Рішення

від 08.11.2024 по справі 760/11015/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/788/24

Справа №760/11015/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Зеленчуку М.М., Омелько Г.Т.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що в період 2014-2015 роках перебувала у відносинах з ОСОБА_3 , під час яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4 .

Зазначила, що коли дитині було менше року відповідач пішов від позивачки і з того часу позивач місяцями не цікавився дитиною, не приймав участі у її вихованні та утриманні. Посилається на те, що з народження донька проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні, позивачка всебічно забезпечує потреби дитини, її розвиток, охорону здоров`я, має з дитиною тісний зв`язок, веде здоровий спосіб життя, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває. Зазначає, що відповідач погрожує їй тим, що забере дочку проживати до себе, незважаючи ні на бажання дитини, ні на згоду позивача як матері дитини. Просить суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 за місцем її фактичного проживання.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2023 справу передано у провадження судді Усатовій І.А.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м.Києва від 23 травня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

11.10.2023 на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

23.11.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини до спільного розгляду з первісним позовом.

24.04.2024 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні зустрічного позову. Вказує про те, що, посилання ОСОБА_3 на те, що він фінансово підтримує безпосередньо дитину є такими, що не відповідають дійсності; згідно розрахунку Солом`янського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 08.04.2024, ОСОБА_3 має заборгованість по аліментам. Крім того, ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів на підтвердження розміру своїх доходів, на які посилався у зустрічній позовній заяві.

Посилання ОСОБА_3 про те, що дитина хоче проживати з ним - не відповідають дійсності та не підтверджені жодними належними доказами.

Окрім цього, звертає увагу на те, що 28 січня 2024 року ОСОБА_3 вчинив дії щодо відібрання дитини - силоміць, без згоди матері і дитини, що підтверджується відповіддю Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві НП України від 14.02.2024 року за № 82-А3/125/56-2024.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засідання 08.11.2024 позивачка та представник позивача просили задовольнити позов в повному обсязі та визначити місце проживання дитини разом з матір`ю.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином рекомендованим листом із повідомленням за адресою реєстрації відповідача, електронною поштою відповідача та за номером телефону представника відповідача, що зазначені у зустрічній позовній заяві. Причини неявки у судове засідання відповідач та його представник не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності суду не надано.

Представник третьої особи - Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування у судове засідання не з`явився, причини неявки у судове засідання не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, залишено без розгляду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у сторін під час стосунків без реєстрації шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторно) серії НОМЕР_1 видане Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.12.2021, актовий запис №2916 від 27.08.2015.

Таким чином, судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка, звертаючись до суду з позовом зазначає, що дитина проживає з нею в орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди квартири від 11.05.2018, вона працевлаштована, зареєстрована фізичною особою-підприємцем та має стабільний дохід, має у власності квартиру, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, може забезпечити і матеріальні, і духовні потреби дитини. Донька відвідує ліцей та різноманітні гуртки.

Дані обставини підтверджуються Довідкою про доходи за № 1 від 10.04.2023, договором про надання послуг від 26.07.2023, Договором дарування квартири від 21 січня 2019, Медичною довідкою про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 10ААЗ № 022059 від 14.04.2023, виданою Медичним центром ТОВ «МЕДКЛАСІК» та Сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 10ААЗ № 018853 від 14.04.2023, виданою Медичним центром ТОВ «МЕДКЛАСІК», Довідкою Міжнародної школи мистецтв «Монтессорі центр» від 10.04.2023, Довідкою Міжнародної музичної школи «ЯМАХА» від 14.04.2023, Довідкою Школи плавання «OTTERS SWIM CLUB» від 19.04.2023, Довідкою Професійної ліги спідскейтінгу України від 10.04.2023.

Відповідно до Характеристики з ТОВ «Ліцей «Атлантика» Київ», дитина характеризується виключно як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця.

Отже, з наданих доказів судом встановлено, що позивач має стабільний дохід, матеріально-побутові умови проживання є належними для повноцінного та гармонійного розвитку дитини, вона намагається створити для дитини оптимальні умови для проживання та виховання. При цьому відповідач матеріальну допомогу дитині не надає. Даних щодо спілкування відповідача з донькою суду не надано.

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 21.04.2023 (справа №760/13108/22), яке набрало чинності 23 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 22.09.2022.

Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 66031 від 08.04.2024, здійсненого Солом`янським відділом ДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ), в рамках примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м.Києва №760/13108/22, станом на 01.04.2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів складає 97 783, 03 гривень.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.10.2023 № 109-6165, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан, керуючись інтересами дитини орган опіки вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , 2015 року народження разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Відносини, що виникають у процесі визначення місця проживання дитини, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, ратифікованими Україною, Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини діти мають право на належне спілкування та допомогу. Дані гарантії закріплені і в інших нормативних документах щодо охорони дитинства.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 150 СК України батьки повинні поважати дитину; ст. 155 цього ж Кодексу встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. З викладеного випливає, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама тягнулася до них.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Такі ж гарантії для батьків, що проживають окремо від дітей, та для самих дітей, встановлені ст.15 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» наголошує, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч. 4-6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959р., зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» роз`яснено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 7 СК України, суд при розгляді таких справ, повинен максимально можливо враховувати інтереси дитини.

Також відповідно до положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З точки зору закону одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1).

Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Суд вважає, що на даний час проживання дитини з матір`ю буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.

Також судом враховується позиція відповідача щодо позову, так останнім було подано до суду зустрічну позовну заяву, однак, починаючи з 17.06.2024 відповідач та його представник перестали цікавитися справою, у судові засідання не з`являлись, що врешті-решт призвело до залишення зустрічного позову без розгляду.

Будь-яких заяв, відзиву на первісний позов від відповідача до суду не надходило.

Суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що місцем проживання малолітньої є Україна, це також підтверджується довідкою ТОВ «Ліцей «Атлантика» Київ» від 02.12.2022 №295 про те, що Тинчер Нова навчається у 1-му класі ТОВ «Ліцей «Атлантика» Київ» та довідками відвідування малолітньою дитиною різноманітних гуртків, тобто дитина має сталі соціальні зв`язки та місце навчання саме в Україні.

Також суд зазначає, що мати піклується про духовний та фізичний розвиток дитини, забезпечує потреби дитини та доглядає за нею.

З огляду на вищенаведене та приймаючи до уваги ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, диференційовану прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, а також те, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю сприятиме інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення позову про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Суд при цьому враховує поведінку сторін у судовому засіданні та їх відношення до предмету позову. Так, поведінка відповідача, а саме його неявка в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати відсутність інтересу до предмету розгляду справи.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що, враховуючи вік дитини, спільне проживання разом з матір`ю, протягом якого у дитини утворились стійкі, усталені зв`язки із її оточенням, звичним та бажаним середовищем, а також той факт, що у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним, визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю, позивачем по справі ОСОБА_1 , буде відповідати інтересам дитини.

Суд, керуючись ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 29 ЦК України, ст.ст. 141, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А.Усатова