Рішення

від 25.11.2024 по справі 917/1724/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 Справа № 917/1724/24

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" (адреса Україна, 01024, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОВКОВИЧНА, будинок 42-44, офіс 13-В, ЄДРПОУ 38994463)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус» (адреса 37600, Полтавська обл., місто Миргород, вул. Гоголя, буд.84, ЄДРПОУ 39947744)

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус», у якому просить:

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Пермус» (код в ЄДРПОУ 39947744) звернутися до будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав в Полтавській області з метою виконання прийнятої в інтересах ТОВ «Пермус» постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 року у справі №910/3867/19, якою:

скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом КМНО Тишко І. О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул.Гоголя, 84 у м.Миргороді Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м.;

скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер запису про право власності: 13880222 від 25.03.2016 на нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м. за ТОВ «ФК «Поліс»;

поновлено відомості у Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м.Миргороді Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м., що передували скасованим записам.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - ТОВ «Пермус» використовує для власної вигоди свою бездіяльність щодо невиконання судових рішень у справі №910/3867/19, прийнятих на користь ТОВ «Пермус», з метою завдання шкоди ТОВ «ФК» Поліс», перешкоджаючи та унеможливлюючи повторне звернення стягнення на Предмет іпотеки в рахунок виконання ОСОБА_1 зобов`язання за Кредитним договором.

Інші заяви по суті спору до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

14.10.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус» (адреса 37600, Полтавська обл., місто Миргород, вул. Гоголя, буд.84, ЄДРПОУ 39947744)про зобов`язання вчинити дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 справу № 917/1724/24 розподілено судді Киричук О.А.

Суд ухвалою від 17.10.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали; залучив до участі у справі №917/1724/24 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 17.10.2024, яка направлялась відповідачу за наявною в матеріалах справи адресою, що співпадає з адресою зазначеною у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 17.10.2024 вважається врученою відповідачу.

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

В обгрунтування позову позивач посилається на наступні обставини.

04.07.2008 року між ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, ОСОБА_1 ) та АТ «ВТБ БАНК» укладено кредитний договір №22.94/08-КЛ (надалі Кредитний договір), відповідно до якого Позичальник отримала в кредит грошові кошти у розмірі 1 650 000 гривень, зі строком користування до 03.07.2018 року.

Цього ж дня, 04.07.2008 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між АТ «ВТБ Банк» та Малим підприємством «Мрія», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Пермус» (надалі - ТОВ «Пермус», Іпотекодавець, Відповідач), укладено Договір наступної іпотеки №22.94/08-ДІ, що посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В., та зареєстрований в реєстрі за №4262 (надалі Договір іпотеки).

Згідно з п. 1.2. Договору іпотеки, ТОВ «Пермус» передало в іпотеку АТ «ВТБ БАНК» нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 84 (надалі Предмет іпотеки, Нежитлове приміщення).

В подальшому, право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки перейшло від АТ «ВТБ Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» (надалі - ТОВ «ФК «Поліс», Позивач ) на підставі: Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015 року, який укладений між АТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Поліс»; Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 09.12.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тишко І.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 2324.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором, 25.03.2016 року ТОВ «ФК «Поліс» звернуло стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором шляхом реєстрації за собою права власності на Предмет іпотеки.

В свою чергу, 22.04.2019 року ТОВ «Пермус», як іпотекодавець, звернулося до суду з позовом до ТОВ «ФК «Поліс» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації прав за ТОВ «ФК «Поліс» на Предмет іпотеки.

За результатом розгляду вказаної позовної заяви ТОВ «Пермус», Східний апеляційний господарський суд виніс постанову від 25.11.2021 року у справі №910/3867/19, якою, зокрема, позов ТОВ «Пермус» задоволено, а саме: скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом КМНО Тишко І. О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на Предмет іпотеки; скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер запису про право власності: 13880222 від 25.03.2016 на Предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Поліс»; поновлено відомості у Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна Предмет іпотеки, що передували скасованим записам.

Вищезгадана постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 року була залишена без змін постановою Верховного Суду від 29.08.2023 року у справі № 910/3867/19.

Однак, ні з моменту винесення постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 року, ні з моменту винесення Верховним Судом постанови від 29.08.2023 року, ТОВ «Пермус» не вжило жодних дій, спрямованих на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 року у справі №910/3867/19 та відновлення свого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, судовий захист якого ТОВ «Пермус» начебто здійснювало у справі №910/3867/19 в період з квітня 2019 року по серпень 2023 року (тобто впродовж більше 4 років).

Натомість, поведінка ТОВ «Пермус», ОСОБА_2 (директорки та засновниці ТОВ «Пермус»), ОСОБА_1 (матері ОСОБА_2 ) спрямована на те, щоб навпаки унеможливити виконання вищезгаданого судового рішення та уникнути поновлення державної реєстрації права власності на Нежитлове приміщення за ТОВ «Пермус». Зокрема, ТОВ «Пермус» вже тривалий період з моменту винесення остаточного судового рішення у справі №910/3867/19 не вживає жодний дій з метою припинення обтяжень на нежитлове приміщення, які є перешкодою для поновлення державної реєстрації права власності ТОВ «Пермус» на Нежитлове приміщення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Пермус» (код в ЄДРПОУ 39947744) звернутися до будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав в Полтавській області з метою виконання прийнятої в інтересах ТОВ «Пермус» постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 року у справі №910/3867/19, якою:

скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом КМНО Тишко І. О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 , загальною площею 269,6 кв.м.;

скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер запису про право власності: 13880222 від 25.03.2016 на нежитлове приміщення 1 по АДРЕСА_3 , загальною площею 269,6 кв.м. за ТОВ «ФК «Поліс»;

поновлено відомості у Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення 1 по АДРЕСА_3 , загальною площею 269,6 кв.м., що передували скасованим записам.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина перша статті 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають певним нормам права.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Разом з цим, згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Слід зазначити, що позовна вимога позивача Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Пермус» (код в ЄДРПОУ 39947744) звернутися до будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав в Полтавській області з метою виконання прийнятої в інтересах ТОВ «Пермус» постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 року у справі №910/3867/19 не містить конкретизації, оскільки зазначається про зобов`язання відповідача звернутися до будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав в Полтавській області.

Щодо сформульованих позивачем позовних вимог суд приймає до уваги, що судове рішення (зокрема про задоволення позовних у разі наявності правових підстав для цього) має бути виконуваним, а суд може зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії та лише за умови, що відповідач згідно з матеріальним правовідношенням зобов`язаний вчинити такі дії по відношенню до позивача, але протиправно ухиляється від їх вчинення.

Водночас хоча застосування норм права до правовідносин сторін належить до компетенції суду, підстави та предмет позову визначає саме позивач, а в силу частини 2 статті 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/9010/17).

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Виходячи з усіх обставин даної справи у сукупності, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до ефективного захисту його прав, які він вважає порушеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача, оскільки судом у задоволенні позову відмовлено повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст..ст.129,233,234,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення підписано 25.11.24 р.

Суддя Киричук О.А.