заявлений до стягнення період (червень-вересень 2023) співпадає з блокуванням "Чорноморської зернової ініціативи" у період з травня по вересень 2023 включно внаслідок деструктивних дій російської федерації; фактичне блокування МТП "Південний," а саме те, що починаючи з 02.05.2023 жодне судно не приймалося до завантаження/вивантаження в МТП "Південний", у зв`язку із чим відповідач, специфіка діяльності якого безпосередньо пов`язана із обслуговуванням суден біля причалу № 17, фактично був позбавлений можливості та не використовував причал № 17 за його цільовим функціональним призначенням; що факт блокування МТП "Південний" у наведений період часу висвітлювався державними органами та засобами масової інформації, є загальновідомим та те, що неможливість використання відповідачем причалу № 17 у зв`язку із вищезазначеним не оспорюється позивачем.

Зазначене також підтверджується наявним у матеріалах справи Висновком експерта № 05-08/24 від 02.09.2024 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Окрім того, судом враховуються виданий Херсонською торгово-промисловою платою Сертифікат № 6500-24-1815 від 01.10.2024 про настання для відповідача про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи спір між сторонами у даній справі, суд враховує, висновки Господарського суду Одеської області, щодо правової оцінки укладеного між сторонами договору яку було надано у інших судових справах між сторонами, які стосувались договору №К23У-44 від 06.12.2005, зокрема, у справі №916/1602/18, де судом було зауважено, зокрема, що правовідносини сторін за цим договором не є відносинами з оренди державного майна у розумінні вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а є відносинами із спільного користування частиною цілісного майнового комплексу причалу №17, які врегульовані вимогами ст. 358 ЦК України, згідно з якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; плата за користування нерухомим майном за договором не є фіксованим платежем, який прив`язаний до методики встановлення орендної плати, а визначається виходячи з кількості обробленого вантажу, в той же час сторонами погоджено, що сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

Окрім наведеного, судом приймаються до уваги висновки, зроблені Господарським судом Одеської області у рішенні по справі № 916/559/23 від 19.06.2023, залишеному в силі постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи позивача щодо обов`язку відповідача сплачувати за користування причалом № 17 під час наявності підстав, підтверджених належними та допустимими доказами, об`єктивної неможливості відповідача використовувати причал № 17 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

Так само судом відхиляються арґументи позивача щодо того, що платежі, стягнення яких вимагає позивач з відповідача за своєю правовою природою є компенсацією за неможливість позивачу користуватися належною йому власністю, оскільки зазначене спростовується висновками, зробленими Господарським судом Одеської області у рішенні по справі № 916/559/23 від 19.06.2023 за участю позивача та відповідача.

Інші доводи та арґументи позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд у цій справі.

З урахуванням викладеного, судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи можливості для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції по суті спору.

У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п. 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99; від 27.09.2001, п. 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Руіс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Ван деГурк проти Нідерландів" зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені ДП АМПУ в особі Південної філії ДП АМПУ (Адміністрація морського порту Південний) позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 328 815, 39 грн не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не обґрунтовані належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2,13,76,79,129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі № 916/2999/24 покласти на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38728549)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення13.11.2024
Оприлюднено28.11.2024
Номер документу123320801
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань інші договори

Судовий реєстр по справі —916/2999/24

Ухвала від 27.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Рішення від 13.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 21.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 22.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 07.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 05.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 09.07.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні