Ухвала

від 08.11.2024 по справі 760/11015/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/11015/23 2/760/788/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

До Солом`янського районного суду міста Києва 17.05.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

На підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду позовну заяву розподілено 19.05.2023 та передано в провадження головуючому судді Усатовій Ірині Анатоліївні (єдиний унікальний номер справи: № 760/11015/23).

Ухвалою судді Солом`янского районного суду м. Києва від 23.05.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Солом`янского районного суду м. Києва від 08.04.2024 прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської у районної м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Солом`янского районного суду м. Києва від 17.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.09.2024 позивач за зустрічним позовом та його представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Матеріали справи містять довідку про доставку SMS про повідомлення розгляду справи представника позивача за зустрічним позовом, довідку про доставку електронного листа «Судова повістка-повідомлення про судове засідання» одержувачу ОСОБА_3 на його електронну адресу, яка була зазначена в зустрічній позовній заяві.

У судове засідання, призначене на 08.11.2024 позивач за зустрічним позовом та його представник у судове засідання не з`явилися, про причину неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань та заяв до суду не подали.

Матеріали справи містять довідку про доставку SMS про повідомлення розгляду справи представника позивача за зустрічним позовом, довідку про доставку електронного листа «Судова повістка-повідомлення про судове засідання» одержувачу ОСОБА_3 на його електронну адресу.

До суду повернулася судова повістка із рекомендованим повідомленням, адресована позивачу за зустрічним позовом, яка була направлена за його адресою реєстрації, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У судовому засіданні 08.11.2024 відповідачка за зустрічним позовом та її представник не заперечували проти залишення зустрічного позову без розгляду.

Таким чином, отримуючи судові повістки та будучи повідомленими про час розгляду справи, позивач за зустрічним позовом та його передставник у судові засідання не з`явилися.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення сторін про розгляд справи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом, будучи ініціатором даного судового провадження, обізнаний про розгляд справи, правом участі в судових засіданнях не скористався, не з`являючись до суду та не проявляючи зацікавленості в розгляді справи.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У свою чергу, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

У свою чергу вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком держави.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Водночас, неявки сторін у судові засідання спричиняють затягуванню строків розгляду справи, що є порушенням як положень Цивільного процесуального кодексу України, так і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

За змістом ч.5 ст.223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У свою чергу, відповідно до п.5 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Тобто, з точки зору закону умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання є ряд чинників, а саме:

- повторна неявка позивача поспіль у судове засідання;

- належне повідомлення позивача про час розгляду справи;

- відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання або неповідомлення їх суду;

- неявка позивача в судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті;

- відсутність заяви позивача про розгляд справи в його відсутності.

Суд враховує, що з точки зору процесуального законодавства суд не зобов`язаний врахувати поважність причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 22 травня 2019 року в справі №61-36375св18, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача або його представника, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.

Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Разом з тим позивач не бажає виконувати припис суду, не пояснюючи причини такої бездіяльності.

Суд при цьому виходить з того, що підставою для звернення позивача за зустрічним позовом до суду стало визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4 з батьком, ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з обсягу позовних вимог позивача за зустрічним позовом та їх обґрунтування, яке має бути перевірене судом, кількісного складу учасників справи, наявності у позивача, представника,сумнівів суду, у зв`язку з цим, щодо того чи обізнаний позивач про позов, чи є дійсним його волевиявлення на подачу такого позову, розглянути зустрічну позовну заяву за відсутності позивача за зустрічним позовом суд не вбачає можливим.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та невиконання припису суду про обов`язкову участь позивача у судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про залишення зустрічного позову без розгляду.

Суд при цьому виходить з того, що розглянути застрічну позовну заяву у відсутності позивача за зустрічним позовом суд позбавлений можливості.

Керуючись ст.ст.49,223, 257 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Усатова І.А.