Рішення

від 28.11.2024 по справі 916/2999/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"28" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2999/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Донченко Н.С.,

від відповідача: адвокат Черкес В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (вх. №2-1769/24 від 19.11.2024) про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/2999/24

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14) в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (67543, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, буд. 60)

про стягнення 8 328 815,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

04.07.2024 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» про стягнення заборгованості в розмірі 8 328 815,39 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 по справі № 916/2999/24 у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) відмовлено повністю.

19.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати на проведення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи в розмірі 15000,00 грн; витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 75000,00 грн; витрати на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про фарс-мажорні обставини у розмірі 12526,00 грн.

21.11.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (вх. №2-1769/24 від 19.11.2024) про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/2999/24 на "28" листопада 2024 року об 11:20 год. Крім того, позивачу запропоновано надати до суду письмові міркування та заперечення щодо заяви відповідача та документи, що їх обґрунтовують.

03.01.2024 ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) подано до суду заперечення (вх. № 42498/24) на заяву відповідача, згідно яких позивач не погоджується із вимогою відповідача та вважає, що під час розгляду справи питання, що могли би бути предметом зазначених відповідачем експертних досліджень, ані позивачем, ані судом під сумнів не ставились, а відтак, позивач вважає, що надані відповідачем експертні висновки не є належними доказами у даній справі та не відповідають на питання, що стосуються предмету спору.

Позивач наголошує, що обидві експертизи виконувались на замовлення відповідача і виключно на підставі наданих ним документів, а встановлення обставини відносно факту наявності/відсутності господарської операції, яка в силу своєї специфічної природи може бути підтверджена лише підписаним з обох сторін актом наданих послуг, у даному конкретному випадку не потребує спеціальних знань та проведення спеціальних досліджень, адже у зв`язку із незгодою відповідача здійснити оплату виставлених позивачем рахунків, виник спір між сторонами. Поряд з цим, наявність/відсутність обов`язку щодо оплати таких рахунків визначається у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Крім цього, позивач додає, що не потребувало спеціальних знань у даній справі підтвердження факту наявності/відсутності суднозаходів до причалу № 17 у морському порту Південний з огляду на численні роздруківки публікацій, розташованих у мережі Інтернет, що були залучені до матеріалів справи відповідачем, з яких вбачається, що обставини відсутності суднозаходів до морського порту Південний у спірний період могли бути встановлені за допомогою інших доказів. Даний факт відсутності суднозаходів також не заперечував і позивач.

Відтак, на переконання позивача, наявні в матеріалах справи докази, окрім експертних висновків, були достатніми для встановлення фактичних обставин справи, а витрати, понесені відповідачем на проведення експертиз досліджень є надмірними, а проведення таких досліджень не було необхідним, у зв`язку з чим позивач вважає, що такі витрати не підлягають розподілу за результатом розгляду судової справи та не можуть бути покладеними на позивача.

Щодо витрат на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини у розмірі 12 526,00 грн позивач зазначає, що у чинному законодавстві України відсутня правова норма, яка б прямо передбачала можливість звільнення відповідача від його обов`язку щодо сплати за користування причалом № 17, а у даній справі позовні вимоги щодо застосування до відповідача будь-яких санкцій за порушення або невиконання зобов`язань за договором, не заявлялися, а отже, на думку позивача, замовлення та оплата сертифікату про форс-мажорні обставини не стосується предмету спору та обставин справи.

Таким чином, за ствердженням позивача, такі витрати також не підлягають відшкодуванню за результатом розгляду судової справи та не можуть бути покладені на позивача.

В судовому засіданні 28.11.2024 представник заявника підтримав подану заяву з підстав, наведених у ній, представник позивача заперечував проти доводів, викладених у відповідній заяві, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» про ухвалення додаткового рішення, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 127 Господарського процесуального кодексу України визначено витрати, пов`язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.

Частиною 2 та 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язані зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Для підтвердження розміру понесених судових витрат на проведення судової економічної експертизи у розмірі 75000,00 грн. відповідачем було надано суду:

- договір № SE/02/2407-06 від 17.07.2024 про надання послуг, укладений між ТОВ «Київське бюро судових експертиз та досліджень «Константа» (виконавець) та ТОВ «ТІС-Міндобрива» (замовник), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання на предмет проведення судової економічної експертизи та складання висновку експерта за результатами дослідження матеріалів господарської справи № 916/2999/24, що перебуває в провадженні Господарського суду Одеської області;

- додаткову угоду № 1 від 7.07.2024 до договору № SE/02/2407-06 від 17.07.2024, згідно якої сторони виклали п. 6.1. договору у наступній редакції: «За надані послуги замовник сплачує виконавцю наступну винагороду, під якою сторони розуміють вартість наданих послуг: вартість наданих послуг складає 75000,00 грн; податок на додану вартість складає: без податку на додану вартість.».;

- рахунок на оплату № SE/02/2407-06 від 17.07.2024, виставлений ТОВ «Київське бюро судових експертиз та досліджень «Константа» на оплату ТОВ «ТІС-Міндобрива» за послуги з проведення судової економічної експертизи на суму 75000,00 грн.;

- заключну виписку АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ТОВ «Київське бюро судових експертиз та досліджень «Константа» за 25.07.2024, яка підтверджує перерахування ТОВ «ТІС-Міндобрива» оплати за послуги з проведення судової економічної експертизи згідно договору № SE/02/2407-06 від 17.07.2024 по рахунку в розмірі 75000,00 грн;

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «Юрлайн» (замовник) та ФОП Долгих М.Є. (виконавець), в якості судового експерта, був укладений договір № 05-08/24 на надання послуг з проведення експертизи, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується провести судову комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи і підготувати висновок судового експерта з питань, які стосуються предмету доказування у судовій господарській справі № 916/2999/24, що перебуває в провадженні Господарського суду Одеської області, а замовник зі свого боку зобов`язується прийняти та оплатити цю роботу. Загальна вартість робіт є фіксованою та становить 15000,00 грн, без ПДВ, який не нараховується (п. 3.1. договору № 05-08/24 від 05.08.2024).

ФОП Долгих М.Є. був виставлений рахунок за проведення експертизи від 05.08.2024 № 05-08/24 на сплату вартості експертизи в розмірі 15000,00 грн, без ПДВ.

На підтвердження оплати за проведення експертизи за договором від 05.08.2024 № 05-08/24 відповідачем надано платіжну інструкцію №12063 від 21.08.2024 на суму 15000,00 грн.

За приписами частин п`ятої - сьомої статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22.

Складений за результатами проведення судової економічної експертизи висновок експерта Ковбич Т.М. № SE/02/2407-06 від 30.08.2024, та складений судовим експертом Долгих М.Є. за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи висновок експерта № 05-08/24 від 02.09.2024, були враховані при розгляді справи № 916/2999/24 та суд у своєму рішенні посилався на відповідні висновки виконаних експертиз.

Відтак, суд враховує, що витрати на проведені експертизи понесені відповідачем, експертні висновки № SE/02/2407-06 від 30.08.2024, складений за результатами проведення судової економічної експертизи, та № 05-08/24 від 02.09.2024, складений за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, прийняті судом як докази на встановлення факту неможливості користування відповідачем причалом № 17 за його цільовим призначенням, а також на підтвердження підстав та обставин, зазначених відповідачем в обґрунтування відмови в задоволенні позову, заперечення позивача щодо розміру витрат на проведені експертизи не обґрунтовані ні нормами права, ні доказами.

Проаналізувавши надані докази на підтвердження понесення витрат на проведення вищезазначених судових експертиз, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на проведення судової економічної експертизи та судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цій справі у загальному розмірі 90000,00 грн пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та підтверджений належними доказами.

Щодо витрат на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про фарс-мажорні обставини у розмірі 12526,00 грн, суд враховує наступне.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні"» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року за №40(3) (з наступними змінами).

Згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Пунктами 6.1, 6.2 Регламенту встановлено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

З викладеного вбачається, що прийняття рішення щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин є виключною компетенцією ТПП України або регіональної торгово-промислової палати, яке здійснюється за результатами розгляду заяви і наданих документів за наявності відповідних підстав.

Згідно з п. 6.5 Регламенту тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на Заявника.

Надання сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але й їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Так, судом було встановлено та відображено у відповідному рішенні, що 01.10.2024 Херсонською Торгово-промисловою палатою за наслідками розгляду, поданих ТОВ «ТІС-Міндобрива» документів, був виданий сертифікат № 6500-24-1815 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у якому були засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ «ТІС-Міндобрива», а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; встановлення рівня охорони № у морських та річкових портах; блокування російською федерацією входу та виходу суден до морського порту «Південний» в рамках функціонування «Чорноморської зернової ініціативи» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме користування (використання) частиною цілісного майнового комплексу терміналу - причалом № 17, що знаходиться на балансі ДП АМПУ, за цільовим призначенням для здійснення перевантаження вантажів з залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою за договором № К23У-44 від 06.12.2005 у період з 01.06.2023 по 30.09.2023.

Як вбачається з поданих відповідачем доказів, на оплату за розгляд документів на предмет засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими унеможливлено виконання обов`язків, зокрема, відповідачем, а також засвідчення таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видачу відповідного сертифікату, Херсонською Торгово-промисловою палатою був виставлений рахунок № 190 від 26.09.2024 на суму 12526,00 грн. Вказані кошти були сплачені ТОВ «ТІС-Міндобрива» в повному обсязі згідно платіжної інструкції № 14485 від 27.09.2024.

Згідно із частинами першою третьою статті 128 ГПК України витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Отже, витрати на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини у розмірі 12526,00 грн, також є витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Щодо заперечень позивача, суд зазначає, що право учасника справи подати висновок експерта, який був складений на його замовлення, встановлено частиною 1 статті 101 ГПК України, при цьому згідно з положеннями статті 123, 127 ГПК України витрати на підготовку експертного висновку на замовлення сторони належать до судових витрат, які розподіляються між сторонами в порядку, передбаченому частиною 4 статті 129 ГПК України.

Відтак, зважаючи на викладені раніше висновки суду щодо визнання наданих відповідачем висновків експертів та сертифікату Херсонської ТПП в якості належних та допустимих доказів у справі, відшкодування понесених позивачем витрат на проведення експертного дослідження та засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється на підставі статей 123, 127, 129 ГПК України, а не в порядку та на умовах, визначених у договорі, як помилково вважає відповідач.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно з нормою п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, факт відмови в задоволенні позову у справі зумовлює наявність підстави для покладення на позивача вартості судових експертиз, проведених (на замовлення відповідача) для встановлення окремих обставин спору, а також вартості засвідчення існування форс-мажорних обставин.

Суд установив, що відповідач, на підставі належних та допустимих доказів у справі, довів понесення ним судових витрат на проведення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи в розмірі 15000,00 грн, витрат на проведення судової економічної експертизи у розмірі 75000,00 грн та витрат на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини у розмірі 12526,00 грн, що підлягають відшкодуванню за рахунок позивача з урахуванням правил частини 4 статті 129 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат у загальному розмірі 90000,00 грн на проведення експертних досліджень та складання відповідних висновків експертів і висновків суду про відмову в задоволені позовних вимог, суд приходить до висновку, що фактично понесені відповідачем витрати на оплату судових експертиз та на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини були необхідними та неминучими, а вимоги відповідача про стягнення з відповідача відповідних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» та ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на проведення судових експертиз у розмірі 90 000,00 грн та витрат на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини в розмірі 12 526,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 123, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (вх. №2-1769/24 від 19.11.2024) про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/2999/24 задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38728549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (67543, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, буд. 60, код ЄДРПОУ 36143538) витрати на проведення судових експертиз у розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп, та витрати на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини у розмірі 12 526 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн 00 коп.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст. 327 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 09.12.2024.

Суддя О.В. Цісельський