Постанова

від 21.11.2024 по справі 390/1334/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 390/1334/24

провадження № 22-ц/4809/1527/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Дуковський О.Л., Письменний О.А.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І.О.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл»;

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» про видачу судового наказу щодо стягнення боргу за послуги з вивезення побутових відходів з ОСОБА_1 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2024 року (суддя Бойко І.А.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягненняз ОСОБА_1 боргу за послуги з вивезення побутових відходів в сумі 12009,13 грн, стягнення судового збору у розмірі 302,80 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснювала оплату за спожиті комунальні послуги з поводження з побутовими відходами, у результаті чого виникла заборгованість перед заявником за період з 01 липня 2021 року по 30 квітня 2024 року у розмірі 12009,13 грн, яка складається із 11943,32 грн використаних послуг та 65,79 грн несплаченої абонплати.

У заяві про видачу судового наказу заявником наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл» очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу (правову) допомогу? у тому числі оплата гонорару за правничу допомогу, пов`язану з підготовкою заяви про видачу судового наказу, підписання, подачу до суду, супровід у судовому процесі складають 1000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2024 року у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» про стягнення з ОСОБА_1 боргу за послуги з вивезення побутових відходів у сумі 12009,13 грн, судового збору у розмірі 302,80 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн відмовлено; роз`яснено заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 ст.165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Оскаржувана ухвала суду мотивована тим, що заява про видачу судового наказу про стягнення боргу за послуги з вивезення побутових відходів, стягнення судового збору, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки не відповідає вимогам п.3 ч.1ст.165 ЦПК України, а саме:суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.161 цього Кодексу, оскільки заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл» оскаржило його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить скасувати ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2024 року; справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» направити до суду першої інстанції для продовження розгляду; видати судовий наказ про стягненняз ОСОБА_1 боргу за послуги з вивезення побутових відходів в сумі 12 009,13 грн, судовий наказ про стягнення судового збору у розмірі 302,80 грн, судовий наказ про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що витрати на правничу допомогу є судовими витратами та підлягають стягненню на користь заявника з боржника.

На переконання скаржника, витрати на правову допомогу у справах наказного провадження повинні стягуватись з боржника у випадку їх включення у заяву про видачу судового наказу за умови достатньої обґрунтованості їх розміру на підставі загальних положень ЦПК України.

Зауважує, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви додано належні докази.

Вважає, що оскільки витрати на правничу допомогу є частиною судових витрат, вимога про їх стягнення на користь заявника є правомірною та відповідає нормам ЦПК України.

На підтвердження своєї правової позиції скаржник наводить низку постанов судів апеляційної інстанції.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Згідно з ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений строк усунути недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційногосуду від14жовтня 2024року зпідстав,що уній зазначені,Товариству з обмеженою відповідальністю «Екостайл» продовжено строк на виконання вимог ухвали Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року; запропоновано у встановленому процесуальним законом порядку та у межах встановленого строку надати до суду заяву (клопотання) про усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 15жовтня 2024року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання боржником відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року закінчено підготовчі дії; справу заапеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» призначено до розгляду у Кропивницькому апеляційному суді на 21 листопада 2024 року.

У встановленому процесуальним законом порядку учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 87-90).

Боржник своїмпроцесуальним правомна поданнявідзиву наапеляційну скаргуне скористалася, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, який брав участь у засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступного.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно зі ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження- це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.

Метою спрощених судових процедур є швидкий розгляд безспірних питань, правовідносини сторін у яких не викликають сумніву, та у яких фактичні обставини справи та визначеність у правовідносинах учасниками цих правовідносин не оспорюється.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Процесуальні питання здійснення наказного провадження, зокрема форма та зміст заяви про видачу судового наказу, підстави для відмови у видачі судового наказу, врегульовано положеннями ст. ст. 160 - 173 Розділу ІІ ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами щодо інших видів проваджень у цивільних справах.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Процесуальні питання здійснення наказного провадження, зокрема, форма та зміст заяви про видачу судового наказу, підстави для відмови у видачі судового наказу, врегульовано положеннями ст. ст. 160 - 173 Розділу ІІ ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами щодо інших видів проваджень у цивільних справах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбаченихст. 161цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК Українисудовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 цього Кодексу.

Таким чином, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

З урахуванням наведеного, стягнення з боржника витрат на правову допомогу за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екостайл» та Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» договором про надання правової допомоги від 11 квітня 2023 року (а.с. 23-25) суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

При цьому, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Частинами 1 та 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ЦПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. Частини 2 і 3 зазначеної норми розкривають вимоги до змісту і додатків такої заяви.

Аналіз наведених приписів процесуального законодавства, свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право і сам факт подання заяви боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов`язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника. Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.

Отже, розгляд заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження не є розглядом спору по суті, а лише свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі надходження заяви про скасування судового наказу у порядку ст. 170. Разом з тим, приписами ЦПК України не передбачено розподілу будь-яких судових витрат за результатами розгляду такої заяви.

Колегією суддів враховано також, що ст. 141 ЦПК України регулює питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а відтак, в даному випадку, не підлягають застосуванню. Судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду даного спору в порядку позовного провадження.

Стаття 137 ЦПК України визначає, зокрема, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, як вбачається з норм ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість, в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.

Варто врахувати, відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів, у тому числі ст. 137 ЦПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 12 ЦПК України, оскільки буде порушено принцип змагальності (постанова Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 5019/1274/11).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 161/629/23, а отже, не є безспірним.

Колегія суддів враховує, що при незгоді боржника зі стягненням витрат на правову допомогу, відповідно до пп. 5 ч.3 ст. 170 ЦПК України боржник повинен зазначити про повну, або часткову необґрунтованість вимог стягувача, однак, не судових витрат.

Отже, на переконання апеляційного суду, процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні.

Не передбачає процесуальний закон також і обов`язку врахування судом висновків суду апеляційної інстанції у подібних правовідносинах.

Відмова судом першої інстанції у видачі судового наказу за заявою заявника повністю, а не лише у частині витрат на правничу (правову) допомогу, не може бути підставою для зміни або скасування законного та обгрунтованого судового рішення.

За викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження наявними у справі матеріалами, а тому у її задоволенні належить відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновоксуду зарезультатами розглядуапеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

О. Л. Дуковський

Судді О. А. Письменний