Постанова

від 26.11.2024 по справі 557/2010/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 557/2010/21

Провадження № 22-ц/4815/1182/24

Головуючий у Гощанському районному суді

Рівненської області: суддя Пацко Д.В.

Рішення суду першої інстанції

(повний текст) ухвалено:

28 січня 2022 року

у селищі Гоща Рівненської області

без фіксування судового засідання технічними засобами

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Гощанська селищна рада Рівненського району Рівненської області;

особа, яка не брала участі у справі, проте вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, - ОСОБА_2 ;

за участі: сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Рудика Віталія Романовича на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 28 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Гощанської селищної ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно. Мотивуючи вимоги, позивачем через свого представника адвоката Андріюка С.М. вказувалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мачуха - ОСОБА_3 .

Після смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, до якого входить: земельна частка (пай) розміром 1,91 умовних кадастрових гектари відповідно до сертифікату на право власності на земельну ділянку серії РВ №0223504 члена колишнього КСП «Ім. Мічуріна» на території колишньої Синівської сільської ради Рівненського (колишнього Гощанського) району Рівненської області.

Звертала увагу, що вона проживала зі спадкодавцем однією сім`єю з 2000 року.

ОСОБА_3 заповіту не складала, до кола спадкоємців після смерті спадкодавця належить ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, адже на момент смерті проживала разом з нею.

Між тим,реалізуватисвоєправо наспадковемайноне може,оскільки правовстановлюючий документ на земельний пай втрачено.

Посилаючись на ст. ст. 2, 4, 5, 1261 ЦК України, просила встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з спадкодавцем ОСОБА_3 та визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 1,91 умовних кадастрових гектари відповідно до сертифікату на право власності на земельну ділянку серії РВ №0223504 члена колишнього КСП «Ім. Мічуріна» на території колишньої Синівської сільської ради Рівненського (колишнього Гощанського) району Рівненської області.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 28 січня 2022 року позов задоволено.

Встановлено той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала більше п`яти років однією сім`єю із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) розміром 1, 91 умовних кадастрових гектарів відповідно до сертифікату на право власності на земельну ділянку (пай) серії РВ №0223504 члена колишнього КСП "Ім. Мічуріна" на території колишньої Синівської сільської ради Рівненського (колишнього Гощанського) району Рівненської області.

У поданій через свого представника адвоката Рудика В.Р. апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права і порушенні норм процесуального права внаслідок вирішення питання про її права, свободи, інтереси та/або обов`язки як особи, яка не була залучена до участі у справі, просить його скасувати, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про про те, що спадкодавець була рідною тіткою її матері, вона проживала самотньо, а місяців за 6-7 до смерті заявник забрала ОСОБА_3 до себе, де проживали разом і де вона померла.

06 грудня 2005 року спадкодавець склала заповіт, яким заповіла належний їй сертифікат на земельну частку (пай) у розмірі 1, 91 га та грошові кошти.

Вважає, що спадщину вона прийняла відповідно до правил п. 3 ст. 1268 ЦК України.

При зверненні 24 березня 2024 року до нотаріуса їй було видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП ім. Мічуріна у с. Синів Гощанського району Рівненської області, розміром 1, 91 умовних кадастрових гектарів, та належало спадкодавцю відповідно до сертифікату серії РВ №022504, виданого 14 липня 1997 року Гощанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) за №8211.

Після звернення до землевпорядної організації з приводу виготовлення проектної документації із землеустрою їй було повідомлено, що право власності на цю земельну ділянку визнано за ОСОБА_1 на підставі рішення Гощанського районного суду від 22 січня 2022 року.

З огляду на наведене судом ухвалено оскаржуване рішення без витребування інформації від нотаріуса про можливе заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 ; не витребувано інформацію щодо наявності зареєстрованих заповітів спадкодавця; залишено без уваги довідку Гощанської селищної ради №1190 щодо місця проживання спадкодавця га день смерті у с. Франівка Рівненського району Рівненської області; відсутність клопотань про допит свідків, які могли би підтвердити про факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 з 2000 року по день смерті; позивач та його представник участі у справі не брали.

Оскільки ОСОБА_2 до участі у справі залучено не було, незважаючи на її право на спадщину, тому оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права і обов`язки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , повторно видане 15 вересня 2021 року Гощанським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №10.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, а саме на земельну частку (пай) розміром 1,91 умовних кадастрових гектари відповідно до сертифікату на право власності на земельну ділянку серії РВ №0223504 члена колишнього КСП «Ім. Мічуріна» на території колишньої Синівської сільської ради Рівненського (колишнього Гощанського) району Рівненської області.

З довідкиГощанської селищноїради від 21 вересня 2021 року №1190 видно,що відповідно до погосподарської книги №14 за 2006-2010 роки в житловому будинку у с. Франівка Рівненської області постійно проживала по день смерті та була зареєстрована ОСОБА_3 ,1927 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У будинку, крім померлої, ніхто не був зареєстрований і не проживає.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Строкаля В.Д. від 20 жовтня 2021 року №599/02-14 видати на користь ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину, а саме земельну частку (пай), після смерті ОСОБА_3 неможливо, адже відсутні необхідні для видачі свідоцтва документи, які передбачені п.п. 4.18 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5. Тому рекомендовано позивачу звернутися до суду в порядку вирішення спору про визнання права власності.

Вважаючи, що оскільки вона проживала однією сім`єю разом зі спадкодавцем з 2000 року по день смерті, заповіту ОСОБА_3 не складала, а інших спадкоємців на час відкриття спадщини не було, у грудні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Гощанської селищної ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 протягом часу з 2000 року по 23 березня 2006 року, тобто по день смерті спадкодавця, проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 , а тому прийняла спадщину згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України. При цьому з`ясовано, що інших спадкоємців після її смерті немає, а також не встановлено і заповіту на користь інших осіб.

За цих обставин судом встановлено той факт, що ОСОБА_1 проживала більше п`яти років однією сім`єю разом із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і визнано право за позивачем у порядку спадкування після смерті спадкодавця право на земельну частку (пай) розміром 1, 91 умовних кадастрових гектарів відповідно до сертифікату на право власності на земельну ділянку серії РВ №0223504 члена колишнього КСП "Ім. Мічуріна" на території колишньої Синівської сільської ради Рівненського (колишнього Гощанського) району Рівненської області.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Як убачається, ОСОБА_2 участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майна не брала і до участі у вирішенні судом спірних правовідносин залучена не була.

З доданої до апеляційної скарги копії заповіту видно, що 06 грудня 2005 року ОСОБА_3 зробила розпорядження, яким належний їй акт на право на земельну частку (пай) у розмірі 1, 91 га та грошові кошти, розміщені в банку "Ощадбанк" по рахунках НОМЕР_3 , заповіла на користь ОСОБА_2 . Цей заповіт того ж дня посвідчено нотаріально секретарем Симонівської сільської ради Гощанського району Рівненської області і зареєстровано в реєстрі за №141.

В подальшому, 20 березня 2024 року, приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Строкалем В.Д. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП імені Мічуріна, с. Синів Гощанського району Рівненської області, розміром 1, 91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості. Це спадкове майно належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0223504, виданого 14 липня 1997 року Гощанською районною державною адміністрацією Рівненської області та зареєстрованого 21 липня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №8211.

Згідно зі ст.ст. 1216-1218, 1222, 1233-1234, 1258, 1264, 1268 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями зазаповітом іза закономможуть бутифізичні особи,які єживими начас відкриттяспадщини,а такожособи,які булизачаті зажиття спадкодавцяі народженіживими післявідкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З висновку, зробленого Верховним Судом у своїй постанові від 14 липня 2021 року у справі №684/36/19 (провадження №61-20600св19), видно, що заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише в разі смерті заповідача.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приходячи до переконання про скасування рішення суду попередньої інстанції, колегія суддів бере до уваги, що наявність заповіту та прийняття з цієї підстави спадщини ОСОБА_2 після смерті спадкодавця унеможливлює спадкування за законом ОСОБА_1 на це ж спадкове майно. При цьому ОСОБА_2 до участі у справі залучена не була.

Відповідно до пункту 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).

У справі"Рябихпроти Росії"(заява№52854/99,рішення від24липня 2003року)Європейський судз правлюдини зазначив,що правона справедливийсудовий розгляд,гарантоване ст.6§ ІКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Підставою дляскасування оскаржуваногорішення іухвалення постановипро відмову ОСОБА_1 у позовівідповідно до п.4ч.3ст.376ЦПК України є прийняття судом першої інстанції рішення про права та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Рудика Віталія Романовича задовольнити.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 28 січня 2022 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Гощанської селищної ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.О.Гордійчук