Рішення

від 21.11.2024 по справі 916/2739/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2024 р. Справ№ 916/2739/20(916/2874/24)

Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф. за участю секретаря судового засідання Борисової Н.В. розглянувши матеріали справи за № 916/2739/20(916/2874/24)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Промислова, 14А, код ЄДРПОУ 31541491)

до відповідача: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача розпорядника майна ТОВ „Укркава арбітражного керуючого Дарієнко Віктора Дмитровича (свідоцтво №284 від 31.05.2013 року; адреса: 65045, м. Одеса, вул. Новосельського, 92, оф.12) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17, код 09328601)

про визнання противоправними та скасування постанов державного виконавця

за участю представників:

від ТОВ "Укркава" не з`явився

від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не з`явився

від Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк - не з`явився

розпорядник майна ТОВ "Укркава" не з`явився

зазначає наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркава" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання противоправними та скасування постанов державного виконавця, в якій просить:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни, спрямовані на реалізацію майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" поза процедурою банкрутства - в межах виконавчого провадження №59951815.

- визнати противоправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни від 15.04.2024 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №59951815.

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни, спрямовані на реалізацію майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" поза процедурою банкрутства - в межах виконавчого провадження №55644493.

- визнати противоправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни від 15.04.2024 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №55644493.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" посилається на те, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях №55644493 та 59951815 після відкриття провадження у справі №916/2739/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" є незаконними.

Ухвалою підготовчого засідання суду від 20.10.2020 (суддя Лепеха Г.А.) відкрито провадження у справі 916/2739/20 про банкрутство ТОВ „Укркава, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнано грошові вимоги Сандул А.В. до ТОВ „Укркава у сумі 2 422 194, 65 грн., введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Ухвалою Господарського суду Одеської області у попередньому засіданні від 21.09.2023р. по справі №916/2739/20 визнано вимоги кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю „Укркава.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024р. справу №916/2739/20 призначено суддю Гут С.Ф.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.06.2024р. справу №916/2874/24 передано судді Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2024р. прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркава" до відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання противоправними та скасування постанов державного виконавця до розгляду та відкрити провадження у справі, справу №916/2874/24 вирішено розглядати в межах справи №916/2739/20 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркава" за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін про час і місце його проведення, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача розпорядника майна ТОВ „Укркава арбітражного керуючого Дарієнко Віктора Дмитровича, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк.

18.07.2024р. від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого він просить суд залишити позовну заяву ТОВ "Укркава" без розгляду а в разі відсутності підстав для залишення без розгляду відмовити у повному обсязі.

24.07.2024р. від Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

24.07.2024р. від Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.07.2024р. від Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк надійшли пояснення відповідно до яких банк просить відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ "Укркава" в повному обсязі.

25.07.2024р. від ТОВ "Укркава" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.10.2024р. від ТОВ "Укркава" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2024 р. відкладено розгляд справи на 21.11.2024 р.

Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок від 15.11.2024р. до електронного кабінету ТОВ "Укркава" та арбітражного керуючого Дарієнко Віктора Дмитровича ухвалу від 14.11.2024 р. було доставлено 14.11.2024р.

У призначене на 21.11.2024 р. судове засідання представники сторін не з`явились.

21.11.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши клопотання Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк про зупинення провадження у справі 916/2739/20 (916/2874/24) до розгляду справи №916/2739/20 (916/5706/23) в касаційній інстанції суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Так, предметом розгляду у справі №916/2739/20 (916/5706/23) є визнання противоправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни від 04.10.2023 року про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59951815 та визнання противоправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни від 16.11.2023 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №59951815.

Варто зазначити, що суд не позбавлений можливості самостійно досліджувати обставини та оцінювати докази у даній справі, а також надати правову оцінку письмовим доказам, наявним в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд зазначає, що розгляд справи №916/2739/20 (916/5706/23), попри її пов`язаність із даною справою, не є перешкодою для встановлення, з урахуванням вимог ст. 86 ГПК України, суттєвих обставин у справі №916/2739/20 (916/2874/24) під час її розгляду господарським судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для даної справи не існує обставин, що перешкоджають або унеможливлюють її розгляд, і які б зумовили зупинення провадження у справі до вирішення справи №916/2739/20 (916/5706/23) та набрання судовим рішенням законної сили.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

У провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться:

-виконавче провадження №59951815, відкрите 05.09.2019 року, з примусового виконання виконавчого напису №2727, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., яким з метою погашення частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» перед публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - «стягувач», звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» - «боржник», та переданий Товариством обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» в іпотеку стягувану за іпотечним договором, посвідченим 28.12.2011 року приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. та зареєстрованим в реєстрі за № 7545, зі змінами та доповненнями внесеними договором про внесення змін № 1 від 10.12.2012 року, зареєстрованим за № 5513, Договором про внесення змін № 2 від 04.03.2014 року, зареєстрованим за № 694, Договором про внесення змін № 3 від 28.08.2014 року, зареєстрованим за № 2895, а саме: Будівлі та споруди заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів, що складається з будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів: восьмиповерхової виробничої будівлі літ. «Б» з навісами літ. «б», « 61» загальною площею 7665,5 кв.м., будівель насосної літ. «В» підвальним поверхом загальною площею 76,1 кв.м., споруд № 1,8 - огорожі, № 2,3,9 - ворота, № 4 - градирні, № 5 - резервуари для води, № 6 - артезіанську свердловину, № 7 - резервуар для шламу, № 10 - оглядові колодязі, № 1 - покриття (тротуари, майданчики, доріжки), що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ (Іллічівськ), вул. Промислова 14 А, для задоволення вимог стягувача у розмірі: 2 999 385,40 долари США - заборгованості за основним боргом (кредитом) за траншами, виданими в іноземній валюті; 39 965 000,00 грн. - заборгованості за основним боргом (кредитом) за траншами, видана ми у національній валюті. З метою відшкодування стягувачу внесеної за вчинення виконавчого напису плати пропоную стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА», 80 000 грн.;

-виконавче провадження №55644493, відкрите 25.01.2018 року, з примусового виконання виконавчого напису №2731, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., яким з метою погашення частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» перед публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - «стягувач», звернуто стягнення на предмет застави, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» - «боржник», та переданий Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» в заставу стягувачу за договором застави обладнання, посвідченим 28.12.2011 року приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. та зареєстрованим в реєстрі за №7544, до якого в подальшому вносилися зміни Договором про внесення змін №1 від 10.12.2012, зареєстрованим за №5514, Договором про внесення змін №2 від 28.08.2014, зареєстрованим за №2894, а саме: Секція очистки зеленої кави та секція обжарки (УК-104000002 УК-104000004 УК-104000005); Помол сирого матеріалу, Секція екстракції (УК-104000006 УК-104000003); Секція очищення; Секція випарювання (УК-104000007); Секція накоплення аромату; Секція сушки (УК- 104000001); Секція агломерації (УК-104000008); Градирня малогабаритна вентилят. ТМВ-100Н в кількості 3 шт. (УК-104000117 УК-104000118 УК-104000119), для задоволення вимог стягувача у розмірі: 2 999 385,40 долари США - заборгованості за основном боргом (кредитом) за траншами, виданими в іноземній валюті; 3 9 965 000,00 грн. - заборгованості за основним боргом (кредитом) за траншами, виданими у національній валюті. З метою відшкодування стягувачу внесеної за вчинення виконавчого напису плати пропоную стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА», 80 000 грн.

Сторонами у вказаних вище виконавчих провадженнях є:

- Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - «стягувач»;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» - «боржник».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020р. по справі №916/2739/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Укркава.

Акціонерне товариство „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк звернулось до суду в рамках справи 916/2739/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Укркава з кредиторськими вимогами.

Постановою державного виконавця від 19.05.2023 року вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55644493 було зупинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з відкриттям провадження у справі №916/2739/20 про банкрутство ТОВ УКРКАВА та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Постановою державного виконавця від 04.10.2023 року виконавче провадження №55644493 з примусового виконання виконавчого напису №2731 від 09.11.2017р. було поновлено на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 02.02.2023р. якою було надано дозвіл на реалізацію майна ТОВ „Укркава, що перебуває в заставі АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ „Укркава за контролем арбітражного керуючого.

15.04.2024 державним виконавцем була винесена постанова про призначення суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені№55644493.

Постановою державного виконавця від 05.10.2020 року вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59951815 було зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із зупиненням ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2020 у справі № 916/2761/20 стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем 09.11.2011 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2727.

Постановою державного виконавця від 04.10.2023 року виконавче провадження №59951815 з примусового виконання виконавчого напису №2727 від 09.11.2017р. було поновлено на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 02.02.2023р. якою було надано дозвіл на реалізацію майна ТОВ „Укркава, що перебуває в заставі АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ „Укркава за контролем арбітражного керуючого.

15.04.2024 державним виконавцем була винесена постанова про призначення суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені№59951815.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 відкрито провадження у справі 916/2739/20 про банкрутство ТОВ „Укркава та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 3, 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

Разом із цим, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном 20.10.2020, господарським судом не було винесено постанову про визнання ТОВ „Укркава банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

В частині 1 статті 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом, або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов`язанням, якщо він відмінний від іпотекодавця, іпотекодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Таким чином, наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави/іпотеки надає такому кредитору певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.

Відповідно до ч. 14 ст. 39 КУЗПБ, з моменту відкриття провадження у справі, пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство (ч. 6 ст. 41 КУзПБ).

Отже з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, процедура задоволення вимог забезпечених кредиторів щодо звернення стягнення на заставне майно відбувається виключно в межах справи про банкрутство за ухвалою господарського суду після встановлення факту спливу передбаченого ч. 8 ст. 41 КУзПБ строку (в процедурі розпорядження майном), або при переході до наступної судової процедури (санація, ліквідація) за відповідними правилами, передбаченими Кодексом для таких процедур.

Стаття 64 КУзПБ, якою врегульовано черговість задоволення вимог кредиторів, в частині шостій передбачає, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 р. у справі N 905/1923/15 сформулював наступні висновки щодо застосування норм права: "Відповідно до частини восьмої статті 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство; щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації. В частині шостій статті 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство. Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.".

Вимога про звернення стягнення у будь-який спосіб відповідно до вимог ЦК України, ЗУ "Про іпотеку", ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ГК та іншого чинного законодавства України є абстрактною.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Таким чином на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 по справі 916/2739/20 та відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем 19.05.2023р. було винесено Постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59951815 та №55644493.

За приписами ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.

В зв`язку з закінченням мораторію АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк було заявлено клопотання в рамках справи №916/2739/20 про надання дозволу на реалізацію заставного майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2023р. по справі №916/2739/20 скасовано арешт накладений Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2021 в частині заставного майна ТОВ „Укркава та надано дозвіл на реалізацію майна ТОВ „Укркава, що перебуває в заставі АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ „Укркава за контролем арбітражного керуючого.

Акціонерним товариством „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк з метою погашення частини заборгованості ТОВ „Укркава було направлено на адресу державного виконавця клопотання про поновлення виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 02.02.2023р. по справі №916/2739/20.

Постановою державного виконавця від 04.10.2023 року виконавче провадження №55644493 з примусового виконання виконавчого напису №2731 від 09.11.2017р. та Постановою державного виконавця від 04.10.2023 року виконавче провадження №59951815 з примусового виконання виконавчого напису №2727 від 09.11.2017р було поновлене.

Отже звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.

Відтак, не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.

Отже з врахуванням вищевикладеного суд не вбачає неправомірних дій зі сторони державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни, спрямовані на реалізацію майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" поза процедурою банкрутства - в межах виконавчих проваджень №59951815 та №55644493.

Що ж стосується вимог щодо визнання противоправних постанов про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 15.04.2024р. в межах виконавчих проваджень №59951815 та №55644493 а також їх подальше скасування, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Аналіз статті 57 Закону дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена відповідними шляхами: 1) за згодою сторін, про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.

Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що державний виконавець після прийняття рішення про визначення результатів оцінки майна має повідомити про таке рішення сторін виконавчого провадження.

В свою чергу, сторони у разі незгоди з оцінкою майна, визначеною державним виконавцем, можуть подати заперечення щодо такої оцінки чи оскаржити вказане рішення суб`єктам владних повноважень до суду.

Тобто дані постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності лише встановлють факт наявності збереження майна боржника та його вартість на поточну дату задля подальшого задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, а отже підстави для їх визнання противоправними та скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Промислова, 14А, код ЄДРПОУ 31541491)до відповідача: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача розпорядника майна ТОВ „Укркава арбітражного керуючого Дарієнко Віктора Дмитровича (свідоцтво №284 від 31.05.2013 року; адреса: 65045, м. Одеса, вул. Новосельського, 92, оф.12) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17, код 09328601) про визнання противоправними та скасування постанов державного виконавця- відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркава".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 26 листопада 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут