Вирок

від 27.11.2024 по справі 761/15604/17

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/15604/17

Провадження 1-кп/991/153/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000064 від 02.03.2016, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута Хмельницької області, громадянина України, освіта вища, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2007 р.н. і 2010 р.н., тимчасово безробітний, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта вища, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_3 , одружений, має на утриманні малолітню дитину 2020 р.н., тимчасово безробітний, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Нова Романівка Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, освіта вища, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_4 , розлучений, має двох дітей 2008 р.н. і 2016 р.н., є керуючим партнером Адвокатського об`єднання «ОСОБА_9 і партнери», на посаді доцента і навчається в докторантурі Національного авіаційного університету, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним

ОСОБА_7 , обіймаючи із 23.01.2015 посаду начальника слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, а з 20.04.2016 - посаду начальника слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, та ОСОБА_8 , обіймаючи з 02.02.2015 посаду слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, а з 29.04.2016 - посаду старшого слідчого другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, за пособництва ОСОБА_9 , який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (є адвокатом), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, умисно, за попередньою змовою між собою використали своє службове становище для одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, за наведених нижче обставин.

18.03.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015230000000055 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. З 06.04.2015 досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось, згідно з даними ЄРДР, слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

08.11.2015 у кримінальному провадженні № 32015230000000055 визначено слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 .

16.12.2015 слідчий ОСОБА_8 провів обшук квартири АДРЕСА_5 , за місцем проживання ОСОБА_13 , під час якого було вилучено грошові кошти в сумі 974 000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень та 109 000 (сто дев`ять тисяч) доларів США. На ці кошти в подальшому ухвалою суду був накладений арешт.

У середині лютого 2016 року, більш точного часу під час судового розгляду не встановлено, у невстановленому місці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заздалегідь домовилися про спільне отримання неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах ОСОБА_14 , пізніше, але до початку скоєння злочину, до їхньої домовленості приєднався ОСОБА_9 .

Між співучасниками були розподілені ролі таким чином.

Так, ОСОБА_9 , виконуючи відведену йому роль пособника, усвідомлюючи протиправність своїх та інших співучасників дій, повинен був забезпечувати зв`язок між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , доводячи інформацію останньому про розмір неправомірної вигоди, строки, спосіб її передачі службовим особам СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за вчинення відповідних дій, отримати таку неправомірну вигоду в обумовлений спосіб - шляхом укладення договору про надання юридичних послуг, та з метою унеможливлення документування злочинних дій співучасників злочину працівниками правоохоронних органів переховати предмет злочину - неправомірну вигоду, отриману від ОСОБА_14 , яку в подальшому передати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Також ОСОБА_9 повинен запевнити ОСОБА_14 в тому, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 діють спільно і за неправомірну вигоду вчинять у його інтересах всі необхідні дії на стадії досудового розслідування.

ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль виконавця, усвідомлюючи протиправність своїх та інших співучасників дій, працюючи на посаді слідчого та в подальшому старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, виконуючи повноваження слідчого органу досудового розслідування згідно зі ст. 40 КПК України, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015230000000055 і користуючись наданими йому повноваженнями, відповідно до раніше обумовленого плану повинен був забезпечити проведення слідчих дій і прийняття процесуальних рішень з метою кваліфікації дій ОСОБА_14 та інших осіб за статтями КК України, санкції яких не передбачають обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, а саме: за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України. При цьому під час складення повідомлень про підозру та обвинувального акта щодо ОСОБА_14 та інших у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення ОСОБА_8 повинен забезпечити формулювання, згідно з яким ОСОБА_14 та інші особи вчинили пособництво службовим особам ТОВ «Проспектс Україна» та ТОВ «Кийбуд Альянс» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, які сплатили податки, а також відшкодували шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою. Таким чином у зазначеному кримінальному провадженні буде забезпечено відшкодування шкоди і, як наслідок, враховуючи те, що санкції згаданих статей не передбачають додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд за результатами розгляду відповідних клопотань зможе прийняти рішення про скасування арешту та повернення речових доказів - вилучених в ході обшуків грошових коштів у сумі 974 000 гривень та 109 000 доларів США. Окрім цього, ОСОБА_8 під час зустрічей із ОСОБА_14 мав повідомити останньому, що діє спільно із ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , з метою запевнення ОСОБА_14 у тому, що співучасники злочину зможуть забезпечити прийняття усіх необхідних рішень в його інтересах.

ОСОБА_7 , виконуючи відведену йому роль виконавця, усвідомлюючи протиправність своїх та інших співучасників дій, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище - начальником СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, наділеним організаційно-розпорядчими функціями, визначеними в Положенні про Слідче управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яке затверджено наказом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.05.2016, виконуючи повноваження керівника органу досудового розслідування згідно зі ст. 39 КПК України, відповідно до раніше обумовленого плану, використовуючи повноваження керівника органу досудового розслідування, спільно зі ОСОБА_8 повинен забезпечити проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015230000000055 з метою кваліфікації дій ОСОБА_14 та інших осіб за статтями КК України, санкції яких не передбачають обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, а саме: за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України.

ОСОБА_9 , провівши зустрічі з ОСОБА_14 20.02.2016 у АДРЕСА_6 ; 11.03.2016 у м. Києві на АДРЕСА_7 ; 16.03.2016 у м. Києві на АДРЕСА_7 ; 21.03.2016 у АДРЕСА_20; 30.03.2016 у м. Києві на АДРЕСА_6 , та 15.04.2016 у АДРЕСА_8 , діючи умисно та спільно із ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , передав ОСОБА_14 прохання співробітників СУ ФР ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) надати їм неправомірну вигоду за вчинення ними дій у його інтересах під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015230000000055.

19.04.2016 слідчий СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 під час допиту ОСОБА_14 як свідка у кримінальному провадженні № 32015230000000055, у своєму службовому кабінеті, що за адресою: АДРЕСА_9 , після закінчення слідчої дії, повідомив ОСОБА_14 , що умови повернення йому вилученого під час обшуків майна вже визначені, вказавши на співучасника злочину ОСОБА_9 та створивши необхідні умови для передачі й отримання неправомірної вигоди.

Наступного дня, 20.04.2016, начальник СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 , реалізуючи спільний умисел співучасників на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, перебуваючи у своєму службовому кабінеті у приміщенні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9, у присутності ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_14 для обговорення питання передачі неправомірної вигоди, а також дій, які повинні бути вчинені службовими особами СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в інтересах останнього під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015230000000055, та інших обставин.

Зокрема, ОСОБА_7 роз`яснив ОСОБА_14 , що він та ОСОБА_8 , у випадку передання їм неправомірної вигоди, вчинять такі дії в його інтересах: досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015230000000055 буде завершено складенням обвинувального акта про обвинувачення ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто створенні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності в складі організованої групи, та пособництві в умисному ухиленні від сплати податків, вчиненому службовими особами підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України. При цьому у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та у формулюванні обвинувачення обвинувального акта буде зазначено, що таке пособництво здійснювалось службовим особам ТОВ «Проспектс Україна» та ТОВ «Кийбуд Альянс», які сплатили податки, а також відшкодували шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою. Тобто в цьому кримінальному провадженні заподіяна шкода буде відшкодована і, як наслідок, враховуючи те, що санкції статей, за якими буде пред`явлено обвинувачення, не передбачають додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд за результатами розгляду відповідних клопотань скасує арешт та поверне речові докази - вилучені в ході обшуків грошові кошти в сумі 974 000 гривень та 109 000 доларів США.

При цьому ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_14 , що сума грошових коштів, які мають бути передані йому, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 як неправомірна вигода за прийняття згаданих рішень на стадії досудового розслідування, не є остаточною і може становити від 35 000 до 40 000 доларів США.

23.05.2016 у приміщенні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9, під час спілкування з ОСОБА_14 , ОСОБА_7 у присутності старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , повідомив ОСОБА_14 про необхідність прискорення процесу передачі неправомірної вигоди, зазначивши, що здійснити це потрібно до направлення матеріалів кримінального провадження № 32015230000000055 до суду. На прохання ОСОБА_14 відтермінувати передання повної суми неправомірної вигоди або здійснити її частинами, оскільки він не має таких коштів, ОСОБА_7 відповів, що обговорювати розмір та спосіб надання неправомірної вигоди він не буде і що спочатку ОСОБА_14 повинен надати неправомірну вигоду, тільки потім він, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вчинять всі обумовлені раніше дії.

03.06.2016 старший слідчий СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , перебуваючи у дворі адміністративної будівлі ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, що за адресою: АДРЕСА_9, ще раз повідомив ОСОБА_14 , що згідно із вказівками ОСОБА_7 , передачу неправомірної вигоди він повинен здійснити до направлення обвинувального акта в суд. Інформацію про спосіб передачі неправомірної вигоди ОСОБА_14 отримає від іншого співучасника - ОСОБА_9

09.06.2016 приблизно о 12 год 00 хв ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу приміщення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, що за адресою: АДРЕСА_9, ще раз повідомив ОСОБА_14 , що інформацію, яка стосується часу, місця та способу передачі неправомірної вигоди, йому повідомить ОСОБА_9

21.06.2016 з 14 год 30 хв до 15 год 00 хв ОСОБА_8 , перебуваючи у власному службовому кабінеті, у приміщенні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9, за участі ОСОБА_9 , вручив ОСОБА_14 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України, тобто у вчиненні злочинів, передбачених статтями КК України, санкції яких не передбачають обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У той же день, 21.06.2016, приблизно о 18 год 55 хв адвокат ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль пособника, перебуваючи у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_10 , повідомив ОСОБА_14 спосіб передання неправомірної вигоди, а саме: шляхом укладення договору про надання адвокатських послуг, у вигляді гонорару.

23.06.2016 ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу будівлі СУ ФР ДПІ Шевченківського району ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9, повідомив ОСОБА_14 , що він повинен зв`язатись із адвокатом ОСОБА_9 та передати йому неправомірну вигоду, зазначивши при цьому, що він та ОСОБА_7 спілкуються з ОСОБА_9 , діють узгоджено.

05.07.2016 ОСОБА_8 , перебуваючи у дворі СУ ФР ДПІ Шевченківського району ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9, повторно вказав ОСОБА_14 , що неправомірну вигоду в сумі 36 000 доларів США слід передати через адвоката ОСОБА_9 до початку судового розгляду кримінального провадження № 32015230000000055.

08.07.2016 в період часу з 13 год 25 хв по 13 год 30 хв ОСОБА_9 , виконуючи відведену йому роль пособника, перебуваючи у своєму адвокатському офісі за адресою: АДРЕСА_10 , отримав обумовлену раніше частину неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США від ОСОБА_14 , після чого запевнив останнього, що він діє відповідно до раніше досягнутих домовленостей із службовими особами СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Взамін отриманої від ОСОБА_14 частини неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США ОСОБА_9 вручив останньому підписаний договір про надання адвокатських послуг, в якому особисто письмово зазначив про факт отримання попередньої оплати в розмірі 250 000 гривень.

У подальшому, 11.07.2016 приблизно о 20 год 00 хв, з метою забезпечення конспірації, вжиття заходів безпеки щодо уникнення усіма учасниками злочинної групи кримінальної відповідальності, побоюючись бути викритим у своїй протиправній діяльності, ОСОБА_9 зайшов до приміщення готелю « Турист », що за адресою: АДРЕСА_11 . У пункті обміну валют, що розташований у фойє вказаного готелю та використовується ТОВ «Абсолют Фінанс» для здійснення господарської діяльності з обміну валюти, попередньо домовившись із касиром цього пункту обміну за грошову винагороду в сумі 50 доларів США, здійснив обмін отриманих від ОСОБА_14 як частину неправомірної вигоди грошових коштів у сумі 10 000 доларів США за принципом: грошові кошти купюрами номіналом 100 доларів США в сумі 10 000 доларів США на інші грошові кошти купюрами номіналом 100 доларів США в сумі 10 000 доларів США.

Дізнавшись про проведений співробітниками Національного антикорупційного бюро України обшук у пункті обміну валюти за місцем проведеної ним валютної операції, побоюючись бути викритим у своїй злочинній діяльності, починаючи з 22.07.2016, узгодивши свої дії з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_14 з використанням телефонного додатка для обміну повідомленнями «Viber» про необхідність термінового повернення грошових коштів.

26.07.2016 ОСОБА_9 повернув грошові кошти в сумі 10 000 доларів США ОСОБА_14 . У той же час ОСОБА_9 надав ОСОБА_14 рахунок-фактуру від 22.07.2016 № АД-000001, відповідно до якої останній повинен заплатити ОСОБА_9 12 500 гривень за надання адвокатських послуг, а саме: ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, консультацію щодо кримінального провадження та участь у судовому засіданні.

ОСОБА_9 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з метою одержання неправомірної вигоди останніми в особливо великому розмірі попрохав ОСОБА_14 передати неправомірну вигоду в розмірі 36 000 доларів США, що за курсом НБУ на 05.07.2016 становить 893 369,63 грн (893 369,63/689 = 1 296 НМДГ) та в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та одержав частину такої неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США, що за курсом НБУ на 08.07.2016 становить 248 147,98 грн (248 147,98/689 = 360 НМДГ).

Окрім того, ОСОБА_7 за пособництва ОСОБА_8 , з метою особистого збагачення за рахунок отримання неправомірної вигоди, умисно, за попередньою змовою між собою, одночасно із вказаним вище діянням, вчинили обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення працівниками органів прокуратури та суддею за неправомірну вигоду, за таких обставин.

Так, 20.04.2016 під час зустрічі ОСОБА_7 із ОСОБА_14 у присутності ОСОБА_8 у службовому кабінеті у приміщенні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9, ОСОБА_7 , пообіцяв ОСОБА_14 , що, крім вчинюваних дій у його інтересах під час досудового розслідування, здійснить вплив на прийняття рішень службовими особами прокуратури та суду, а саме, (1) на прийняття рішень прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32015230000000055, з метою прийняття ним необхідних рішень щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_14 та інших осіб за раніше обумовленими статтями КК України, підписання та затвердження обвинувального акта, а також його скерування у Святошинський районний суд м. Києва, (2) на суддю Святошинського районного суду м. Києва, що буде здійснювати розгляд кримінального провадження № 32015230000000055, з тією метою, щоб останній під час постановлення вироку у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК Укр аїни, прийняв рішення про скасування арешту та повернення вилучених грошових коштів.

Стосовно суми грошових коштів, які мають бути передані йому і ОСОБА_8 як неправомірна вигода за прийняття ними рішень на стадії досудового розслідування та за вплив на прийняття рішень службовими особами прокуратури й суду, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_14 , що така сума не є остаточною і може становити від 35 000 до 40 000 доларів США, і може залежати від того, на яких саме службових осіб необхідно буде здійснювати вплив.

ОСОБА_8 , виконуючи роль пособника у вчиненні обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення вказаними особами, сприяв вчиненню злочину шляхом запевнення ОСОБА_14 в тому, що буде здійснено вплив на працівників органів прокуратури та суддю, який розглядатиме кримінальне провадження по суті, для прийняття рішення про скасування арешту та повернення речових доказів - грошових коштів, та деталізував у розмові з ОСОБА_14 суму неправомірної вигоди, за яку буде здійснено такий вплив.

II.Правова кваліфікація кримінальних правопорушень

Обвинувачений ОСОБА_7 вказаними діями вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: прохання надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме: вчинення обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.368 КК України, а саме: прохання надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме: пособництво на вчинення обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_9 вчинив злочин, передбаченийч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: пособництво у проханні надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі та в одержанні неправомірної вигоди у великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

III.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_9 та суд визнав недоведеним

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачувався також у вчиненні одночасно із діянням, зазначеним у розділі І вироку, іншого злочину.

А саме, ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні пособництва у прийнятті пропозиції та одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

При цьому у формулюванні висунутого обвинувачення, яке визнано судом недоведеним щодо ОСОБА_9 , вказані обставини, згідно з якими учасники групи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 спільно до початку вчинення злочину домовилися про такий обсяг дій, які має вчинити ОСОБА_9 , а саме: він, діючи як пособник, повинен переконати ОСОБА_14 в тому, що ОСОБА_8 , якому відведена роль пособника, та ОСОБА_7 , як виконавець, діють спільно і останній, після направлення до суду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 32015230000000055, здійснить вплив на прийняття рішення суддею, який розглядатиме справу по суті й забезпечить прийняття рішення про скасування арешту та повернення речових доказів, - вилучених під час обшуків грошових коштів у сумі 974 000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень та 109 000 (сто дев`ять тисяч) доларів США.

На виконання спільної домовленості ОСОБА_9 , провівши зустрічі з ОСОБА_14 20.02.2016 у АДРЕСА_6 ; 11.03.2016 у м. Києві на АДРЕСА_7 ; 16.03.2016 у м. Києві на АДРЕСА_7 ; 21.03.2016 у м. Києві на АДРЕСА_12 ; 30.03.2016 у м. Києві на АДРЕСА_6 , та 14.04.2016 у АДРЕСА_8 , діючи умисно та спільно із ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , переконав ОСОБА_14 у необхідності передачі неправомірної вигоди ОСОБА_7 за здійснення ним впливу на прийняття рішення суддею, який розглядатиме по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32015230000000055.

20.04.2016, ОСОБА_7 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті у приміщенні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9, у присутності ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_14 для обговорення питання передачі неправомірної вигоди, дій, які повинні бути вчинені службовими особами СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в інтересах останнього під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015230000000055, та інших обставин.

Під час цієї зустрічі ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що на вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_13 , грошові кошти в сумі 974 000 гривень та 109 000 доларів США 23.12.2015 Шевченківським районним судом м. Києва накладено арешт, пообіцяв ОСОБА_14 , що, крім вчинюваних дій у його інтересах під час досудового розслідування, здійснить вплив на прийняття рішень службовими особами прокуратури та суду. Зокрема, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , 20.04.2016 запевнив ОСОБА_14 , що вчинить влив на прийняття рішень прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32015230000000055, та інших працівників прокуратури з метою прийняття ними необхідних рішень у межах своєї компетенції, згоди із правовою кваліфікацією дій ОСОБА_14 та інших за раніше обумовленими статтями КК України, підписання та затвердження обвинувального акта, а також його скерування у Святошинський районний суд м. Києва. Після цього ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , надав ОСОБА_14 . обіцянку здійснити вплив на суддю Святошинського районного суду м. Києва, що буде здійснювати розгляд кримінального провадження № 32015230000000055, з тією метою, щоб останній під час постановлення вироку у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України, прийняв рішення про скасування арешту та повернення вилучених грошових коштів.

При цьому ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_14 , що сума грошових коштів, які мають бути передані йому, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 як неправомірна вигода за прийняття ними рішень на стадії досудового розслідування та за вплив на прийняття рішень службовими особами прокуратури й суду, не є остаточною і може становити від 35 000 до 40 000 доларів США.

У подальшому ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14 , що згідно із вказівками ОСОБА_7 , передачу неправомірної вигоди в сумі 36 000 доларів США він повинен здійснити до початку судового розгляду кримінального провадження № 32015230000000055. Інформацію про спосіб передачі неправомірної вигоди ОСОБА_14 отримає від іншого співучасника - ОСОБА_9 .

ОСОБА_9 , виконуючи відведену йому роль пособника, перебуваючи у своєму адвокатському офісі за адресою: АДРЕСА_10 , отримав обумовлену раніше частину неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США від ОСОБА_14 , після чого запевнив останнього, що він діє відповідно до раніше досягнутих домовленостей із службовими особами СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Взамін отриманої від ОСОБА_14 частини неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США ОСОБА_9 вручив останньому підписаний договір про надання адвокатських послуг, в якому особисто письмово зазначив про факт отримання попередньої оплати в розмірі 250 000 гривень.

IV.Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Показання обвинувачених під час судового розгляду

Обвинувачений ОСОБА_7 показав, що з 01.06.2012 займав посаду начальника слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, керував двома відділами, у його підпорядкуванні знаходились близько 16 слідчих, має спеціальне звання полковник податкової міліції. Кримінальне провадження № 32015230000000055 у провадження слідчого управління надійшло з іншої області, старшим слідчим був визначений ОСОБА_8 . У грудні 2015 була проведена «реалізація» - обшуки, вилучені речі і документи були проаналізовані та на підставі цього зроблений висновок про незаконну роботу так званого конвертаційного центру, за допомогою якого підприємства мінімізували сплату ПДВ, під керівництвом ОСОБА_14 . При цьому ОСОБА_17 спілкувався з клієнтами, ОСОБА_18 займався підшукуванням «фунтів» (малозабезпечених осіб, яких призначали керівниками фіктивних підприємств), перереєстрацією та нотаріальним оформленням підприємств на своїх людей, ОСОБА_19 перевозив кошти і забезпечував охорону ОСОБА_17 . При обшуку у квартирі ОСОБА_17 була вилучена значна сума грошових коштів, гроші знайшли в різноманітних схованках, навіть в унітазі. Слідство ініціювало перевірки підприємств, які за допомогою конвертаційного центру мінімізували податки. Проте було два підприємства - ТОВ «Проспектс Україна» та ТОВ «Кийбуд Альянс», які підтвердили, що користувалися послугами конвертаційного центру та відшкодували збитки. Тому було прийнято рішення в цій частині направити справу в суд, щоб швидко отримати вирок по ОЗГ та прискорити проведення перевірок по іншим підприємствам. З травня 2016 року у кримінальному провадженні № 32015230000000055 було визначено процесуальне керівництво за прокуратурою міста Києва, та матеріали були направлені до ГПУ для погодження висновку про наявність ОЗГ. Ця справа знаходилася на контролі не тільки ГПУ, а і інших органів, тому домовлятися з фігурантами про конкретну кваліфікацію було неможливо, тим більше, що остаточне рішення про кваліфікацію робить процесуальний керівник - прокурор. Категорично ствердив, що з ОСОБА_17 ні про що не домовлявся і не міг домовлятися в тому кримінальному провадженні. Кошти, вилучені в останнього, не могли бути йому повернуті за вироком суду, а підлягали конфіскації в дохід держави. Підтвердив, що дійсно був зацікавлений у тому, щоб справа швидко закінчилася вироком суду, і з цією метою тричі запрошував ОСОБА_17 до себе в кабінет для відповідних розмов, при цьому міг дещо прикрасити ситуацію, схитрувати, використовуючи певну методику, адже грати в гру не заборонено законом. Однак не мав наміру спонукати ОСОБА_17 до якихось неправомірних дій, а бажав лише покращити показник з розкриття незаконної діяльності ОЗГ та швидко отримати результат - обвинувальний вирок суду. Певні ролі ОСОБА_17 та його товаришам ніхто не нав`язував, вони самі все прекрасно знали, що незаконно робили, це видно навіть з їхніх показань у судовому засіданні Святошинського районного суду, коли ОСОБА_17 назвав навіть свій відсоток (прибуток) з конвертаційної діяльності. Із ОСОБА_20 та ОСОБА_21 був незнайомий, з ними не спілкувався взагалі. Про адвоката ОСОБА_22 чув від свого підлеглого ОСОБА_162, який раніше працював у одному кабінеті із таким слідчим, а потім слідчий ОСОБА_22 став адвокатом і в інтересах ОСОБА_17 подавав клопотання до суду про скасування арешту з майна.

Обвинувачений ОСОБА_9 показав, що до нього звернувся його знайомий ОСОБА_23 із проханням поспілкуватися з ОСОБА_17 , щоб допомогти останньому у знятті через суд арешту з вилучених у нього при обшуку коштів. При цьому ОСОБА_21 пояснив, що ОСОБА_17 заборгував значну суму коштів серйозним людям і власне ОСОБА_21 , тому він був зацікавлений у вирішенні проблем ОСОБА_17 . Було декілька зустрічей у районі метро Шулявка в ресторанах або торгових центрах. Вважає, що ОСОБА_21 брав із собою ОСОБА_20 на зустрічі, щоб дії ОСОБА_21 не були розцінені як вимагання. Усю інформацію по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_17 надавав ОСОБА_25 . ОСОБА_20 розпитував ОСОБА_17 про деталі та згодом зрозумів, що мова йшла про роботу конвертаційного центру. ОСОБА_20 не хотів цим займатися безоплатно, у свою чергу ОСОБА_17 на зустрічах казав, що йому адвокат не потрібний, проте ОСОБА_21 наполягав на подальшому спілкуванні та допомозі ОСОБА_17 . Надалі ОСОБА_17 запросив ОСОБА_20 у судове засідання та пообіцяв сплатити гонорар, і дійсно привіз 10 тисяч доларів США. ОСОБА_20 вписав ці гроші в додаток до договору правової допомоги та пішов знайомитися зі справою. Потім у судовому засіданні Святошинського районного суду 20.07.2016 ОСОБА_20 побачив, що ОСОБА_17 тепло спілкується з прокурором, при цьому до порад ОСОБА_20 не прислухається, тому прийняв рішення розірвати договір правової допомоги і повернути назад гроші. Із ОСОБА_26 був незнайомий та зі ОСОБА_27 поза межами надання матеріалів для ознайомлення не спілкувався.

Обвинувачений ОСОБА_8 показав, що з січня 2013 року був слідчим, а з лютого 2015 року старшим слідчим слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, і його безпосереднім начальником - керівником ІІ відділу була ОСОБА_28 З 2018 має спеціальне звання майор податкової поліції. У квітні 2015 з Херсонського управління податкової поліції було передано за підслідністю кримінальне провадження № 32015230000000055, оскільки ТОВ «Альтум» було зареєстроване в Шевченківському районі міста Києва. До 08.11.2015 був у складі слідчої групи, яка здійснювала досудове розслідування, а після цієї дати - старшим групи слідчих. Слідчий ОСОБА_29 , який спочатку розслідував кримінальне провадження, у червні 2015 перекваліфікував з ч. 1 ст. 212 на ч. 3 ст. 212 КК України, але розмір збитків був встановлений на підставі просто аналітичного дослідження. Процесуальним керівником був прокурор районної прокуратури ОСОБА_30 , і усі дії у кримінальному провадженні з ним погоджувалися. Ця справа стояла на контролі районної прокуратури та ГСУ фінансових розслідувань ДФС у місті Києві, і ОСОБА_27 туди подавав звіти щомісячно. Прогнозувалося викриття конвертаційного центру, у справі фігурували ОСОБА_17 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 . У грудні 2015 року були проведені обшуки, була вилучена тіньова документація, яка вказувала на незаконну діяльність, на те, що 22 вигодонабувачів скористалися послугами конвертаційного центру. ОСОБА_27 особисто, разом із іншим слідчим ОСОБА_31 вилучав грошові кошти у квартирі ОСОБА_17 , при цьому вилучили 109 тисяч доларів США та 974 тисячі грн, а в автомобілі ОСОБА_19 вилучили 453 тисячі грн. Ці кошти були арештовані судом і 25.01.2016 передані до бухгалтерії для поміщення на депозитний рахунок. Після того, як справа на заслуховуванні у слідчому управлінні або у прокуратурі району була віднесена до категорії «викритий конвертаційний центр», звіти вже по ній подавав щотижнево. Після чотирьох місяців досудового розслідування стало питання наявності якогось результату. Тому було прийнято рішення по двом підприємствам, по яким податкові перевірки вже були проведені, направити в суд із трьома підозрюваними (хто саме прийняв рішення відносно саме цих трьох підозрюваних, не пам`ятає, але незаконна діяльність ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 випливала із доказової бази). У червні 2016 року відбулася зміна процесуального керівництва, і прокурор ОСОБА_32 прийняв рішення скеровувати справу до Святошинського районного суду м. Києва. ОСОБА_27 у розмовах із ОСОБА_17 згадував прізвище адвоката ОСОБА_22 , тому що цей адвокат подавав клопотання до суду в інтересах ОСОБА_17 про скасування арешту з майна, і саме з ним ОСОБА_27 зустрічався в суді. ОСОБА_20 він не знав до 21.06.2016 - до того, як адвокат ОСОБА_20 прийшов для процесуальної дії з ОСОБА_17 та на підтвердження своїх повноважень надав договір про надання правової допомоги, який вони підписували на І поверсі у приміщенні слідчого управління. ОСОБА_17 водив до службового кабінету ОСОБА_26 для їх спілкування, щоб виключити помилки з боку слідчого ОСОБА_27 , який вважає себе недосвідченим у цій категорії справ. ОСОБА_26 у цьому кримінальному провадженні давав ОСОБА_27 усні вказівки, які останній сприймав як обов`язкові для себе та не міг їх ігнорувати. Випадків, коли ОСОБА_27 був би незгодний зі змістом усних вказівок ОСОБА_26 , не було. Усі розмови, що вів ОСОБА_17 про гроші, стосувалися вимагання з нього грошей з боку якогось ОСОБА_33 , ОСОБА_17 постійно скаржився на якісь складні життєві обставини. І сам захотів визнати вину у вчиненні злочину, ніхто його не примушував.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими, винуватість ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні наведеного вище злочину доведена зазначеною в цьому розділі сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, які суд визнав належними і допустимими, на підставі яких встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Щодо суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України

ОСОБА_7 20.04.2016 приступив до роботи на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 20.04.2016 № 1502-о «Про переведення та призначення працівників податкової міліції». До цього із 23.01.2015 обіймав цю ж посаду згідно з наказом ГУ ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України № 48-о від 23.01.2015. Має спеціальне звання підполковника податкової міліції із 01.08.2013 (т. 25 а. 9, 10, 15).

Наказом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.05.2016 № 351 затверджено Положення про Слідче управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. У Положенні зазначено, що Слідче управління фінансових розслідувань є самостійним структурним підрозділом ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві і забезпечує у межах своїх повноважень всебічне, повне і неупереджене проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, що перебувають у провадженні управління (п. 1.1.). До складу слідчого управління входять перший відділ та другий відділ розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (п. 1.4), та передбачені основні завдання і функції (глава 2), зокрема щодо керівництва структурним підрозділом, проведення в межах наданих законом повноважень оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та заходів щодо відшкодування завданих державі збитків. Також Положення визначає повноваження та права начальника слідчого управління (глави 3, 4) (т. 25 а. 22, 23-38).

Зазначені посади, які обіймав обвинувачений ОСОБА_7 у період вчинення злочину, є посадами керівника структурного підрозділу органу державної влади. У зв`язку із цим відповідно до примітки 2 до статті 368 КК України ОСОБА_7 для цілей кваліфікації діяння за цією статтею є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

ОСОБА_8 29.04.2016 переведений на посаду старшого слідчого другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України від 29.04.2016 № 465-о шляхом переведення у порядку просування по службі з посади слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яку обіймав із 02.02.2015 згідно із наказом ГУ ДФС у м. Києві № 66-о від 02.02.2015. Має спеціальне звання старшого лейтенанта податкової міліції із 02.02.2015 (т. 25 а. 62, 63, 67). У зв`язку із цим відповідно до примітки 2 до статті 368 КК України ОСОБА_8 як слідчий органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України, підпункт 4 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України (затверджене постановою КМУ 21.05.2014 № 236)), для цілей кваліфікації діяння за цією статтею є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

ОСОБА_9 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5237/10, видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області № 17 від 08.10.2014, про що зазначено у листі КДКА Київської області № 453 від 23.08.2016 (т. 25 а. 89). Відповідно до положень ст. 18, 26 КК України ОСОБА_9 не має ознак спеціального суб`єкта кримінального правопорушення або службової особи та є суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 18 КК України), який спільно з іншими обвинуваченими взяв участь у вчиненні злочину.

Норми статті 29 КК України регулюють питання кримінальної відповідальності співучасників. Зокрема, перше речення частини третьої цієї статті визначає, що ознаки, які характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться в вину лише цьому співучасникові. У зв`язку із цим, оскільки лише ОСОБА_7 та ОСОБА_8 характеризуються належністю до службових осіб, які займають відповідальне становище, то при кваліфікації вчиненого обвинуваченими як співучасниками така кваліфікуюча ознака (передбачена ч. 3 ст. 368 КК України) як вчинення діяння особою, яка займає відповідальне становище, ставиться у вину лише вказаним виконавцям, а ОСОБА_9 як пособнику не інкримінується.

Показання свідків

Свідок ОСОБА_14 , допитаний під час судового розгляду за клопотанням прокурора, показав, що у 2016 році він займався підприємницькою діяльністю - надавав послуги з розробки програмного забезпечення та бухгалтерські послуги. Було відкрито кримінальне провадження, в рамках якого були проведені обшуки в його помешканні та вилучені грошові кошти, техніка. Протягом приблизно одного місяця свідок за допомогою своїх адвокатів ( ОСОБА_22 та інших) намагався повернути вилучене майно законним шляхом («ходили по судах»), але безрезультатно. Його весь час викликали на допити до податкової поліції та натякали, що можна по-доброму вирішити цю ситуацію. Цими обставинами він поділився із своїм знайомим ОСОБА_34 (якому свідок був винен гроші), а той у свою чергу познайомив із адвокатом ОСОБА_20 , організувавши їм зустріч. Із останнім свідок зустрічався в різних місцях, зокрема в торговому центрі «Мармелад», що розташований біля місця проживання свідка в Солом`янському районі м. Києва. У адвоката ОСОБА_20 були зв`язки в податковій поліції та свідок вважає, що він діяв як посередник між співробітниками податкової поліції та свідком. Коли свідок познайомився із ОСОБА_20 , той вже був обізнаний щодо усіх обставин. У свідка склалося враження, що адвокат спілкується зі співробітниками податкової поліції. Надалі, коли співробітники податкової поліції підтвердили участь ОСОБА_20 в цій справі як адвоката, свідок був вже з ним знайомий, і все склалося як єдине ціле. ОСОБА_20 повідомив, що працівники ДФС готові на розмову.

Уся інформація з податкової поліції передавалася свідку через адвоката ОСОБА_20 . Так, ОСОБА_20 передав інформацію, що свідок має внести певну грошову суму, і якби вніс її раніше, то було би значно легше вирішити ситуацію. Після чого свідок подав заяву до НАБУ шляхом вкидання у скриньку раніше написаної вдома чи в офісі заяви. Далі через деякий час (свідок точно не пам`ятає чи в цей чи на наступний день) детективи зв`язалися із свідком і його викликали у НАБУ. Там сказали, що перед кожною зустріччю з працівниками податкової поліції свідок має ставити їх до відома. Декілька разів перед зустрічами свідок приїжджав до НАБУ і йому давали речі, які мав одягати на таку зустріч. На запитання сторони захисту відповів, що працівники НАБУ не просили свідка натискати якісь кнопки на обладнанні; до дня подачі заяви в НАБУ із детективами ніяких дій не погоджував і не отримував він них вказівок.

У ДФС свідок зустрічався із слідчим ОСОБА_27 і начальником ОСОБА_26 у кабінеті останнього. У свідка склалося враження, що слідчий ОСОБА_27 був людиною, яка самостійно не приймала рішення, проте вони із ОСОБА_26 говорили одне й теж.

Податкова поліція поставила свідку умову, що він разом із ОСОБА_18 , ОСОБА_19 має визнати вину у кримінальному провадженні та надати неправомірну вигоду в сумі близько 35-40 тисяч доларів США, при цьому супроводжувати його має адвокат ОСОБА_20 . Це був єдиний короткий шлях закриття цього питання. Хто конкретно озвучив вимогу, не пам`ятає. Яку точно суму називали, теж не пам`ятає, оскільки було багато зустрічей, розмов, і сума постійно змінювалася та змінювалися варіанти шляхів повернення вилучених при обшуку грошових коштів. У податковій поліції йому пояснювали в загальному за схемою «Якщо…то…». Гарантували рішення суду про повернення вилучених коштів. Але для цього потрібно було, щоб свідка і його товаришів визнали винуватими із призначенням покарання у вигляді штрафу. У свідка склалося враження, що цей процес був як мирова угода. Надалі свідка познайомили із прокурором, і останній підтвердив, що санкція статті не передбачала покарання у вигляді конфіскації майна.

У кабінетах ДФС прямо зі свідком не говорили, а лише натяками, більш детально йому розповідав ОСОБА_20 . При цьому суми постійно змінювалися. Оскільки адвокат ОСОБА_20 радив свідку не йти на прямий контакт з «податківцями», свідок підозрював, що той має свій власний інтерес. Свідок вважає, що адвокат ОСОБА_20 передавав йому інформацію із завищеною сумою (наприклад, спочатку озвучував цифру 70 тисяч доларів США), у зв`язку з чим свідок задавав запитання щодо розміру неправомірної вигоди напряму працівникам ДФС. І врешті-решт слідчим ОСОБА_27 йому було це підтверджено.

Свідок вів перемовини із співробітниками ДФС, сподіваючись якось обернути ситуацію на свою користь. Оскільки в нього не було іншого виходу: в нього вилучили усю техніку і всі грошові кошти, внаслідок чого він не міг працювати.

Свідок неодноразово говорив співробітникам ДФС, що в нього немає коштів, всі його кошти арештовано, тому можливо виникло це питання із авансом у сумі 10 тис. доларів. Хто саме повідомив про таку суму, свідок не пам`ятає, але цей аванс точно був частиною загальної раніше озвученої суми, решту якої мав віддати після рішення суду. Свідок зрозумів, що ці кошти для працівників податкової поліції, а як вони мають ділити цю суму, свідку невідомо. Аванс мав передати адвокату, що і було зроблено.

До передачі авансу ОСОБА_20 був у судових засіданнях у цій кримінальній справі, а після передачі на наступний день він зателефонував і повідомив що відмовляється від захисту і пропонує забрати кошти назад.

Деталі цих подій пам`ятає не дуже добре, у зв`язку зі спливом часу та отриманим стресом подіями війни в Україні. Вважає, що ОСОБА_21 не брав участь у цих подіях, однак він знав суть спілкування свідка із «податківцями» і думав, як допомогти свідку, надавав поради, а свідок з ним ділився своїми думками.

На запитання сторони захисту щодо використання в розмовах у приміщенні ДФС прізвища адвоката « ОСОБА_22 », свідок повідомив, що навмисно вдавав, що не пам`ятає прізвища ОСОБА_20 , оскільки хотів почути прізвище адвоката від «податківців», щоб впевнитися в їх зв`язку. При цьому свідок був впевнений, що адвокат ОСОБА_22 тут точно не при чому, адже з ним припинив працювати задовго до перемовин з «податківцями».

На запитання суду, для кого призначалася сума неправомірної вигоди, свідок відповів, що для працівників ДФС, а далі як вони ділили цю суму, свідку невідомо. У процесі розмов зазначалося, що гроші мають бути надані і в прокуратуру, і в суд, але чітко скільки коштів кому буде надано, йому ніхто не казав. Свідок прагнув розібратися хоча б у точному розмірі суми неправомірної вигоди, на яку погоджувалися «податківці».

Свідок ОСОБА_35 , допитаний під час судового розгляду за клопотанням прокурора, показав, що у 2015-2016 роках був прокурором у відділі нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю у прокуратурі м. Києва, здійснював процесуальне керівництво у провадженнях з ознакою вчинення організованою злочинною групою, злочинною організацією, бандитизму, у тому числі у кримінальному провадженні № 32015230000000055. Такі справи знаходяться на контролі в Генеральній прокуратурі. Перед тим, як відділ прокуратури прийняв цю справу до процесуального керівництва, начальник слідства ОСОБА_26 і слідчий ОСОБА_27 доповідали на нараді по кваліфікації, повідомили, що особи визнають вину, у тому числі і у складі організованої злочинної групи.

На момент, коли він став процесуальним керівником у цьому Кримінальному провадженні, вже було повідомлено про підозру за погодженням прокурора району, зібрані усі докази та накладені арешти на майно. Після цього свідок підписав змінене повідомлення про підозру (доповнили кваліфікацію лише ч. 3 ст. 28 КК України, а кількість епізодів та обсяг підозри не змінювали у порівнянні із первісною підозрою), та справу направили до Святошинського районного суду м. Києва. Тобто під час його процесуального керівництва ніяких слідчих дій у цьому кримінальному провадженні не проводилося.

Первинна підозра і змінена були щодо трьох осіб - ОСОБА_17 , ОСОБА_19 і ще однієї особи, прізвище якої не пам`ятає. Перед зміною підозри він приїздив до начальника слідства ОСОБА_26 і зустрічався там із усіма трьома підозрюваними, щоб переконатись, що вони дійсно визнають вину, що їх не примушували до цього, що вони розуміють наслідки, хто і що вчиняв, чи згодні на міру покарання, передбаченого санкціями статей, чи можуть сплатити штраф. Усі підозрювані підтвердили інформацію слідчого, що особи визнають вину і що тиску на них не було. Зрозумів, що в суді проблем не повинно бути і вони закінчать її максимально швидко та отримають обвинувальний вирок. У суді справа розглядалася у скороченому порядку, у судових дебатах свідок як прокурор просив призначити штраф, а речові докази, на які накладено арешт, просив звернути в дохід держави як майно, здобуте злочинним шляхом. Суд ухвалив обвинувальний вирок, але не вирішив долю речових доказів у кримінальному провадженні. Тому після вироку свідок подав суду клопотання про вирішення долі речових доказів. Районний суд ухвалою вирішив конфіскувати речові докази в дохід держави, а апеляційний суд прийняв рішення повернути власникам. Речовими доказами були грошові кошти (пригадує, що було близько 100 тис. доларів США і можливо ще щось), картки, мобільні телефони. Обвинувачення не констатувало завдання збитків, а було ухилення від сплати податків, на яку суму не пам`ятає. Суми податків, на які було ухилення, сплатили (відшкодували) контрагенти, і у справі були відомості про відшкодування таких сум державі.

На запитання сторони захисту свідок заперечив, що йому будь-хто, у тому числі ОСОБА_7 , слідчий ОСОБА_27 , пропонували неправомірну вигоду або впливали іншими методами на відповідну кваліфікацію обвинувачених у кримінальному провадженні № 32015230000000055 та/або направлення обвинувального акта саме до Святошинського районного суду м. Києва. Адвоката ОСОБА_9 свідок не пам`ятає і не знає, як він виглядає.

Також свідок повідомив, що на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому свідок допитується, йому говорили детективи повернути речові докази власникам, на що свідок відповів, що він як прокурор по КПК України не має повноважень скасовувати арешт майна, це може зробити лише суд.

Свідок ОСОБА_16 , допитаний під час судового розгляду за клопотанням прокурора, показав, що є двоюрідним братом ОСОБА_14 .

У 2015-2016 роках він був безробітним, займався рекламою у соціальних мережах та допомагав своєму двоюрідному брату ОСОБА_14 щось відвести-привезти, подати документи на реєстрацію тощо.

Десь у січні-лютому 2016 року йому стало відомо зі слів ОСОБА_14 , що останньому запропонували повернути вилучені в нього ( ОСОБА_17 ), його сестри ОСОБА_13 грошові кошти у сумі приблизно 100 тис. доларів США, 1 млн грн, техніку, інші речі - через адвоката ОСОБА_20 за надання неправомірної вигоди в сумі близько 80 тис. доларів США. ОСОБА_17 повідомив, що звертається до правоохоронних органів з цього приводу. Зі слів ОСОБА_17 , адвокат ОСОБА_20 має бути посередником між ОСОБА_17 і працівниками податкової служби в питанні надання такої неправомірної вигоди. ОСОБА_17 повідомив правоохоронні органи про вимагання у нього неправомірної вигоди за повернення вилучених матеріальних цінностей та коштів.

Також ОСОБА_17 попросив, щоб він ( ОСОБА_18 ) і ОСОБА_15 взяли на себе вину в тому, що брали участь у певних справах, за що мають понести в суді покарання у виді штрафу. Від слідчого відділу податкової служби Шевченківського району м. Києва було отримано запевнення, що таким чином після суду будуть повернуті арештовані кошти і майно. Зі слів ОСОБА_17 , від слідчого відділу податкової служби були умови, що у кримінальному провадженні має бути група осіб - троє, яка за попередньою змовою вчинили діяння, щоб була певна кваліфікація. Також із свідком зустрічались працівники НАБУ, які пояснили, що потрібно підписати документи, що він негласно братиме участь у цьому, щоб виявити факти корупції в державних органах. За таких обставин він погодився на прохання ОСОБА_17 . Хоча свідок не вчиняв неправомірних дій, за які був притягнутий до кримінальної відповідальності. На час, коли погодився на прохання ОСОБА_17 і брав на себе вину у вчиненні кримінальних правопорушень, то вже від ОСОБА_17 чув суму неправомірної вигоди у 30 тис. доларів США, на той момент вже були підписані документи про співпрацю в НАБУ.

Щодо адвоката ОСОБА_20 повідомив, що у податковій ОСОБА_20 був присутній в якості його захисника, але договір підписали тільки після першої зустрічі і візиту до слідчого ОСОБА_27 . ОСОБА_20 вперше побачив, коли із ОСОБА_17 , і можливо ОСОБА_19 , прийшли до податкової до слідчого ОСОБА_27 , - у фойє приміщення податкової, біля чергового працівника на вході. Можливо ще була одна зустріч у податковій, коли потім поїхали в офіс ОСОБА_20 на АДРЕСА_21.

Свідок не пригадує, щоб із ОСОБА_20 обговорював свої дії, поведінку у кримінальному провадженні у слідчого, у суді. Всю інформацію про кримінальне провадження, про необхідність визнання вини, підписання підозри, згоди на скорочену процедуру в суді, він отримував від ОСОБА_17 .

Із повідомленням про підозру та матеріалами кримінального провадження він знайомився, розумів, у чому його підозрювали/обвинувачували. Стосовно вилучених речей і коштів бачив документи щодо визнання їх речовими доказами.

Спілкування зі слідчим ОСОБА_27 було нормальним, свідок знайомився із матеріалами провадження, підписував якісь документи, які йому слідчий давав, бо його ОСОБА_17 просив підписувати те, що йому будуть давати. На допиті він відповідав на запитання про дату народження, освіту, тобто анкетні дані. Але не пам`ятає, чи його запитував слідчий про конкретні обставини кримінальних правопорушень. Такі ТОВ, як « Кийбуд Альянс » і « Проспектс Україна », йому не відомі.

ОСОБА_26 він побачив у приміщені на АДРЕСА_9, коли після бесіди у кабінеті ОСОБА_27 свідок, ОСОБА_17 і ОСОБА_19 прослідували за ОСОБА_27 у кабінет ОСОБА_26 . Там ще був ОСОБА_37 - прокурор у тій справі. Прокурор запитав у них, чи розуміють, що їм інкримінують, що вони нестимуть відповідальність, чи визнають вину, чи згодні йти по скороченій процедурі. Це тривало кілька хвилин. Прокурор не ставив конкретних питань щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Щодо них кримінальне провадження закінчилось обвинувальним вироком, був призначений штраф близько 50 тис. грн, який свідок виплатив та потім йому ОСОБА_17 компенсував.

Судовий розгляд був у Святошинському райсуді м. Києва, голова суду ОСОБА_38 вів це провадження. У суді розгляд відбувався за скороченою процедурою.

Напередодні одного із судових засідань ОСОБА_17 передав частину коштів, які з його слів, попросила «податкова». Після передачі коштів, почались арешти, процесуальні дії представниками НАБУ.

Свідок ОСОБА_39 , допитаний під час судового розгляду за клопотанням прокурора, надав показання, що ОСОБА_40 є його кумом, з ним разом навчались у Академії державної податкової служби України на факультеті податкової міліції, але на різних курсах, проживали в одному будинку по сусідству. У 2016 року ОСОБА_40 працював у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на посаді керівника підрозділу з розслідування злочинів у сфері економіки. Свідок із ОСОБА_162 підтримує дружні відносини, дружать сім`ями, проводять спільно час. У 2016 року свідок хотів стати адвокатом після звільнення з міліції, тому міг спілкуватися з ОСОБА_162 з приводу того, як треба вести себе в тій чи іншій ситуації. Думає, що таке спілкування не стосувалось кримінальних проваджень, які розслідувались СУ ДПІ у Шевченківському районі. Обговорювались конкретні ситуації, обставини та як у них діяти, процедурні моменти.

З ОСОБА_20 знайомий з 2015 року, у 2016 році мав намір стати його помічником, тому міг спілкуватися з ним з приводу конкретних справ ОСОБА_20 . Зокрема ОСОБА_9 хотів почути його думку як колишнього співробітника про те, як краще діяти в конкретній ситуації. ОСОБА_20 із ним спілкувався/консультувався щодо практичних аспектів у кримінальних провадженнях щодо конвертаційних центрів, відстеженням, документуванням діяльності яких свідок займався в період роботи у міліції до 2015 року.

Телефонний номер НОМЕР_28 належав і досі належить йому, він ним користується. Із ОСОБА_20 спілкувались по телефону і обмінювались повідомленнями у месенджерах.

У судовому засіданні свідку був пред`явлений протокол НСРД № 19/5752 від 22.08.2016 щодо ОСОБА_41 (протокол т. 27 а. 70-107) в частині розмов ОСОБА_42 і ОСОБА_20 ; свідок повідомив, що не пам`ятає, яких саме справ стосувались ці розмови. Заперечив розмови із ОСОБА_162 про будь-які неправомірні дії; свідку невідомо про участь ОСОБА_20 у вимаганні неправомірної вигоди, про факти надання ОСОБА_20 правової допомоги ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Суть кримінального провадження № 32015230000000055 щодо обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 йому не відома і він із ОСОБА_20 щодо цього провадження не спілкувався.

Свідок ОСОБА_43 , допитаний під час судового розгляду за клопотанням прокурора, показав, що у 2016 році працював у центральному апараті Департаменту захисту економіки Національної поліції України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах. У цьому кримінальному провадженні № 52016000000000064 можливо виконував доручення слідчого на встановлення анкетних даних конкретних осіб, а доручення на проведення негласних слідчих розшукових дій не пам`ятає, щоб виконував. Повідомив, що слідчий з будь-якого правоохоронного органу може надавати доручення оперативним працівникам на проведення негласних слідчих розшукових дій разом з ухвалою слідчого судді. Документи, які направляють слідчий, детектив до оперативного підрозділу, направляються на ім`я керівника підрозділу, а не конкретного оперуповноваженого, конкретного виконавця визначає керівник підрозділу. Відомості про форми і методи проведення оперативним підрозділом негласних слідчих розшукових дій є інформацією з обмеженим доступом, тому він не може її розголошувати. Розповів про такий порядок, що діяв на час його служби. Слідчий делегує свої повноваження оперативним працівниками шляхом надання доручення. Виконуючи визначені слідчим у межах доручення повноваження на проведення слідчих дій, оперативний працівник може або сам проводити ці дії, або залучати як спеціалістів зі спеціальними (специфічними) знаннями відповідних підрозділів. Для залучення спеціалістів оперативний працівник складає завдання. Оперативно-технічні працівники можуть проводити спостереження за особою, місцем, річчю, оперативно-технічні заходи. Після виконання заходів, визначених у завданні, виконавці повертають оперативному працівнику матеріальний носій інформації із результатами здійснення негласних слідчих розшукових дій, та на підставі ознайомлення з цими матеріалами оперативний працівник (який визначений керівником як виконавець доручення) складає протокол.

Якщо прокурор, слідчий працює не в Національній поліції України, а в іншому органі, вони можуть самі звернутись до оперативно-технічного підрозділу із завданням на здійснення негласних слідчих розшукових дій. Для залучення оперативно-технічного підрозділу він складає окреме завдання на кожен захід, який потрібно виконати, в одному примірнику. Ці завдання можуть направлятись без долучення до них ухвали.

Свідку продемонстрована ухвала слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області від 11.03.2016 щодо ОСОБА_8 (т. 26 а. 166-167) - штампи на задній частині ухвали наявні штампи вхідної кореспонденції : один штамп - 13 НПУ Додаток до вх. № 164 т/13 від 22.03.2016, другий штамп - 17 НПУ вх. № 591т від 25.03.2016. Свідок зазначив, що перший штамп позначає, що ухвала надійшла в РСО і була зареєстрована як додаток до якогось вхідного документу від 22.03.2016 вх. № 164 т/13. Другий штамп, можливо, позначає надходження цієї ухвали до іншого підрозділу. Хто саме проставляє ці вхідні штампи, не може сказати. Наявність цих штампів може вказувати на надходження ухвали для виконання до підрозділу НПУ. Підрозділ якого органу (НПУ чи СБУ) буде здійснювати НСРД, визначається дорученням слідчого.

Отримання на виконання ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій, ознайомлення з ними відбувається лише в режимно-секретному відділі і після того вже проводяться негласні слідчі розшукові дії.

Пояснив, що при проведенні негласних слідчих розшукових дій для оперативного працівника не має значення наявність чи відсутність на ухвалі штампів вхідної реєстрації, а виконання відбувається лише в межах ухвали слідчого судді.

Свідок ОСОБА_44 , допитаний під час судового розгляду за клопотанням прокурора, показав, що до осені 2016 року працював заступником начальника слідчого управління фінансових розслідувань - начальником першого відділу СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, тобто був заступником ОСОБА_7 . У структурі слідчого управління було два відділи: перший, який він очолював, та другий відділ. Начальник другого відділу був підпорядкований йому як заступнику начальника слідчого управління. Слідчий ОСОБА_8 працював у другому відділі та не був у його прямому (безпосередньому) підпорядкуванні. Із ОСОБА_45 підтримують дружні стосунки- і на 2016 рік, і до тепер. У 2016 році у провадженні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві була справа, у якій організатором був ОСОБА_17 . Було викрито діяльність «конвертаційного центру», організатором якого був ОСОБА_17 . З ним було задіяно ще 2 чи 3 особи в діяльності цього центру. За погодженням із прокуратурою м. Києва особам було оголошено про підозру та направлено до суду. Прокурор був із прокуратури м. Києва, бо в цій прокуратурі був спеціальний відділ для справ із кваліфікуючою ознакою організована група. Слідчим по цьому провадженню був ОСОБА_8 . Зі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 цю справу обговорював, у зв`язку з виконанням своїх обов`язків по посаді, бо справа була на контролі в ГПУ, у них проводились наради, заслуховування як у середині управління, так і в прокуратурі міста.

Із Глушком кримінальне провадження щодо ОСОБА_17 не обговорював.

Йому не відомо, чи спілкувався ОСОБА_46 із ОСОБА_9 , останнього особисто не знає.

У судовому засіданні свідка ознайомили із протоколом НСРД від 22.08.2016 № 19/5750 у т. 28 а. 32 - розмовою за 10.06.2016 о 08:19 між ОСОБА_47 та ОСОБА_48 ; розмовою за 21.06.2016 об 11:28 між ОСОБА_47 та ОСОБА_48 (згадується юрист ОСОБА_49 , мова про те, чи приїдуть інші особи на зустріч); розмовою 21.06.2016 о 13:39 ОСОБА_162 зі ОСОБА_27 (про те, що прийшли троє осіб до ОСОБА_27 ); розмовою 12.07.2016 о 20:58 ОСОБА_162 із ОСОБА_48 - свідок не зміг пояснити, про що були ті розмови, про якого ОСОБА_50 , про яких осіб чи події йшлося, що возив і що поміняв та про що «в ефір не потрібно говорити», оскільки пройшло багато років і вже не пам`ятає.

Свідка ознайомили із протоколом НСРД від 23.08.2016 у т. 28 а. 41 - розмовою 04.07.2016 12:24, 04.07.2016 12:26 між ОСОБА_162 та ОСОБА_26 щодо судового засідання по їхній ОЗГ на 08.07.2016 в судді ОСОБА_51 - свідок не пригадує, про яку справу йшла мова, чи стосувалась розмова провадження по обвинуваченню ОСОБА_17 , не знає, чи « ОСОБА_52 », якому запропонував зателефонувати, є суддею ОСОБА_53 чи іншою особою. Суддю ОСОБА_51 він особисто не знав і з ним не спілкувався. У розмові 04.07.2016 під проханням ОСОБА_26 «щоб хоча б призначили до розгляду», мабуть йшлося про те, щоб суд прийняв справу і не повернули по формальним підставам. Вони могли відслідковувати інформацію щодо руху справи в суді, щоб її почали розглядати і не повернули.

Він особисто не обговорював із ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_20 отримання неправомірної вигоди за кваліфікацію дій ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 за ч. 1 ст. 212 КК України, яка не передбачає конфіскацію майна та/або отримання неправомірної вигоди за зняття арешту із коштів ОСОБА_17 .

Із ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 жодного разу не спілкувався і не був присутній при їх допиті.

Свідок ОСОБА_54 , допитаний під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту, пояснив, що ОСОБА_14 йому рекомендував товариш як особу, яка займається діяльністю по схемі «мінімізації податків» (так званий конвертаційний центр) під дуже вигідний процент, і реально повертає гроші; свідок у свою чергу рекомендував ОСОБА_14 іншим своїм знайомим та поручився за нього. Останні відправили ОСОБА_14 близько 1 млн грн, але той гроші не повернув. У зв`язку з цим ОСОБА_54 був вимушений віддати клієнтам свої гроші близько 6 тисяч доларів та у 2015 році почав вживати заходи до повернення своїх коштів, для чого вирішив побудувати добрі відносини з ОСОБА_14 , став цікавитися його справами. ОСОБА_14 повідомив, що наразі у нього грошей немає, усі його гроші були вилучені при обшуку. При зустрічах із ОСОБА_14 обговорювали кримінальне провадження, той казав, що хоче дати хабар і таким способом закрити свої проблеми. Свідок порекомендував йому свого знайомого адвоката ОСОБА_9 , щоб мати постійно інформацію про те, що відбувається у ОСОБА_14 та повідомив ринкову вартість послуг адвоката для захисту в «конвертаційних» справах, що складала 30-50 % від вартості конфіскованих грошей. Свідку відомо, що адвокат ОСОБА_9 не працює шляхом надання хабарів посадовим особам і що адвокат з ОСОБА_14 уклали договір. Метою допомоги свідка ОСОБА_14 було виключно повернення останнім грошових коштів свідка. У кінцевому рахунку ОСОБА_14 повів себе негідно і «кинув» свідка на гроші.

Свідок ОСОБА_55 , допитана під час судового розгляду за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_9 , пояснила, що з 2021 року є адвокатом адвокатського об`єднання, керівником якого є ОСОБА_9 , а у 2016 році вона ще навчалася і працювала бухгалтером у цьому адвокатському об`єднанні, вела бухгалтерський облік грошових коштів та відображала готівкові доходи у Книзі доходів та витрат. Пам`ятає, що за вказівкою ОСОБА_9 готувала документи для розірвання договору правової допомоги з клієнтом з причини непогодження стратегії захисту і поверталися гроші 250 тисяч гривень. Грошові кошти від клієнтів завжди приймав і у тому випадку віддав клієнту ОСОБА_9 , а вона лише посвідчила розписку про повернення, підготувала необхідні документи і відобразила відповідні відомості у Книзі обліку доходів та витрат. Як виглядали повернуті гроші вона не пам`ятає, в руки їх не брала, суму та формулювання причини розривання договору було вказано у додатковій угоді.

Свідок ОСОБА_56 , допитана під час судового розгляду за клопотанням прокурора, показала, що має із ОСОБА_9 дружні відносини, оскільки товаришує з дружиною останнього. Раніше познайомила ОСОБА_9 зі своїм чоловіком, який працював касиром пункту обміну валют, та ОСОБА_9 звертався до її чоловіка у 2016 році з питань обміну валют. Влітку 2016 року свідка та її чоловіка затримали детективи, проводили обшук в пункті обміну валют, забрали усі наявні гроші і комп`ютер, допитували у НАБУ. У 2016 році свідок користувалася мобільним телефоном з номером НОМЕР_1 . Після пред`явлення свідку протоколу НСРД із розмовою свідка із ОСОБА_9 11.07.2016 (т. 28 а. 30) повідомила, що не пам`ятає з приводу чого така розмова відбувалася.

Свідок ОСОБА_57 , допитаний під час судового розгляду за клопотанням прокурора, показав, що у 2016 році він був оформлений касиром пункту обміну валют у ФК «Абсолют Фінанс» та працював приблизно до 2018 року. У 2016 році дружина познайомила його із ОСОБА_9 , останній приходив міняти валюту декілька разів. Приблизно у липні 2016 року у пункту обміну валют відбувся обшук, за результатами якого вилучили усі гроші (17200 доларів США та грошові кошти в іншій валюті). ОСОБА_9 раніше в цей день приходив для обміну доларів на гривню, приніс близько 14-16 тисяч доларів США, але точно суму не пам`ятає. Оскільки гривні у потрібній кількості не було, на прохання ОСОБА_9 свідок перевірив долари на дійсність ультрафіолетом та виявив, що близько 2 тис. доларів США були із плямами та/або написами, у зв`язку з чим пачку доларів поміняв ОСОБА_9 на пачку нових доларових купюр безкоштовно. Розмова із ОСОБА_9 тривала приблизно 3-4 хвилини; у пункті обміну валют здійснювалося відеоспостереження, яке записувалося на комп`ютер, та цей комп`ютер був вилучений під час обшуку.

Документи та інші докази, досліджені під час судового розгляду:

1.02.03.2016 ОСОБА_14 подав до Національного антикорупційного бюро України заяву про кримінальне правопорушення, у якій повідомив про те, що службові особи Шевченківської податкової міліції з участю адвоката ОСОБА_58 вимагають із нього 20 % від коштів (109 000 доларів США, близько 1 430 000 грн), вилучених під час обшуку в межах кримінального провадження № 32015230000000055 від 17.03.2015 за ч. 3 ст. 212 КК України, що становить 40 000 доларів США, за повернення вилучених і арештованих коштів (т. 17 а. 127-131). Цього ж дня, 02.03.2016, за вказаною заявою ОСОБА_14 відомості про кримінальне правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 368 КК України (у редакції, чинній із 04.06.2014) були зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 52016000000000064 (т. 17 а. 126).

2.02.03.2016 ОСОБА_14 надав детективу НАБУ письмову згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 52016000000000064, у якій зазначив, що йому роз`яснено про заборону провокувати осіб на вчинення злочину при виконанні НСРД. Постановою детектива від 02.03.2016 ОСОБА_14 був залучений до конфіденційного співробітництва у вказаному кримінальному провадженні та до проведення інших негласних слідчих дій строком до 60 діб, з метою отримання під час досудового розслідування відомостей та речей, які мають значення для досудового розслідування кримінального правопорушення (т. 19 а. 1-4). У постанові зазначено про допит ОСОБА_14 як свідка і що він повідомив про осіб - посади, прізвища тих, хто в нього вимагає неправомірну вигоду (т. 19 а. 1-3)

3.06.04.2016 ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 надали детективу НАБУ аналогічні письмові згоди на залучення кожного із них до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 52016000000000064. Постановами детектива від 06.04.2016 вирішено залучити вказаних осіб до конфіденційного співробітництва у вказаному кримінальному провадженні та до проведення інших негласних слідчих дій строком до 60 діб, з метою отримання під час досудового розслідування відомостей та речей, які мають значення для досудового розслідування кримінального правопорушення (т. 19 а. 7,-10, 13-16, 19-22).

4.Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 287т від 11.03.2016 надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 строком на два місяці з моменту винесення ухвали (при цьому далі зазначено, що НСРД проводити терміном з 11.03.2016 по 01.05.2016), зокрема: зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» за абонентським номером НОМЕР_2 ; візуальне спостереження за особою в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження з метою пошуку, фіксації і перевірки відомостей про його особу, поведінку, та тих, з ким він контактує; аудіо-, відеоконтроль особи в місцях її перебування. Ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 689т від 29.04.2016, № 938 від 09.06.2016 надано аналогічні дозволи на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 з термінами проведення НСРД з 29.04.2016 по 10.06.2016 та з 09.06.2016 по 20.07.2016, відповідно (т. 26 а. 166-167, 190-191, 206-207).

Той факт, що абонентський номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 та останній користувався ним в період вчинення злочину, підтверджено відомостями, наявними в протоколі затримання ОСОБА_8 від 27.07.2016 (т. 21 а. 95-98), протоколі НСРД - АК особи від 15.07.2016 № 19/4701 (т. 23 а. 149).

5.Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 288т від 11.03.2016 надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_7 строком на два місяці з моменту винесення ухвали (при цьому далі зазначено, що НСРД проводити терміном з 11.03.2016 по 09.05.2016), зокрема: зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» за абонентським номером НОМЕР_3 ; візуальне спостереження за особою в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження з метою пошуку, фіксації і перевірки відомостей про його особу, поведінку, та тих, з ким він контактує; аудіо-, відеоконтроль особи в місцях її перебування. Ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 688т від 29.04.2016, № 942 від 09.06.2016 надано аналогічні дозволи на проведення НСРД відносно ОСОБА_7 з термінами проведення НСРД з 29.04.2016 по 10.06.2016 та з 09.06.2016 по 20.07.2016, відповідно (т. 26 а. 168-169, 188-189, 214-215).

6.Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 301т від 14.03.2016 надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_14 із терміном проведення НСРД з 14.03.2016 по 01.05.2016, зокрема: зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» за абонентським номером НОМЕР_4 ; візуальне спостереження за особою в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження з метою пошуку, фіксації і перевірки відомостей про його особу, поведінку, та тих, з ким він контактує; аудіо-, відеоконтроль особи в місцях її перебування. Ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 693т від 29.04.2016, № 943 від 09.06.2016 надано аналогічні дозволи на проведення НСРД відносно ОСОБА_14 з термінами проведення НСРД з 29.04.2016 по 10.06.2016 та з 09.06.2016 по 20.07.2016, відповідно (т. 26 а. 172-175, 198-199, 216-217).

7.Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 303т від 14.03.2016 надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_9 із терміном проведення НСРД з 14.03.2016 по 01.05.2016, зокрема: зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» за абонентським номером НОМЕР_5 ; візуальне спостереження за особою в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження з метою пошуку, фіксації і перевірки відомостей про його особу, поведінку, та тих, з ким він контактує; аудіо-, відеоконтроль особи в місцях її перебування. Ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 687т від 29.04.2016, № 937 від 09.06.2016, № 1191т від 19.07.2016 надано аналогічні дозволи на проведення НСРД відносно ОСОБА_9 з термінами проведення НСРД з 29.04.2016 по 10.06.2016, з 09.06.2016 по 20.07.2016 та з 19.07.2016 по 10.09.2016, відповідно (т. 26 а. 180-183, 184-187, 202-205, 220-221).

Той факт, що абонентський номер НОМЕР_5 належить ОСОБА_9 та останній користувався ним в період вчинення злочину, підтверджено відомостями, наявними у файлі «25355_пояснення.doc» (п. 11 цього розділу вироку), протоколах огляду від 12.07.2016 мобільних телефонів ОСОБА_59 та ОСОБА_56 (т. 19 а. 97, 98 - п. 40 цього розділу вироку) у взаємозв`язку із їхніми показаннями у суді про належність їм абонентських номерів, сім-карти із якими були в оглянутих мобільних телефонах.

8.Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 302т від 14.03.2016 надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_60 із терміном проведення НСРД з 14.03.2016 по 01.05.2016, зокрема: зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» за абонентським номером НОМЕР_6 ; візуальне спостереження за особою в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження з метою пошуку, фіксації і перевірки відомостей про його особу, поведінку, та тих, з ким він контактує; аудіо-, відеоконтроль особи в місцях її перебування. Ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 692т від 29.04.2016, № 939 від 09.06.2016 надано аналогічні дозволи на проведення НСРД відносно ОСОБА_41 з термінами проведення НСРД з 29.04.2016 по 10.06.2016 та з 09.06.2016 по 20.07.2016, відповідно (т. 26 а. 176-179, 196-197, 208-209).

9.Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 691 від 29.04.2016 надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_61 із терміном проведення НСРД з 29.04.2016 по 10.06.2016, зокрема: зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» за абонентським номером НОМЕР_7 ; візуальне спостереження за особою в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження з метою пошуку, фіксації і перевірки відомостей про його особу, поведінку, та тих, з ким він контактує; аудіо-, відеоконтроль особи в місцях її перебування. Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області № 941 від 09.06.2016 надано аналогічний дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_62 з терміном проведення НСРД з 09.06.2016 по 20.07.2016 (т. 26 а. 194-195, 212-213).

На підставі зазначених ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області орган досудового розслідування мав право здійснювати контроль за спілкуванням зазначених у них осіб, спостереження за цими особами, у тому числі з метою фіксації відомостей про тих, з ким ці особи контактують, та аудіо-, відеоконтроль цих осіб, а саме: відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , - у період з 11.03.2016 до 20.07.2016; відносно ОСОБА_41 , ОСОБА_14 - у період з 14.03.2016 по 20.07.2016; відносно ОСОБА_9 - у період з 14.03.2016 по 10.09.2016; відносно ОСОБА_62 - з 29.04.2016 по 20.07.2016.

10.На оптичному DVD-R диску, позначеному «Київстар вх. №25356, вих. № 17207/3/кт» наявні документи з інформацією щодо отриманих телекомунікаційних послуг за абонентським номером НОМЕР_4 , належним ОСОБА_14 , за період 16.12.2015-28.07.2016 (від моменту ймовірної першої зустрічі фігурантів до набуття особами статусу підозрюваних), у тому числі щодо місця розташування базових станцій оператора мобільного зв`язку, які реєстрували телефон із цим абонентським номером (надання телекомунікаційних послуг) у відповідний час. Ці документи отримані на підставі ухвали слідчого судді від 13.10.2016 (справа №760/13342/16-к, провадження 1-кс/760/13583/16), постановленої за клопотанням від 05.10.2016 (т. 20 а. 85-90, 91-94, 95-97).

Під час судового розгляду було досліджено наявні на диску файли: «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (містить відомості про отримані телекомунікаційні послуги абонентським номером НОМЕР_4 за період 19.12.2015-28.07.2016 - зазначені номер телефону, IMSI, дата, час початку дзвінка, тип дзвінка, контакт (набраний номер/той, що дзвонить), мережа, тривалість (секунди), використаний термінал (ІМЕІ), регіон БС, номер БС); « 25356 _BS.xlsx» (містить відомості про зону покриття або адресу базової станції зв`язку у прив`язці до номерів регіону БС і номера БС, про азимут), що розташовані в папці на диску «:\25356». Про конкретні відомості у файлах на диску, що мають значення для підтвердження фактичних обставин - перебування терміналу мобільного зв`язку з абонентським номером, належним ОСОБА_14 , у той же час і в тих же місцях, коли і де відбувались зустрічі ОСОБА_14 із обвинуваченими, вказано в пунктах 16-18, 20-24, 29, 32, 34 цього розділу вироку.

11.На оптичному DVD-R диску, позначеному «Київстар вх. №25355 та вих. № 17206/3/кт» наявні документи з інформацією щодо отриманих телекомунікаційних послуг за абонентським номером НОМЕР_5 , належним ОСОБА_9 , за період 16.12.2015-28.07.2016 (від моменту ймовірної першої зустрічі фігурантів до набуття особами ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 статусу підозрюваних), у тому числі щодо місця розташування базових станцій оператора мобільного зв`язку, які реєстрували телефон із цим абонентським номером (надання телекомунікаційних послуг) у відповідний час. Ці документи отримані на підставі ухвали слідчого судді від 13.10.2016 (справа №760/13342/16-к, провадження 1-кс/760/13582/16), постановленої за клопотанням від 05.10.2016 (т. 20 а. 180-185, 186-189, 190-191а).

Під час судового розгляду було досліджено наявні на диску файли: «25355_пояснення.doc», «[25355]-27.10.2016 18.47.04.xml» (містить відомості про отримані телекомунікаційні послуги абонентським номером НОМЕР_5 за період 16.12.2015-28.07.2016 - зазначені номер телефону, дата, час початку дзвінка, тип дзвінка, набраний номер/той, що дзвонить, тривалість (секунди), ІМЕІ, IMSI, переадресація, AREA, CELL), « 25355 _BS_3G.xlsx» (містить відомості про зону покриття або адресу базової станції зв`язку у прив`язці до номерів AREA, CELL), що розташовані в папці на диску «:\25355». У файлі «25355_пояснення.doc» наявне зображення під заголовком «Анкетні дані абонента НОМЕР_29», у якому зазначено відомості: у розділі «Юридический адрес клиента» ФОП ОСОБА_9 , АДРЕСА_14 , та є реквізити банківського рахунку в ПАТ «ВТБ Банк». Про конкретні відомості у файлах на диску, що мають значення для підтвердження фактичних обставин - перебування терміналу мобільного зв`язку з абонентським номером, належним ОСОБА_9 , у той же час і в тих же місцях, коли і де відбувались зустрічі ОСОБА_9 із певними особами, вказано в пунктах 16-18, 29, 41, 49 цього розділу вироку.

12.На підставі зазначених у пунктах 4-9 ухвал слідчих суддів були проведені НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, за результатами яких детектив НАБУ склав такі протоколи:

12.1від 23.08.2016 (№ 19/5880 від 25.08.2016) за абонентським номером НОМЕР_3 щодо ОСОБА_7 за 04.07.2016 (т. 28 а. 41-42), матеріали НСРД містяться на носіях інформації - оптичних DVD-дисках, зокрема № 04/63 від 01.07.2016 (т. 29 а. 196), № 1120 від 18.04.2016 (т. 30 а. 51);

12.2від 23.08.2016 (№ 19/5881 від 25.08.2016) за абонентським номером НОМЕР_4 щодо ОСОБА_14 за період із 21.06.2016 до 08.07.2016 (т. 28 а. 43-49), матеріали НСРД містяться на носіях інформації - оптичних DVD-дисках, зокрема № 04/64 від 01.07.2016 (т.29 а. 141), № 1866 від 07.06.2016 (т. 30 а. 152);

12.3від 22.08.2016 № 19/5751 за абонентським номером НОМЕР_11 щодо ОСОБА_9 за період із 21.03.2016 до 13.07.2016 (т. 28 а. 2-31), матеріали НСРД містяться на носіях інформації - оптичних DVD-дисках № 817 від 25.03.2016 (т. 27 а. 17), № 1003 від 08.04.2016 і № 1497 від 15.05.2016 (т. 27 а. 55), № 1864 від 07.06.2015, № 04/58 від 01.07.2016 (т. 28 а. 50);

12.4від 22.08.2016 № 19/5752 за абонентським номером НОМЕР_6 щодо ОСОБА_41 за період із 21.03.2016 до 13.07.2016 (т. 27 а. 70-107), матеріали НСРД містяться на носіях інформації - оптичних DVD-дисках № 818 від 25.03.2016 (т. 27 а. 17) № 988 від 08.04.2016 (т. 27 а. 55), № 1498 від 18.05.2016 (т. 27 а. 108), № 1865 від 07.06.2016 (т. 27 а. 156), № 04/61 від 01.07.2016 (т. 28 а. 50);

12.5від 22.08.2016 № 19/5750 за абонентським номером НОМЕР_7 щодо ОСОБА_62 за період із 09.06.2016 до 19.07.2016 (т. 28 а. 32-40), матеріали НСРД містяться на носіях інформації - оптичних DVD-дисках, зокрема № 04/62 від 01.07.2016 (т. 30 а. 12).

Про зміст відомостей, зафіксованих у зазначених протоколах НСРД та на носіях інформації, та їх значення буде вказано нижче у цьому розділі вироку щодо спілкування цих осіб у відповідні дати.

13.На підставі протоколу огляду від 04.08.2016 із доданими до нього копіями окремих оглянутих документів (т. 23 а. 194-218), протоколу огляду від 05.08.2016 із доданими до нього копіями окремих оглянутих документів (т. 24 а. 24-139) щодо огляду документів, вилучених 27.07.2016 під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.07.2016 № 760/12082/16-к (1-кс/760/10210/16) (постановленої за клопотанням детектива НАБУ від 04.07.2016 про проведення обшуку - т. 24 а. 8-11), в будівлі СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9, у кабінеті № 204 на робочому місці та у сейфі слідчого ОСОБА_8 відповідно до протоколу обшуку від 27.07.2016 (т. 24 а. 14-22), суд встановив такі обставини.

До слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було передане кримінальне провадження № 32015230000000055 від 17.03.2015 відповідно до постанови прокурора про визначення підслідності від 20.03.2015 (т. 23 а. 205).

Слідчий (старший слідчий) СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 із 2015 року здійснював досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні № 32015230000000055 від 17.03.2015 до часу направлення обвинувального акту в ньому до Святошинського районного суду м. Києва.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2015 у справі № 761/38284/15-к за клопотанням слідчого ОСОБА_8 у межах кримінального провадження № 32015230000000055 від 17.03.2015 накладено арешт на грошові кошти, вилучені під час обшуку (проведеного 16-17.12.2015) за адресою: АДРЕСА_13 , які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у сумі 974 000 грн, 109 000 доларів США (т. 24 а. 116-119). Арештовані кошти були здані на зберігання до каси Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до квитанцій від 25.01.2016 (т. 24 а. 86-91). Щодо цього судового рішення суд враховує, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.02.2016 у справі № 11-сс/796/399/2016 були задоволені частково апеляційні скарги власника майна ОСОБА_13 та її представника, ухвала слідчого судді від 23.12.2015 була скасована, однак клопотання слідчого було задоволено і накладено арешт на те саме майно, зокрема, грошові кошти у сумі 974 000 грн, 109 000 доларів США (т. 31 а. 217-223).

ОСОБА_14 написав на ім`я начальника СУФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 заяву (без проставлення дати її написання). У цій заяві вказано, що ОСОБА_14 добровільно та щиро розкаюється у вчиненому ним за участю ОСОБА_16 та ОСОБА_15 правопорушенні, пов`язаному зі створенням і придбанням ряду суб`єктів господарської діяльності без мети ведення підприємницької діяльності, що спричинили незаконні наслідки, у тому числі ухилення від сплати податків деякими підприємствами, зокрема ТОВ «Кийбуд Альянс» та ТОВ «Проспектс Україна». Також зазначив, що у прийнятті даного рішення ніякого фізичного або психологічного тиску на нього зі сторони співробітників податкової міліції СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУД ДФС у м. Києві не здійснювалось, рішення він прийняв особисто. Окремо вказано, що жодних дій або пропозицій, що мають корупційний або незаконний характер, які вплинули на прийняття ОСОБА_14 рішення у визнанні вчинення злочину, від співробітників податкової міліції не вчинялось (т. 24 а. 95-96) (узгоджується із відомостями у протоколі НСРД від 15.07.2016 № 19/4702 щодо написання такої заяви на прохання слідчого ОСОБА_8 09.06.2016 за наданим останнім зразком заяви, п. 24 цього розділу вироку).

Відповідно до копій повідомлень про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 32015230000000055 від 17.03.2015, складених від імені старшого слідчого ОСОБА_8 (без підпису) та погоджених (підписаних) прокурором прокуратури міста Києва ОСОБА_63 (дата погодження не проставлена), від червня 2016 (число місяця не проставлене) 21.06.2016 ОСОБА_16 о 14:45 год та ОСОБА_15 о 15:30 год розписались за те, що кожному із них окремо було повідомлено про підозру, вручені копія повідомлення про підозру та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки (т. 24 а. 42-56, 57-71).

Постановою від червня 2016 року (без числа) прокурора прокуратури міста Києва ОСОБА_63 виділено із кримінального провадження № 32015230000000055 від 17.03.2015 матеріали за ознаками ч. 3 ст. 212 КК України (у кримінальне провадження № 32016100100000069), ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 (два епізоди, у кримінальні провадження № 32016100100000070, № 32016100100000071), оскільки наявні достатні підстави вважати, що ці кримінальні правопорушення не пов`язані із епізодами вчинення кримінальних правопорушень за ознаками ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212; ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України, у вчиненні яких підозрювались ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 (т. 23 а. 213-215). Аналогічного змісту проєкт цієї постанови (від червня 2016 року без зазначення числа, без підпису прокурора) також наявний як додаток до протоколу огляду від 05.08.2016 (т. 24 а. 111-113).

14.Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32015230000000055 від 17.03.2015 відносно ОСОБА_14 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1 КК України, ОСОБА_15 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1 КК України, ОСОБА_16 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1 КК України, склав 22.06.2016 старший слідчий другого ВРКП СУФР ДАІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 та затвердив 23.06.2016 прокурор відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_64 (т. 24 а. 159-243). Обвинувачення за ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1 КК України стосувалось сприяння в ухиленні від сплати податків, вчиненому службовими особами ТОВ «Кийбуд Альянс» та ТОВ «Проспектс України».

Адвокат ОСОБА_9 26.07.2016 подав на ім`я судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_65 клопотання (зареєстроване за вхідним № 33939 від 26.07.2016), яким повідомив суд, що між ним як адвокатом та ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 були укладені договори про надання адвокатських послуг від 21.06.2016, та ці договори були розірвані відповідно до ч. 4 ст. 47 КПК України (незгода з обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту), про що було укладено додаткові угоди. Також зазначив, що у зв`язку із цим адвокат ОСОБА_9 втратив повноваження по захисту прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у судовому слідстві по кримінальному провадженню № 32015230000000055. До клопотання додані додаткові угоди № 1 від 22.07.2016 до договору про надання адвокатських послуг б/н від 21.06.2016 із клієнтами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (т. 24 а. 155-157). Ця додаткова угода № 1 із ОСОБА_14 аналогічна тій, яку адвокат ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_14 поштою (зазначена у п. 43, т. 20 а. 9-12).

Вироком Святошинського районного суду м. Києва (суддя ОСОБА_66 ) від 29.07.2016 у справі № 759/8955/16-к, провадження № 1-кп/759/610/16, ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 32015230000000055 від 17.03.2015 були визнані винуватими у пред`явленому їм обвинуваченні, відповідно до вказаного вище обвинувального акта від 23.06.2016, та їм призначено остаточне покарання у виді штрафу: ОСОБА_14 в сумі 59 500 грн, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 - по 51 000 грн (т. 24 а. 145-154). Питання про долю будь-яких речових доказів, зокрема вилучених під час обшуків коштів у сумах 974 000 грн, 109 000 доларів США, у кримінальному провадженні у вироку суд не вирішив.

В.о. начальника відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_67 подав звернення від 08.08.16 № 21/1-95вих-16 до судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_65 (зареєстровано в суді за вх. № 36372 від 12.08.2016), у якому просив вирішити питання щодо прийняття кінцевого рішення в частині речових доказів у кримінальному провадженні № 32015230000000055, оскільки вироком цього суду від 29.07.2016 обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень (т. 24 а. 158).

Зазначені документи в копіях отримані на запит НАБУ від 02.09.2016 № 0413-202/30516 до судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_65 (т. 24 а. 144). Детектив НАБУ оглянув їх - протокол огляду документів від 15.09.2016 (т. 25 а. 1-3) та своєю постановою від 15.09.2016 визнав їх речовими доказами і приєднав до матеріалів кримінального провадження (т. 25 а. 4-5).

15. ОСОБА_9 провів зустрічі з ОСОБА_14 20.02.2016 у АДРЕСА_6, та 11.03.2016 у АДРЕСА_7 , з приводу умов, за яких ОСОБА_14 може бути повернуте вилучене під час обшуків 16-17.12.2015 майно у кримінальному провадженні № 32015230000000055 від 17.03.2015, на що вказує зміст переписки ОСОБА_14 із ОСОБА_68 (деталі цієї переписки розкриті у п. 48 цього розділу вироку - т. 20 а. 217-234).

16.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтроль особи від 14.07.2016 № 19/4663 (на підставі ухвали № 303 від 14.03.2016 щодо ОСОБА_9 , зазначеної в п. 7 цього розділу вироку) та носіях інформації із матеріалами НСРД картах пам`яті micro SD Good Ram № 675 від 11.03.2016 (файл «16.03.2016_18.35.38»), № 676 від 11.03.2016 (файл «16.03.2016_20.10.59) зафіксовано зустріч між ОСОБА_14 та ОСОБА_68 , ОСОБА_9 , що відбулась 16.03.2016 (т. 23 а. 8-21, т. 26 а. 223, т. 27 а. 17).

Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_9 і ОСОБА_14 в одному місці в один час 16.03.2016 за адресою: АДРЕСА_7 , - є відомості про перебування абонентських номерів ОСОБА_9 НОМЕР_5 та ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії базової станції оператора ПрАТ «Київстар», що діє в зоні вул. Виборзська, та базової станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , ТРЦ, відомості про що наявні у файлах «[25355]-27.10.2016 18.47.04.xml» (рядки 14789-14795) і «25355_BS_3G.xlsx» (рядки 1400, 1534) щодо ОСОБА_9 , у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядки 2159-2164) і «25356_BS.xlsx» (рядки 591, 592, 597) щодо ОСОБА_14 (п. 10, 11 цього розділу, т. 30 а. 47).

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявні на носіях інформації відеофайли (в обсязі, про який заявив прокурор), суд встановив, зокрема, такі обставини.

Під час зустрічі 16.03.2016 ОСОБА_9 , не маючи повноважень на захист прав Геновського, зачитав ОСОБА_14 інформацію з довідки (за змістом відповідає змісту файлу «Люди КЦ.doc», виявленому під час огляду службового комп`ютера ОСОБА_8 , вилученого під час обшуку 26.07.2016 - п. 47 цього розділу вироку), яка стосується ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_69 ( ОСОБА_13 ), ОСОБА_14 , із зазначенням їх анкетних даних, дій, які ці особи вчиняли і наявної у слідства доказової бази по кожній особі у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, в межах кримінального провадження № 32015230000000055. Окрім того, ОСОБА_9 повідомив, що службові особи СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві наполягають, щоб мінімум двоє, але хочуть щоб троє із названих фігурантів зізнались у вчиненні вказаного злочину, і тоді в сукупності з передачею неправомірної вигоди слідство у кримінальному провадженні буде проведено таким чином, щоб ОСОБА_14 було повернуто вилучене під час обшуків майно (речі та гроші). Щодо розміру неправомірної вигоди в розмові ОСОБА_9 зазначив, що «оні сказалі, что оні закривают всє еті моменти» в контексті домовленості із судом щодо необхідного для ОСОБА_14 рішення в разі передачі неправомірної вигоди в розмірі 50 % від вилученої під час обшуків суми коштів. Також ОСОБА_9 дав зрозуміти ОСОБА_14 , що із загальної суми у 80 000 доларів США частина розміром 50 000 доларів США начебто призначалась для передачі прокуратурі і суду, а кошти понад цю суму (тобто 30 000 доларів США) - для працівників слідчого управління. У випадку, якщо ОСОБА_14 буде сам домовлятися із суддею, то «оні сказалі, можєт можєм сдєлать скідку». ОСОБА_9 пояснює ОСОБА_14 , що при погодженні обвинувального акта в прокуратурі міста слідство ділиться із прокуратурою, прокуратура обов`язково «в темі». ОСОБА_9 обговорює із ОСОБА_14 варіант передачі коштів, які є неправомірною вигодою, шляхом поміщення їх до комірки із неможливістю ОСОБА_14 забрати їх самостійно та остаточною передачею коштів після того, як ОСОБА_14 переконається, що слідство завершене як потрібно.

17.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтроль особи від 15.07.2016 № 19/4703 (на підставі ухвали № 303 від 14.03.2016 щодо ОСОБА_9 , зазначеної в п. 7 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті micro SD Good Ram № 676 від 11.03.2016 (файл «21.03.2016_14.44.31) зафіксовано зустріч між ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , ОСОБА_68 , що відбулась 21.03.2016 близько 15:05 год (т. 23 а. 22-33, т. 27 а. 17).

Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_9 і ОСОБА_14 в одному місці в один час 21.03.2016 за адресою: АДРЕСА_12 , - є відомості про перебування абонентських номерів ОСОБА_9 НОМЕР_5 та ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії базових станцій оператора ПрАТ «Київстар» ( ОСОБА_9 із 14:56 до 16:07 за адресою: м. Київ, Солом`янського р-н, пр-т Перемоги, 49/2, корпус 5 , НВП «Більшовик»; ОСОБА_14 о 14:47:36 за адресою: м. Київ, від вул. Виборзська у напрямку до вул. Дашавська; о 14:51:55 за адресою: м. Київ, від бул. Вацлава Гавела (раніше - І.Лепсе) у напрямку до вул. М. Василенко, - що свідчить про напрямок руху до місця зустрічі на просп. Берестейському, 45), відомості про що наявні у файлах «[25355]-27.10.2016 18.47.04.xml» (рядки 15664-15693) і «25355_BS_3G.xlsx» (рядки 1371, 1465, 1528) щодо ОСОБА_9 , у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядки 2280, 2281) і «25356_BS.xlsx» (рядки 592, 560) щодо ОСОБА_14 (п. 10, 11 цього розділу, т. 30 а. 47-48). Також про зустріч за вказаною адресою в ресторані «Євразія» свідчить телефонна розмова ОСОБА_9 із ОСОБА_68 21.03.2016 о 15:01 (т. 28 а. 2, т. 27 а. 17, п. 12.3).

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявний на носії інформації відеофайл (в обсязі, про який заявив прокурор), суд встановив, зокрема, такі обставини.

ОСОБА_14 спершу повідомляє, що обдумав запропоновані умови, проте хоче ще порадитись із ОСОБА_9 , адже не готовий платити сукупно 80 тисяч доларів США (або 50 % від арештованих коштів) за те, що вони (тобто слідчий ОСОБА_70 та начальник СУ ФР ОСОБА_7 ) повісять на його людей (на його родичів) «уголовку» (ст. 205 КК України) та повирішують свої питання; що на таку суму погоджується без притягнення до кримінальної відповідальності його родичів, адже ніхто із трьох не погодився на це; висловлює думку, що спочатку слід спробувати вирішити питання повернення коштів у судах, і лише у випадку невдачі йти домовлятись за інші (менші) гроші, або знайде одну людину зі своїх, яка погодиться взяти все на себе, а він тоді забере свої гроші, щоб було дешевше. ОСОБА_14 упродовж розмови просив ОСОБА_9 поговорити із тими, від кого залежить прийняття рішень у кримінальному провадженні, щоб вони розглянули інші варіанти, щоб з`ясував, чи погодяться на інші умови, зокрема повернення арештованих коштів на стадії досудового розслідування.

Під час спілкування ОСОБА_9 роз`яснював, що у випадку, коли ОСОБА_14 піде з ними «в контри», буде намагатись спочатку іншими способами вирішити питання повернення арештованих коштів (судитись), висуватиме власні умови (торгуватись), то він скаже, що ОСОБА_14 передумав, і тоді, на його думку, слідство продовжить ним займатись для притягнення до кримінальної відповідальності; що ОСОБА_14 може втратити усі арештовані гроші (їх конфіскують), якщо відхилить запропоновані умови і буде намагатися боротися і відстоювати свою позицію у процесуальному порядку, а слідство доведе завдання збитку державі від його діяльності, адже доведуть, що контори ОСОБА_17 не здійснюють господарську діяльність, можуть бути статті 205, 209, і направлять до суду, де кошти заберуть у дохід держави, навіть якщо нікого не притягнуть через закінчення строків давності; що сумнівається в можливості скасувати арешти на кошти, які визнані речовими доказами; що він вже сказав посереднику про пропозиції ОСОБА_14 і його незгоду на «уголовку» щодо родичів, на що отримав відповідь, що такий варіант їх не влаштовує; що поки вони відмовляються обговорювати інші варіанти; що вони («податківці») не все «продають», багато справ доводять до суду, що в них перший інтерес грошовий, а якщо не виходить, то «дєлают на мєдаль». Також ОСОБА_9 зауважив ОСОБА_14 , що він говорив їм (мав на увазі керівництво СУ ФР, тобто обвинуваченого ОСОБА_7 ), що ОСОБА_17 згоден на інші умови, але вони відмовили, бо по ньому все є і ОСОБА_14 із родичами «чітко в`яжуться», потім почнуть набридати допитами, експертизами, потім скажуть, що точка неповернення і нічого не можуть зробити, хоча потім, можливо, підуть на торги.

18.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтроль особи від 14.07.2016 № 19/4664 (на підставі ухвали № 303 від 14.03.2016 щодо ОСОБА_9 , зазначеної в п. 7 цього розділу вироку) та носіях інформації із матеріалами НСРД картах пам`яті micro SD Good Ram № 673 від 11.03.2016 (файл «30.03.2016_10.49.38), № 674 від 11.03.2016 (файл «30.03.2016_12.29.42» - у протоколі описка в назві «16.03.2016», адже на пакуванні карти і у назві файлу при огляді в судовому засіданні у властивостях файлу назва «30.03.2016_12.29.42») зафіксовано зустріч і зміст розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , ОСОБА_68 , що відбулись 30.03.2016 приблизно із 12 год (т. 23 а. 83-90, т. 27 а. 37).

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявні на носіях інформації відеофайли (в обсязі, про який заявив прокурор), суд встановив, зокрема, такі обставини.

ОСОБА_9 прибув на зустріч із ОСОБА_14 , одержавши інформацію про згоду останнього на запропоновані йому умови повернення майна за надання неправомірної вигоди (про це зазначено у п. 48), для обговорення того, як буде реалізовуватись домовленість між ними для досягнення результату, який потрібен обом сторонам. ОСОБА_14 підтвердив, що прийняв рішення про згоду на запропоновані йому умови, та висловив побажання мати впевненість у виконанні взятих на себе домовленостей. ОСОБА_9 запропонував, щоб ОСОБА_14 дав йому прізвища двох осіб, які погодились і будуть проходити підозрюваними/обвинуваченими у кримінальному провадженні разом з ОСОБА_17 та які він повідомить їм (тобто службовим особам СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ), а також, що для того, щоб все узгодити, він не повинен їздити «на порожняки», що йому потрібні і люди, і щоб ОСОБА_14 показав «благіє намєрєнія» (тобто надав частину суми неправомірної вигоди), щоб бачили, що він не передумає. ОСОБА_9 пояснив ОСОБА_14 , що йому сказали, як все буде, і для спокою ОСОБА_14 він ( ОСОБА_9 ) буде брати участь у кримінальному провадженні як захисник одного з підозрюваних і проконтролює, щоб остаточні документи слідством були оформлені згідно домовленостей.

ОСОБА_9 запропонував обговорити, як вони будуть все організовувати технічно: «заставу вносити», «в каком направлєніі ми двігаємся», адже поки «нє увіжу докумєнтов, нікто со мной говоріть нє будєт. Потому что сєйчас я пріду к нім і мнє зададут вопрос - самий главний». Та на слова ОСОБА_14 , що той постарається якнайшвидше вирішити питання коштів, висловив думку, що вони можуть почати поетапно, з якоїсь частини, щоб люди бачили «гарантію», потім вже інші частини, інакше без коштів не будуть робити те, що потрібно ОСОБА_14 .

ОСОБА_14 пропонує, щоб частину коштів неправомірної вигоди покласти у банківську комірку для того, щоб ОСОБА_9 бачив, що кошти вже є, та підтвердив це ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , але це питання в банку він ще не вивчив. ОСОБА_9 відповів, щоб ОСОБА_14 з`ясував це питання і потім повідомив йому умови користування коміркою, щоб після цього можна було далі рухатись у напрямку виконання їхніх домовленостей.

Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_9 і ОСОБА_14 в одному місці в один час 30.03.2016 у ресторані готелю « Космополіт » за адресою: АДРЕСА_6 , - є відомості:

- про перебування абонентських номерів ОСОБА_9 НОМЕР_5 та ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії одних і тих же базових станцій оператора ПрАТ «Київстар», відомості про що наявні у файлах «[25355]-27.10.2016 18.47.04.xml» (рядки 17205, 17206) і «25355_BS_3G.xlsx» (рядки 1380, 1471) щодо ОСОБА_9 , у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядки 2540-2546) і «25356_BS.xlsx» (рядки 558, 592) щодо ОСОБА_14 . Також ОСОБА_9 здійснив 3 телефонні дзвінки за час зустрічі, які зафіксовані під час відеоконтролю особи, об 11:32, 12:22, 12:32 (т. 27 а. 17) - у файлі «[25355]-27.10.2016 18.47.04.xml» рядки 17198, 17205, 17206 (п. 10, 11 цього розділу, т. 30 а. 48);

- про домовленість щодо такої зустрічі 30.03.2016 на 11 год у повідомленнях між ОСОБА_14 та ОСОБА_68 (п. 48 цього розділу вироку);

- про зміст телефонних розмов ОСОБА_9 із ОСОБА_68 29.03.2016 о 16:53:01 та 30.03.2016 о 08:28, у яких ОСОБА_54 повідомляє, що зустрінеться із ОСОБА_14 об 11 год 30.03.2016, та домовляється із ОСОБА_9 , щоб той теж під`їхав і вони вже втрьох зустрілись, - зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 22.08.2016 № 19/5751, носій інформації № 817т від 25.03.2016 (т. 27 а. 17, т. 28 а. 8-10, п. 12.3).

19.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтроль особи від 14.07.2016 № 19/4665 (на підставі ухвали № 303 від 14.03.2016 щодо ОСОБА_9 , зазначеної в п. 7 цього розділу вироку) та носіях інформації із матеріалами НСРД картці пам`яті micro SD Good Ram № 674 від 11.03.2016 (файл «15.04.2016_14.50.37» з аудіо, відео інформацією) зафіксовано зустріч ОСОБА_14 і ОСОБА_9 , що відбулась 15.04.2016 (т. 23 а. 117-119, т. 27 а. 37).

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявний на носії інформації відеофайл (в обсязі, про який заявив прокурор), суд встановив, зокрема, такі обставини.

Під час зустрічі ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_9 , що кошти збирає, машину продав і найближчими днями в нього буде потрібна сума. На це ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_14 , що вчора ОСОБА_71 йому передав, що працівникам слідчого управління набридло чекати, що вже всіх чотирьох будуть притягувати до відповідальності за ст. 205 КК України, що умови змінились. При цьому зазначив, що ОСОБА_14 не є його клієнтом, а знайомий його друга. Порадив, щоб ОСОБА_14 «морозився» від допиту і не ходив на виклики за повістками, натомість збирав кошти, та коли все буде, щоб тоді сказав йому ( ОСОБА_9 ), що все є, що назбирав, і коли він ( ОСОБА_9 ) бачитиме, коли все реально є, то піде і буде з ними «тєрєть», скаже їм, що в ОСОБА_14 «єсть бюджєт опрєдельонний», «нє хотітє ви заработать, заработают суди». ОСОБА_9 запевнив, що після отримання від ОСОБА_14 підтвердження, що гроші зібрані, він піде до уповноважених на прийняття рішення у кримінальному провадженні осіб і домовлятиметься на попередньо визначених умовах, а якщо ті скажуть про притягнення до відповідальності чотирьох осіб, то тоді нічого не буде. ОСОБА_9 пообіцяв ОСОБА_14 передати «Жєнє», що він ( ОСОБА_14 ) вже майже назбирав суму, але ніхто за ОСОБА_17 не буде брати відповідальність, що все буде нормально.

Наведений зміст повідомленого ОСОБА_9 ОСОБА_14 за своєю суттю повністю узгоджується зі змістом розмови ОСОБА_9 із ОСОБА_48 , що відбулась напередодні 14.04.2016 і зазначена у п. 52 цього розділу вироку.

20.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи від 15.07.2016 № 19/4701 (на підставі ухвали № 287т від 11.03.2016 щодо слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , зазначеної в п. 5 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті micro SD Good Ram 16 Gb № 645т від 03.03.2016 (файли «160419_150920_000957»; «160419_151918_000957» (у протоколі із опискою «160419_150918_000957»); «160419_152916_000957» (у протоколі із опискою «160419_150916_000957»); «160419_153913_000957»; «160419_154911_000957» (у протоколі із опискою «160419_153913_000957»); «160419_155908_000957» (назва файлу пропущена у протоколі); «160419_160906_000957») зафіксовано зустріч і зміст розмови між ОСОБА_14 , слідчим ОСОБА_8 та іншою невідомою особою, що відбулись 19.04.2016 із близько 15:10 год (т. 23 а. 140-149, т. 27 а. 59).

Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_14 зі ОСОБА_8 в одному місці в один час 19.04.2016 за адресою: АДРЕСА_9 , де, розташоване СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, - є відомості про перебування 19.04.2016 о 15:42:12 абонентського номеру ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії базової станції оператора ПрАТ «Київстар» за адресою: АДРЕСА_16 (тобто неподалік адреси місця зустрічі), відомості про що наявні у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядок 3219) і «25356_BS.xlsx» (рядок 164) (п. 10 цього розділу, т. 30 а. 48).

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявні на носії інформації аудіофайли, суд встановив, зокрема, такі обставини.

Слідчий СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 у своєму службовому кабінеті, що за адресою: АДРЕСА_9 , поставив декілька питань ОСОБА_14 для оформлення протоколу допиту його як свідка у кримінальному провадженні № 32015230000000055. Під час та після закінчення цієї слідчої дії відбувалося спілкування ОСОБА_8 із ОСОБА_14 . Так, вони обговорюють те, по скільком людям буде підозра у кримінальному провадженні та направлено обвинувачення до суду, за якими статтями буде підозра, яку повинні будуть визнати ОСОБА_14 та інші особи. ОСОБА_14 каже, що переживає за повернення коштів, які арештовані та належать йому і ОСОБА_72 (сестрі). ОСОБА_8 пояснює, що мають всі визнати свою вину і в суд підуть з угодою про визнання винуватості, що полегшить повернення коштів за рішенням суду. Також ОСОБА_8 та ОСОБА_14 узгоджують прибуття ОСОБА_14 на зустріч на 09 год наступного дня 20.04.2016.

21.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтроль особи від 14.07.2016 № 19/4666 (на підставі ухвал від 11.03.2016 № 288 відносно ОСОБА_7 та № 287 відносно ОСОБА_8 , зазначених у п. 4, 5 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті microSD Good Ram 16 Gb № 644т від 03.03.2016 (файл «20.04.2016_10.22.21», відео) зафіксована зустріч і зміст розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 із 10:22:21 20.04.2016 (т. 23 а. 120-131, т. 27 а. 108).

Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_14 зі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 в одному місці в один час 20.04.2016 за адресою: АДРЕСА_9 , де розташоване СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, - є відомості про перебування 20.04.2016 абонентського номеру ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії базових станцій оператора ПрАТ «Київстар» неподалік адреси місця зустрічі, відомості про що наявні у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядки 3249-3258) і «25356_BS.xlsx» (рядки 558, 592, 555) (п. 10 цього розділу, т. 30 а. 48). Під час вказаної зустрічі ОСОБА_7 здійснив телефонний дзвінок об 11:16:38 20.04.2016, який зафіксований також під час проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж на носії інформації - оптичному DVD-диску № 1120 від 18.04.2016, що є додатком до протоколу № 19/5880 від 25.08.2016 (т. 30 а. 51).

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявний на носії інформації відеофайл, суд встановив, зокрема, такі обставини.

Спочатку ОСОБА_8 , а потім ОСОБА_7 в своєму службовому кабінеті у присутності першого, обговорювали із ОСОБА_14 питання про можливість укладення угоди про визнання винуватості, про варіанти кваліфікації та обсяг обвинувачення (які підприємства вказувати - ті, які сплатили збитки чи всі; на той день сплатило лише одне підприємство, але має бути незабаром ще і друге), про кількість осіб, які мають бути підозрюваними/обвинуваченими у кримінальному провадженні № 32015230000000055.

Зокрема, ОСОБА_8 зазначив, що якщо всі підприємства-вигодонабувачі впишуть в обвинувачення, то ОСОБА_14 не побачить своїх коштів, та підтвердив, що такий варіант можливий, проте є варіант, що вони прописують тільки ті підприємства, що погасили збитки (сплатили донараховані податки), а ОСОБА_14 з іншими йдуть як пособники цим підприємствам, і у зв`язку із тим, що підприємства збитки вже погасили, то тоді суд приймає рішення арештовані кошти повернути.

У подальшому, вже ОСОБА_7 у своєму службовому кабінеті начальника СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, до якого зайшли ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , висловлюється про те, що його не влаштовує те, що ОСОБА_14 та його адвокат кажуть, що спочатку вони хочуть, а потім не хочуть йти на раніше запропоновані їм умови, а також, що він ( ОСОБА_7 ) не збирається торгуватися із ним та йти на умови потенційного підозрюваного, адже в нього достатньо задокументованих даних, щоб поступово довести справу до кінця, у тому числі щодо ОСОБА_14 , його сестри ОСОБА_73 і двох інших осіб ( ОСОБА_19 , ОСОБА_18 ) як організованої злочинної групи, та ще знайти підприємство, яке ухилилось від сплати податків на ч. 3 ст. 212 КК України, де більші збитки та підозрюваним може бути обрано запобіжний захід тримання під вартою із великою сумою застави. ОСОБА_7 пропонує ОСОБА_14 його сестру ОСОБА_74 не брати до уваги, а брати ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , та пояснює, що є певний вироблений ними алгоритм, яким вони або йдуть узгоджено, або вони все-таки йдуть по максимальному варіанту, а потім вже ОСОБА_14 хай доказує свою правоту. ОСОБА_7 пояснює, що по-мінімальному варіанту у кримінальному провадженні йому потрібні три людини, які будуть по ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) через ч. 3 ст. 28 - у складі організованої злочинної групи, та пособництво в ухиленні від сплати податків - ч. 5 ст. 27 зі ст. 212 або ч. 1, або ч. 2, або ч. 3 (остання - це вже погано), та в них є варіант, щоб за основу взяти підприємство «Проспектс», яке скористалось послугами ОСОБА_17 та вже пішло до суду по ч. 1 ст. 212 через частину четверту (сплативши донараховану суму податку), щоб збиток державі вже був погашений і ОСОБА_14 не потрібно було брати участь у відшкодуванні такого збитку. Також узагальнює в цілому процесуальний механізм, що пропонує ОСОБА_14 : підозра, визнання вини, обвинувальний акт, угода про визнання винуватості (передбачає, що визнають вину, і визначаються із розміром штрафу), після всього цього в суді заявляють клопотання про повернення речових доказів (грошових коштів) їм ( ОСОБА_14 ), бо збиток погашений, вони пособники і типу це їх особисті кошти. ОСОБА_7 зазначає, що він висловився з приводу кваліфікації та загальної послідовності, та «по поводу всєго остального: ну, в любом случає, у нас там єсть юріст сказать», а також говорить: «Пєрєд етім, всєм понятно, что надо будєт садітся, думать: какіє би там єщьо подтвєрждающіє докумєнти понаходіть в разрєзє того, что можєт бить, кто-то кому-то что-то одолжил, где-то кто-то іх нє отдал». ОСОБА_14 на останню фразу ОСОБА_7 відреагував словами, що «подтвєрджающіє, в прінципє, єсть…», і запитав: «По поводу того, что, в прінципє, ми обсуждалі, договорілісь об опрєдєльонном обйомє, да?» - ОСОБА_7 : «Угу» (т. 23 а. 128). ОСОБА_14 : «... мнє люді сказалі 50. От половіни, правільно?» - ОСОБА_7 : «Ну». Далі ОСОБА_7 пояснює ОСОБА_14 , що повернути свої кошти останній зможе тільки на виході, якщо вони не запустять увесь цей процес у суд, то свої кошти ОСОБА_14 не побачить, та зауважує, що із судом потім можливо вирішити питання, проте наразі «задача стоіт в том, чтоби нормально обставіть вот ето всьо» (т. 23 а. 129). ОСОБА_7 повідомляє, що він ставить формально свого якогось знайомого, з яким буде сам розбиратись; і якщо вони йдуть як домовились і беруть варіант Святошинського районного суду, то він ( ОСОБА_7 ) скаже ОСОБА_14 , що ця людина їм дуже сильно допоможе у вирішенні цього питання. На запитання ОСОБА_14 , чи це буде «ОСОБА_88» чи хтось інший, ОСОБА_7 відповів: «Ето нє ОСОБА_88, ето другой». Щодо адвоката ОСОБА_14 - ОСОБА_75 - ОСОБА_7 відказав: «Он можєт оставаться в дєлє как адвокат, но тєхніческіє моменти, коториє будут інтєрєсни нам, будут согласовиваться чєрєз нашего», «Вот ето єдінственноє условіє, котороє я ставлю. По тєхнікє і ісполнєніі всєго остального, то ми вийті на підозру хоть на конєц мєсяца можем». Щодо підозри із застосуванням ч. 3 ст. 28 КК України ОСОБА_7 повідомив, що таку підозру погоджує не районна прокуратура, а відділ ОЗГ у міській прокуратурі, і цей момент він узгоджує, чи вони їх підтримають щодо наявності ОЗГ, чи будуть оформляти по ч. 2 ст. 28 КК України як попередню змову групи осіб, не розписуючи роль кожного. ОСОБА_14 говорить, що для нього найоптимальнішим буде варіант, якщо по справі буде він, ОСОБА_19 і ОСОБА_18. ОСОБА_7 вказав ОСОБА_14 , щоб той зі своїми друзями ( ОСОБА_19 , ОСОБА_18 ) поговорив, пояснив їм ситуацію, «в разрєзє там поддєржкі, то, что там било. Ми єщьо поговорім, опрєдєлімся, посмотрім» (т. 23 а. 130). ОСОБА_7 наприкінці зустрічі зазначає: «Я понімаю сітуацию, я понімаю Вас, но єсть нюанси в разрєзє там, ну может, там нє 5, так 4, там 3,5. Ну, подкоррєктіруєм. Ну, всьо завісіт просто от суда єщьо», і що адвоката вони дадуть, бо він має бути. «Ви будєтє консультіроваться (зі своїми адвокатами), работать всьо равно будєм с чєловєком» (т. 23 а. 130). Після закінчення зустрічі із ОСОБА_7 , по дорозі на вихід з будівлі ОСОБА_8 говорить ОСОБА_14 , щоб він ще пояснив ОСОБА_76 ( ОСОБА_15 ) та ОСОБА_163 ( ОСОБА_16 ) і вони подумали, обговорили, та робить висновок: «Я думаю, тут всьо прєдєльно об`яснілі, как оно єсть».

22.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтроль особи від 15.07.2016 № 19/4704 (на підставі ухвал від 29.04.2016 № 689 відносно ОСОБА_8 та № 688 відносно ОСОБА_7 , зазначених у п. 4, 5 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті microSD Good Ram 16 Gb № 677 від 11.03.2016 (файл «23.05.2016_11.53.19», аудіо і відео інформація) зафіксована зустріч і зміст розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , що відбулись 23.05.2016 приблизно із 12 год (т. 23 а. 150-155, т. 27 а. 156).

Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_14 зі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 в одному місці в один час 23.05.2016 за адресою: АДРЕСА_9 , де, розташоване СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, - є відомості про перебування 23.05.2016 абонентського номеру ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії базової станції оператора ПрАТ «Київстар», розташованої неподалік адреси місця зустрічі, відомості про що наявні у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядок 4354) і «25356_BS.xlsx» (рядок 164) (п. 10 цього розділу, т. 30 а. 48). Ці відомості також підтверджують дзвінок ОСОБА_14 ОСОБА_8 23.05.2016 об 11:57:46, який зафіксований на початку стенограми розмови у протоколі, коли той повідомляє, що приїхав та запитує, чи ОСОБА_8 до нього вийде, чи йому до останнього йти.

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявний на носії інформації відеофайл, суд встановив, зокрема, такі обставини.

ОСОБА_8 23.05.2016 зустрів ОСОБА_14 та повідомив, що на цьому тижні сформує позицію (підозру) по справі остаточно, після формального виконання вказівок, які надала Генеральна прокуратура за результатами їх заслуховування по справі, а також що чекають на судове рішення по другому контрагенту, який вже сплатив донараховані податки в бюджет. Щодо строків направлення до суду і початку розгляду справи в суді зазначив: «…єслі у нас щас всьо согласуєм, то вот на начало іюня», та що буде швидше, якщо вони будуть у суді, «по-любому планіруєм договаріваться, потому что…». Далі ОСОБА_164 привів ОСОБА_14 до ОСОБА_7 у службовий кабінет («Щас к шєфу зайдєм»).

ОСОБА_7 висловлюється з приводу попередньої домовленості, що в них бажання є; спершу з`ясовує, хто буде проходити по справі ( ОСОБА_14 каже, що він, ОСОБА_18 і ОСОБА_19 ) та проговорює «тєхнічєскую сторону»: їм потрібно, щоб вони утрьох прийшли, все підписали поки без прокурора (протокол допиту, підозру, визнання вини), і тоді він поїде узгоджувати з прокуратурою, якщо їх всюди підтримають, то як говорили: 205 - пособництво, 212 - пара епізодів, і штраф від 51 до 85. Оскільки ОСОБА_14 сказав, що в нього в Святошинському суді нікого немає і що краще, щоб вони взяли суд на себе, то ОСОБА_7 зауважив, що вони можуть це все зробити. Також ОСОБА_7 озвучує: «ми сєйчас опрєдєлімся с адвокатом, кто будєт участвовать в етом всьом. Ну , і опять же, остайотся вопрос откритим - та часть договорьонності, о которой ми говорілі раньшє». На запитання ОСОБА_14 , чи говорили вони із « ОСОБА_78 » ( ОСОБА_9 ), щоб бути убезпеченим в плані розуміння, щоб кошти спочатку покласти в комірку (банківську) і вони бачили їх, чи обговорювали із ними (із ОСОБА_7 ) цей варіант, щоб спершу отримати судове рішення, а потім він передасть кошти, ОСОБА_7 відповів, що «нікто нє будєт баловаться», «сначала пріносітє, говорітє. Сначала …, потом - стулья». На слова ОСОБА_14 про те, що надання коштів до рішення суду ставить його в складне становище («я і так в мінусє большом»), ОСОБА_7 заперечив, що ніхто не буде чекати, коли він це все (арештовані по справі кошти) забере, і щоб суд прийняв певне рішення, йому ( ОСОБА_7 ) потрібно заздалегідь проговорити це питання; зазначив, що торг не доречний, або вони йдуть таким чином, як він каже, або вони діють по-іншому, а також що в будь-якому випадку в суді, перш ніж люди йдуть йому назустріч, він має якось «простімуліровать ето всьо», теж саме і в прокуратурі. У розмові ОСОБА_14 пояснив ОСОБА_7 , що від ОСОБА_79 як адвоката, через якого діють ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у питанні одержання неправомірної вигоди, не відмовлявся, при цьому ОСОБА_7 виявив розуміння та обізнаність, про кого йде мова, зазначивши «ви ж от етого ОСОБА_165 потом отказалісь» (тут ОСОБА_7 продемонстрував свою обізнаність про те, що на той час комунікація між ОСОБА_14 і ОСОБА_9 переривалась, про що свідчить зміст розмов ОСОБА_9 із ОСОБА_48 22.04.2016, 17.05.2016 - п. 55, 56 цього розділу вироку). При спробі ОСОБА_14 уточнити, чи повинен він надати всю суму одразу чи хоча б частково, ОСОБА_7 завершив зустріч словами: «Давайтє всє еті разговори, ето всьо…».

По дорозі від кабінету ОСОБА_7 до автомобіля ОСОБА_14 розповідав ОСОБА_8 , що із адвокатом раніше зійшлись на 30 тисячах, щоб покласти їх у комірку на двох людей і ніхто сам не міг забрати з неї, що побоюється давати кошти наперед, бо йому важко було зібрати таку суму (продав авто за 15 і позичив 15), та просив ОСОБА_8 . переговорити ще із ОСОБА_7 щодо способу та послідовності, суми передачі коштів, на що ОСОБА_8 відреагував: «Здєсь нє всьо напрямую тожє можно говоріть», та ухилився від прямих відповідей на запитання та прохання ОСОБА_14 . Наприкінці розмови ОСОБА_8 каже ОСОБА_14 , що набере, щоб під`їхав, та переговорив із двома особами, яких потрібно допитати у справі.

23.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтролю особи від 18.07.2016 № 19/4707 (на підставі ухвали від 29.04.2016 № 689 щодо ОСОБА_8 , зазначеної в п. 4 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті micro SD Good Ram № 677 від 11.03.2016 (файл «03.06.2016_15.23.07», аудіо і відео інформація) зафіксовано зустріч і зміст розмови між ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 , що відбулись 03.06.2016 (т. 23 а. 164-169, т. 23 а. 156).

Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_14 зі ОСОБА_8 в одному місці в один час близько 15:30 - 16:20 год 03.06.2016 за адресою: АДРЕСА_9 , де, розташоване СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, - є відомості про перебування 03.06.2016 абонентського номеру ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії базової станції оператора ПрАТ «Київстар», розташованої неподалік адреси місця зустрічі, відомості про що наявні у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядок 4433) і «25356_BS.xlsx» (рядок 156) (п. 10 цього розділу, т. 30 а. 49). Ці відомості також підтверджують дзвінки ОСОБА_14 ОСОБА_8 03.06.2016 о 15:28:46, 15:29:00, коли прибув до останнього за місцем його роботи і повідомляє, що вже на місці, що зафіксовано також на початку стенограми у протоколі від 18.07.2016 № 19/4707 і на носії інформації № 677 від 11.03.2016.

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявні на носії інформації файл (в обсязі, про який заявив прокурор), суд встановив, зокрема, такі обставини.

ОСОБА_8 під час цієї зустріч оформлює протоколи допитів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , доповнюючи їх окремими відомостями зі слів допитуваних щодо їх анкетних даних, які він не знав, та надав для ознайомлення висновок у кримінальному провадженні № 32015230000000055, який містить основний текст майбутньої підозри за ст. 205, що вчинена організованою групою, та за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212. Пояснює, що цей висновок мають узгодити в частині кваліфікації як ОЗГ в міській прокуратурі. При цьому щодо підозри у пособництві за ст. 212 КК України у тексті вказані два підприємства, які сплатили податки « Кийбуд Альянс » і «Проспекс», щодо першого з яких ОСОБА_14 говорить, що не знає таке, але ОСОБА_8 на це не звертає уваги. Після завершення оформлення допитів, ознайомлення із висновком, виготовлення копій паспортів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , під час руху на вихід з території адміністративної будівлі СУ ФР ДНІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, коли ОСОБА_14 і ОСОБА_8 залишились самі, останній підтвердив, що говорив із ОСОБА_7 , позиція якого така, щоб вся сума неправомірної вигоди була передана за один раз. Також ОСОБА_8 на слова ОСОБА_14 щодо суми неправомірної вигоди (що в нього зараз є лише тридцять тисяч, хоча раніше домовлялись про половину) зауважує: «Ну смотрі, давай ви там ето всьо согласовивайтє» (маючи на увазі узгодження цього питання із адвокатом ОСОБА_9 - ураховуючи обставини, зазначені в п. 57 ), та каже ще розраховувати і на прокуратуру (може потрібно буде «трі») та на суд («десять»). ОСОБА_8 також пояснює ОСОБА_14 , що коли вони йдуть разом (домовляються) із прокуратурою, тоді буде простіше в суді отримати потрібний результат.

24.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтролю особи від 15.07.2016 № 19/4702 (на підставі ухвали від 29.04.2016 № 689 щодо ОСОБА_8 , зазначеної в п. 4 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті micro SD Good Ram 16 Gb № 1337 від 29.04.2016 (файл «09.06.2016_11.58.20», аудіо і відео інформація) зафіксовано зустріч і зміст розмови між ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , що відбулись 09.06.2016 близько 12:05-12:55 год (т. 23 а. 170-175, т. 23 а. 156).

Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_14 зі ОСОБА_8 в одному місці в один час 09.06.2016 за адресою: АДРЕСА_9 , де, розташоване СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, - є відомості про перебування 09.06.2016 абонентського номеру ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії базової станції оператора ПрАТ «Київстар», розташованої неподалік адреси місця зустрічі, відомості про що наявні у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядки 4490, 4491) і «25356_BS.xlsx» (рядок 164) (п. 10 цього розділу, т. 30 а. 49). Ці відомості також підтверджують дзвінки ОСОБА_14 ОСОБА_8 09.06.2016 об 11:40:08, 12:04:57, що узгоджується із відомостями, зафіксованими під час проведення НСРД.

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявний на носії інформації файл (в обсязі, про який заявив прокурор), суд встановив, зокрема, такі обставини.

ОСОБА_8 дав ОСОБА_14 та ОСОБА_16 для ознайомлення висновок про підозру, який вже узгодили, пояснивши, що це у принципі текст підозри (проте в ньому не всі їхні підприємства); уточнив паспортні дані ОСОБА_16 та задав кілька уточнюючих питань щодо їхнього знайомства між собою, коли до Києва приїхав ОСОБА_14 , щоб завершити складання наперед виготовлених протоколів їхніх допитів як підозрюваних, показав ухвалу суду по директору і бухгалтеру «Проспектс» і по « Кийбуд Альянс » по ст. 212 КК України, які сплатили суми податків, та зазначив, що у ОСОБА_14 і ОСОБА_16 буде пособництво по цим епізодам. ОСОБА_8 сказав ОСОБА_14 писати заяву на начальника СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 за зразком, що вони його не примушували, без зазначення дати - у кінці тільки прізвище, ініціали (заяву ОСОБА_14 написав на двох аркушах - т. 24 а. 95-96) (заява ОСОБА_14 без дати про визнання вини була вилучена під час обшуку та оглянута детективом, про що зазначено в п. 13 цього розділу вироку). ОСОБА_8 роз`яснює, що по процедурі він запросить усіх трьох, кожному вручить підозру, пам`ятку про права підозрюваного, вони все підписують, і одразу вручить обвинувальний акт, який направлять до суду; каже, що налаштовані все швидко в суді провести. ОСОБА_8 зазначив ОСОБА_14 , що вони зустрілись для того, щоб він ( ОСОБА_27 ) розумів, що ОСОБА_14 згоден.

Наприкінці зустріч між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 відбувається такий діалог: ОСОБА_17 : «Шо ви, согласовалі?» - ОСОБА_27 : «Да. Согласовалі. Там на связь с вамі должни вродє вийті» - ОСОБА_17 : « Кто ? Еті гаврікі?» - ОСОБА_27: «Да» - ОСОБА_17 : « Всьо такі чєрєз етіх будєт?» - ОСОБА_27 : « Ну , там должни вийті на связь. Я просто как би тоже в іхніє дєла нє лєзу» - ОСОБА_17 : «Ну, ти іх тогда спросі» - ОСОБА_27 : «Ну, там должни ето. Адвокат должєн вийті на связь. Ти можєт тожє свяжись с нім, он там пєрєдаст… Чєрєз нєго, корочє», «Связь чєрєз нєго. А как там будєт…» - ОСОБА_17 : «А размєри у нєго?» - ОСОБА_27: «Тожє всьо чєрєз нєго…». Озвучена ОСОБА_8 інформація, що адвокат повинен вийти на зв`язок із ОСОБА_14 узгоджується із відомостями у протоколі НСРД № 19/5752 від 22.08.2016 (наведені у пункті 57, т. 27 а. 85-89).

25.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтролю особи від 22.08.2016 № 19/5753 (на підставі ухвали від 09.06.2016 № 943 щодо ОСОБА_14 , зазначеної в п. 7 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті micro SD Good Ram 16 Gb № 643 від 03.03.2016 (файл «14.06.2016_18.03.07», аудіо і відео інформація) зафіксовано зустріч і зміст розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_68 , що відбулись 14.06.2016 близько 18:07-18:28 год (т. 23 а. 176-180, т. 27 а. 167).

Дослідивши вказаний протокол НСРД та відтворивши наявний на носії інформації файл (в обсязі, про який заявив прокурор), суд встановив, зокрема, такі обставини.

Під час розмови ОСОБА_54 повідомив ОСОБА_14 суму неправомірної вигоди, яку останній має передати адвокату ОСОБА_9 для передачі працівникам СУ ФР ДПІ Шевченківського району ГУ ДФС у м. Києві - 36 000 доларів США. Кошти необхідно передати ОСОБА_9 в гривневому еквіваленті, щоб можна було піти поміняти по-максимальному курсу продажу в обміннику.

Так, ОСОБА_14 повідомив, що у четвер (тобто 09.06.2016) їздив до них (до слідчого ОСОБА_8 - попередній пункт вироку) і йому сказали питання про «цифру» (суму коштів) обговорювати із ОСОБА_68 та «ОСОБА_166» ( ОСОБА_9 ). На це ОСОБА_54 зазначив: «Оні всьо подготовілі, так как тєбє надо, а остальноє, я так понімаю, там с ОСОБА_93 договоріться надо». Далі ОСОБА_54 повідомив, що тут заробляють «ОСОБА_167, ОСОБА_71 і тє», а він з коштів нічого не матиме, загальна сума «трідцать шесть»: «Оні бєрут трідцатку, ОСОБА_167 бєрьот штучєк пять ілі шєсть». І розповів, як це буде відбуватись: «Ти заключаєшь с ОСОБА_93 договор офіциальний на адвокатскіє, бухгалтєрскіє услугі. Ти єму платішь коммісіонниє», «Какіє-то услугі, да. Рассчітиваєшься в грівнє». За словами ОСОБА_82 загальна сума тридцять шість - це все «під ключ» і потрібно всю суму одразу віддати. На запитання ОСОБА_82 щодо строків передачі коштів ОСОБА_14 відповідає, що з понеділка це вже зробить (тобто з 20.06.2016). Наприкінці ОСОБА_54 підсумував результати розмови: «Я тогда говорю, что ти согласєн. Тєм болєє ето ж будєт всьо в откритую, ти нє то, что чєрєз мєня, ето ж будєт всьо чєрєз ОСОБА_168, я нє буду свєтітся».

26.21.06.2016 після 10:30 год під час зустрічі ОСОБА_82 , ОСОБА_9 із ОСОБА_14 останні двоє домовились, що ОСОБА_14 цього ж дня разом із ОСОБА_9 поїдуть до слідчого ОСОБА_8 для ознайомлення із повідомленням про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, орієнтовно на 13 год. ОСОБА_9 надав ОСОБА_14 бланк договору, щоб той заповнив, уточнив, скільки буде підозрюваних - троє чи четверо, сказав, щоб зробили копії трьох паспортів та кодів та щоб три договори підписали, на запитання ОСОБА_14 підтвердив, що суму розділить (на три договори), сплатити «гонорар» потрібно готівкою, а також зазначив: «Очєнь важний вопрос по гонорару. Он самий главний - вся колотня вокруг нєго вєртітся». Ці обставини підтверджуються відомостями, наявними у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи від 23.08.2016 (№ 19/5883 від 25.08.2016) (на підставі ухвал від 09.06.2016 № 937 щодо ОСОБА_9 , № 938 щодо ОСОБА_8 , № 943 щодо ОСОБА_14 , зазначених в п. 4, 6, 7 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті micro SD Good Ram 16 Gb № 622 від 02.03.2016 (аудіофайл «160621_102452_002742») (т. 27 а. 213-218, т. 28 а. 50). Про те, що разом зустрінуться із ОСОБА_14 . цього дня, ОСОБА_9 та ОСОБА_54 домовились напередодні в телефонній розмові о 22:23 (п. 12.3, т. 28 а. 18).

27.21.06.2016 близько 14:30 год ОСОБА_14 із ОСОБА_9 з`являються до службового кабінету слідчого ОСОБА_8 , де останній вручає ОСОБА_14 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України (п. 33 цього розділу вироку). Під час цієї зустрічі ОСОБА_8 на запитання ОСОБА_9 підтверджує, що збитки по ст. 212 КК України повністю погашені і це буде в них підстава для повернення арештованих коштів. Відомості про це наявні у зазначеному вище протоколі від 23.08.2016 (№ 19/5883 від 25.08.2016) та на носії інформації № 622 від 02.03.2016 (аудіофайл «160621_142413_003003», «160621_145417_003003») (т. 27 а. 218-219, т. 28 а. 50).

28.У подальшому 21.06.2016 орієнтовно із 18:55 год відбулась зустріч та розмова між ОСОБА_14 і ОСОБА_9 , у присутності ОСОБА_83 . ОСОБА_9 повідомив, що суму «гонорару» переводять по курсу у гривню, ОСОБА_14 передає це все йому в офісі, він ( ОСОБА_9 ) виступає гарантом, що все буде добре. У договорі ОСОБА_9 напише всю суму, а не лише свою частину. У розмові ОСОБА_9 зауважує ОСОБА_14 , що є певна частка ризику, у тому числі і він ризикує; що потрібно сьогодні закрити питання, тому що його з минулого четверга наполегливо запитують; що люди йому довіряють, потрібно закрити питання і все, а не починати ОСОБА_14 свої умови нав`язувати чи розповідати про свої проблеми, відтягувати постійно передачу коштів. ОСОБА_9 пропонує ОСОБА_14 цього ж вечора взяти кошти, обміняти на гривню та передати йому: «Поєхал, забрал, помєнял, закрилі вопрос і всьо. Я отдал, і забил всю ету нецензурне слово». Також ОСОБА_9 говорить ОСОБА_14 дати йому хоч «п`ять», щоб все було спокійно і він міг показати іншим особам, що ОСОБА_14 виконає попередні домовленості та надасть потім всю суму коштів.

Відомості про це наявні у зазначеному вище протоколі від 23.08.2016 (№ 19/5883 від 25.08.2016) та на носії інформації № 622 від 02.03.2016 (аудіофайли «160621_184157_003003», «160621_191202_001334») (т. 27 а. 219-226, т. 28 а. 50).

29.Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_9 і ОСОБА_14 в одному місці в один час 21.06.2016 (зустрічі, зазначені у п. 28, 29, 30 цього розділу вироку), - є відомості про перебування абонентських номерів ОСОБА_9 НОМЕР_5 та ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії одних і тих же базових станцій оператора ПрАТ «Київстар» або поблизу адрес, за якими розташовані службовий кабінет ОСОБА_8 , офіс ОСОБА_9 , відомості про що наявні у файлах «[25355]-27.10.2016 18.47.04.xml» (рядки 27818, 27819, 27885, 27934, 27935) і «25355_BS_3G.xlsx» (рядки 800, 816, 354, 452) щодо ОСОБА_9 , у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядки 4628, 4633, 4641) і «25356_BS.xlsx» (рядок 336, 143, 154) щодо ОСОБА_14 (п. 10, 11 цього розділу, т. 30 а. 49). Також ОСОБА_9 здійснив телефонний дзвінок на початку зустрічі, який зафіксований під час аудіоконтролю особи, о 18:58:47 - у файлі «[25355]-27.10.2016 18.47.04.xml» рядок

30.22.06.2016 відбулась зустріч ОСОБА_14 зі ОСОБА_8 , під час якої останній гарантував ОСОБА_14 , що наступного дня (23.06.2016) у прокуратурі підпишуть обвинувальний акт щодо ОСОБА_14 в тій редакції, яку йому давали на ознайомлення, та змін у сторону посилення обвинувачення не буде. ОСОБА_8 повідомляє, що з`їздить в прокуратуру, щоб підписати все, поставити печатки, та вже у другій половині дня зустрітись та вручити підписані копії обвинувального акта. ОСОБА_8 під час спілкування демонструє обізнаність про те, що ОСОБА_84 є особою, яка має отримати від ОСОБА_14 кошти (як неправомірну вигоду) в інтересах працівників слідчого управління, запитував: чи буде ОСОБА_14 зустрічатись із ОСОБА_9 цього дня; про суму, яку з нього хочуть отримати, - при цьому висловився в такому значенні, що він особисто не бере участі у вирішенні фінансових питань.

Відомості про це зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи від 23.08.2016 (№ 19/5882 від 25.08.2016) (на підставі ухвали від 09.06.2016 № 938 щодо ОСОБА_8 , зазначеної в п. 4 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті micro SD Good Ram 16 Gb № 622 від 02.03.2016 (аудіофайл «160622_132447_002259») (т. 27 а. 210-212, т. 28 а. 50).

31.У протоколі за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи від 23.08.2016 (№ 19/5884 від 25.08.2016) (на підставі ухвал від 09.06.2016 № 938 щодо ОСОБА_8 , № 942 щодо ОСОБА_7 , № 943 щодо ОСОБА_14 , зазначених в п. 4, 5, 6 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті micro SD Good Ram 16 Gb № 622 від 02.03.2016 (аудіофайли «160623_160634_003003», «160623_163639_003003», «160623_173646_003003», « 160623_180650_001429 ») зафіксовано зустріч і зміст розмов між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_85 із 16:06 23.06.2016 (т. 27 а. 198-209, т. 28 а. 50).

Так, 23.06.2016 ОСОБА_14 у будівлі СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 підтвердив прокурору прокуратури м. Києва ОСОБА_86 , що він разом із ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . визнають повністю свою вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, зазначив у загальному, яке діяння вчинили, що він є організатором злочинів, повідомив, що до них фізичного тиску не було. ОСОБА_7 сказав, що зараз підписують усі бумаги остаточно, завезуть усі матеріали з обвинувальним актом до суду і тоді орієнтовно в десятих числах, можливо сьомого липня, буде розгляд справи. Також ОСОБА_7 повідомив, що ще розмовлятиме із прокурором щодо розміру штрафу для них, щоб прокуратура їх підтримала та він був мінімальним, оскільки санкція передбачає покарання від 51 до 85 тисяч гривень та від розміру штрафу залежить строк погашення судимості. На запитання прокурора ОСОБА_14 запевнив, що сплатити штраф є можливість.

Такі відомості узгоджуються із наданими у суді показаннями свідків ОСОБА_63 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 щодо зустрічі підозрюваних у кримінальному провадженні № 32015230000000055 із прокурором міської прокуратури в присутності начальника слідства ОСОБА_7 та слідчого ОСОБА_8 .

Далі під час розмови в іншому кабінеті, за відсутності ОСОБА_7 та ОСОБА_63 , ОСОБА_8 надав ОСОБА_14 на підпис примірник повідомлення про підозру після виправлення помилок із проставленням ОСОБА_14 дати 21.06.2016 як дня отримання його копії. Також ОСОБА_8 повідомив, що вони формують матеріали кримінального провадження у томи - всього 13 томів, щоб передати до суду, де всі ці документи «вмирають», у тому числі всі інші «ваши контори», по яким вони проводили розслідування, але підозру не повідомляли. ОСОБА_8 надав ОСОБА_87 для ознайомлення матеріали кримінального провадження та відібрав письмове підтвердження, що той ознайомився і заяв та зауважень не має.

Під час спілкування ОСОБА_8 підтвердив ОСОБА_14 правдивість слів ОСОБА_9 про тиск на нього з боку керівництва слідчого управління з приводу необхідності швидшої передачі ОСОБА_14 коштів адвокату (у розмові 21.06.2016 орієнтовно із 18:55 год, зазначеній у п. 28 цього розділу вироку). Також ОСОБА_8 сказав ОСОБА_14 вийти на зв`язок із адвокатом - у контексті розмови цим адвокатом є « ОСОБА_20 », « ОСОБА_88 ». І на висловлені ОСОБА_14 сумніви у чесності адвоката ОСОБА_9 щодо розміру суми, яку він має передати як неправомірну вигоду ОСОБА_9 і що його самого та ОСОБА_8 не обманюють, ОСОБА_8 зазначив: «Нє, с нашєй сторони тожє гарантія, я так понімаю», «То, что я знаю, вродє наши с німі гарантію дєржат, нє должно бить такого кідалова. Ну, ето то, шо я знаю, то, шо я могу тєбє сказать».

32.Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_14 зі ОСОБА_8 в одному місці в один час 22.06.2016, 23.06.2016 (зустрічі, зазначені у п. 30, 31 цього розділу вироку) за адресою: АДРЕСА_9 , де, розташоване СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, - є відомості про перебування в ці дати абонентського номеру ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії базової станції оператора ПрАТ «Київстар» неподалік адреси місця зустрічі, відомості про що наявні у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядки 4642, 4643, 4651) і «25356_BS.xlsx» (рядки 592, 156, 164) (п. 10 цього розділу, т. 30 а. 49-50). Ці відомості також підтверджують дзвінки ОСОБА_14 ОСОБА_8 на абонентський номер НОМЕР_2 22.06.2016 о 13:29:19 та 23.06.2016 о 16:15:31, зафіксовані на носії інформації з результатами НСРД № 622 від 02.03.2016 (т. 28 а. 50).

33.Відповідно до копії повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 17.06.2016, засвідченої підписом ОСОБА_14 , старший слідчий 2 відділу КР СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_89 , повідомив ОСОБА_14 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 (фіктивного підприємництва, тобто придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, у складі організованої групи - разом із ОСОБА_16 , ОСОБА_15 ), ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України (пособництво в умисному ухиленні від сплати податків ТОВ «Кийбуд Альянс», ТОВ «Проспектс Україна», що входять в систему оподаткування введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах) (т. 19 а. 139-154). Оригінал цього повідомлення про підозру ОСОБА_14 надав детективу відповідно до заяви від 17.10.2016 (т. 21 а. 4-20).

Аналогічного змісту копію проєкту повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 17.06.2016, складену від імені старшого слідчого ОСОБА_8 , без його підпису та підпису прокурора ОСОБА_90 , ОСОБА_14 надав детективу відповідно до заяви від 29.09.2016 (т. 20 а. 41, 44-58). Зазначеною заявою ОСОБА_14 надав детективу також копію заяви на ім`я начальника СУФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 (без дати), в якій він вказує, що добровільно і щиро зізнається у вчиненні правопорушення ним з участю ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , за що настає відповідальність за ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212 КК України; оригінали повісток ОСОБА_14 від 17.02.2016, від 28.03.2016 - викликав до себе слідчий ОСОБА_8 на 22.02.2016 та 31.03.2016; оригінал повістки про виклик ОСОБА_15 від 28.03.2016 - викликав до себе слідчий ОСОБА_8 на 31.03.2016; примірник повідомлення про підозру ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення від 17.06.2016, складене від імені старшого слідчого ОСОБА_8 , без підписів слідчого і прокурора (т. 20 а. 42-43, 59-76). Детектив оглянув ці документи, про що склав протокол огляду документів від 29.09.2016, та своєю постановою визнав їх речовими доказами та приєднав їх до матеріалів кримінального провадження (т. 20 а. 77-81, 82-83).

Ці повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтверджують, що в підозрі та в подальшому у формулюванні обвинувачення ОСОБА_14 та іншим особам інкримінувалася співучасть в ухиленні від сплати податків двом суб`єктам господарювання - ТОВ «Проспектс Україна» та ТОВ «Кийбуд Альянс». Ці підприємства були визначені/обрані у кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що ними сплачені податкові зобов`язання, а відповідно шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням державі, відшкодована. Цей факт давав можливість обвинуваченим продемонструвати можливість виконання обіцяного і вчинення дій в інтересах ОСОБА_14 та інших осіб задля прийняття судом рішення про повернення арештованих коштів.

34.05.07.2016 під час особистої зустрічі ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_8 , що вчора (тобто 04.07.2016) «встрєчался с людьмі там. Тожє такоє, начінают как би етот» і далі вказує, що взагалі не має контакту із адвокатом ОСОБА_20 , а отримує інформацію, куди приїхати на зустріч із ним через « ОСОБА_91 » ( ОСОБА_82 ), та що наразі має лише «десятку», побоюється позичати і давати більшу суму. На це ОСОБА_8 відповів, що суд починається в п`ятницю (це 08.07.2016) і до цього дня потрібно, щоб в будь-якому випадку «поніманіє чтоб с адвокатом било, он жє нє прідьот жє ж сам. Надо, что б і адвокат там бил, і поніманіє какоє-то било». І у подальшій розмові ОСОБА_8 ще раз підтвердив, що, як він знає з їхньої сторони, то потрібно до суду в будь-якому випадку передати кошти, і що із « ОСОБА_92 » ( ОСОБА_68 ), « ОСОБА_93 » ( ОСОБА_9 ) «общаются напрямую с німі». Також ОСОБА_8 підтвердив, що їм (працівникам слідчого управління) має бути надано «тридцать» (30 тисяч доларів США), а «шесть» (6 тисяч доларів США) - це ОСОБА_9 собі бере. І зауважив ОСОБА_14 , щоб він та інші обвинувачені ознайомились із обвинуваченням і запам`ятали назви товариств та на суді могли сказати, що « Кійбуд Альянс » і «Проспектс» знають, про такі фіктивні підприємства обізнані. Окрім того, ОСОБА_8 зазначив, що вони повинні бути, бажано, з цим адвокатом, щоб все це було процесуально правильно, та що «оні мєня спрашивают, что б ти вишел на связь с адвокатом», адже вони (керівництво СУ ФР) теж переживають, щоб у суді все було (тобто щоб ОСОБА_14 передав кошти адвокату ОСОБА_9 до того, як суд розпочне розгляд кримінального провадження).

Відомості про це зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтролю особи від 22.08.2016 № 19/5754 (на підставі ухвали від 09.06.2016 № 938 щодо ОСОБА_8 , зазначеної в п. 4 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД карті пам`яті micro SD Good Ram 16 Gb № 617 від 02.03.2016 (файл «05.07.2016_12.01.39» з аудіо та відео інформацією) (т. 27 а. 194-197, т. 28 а. 97).

Додатковим підтвердженням факту перебування ОСОБА_14 зі ОСОБА_8 в одному місці в один час 05.07.2016 за адресою: АДРЕСА_9 , де, розташоване СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, - є відомості про перебування в цей день абонентського номеру ОСОБА_14 НОМЕР_4 в зоні дії базової станції оператора ПрАТ «Київстар», розташованої неподалік адреси місця зустрічі, відомості про що наявні у файлах «[25356]-27.10.2016 18.28.16.xml» (рядок 4748, 4749) і «25356_BS.xlsx» (рядки 578, 156) (п. 10 цього розділу, т. 30 а. 50). Ці відомості також підтверджують дзвінки ОСОБА_14 ОСОБА_8 на абонентський номер НОМЕР_14 05.07.2016 об 11:58:16 і о 12:19:07, останній з яких зафіксований на носії інформації і на початку стенограми розмови у протоколі, коли той повідомляє, що вже піднімається до ОСОБА_8 .

35.Заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_95 , з посиланням на ст. 36, п. 3 ч. 1 ст. 271 КПК України, виніс постанову від 04.07.2016 (06.07.2016 № 20/3-826) про проведення у кримінальному провадженні негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину відносно кількох осіб, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , строком 2 місяці. Вирішено залучити на добровільній конфіденційній основі до участі у проведенні цієї НСРД ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 . Контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину вирішено провести з використанням заздалегідь ідентифікованих засобів, а саме грошових коштів у сумі 36 000 доларів США, як предмету неправомірної вигоди. Проведення цієї НСРД доручено працівникам НАБУ (т. 22 а. 81-84).

36.Згідно з відомостями, що містяться у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 08.07.2016 (час складання протоколу 08 год 02 хв - 08 год 22 хв), додатком до якого є ксерокопії грошових купюр, 08.07.2016 детектив НАБУ ОСОБА_96 у присутності понятих ОСОБА_97 , ОСОБА_98 та заявника ОСОБА_14 провів огляд і вручив заявнику грошові кошти в сумі 10 000 доларів США з метою отримання доказів злочинної діяльності, зокрема, ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та повного викриття схеми, пов`язаної з вимаганням у ОСОБА_14 неправомірної вигоди в розмірі 36 000 доларів США. Предметом огляду були грошові кошти в сумі 10 000 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США кожна в кількості 100 штук, серії та номера яких зазначені у протоколі (т. 19 а. 55-82). Гроші надані ОСОБА_14 органом досудового розслідування для проведення слідчих (розшукових) дій - для передачі за схемою, що буде йому повідомлена адвокатом ОСОБА_9 , таким особам: ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншим особам. У протоколі зазначено, що ОСОБА_14 роз`яснено, що за участь у проведенні контролю за вчиненням злочину щодо зазначених посадових осіб він не несе кримінальної відповідальності за ст. 369 КК України, згідно з ч. 5 ст. 354 КК України. ОСОБА_14 розписався за отримання вказаних коштів.

Зазначені кошти належать НАБУ та є частиною грошей, які отримані детективом ОСОБА_99 відповідно до службових записок директору НАБУ за вх. № 04/1569-01 від 06.04.2016 та вх. № 04/1795-01 від 18.04.2016 для проведення контролю за вчиненням злочину (т. 19 а. 25, 26).

37.08.07.2016 у період часу 08:16-08:41 год ОСОБА_14 декілька разів розмовляє по телефону із ОСОБА_68 з приводу зустрічі із ОСОБА_9 до початку судового засідання, що має відбутися цього дня у Святошинському районному суді м. Києва, розташованому на вул. Якуба Коласа. ОСОБА_54 каже, щоб ОСОБА_14 сам набрав ОСОБА_9 та домовився з останнім, диктує його номер телефону НОМЕР_15 для зв`язку у месенджері «Viber». У розмові ОСОБА_54 зауважує, що «ти жє сам понімаєшь, что он на твойом судє как би і нє можєт бить. Он можєт, но тєорєтічєскі, єслі б ти хотєл, то ти б ужє давно к нєму прієхал і пєрєговорілі».

Ці відомості зафіксовано у протоколі НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23.08.2016 (№ 19/5881 від 25.08.2016) (на підставі ухвал від 14.03.2016 № 301, від 29.04.2016 № 693, від 09.06.2016 № 943 відносно ОСОБА_14 , зазначених у п. 6 цього розділу вироку) та на носії інформації із матеріалами НСРД - оптичному DVD-диску № 04/64 від 01.07.2016 (т. 28 а. 43-49, т. 29 а. 141).

38.08.07.2016 близько 09:48 год ОСОБА_14 зустрівся із ОСОБА_9 біля Печерського районного суду м. Києва за адресою: пров. Хрестовий, 4, м. Київ, та домовились, що ОСОБА_14 поїде в суд, де на 10:30 год призначене підготовче судове засідання у справі щодо останнього, та повідомить суду, що його адвокат ОСОБА_9 затримується через участь в іншому засіданні, та прибуде до суду пізніше. На запитання ОСОБА_14 : «…как тогда по моєму вопросу? Я могу сєйчас отдать, могу і там тогда, когда ти ужє прієдєшь. Как тєбе удобнєє?» - ОСОБА_9 відповів: « Давай я прієду і там ужє разберемся».

Близько 10:31 вже у приміщенні Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_14 у розмові із прокурором ОСОБА_85 , який є процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 32015230000000055, з`ясував, що цього дня відбудеться лише підготовче судове засідання для вирішення питання, чи цей суд буде розглядати, чи є порушення в обвинувальному акті та реєстрі, а вже у наступному засіданні відбудеться розгляд за скороченою процедурою.

Цього ж дня, близько 13:00 год ОСОБА_14 зустрівся із ОСОБА_9 біля будинку АДРЕСА_18 , та прийшли до адвокатського офісу останнього. Під час цієї зустрічі ОСОБА_9 і ОСОБА_14 пишуть один для одного щось на бумазі, озвучуючи щодо написаного: «Как я раскідаю по етім…» - ОСОБА_9 ; «Ето то, как я обсуждал со слєдаком…» - ОСОБА_14 . І далі ОСОБА_14 коментує, що якщо немає угоди про визнання винуватості, то вони (маються на увазі співробітники СУ ФР) можуть затягнути судовий розгляд, а в нього немає по іншому зараз можливості віддати все. ОСОБА_9 пригадує, що слідчий йому сказав, що угоду підписав і «хотел пропіхнуть в прокуратурє угоду», але прокуратура міста не забажала укладати угоду. ОСОБА_9 висловлює думку, що скоріше за все це пов`язано із невиконанням ОСОБА_14 «обязатєльств, коториє ти обєщал», і що це єдина причина, чому відбуваються «такіє маньоври і нєту прямой лініі».

У подальшому, близько 13:10 год ОСОБА_9 запитав номер кримінального провадження, підписав договір про надання адвокатських послуг і передав його ОСОБА_14 для підписання, та пояснив останньому: «Я подпісал 30 %, 33, трєтью часть от всєго. Ми сєйчас внізу напішєм на договорє» - і що всього буде на трьох осіб три договори. На запитання ОСОБА_9 , чи привіз ОСОБА_14 гривню, останній відповів, що зараз привіз долар, який тільки вранці о 8 годині забрав. ОСОБА_9 зробив запис, що отримав кошти, і надав ОСОБА_14 ксерокопію договору б/н від 21.06.2016 із додатком № 1 та своєю розпискою на його звороті (містяться у т. 21 а. 21-25, п. 39 цього розділу), після чого сказав: «Да, давай сдєлаєм так: значіт, по окончаніі всєго етого дєла ми ето всьо унічтожаєм», - на що ОСОБА_14 відповідає згодою. ОСОБА_9 пояснює ОСОБА_14 : «Смотрі, я сначала іду общаюсь с тєм, что ти мнє дал. Уточняю у ніх, что там за дєла. Єслі у ніх что-то помєнялось, ми просто разриваєм договор і всьо», «Я сєйчас хочу понімать, как там договорілісь, потому что я нє участвовал в етом договорнякє. Потом ужє…», «Я сєгодня уєду к нєму послє обєда». На запитання ОСОБА_14 , чи має на увазі, що до слідчого поїде, ОСОБА_9 підтвердив: «Ну, конєчно. Мнє ж надо матєріали увідєть». ОСОБА_14 зауважив, що слідчий йому казав, що його може не бути сьогодні на місці, тому ОСОБА_9 краще спочатку набрати і попередити слідчого про свій приїзд. Після цього ОСОБА_14 зі словами: «Ето то, что ми договорілісь, остальноє послє рєшєнія, когда оні подготовят докумєнти, когда я позабіраю всьо» - передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, які останній перерахував. На прохання ОСОБА_14 не передавати їм кошти до тих пір, поки не уточнить щодо мирової угоди, поїхати і обговорити зі слідчим, ОСОБА_9 відповів: «Я когда виясню, тогда тєбя набєру, скажу».

Наведені обставини підтверджено відомостями, наявними у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтролю особи від 23.08.2016 (№ 19/5885 від 25.08.2016) (на підставі ухвал від 09.06.2016 № 937 щодо ОСОБА_9 , № 943 щодо ОСОБА_14 , зазначених в п. 6, 7 цього розділу вироку) та на носіях інформації із матеріалами НСРД (аудіо і відео інформація) - картах пам`яті micro SD Good Ram 16 Gb № 1341 від 29.04.2016 (файл «08.07.2016_09.01.33), № 1338 від 29.04.2016 (файл «08.07.2016_12.10.54») № 1339 від 29.04.2016 (файл «08.07.2016_13.29.06) (т. 27 а. 181-188, т. 30 а. 4, 2,3).

39.На звороті додатку № 1 до Договору б/н про надання адвокатських послуг від 21.06.2016 між адвокатом ОСОБА_9 та клієнтом ОСОБА_14 , у якому зазначено найменування послуг: представництво у судовому слідстві по кримінальному провадженню № 759/8955/16-к/36610/2016 та вартість послуг 300 000,00 грн, наявний запис: «Отримав 250 000,00 грн. у якості попередньої оплати зг. Договору», підпис « ОСОБА_101 ІНФОРМАЦІЯ_8 » (у копії, засвідченій підписом ОСОБА_14 , - т. 19 а. 134-138, та оригінал запису на отриманій ОСОБА_14 копії - т. 21 а. 4, 21-25). Цей запис на додатку № 1, з урахуванням показань свідка ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_9 , протоколу НСРД від 25.08.2016 № 19/5885 (т. 27 а. 181-188), підтверджує отримання ОСОБА_9 від ОСОБА_14 грошових коштів у сумі 10 000 доларів США, що було еквівалентно, за згодою вказаних осіб, сумі у 250 000,00 грн. Також цей договір із додатком, розпискою про отримання коштів, у сукупності із протоколами НСРД щодо спілкування ОСОБА_9 із ОСОБА_14 , ОСОБА_48 , ОСОБА_68 за період із березня 2016 до 21.06.2016, підтверджує реалізацію ОСОБА_9 попередньої домовленості із ОСОБА_14 (тобто узгодженого із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 плану) на отримання від ОСОБА_14 неправомірної вигоди під виглядом гонорару за надання адвокатських послуг у судовій справі по обвинуваченню ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . До підписання цього договору ОСОБА_9 не мав жодних документів про захист ним ОСОБА_14 чи іншої особи у кримінальному провадженні, хоча спілкування щодо цього провадження розпочав із лютого 2016 року.

40.11.07.2016 о 18:46 у телефонній розмові із ОСОБА_56 (абонентський номер НОМЕР_16 ) ОСОБА_9 підтверджує, що сьогодні під`їде до них і що за обмін він розраховував заплатити 50 (доларів США), а не 100, як запропонувала ОСОБА_56 , адже ці кошти він платить за свій рахунок, оскільки «другіє ігрокі посилают мєня на нецензурне слово с етім дєлом. Ето я ужє думаю для бєзопасності». ОСОБА_56 після цього відповідає згодою на 50 (т. 28 а. 29-30 - п. 12.3).

Відповідно до протоколів огляду від 12.07.2016 мобільних телефонів ОСОБА_59 з абонентським номером НОМЕР_17 та ОСОБА_56 з абонентським номером НОМЕР_16 у розділі «Контакти» меню «Телефон» виявлено збережений абонентський номер НОМЕР_5 , підписаний, відповідно, як « ОСОБА_102 » та « ОСОБА_103 ». ОСОБА_57 під час огляду зазначив, що отримані і відправлені абоненту « ОСОБА_49 », у тому числі 11.07.2016, повідомлення він сам видалив напередодні. У телефоні ОСОБА_104 . оглядом встановлено наявність вихідного виклику від 11.07.2016 о 18 год 46 хв, тривалістю 42 секунди (т. 19 а. 97, 98), що узгоджується із відомостями про таку телефонну розмову в попередньому абзаці цього пункту. Під час судового розгляду в судовому засіданні 05.07.2024 свідки ОСОБА_56 та ОСОБА_57 підтвердили факт знайомства із обвинуваченим ОСОБА_9 і що останній звертався до ОСОБА_59 у 2016 році з питань обміну валют. Також свідок ОСОБА_57 повідомив, що в липні 2016 року, у день проведення обшуку в пункті обміну валют, ОСОБА_9 приходив для обміну близько 14-16 тисяч доларів США (точну суму не пам`ятає) на гривні, але гривні у такій кількості не було, тому обміняв йому просто пачку доларів на іншу пачку новеньких купюр у такій же кількості.

11.07.2016 о 21:07 у телефонній розмові із ОСОБА_105 . ОСОБА_9 зазначає, що якраз «занімался етім, пєрєкідкой докумєнтов, понял?», тому що кілька днів у нього не виходило, та «я ужє там всьо ето…» (т. 27 а. 105-106 - п. 12.4).

41.Згідно із протоколом обшуку від 11-12.07.2016 в період часу з 21:28 год 11.07.2016 до 00:10 год 12.07.2016 детектив НАБУ ОСОБА_96 за участі касира ОСОБА_59 , ОСОБА_56 , начальника відділу УВС в м. Києві ДЗЕ НП України, двох понятих, відповідно до ст. 233 КПК України провів невідкладний обшук обмінного пункту за адресою: АДРЕСА_11 (фойє приміщення готелю «Турист»), що орендується ТОВ «Абсолют Фінанс» з метою здійснення обміну грошових коштів. Невідкладний обшук проведений у зв`язку із обміном грошових коштів, що є об`єктом вчинення злочину, з метою встановлення та фіксації цього факту. Під час обшуку в зазначеному обмінному пункті були виявлені та вилучені, серед іншого, грошові кошти, а саме купюри грошової одиниці долар США номіналом 100 доларів США в кількості 172 купюри на суму 17 200 доларів США, серії та номери яких зафіксовані у протоколі обшуку. Також був вилучений системний блок марки Dell, на якому зберігається відеозапис з камер спостереження (т. 19 а. 90-96).

У подальшому, відповідно до копії ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.07.2016 у справі № 760/12082/16-к, № 1-кс/760/9452/16, за правилами ст. 233 КПК України, детективу НАБУ ОСОБА_106 у кримінальному провадженні було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем знаходження пункту обміну валюти, що використовується ТОВ «Абсолют Фінанс» для здійснення господарської діяльності та розташований за адресою: АДРЕСА_11 (фойє готелю «Турист») з метою відшукання та вилучення грошових коштів, що є предметом неправомірної вигоди, для можливої їх подальшої ідентифікації, комп`ютерної техніки, електронних носіїв інформації, у яких містяться відомості про вчинений злочин (т. 19 а. 83-87, 88-89).

Під час судового розгляду в судовому засіданні 31.05.2024 суд безпосередньо оглянув речові докази - грошові кошти, які були вилучені під час обшуку пункту обміну валют 11-12.07.2016 в кількості 100 купюр номіналом по 100 доларів США, що становить суму 10 000 доларів США. Серії та номери купюр, що оглянув суд, співпадають із номерами і серіями купюр, які були надані ОСОБА_14 відповідно до протоколу огляду і вручення грошових коштів від 08.07.2016 (п. 36 цього розділу вироку).

Відповідно до протоколу огляду від 13.07.2016 із додатком до нього із фотозображеннями в кількості 6 шт, складеного детективом НАБУ ОСОБА_107 з участю детектива ОСОБА_108 та касира ТОВ «Абсолют Фінанс» ОСОБА_59 , та наявних на DVD-диску Acme файлів із відеозображеннями, переглянутими у судовому засіданні (відеоінформація експортована із відеоархіву за 11.07.2016 за час 19.58.22-20.02.58 із камери «0.Вход» та за час 19.58.18-20.02.54 з камери «2.Окно», що виявлений під час огляду вмісту інформації системного блоку Dell, вилученого згідно із протоколом обшуку від 11-12.07.2016 приміщення пункту обміну валют ТОВ «Абсолют Фінанс»), 11.07.2016 близько 19:58:00-20:03:00 була здійснена обмінна операція з чоловіком, одягнутим у світлу сорочку та темні штани (т. 19 а. 99, 100-104). І хоча обвинувачений ОСОБА_9 під час судового розгляду не визнав, що зафіксованим на відеозаписі чоловіком є він, суд, зважаючи на очевидну схожість за зовнішніми ознаками та на показання свідків ОСОБА_56 та ОСОБА_59 , переконаний в тому, що особою, яка зафіксована на відеозаписі, є саме обвинувачений ОСОБА_9 , а не інша особа.

Додатковим підтвердженням факту перебування саме ОСОБА_9 в пункті обміну валюти за адресою: АДРЕСА_11 (фойє готелю «Турист») є відомості про перебування абонентського номеру ОСОБА_9 НОМЕР_5 11.07.2016 о 20:04:34 в зоні дії базової станції оператора ПрАТ «Київстар», розташованої за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Р. Окіпної, 8-А, відомості про що наявні у файлах «[25355]-27.10.2016 18.47.04.xml» (рядок 30479) і «25355_BS_3G.xlsx» (рядок 215) (п. 11 цього розділу, т. 30 а. 50).

42.Скріншоти екрану мобільного елефону, засвідчені підписом ОСОБА_14 , містять обмін повідомленнями з абонентом « ОСОБА_109 » за 08.07.2016, 12.07.2016, 22.07.2016, 25.07.2016, 26.07.2016 (т. 20 а. 1-6). Повідомлення від ОСОБА_20 за 08.07.2016 із 10:35 год про необхідність забрати в охорони підготовлені «Договора для ОСОБА_110 » за адресою: АДРЕСА_19 , вказують на виконання ним попередніх домовленостей із ОСОБА_14 щодо підготовки договору і передачі його останньому для надання вигляду правомірності одержання ОСОБА_9 коштів у сумі 10 000 доларів США від ОСОБА_14 та документального оформлення підстав участі ОСОБА_9 як захисника у кримінальному провадженні на стадії судового провадження у Святошинському районному суді м. Києва. У повідомленнях за 22.07.2016, 25.07.2016, 26.07.2016 ОСОБА_20 зазначає, що розриває із ОСОБА_14 договір та просить останнього приїхати до нього в офіс, зустрітися, щоб повернути передплату, посилаючись на незгоду із позицією ОСОБА_14 у справі та наміром визнати вину, замість повного судового розгляду і захисту від обвинувачення за ст. 205, 212.

Цей самий обмін повідомленнями в месенджері «Viber» між ОСОБА_14 та абонентом « ОСОБА_109 » за номером НОМЕР_15 ( ОСОБА_9 ) зафіксований у протоколі огляду від 06.10.2016 із фототаблицями № 1, № 2 , які є додатками до нього, що склав детектив ОСОБА_111 . з участю ОСОБА_14 за результатами огляду належного останньому планшету марки «Apple iPad» моделі А1567 , серійний номер DLXNT2LQG5YP (т. 20 а. 205-216). Зазначений номер телефону ОСОБА_9 , який той використовував для месенджерів, ОСОБА_14 продиктував ОСОБА_54 у розмові, що відбулась 08.07.2016 о 08:33:39, та у наступній розмові о 08:41:00 ОСОБА_54 сказав набирати за цим номером у Вайбері (зафіксована у протоколі НСРД № 19/588 від 23.08.2016 та на носії інформації оптичному DVD-диску № 04/64 від 01.07.2016 - т. 28 а. 48-49, т. 29 а. 141 - п. 37 цього розділу).

43.Згідно із копією розписки (засвідчена підписом ОСОБА_14 ) 26.07.2016 ОСОБА_14 отримав від адвоката ОСОБА_9 попередню оплату, яку він йому оплатив по договору про надання адвокатських послуг від 21.06.2016 в сумі 10 000 доларів США. Повернення передплати сталось внаслідок розірвання відповідного договору. Факт повернення коштів засвідчили ОСОБА_112 та ОСОБА_15 (т. 20 а. 8). При цьому ОСОБА_14 ФОП ОСОБА_9 виставив рахунок-фактуру № АД-000001 від 22.07.2016 (копія (засвідчена підписом ОСОБА_14 ) на суму 12 500 грн за три послуги: ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 759/8955/16-к/36610/2016 згідно договору про надання адвокатських послуг №б/н від 21.06.2016 - всього 5000, консультація по цьому ж кримінальному провадженню 2500, участь у судовому засіданні по вказаному кримінальному провадженню 5000 (т. 20 а. 7).

Цінним листом із описом адвокат ОСОБА_9 22.07.2016 надіслав ОСОБА_14 примірник додаткової угоди № 1 від 22.07.2016 до Договору про надання адвокатських послуг б/н від 21.06.2016. У своєму листі ОСОБА_9 зазначив, що прийняв рішення розірвати договір з власної ініціативи та як на підставу для припинення зобов`язань сторін за договором послався на відсутність потреби у його послугах, адже позиція ОСОБА_14 полягає у визнанні вини під час судового слідства у кримінальному провадженні № 32015230000000055, що не відповідає його поняттям адвокатської етики та розумінню захисту обвинуваченого. Для здійснення кінцевих розрахунків запросив ОСОБА_14 до свого офісу за адресою: АДРЕСА_10 (т. 20 а. 9-12).

44.Детектив ОСОБА_96 з участю ОСОБА_14 оглянув 26.07.2016 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, 100 купюр номіналом по 100 доларів США з відповідними серіями і номерами, добровільно видані ОСОБА_14 під час проведення допиту в якості свідка 26.07.2016 (т. 35 а. 243-246), про що склав відповідний протокол огляду. Постановою детектива ОСОБА_108 від 26.07.2016 визнані речовими доказами оглянуті грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, які ОСОБА_9 повернув 26.07.2016 ОСОБА_14 , розірвавши договір про надання адвокатських послуг та мотивуючи свої дії відсутністю потреби подальшого надання юридичної допомоги останньому (т. 20 а.13-14, 15-18).

45.У листі від 09.09.2016 на запит детектива Національний банк України повідомив, що офіційний курс гривні до долара США був встановлений у таких розмірах: станом на 05.07.2016 - 2481,5823 гривень за 100 доларів США; станом на 08.07.2016 - 2481,4798 гривень за 100 доларів США (т. 20 а. 37, 38-40). Тобто у гривневому еквіваленті станом на 05.07.2016 сума 36 000 тис. доларів США складала 893 369,63 грн, а станом на 08.07.2016 сума 10 тис. доларів США складала 248 147,98 грн.

Докази щодо пов`язаності та спільності дій ОСОБА_9 , ОСОБА_8 і ОСОБА_7 .

Зважаючи на те, що обвинувачені вживали заходів конспірації з метою уникнення викриття їхніх кримінально караних дій (про це зазначено нижче у наступному підрозділі цього розділу вироку), то висновок про те, що ОСОБА_9 , ОСОБА_8 і ОСОБА_7 діяли саме у змові між собою, суд робить на основі відомостей, які містяться в протоколах огляду електронних носіїв інформації (п. 47, 48 цього розділу) та протоколах за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж і носіях інформації (зазначені в п. 12 цього розділу), у їх сукупності, послідовності та взаємозв`язку із встановленими фактичними обставинами, що наведені вище, і відомостями у протоколах НСРД - аудіо-, відеоконтролю осіб.

46.Для обміну/передачі інформації між собою, узгодження подальших своїх дій та поведінки стосовно ОСОБА_14 задля досягнення бажаного результату - отримання від нього неправомірної вигоди у виді грошових коштів обвинувачені використовували інших осіб - ОСОБА_82 , ОСОБА_62 , ОСОБА_113 .

Так, під час зустрічі 21.03.2016 ОСОБА_9 у контексті його взаємодії із працівниками СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві говорить ОСОБА_14 , що «я ж нє оні, ето тожє посрєднік дружит с німі, я дружу с нім» та що не знає, чи буде цей посередник ще говорити з ними, мабуть буде, проте він ( ОСОБА_9 ) не може там сидіти торгуватись, тому що він і так все, що міг зробив (т. 23 а. 31, т. 27 а. 17, п. 17 цього розділу).

Використовувались такі способи взаємодії (передачі, отримання інформації):

1) ОСОБА_9 використовував ОСОБА_82 (телефонуючи йому або зустрічаючись особисто із ним) для передачі/отримання інформації для/від ОСОБА_14 з питання передачі останнім коштів для обвинувачених за вчинення ними дій, що мали сприяти поверненню арештованих у кримінальному провадженні коштів за рішенням суду. У такий спосіб ОСОБА_9 мінімізував особисті зустрічі із ОСОБА_14 ;

2) ОСОБА_9 отримував інформацію щодо кримінального провадження № 32015230000000055 та дії, рішення, поведінку ОСОБА_14 при його спілкуванні зі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , про позицію останніх щодо реалізації умислу на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 та, відповідно, інформував про свої дії та зміст спілкування із ОСОБА_14 , через свого знайомого ОСОБА_41 , з яким спілкувався по телефону або зустрічався особисто та який, у свою чергу, відповідні відомості отримував від ОСОБА_62 (на той час працював заступником начальника слідчого управління фінансових розслідувань - начальником першого відділу СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, тобто був заступником ОСОБА_7 ).

Так, передача інформації між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 відбувалась за такою схемою (послідовністю):

- у разі зустрічі ОСОБА_14 зі ОСОБА_8 , зі ОСОБА_8 і ОСОБА_7 за місцем знаходження слідчого управління, про таку зустріч та її зміст відомості передавали через ОСОБА_62 , який телефонував ОСОБА_114 та/або зустрічався з ним, а останній телефонував ОСОБА_9 - таке інформування відбувалось і безпосередньо під час перебування ОСОБА_14 у службовому кабінеті ОСОБА_8 , і після закінчення відповідної зустрічі з ОСОБА_14 ;

- ОСОБА_9 отримував/передавав необхідну інформацію (у тому числі запитання, вказівки) від/для ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у зв`язку із власними зустрічами із ОСОБА_14 або безвідносно до факту таких зустрічей, аналогічним але зворотнім способом: телефонував ОСОБА_114 або той телефонував йому, або зустрічались, далі ОСОБА_115 телефонував або зустрічався із ОСОБА_47 , після чого ОСОБА_115 інформував ОСОБА_9 про передані останньому відомості.

Використання такої комунікації із посиланням на відповідні докази та взаємозв`язок із встановленими вище обставинами наведені у подальших пунктах 47-70 цього розділу вироку.

47.Відповідно до протоколу огляду від 09.08.2016-12.08.2016 з додатком - двома DVD-R та поясненнями спеціаліста під час огляду інформації на НЖМД Samsung ST100LM024 s/n: НОМЕР_19 , що містився в ноутбуці HP G6-2347sr s/n: 5CD3123GRD (вилучений під час обшуку, проведеного 26.07.2016 в будівлі СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9 , у кабінеті № 204 на робочому місці слідчого ОСОБА_8 - протокол обшуку від 27.07.2016, т. 24 а. 14-22) були виявлені та відібрані файли щодо провадження стосовно « А-Альтум », які записані на диск DVD-R 1 з 2 в каталог «HP G6-2347sr\Виявлені файли» (т. 20 а. 26-32, 33, 34-36). Під час судового розгляду був оглянутий вміст зазначеного каталогу, зокрема, оглянуто файл - текстовий документ «Люди КЦ.doc», який створений 02.03.2016 (розташування папки з файлом на диску DVD-R: HP G6-2347sr\Виявлені файли\А-Альтум\) та належав слідчому у тому кримінальному провадженні - ОСОБА_8 . У цьому документі зазначені анкетні відомості, ролі, які орган досудового розслідування вважав встановленими під час досудового розслідування, наявна доказова база на підтвердження винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо ОСОБА_13 (організатор), ОСОБА_14 (співучасник/кур`єр), ОСОБА_16 (співучасник/кур`єр), ОСОБА_15 (співучасник/кур`єр).

Водночас ОСОБА_9 16.03.2016 під час зустрічі з ОСОБА_68 , ОСОБА_14 зачитав інформацію з цієї довідки, яка стосується ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_69 ( ОСОБА_13 ), ОСОБА_14 , зазначаючи про наявність анкетних даних осіб, що вчиняли, і наявну доказової базу по кожній особі. Зокрема, ОСОБА_9 зачитав про ОСОБА_16 : «Займався перевезенням первинних бухгалтерських документів, незаконним конвертуванням в готівку грошових коштів клієнтам КЦ, спілкувався з представниками вигодонабувачів. Доказова база: матеріали НСРД, допит ОСОБА_117 , який пояснив, що на прохання ОСОБА_16 та за грошову винагороду він зареєстрував ряд ФСПД, відкривав банківські рахунки в установах, підшукував осіб для ОСОБА_18 , на ім`я яких відкривались банківські рахунки». Аналогічно ОСОБА_9 зачитав інформацію про інших трьох осіб, яка повністю відповідає текстовому файлу «Люди КЦ.doc». Прохання «скинути» цю інформацію ОСОБА_14 у месенджер ОСОБА_9 проігнорував та лише зачитав її. Це зафіксовано у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо та відеоконтролю особи від 14.07.2016 № 19/4663 та носіях інформації із матеріалами НСРД картах пам`яті micro SD Good Ram № 675 від 11.03.2016, № 676 від 11.03.2016 (т. 23 а. 12-13, т. 26 а. 223, т. 27 а. 17).

Ці обставини свідчать, що на той момент, до укладення між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 договору про надання адвокатських послуг, вже існувало спілкування між обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та вони були обізнані про спільні дії і що матеріали досудового розслідування слідчим ОСОБА_8 у невстановлений слідством спосіб передавались адвокату ОСОБА_9 , який використовував їх для демонстрації ОСОБА_14 своїх тісних зв`язків із співробітниками слідчого управління ФР ДПІ у Шевченківському районі та формування довіри до його слів, коли доносив до ОСОБА_14 прохання податківців надати їм неправомірну вигоду (п. 16 цього розділу). У цьому ж протоколі зафіксовано, що ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_14 : «пєрєдал ім слова, что ви с фунтамі тіпа нє хотітє…», «Ну, я ж тєбє об`ясняю, мусора гнут свою лінію», «Оні хотят на вас повєсіть 205-ую, заработать на вас дєнєг…», «Я питался виторговать. Я с німі общался. Оні жмутся, питают, что там, как там. Тіпа ми работаєм, нє работаєм. Прінімать рєшєніє тєбє…», «Дальшє, ОСОБА_118 , 89 г.р…. Вот ето то, что у ніх в данном случає єсть на вас. Ето краткая тіпа справка», «Я нє знаю (неробірливо) оні мєня душат: пускай соглашаєтся», «Оні сказалі, можєт можєм сдєлать скідку, по крайнєй мєрє оні говорілі, єслі будєтє с судьйой самі договаріваться» (т. 23 а. 11, 13, 16).

48.Фототаблиця № 3, що є додатком до протоколу огляду від 06.10.2016 (оглянуто належний ОСОБА_14 планшет марки «Apple iPad» моделі А1567 , серійний номер DLXNT2LQG5YP), містить листування в застосунку «Bitrix24» між ОСОБА_14 та ОСОБА_68 , який у списку абонентів позначений як «ІНФОРМАЦІЯ_9» (т. 20 а. 217-234). Так, 11.02.2016 ОСОБА_14 на прохання ОСОБА_82 повідомив останньому номер кримінального провадження та дату внесення до ЄРДР (№ 32015230000000055 від 17.03.2015), а ОСОБА_54 повідомив, що в нього є юрист із серйозним досвідом у цих питаннях, з яким потрібно буде пересіктись, щоб «додати можливостей». Цим юристом, як показали свідки ОСОБА_54 та ОСОБА_14 , був адвокат ОСОБА_9 . 16.02.2016 ОСОБА_54 повідомив, що в його адвоката є прямий вихід на куратора по справі ОСОБА_14 і вони зустрінуться цього дня. Наступного дня, 17.02.2016, ОСОБА_54 написав ОСОБА_14 : «Єсть хорошая інформация по твоєму вопросу, давай послє обєда встрєтімся, єсть варіанти із пєрвих рук», - і вони домовились про зустріч у другій половині дня (у ресторані готелю « Космополіт » у приміщенні ТЦ « Більшовик », за адресою: АДРЕСА_6 ). У подальшому в лютому ОСОБА_54 інформував ОСОБА_14 , що « ОСОБА_49 » спілкувався із особами, від яких залежить вирішення питання, та конкретики і «адекватних» умов поки немає. 03.03.2016 ОСОБА_54 повідомив ОСОБА_14 , що є інформація і потрібно зустрітись, є предметна розмова, проте останній попросив перенести зустріч на інший день. 11.03.2016 ОСОБА_54 домовляється із ОСОБА_14 зустрітись в «Аркадії» в «Біг хауз» з ОСОБА_9 . Потім повідомлення про зустріч втрьох 16.03.2016 там же. 18.03.2016 ОСОБА_54 написав ОСОБА_14 : «Скажи ОСОБА_169 отвєт, єго спрашивают». 21.03.2016 відбулась домовленість про зустріч із ОСОБА_9 у Євразії «за мостом Большевік» (просп. Берестейський (раніше - Перемоги), 45). 27.03.2016 ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_119 , що буде погоджуватись на їхні умови та запитав, чи може останній організувати зустріч із ОСОБА_120 ( ОСОБА_20 ). 28.03.2016 ОСОБА_54 написав, що «ОСОБА_169» вже сказав їм (правоохоронцям, які вирішать питання по кримінальному провадженню), що вони згодні на запропоновані умови. 30.03.2016 відбувається домовленість про зустріч на 11 год в «Космополіті» у «Більшовик». 20.04.2016 ОСОБА_14 написав, що йдуть на домовленість, вже все обговорили, на днях занесе гроші, та на запитання ОСОБА_82 , з чим пов`язаний учорашній похід, повідомив, що із їхньою домовленістю, і написав, що цього дня був у начальника на зустрічі і йому все пояснили, що і як вони хочуть. 17.05.2016 ОСОБА_14 повідомляє ОСОБА_119 , що ще чекає, коли «вони» все підготують, бо чекають рішення суду по одному з двох клієнтів, які готові сплатити, щоб їх під них підв`язати.

Зі змісту зазначеного обміну повідомленнями між ОСОБА_14 і ОСОБА_68 , вбачається, що:

(1) ініціатива щодо знайомства ОСОБА_14 із ОСОБА_9 та з`ясування ОСОБА_9 варіантів вирішення питань першого шляхом надання неправомірної вигоди виходила не від ОСОБА_14 . Адвокат ОСОБА_9 , отримавши від ОСОБА_82 інформацію про номер кримінального провадження, самостійно, не маючи повноважень на представництво особи, якої стосується це провадження, здійснював спілкування із «куратором» справи та з`ясував «варіанти вирішення питання», отримав інформацію (довідку) про осіб і докази щодо них, яку зачитав ОСОБА_14 під час зустрічі 16.03.2016 (зазначена у попередньому пункті);

(2) домовленості про зустрічі ОСОБА_82 і ОСОБА_9 із ОСОБА_14 17.02.2016 в «Космополіті» у приміщенні ТЦ « Більшовик » (м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6), 20.02.2016 у ТЦ « Більшовик » (вул. В.Гетьмана, 6) і 11.03.2016 (в «Аркадія», «Біг хауз», вул. Борщагівська, 154-А), відбулись до початку проведення НСРД щодо цих осіб (т. 20 а. 222-223, 226);

(3) вказане листування узгоджується із НСРД щодо фіксації зустрічей ОСОБА_82 і ОСОБА_9 із ОСОБА_14 16.03.2016, 21.03.2016, 30.03.2016; приходу ОСОБА_14 до ОСОБА_8 19.04.2016 та до ОСОБА_8 і ОСОБА_7 20.04.2016 (пункти 16-18, 20, 21 цього розділу вироку).

49.21.03.2016 о 15:33, під час зустрічі ОСОБА_14 із ОСОБА_68 , ОСОБА_9 (зазначена у п. 17 цього розділу), останній приймає дзвінок ОСОБА_41 та пояснює останньому, що ніхто з родичів ОСОБА_14 не погодився нести кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні та що всі інші запропоновані умови підходять ОСОБА_14 , окрім необхідності визнання вини родичами. ОСОБА_115 каже, що в такому випадку треба закінчувати спілкування, бо знає позицію керівництва СУ ФР з цього приводу - визнання вини кількома особами є обов`язковою умовою (т. 27 а. 70-71, т. 27 а. 17, п. 12.4; файли «[25355]-27.10.2016 18.47.04.xml» (рядок 15678) і «25355_BS_3G.xlsx» (рядок 1371) щодо ОСОБА_9 - п. 11 цього розділу). Зміст розмови узгоджується із тим, що ОСОБА_14 на початку зустрічі пояснював ОСОБА_9 , що він не хоче, щоб він сам або його родичі стали підозрюваними у кримінальному провадженні, та що сума неправомірної вигоди, яку просять його надати, є завеликою для варіанту, коли його або родичів притягнуть до кримінальної відповідальності (т. 23 а. 22-33, т. 27 а. 17, п. 17).

Одразу після цього ОСОБА_115 о 15:34 телефонує ОСОБА_121 та повідомляє, що вони на все готові, тільки не на своїх, що всі відмовились йти (бути підозрюваними у кримінальному провадженні), на що ОСОБА_40 відповів, що ввечері зустрінуться і поговорять ще, але в принципі на цьому вже все (т. 27 а. 71, т. 27 а. 17, п. 12.4).

21.03.2016 о 17:27 ОСОБА_9 телефонує ОСОБА_119 та висловлює своє неприємне враження від «цього Кості» ( ОСОБА_14 ), який нікому не довіряє, сподівається на своїх адвокатів, які йому щось радять, та пояснює, що він вже говорив із ними (має на увазі працівників СУ ФР) і вони говорять, що або по їхньому, або ніяк, і така відповідь за два дні не зміниться, хіба в якомусь процесі. ОСОБА_9 говорить, що не знайомий з матеріалами справи щодо ОСОБА_17 , але сумнівається, що у справі можливо когось іншого притягнути до відповідальності. ОСОБА_9 висловлює думку, що нехай ОСОБА_14 зроблять більш зговірливим друзі-товариші, раз того не влаштовує запропонований варіант (т. 28 а. 3-4, т. 27 а. 17, п. 12.3).

У телефонних розмовах о 19:37 та 20:35 ОСОБА_115 та ОСОБА_40 домовляються про зустріч цього ж вечора (т. 27 а. 71-72, т. 27 а. 17, п. 12.4).

Та вже о 21:26 21.03.2016 ОСОБА_115 телефонує ОСОБА_9 та повідомляє, що тільки що бачився із людиною ( ОСОБА_47 ) і той підтвердив, що вони (працівники СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) не підуть на поступки в питанні підозрюваних у кримінальному провадженні, адже вже зібрали матеріали, які на них вказують, є показання контрагентів, по Святошинському району контрагент сплатив податки, а також що в подальшому буде дорожче, так як будуть їх «закріпляти на групу», коли ті зрозуміють, то будуть шукати більше, а вони ( ОСОБА_115 і ОСОБА_9 ) будуть свій інтерес пропорційно збільшувати. ОСОБА_9 відповів, що пояснив йому ( ОСОБА_14 ), що буде і як, що той ризикує і на інші його пропозиції буде відмова, але ОСОБА_14 сказав, що згоден на все, окрім того, щоб він, сестра та інші двоє співучасників (його родичі) були, що хтось інший має бути. ОСОБА_115 інформує ОСОБА_9 про те, що якби вони ( ОСОБА_14 та його спільники) погодились, то у справу обов`язково ввели би його ( ОСОБА_9 ), як свого, на що ОСОБА_9 відповідає, що це зрозуміло було. ОСОБА_9 переказує суть спілкування із ОСОБА_14 і про те, що озвучив тому, що нічого радити не буде, бо не в справі, і що він йому чітко доніс, і про все, що можливо, він за нього домовився, все, що міг, він з нього збив; і в разі незгоди ОСОБА_14 із запропонованим йому варіантом, хай ризикує, а ОСОБА_9 не буде більше їздити на ці переговори та вмовляти. ОСОБА_9 і ОСОБА_115 зійшлись на думці, що хай ОСОБА_14 поки пограється, поекспериментує, але далі буде все складніше для нього, що продовження слідства поставить його ще в гірші умови (т. 27 а. 72-74, т. 27 а. 17, п. 12.4). Розмови ОСОБА_9 із ОСОБА_68 та ОСОБА_48 повністю узгоджуються зі змістом спілкування ОСОБА_9 із ОСОБА_14 під час зустрічі в цей день (т. 23 а. 22-33, т. 27 а. 17, п. 17).

Наступного дня, 22.03.2016 о 09:51 ОСОБА_9 телефонує ОСОБА_119 і повідомляє, що сказали буде дорожче в майбутньому, кардинально не припинили спілкування, якщо не хоче, то потім прибіжить і вони по-іншому будуть з ним; на інші умови (запропоновані ОСОБА_14 ) не погодились; що той (контрагент), який оплатив податок - це Святошинський район. Сказав передати ОСОБА_14 цю інформацію (т. 28 а. 4-5, т. 27 а. 17, п. 12.3). Зміст цієї розмови відповідає тому, про що говорив ОСОБА_9 із ОСОБА_48 напередодні 21.03.2016 о 21:26. 29.03.2016 16:53:01 ОСОБА_9 телефонує ОСОБА_119 , останній розповідає, що цього дня довго говорив із ним ( ОСОБА_14 ) та ще наступного дня (30.03.2016, на 11 год, перед тим, як самим зустрітись) з ним профілактично зустрінеться, щоб роз`яснити всі моменти. Також ОСОБА_122 висловлює думку, що ОСОБА_9 варто зробити так, як той сам вважає потрібним, як повинно бути правильно, а не так як ОСОБА_17 вигідно, - по-безпечному, та ОСОБА_17 хоче чи не хоче - це вже друге питання (т. 28 а. 8, т. 27 а. 17, п. 12.3).

50.29.03.2016 о 20:37 ОСОБА_114 телефонує ОСОБА_40 та цікавиться: «Ну что там?» - ОСОБА_115 відповідає, що «молчіт тот гусь» ( ОСОБА_14 ), що забув вже за нього, проте зараз зателефонує і з`ясує. Одразу після цього дзвінка ОСОБА_115 о 20:38 зателефонував ОСОБА_9 із запитанням, чи вже бачився він з тими людьми ( ОСОБА_14 , ОСОБА_68 ). ОСОБА_9 відповів, що не вийшло цього дня зустрітись, хоча йому пропонували зустріч удень, проте отримав інформацію, що ОСОБА_17 згоден, тому буде його давити на їхні умови і поводитиметься з ним вже інакше. ОСОБА_9 говорить, що завтра зустрінеться з ОСОБА_14 і одразу почне його ламати: «что давай какую-то, что нібуть давай. Чтоби я с людьмі порожняка нє гонял». ОСОБА_115 інформує, що ОСОБА_14 та інших почали викликати на допити, на які вони не з`являються, застосовувати приводи, приїжджати до них вранці, а також, що вони (слідство) підстрахувалось, щоб контрагенти дали на них ( ОСОБА_14 та інших) інформацію як на групу. ОСОБА_9 пообіцяв повідомити наступного дня, що і як. Після цього дзвінка ОСОБА_115 о 20:57 зателефонував ОСОБА_121 та повідомив, що тільки що додзвонився до нього ( ОСОБА_9 ) і останній ігнорував увесь день того ( ОСОБА_17 ), щоб той не думав, що за ним бігають, та домовився на завтра (30.03.2016) зустрітися в першій половині дня, щоб вже йому ( ОСОБА_17 ) сказати конкретно, і потім тільки вже далі вирішувати питання (т. 27 а. 74-77, т. 27 а. 17, п. 12.4).

30.03.2016 о 08:28 ОСОБА_9 телефонує ОСОБА_54 і запитує, чи зможе той під`їхати на « ОСОБА_123 » на 12 годину, бо він «в 11 с нім встрєчусь, с чєловєком (тобто з ОСОБА_14 ), а потом, ну что б нє разривать, а потом ти», «ну сначала ми, а потом я тєбє …», на що ОСОБА_9 відповідає згодою (т. 28 а. 9-10, т. 27 а. 17, п. 12.3).

30.03.2016 дійсно відбулась зустріч ОСОБА_14 із ОСОБА_68 (розпочалась близько 11 год) та згодом із ОСОБА_9 (близько 12-ї години), про яку вказано у п. 18 цього розділу.

Увечері 30.03.2016 ОСОБА_115 та ОСОБА_9 домовляються про зустріч та зустрічаються близько 21:35, що підтверджують їх телефонні розмови о 18:29, 21:07, 21:32 (т. 27 а. 77, т. 27 а. 17, п. 12.4). Наступного дня 31.03.2016 о 12:36 ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_119 про цю зустріч із ОСОБА_48 та каже, що все, як він і казав, що вони (орган досудового розслідування) згодні, але ніхто нічого не буде гальмувати (розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_17 та інших осіб), поки не буде впевненості (т. 28 а. 11, т. 27 а. 17, п. 12.3). Зміст телефонних розмов ОСОБА_41 і ОСОБА_62 о 20:26 і 20:43 підтверджує, що вони зустрілись цього вечора.

51.01.04.2016 о 13:36 ОСОБА_9 телефонує ОСОБА_114 та повідомляє, що ОСОБА_17 каже, що готується, бо він ( ОСОБА_9 ) йому сказав готуватись і чим швидше, тим краще для нього. ОСОБА_115 інформує, що зустрічався зі своєю людиною ( ОСОБА_47 ), яка сказала, що по цій справі (щодо ОСОБА_17 та інших) заслуховування у Главку, який витребував справу три дні тому і вивчав її, тому можуть бути вказівки направити всіх до суду - тоді будуть ( ОСОБА_17 з іншими) сильно шкодувати, що раніше не захотіли (виконати запропоновані умови). Також зазначає, що, зі слів ОСОБА_62 , якщо не буде вказівок по справі, то «оні, понятноє дєло, как ми і договарівалісь», та якщо що, то будуть коригування вже із цього дня. На це ОСОБА_9 відповідає згодою, що будуть чекати, адже вони вже все зробили, що могли.

08.04.2016 о 09:40 ОСОБА_115 зателефонував ОСОБА_9 . Останній повідомив, що «наш друг собіраєт там, пішет там мнє, что ізо всєх сіл», просив ОСОБА_41 повідомити своєму товаришу ( ОСОБА_121 ), що є напівпозитивна інформація, типу рух пішов, що стараються (тобто ОСОБА_17 збирає гроші) і говорить, що частину дасть, аби не було точки неповернення. ОСОБА_115 обіцяє, що цього дня буде зустрічатись із товаришем і передасть слова ОСОБА_9 . Також ОСОБА_9 погоджує, що ввечері заїде до ОСОБА_41 (т. 28 а. 11-12, т. 27 а. 55, п. 12.3).

52.13.04.2016 о 19:26, 19:27 ОСОБА_40 і ОСОБА_115 телефоном домовляються про зустріч цього вечора (т. 27 а. 79-80, т. 27 а. 55, п. 12.4). Ця зустріч передувала розмові ОСОБА_9 із ОСОБА_48 14.04.2016 о 10:43 та, відповідно, зустрічі ОСОБА_9 із ОСОБА_14 15.04.2016 (зазначена у п. 19). Так, ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_114 , який сказав, що є питання, бо вчора бачився з «Шевченківським районом», на що ОСОБА_9 відповідає, що розуміє, про що мова, і просить говорити «шифровано». ОСОБА_115 інформує, що там пішли зміни вже в них (тобто в органі досудового розслідування), що якщо вони ( ОСОБА_14 ) щось і захотять, то вже всі чотири підуть; що питання із двома вже «нє катіт», їм дали вказівки всіх направляти в суд. Встигнуть «впригнуть» вони далі, то така справа. Вони ( ОСОБА_14 та інші) зараз ховаються, не ходять на допити, по них приводи в судах беруть, та ще місяць, і направлять вже як групу по нормальним статтям. ОСОБА_9 відповів, що зрозумів його і цього варто було очікувати (т. 28 а. 11-12, т. 27 а. 55, п. 12.3).

53.15.04.2016 о 18:17 ОСОБА_9 приймає виклик від ОСОБА_41 та повідомляє, що до нього їхній «блєдноліций друг» ( ОСОБА_14 ) приїздив і сказав, що усі готові. ОСОБА_9 довів тому інформацію про зміну умов, і якщо той згоден, то згоден, бо не буде вмовляти ні його ( ОСОБА_14 ), ні іншу сторону; що не буде з ОСОБА_14 ходити «туда» (тобто в СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) і говорити не буде нічого нікому, тільки коли «всьо будєт»; що він ( ОСОБА_9 ) і так наговорив і нічого не зробив, тому ОСОБА_14 вже взагалі жорстко сказав (т. 28 а. 13, т. 27 а. 55, п. 12.3). У цій розмові ОСОБА_9 повідомляє про обставини, які відповідають суті розмови між ним та ОСОБА_14 , яка відбувалась цього дня раніше і наведена у п. 19. У розмові ОСОБА_124 , зауважив, що у нього із людиною із органу досудового розслідування, з якою він спілкується з приводу справи ОСОБА_17 та отримання від останнього коштів, не просто «комерційні» відносини, а і кумівські, дружні відносини, що додатково підтверджує те, що такою особою із «Шевченківського району» є ОСОБА_125 . Факт давніх дружніх і кумівських відносин між собою ОСОБА_126 і ОСОБА_40 підтвердили під час дачі показань у суді.

54.19.04.2016 15:43 ОСОБА_114 телефонує ОСОБА_40 і пропонує зустрітись увечері, адже «Там, єсть один інтєрєсний момент, появілся…». Цей дзвінок здійснений у той час, коли ОСОБА_14 перебував у службовому кабінеті слідчого ОСОБА_8 (зазначено у п. 20), що свідчить на користь того, що ОСОБА_40 говорив саме про ОСОБА_14 і майбутня зустріч теж стосувалась останнього, а не якоїсь іншої особи. Наступні телефонні розмови о 19:42 між цими ж особами і о 20:46 ОСОБА_41 із ОСОБА_9 вказують на те, що ОСОБА_115 і ОСОБА_40 зустрілись того ж вечора (т. 27 а. 81-82, т. 27 а. 55, п. 12.4).

Також 19.04.2016 о 20:46 ОСОБА_115 телефоном повідомив ОСОБА_9 , що бачився зі своїм товаришем (тобто ОСОБА_47 ) і що ОСОБА_127 сьогодні прийшов туди, до них з`явився, і каже, що вже готовий йти в суд, усі четверо; тому що він вже сто штук баксов на адвокатів витратив; тільки аби потім йому гроші повернули. На запитання ОСОБА_9 , кому ОСОБА_14 таке сказав, ОСОБА_126 відповів: « Ето моєму товаріщу. Потому что он от руководства с нім бєсєдовал. Тот прішол… » ( ОСОБА_40 вказаний як М3 у протоколі НСРД щодо зустрічі 19.04.2016 і був присутнім під час зустрічі ОСОБА_14 і ОСОБА_8 , п. 20 цього розділу). На що ОСОБА_9 попросив не говорити по цьому телефону і подзвонити на інший номер, який він скине йому на Вайбер. О 20:52 ОСОБА_128 телефонує ОСОБА_9 із іншого номера ( НОМЕР_20 ) та ОСОБА_126 говорить, що набере його з іншого телефону (т. 27 а. 82-83, т. 27 а. 55, п. 12.3).

55.Після зустрічі ОСОБА_14 із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 20.04.2016 (п. 21) ОСОБА_115 22.04.2016 о 07:30 домовляється про зустріч із ОСОБА_47 , та вже о 08:06 (за номером НОМЕР_5 ) й о 08:30 (за номером НОМЕР_20 ) зв`язується із ОСОБА_9 . ОСОБА_126 повідомляє ОСОБА_9 , що той, кого попросив вранці його дитину завезти (тобто ОСОБА_40 ), повідомив, що приїздив «етот наш гаврік вчєра опять в слєдствіє» ( ОСОБА_14 ) і сказав, що ОСОБА_49 «заряжал» наче як на 50 «метров», але це не реально, тим більше він не його адвокат; сказав, що ОСОБА_14 неадекватний, почав щось «таке» розповідати, проте із ним ( ОСОБА_14 ) взагалі ніхто в полеміку не входить. На це ОСОБА_9 сказав, що тоді « отваліваєм от нєго, всьо », « Пускай от нєго отвалівают. Ну , как хотят, но я нє участвую в етом дєлє». ОСОБА_115 додав: « Єму сказалі: «Готовтєсь, собірайтєсь, будєтє ОЗГ ідті», Он: «Мнє надо подумать єщьо»». ОСОБА_9 відповідає: «Пускай ідьот ОЗГ. Ето єго дєло» (т. 27 а. 83-84, т. 27 а. 55, п. 12.4).

Ця розмова підтверджує, що під час зустрічі ОСОБА_14 20.04.2016 із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , коли говорили про «п`ятдесят», то йшлось не про розмір штрафу, а про так звані «50 мєтров», тобто про 50 тисяч доларів США (використання слова «метри» в значенні коштів підтверджує також зміст більш пізньої розмови, про яку вказано у п. 57), і тому ОСОБА_9 , остерігаючись, що його дії є неправомірними, просить ОСОБА_130 на початку розмови максимально завуалювати тему розмови (говорити без «нікакіх імьон. Ну, слушаємся»).

56.17.05.2016 о 19:25 ОСОБА_114 зателефонував ОСОБА_9 та під час розмови запитав: «ти там дєржишь на контролє етого, жида Луганского? Дєржиш на контролє?», «ОПГ дєржишь на контролє? Что б оні нічего нє сдєлалі бєз нас» На що ОСОБА_126 відповів, що вони ( ОСОБА_14 ) там (у СУ ФР ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ) наговорили поганого про ОСОБА_9 , який з них вимагав багато грошей, тому ОСОБА_14 хоче мати справу напряму із ними ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), без ОСОБА_9 . Проте «он сказал» ( ОСОБА_40 ), що слідство оформить ОСОБА_17 та інших як потрібно, щоб закріпити доказову базу, а потім скажуть ОСОБА_14 : «нєт, что ви жє там шлі путьом правільним. Вот ім і надо іті » (тобто як було визначено раніше - шляхом передачі неправомірної вигоди через визначеного ними адвоката, а не напряму ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ). ОСОБА_9 висловив схвалення, що ОСОБА_126 продовжує тримати це питання на контролі («Самоє главноє, что ти контроліруєшь»), бо думав, що «ми упустілі». (т. 27 а. 84-85, т. 27 а. 55, п. 12.4).

У розмові ОСОБА_9 під словами «жид Луганскій» та «группа ОПГ» мав на увазі ОСОБА_14 , який народився в Луганській області та приїхав звідти до Києва, що підтверджено показаннями ОСОБА_14 у суді, його анкетними даними у вироку суду (зазначений у п. 14), змістом спілкування ОСОБА_14 із ОСОБА_9 16.03.2016 (т. 23 а. 13, т. 26 а. 223), зі ОСОБА_8 19.04.2016 (т. 23 а. 141, т. 27 а. 59) та зі ОСОБА_8 і ОСОБА_7 20.04.2016 (т. 23 а. 123, т. 27 а. 108), та якому СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у кримінальному провадженні № 32015230000000055 мало намір повідомити про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень із ознакою їх вчинення організованою групою.

57.07.06.2016 о 17:53 ОСОБА_115 телефоном домовляється про зустріч із ОСОБА_131 . Наступного дня 08.06.2016 об 11:57 ОСОБА_115 у телефонній розмові повідомляє ОСОБА_9 , що вчора зустрічався зі «своїм товаришем із ОСОБА_132 », який каже, що ОСОБА_9 потрібно призначити зустріч «с тєм чєловєчком», «о групповом посєщєніі» (мова про ОСОБА_14 ), бо «оні сказалі, что чєрєз тєбя» і він ( ОСОБА_14 ) погодився на це та вже все підписав там. На це ОСОБА_9 відповів, що пам`ятає та розуміє, про що говорить ОСОБА_115 , перепитує, чи йому з ним ( ОСОБА_14 ) зустріч призначити. Далі ОСОБА_115 каже, що про решту зараз спишуться, та домовляються про зустріч цього дня, якщо в ОСОБА_9 вийде.

Цього ж дня 08.06.2016 о 18:42 ОСОБА_9 телефонує ОСОБА_114 та домовляються, що зустрінуться наступного дня. У них відбувається діалог про те, що ОСОБА_9 хоче спочатку із ОСОБА_133 поговорити, а вже потім зустрітись із ОСОБА_17 , і щоб останній сам його набирав, а ОСОБА_9 не буде, проте ОСОБА_134 відповідає, що «вони його попросили», і говорить ОСОБА_20 набрати самому, щоб з`ясувати, чи згоден ОСОБА_17 чи ні, адже вони підписали всі ці питання, визнали і групу також, натомість за це хоче, щоб «у суді по грошам не суперечили» (тут під «вони» мова йде про ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які 03.06.2016 були в слідчого ОСОБА_8 та погодились із запропонованою підозрою, підписали документи, які їм надав слідчий, - п. 23). ОСОБА_9 обіцяє написати ОСОБА_14 , запитати, як справи. На запитання ОСОБА_9 , чи вони сказали йому ( ОСОБА_14 ), щоб той до нього звертався, і яка «цифра», ОСОБА_115 підтвердив, що сказали про нього, що сума - «трідцать мєтров глубіна… ето то, что оні как би обсуждалі» ( ОСОБА_14 під час зустрічі зі ОСОБА_8 03.06.2016 говорив, що має лише тридцять тисяч - п. 23), «Бєз того, что я тєбє напісал», та запропонував ОСОБА_20 написати ОСОБА_17 , що «наши общіє друзья говорілі: «Тєбє єсть что мнє сказать».

09.06.2016 о 08:35 ОСОБА_40 зателефонував ОСОБА_114 , який на запитання чи є інформація, повідомив, що вчора він - адвокат ( ОСОБА_9 ) - писав, що зв`язався із ним ( ОСОБА_14 ), але ще не домовився про зустріч, що тут більше залежить не від адвоката, який «єму напрашиваєтся», а від «того гуся…» ( ОСОБА_14 ), та запевнив, що вранці зателефонує адвокату і з`ясує, чи бачився. І вже о 08:51 відбувається телефонна розмова між ОСОБА_48 та ОСОБА_9 , під час якої перший просить ОСОБА_9 зустрітись із «тєм пассажиром» ( ОСОБА_14 ), щоб розуміти його наміри, чи той в курсі і все розуміє, чи навпаки; каже, що написати тому. У відповідь ОСОБА_9 погоджується написати «єму» ( ОСОБА_14 ), зауважує, що обмірковує, як це правильно зробити з точки зору безпеки, щоб чого не вийшло, та обіцяє повідомити про результат. Щодо безпеки ОСОБА_115 радить ОСОБА_9 укласти із ним ( ОСОБА_14 ) договір і включити всю цю систему.

У телефонній розмові 10.06.2016 о 08:19 ОСОБА_115 повідомляє ОСОБА_121 , що ОСОБА_14 мовчить, але їм (працівникам СУ) немає чого втрачати, адже вже все попідписували для себе, тому пропонує продовжувати монотонно до цього (надання неправомірної вигоди) підводити, якщо нічого не вирішиться до суду, то в кінці сказати: «Процес погашення там, щоб все було». ОСОБА_40 погоджується подивитися, як буде далі.

Факт та зміст зазначених у цьому пункті розмов зафіксований у протоколі НСРД № 19/5752 від 22.08.2016 та на носії інформації № 1865 від 07.06.2016 (т. 27 а. 85-89, т. 27 а. 156, п. 12.4).

Зміст наведених розмов щодо необхідності зустрічі ОСОБА_9 і ОСОБА_14 узгоджується із обставинами, наведеними у пунктах 23, 24, коли ОСОБА_8 03.06.2016 каже ОСОБА_14 узгоджувати «там» суму неправомірної вигоди (тобто з ОСОБА_20 ) та повідомляє 09.06.2016 ОСОБА_14 , що із ним на зв`язок має вийти адвокат або щоб сам ОСОБА_14 зв`язався із адвокатом щодо розміру неправомірної вигоди, способу передачі та з`ясування інших питань, які стосуються одержання обвинуваченими неправомірної вигоди.

58.14.06.2016 о 20:17 ОСОБА_115 телефонує ОСОБА_121 та повідомляє, що «вишєл только на связь тот тіп», «обєщаєт с понєдєльніка всьо… Всє рємонтниє работи додєлать по… по моєму помєщєнію», і це йому тільки зараз відписались. ОСОБА_40 просить розпитати більш детально, що і до чого він ( ОСОБА_14 ) готовий, куди вони рухаються і коли, до чого все буде закінчене, все решту, і тоді завтра розказати йому (т. 27 а. 89-90, т. 27 а. 156, п. 12.4). Ця розмова відбулась після зустрічі ОСОБА_14 і ОСОБА_82 (закінчилась близько 18:28), на якій першому була озвучена сума неправомірної вигоди та через кого і як буде оформлена, а ОСОБА_14 казав, що із понеділка дасть кошти (обставини зустрічі зазначені в п. 25), та узгоджується із нею щодо зафіксованих фактичних обставин.

59.21.06.216 у телефонній розмові об 11:28 ОСОБА_40 просить ОСОБА_130 з`ясувати в ОСОБА_9 (у розмові називають його « юріст », « ОСОБА_136 »), чи приїде він із ОСОБА_14 до них, тобто у слідче управління, і коли. ОСОБА_126 повідомляє, що ОСОБА_9 з 10 год вже чекав ОСОБА_14 та коли той приїхав, написав йому ( ОСОБА_137 ): «Он нічего нє пєрєдал. Хочєт, что б я поєхал посмотрєл» ( ОСОБА_14 . 14.06.2016 через ОСОБА_82 обіцяв ОСОБА_9 , що з 20.06.216 передасть кошти, - п. 25). Після цього ОСОБА_126 телефонує об 11:30 ОСОБА_9 із запитанням, коли вони приїдуть, на що отримує відповідь, що ОСОБА_9 планує на першу - о пів на другу, а він ( ОСОБА_14 ) вже туди (до слідчого управління) поїхав і буде його там чекати. У розмові ОСОБА_9 зазначає, що вже наче як все налагодилось; що ОСОБА_14 переляканий; а сам ОСОБА_20 ознайомиться зі справою в слідчого, щоб з`ясувати для себе певні моменти у справі. ОСОБА_126 говорить ОСОБА_9 , щоб той для себе ситуацію зрозумів, а ОСОБА_14 навпаки потрібно розповідати. Об 11:32 ОСОБА_115 телефонує ОСОБА_121 і передає, що зараз адвокат ( ОСОБА_9 ) зайнятий і приїде як звільниться, та що ОСОБА_14 («тот гусь») вже поїхав до них і вже там має чекати адвоката, а також, що ОСОБА_14 переляканий, тому знервований (т. 27 а. 90-92, п. 12.4). О 13:39 ОСОБА_40 телефонує ОСОБА_8 та повідомляє: «Твоі дружочкі тут у входа ужє трутся», маючі на увазі ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та адвоката ОСОБА_9 , на що ОСОБА_8 відповів, що знає це і буде їх по одному забирати (т. 28 а. 35-36, п. 12.5). Ці розмови узгоджуються із обставинами, наведеними у п. 26, 27, про домовленість ОСОБА_14 і ОСОБА_9 разом прибути до ОСОБА_8 21.06.2016 та, власне, про їх зустріч зі слідчим того дня.

60.21.06.2016 у ОСОБА_14 відбуваються три телефонні розмови о 16:48, 16:55, 16:58 із ОСОБА_138 . Ці розмови відбуваються між зустрічами 21.06.2016 ОСОБА_14 і ОСОБА_9 зі ОСОБА_8 та ОСОБА_14 із ОСОБА_9 і ОСОБА_68 (п. 27, 28 цього розділу). Так, ОСОБА_54 інформує, що адвокат ОСОБА_9 (який в цей час знаходився поряд) подивився все і вони зі своєї сторони «там нормально всьо сдєлалі, как обєщалі то єсть», з юридичної сторони все там як обговорювали, і адвокат каже, що там вже питання стоїть так, що якщо ОСОБА_14 буде хитрувати, то «оні завтра допісивают, вообщєм с завтрашнєго дня там всьо мєняєтся і, образно говоря, будєт сітуаціая совєршєнно другая». Також ОСОБА_54 зауважив, що спочатку ОСОБА_14 має передати кошти («сначала стулья»), що потрібно до завтра передати, а потім отримувати обвинувальний акт із узгодженим змістом (у четвер - 23.06.2016). ОСОБА_54 повідомляє ОСОБА_14 адресу офісу адвоката ОСОБА_9 ( АДРЕСА_18 ) і говорить приїхати цього ж дня туди на зустріч із ОСОБА_9 , і що мають бути інші особи (маються на увазі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ), які теж мають підписати договори із ОСОБА_9 . Також ОСОБА_54 передає, що «там жє надо сразу етот самий вопрос! С нім» (тобто передати кошти ОСОБА_20 ), на що ОСОБА_14 відповів, що зараз одразу не зробить цього, запропонував спочатку підписати договори і щоб ОСОБА_9 йому спочатку розказав і розписав, як це все буде відбуватись. Розмови зафіксовані у протоколі від 23.08.2016 (від 25.08.2016 № 19/5881) і на носії інформації № 1866 від 07.06.2016 (підпункт 12.2 цього розділу).

61.Пізніше 21.06.2016 під час зустрічі (зазначеної в п. 28 цього розділу) ОСОБА_9 говорить ОСОБА_14 про те, що кошти (неправомірна вигода) не для нього особисто, а що він із людьми домовився і не хоче погано виглядати перед ними через поведінку ОСОБА_14 , який постійно відтягує передачу коштів. Зокрема ОСОБА_9 зазначив: «Ти пошол с німі там, напрямую, тіпа пошол на сдєлку, согласовал, что ти будєшь щире каяття, всє дєла, тєбє пошлі на встрєчу люді. Скажєм так, оні моглі б тєбя по полной программє раскатать. Тєбє прєдложилі лояльниє условія для того, что б оні за тобой нє бєгалі і нє допрашивалі і ти за німі нє бєгал», «Я тєбє об`ясняю: у нас одін вопрос, которий с мєня трєбуют. Я єго должєн рєшить. Лібо рєшаєм, лібо нєт. Рєшай там сам дальшє». (т. 27 а. 220-221).

62.Після зустрічі із ОСОБА_14 21.06.2016 (зазначеної в п. 28), ОСОБА_9 у телефонній розмові о 19:35 домовляється із ОСОБА_48 про зустріч за 15 хвилин. О 19:53 ОСОБА_40 зателефонував ОСОБА_114 з пропозицією зустрітись, проте, почувши, що останній в цей час зустрічається з ОСОБА_9 , відмовився їхати до них і попросив ОСОБА_130 переговорити, а потім йому розказати, бо не хоче зайвий раз контактувати із ОСОБА_9 . О 20:04 ОСОБА_40 домовляється із ОСОБА_48 , що зараз зустрінуться (т. 27 а. 92-93, п. 12.4).

63.04.07.2016 ОСОБА_7 у телефонних розмовах о 12:24 та о 12:26 із ОСОБА_47 демонструє обізнаність про заплановане судове засідання на 10:30 08.07.2016 в судді ОСОБА_51 «по нашому ОЗГ» (тобто по обвинуваченню ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ) і що «там адвокат (мається на увазі ОСОБА_9 ) должєн, вродє би, там включаться в работу», «сєгодня оні там должни обсудіть», що зафіксовано у протоколі від 23.08.2016 (№ 19/5880 від 25.08.2016) і на носії інформації № 04/63 від 01.07.2016 (підпункт 12.1 цього розділу).

64.05.07.2016 у телефонній розмові о 09:36 ОСОБА_9 дізнається від ОСОБА_41 , що товариш останнього, про якого знає ОСОБА_9 , говорив із «твоім етім клієнтом (мова про ОСОБА_14 ) і прямо єму сказал, что на суд он должєн прійті с адвокатом», тобто натякнули ОСОБА_14 , та що останній сказав, що все зрозумів і буде «тіпа адвокат» - ОСОБА_9 . Подальшу розмову ОСОБА_9 припинив, зазначивши, що розуміє про що говорить ОСОБА_115 , та пообіцяв дізнатись про «ету сітуацию» (т. 27 а. 99-100, п. 12.4).

65.06.07.2016 (середа) о 12:57 ОСОБА_9 телефонує ОСОБА_114 та запитує, чи буде в п`ятницю засідання (на п`ятницю 08.07.2016 призначене підготовче судове засідання у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_14 та інших), і просить «уточніть дєталі», бо він ( ОСОБА_14 ) йому нічого не говорив, на що ОСОБА_115 пропонує не форсувати події, раз ОСОБА_14 нічого не говорить. ОСОБА_9 запитує про можливість зустрітись з іншою особою «втройом, как в прошлий раз», щоб обміркувати страховку з їхнього боку та щоб розуміти, як спілкуватись, якщо «вийті на діалог» із ОСОБА_14 .

66.07.07.2016 ОСОБА_14 у телефонній розмові о 20:14 ОСОБА_54 передає, що « ОСОБА_139 » ( ОСОБА_9 ) вважає, що ОСОБА_14 штучно затягує передачу коштів, і що там вже говорять: «Еслі би рєально чєловєк хотєл, он би ето ужє давно сдєлал. А так до суда…», на що ОСОБА_14 відповідає, що він сьогодні або завтра зранку забере та, як він узгодив із ними, «дєсятку завожу», а решту після того, як забере кошти (арештовані). ОСОБА_54 відповідає, що переговорить щодо цього. І вже у телефонній розмові о 20:23 ОСОБА_54 передає ОСОБА_14 («там передали»), що не було домовленості про передачу коштів частинами і на цю тему не говорили із ним ( ОСОБА_14 ), та щоб ОСОБА_14 сам вже комунікував з цього питання (протокол від 23.08.2016 (№ 19/5881 від 25.08.2016) і носій інформації № 04/64 від 01.07.2016, зазначені у підпункті 12.2 цього розділу).

При цьому першій розмові передували такі події (т. 27 а. 101-102, носій інформації № 04/61 - п. 12.4):

- о 18:27 ОСОБА_114 телефонує ОСОБА_40 та запитує, чи буде завтра адвокат на суді (щодо підготовчого судового засідання 08.07.2016 зазначено у п. 38), та дізнавшись, що «тот» ( ОСОБА_14 ) із адвокатом ОСОБА_9 не виходив на зв`язок, попросив «уточні у нєго ( ОСОБА_9 ), набєрі, будєт он завтра ілі нєт. Мєня просто люді спрашивают»;

- о 18:29 ОСОБА_115 одразу телефонує ОСОБА_9 із запитанням: «Ну что там?» - і що людина запитувала, чи буде адвокат завтра на суді, на що ОСОБА_9 повідомляє, що домовлявся про зустріч (із ОСОБА_14 ) сьогодні ввечері та чекає його, запевнив, що як тільки буде інформація, то одразу набере його, а також зауважив, що не вірить ніяким словам, «пока, скажєм так, не подпішу с нім договор». У розмові ОСОБА_115 зазначає про те, що йому телефонує ОСОБА_40 , а «єму звоніт главний іхній». Зважаючи на посаду ОСОБА_62 (заступник начальника СУ ФР - начальником першого відділу СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ), у цьому випадку «главний іхній» - це начальник цього слідчого управління ОСОБА_7 ;

- о 19:17 в телефонній розмові ОСОБА_115 передає ОСОБА_121 інформацію про те, що ОСОБА_9 ще не зустрівся з ОСОБА_14 , який мав приїхати до нього сьогодні. ОСОБА_40 каже, щоб ОСОБА_115 набрав його, коли буде інформація про зустріч.

Також між зазначеними двома розмовами ОСОБА_14 із ОСОБА_68 (о 20:14 і о 20:23) відбулись три телефонні розмови ОСОБА_41 (т. 27 а. 102-104 - п. 12.4), а саме:

- о 20:18 телефонує ОСОБА_9 і просить того прочитати, що він йому написав, останній відповідає, що зараз прочитає;

- о 20:21 телефонує ОСОБА_121 (на номер НОМЕР_21 ) та на своє запитання отримує інформацію, що із ОСОБА_14 не було розмови, ніхто із ним не говорив на тему, щоб «10 літров етого бєнзіна как би…» (мається на увазі передачі частини неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США). ОСОБА_115 зауважує, що значить зараз він «лєчіт етого, что так било», і говорить, що зараз передасть, що не було;

- одразу по завершенню цього дзвінка о 20:21 телефонує ОСОБА_9 та повідомляє, що не було взагалі нічого, ніяких таких розмов, «согласованій», що це неправда, що «оні вообщє еті момєнти нє обсуждалі».

Далі ОСОБА_115 о 20:36 у телефонній розмові повідомляє ОСОБА_121 , що вони ( ОСОБА_9 та ОСОБА_14 ) не домовились, що ОСОБА_14 каже неправду про те, що домовився (зі слідчим ОСОБА_8 ), і що він навіть приїхав без того, що говорив (без частини неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США, яку називав слідчому ОСОБА_8 та в розмові із ОСОБА_68 ) (т. 27 а. 104-105 - п. 12.4).

67.08.07.2016 о 17:39 ОСОБА_9 телефонує слідчому ОСОБА_8 (т. 28 а. 28-29 - п. 12.3) та представившись ОСОБА_120 , адвокатом ОСОБА_17 , повідомив, що сьогодні було засідання і він не встиг на нього, запитав, чи можна під`їхати до ОСОБА_8 «матєріали посмотрєть, там пофоткать? Потому, что я ж там нє в курсє нічєго». Після того, як домовились поспілкуватися по телефону у понеділок (тобто 11.07.2016), ОСОБА_9 зазначив: « Потому что ко мнє прішьол. Всьо там нормально. Я хочу єщьо і с вамі пєрєговоріть по етому », - на що ОСОБА_8 відповів: «Угу», - тобто висловив своє розуміння того, що мав на увазі ОСОБА_9 і про що буде йти розмова.

І вже о 17:48 у телефонній розмові із ОСОБА_48 (т. 27 а. 105 - п. 12.4) на запитання, чи телефонував він слідчому і чого, ОСОБА_9 підтвердив, що телефонував слідчому ( ОСОБА_8 ), і що «он ( ОСОБА_14 ) начал общаться», «он нє на ''морозе'', та пояснив, що йому необхідно «зайти у справу», зрозуміти її суть, ознайомитись із матеріалами, «пообщаться і потом довєсті ету позіцию» (тобто позицію зазначену ОСОБА_48 в цій розмові раніше, про те, що всю суму коштів неправомірної вигоди ОСОБА_14 потрібно передати до судового рішення, а не після - «Так нікто нє пойдьот, что до етого - так, а послє етого - так»). На запитання ОСОБА_41 : «Ну, так чєго он нє прівьоз до сіх пор?» - ОСОБА_9 відповів, що зараз напише.

Про те, що вдень 08.07.2016 ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_14 лише частину неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США вказано у п. 38 цього розділу.

68.11.07.2016 (понеділок) о 21:07 у телефонній розмові із ОСОБА_105 . ОСОБА_9 повідомляє, що сьогодні не їздив до цього товариша, туди, куди телефонував у п`ятницю, тобто до слідчого ОСОБА_8 (п. 67 цього розділу). На це ОСОБА_115 зауважив: «Та туда надо єхать, когда всьо будєт. Ну, я ж тєбє говоріл. Что опять нєпоняткі какіє-то?». ОСОБА_9 підтвердив, що зрозумів ОСОБА_41 та сказав, що просить останнього передати інформацію, яку він зараз напише, «что б оні подтвєрділі с той сторони, і тогда я зайду ужє с етім вопросом. Понял мєня?», «чтоб ми сработалі». У розмові ОСОБА_9 говорить, що спочатку хоче зустрітись із ОСОБА_48 і поговорити, а вже потім їхати до слідчого ОСОБА_8 (т. 27 а. 105-106 - п. 12.4).

69.12.07.2016 у телефонній розмові о 20:28 ОСОБА_115 у відповідь на запитання про те, як там їхні справи у Києві, повідомляє ОСОБА_121 , що тільки-но задав питання та зараз дізнається і що йому потрібно з ним зустрітись та він все дізнається або сьогодні, або завтра. ОСОБА_40 зазначає, що напише ОСОБА_114 і що «там просто очєнь сєрьйозноє на завтра, там послєзавтра ''штормовоє'', поетому… Скажи, можєт по возможності пусть…», - ОСОБА_126 перебиває та каже: «Ну, та сітуация оказалась чістой. Он возіл. Он помєнял, но…», - після чого ОСОБА_40 його зупиняє і просить не говорити в ефір нічого зайвого (т. 27 а. 106 - п. 12.4). У контексті розмови ОСОБА_115 під словами «с нім», «он» мав на увазі зустріч із ОСОБА_9 і про те, що останній обміняв кошти, отримані як неправомірна вигода, що узгоджується зі змістом розмови ОСОБА_41 із ОСОБА_9 11.07.2016 о 21:07 (зазначена у пунктах 40, 68).

70.Наступного дня 13.07.2016 ОСОБА_9 двічі телефонує ОСОБА_128 о 12:14 і 12:17 та в розмовах висловлюється про те, що їх можуть прослуховувати і тому йому ще треба переговорити з кимось, щоб переконатися щодо цього, і потім вирішити, як діяти далі. ОСОБА_126 говорить ОСОБА_9 «спригівай со всєх етіх вєщєй, єслі ти увєрєн» (т. 27 а. 106-107, п. 12.4).

71.Отже, встановлені обставини, зазначені у пунктах 47-70 цього розділу вироку, переконливо свідчать про те, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 мали домовленість між собою щодо висловлення ОСОБА_14 прохання надати неправомірну вигоду та отримання такої вигоди для себе, використавши для обміну інформацією інших осіб ( ОСОБА_82 , ОСОБА_62 , ОСОБА_41 ), яким сторона обвинувачення не повідомляла про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення та які мають процесуальний статус свідків у цьому кримінальному провадженні.

Слід зауважити, що в судовому засіданні свідки ОСОБА_54 , ОСОБА_40 , ОСОБА_115 після пред`явлення їм відповідних протоколів НСРД не підтвердили такий зміст спілкування, повідомивши суду про те, що зі спливом значного часу не пам`ятають, у зв`язку з чим спілкувалися, та категорично заперечили можливість будь-якої своєї участі в домовленостях інших осіб щодо передачі/одержання неправомірної вигоди. Однак такі їх показання не спростовують встановлених судом фактичних обставин.

Про заходи конспірації, що здійснювали обвинувачені

72.У період вчинення злочину обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вживали заходів конспірації з метою приховування дійсного значення своїх дій, спілкування та зменшення ризику чи повного уникнення викриття їхнього кримінально караного діяння шляхом використання слів не у прямому, а в переносному значенні, яке розуміли учасники спілкування, висловлення прохань до співрозмовників не називати імена, прізвища, посади та найменування органів, мінімізації спілкування засобами зв`язку (мобільними телефонами), інформацію з яких можуть знімати правоохоронні органи, та використання для обміну інформацією текстових повідомлень у різних месенджерах, використання для спілкування мобільних телефонів з іншими абонентськими номерами. Приклади таких заходів наведені у подальших пунктах цього підрозділу вироку.

73.Обвинувачений ОСОБА_9 використовував такі заходи конспірації:

1) у спілкуванні із ОСОБА_14 , коли розмова стосувалась грошових коштів як неправомірної вигоди та надання / одержання цих коштів ОСОБА_14 / ОСОБА_7 , ОСОБА_8 через ОСОБА_170,. використовував, зокрема, такі формулювання: «талони», «входниє данниє», «докумєнти», «бумага», «гарантії», «покажєшь благіє намєрєнія», «організовивать тєхнічєскі», «залог вносіть», «Я думаю, что ми можєм начать поетапно… Какую-то часть…» (т. 23 а. 84-88);

2) у спілкуванні зі своїми співрозмовниками намагався уникати озвучення імен, посад службових осіб, найменування органів та просив їх не проговорювати цих відомостей: використовував займенники «вони», «ці», прислівник «там», умовні позначення « ОСОБА_140 », «Шевченківський район» (т. 23 а. 11; т. 27 а. 86, 98; т. 28 а. 4, 12) на позначення працівників СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві; кілька разів висловив ОСОБА_14 зауваження, що той говорить так, ніби на диктофон все пишеться, і просив його на майбутнє не говорити назви, імена, назви органів, кому, що, скільки (т. 23 а. 88; т. 27 а. 221); у телефонних розмовах із ОСОБА_48 : говорив «наш друг», «блєдноліций друг», «жид луганскій», «етот гусь», маючи на увазі ОСОБА_14 ; на слова, що вчора бачився з «Шевченківським районом», попросив говорити шифровано (т. 28 а. 12, 13; т. 27 а. 85, 98);

3) використовував для обміну інформацією текстові повідомлення у месенджерах, завершував незакінчені телефонні розмови і натомість домовлявся про продовження обговорення питань під час особистих зустрічей, просив не говорити зайвого по телефону, бо можуть прослуховувати їх розмови (т. 23 а. 3; т. 27 а. 84, 87, 88, 92, 99, 100, 101, 102, 104, 87), просив телефонувати йому на інший абонентський номер телефону (т. 27 а. 83, 84; т. 28 а. 48-49); використовував написання інформації, яку не бажав озвучувати, на папері (зокрема при зустрічі із ОСОБА_14 08.07.2016 - т. 27 а. 184-185).

74.Обвинувачені ОСОБА_141 , ОСОБА_8 вживали такі заходи конспірації:

1) у спілкуванні із ОСОБА_14 уникали імен, прямих відповідей на запитання або чітких висловлювань (повідомлень), пов`язаних із наміром одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_14 , використовували натяки на особу, не називаючи імені (на адвоката ОСОБА_9 ), зокрема, ОСОБА_8 : «Я только что с замом общался, он сказал, что с вамі где-то ужє месяц, вам обрісовивалі», «Здєсь нє всьо напрямую тожє можно говоріть», «…там поніманіє, что б всьо било за раз», «давай ви там ето всьо согласовивайтє», «там на связь с вамі должни, вродє, вийті», «адвокат должєн вийті на связь» і подібне (т. 23 а. 147, 154, 169, 175); ОСОБА_7 говорив, що буде ставити у справу свого знайомого, свого адвоката; щодо домовленості про розмір неправомірної вигоди висловлювався завуальовано (т. 23 а. 130, 131, 153; 129, 131, 152, 153, 154). Правильне прізвище адвоката ОСОБА_20 уникали називати, натомість використовуючи співзвучне прізвище « ОСОБА_22 » (за показаннями у суді ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , адвокат з прізвищем ОСОБА_22 раніше надавав ОСОБА_14 правову допомогу з повернення арештованого майна шляхом звернення до суду).

75.21.06.2016 ОСОБА_54 повідомляє ОСОБА_14 , що «всє боятся, оні нє хотят напрямую получаєтся ужє», бо вважають, що там «прослушки» з їх сторони (т. 28 а. 44).

V.Мотиви неврахування судом окремих доказів, відхилення заперечень сторони захисту щодо доказів сторони обвинувачення. Оцінка доводів сторони захисту.

Щодо доводів сторони захисту про закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 у судових засіданнях 24.07.2023 (у вступній промові) та 11.06.2024 заявив, що під час досудового розслідування кримінального провадження були порушені строки досудового розслідування як при прийнятті прокурором рішень про продовження строку досудового розслідування, так і на час первісного направлення обвинувального акта до суду. Таку позицію підтримували й інші обвинувачені та їхні захисники.

Доводи захисника узагальнено полягають у такому. Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні завершився 25.04.2017, враховуючи зміст першої постанови керівника САП про продовження строку досудового розслідування до чотирьох місяців. Ухвалами від 18.04.2017 слідчий суддя обмежив стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 21.04.2017. За таких умов прокурор мав 4 дні для складання та направлення обвинувального акта до суду. Проте обвинувальний акт поданий до Шевченківського районного суду м. Києва 05.05.2017, хоча супровідний лист датований 27.04.2017. Такі обставини свідчать про те, що прокурор подав обвинувальний акт до суду із пропуском строку досудового розслідування. На момент повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування і початку виконання вимог ст. 290 КПК України та день подання детективом слідчому судді клопотань про визначення підозрюваним і захисникам строку в порядку ч. 10 ст. 290 КПК України діяла норма КПК України, яка передбачала, що строк ознайомлення із матеріалами кримінального провадження включався до строку досудового розслідування. У даному випадку нова норма КПК України не має зворотної дії і не може застосовуватись до процесуальної дії, яка почалась відповідно до попередньої норми, та, відповідно, до обрахування строку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні.

Прокурор з цього приводу пояснив, що обвинувальний акт він особисто подав до суду в останній день строку досудового розслідування - 05.05.2017, що відповідає даті на штампі вхідної кореспонденції. 14.04.2017 набрав чинності Закон України від 16.03.2017, яким внесені зміни до ч. 3 ст. 219 КПК України про те, що строк ознайомлення сторонами із матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України не включається у строк досудового розслідування. У зв`язку із цим період із 14 до 21 квітня 2017 року (8 днів) не включався до строку досудового розслідування. Тому, з урахуванням цих восьми днів, останнім днем строку досудового розслідування є 05.05.2017 (27.04.2017 - дата закінчення дев`ятимісячного строку досудового розслідування від дати повідомлення про підозру+ 8 днів).

Суд не погоджується із розрахунками сторони захисту і відповідно з висновком про подачу обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування виходячи з наступного.

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 були затримані 27.07.2016, про що зазначено у відповідних протоколах затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т. 21 а. 43-46, 95-98, 166-169). Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України (тут і далі в цьому пункті посилання на норми КПК України в редакції, що діяла на час вчинення процесуальної дії чи прийняття процесуального рішення) підозрюваним є, зокрема, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 27.07.2016 повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. ОСОБА_7 і ОСОБА_9 повідомили 28.07.2016 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого, відповідно, ч. 4 ст. 368 КК України і ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, відповідно (т. 21 а. 56-63, 109-116, 187-194).

Постановою заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_142 від 22.09.2016 задоволено клопотання детектива Національного бюро ОСОБА_108 від 16.09.2016 та вирішено «продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000064 до чотирьох місяців - до 25.11.2016». При цьому у клопотанні детектив просив продовжити строк досудового розслідування до чотирьох місяців, тобто до 27.11.2016. І в мотивувальній частині постанови на останньому аркуші зазначено, що двомісячний строк досудового розслідування закінчується 27.09.2016 (т. 17 а. 151-162, 179-190).

Постановою заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_142 від 21.11.2016 задоволено клопотання детектива Національного бюро ОСОБА_108 від 14.11.2016 та вирішено «продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000064 до шести місяців, тобто до 27.01.2017». При цьому у клопотанні детектив просив продовжити строк досудового розслідування до шести місяців, тобто до 25.01.2017. У мотивувальній частині постанови на останньому аркуші зазначено, що чотиримісячний строк досудового розслідування закінчується 25.11.2016 (т. 17 а. 191-200, 213-224).

Постановою заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_142 від 25.01.2017 задоволено клопотання детектива Національного бюро ОСОБА_108 від 18.01.2017 та вирішено «продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000064 до дев`яти місяців, тобто до 27.04.2017». При цьому у клопотанні детектив просив продовжити строк досудового розслідування до дев`яти місяців, тобто до 27.04.2017. У мотивувальній частині постанови на передостанньому аркуші зазначено, що шестимісячний строк досудового розслідування закінчується 27.01.2017 (т. 18 а. 1-10, 24-35).

Постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 від 15.02.2017 об`єднані в одне кримінальне провадження за № 52016000000000064 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 52016000000000064 від 02.03.2016 за ч. 4 ст. 368 КК України, № 52016000000000510 від 29.12.2016 за ч. 1 ст. 359 КК України та № 52017000000000102 від 14.02.2017 за ч. 2 ст. 369-2 КК України (т. 18 а. 36-38).

Постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 від 14.03.2017 із кримінального провадження № 52016000000000064 від 02.03.2016 в окреме провадження виділені матеріали досудового розслідування за фактом незаконного придбання спеціальних технічних засобів отримання інформації (т. 18 а. 39-41).

Стороні захисту на виконання вимог ст. 290 КПК України було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування 23.03.2017 (т. 18 а. 43, 44, 46).

Ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.04.2017 частково задоволені клопотання детектива та підозрюваним ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та їхнім захисникам встановлений строк до 21.04.2017 включно для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 52016000000000064, після спливу якого підозрювані та їхні захисники будуть вважатись такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження (т. 18 а. 91-95).

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52016000000000064 щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 із додатками вперше був направлений до Шевченківського районного суду м. Києва супровідним листом від 27.04.2017 за підписом заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_143 . До суду, згідно зі штампом вхідної кореспонденції на копії супровідного листа, обвинувальний акт надійшов 05.05.2017 та того ж дня був здійснений автоматизований розподіл відповідної судової справи між суддями (т. 31 а. 158, 159). Як пояснив у судовому засіданні 11.06.2024 прокурор, обвинувальний акт до суду він доставив 05.05.2017 особисто.

Згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Оскільки ОСОБА_8 повідомили про підозру 27.07.2016, то із вказаної дати обчислюється строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (ч. 2 ст. 219 КПК України).

Наведені норми ст. 219 КПК України визначають, що строк досудового розслідування, у тому числі його продовження: 1) обраховується в місяцях, 2) відраховується від дня повідомлення особі про підозру. Тобто визначення прокурором кінцевої дати продовженого строку досудового розслідування в межах максимально можливого загального строку, передбаченого ч. 2 ст. 219 КПК України, здійснюється зважаючи на дату початку строку досудового розслідування (дату повідомлення про підозру особі), без прив`язки до раніше визначеної дати закінчення продовженого строку досудового розслідування.

Частиною 4 ст. 295 КПК України передбачено, що прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов`язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування. І згідно з ч. 2 ст. 296 КПК України прокурор, якщо задовольняє клопотання слідчого, визначає новий строк досудового розслідування.

За правилами ч. 4 ст. 115 КПК України при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

У цьому кримінальному провадженні повідомлення про підозру було здійснене 27.07.2016 ОСОБА_8 . Постановами керівника САП від 22.09.2016, від 21.11.2016, від 25.01.2017 строк досудового розслідування продовжувався до чотирьох, до шести та до дев`яти місяців, відповідно. Останньою постановою дев`ятимісячний строк був визначений до 27.04.2017.

Обвинувачений ОСОБА_9 додатково як на підставу незаконності винесення постанови від 25.01.2017 заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_144 послався на те, що останній 25.01.2017 перебував у м. Вашингтон, США, та на період із 24 до 28 січня 2017 року йому наказом Генерального прокурора України була надана частина щорічної відпустки, і що на час відпустки ОСОБА_145 виконання обов`язків заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури були покладені на першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_146 , про що надав відповідні докази (т. 35 а. 24).

Суд не погоджується з позицією сторони захисту про те, що керівник САП ОСОБА_95 не мав повноважень на винесення постанови від 25.01.2017 і рішення за результатом розгляду клопотання детектива від 18.01.2017 про продовження строку досудового розслідування повинен був прийняти інший прокурор. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 294 КПК України (у редакції станом на 25.01.2017) строк досудового розслідування може бути продовжений на період від шести до дванадцяти місяців Генеральним прокурором України чи його заступниками. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов`язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування (ч. 4 ст. 295 КПК України (у редакції станом на 25.01.2017)). Станом на 25.01.2017 ані Кримінальний процесуальний кодекс України, ані Закон України «Про прокуратуру» (ст. 8-1 визначає особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) не передбачали можливість виконання обов`язків заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що визначені КПК України, його першим заступником або заступником. Тобто Генеральний прокурор України на той час своїм наказом не мав повноважень покласти на першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_146 ті повноваження, які передбачені нормами КПК України виключно для Генерального прокурора або його заступників, через що заступник керівника САП ОСОБА_147 не мав права прийняти рішення щодо продовження строку досудового розслідування до дев`яти місяців у цьому кримінальному провадженні. Такий висновок суду підтверджується подальшими змінами до Закону України «Про прокуратуру», внесеними Законом України № 3509-IX від 08.12.2023, яким стаття 8-1 Закону була викладена в новій редакції. Так, абзацом 16 частини 9 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діє з 01.01.2024) передбачено, що в разі відсутності заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, та що на час його відсутності перший заступник керівника або заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснює всі повноваження керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, передбачені цим Законом, Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Винесення заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_144 постанови від 25.01.2016 за межами України не суперечить правилам дії КПК України в просторі (ст. 4 КПК України) і не може бути підставою визнання її недійсною, оскільки таке процесуальне рішення прийняте у кримінальному провадженні, що здійснюється на території України щодо кримінального правопорушення, вчиненого на території України, у передбаченому КПК України порядку, прокурором системи прокуратури України, і таке рішення жодним чином не стосується юрисдикції органів іншої держави.

Отже, на підставі наведених норм ст. 115, 219, 295 КПК України, та фактичних обставин кримінального провадження суд дійшов висновку, що: 1) усі три постанови про продовження строку досудового розслідування були винесені уповноваженим прокурором до спливу строку досудового розслідування (у тому числі з дотриманням продовженого строку до чотирьох місяців - до 25.11.2016); 2) кожною із постанов кінцева дата строку досудового розслідування визначена без перевищення граничного загального строку досудового розслідування. Визначення постановою від 25.01.2017 дати 27.04.2017 як останнього дня дев`ятимісячного строку досудового розслідування повністю відповідає нормам ч. 4 ст. 115, ч. 1, 2 ст. 219 КПК України. Тобто посилання сторони захисту на те, що в цьому кримінальному провадженні продовжений строк досудового розслідування мав закінчитись 27.01.2017 або 25.04.2017, суперечить фактичним обставинам кримінального провадження і нормам кримінального процесуального закону.

Щодо обрахування дати закінчення строку досудового розслідування

У ч. 3 ст. 219 КПК України (у первісній редакції, що діяла до 13.04.2017 включно) було передбачено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки досудового розслідування.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження» № 1950-VIII від 16.03.2017 до частини третьої ст. 219 КПК України були внесені зміни, якими визначено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, також не включається у строки досудового розслідування. Закон № 1950-VIII набрав чинності 14.04.2017. Розділом ІІ Закону № 1950-VIII визначено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Будь-яких перехідних положень чи особливостей застосування змінених норм КПК України зазначений Закон не містив, не передбачав. Цим Законом не вносились зміни до норм ст. 290 КПК України. Отже, норма ст. 219 КПК України (зі змінами, внесеними Законом № 1950-VIII) підлягала застосуванню із 14.04.2017 до всіх без виключення кримінальних проваджень, які перебували на стадії досудового розслідування та в яких особам було повідомлено про підозру.

Ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, тривало із 23.03.2017 до 21.04.2017. Тобто, відповідно до правила ч. 3 ст. 219 КПК України (у редакції від 14.04.2017) у строк досудового розслідування не включається період із 14.04.2017 до 21.04.2017 (8 днів), упродовж якого сторона захисту продовжувала ознайомлення із матеріалами досудового розслідування.

З урахування цих 8 днів датою закінчення загального строку досудового розслідування у кримінальному провадженні є 05.05.2017 (27.04.2017 + 8 днів). Отже, подавши обвинувальний акт до суду 05.05.2017 прокурор вчинив цю процесуальну дію в останній день строку досудового розслідування. Тобто за встановлених обставин суд не вбачає порушення зі сторони обвинувачення строку досудового розслідування.

Посилання захисника ОСОБА_10 на те, що Закон № 1950-VIII не має зворотної дії в часі та не підлягав застосуванню у цьому кримінальному провадженні, оскільки сторона захисту почала ознайомлення із матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України та детектив звернувся до слідчого судді із клопотанням про встановлення стороні захисту строку на підставі ч. 10 ст. 290 КПК України до набрання чинності Законом № 1950-VIII, суд відхиляє з таких мотивів.

Як зазначено вище, правила ч. 3 ст. 219 КПК України (у редакції Закону № 1950-VIII) про не включення до строку досудового розслідування строку ознайомлення сторонами з матеріалами досудового розслідування, застосовані прокурором виключно з дати набрання Законом чинності - із 14.04.2017 та не охоплюють більш ранній період такого ознайомлення.

Частиною 1 ст. 5 КПК України (діє у первісній редакції) визначено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Статтею 290 КПК України регулюються питання щодо порядку відкриття матеріалів іншій стороні. Частиною 10 статті передбачені підстави для прийняття слідчим суддею рішення, яким встановлює строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів. До правил цієї статті не вносились зміни в період із 23.03.2017 (дати повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування) до 21.04.2017 (дати, встановленої для сторони захисту ухвалами слідчого судді в порядку ч. 10 ст. 290 КПК України).

Тобто для сторони захисту в цьому кримінальному провадженні порядок ознайомлення із матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, залишався незмінним упродовж усього часу такого ознайомлення.

Питання про встановлення стороні захисту строку в порядку ч. 10 ст. 290 КПК України слідчий суддя вирішив 18.04.2017 (через 4 дні після набрання чинності Законом № 1950-VIII). Урахування або неврахування слідчим суддею при постановленні ухвал від 18.04.2017 факту набрання чинності змінами, внесеними до порядку обрахування строку досудового розслідування, не може впливати на застосування або незастосування норм КПК України (ч. 3 ст. 219 зі змінами) до цього кримінального провадження.

Окремо суд звертає увагу на нормативне регулювання вказаної ситуації станом на час винесення постанови від 25.01.2017 керівника САП ОСОБА_145 про продовження строку досудового розслідування, аналіз якого призводить до висновку, що навіть у разі, якщо би доводи сторони захисту щодо відсутності повноважень у керівника САП ОСОБА_145 на винесення постанови від 25.01.2017 були обґрунтованими і продовжений шестимісячний строк досудового розслідування закінчився 17.01.2017, то це не вплинуло би на висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 щодо вчинення ними у співучасті злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Так, у період із 17.01.2017 до 05.05.2017 (дати подання обвинувального акта до суду) нормами КПК України був передбачений лише один процесуальний наслідок для сторони обвинувачення закінчення строку досудового розслідування, а саме: відповідно до ч. 8 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії не могли проводитися після закінчення строків досудового розслідування та будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, були би недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими. У цьому кримінальному провадженні усі докази, на яких ґрунтується обвинувачення та на які посилається суд у вироку в обґрунтування прийнятих рішень, були зібрані стороною обвинувачення до 17.01.2017, у зв`язку із чим жоден із таких доказів не міг бути визнаний недопустимим через закінчення строку досудового розслідування у вказану дату. Також норми КПК України в період із 17.01.2017 до 05.05.2017 не передбачали в якості наслідків вчинення процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень після закінчення строку досудового розслідування їхню недійсність та/або неможливість здійснення судового розгляду на підставі обвинувального акта, що надійшов до суду після закінчення строку досудового розслідування.

Щодо аргументів сторони захисту про неспроможність версії обвинувачення у зв`язку з неможливістю кваліфікації дій ОСОБА_14 та інших за ч. 3 ст. 212 КК України

Сторона захисту під час судового розгляду надала суду окремі матеріали кримінального провадження № 32015230000000055 на підтвердження правильності кваліфікації дій ОСОБА_14 та інших співучасників за ч. 1 ст. 212 КК України, стверджуючи про сумлінність, правильність досудового розслідування та неможливість вести будь-які торги по кваліфікації у зв`язку з перебуванням кримінального провадження під постійним контролем районної прокуратури та ГСУ фінансових розслідувань ДФС у місті Києві. Також наголошували на неможливості виконання обіцяного - повернення арештованого майна ОСОБА_14 за рішенням суду, яке за нормами КПК України мало бути конфіскованим, посилалися на здійснення ОСОБА_14 та іншими незаконної діяльності, пов`язаної з роботою «конвертаційного центру», що доводили звукозаписом судового засідання від 20.07.2016 у справі № 759/8955/16-к з розгляду кримінального провадження № 32015230000000055 під головуванням судді ОСОБА_51 (т. 31 а. 44-54, 73-122, т. 33 а. 104а, 141 ).

У зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Одержання неправомірної вигоди передбачає будь-який спосіб прийняття неправомірної вигоди суб`єктом кримінального правопорушення. Відповідальність настає лише за умови, якщо особа одержала неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням свого службового становища, повноважень, пов`язаних з ними можливостей, у інтересах того, хто надав таку вигоду, або в інтересах третьої особи. Тобто має бути нерозривний зв`язок між одержанням неправомірної вигоди і вчиненням (не вчиненням) указаних дій.

Водночас фактичне виконання або невиконання зазначених дій знаходиться поза межами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. У зв`язку з цим для кваліфікації дій винної особи за відповідною нормою КК України не має значення: (1) коли (до чи після вчинення діянь з використанням повноважень, становища, яке займає особа) одержано неправомірну вигоду; (2) чи було фактично вчинено ці діяння і чи мала особа намір вчиняти їх; (3) за виконання (невиконання) яких дій (законних чи незаконних) одержується неправомірна вигода.

У даному випадку для кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не має значення правильність чи неправильність кваліфікації дій ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 212 КК України, чи була реальна законна можливість виконання досягнутих домовленостей з повернення арештованого майна за рішенням суду, так само як і те, чи ОСОБА_14 насправді здійснював незаконну діяльність, у якій визнав свою винуватість у Святошинському районному суді міста Києва. Оскільки дослідженими доказами підтверджується, що реалізація всіх цих умов була частиною домовленостей, за які прохалася та одержувалася неправомірна вигода.

Щодо клопотань сторони захисту про визнання недопустимими, неналежними та/або недостовірними доказів сторони обвинувачення

Згідно зі статтею 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України). Критерії для визнання доказів недопустимими передбачені у статтях 87-88-1 КПК України.

Щодо доводів про недопустимість та неналежність заяви про кримінальне правопорушення

1.Обвинувачений ОСОБА_9 у клопотанні від 02.08.2024 (т. 33 а. 77-98) послався на те, що мобільний телефон ОСОБА_14 02.03.2016 у період часу 18:15-23:00 не реєструвався базовими станціями оператора мобільного зв`язку за місцем розташування приміщення НАБУ, що вказує на відсутність там ОСОБА_14 в час реєстрації кримінального провадження в ЄРДР та проведенні із ним ряду процесуальних дій.

Під час допиту в суді ОСОБА_14 показав, що він подав заяву про кримінальне правопорушення (т. 17 а 127-131) до НАБУ шляхом вкидання у скриньку раніше написаної ним вдома чи в офісі заяви, а потім цього ж дня чи на наступний день (свідок точно не пам`ятає) детективи зв`язалися із ним та його викликали до НАБУ. У зв`язку із цим теза обвинуваченого ОСОБА_9 про необхідність перебування ОСОБА_14 у приміщенні НАБУ під час написання заяви в період часу орієнтовно із 19:00 є хибною. Також поза увагою суду не може залишатися той факт, що ОСОБА_14 міг перебувати у приміщенні НАБУ у період між з`єднаннями його мобільного телефону, що реєструвалися базовими станціями оператора мобільного зв`язку.

2.Аргументи захисника ОСОБА_10 у клопотанні від 27.01.2020 (т. 18 а. 101-102) про неналежність заяви як доказу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 є невірними, оскільки у тексті заяви ОСОБА_14 вказано про те, що «куратором» є «начальник Слідства Шевченківської податкової міліції». Зазначення заявником розмовної назви посади ОСОБА_7 - начальника слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - є достатньо однозначним, зрозумілим та достатнім формулюванням для ідентифікації посади та особи, яка її займає.

Окрім того, норми ч. 1, 2, 4 ст. 214 КПК України вказують на те, що наявні в заяві особи про вчинене кримінального правопорушення відомості є лише підставою для внесення відомостей про певне кримінальне правопорушення до ЄРДР, а докази причетності тієї чи іншої особи до вчинення такого діяння орган досудового розслідування збирає після реєстрації кримінального провадження у ЄРДР.

3.Суд зауважує, що заява про вчинення злочину за своєю правовою природою не є доказом у розумінні положень ст. 84 КПК України та виступає лише підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до ЄРДР і початку досудового розслідування за наявності до того підстав (постанова Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 626/407/17). Отже, таку заяву не може бути визнано неналежним доказом у справі.

Щодо доводів про недопустимість витягів з ЄРДР у кримінальних провадженнях № 52016000000000064 від 02.03.2016 та № 52017000000000102 від 14.02.2017

4.Відповідно до п. 4.2 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затверджене наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012, зі змінами, діяло на день внесення відомостей до ЄРДР 02.03.2016) витяг з Реєстру - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру або про відсутність таких у Реєстрі, отриманих за параметрами пошуку, визначеними в пункті 4.3 цього розділу. З урахуванням норми ч. 3 ст. 241 КПК України (станом на 02.03.2016) у цьому кримінальному провадженні витяг з ЄРДР від 02.03.2016 є документом, що підтверджує факт внесення до Реєстру відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_14 від 02.03.2016 та дату початку досудового розслідування злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Наявність або відсутність у витязі з ЄРДР від 02.03.2016 певних відомостей, зокрема зазначення відомостей про прокурора ( ОСОБА_145 ), який не включений у групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у цьому кримінальному провадженні, про прізвища осіб, які не були вказані у заяві про кримінальне правопорушення ОСОБА_14 , мали би бути підставою для вжиття заходів до усунення виявлених порушень (абзац другий п. 3 розділу VI Положення). Проте наявність таких відомостей не є і не може бути підставою для визнання самого витягу з Реєстру від 02.03.2016 у кримінальному провадженні № 52016000000000064 недопустимим доказом.

5.Відповідно до п. 2, 4 глави 4 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затверджене наказом Генеральної прокуратури України 06.04.2016 № 139, діяло на день формування витягу з ЄРДР 15.02.2017 у кримінальному провадженні № 52017000000000102) витяг з Реєстру - документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за параметрами, визначеними в пункті 3 цієї глави, та реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру у межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом. Тобто відсутність у витязі з кримінального провадження № 52017000000000102 відомостей про прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, свідчить лише про те, що на момент формування такого витягу 15.02.2017 до Реєстру не були внесені такі відомості, що не впливає на достовірність цього витягу.

Посилання захисника на те, що у витязі від 15.02.2017 не зазначене прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника або інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, не відповідає дійсності, адже у витязі в графі «Заявник або потерпілий» вказано «інші». Таке позначення джерела, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбачене пунктом 8 Довідника 1 «Перелік інших джерел, з яких виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» додатку 7 до Положення (пункти 9, 19 глави 2 розділу ІІ).

6.У судовій практиці витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань не вважається доказом у кримінальному проваджені (постанова Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 185/4212/21).

Щодо доводів про незаконність клопотань і постанов керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_148 .

7.Під час досудового розслідування заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_95 , не будучи визначеним у період із 02.03.2016 до 08.11.2016 як прокурор групи прокурорів, що здійснюють повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 52016000000000064, виніс дві постанови про проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину від 04.04.2016 (т. 22 а. 71-73) та від 04.07.2016 (т. 22 а. 81-84), а також подав слідчому судді Апеляційного суду Черкаської області клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 14.03.2016, від 28.04.2016, від 08.06.2016, від 18.07.2016 щодо адвоката ОСОБА_9 (т. 21 а. 247-251, т. 22 а. 31-35, 61-65, 66-70), від 14.03.2016 щодо ОСОБА_14 (т. 21 а. 252-256), від 14.03.2016 щодо ОСОБА_41 (т. 22 а. 1-5).

У ч. 1 ст. 37 КПК України передбачено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Водночас згідно з п. 7 ч. 1 ст. 480 щодо адвоката застосовується особливий порядок кримінального провадження.

Статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI встановлені додаткові гарантії для осіб, що здійснюють адвокатську діяльність. Пунктом 3 ч. 1 цієї статті Закону визначено, що професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

Отже, у зв`язку із наявністю в ОСОБА_9 статусу адвоката саме заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_95 був зобов`язаний звертатись до слідчого судді із клопотаннями про надання дозволу на проведення НСРД щодо адвоката ОСОБА_9 . Такі повноваження заступника Генерального прокурора України були винятковими та не залежали від здійснення ним процесуального керівництва у кримінальному провадженні у складі групи прокурорів, оскільки були визначені законом та не можуть покладатись на інших прокурорів чи слідчих. Відповідна правова позиція щодо здійснення визначених законом повноважень прокурором, який не включений до групи прокурорів, викладена Великою палатою Верховного Суду у пункті 2.2, висновку 3 про застосування норм права постанови від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к (провадження № 13-34кс19).

8.З приводу клопотань керівника САП ОСОБА_145 стосовно ОСОБА_14 і ОСОБА_41 , та наведених постанов від 04.04.2016 і від 04.07.2016 суд вважає відсутніми підстави для визнання їх незаконними. Так, зважаючи на положення ст. 480, 481 КПК України та ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кримінальне процесуальне законодавство визначає прийняття рішення керівником органу прокуратури, а не прокурором прокуратури, який включений в групу прокурорів у кримінальному провадженні, як додаткову гарантію прав особи у кримінальному провадженні. Негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні, дозвіл на проведення яких надали слідчі судді за клопотаннями керівника САП ОСОБА_145 чи передбачені його постановами, проводив уповноважений детектив НАБУ ОСОБА_111 . Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 756/10060/17 від 31.08.2022 про застосування норми права в подібних правовідносинах та доктрину «неминучого виявлення» (постанова Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 737/641/17), суд переконаний, що в цьому випадку звернення керівника САП із клопотаннями до слідчого судді стосовно осіб, які не є адвокатами, та прийняття постанов про проведення контролю за вчиненням злочину (1) не призвело до порушень прав осіб (які є свідками у кримінальному провадженні), які би сягали критерію істотного порушення (відповідно до норм ст. 87 КПК України), та (2) не призвело до отримання такої інформації, яка би не була отримана у випадку подання та прийняття зазначених документів іншим прокурором, який був визначений для здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

9.Наявність у текстах клопотань про надання дозволу на проведення НСРД та в постановах про проведення контролю за вчиненням злочину рукописного тексту, який, на думку сторони захисту, виконаний іншою особою, а не ОСОБА_144 , відноситься до технічних аспектів виготовлення цих документів, що не впливають на їх дійсність та законність, оскільки вони були результатом волі, рішення керівника САП ОСОБА_145 звернутись із відповідним клопотанням до слідчого судді, дозволити проведення вказаної НСРД та підписані саме ним. Про такий підхід до наявності у процесуальному документі рукописного тексту, виконаного іншою особою, йдеться в постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 444/2475/19.

Щодо доводів про недопустимість, незаконність ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області

10.Дозволи на проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні були надані ухвалами слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області (зазначені в пунктах 4-9 розділу ІV вироку).

Відповідно до правил ч. 2 ст. 247 КПК України розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо суддів, працівників суду та правоохоронних органів та/або у приміщеннях судових та правоохоронних органів, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, може здійснюватися слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування. У такому разі слідчий, прокурор звертаються з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій до слідчого судді апеляційного суду, найбільш територіально наближеного до апеляційного суду, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 06.07.2022 у справі № 454/2576/17, звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, але не до найбільш територіально наближеного, може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, але не є порушенням права особи на справедливий суд у разі задоволення такого клопотання.

У цьому провадженні прокурор, детектив звернулись із клопотаннями про дозвіл на проведення НСРД у зв`язку із розслідуванням можливого вчинення узгоджених дій адвокатом та працівниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, що у випадку звернення до суду за місцем здійснення досудового розслідування створювало ризики несанкціонованого прокурором або детективом розповсюдження інформації про це кримінальне провадження заінтересованим особам, до слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області, які розглянули їх та задовольнили.

Під час судового провадження не було встановлено обґрунтованих ознак того, що слідчі судді Апеляційного суду Черкаської області були зацікавлені в результатах кримінального провадження, пов`язані з детективом або прокурором, особами, щодо яких здійснювалися НСРД чи їхніми родичами, піддавались сторонньому впливу чи постановили ухвали за очевидною відсутністю підстав для таких рішень тощо.

11.Вважаючи незаконними вказані ухвали слідчих суддів, обвинувачений ОСОБА_9 також посилався на те, що дозволи на проведення НСРД були надані у кримінальному провадженні щодо вимагання неправомірної вигоди (про внесення відомостей до ЄРДР про таке діяння зазначено в ряді процесуальних документів: витязі з ЄРДР, дорученнях, постановах про призначення і зміну слідчих, прокурорів, клопотаннях про надання дозволів на проведення НСРД, обшуків тощо), хоча жодна частина статті 368 КК України не передбачає такої форми вчинення злочину, викладеного в диспозиції зазначеної статті. Досудове розслідування було розпочате і здійснювалось щодо «вимагання неправомірної вигоди», хоча кримінальна відповідальність за таке діяння не була передбачена на дату початку розслідування, водночас досудове розслідування щодо «прохання надати неправомірну вигоду», «одержання неправомірної вигоди» не було розпочато взагалі. У зв`язку із цим обвинувачений стверджував, що слідчі судді надали дозволи на проведення НСРД у кримінальному провадженні щодо діяння, яке не передбачене КК України і тому не може належати до тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суд не погоджується із таким трактуванням обставин кримінального провадження з огляду на таке.

Ухвалами слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області (зазначеними в пунктах 4-9 розділу ІV вироку) надано дозволи на проведення НСРД, передбачених статтями 260 (аудіо-, відеоконтроль особи), 263 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), 269 (спостереження за особою, річчю або місцем) КПК України, у кримінальному провадженні під час досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України (у редакції на дати постановлення ухвал) є особливо тяжким злочином.

За правилами ч. 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені, зокрема, статтями 260, 263, 269 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

На дату внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_14 (п. 1 розділу ІV вироку) орган досудового розслідування визначив попередню правову кваліфікацію діяння як злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, за кваліфікуючою ознакою - особливо великий розмір неправомірної вигоди.

При цьому у витязі з кримінального провадження № 52016000000000064 від 02.03.2016 (т. 17 а. 126) та в інших процесуальних документах і рішеннях (окрім повідомлень про підозру від 27.07.2016 і 28.07.2016) зазначено про те, що службові особи органу ДПІ за посередництва адвоката вимагають неправомірну вигоду в особливо великому розмірі у заявника за прийняття на його користь рішення з використанням свого службового становища. Наведене формулювання відповідає по суті відомостям про фактичні обставини, викладеним в заяві ОСОБА_14 про вчинення кримінального правопорушення та характеризує сприйняття заявником способу (форми), у який до нього було доведене бажання службових осіб одержати від нього гроші. Наведене формулювання жодним чином не може розглядатись як визначення офіційної правової кваліфікації злочину відповідно до диспозицій норм статті 368 КК України або свідчити про те, що детективи НАБУ здійснювали досудове розслідування щодо діяння, яке не передбачене законом про кримінальну відповідальність як кримінальне правопорушення. Оскільки лише після реєстрації відомостей до ЄРДР і до закінчення досудового розслідування за допомогою спеціальних процедур і методів відбувається процес пізнання про події і факти в ретроспективі про обставини події кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили, відповідно на послідуючих етапах досудового розслідування з урахуванням зібраних доказів уточнюється, формулюється кваліфікація кримінального правопорушення у точній відповідності до диспозиції конкретної статті Кримінального кодексу України та зазначається у повідомленні про підозру конкретній особі.

Суд враховує, що норми КПК України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (наказ ГПУ від 06.04.2016 № 139) не покладають на орган досудового розслідування або прокурора обов`язок редагувати (змінювати) зафіксовані у ЄРДР відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (про фабулу), залежно від того, про які обставини під час досудового розслідування зібрано докази станом на ту чи іншу дату.

Відповідно до висновку Верховного Суду (постанова від 22.03.2023 у справі № 161/1921/20 ) про застосування норм права приписи ст. 214 КПК України не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи і передбачені відповідною частиною статті Особливої частини КК України як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння і за правилами кваліфікації кваліфікуються як такі, що утворюють один склад злочину.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що у кримінальному провадженні слідчі судді надали дозволи на проведення НСРД щодо розслідування діяння, яке не є тяжким чи особливо тяжким злочином.

12.Ухвали слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області (зазначені в пунктах 4-9 розділу ІV вироку) були отримані прокурором у кримінальному провадженні - прокурором п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 02.09.2021 з Апеляційного суду Черкаської області (супровідний лист від 30.08.2021) та відкриті стороні захисту і надані суду 29.11.2021 вже на стадії судового розгляду (т. 26 а. 161, 162, 163, 222). Тобто прокурор виконав вимогу ч. 11 ст. 290 КПК України та відкрив стороні захисту додаткові матеріали, отримані під час судового розгляду.

12.12.2016 за № 20/3-1821т заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_149 направив до Апеляційного суду Черкаської області клопотання про скасування грифу секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме 24 ухвал слідчого судді цього суду. Листом від 25.02.2019 № 06-18616-16 заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернувся до голови Апеляційного суду Черкаської області з проханням розглянути раніше подане клопотання та направити відповідні матеріали на адресу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у найкоротші строки (т. 21 а. 233-235, 236).

У супровідному листі Апеляційного суду Черкаської області від 30.08.2021 так само зазначено, що клопотання прокурора про скасування грифу секретності ухвал слідчого судді цього суду про надання дозволу на проведення НСРД у кримінальному провадженні № 52016000000000064 від 02.03.2016 датоване 12.12.2016 за № 20/3-1821т.

Повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні датоване 21.03.2017 та 23.03.2017 , а обвинувальний акт вперше був направлений до суду 05.05.2017. Тобто прокурор у кримінальному провадженні завчасно (12.12.2016) звернувся до Апеляційного суду Черкаської області для зняття із ухвал слідчих суддів цього суду грифу секретності.

У постанові від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15-к Велика Палата Верховного Суду визначила, що якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК України. У разі, коли відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акта до суду, то вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з ч. 11 ст. 290 КПК України Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи в суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог ст. 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД, у комплексі з розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.

Як зазначено вище, матеріалами судового провадження підтверджено, що прокурор в межах строку досудового розслідування вжив заходів для розсекречення ухвал слідчих суддів, для чого звернувся із відповідним клопотанням Апеляційного суду Черкаської області, але відповідь суду апеляційної інстанції отримав лише 02.09.2021.

Сторона захисту із дати відкриття їй ухвал слідчих суддів (29.11.2021) мала достатньо часу для ознайомлення з ними та із результатами НСРД, що проведені на їх підставі, для формування лінії захисту та висловлення своєї позиції щодо них. У цьому контексті суд зауважує, що після заміни головуючого судді у складі колегії суддів (09.06.2023) судовий розгляд був розпочатий спочатку на вимогу сторони захисту, яка послалась на те, що ухвали слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД були відкриті їй майже через два роки після початку судового розгляду, що негативно вплинуло на реалізацію раніше обраної тактики і стратегії захисту від обвинувачення (т. 28 а. 119-120).

На переконання суду, твердження сторони захисту про порушення стороною обвинувачення правил ст. 290 КПК України щодо відкриття їй матеріалів досудового розслідування в частині ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області та наявність підстав для застосування наслідків, передбачених ч. 12 зазначеної статті, з огляду на встановлені обставини, є безпідставними.

13.Частина 2 статті 248 КПК України, яка регламентує розгляд клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачає в якості додатка до клопотання слідчого, прокурора лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

Обов`язку прокурора, детектива додавання до клопотання копії матеріалів досудового розслідування при зверненні до слідчого судді із клопотання про надання дозволу на проведення НСРД нормами КПК України не передбачено. Водночас, відповідно до ч. 3 зазначеної статті слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що вчинений злочин відповідної тяжкості та під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з`ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

У всіх ухвалах слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області наприкінці мотивувальної частини є вказівка на те, що слідчі судді розглянули матеріали кримінального провадження (а не матеріали клопотання) і що із вивчених матеріалів вбачаються певні обставини. І у вступних частинах цих ухвал зазначено, що слідчі судді розглянули клопотання та матеріали кримінального провадження. Тому відсутність у клопотаннях вказівки про наявність копій матеріалів кримінального провадження як додатків до них, не свідчить про те, що такі матеріали не були пред`явлені слідчим суддям при розгляді клопотання і доведенні прокурором, детективом наявності підстав, передбачених частиною 3 ст. 248 КПК України.

У зв`язку із наведеним доводи сторони захисту про те, що слідчі судді при прийнятті рішень не досліджували матеріали кримінального провадження, є безпідставними.

14.Сторона захисту у своїх клопотаннях про визнання доказів недопустимими зауважує, що в частині ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області від 09.06.2016 № 938, № 939, № 941, № 942, № 943 у вступній частині зазначено про розгляд клопотання сторони обвинувачення від 28.04.2016 (у першій ухвалі) та від 27.04.2016. Водночас розглянуті клопотання керівника САП або детектива були датовані 08.06.2016 та від 07.06.2016. Також в ухвалах слідчих суддів № 688, № 689, № 691, № 692, № 693, № 938, № 939, № 941, № 942, № 943 у вступній частині вказано, що розглянуте клопотання детектива Національного бюро ОСОБА_108 , погоджене заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_150 (це відповідає наявним у справі клопотанням про надання дозволу на проведення НСРД), а в мотивувальній частині цих ухвал міститься посилання на надходження клопотань заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_148 .

Ураховуючи, що в суді досліджені як клопотання сторони обвинувачення, так і ухвали слідчих суддів, постановлені за результатом їх розгляду, які узгоджуються між собою, суд вважає, що наведені вище невідповідності щодо дат клопотань та між особами, які звернулись із клопотаннями, у текстах ухвал слідчих суддів не спотворюють суть питань, які були розглянуті, та не впливають на зміст і правильне розуміння прийнятих слідчими суддями судових рішень, відповідно не нівелюють судовий контроль за втручанням у права людини.

15.Надаючи оцінку клопотанням захисту про визнання наведених ухвал слідчих суддів недопустимими, суд враховує, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні стосовно предмету доказування (ст. 91 КПК України) відповідно до закріпленого у ст. 84 КПК України визначення доказів та не є документами в розумінні ч. 2 ст. 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. Такі процесуальні документи суд досліджує з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті проведення НСРД (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15-к; постанова ВС ККС від 21.05.2024 у справі № 520/17281/14-к). У зв`язку із вказаним щодо ухвал слідчого судді не застосовуються правила недопустимості доказів, сформульовані у ст. 86-88 КПК України.

Щодо доводів про недопустимість результатів проведених НСРД - аудіо-, відеоконтролю осіб, аудіоконтролю осіб та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контролю за вчиненням злочину (інформації, яка міститься у файлах на електронних носіях інформації, та протоколів за результатами проведення НСРД)

16.Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором (ч. 3). Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи, зокрема, Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи (ч. 6).

Відповідно до ч. 5 ст. 532 КПК України ухвали слідчого судді, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення. Нормами КПК України не передбачена можливість оскарження ухвал слідчого суді апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, тому такі ухвали набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Для початку проведення НСРД закон не зобов`язує особу, яка їх проводить, надавати копію ухвали слідчого судді певному суб`єкту.

Зважаючи на те, що слідчий суддя розглядає клопотання з участю особи, яка подала клопотання (ч. 1 ст. 248 КПК України), відповідний прокурор або детектив мали достовірну інформацію про прийняте слідчим суддею рішення, яке набрало законної сили з моменту оголошення і з того часу підлягало виконанню.

Форми і методи комунікації між прокурором і детективом, детективом та оперативними підрозділами, яким надане завдання на технічне забезпечення проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, знаходяться поза межами правового регулювання КПК України, і недотримання окремих правил взаємодії (ненадання прокурором документів, що деталізують взаємодію між зазначеними суб`єктами) не може бути підставою для визнання одержаних доказів недопустимими. На це також звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 29.11.2021 у справі № 654/3229/18.

За наведених умов суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість як доказів тих аудіо-, відеозаписів, які містять відомості про факти зустрічей та/або зміст розмов осіб, через те, що, на її думку, відповідні НСРД були розпочаті до фактичного надходження примірників ухвал слідчих суддів до оперативно-технічних підрозділів Національної поліції України, реєстраційні штампи яких стоять на примірниках ухвал, які наявні в матеріалах судової справи.

17.У резолютивних частинах ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області (зазначені у пунктах 4-9 розділу VII вироку) надано дозвіл, зокрема, на здійснення аудіо-, відеоконтроль особи в місцях її перебування.

Аудіо-, відеоконтроль особи, згідно з ч. 1 ст. 260 КПК України є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

У ч. 3 ст. 258 КПК України визначено, що спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв`язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. І втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.

З огляду на те, що орган досудового розслідування мав дозволи слідчих суддів на проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , зміст розмов яких між собою (у різних комбінаціях співрозмовників) та з іншими особами, перелік яких наперед не був відомий, щодо обставин, які мають значення для досудового розслідування, то фіксування змісту розмов вказаних осіб із будь-якою іншою особою, щодо якої немає окремого судового рішення, не є порушенням визначених ухвалою слідчого судді умов здійснення такого виду НСРД та не є підставою для визнання відомостей про зміст таких розмов та їх учасників недопустимими доказами.

18.Правила фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій передбачені ст. 252 КПК України. Так, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки (ч. 1). Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів (ч. 2). Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору (ч. 3).

Зміст протоколів за результатами НСРД, на які суд посилається у вироку як на докази, вказує на те, що ці протоколи склав та відповідні негласні слідчі (розшукові) дії проводив детектив НАБУ ОСОБА_96 , право якого на такі дії передбачене ч. 6 ст. 246 КПК України. Повноваження детектива ОСОБА_108 на організацію виконання постановлених за клопотаннями прокурора ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області про надання дозволу на проведення НСРД підтверджено дорученнями заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_151 від 15.03.2016, 04.05.2016, 13.06.2016 (т. 35 а. 189, 191, 194).

Також вказана частина ст. 246 КПК України передбачає право слідчого залучати до проведення НСРД інших осіб. Дослідженням під час судового розгляду змісту файлів на носіях інформації - картах пам`яті № 676, № 673, № 644, № 645, № 1337, № 1338, було встановлено, що до здійснення відео- та аудіофіксування були залучені інші особи, аніж детектив ОСОБА_111 . Зміст листів Департаменту оперативно-технічних заходів про повернення матеріалів (від 05.05.2016, від 14.06.2016, від 15.09.2016) із описами до них свідчить про те, що працівникам цього підрозділу НП України детектив ОСОБА_96 надавав завдання для проведення відповідних НСРД (здійснення фіксування інформації на надані ним матеріальні носії інформації) на підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області (т. 35 а. 192, 193; 196, 197; 206, 207). Отже, наявними матеріалами кримінального провадження не підтверджено припущення сторони захисту про те, що НСРД, матеріали щодо проведення яких містяться на перелічених носіях інформації, проводив не детектив ОСОБА_96 , а за його дорученням оперативний підрозділ Національної поліції України.

Надані прокурором документи містять відомості, що співробітники ДОТЗ НП України виконували лише окремі завдання детектива під час проведення ним відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, тобто не були самостійними виконавцями таких дій.

Обвинувачений ОСОБА_9 , стверджуючи, що НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи проводив не детектив ОСОБА_96 , а співробітники ДОТЗ НП України за дорученням детектива, посилався на те, що у протоколах за результатами проведення НСРД - спостереження за особою № 1160/17/1 від 29.04.2016, № 1162/17/1 від 29.04.2016, № 1740/17/1 від 10.06.2016, № 1741/17/1 від 10.06.2016 (наявні у т. 8 а. 20, 19, 23-24, 21-22 ) вказано про зовнішнє спостереження співробітниками ДОС НП України за ОСОБА_9 та іншими особами на виконання відповідного доручення детектива ОСОБА_152 .

Оскільки сторони не посилались на ці протоколи як на докази сторони обвинувачення або сторони захисту, тому суд не досліджував їх зміст у судовому засіданні.

Дані документи в цілому свідчать про наявність факту надання детективом доручення співробітникам ДОС НП України (Департаменту оперативного супроводу Національної поліції України) на здійснення такого виду НСРД як зовнішнє спостереження за особою, із вказівкою скласти і передати протоколи, складені за результатами їх проведення, заступнику керівника САП ОСОБА_153 відповідно до вимог ст. 252 КПК України (доручення детектива наявні у т. 35 а. 214-218, 220-227, 229-232, 235-239), проте такі документи не означають і не можуть доводити того, що детектив ОСОБА_96 надавав не завдання, а доручення на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи співробітникам іншого підрозділу поліції - ДОТЗ НП України (Департаменту оперативно-технічних заходів Національної поліції України).

Дорученнями від 20.07.2016, 10.06.2016, 04.05.2016, 18.03.2016, 12.03.2016, адресованими т.в.о. начальника ДОТЗ СБ України (начальнику ДОТЗ Центрального управління СБ України), детектив ОСОБА_96 просив доручити уповноваженим підрозділам ДОТЗ СБ України виконати відповідні ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області щодо проведення НСРД в частині зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом безпосереднього застосування впроваджених технічних засобів за відповідними ідентифікаційними ознаками (конкретними абонентськими номерами мобільного зв`язку), з подальшою її передачею для Оперативно-технічного управління НАБУ для фіксації та обробки (т. 35 а. 219, 228, 233, 234, 240). Зазначені доручення (на відміну від доручень на адресу ДОС НП України) не містили вказівки оперативним працівникам ДОТЗ СБ України на складення і передачу протоколів за результатами проведення ними НСРД. Дослідження змісту телефонних розмов між абонентами і фіксацію відомостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснив детектив ОСОБА_96 як уповноважена у кримінальному провадженні особа, що проводила відповідну негласну слідчу (розшукову) дію.

Отже, досліджені під час судового розгляду матеріали кримінального провадження про те, що детектив ОСОБА_96 надавав завдання оперативному підрозділу НП України і доручення оперативному підрозділу СБ України (які не передбачали складання цими підрозділами протоколів за результатами проведення НСРД), у взаємозв`язку зі змістом матеріалів НСРД та протоколів про результати проведення НСРД, складених детективом, спростовують твердження сторони захисту про те, що відповідні негласні слідчі (розшукові) дії проводив не детектив ОСОБА_96 , а інші особи, і що без письмових доручень детектива, наданих ДОТЗ НП України на проведення аудіо-, відеоконтролю осіб, подані прокурором носії інформації з матеріалами НСРД і протоколи про результати проведення вказаного виду НСРД повинні бути визнані недопустимими і недостовірними доказами.

Аналогічно до наведених вище частин 1, 2 ст. 252 КПК України у статті 103 КПК України закріплено, що процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії. Нормами статті 104 КПК України передбачено структурні елементи протоколу та які відомості відображаються в кожному із них, а у статті 105 КПК України - що може бути додатками до протоколу. Ураховуючи специфіку проведення НСРД та те, що відомості про методи їхнього проведення не підлягають розголошенню (ст. 253 КПК України передбачає розкриття інформації про факт і результати НСРД, але не про методи проведення), суд вважає, що надані прокурором протоколи за результатами проведення НСРД, які склав детектив ОСОБА_96 , відповідають за своїм змістом загальним вимогам до протоколів та містять достатні відомості для з`ясування того, хто, на підставі чого і в який період провів НСРД, щодо яких осіб проведені такі дії, на яких матеріальних носіях інформації зафіксований хід проведення НСРД, які отримані в результаті НСРД відомості є важливими для цього кримінального провадження. Норми статей 104, 105 КПК України не передбачають і не вимагають від слідчого зазначати (перелічувати) окремим пунктом у протоколі найменування усіх речей (у цьому випадку - носіїв інформації) як додатків до нього. Носії інформації - карти пам`яті, CD, DVD-диски із матеріалами НСРД - аудіо-, відеоінформацією - мають нанесене маркування, що дозволяє їх ідентифікувати як такі, що містять результати НСРД, відображені в тому чи іншому протоколі. Також карти пам`яті є матеріальними носіями інформації, що зберігають аудіо-, відеофайли, та захищені від зміни інформації на них. Відсутність додаткового упаковування, опечатування чи інших дій з метою надійного збереження, не впливають на збереження в незмінному виді інформації на цих носіях.

Суд, оцінюючи надані прокурором відомості на носіях інформації із матеріалами НСРД як допустимі докази, враховує також позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 23.11.2023 у справі № 731/275/19, згідно із якою допустимість доказів (аудіо- відеозаписів НСРД, які були зроблені за допомогою спеціальних технічних засобів, та які зафіксовані на технічних носіях інформації) не залежить від того, чи є вони додатками до протоколів за результатами проведення НСРД або надані суду для дослідження як окремі електронні документи.

19.Недотримання передбаченого ч. 3 ст. 252 КПК України строку складання протоколу про результати проведення НСРД не є таким порушенням кримінально процесуального закону, із яким пов`язується можливість визнати недопустимими доказами результати НСРД - протокол і зафіксовані на носіях інформації відомості. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к.

20.Під час судового розгляду встановлено, що зміст розмов із участю обвинувачених у відтворених аудіо-, відеозаписах, що містяться на носіях інформації з матеріалами НСРД, не повністю відображений у протоколах про результати НСРД, а саме: окремі слова, фрази, висловлені співрозмовниками, не були зазначені та водночас у протоколах відсутні застереження, що розмови в певні часові проміжки не мають значення для кримінального провадження. На такі недоліки протоколів послалась сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_9 , зокрема, у клопотаннях від 29.09.2023, від 06.11.2023, від 04.12.2023. Сторона захисту вважала, що вказане свідчить про неповноту і недостовірність протоколів за результатами НСРД. Також було встановлено, що в частині відеофайлів відсутній хронометраж записів, що, на думку сторони захисту, ставить під сумнів безперервність записів і відсутність змін у них.

З цього приводу суд зазначає, що під час судового розгляду суд безпосередньо сприймав не лише стенограми розмов у протоколах про результати проведення НСРД, але і зміст усіх розмов, зафіксованих на носіях інформації з матеріалами НСРД, на які послались сторони. Тобто наявність окремих недоліків у викладенні змісту розмов у деяких протоколах не вплинуло можливість суду повно встановити та оцінити фактичні обставини кримінального правопорушення.

Відсутність у частині відеозаписів хронометражу цих записів не впливає на достовірність і допустимість зафіксованих у них відомостей про дії осіб та зміст розмов між ними. Усі файли на носіях інформації у своїх назвах містять відомості про рік, місяць, число та час (година, хвилина, секунда), коли почались відповідні записи. Атрибути файлів містять відомості про тривалість кожного запису. Зважаючи на наявність таких відомостей, відсутність відображення хронометражу безпосередньо у відеозаписах не впливає на можливість точного визначення дати, часу, коли відбувались відповідні події, зафіксовані у кожному із файлів.

У цьому аспекті суд зазначає, що технічні недоліки, допущені у документах, складених протягом досудового розслідування, не можуть впливати на їх доказову спроможність, якщо загальні вимоги до проведення відповідних процесуальних дій і їх оформлення дотримані. Так само незазначення технічних характеристик використаного обладнання у протоколах слідчих дій не ставить під сумнів належність і допустимість відомостей в них як доказів, адже їх збирання й закріплення відбулося без порушення гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку, із належного процесуального джерела, належним суб`єктом.

Отже, висловлені доводи сторони захисту з приводу суттєвих порушень вимог КПК України щодо належного оформлення протоколів за результатами проведення НСРД та долучення носіїв інформації як додатків до протоколів суд відхиляє.

21.Сторона захисту просила визнати недопустимими результати НСРД (протоколи та відомості на носіях інформації з матеріалами НСРД), які були проведені після 01.05.2016 - дати закінчення 60 денного строку дії постанови детектива від 02.03.2016 про залучення ОСОБА_14 до конфіденційного співробітництва (зазначена в п. 2 розділу IV цього вироку).

Як встановлено раніше (п. 2 розділу IV цього вироку), ОСОБА_14 02.03.2016 надав детективу письмову згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 52016000000000064. Ця згода не містить застереження ОСОБА_14 про те, що його згода дійсна лише упродовж певного періоду часу. Під час допиту в суді як свідка ОСОБА_14 показав: (1) що він дійсно надав письмову згоду на конфіденційне співробітництво у кримінальному провадженні № 52016000000000064 та після цього не заявляв прокурору або детективу про відкликання своєї згоди чи про відмову брати участь у проведенні НСРД після 01.05.2016; (2) що він добровільно брав участь у НСРД упродовж всього часу досудового розслідування. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_14 надав детективу свою згоду на залучення до конфіденційного співробітництва та до НСРД у кримінальному провадженні до його закінчення, а не на конкретно визначений обмежений проміжок часу тривалістю 60 днів. У зв`язку із наведеним суд не вбачає порушення вимог кримінального процесуального законодавства у конфіденційному співробітництві ОСОБА_14 із НАБУ і проведенні НСРД із залученням його під час досудового розслідування в період після 01.05.2016 та, відповідно, підстав для визнання недопустимими доказами відомостей, що одержані під час таких НСРД.

На те, що залучення особи до конфіденційного співробітництва після закінчення вказаного в постанові прокурора строку в межах того самого кримінального провадження не ставить під сумнів адекватність, правову обізнаність або добровільність такого конфіденційного співробітництва та не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального законодавства, звернув увагу і Верховний Суд у постанові від 10.08.2022 у справі № 688/1415/19.

22.Захисник ОСОБА_10 у клопотанні від 29.01.2020 просив визнати незаконними постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва та до проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.03.2016 щодо ОСОБА_14 , від 06.04.2016 щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (зазначені у п. 2, 3 розділу ІV цього вироку), а також визнати недопустимими надані прокурором суду докази, які зібрані на підставі цих постанов. Захисник вказує на те, що в постановах наявне посилання на ст. 272 КПК України і ст. 43 КК України, що, з урахуванням визначення строку залучення осіб, вказує на фактичне залучення осіб до проведення спеціального завдання як оперативних працівників. Стаття 275 КПК України, на яку також є посилання в постановах, не передбачає залучення особи до проведення «інших негласних слідчих (розшукових) дій», тобто передбачених параграфом 3 Глави 21 КПК України. Суд не погоджується з аргументами адвоката з таких підстав.

Постанова, згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України, виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

У ч. 1 ст. 275 КПК України передбачено, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право залучати на основі конфіденційного співробітництва інших осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Судова практика Верховного Суду (постанови від 14.12.2022 у справі № 754/10882/17; від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к) підтверджує те, що норми КПК України не вимагають певної форми, у якій сторона обвинувачення має фіксувати свій намір залучати особу до конфіденційного співробітництва. Таке залучення розглядається як організаційна умова для подальшого планування і проведення НСРД, у яких наявна або може виникнути необхідність під час досудового розслідування. І наявність або відсутність постанови про залучення певної особи до конфіденційного співробітництва не є обставиною, яка призводить до недійсності НСРД, проведених із участю залученої особи. Кримінальний процесуальний закон не забороняє стороні обвинувачення отримувати згоду на залучення до конфіденційного співробітництва та участь в інших НСРД, а також роз`яснювати заборону провокувати особу на вчинення злочину завчасно, тобто до дати прийняття рішення про проведення контролю за вчиненням злочину чи постановлення слідчим суддею ухвали про дозвіл на проведення певного виду НСРД.

Як зазначено в п. 2 розділу ІV і попередньому пункті цього розділу вироку ОСОБА_14 (заявник та свідок у кримінальному провадженні) 02.03.2016 надав детективу НАБУ письмову згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 52016000000000064, та йому роз`яснено про заборону провокувати осіб на вчинення злочину при виконанні НСРД. Такі обставини підтвердив у суді і сам ОСОБА_14 під час допиту як свідка.

За наведених умов суд враховує вказані постанови детективів від 02.03.2016 та від 06.04.2016 як такі, що є письмовим вираженням прийнятого органом досудового розслідування рішення про те, що ОСОБА_14 та інші особи можуть бути залучені ним до проведення НСРД, дозвіл на які буде наданий слідчим суддею або рішення про які прийме прокурор. Ці постанови детектив виконав шляхом ознайомлення осіб із положеннями КК України та КПК України в частині заборони провокування особи на вчинення злочину та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей досудового розслідування.

Наявність у постановах детективів помилкового посилання на ст. 272 КПК України і ст. 43 КК України, які стосуються виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, а також зазначення строку залучення осіб до конфіденційного співробітництва, не свідчить про те, що особи, які надали згоду на конфіденційне співробітництво, обов`язково і виключно до такого виду НСРД могли бути залучені детективом. За таких обставин суд відхиляє клопотання адвоката про визнання недопустимими доказами постанов про залучення ОСОБА_14 до конфіденційного співробітництва.

23.Захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_9 у своїх клопотаннях просили визнати недопустимими результати НСРД, що проведені в період, коли контроль за вчиненням злочину (відповідно до постанов прокурора від 04.04.2016, від 04.07.2016) не проводився - 09.06.2016, 14.06.2016, 21.06.2016, а також результати НСРД-контролю за вчиненням злочину, що проведений на підставі постанови заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_154 , яка відсутня у матеріалах кримінального провадження, та похідні від неї докази.

У межах кримінального провадження детектив упродовж березня-липня 2016 року провів ряд негласних слідчих (розшукових) дій, як то аудіо- і відеоконтроль осіб, аудіоконтроль осіб, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Під час проведення цих НСРД використовувались відповідні спеціальні технічні засоби і відомості, зафіксовані за їх допомогою, збережені на матеріальних носіях інформації - картах пам`яті, оптичних дисках формату CD, DVD, що досліджені під час судового розгляду. Усі ці НСРД були проведені на підставі та в межах дозволів, наданих слідчими суддями Апеляційного суду Черкаської області (зазначені в п. 4-9 розділу IV цього вироку).

На першій сторінці протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину (т. 22 а. 89) вказано, що спеціальні технічні засоби використані лише під час проведення саме зазначених НСРД (тобто, аудіо- і відеоконтролю осіб, аудіоконтролю осіб, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж). Відомості про те, що під час НСРД-контролю за вчиненням злочину орган досудового розслідування використав будь-які спеціальні технічні засоби, у наданих суду матеріалах кримінального провадження відсутні.

Відповідно до досліджених матеріалів кримінального провадження та пояснень прокурора, постанова заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_145 від 04.04.2016 (т.22 а. 71-73) не була реалізована органом досудового розслідування.

Згідно із встановленими під час судового розгляду обставинами (зазначені в п. 35-39 розділу IV цього вироку) така НСРД як контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із використанням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів в сумі 10 000 доларів США була проведена 08.07.2016 на підставі постанови заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_145 від 04.07.2016 (т. 22 а. 81-84). Під час контролю за вчиненням злочину ОСОБА_9 одержав від ОСОБА_14 частину раніше обумовленої неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США, надав останньому письмове підтвердження передачі коштів, оформлене як договір б/н про надання адвокатський послуг від 21.06.2016 із додатком № 1 до нього, на звороті якого написав розписку про отримання коштів у сумі 250 000 грн. Відомості про проведення контролю за вчиненням злочину, у поєднанні із інформацією, отриманою за результатами інших видів НСРД, зафіксовані у протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 01-02.09.2016 (т. 22 а. 89-260).

У вказаному протоколі від 01-02.09.2016 на першій сторінці дійсно наявне посилання на постанову про контроль за вчиненням злочину у формі проведення спеціального слідчого експерименту, яку виніс заступник керівника САП ОСОБА_155 . Зважаючи на наведені у попередньому абзаці обставини, суд розцінює зазначення заступника керівника САП ОСОБА_154 як особи, яка винесла таку постанову, замість керівника САП ОСОБА_145 , як очевидну описку, яка не впливає на зміст та достовірність відомостей щодо проведеного контролю за вчиненням злочину.

Згідно зі ст. 258, 260, 263 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж як негласні слідчі (розшукові) дії є різновидами втручання у приватне спілкування, натомість контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України) належить до інших видів негласних слідчих (розшукових) дій. Якщо перші дві із вказаних НСРД проводяться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 260, ч. 1 ст. 263 КПК України), то остання - виключно на підставі постанови прокурора (ч. 4 ст. 246, ч. 7 ст. 271 КПК України). Тобто зазначені види НСРД є самостійними видами таких дій, проводяться за наявності підстав для кожної із них за рішенням уповноваженого суб`єкта (слідчого судді або прокурора) та, відповідно, можливість проведення кожного із них не залежить від того, чи є дозвіл на проведення будь-якого другого виду НСРД і чи проводять його одночасно із першим видом НСРД.

У постанові від 14.09.2022 у справі № 740/2968/16-к Верховний Суд наголосив на тому, що спеціальний слідчий експеримент є формою контролю за вчиненням злочину, у процесі якого важливу роль можуть відігравати НСРД, що проводяться паралельно, зокрема такі, як аудіо-, відеоконтроль особи та місця, які проводяться в комплексі зі спеціальним слідчим експериментом. З огляду на викладене НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту не є похідними від НСРД, дозвіл на які надається на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду, зокрема аудіо-, відеоконтролю особи та/чи місця. Ці НСРД є окремими діями, які можуть реалізуватися як в комплексі, так і окремо.

За наведених умов доводи сторони захисту про недопустимість як доказів протоколів про результати проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю осіб, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та носіїв інформації, які містять матеріали цих НСРД, за період, коли не проводили контроль за вчиненням злочину, суд відхиляє як необґрунтовані, адже зазначені докази зібрані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відмінних від контролю за вчиненням злочину, та під судовим контролем слідчого судді.

24.Твердження обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що файли на носіях інформації не відповідають вимогам законодавства щодо державної таємниці (аудіофайли у форматі «mp3» містять ознаки внесення змін - атрибути файлів про дату зміни не співпадають з датою подій у протоколах НСРД, та не захищені від змін і можуть бути відтворені без застосування спеціального програмного забезпечення), суд вважає необґрунтованими, оскільки в його клопотанні відсутнє посилання на конкретні норми із зазначенням статті, частин статті певного закону, якими встановлені вимоги, яким не відповідають файли на носіях інформації з матеріалами НСРД.

Використання спеціального програмного забезпечення для фіксування аудіо-, відеоінформації у зашифрованому виді під час проведення НСРД не регулюється КПК України або іншими законами України, тобто на орган досудового розслідування не покладено обов`язок здійснювати запис аудіо- чи відеофайлів у форматі, який би унеможливлював їх відтворення загальнодоступним програмним забезпеченням.

Під час судового розгляду був досліджений вміст носіїв інформації - карт пам`яті із переглядом, прослуховуванням наявної на них аудіо-, відеоінформації та суд і сторони пересвідчились, що назви файлів на них мають формат, який відображає дату та час початку запису (створення) кожного із цих файлів. Зафіксовані у файлах відомості за певні дати узгоджуються із іншими дослідженими в суді доказами сторони обвинувачення. Те, що на окремих носіях атрибут (властивість) файлів «Дата змінення» не співпадає із датою і часом у назві файлу та зазначеною датою подій у протоколах НСРД, не свідчить саме по собі про те, що ці файли були створені в іншу дату, аніж дата в їх назвах, або що до вмісту цих файлів були внесені будь-які зміни. На позначку дати і часу такого атрибуту як «Дата змінення» могло вплинути копіювання файлів з одного носія інформації на інший або із одного кінцевого каталогу на карті пам`яті до іншого, що не вплинуло на їхній зміст та не є підставою для визнання таких відомостей недопустимими доказами.

Щодо недопустимості окремих документів, які прокурор надав суду

25.Обвинувачений ОСОБА_9 просив визнати недопустимим доказом роздруківку з екрану мобільного телефону ОСОБА_14 , пославшись на те, що прокурор, надавши ці документи, не надав підтвердження, що вони були отримані ним у передбачений КПК України спосіб, а також надано роздруківку, а не відображення електронного документу (у клопотанні від 19.09.2023 - т. 28 а. 215).

Під час судового провадження суд дослідив роздруковані скріншоти екрану мобільного телефону, що містять обмін повідомленнями між ОСОБА_14 та абонентом « ОСОБА_109 » ( ОСОБА_9 ) (зазначено в п. 42 розділу IV цього вироку). Відповідно до показань свідка ОСОБА_14 та протоколу його додаткового допиту від 26.07.2016 (т. 35 а. 243-246) зазначену роздруківку із повідомленнями надав детективу саме ОСОБА_14 під час допиту останнього як свідка. Тобто джерело походження цієї роздруківки в матеріалах досудового розслідування, враховуючи правила ч. 2 ст. 93 КПК України, є підтвердженим і законним.

У ч. 3 ст. 99 КПК України передбачено, що сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа; оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Ураховуючи норми абзацу другого ч. 2 ст. 237 КПК України, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (у редакції, що діяла станом на 26.07.2016), позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17, електронні документи чи дані можуть відображатись не тільки за допомогою електронних засобів, але і можуть бути роздруковані на папері у формі, придатній для сприйняття їх змісту людиною. Тобто надання суду відомостей, що зберігаються в електронній формі на електронному носії інформації (у цьому випадку на планшеті), у роздрукованому виді на папері не суперечить нормам КПК України та не є підставою для визнання таких відомостей недопустимими.

Щодо доводів про недопустимість доказів у зв`язку із провокативними діями ОСОБА_14 щодо обвинувачених

26.У своїх клопотаннях сторона захисту як на одну із підстав для визнання поданих прокурором доказів недопустимими посилалась на те, що ОСОБА_14 , який погодився на конфіденційне співробітництво із правоохоронним органом, вчиняв щодо обвинувачених провокативні дії (висловлювання у розмовах) з метою спонукання їх до вчинення кримінального правопорушення, створення штучних обставин, які орган досудового розслідування міг би розцінювати як кримінально протиправні дії обвинувачених. Зокрема вказували на те, що ОСОБА_14 проявляв ініціативу щодо зустрічей із ними, першим починав говорити на тему надання працівникам СУ ФР неправомірної вигоди, спонукав ОСОБА_9 , ОСОБА_8 до вчинення дій у його інтересах, незважаючи на відмову або ігнорування ними слів ОСОБА_14 . Водночас сторона захисту наполягає, що жодних протиправних дій, спрямованих на висловлення прохання надати чи одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 , обвинувачені не вчинили.

27.У своїй судовій практиці ЄСПЛ (зокрема, у справах «Раманаускас проти Литви» § 55; «Чохонелідзе проти Грузії», § 44; «Баннікова проти Росії», § 38) та Верховний Суд (постанови від 19.10.2022 у справі № 728/1614/17, від 09.11.2022 у справі № 149/745/14, від 22.02.2024 у справі № 688/3517/16-к) визначають провокацію (на противагу законному розслідуванню під прикриттям) як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивним розслідуванням протиправної діяльності переважно в пасивній формі, а здійснюють на особу певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке вона в іншому випадку не вчинила б, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування. Для з`ясування того, чи була в діях працівників правоохоронних органів провокація злочину, визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними; чи мало місце з їхнього боку спонукання особи до вчинення злочину; чи було б скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Відповідно до змісту заяви ОСОБА_14 про кримінальне правопорушення від 02.03.2016, його показань у суді, обміну повідомленнями між ним і ОСОБА_68 за лютий 2016 року (п. 48 розділу ІV вироку), ухвал слідчого судді та суду апеляційної інстанції від 23.12.2015 і 15.02.2016 (п. 13 розділу ІV вироку) на момент звернення ОСОБА_14 до Національного антикорупційного бюро України і початку досудового розслідування, вже існували наявні об`єктивні відомості про вчинення ОСОБА_9 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за власною ініціативою дій, спрямованих на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 за вчинення зазначеними співробітниками СУ ФР дій у інтересах ОСОБА_14 Ініціатива знайомства і первісних зустрічей у лютому 2016 року виходила з боку ОСОБА_9 , у той час як ОСОБА_14 для представництва своїх та сестри інтересів (щодо скасування арешту із майна) у кримінальному провадженні № 32015230000000055 раніше залучив інших адвокатів, які діяли в передбачений КПК України спосіб. Зміст спілкування обвинувачених із ОСОБА_14 , зафіксований за результатами проведення НСРД, свідчить про те, що поведінка ОСОБА_14 у кожному випадку була послідовною, логічною та була обумовлена по своїй суті і спрямованості тією інформацією, яку він попередньо одержував у певний проміжок часу від обвинувачених та особи, через яку ОСОБА_9 підтримував із ним контакт.

Від початку досудового розслідування і до 08.07.2016 ОСОБА_14 , у тому числі на наполегливі поради ОСОБА_9 (як від себе, так і з посиланням на «запитання» інших співучасників) збирати гроші в необхідній сумі та прохання принести йому кошти (наприклад, п. 19, 28 розділу ІV вироку), повторював, що кошти збирає, що майже зібрав, що зможе принести кошти в інший день, говорив про складнощі в зібранні коштів, про своє скрутне фінансове становище, про наявність у нього боргів та фактично ухилявся від надання коштів обвинуваченим. Така поведінка заявника (свідка) ОСОБА_14 , на переконання суду, не може розцінюватись як спонукання працівників податкової міліції та адвоката до одержання ними неправомірної вигоди та/або як апелювання до жалю, співчуття до себе з метою спонукання до неправомірних дій. Під час спілкування з обвинуваченими ОСОБА_14 з`ясовував деталі передачі неправомірної вигоди, однак це не мало ознак наполегливості, прискорення, вмовляння, спонукання, ультиматиму тощо.

Тобто за відсутності попередньо сформованого умислу на одержання від ОСОБА_14 для себе коштів під приводом сприяння йому в поверненні вилучених під час обшуків грошей та розуміючи (за версією захисту), що співрозмовник неодноразово порушує питання про надання неправомірної вигоди службовим особам за вчинення дій у його інтересах у кримінальному провадженні № 32015230000000055, кожен із обвинувачених мав принаймні чотири місяці часу для того, щоб припинити поза процесуальне спілкування із ОСОБА_14 , виконати (для ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ) обов`язок письмово повідомити про пропозицію неправомірної вигоди безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції»), заявити ОСОБА_14 про неприйнятність (незаконність) подібних його висловлювань. Проте таких або подібних дій, спрямованих на заперечення, спростування своїх намірів одержати від ОСОБА_14 неправомірну вигоду, обвинувачені не вчинили.

Отже, під час судового розгляду не встановлено обставин, які би вказували на те, що дії сторони обвинувачення, залученого до конфіденційного співробітництва ОСОБА_14 не були по суті пасивними та вплинули на наміри і волю обвинувачених вчинити кримінальне правопорушення; за висновком суду, діяльність агента не виходила за межі допустимої поведінки.

Щодо доводів про недопустимість протоколу обшуку обмінного пункту та похідних від нього доказів

28.Відповідно до правил ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

За правилами ч. 7 ст. 236 КПК України детектив під час обшуку має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

11-12.07.2016 детектив ОСОБА_96 провів як невідкладний у порядку ст. 233 КПК України обшук обмінного пункту за адресою: АДРЕСА_11 (фойє приміщення готелю «Турист»), що орендується ТОВ «Абсолют Фінанс», у зв`язку із обміном грошових коштів, що були предметом неправомірної вигоди, з метою встановлення та фіксації цього факту.

Під час обшуку були виявлені та вилучені гроші, що були предметом неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США, носій інформації із відеозаписами з камер спостереження, який був оглянутий у подальшому. Про зазначені слідчі дії детективи слали відповідні протоколи обшуку від 11-12.07.2016 та огляду від 13.07.2016 (п. 41 розділу ІV цього вироку).

Проведення такого обшуку без ухвали слідчого судді було обґрунтованим, оскільки ОСОБА_9 здійснив обмін коштів у вечірній час (близько 19:58-20:03) у обмінному пункті, що давало детективу достатні підстави припускати, що під час подальшої роботи пункту купюри, які одержані від ОСОБА_9 працівником обмінного пункту, можуть бути передані іншим особам внаслідок їх продажу або у зв`язку із можливою інкасацією наявних у касі обмінного пункту коштів. Тобто в цьому випадку мав місце випадок, пов`язаний із врятуванням майна - коштів, що були предметом неправомірної вигоди. Щодо вилучення системного блоку марки Dell, на якому зберігався відеозапис з камер спостереження обмінного пункту, то така необхідність обумовлена тим, що детективу не було відомо про строк зберігання відповідних відеозаписів та існувала вірогідність їх знищення (затирання) внаслідок здійснення нових записів із камер відеоспостереження на цей носій інформації.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.07.2016, постановленою за правилами ч. 3 ст. 233 КПК України, надано дозвіл на проведення обшуку за місцем знаходження пункту обміну валюти ТОВ «Абсолют Фінанс» за адресою: м. Київ, вул. Окіпна, 2 (фойє готелю «Турист») з метою відшукання та вилучення грошових коштів, що є предметом неправомірної вигоди, комп`ютерної техніки, електронних носіїв інформації, у яких містяться відомості про вчинений злочин (т. 19 а. 88-89).

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 185/4212/21 погодився із висновками попередніх інстанцій, що винятком, установленим ч. 3 ст. 233 КПК України, охоплюється випадок, коли невідкладність обшуку полягала у необхідності вилучення в особи грошових коштів, отриманих як неправомірна вигода.

За наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду щодо подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту про недопустимість речових доказів, здобутих під час вказаного обшуку через відсутність підстав для його проведення, є необґрунтованими.

Щодо доводів про неналежність доказів сторони обвинувачення через відсутність у них відомостей про обставини змови між собою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про висловлення ними ОСОБА_14 прохання надати неправомірну вигоду

29.Доводи сторони захисту про неналежність як доказів наданих прокурором суду протоколів за результатами проведення НСРД та відомостей у аудіо-, відео файлах на носіях інформації, протоколів огляду речей, документів є неспроможними з таких підстав.

Твердження сторони захисту про неналежність наданих протилежною стороною доказів через відсутність у них відомостей, які би підтверджували кожне обвинувачення, ґрунтуються на детальному аналізі кожного документу (у т.ч. аудіозапису, відеозапису), протоколу слідчої дії або протоколу НСРД на предмет ознак у конкретних діях, висловлюваннях кожного обвинуваченого неправомірних вимог до заявника та робиться висновок, що відповідний доказ не підтверджує обставини, які підлягають доказуванню.

Суд не погоджується з такою логікою захисту та нагадує, що за правилами ч. 1 ст. 94 КПК України оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Проаналізувавши представлені сторонами докази у даній справі, суд оцінив не тільки кожний доказ окремо, але і сукупність усіх доказів в їх взаємозв`язку, логічну та хронологічну послідовність зафіксованих у них дій, висловлювань осіб, узгодженість доказів між собою, їх достатність для підтвердження наведених в обвинувальному акті обставин вчинення кримінального правопорушення, ролі кожного із обвинувачених у його вчиненні, та в результаті дійшов висновку, що версія, висунута обвинуваченням, є єдино правильною в даному випадку.

30.Сторона захисту звернула увагу суду на те, що під час допиту в якості свідка ОСОБА_14 на запитання суду про те, кому він надавав неправомірну вигоду, вказав на працівників податкової поліції, при цьому не назвав конкретно прізвищ ОСОБА_7 та/або ОСОБА_8 як осіб, які просили в нього неправомірну вигоду, що є ознакою неналежності його показань для підтвердження висунутого цим особам обвинувачення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Свідок ОСОБА_14 показав, що інформацію щодо необхідності надати кошти як неправомірну вигоду отримував від ОСОБА_9 , через якого неправомірна вигода і мала бути передана, що кошти призначались для працівників податкової міліції / ДФС; як саме ці кошти мали бути розподілені і між ким із працівників податкової міліції, йому не було відомо. Також свідок повідомив, що в ДФС він зустрічався зі слідчим ОСОБА_8 і начальником слідства ОСОБА_7 , які говорили з ним лише натяками з приводу отримання ними коштів як неправомірної вигоди, однак на запитання ОСОБА_14 . слідчий ОСОБА_8 зрештою підтвердив йому домовленість щодо розміру неправомірної вигоди.

Як зазначено вище у пунктах 72-75 розділу ІV цього вироку, під час вчинення злочину обвинувачені вживали ряд заходів конспірації, спрямованих на уникнення викриття їхніх кримінально протиправних дій, зокрема, уникали прізвищ, імен, посад, прямолінійних висловлювань про бажання одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_14 .

Ураховуючи встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення і наведені в цьому пункті мотиви, суд вважає, що показання ОСОБА_14 як свідка в цілому такими, що містять відомості про ті дії обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що узгоджуються із іншими доказами сторони обвинувачення та в сукупності із ними підтверджують висунуте обвинувачення вказаним особам.

31.Інші аргументи сторони захисту щодо недопустимості, неналежності, недостовірності доказів, які надав прокурор, окремо та в сукупності не мають важливого значення для вирішення питання про можливість посилання суду на них як на докази, що підтверджують висунуте ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачення, та не впливають на загальну справедливість судового розгляду щодо них, тому суд не наводить окремо своє обґрунтування щодо таких доводів. У цьому випадку суд враховує, що у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Обов`язок суду умотивувати свої рішення не слід розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожний аргумент, міра цього обов`язку може варіюватись залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija проти Іспанії», § 29).

VI.Оцінка суду щодо злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України

У частині другій ст. 17 КПК України передбачено стандарт доказування «поза розумним сумнівом», перед застосуванням якого суд вважає за необхідне зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких сумнівів прийняте рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яке передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.

Стаття 94 КПК України передбачає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суд повинен вільно оцінювати докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів, наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду колегії суддів та всіх обставин справи.

Суд враховує, що розмови, зафіксовані внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не можуть містити відверті, щиросердні та чіткі формулювання співрозмовників, що дозволяли би безспірно встановити зміст такої розмови. Про те, що особи, які вчинили злочин, намагались уникнути чи ускладнити викриття їх протиправної діяльності, завуалювавши її та застосовуючи для цього різноманітні способи, суд зазначив у пунктах 72-75 розділу ІV цього вироку.

Для доведення винуватості особи у вчиненні злочину встановлено стандарт «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність встановлених обставин повинна виключати будь-яке інше розуміння (пояснення) події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину. Тобто фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості кожної особи в межах пред`явленого їм обвинувачення.

На підставі досліджених доказів, у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , як службові особи, які займають відповідальне становище, за попередньою змовою між собою та із ОСОБА_9 , як пособником, у період із другої половини лютого 2016 року до 07.07.2016 неодноразово (в межах єдиного умислу на вчинення злочину) висловили ОСОБА_14 прохання надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі (у остаточному варіанті розмір становить 36 000 доларів США) та одержали 08.07.2016 через пособника ОСОБА_9 частину неправомірної вигоди (10 000 доларів США), що становить великий розмір, для себе (службових осіб, виконавців) і третьої особи (пособника) за вчинення слідчим ОСОБА_8 та керівником Слідчого управління ОСОБА_7 з використанням свого службового становища дій в інтересах ОСОБА_14 , які би сприяли створенню передумов для повернення за рішенням суду володільцю коштів у сумі 974 000 гривень та 109 000 доларів США, на які ухвалою суду був накладений арешт у кримінальному провадженні № 32015230000000055. Тобто версія сторони обвинувачення, викладена в обвинувальному акті, судом визнається як єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених під час судового розгляду.

При цьому зміна судом окремих обставин у викладі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, у порівнянні з формулюванням обвинувачення згідно обвинувального акту, так само як і уточнення назви юридичної особи ТОВ «Проспектс Україна» (замість неповного зазначення ТОВ «Проспектс»), не впливає на характер і обсяг обвинувачення, а також на можливість сторони захисту належним чином захищатися від висунутого обвинувачення, та загалом відповідає повноваженням суду та судовій практиці (постанова Верховного Суду від 08.12.2020 справа № 278/1306/17).

Частиною 4 ст. 368 КК України передбачена відповідальність за діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище. У цьому кримінальному проваджені в обвинувальному акті фактично йдеться про вчинення обвинуваченими діяння, передбаченого частиною третьою ст. 368 КК України (за ознакою службової особи, яка займає відповідальне становище), предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі.

Злочини, передбачені у ст. 368 КК України належить до злочинів із формальним складом і вважаються закінченими вже тоді, коли службова особа вчинила хоча б одну із альтернативно передбачених дій - висловила прохання одержати неправомірну вигоду, прийняла пропозицію, обіцянку або одержала (особисто або через посередника) хоча б частину такої вигоди.

Під час судового розгляду було встановлено, що обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 упродовж усього часу із лютого 2016 року до 08.07.2016 вчинили дії (висловили прохання надати неправомірну вигоду та одержали частину неправомірної вигоди), які охоплювались їхнім єдиним прямим умислом, що характеризувався бажанням отримати від ОСОБА_14 грошові кошти в сумі, що становила особливо великий розмір (відповідно до примітки 1 до ст. 368 КК України).

Зважаючи на те, що обвинувачені в різний час послідовно вчинили одну із альтернативно передбачених диспозицією ч. 4 ст. 368 КК України дій - висловили прохання надати неправомірну вигоду, - що характеризується особливо кваліфікуючою ознакою - особливо великий розмір неправомірної вигоди, та в подальшому другу із таких дій - одержали частину такої неправомірної вигоди, сума якої належить до великого розміру, і обидва ці діяння охоплювались єдиним умислом цих осіб, то такі дії є елементами одного злочину та за правилами кваліфікації кваліфікуються як такі, що утворюють один склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, як найбільш небезпечний, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 22.03.2023 у справі № 161/1921/20, про те, що вчинення кожного із тих різних за своїм змістом діянь, що охоплюються єдиним умислом особи і передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння, стають елементами одного злочину та утворюють собою склад одного і того ж кримінального правопорушення, що кваліфікується за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України. Також зазначена позиція суду спирається на принцип недопустимості подвійного інкримінування, який передбачає, що при конкуренції кількох статей, частин статей, що передбачають злочини, вчинені за обтяжуючих (кваліфікуючих) ознак, діяння кваліфікується за статтею (частиною статті), котра передбачає найбільш небезпечний вид злочину.

Щодо вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб

Про наявність попередньої змови групи осіб на вчинення злочину вказує узгодження співучасниками предмета злочину, місця, часу, способу вчинення та змісту функцій, які будуть здійснювати співучасники. Попередня змова може мати місце не лише в усній або письмовій формах, а й за допомогою конклюдентних дій, зокрема, безпосередньо через поведінку співучасників, яка свідчить про їх намір вчинити злочин (постанова ККС ВС від 14.05.2020 у справі № 405/2648/18).

Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28 КК України, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об`єкта злочину, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутись у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. При цьому конклюдентними вважають мовчазні дії, з яких можна зробити висновок про дійсні наміри особи. Це, наприклад, обмін жестами, мімікою, певними рухами, внаслідок чого дії співучасників стають узгодженими. (постанова ККС ВС від 23.11.2023, справа № 592/3595/17).

Наведені норми Кримінального кодексу України та зазначені правові позиції Верховного Суду орієнтують на те, що для встановлення наявності змови декількох осіб на вчинення кримінального правопорушення має значення досягнення в будь-які формі та будь-яким способом такими особами домовленості про спільне вчинення певного діяння, узгоджену діяльність для отримання бажаного ними результату, розуміння цими особами, що вони діють спільно. Водночас ані КК України, ані судова практика Верховного Суду не передбачають того, що співучасть кількох осіб у вчиненні кримінального правопорушення можлива виключно за умови, що ці особи є знайомими між собою особисто та зустрічаються або спілкуються між собою безпосередньо.

Про те, що обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 діяли умисно, спільно, попередньо узгодивши суть своїх дій, спрямованих на одержання від ОСОБА_14 грошових коштів, свідчать їхні дії, поведінка та висловлювання під час взаємодії із ОСОБА_14 , у тому числі через ОСОБА_82 , а також передана інформація один для одного шляхом використання інших осіб - ОСОБА_41 , ОСОБА_62 , що детально висвітлено в пунктах 15,16, 47-70 розділу IV цього вироку.

Зокрема наведені в пункті 48 розділу IV цього вироку відомості про зміст повідомлень ОСОБА_82 , надісланих ОСОБА_14 , свідчить про те, що вже із 17.02.2016 адвокат ОСОБА_9 , який мав прямий вихід на куратора по справі ОСОБА_14 (як зазначив ОСОБА_14 у своїй заяві від 02.03.2016 про кримінальне правопорушення - це начальник слідства, тобто ОСОБА_7 ) отримав інформацію про «варіанти з перших рук», а також у лютому 2016 року ОСОБА_9 через ОСОБА_82 повідомляв ОСОБА_14 про спілкування із особами, від яких залежить вирішення питання ОСОБА_14 , щодо з`ясування конкретних умов для останнього для позитивного рішення. Під час зустрічі 16.03.2016 із ОСОБА_14 ОСОБА_9 вже мав у своєму розпорядженні текст документу «Люди КЦ.doc», створення якого датоване 02.03.2016 і який був у подальшому при обшуку виявлений на ноутбуці ОСОБА_8 .

У своїх показаннях в суді свідок ОСОБА_14 підтвердив, що на час знайомства із ОСОБА_9 (17.02.2016) останній вже був обізнаний щодо усіх обставин, пов`язаних із кримінальним провадженням, у межах якого були вилучені гроші, і що адвокат справляв враження, що спілкується зі співробітниками податкової міліції.

У досліджених під час судового розгляду доказах відсутні відомості про обставини, які би підтверджували факт особистого знайомства і безпосереднього спілкування між собою ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у період лютого 2016 - 21.06.2016, або раніше.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини в їх сукупності та хронологічній послідовності, існуюче правове регулювання питання співучасті осіб у вчиненні кримінального правопорушення, доводи сторони захисту про те, що обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не були раніше знайомі та не спілкувалися із обвинуваченим ОСОБА_9 до і в період вчинення кримінального правопорушення, що виключає наявність змови між ними на вчинення злочину - не ґрунтуються на законі та не спростовують висновку про існування домовленості спільного вчинення злочину між особами, які не знайомі між собою особисто.

Вчинене ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 діяння (як прохання надати неправомірну вигоду, так і одержання неправомірної вигоди) правильно кваліфіковано стороною обвинувачення за ознакою вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Щодо суб`єктивної сторони злочину

Наведені вище обставини щодо вступу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у попередню змову між собою щодо висловлення ОСОБА_14 прохання надати неправомірну вигоду та отримання такої вигоди, обіймання першими двома посад в органі досудового розслідування кримінальних правопорушень та здійснення ОСОБА_9 . адвокатської діяльності, що свідчить про їхню обізнаність із нормами законодавства про запобігання корупції та Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за одержання службовими особами неправомірної вигоди, і нормами КПК України, що регулюють порядок здійснення досудового розслідування, повноваження керівника органу досудового розслідування та слідчого у кримінальному провадженні, використання для передачі інформації один для одного інших осіб, вчинення дій, спрямованих на приховування справжнього змісту та мети своїх висловлювань, неодноразові роз`яснення ОСОБА_14 про те, що притягнення його та інших осіб до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 32015230000000055 буде здійснене за такими статтями КК України, санкція яких не передбачає додаткового покарання у виді конфіскації майна, свідчать про те, що із періоду часу не пізніше 17.02.2016 і до 08.07.2016 обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 діяли усвідомлено, розуміли протиправність своїх дій та бажали отримати не передбачену законом вигоду за використання першими двома своїх службових повноважень в інтересах ОСОБА_14 та всупереч інтересам служби. Тобто ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вчинили те діяння, у якому їх обвинувачено, із прямим умислом (ч. 2 ст. 24 КК України).

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 діяли з корисливих мотивів, адже бажали особисто протиправно збагатитись (незаконно одержати вигоду матеріального характеру) за рахунок іншої особи ( ОСОБА_14 ).

Дії обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 були спрямовані на безпідставне одержання для себе (для ОСОБА_7 і ОСОБА_8 як співвиконавців) та для третьої особи ( ОСОБА_9 як пособника) матеріальної вигоди у формі грошових коштів в особливо великому розмірі за вчинення службовими особами дій з використанням свого службового становища, що свідчить про наявність у них корисливої мети.

Щодо об`єктивної сторони злочину

Така передбачена у статті 368 КК України дія, шляхом якої може бути вчинений злочин, як прохання надати неправомірну вигоду слід розуміти як усне, письмове, шляхом жестів чи конклюдентних дій звертання (заклик, клопотання, промовляння слів, спрямованих до кого-небудь, пропозиція, інформування, виявлення бажання), що походить від службової особи до іншої особи з метою спонукати останню до надання неправомірної вигоди за вчинення або не вчинення дії з використанням наданої їй влади або службового становища, та яке не пов`язане із погрозою заподіяння шкоди законним інтересам адресата. Судова практика і наукова література вказують на те, що прохання може полягати в: «озвучуванні ціни», за яку службова особа готова вчинити відповідне службове діяння; повідомленні про спосіб, у який особа може «віддячити» службовій особі; інформуванні, що службова дія може бути вчинена лише після додаткової оплати службовій особі; зверненні про надання вигоди взамін прискорення вчинення дії; повідомленні, наскільки дорожче обійдеться вирішення відповідного питання в офіційному порядку (оформлення дозволу, сплата штрафу в установленому порядку тощо). У цій ситуації службова особа розраховує на «добрий жест» з боку іншої особи. Прохання може бути як прямим, так і завуальованим (написання суми на папері, на екрані тощо).

У цьому випадку суд встановив, що обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючи у змові із ОСОБА_9 , передали ОСОБА_14 прохання як через іншу особу ( ОСОБА_82 ), який озвучив його усно, так і через ОСОБА_9 , який усно та письмово говорив ОСОБА_14 , щоб той приніс «гонорар» (на аркуші паперу розписав ОСОБА_14 як він розподілить суму неправомірної вигоди), «документи», надав «гарантії», показав «благі наміри», «заставу» вніс (п. 73 розділу IV цього вироку), про необхідність надання неправомірної вигоди в сумі, за яку перші двоє як керівник органу досудового розслідування та слідчий, відповідно, спрямують, проводитимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015230000000055 в спосіб, що дозволить кваліфікувати дії ОСОБА_14 та інших осіб за статтями КК України, санкції яких не передбачають обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, що створить умови для прийняття судом за результатами розгляду кримінального провадження рішення про скасування арешту та повернення вилучених коштів.

Одержання полягає у прийнятті (отриманні, набутті) неправомірної вигоди в будь-який спосіб (прямо чи в завуальованій формі - під виглядом заробітної плати, виграшу в азартні ігри, оплати за цивільно-правовим договором тощо) службовою особою особисто або через посередника.

Досліджені під час судового розгляду докази (п. 38, 39 розділу IV цього вироку) свідчать про те, що 08.07.2016 близько 13:25-13:30 год ОСОБА_9 у своєму адвокатському офісі особисто прийняв від ОСОБА_14 кошти в сумі 10 000 доларів США в готівковій формі, як частину неправомірної вигоди від загальної суми 36 600 тис. доларів США, для ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та для себе, підтвердивши факт отримання коштів шляхом зазначення суми у гривневому еквіваленті 250 000 грн на звороті додатку № 1 до Договору б/н про надання адвокатських послуг від 21.06.2016 між адвокатом ОСОБА_9 та клієнтом ОСОБА_14 , що використовувався для приховування протиправного характеру дій ОСОБА_9 та інших обвинувачених.

У цьому випадку, як встановлено вище, між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 мала місце попередня змова на вчинення злочину, тому вказані дії ОСОБА_9 належить кваліфікувати як пособництво в закінченому злочині, вчиненому першими двома як співвиконавцями, за ознакою одержання неправомірної вигоди з моменту одержання частини такої вигоди ОСОБА_9 від ОСОБА_14 у приміщенні адвокатського офісу 08.07.2016 близько 13:25-13:30 год.

Кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких дій, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу (постанова Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 695/2947/19).

ОСОБА_7 у період вчинення злочину обіймав посаду начальника слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС служби у м. Києві (підрозділ «Щодо суб`єкта кримінального правопорушення» розділу IV цього вироку). У зв`язку із обійманням цієї посади ОСОБА_7 , відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України (тут і далі в цьому розділі вироку - у редакції Кодексу станом на час вчинення злочину), був керівником органу досудового розслідування - начальником слідчого управління органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Як керівник органу досудового розслідування ОСОБА_7 на підставі статті 39 КПК України мав такі повноваження:

1) організовувати досудове розслідування;

2) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;

3) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;

4) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;

5) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;

6) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

7) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;

8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим КПК України.

Також вказаною статтею визначено, що керівник органу досудового розслідування зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі.

ОСОБА_8 у період вчинення злочину обіймав спочатку посаду слідчого, а із 29.04.2016 - старшого слідчого другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (підрозділ «Щодо суб`єкта кримінального правопорушення» розділу IV цього вироку). За своєю посадою ОСОБА_8 як службова особа органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, належав до слідчих в розумінні КПК України та був уповноважений в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. 3).

Як слідчий органу досудового розслідування ОСОБА_8 відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України був уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України;

2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;

3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

4) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

5) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;

6) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

7) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;

8) здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

Частиною 3 вказаної статті було передбачено, що у випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Також визначено, що слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Водночас, згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України закріплено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Як встановлено під час судового розгляду, у період із 19.04.2016 до 05.07.2016 (п. 20-24, 27, 30, 31, 34) під час особистих зустрічей та спілкування із ОСОБА_14 обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_7 неодноразово своїми висловлюваннями демонстрували своєму співрозмовнику, що вони є особами, які визначають те, із яким результатом для ОСОБА_17 та його родичів закінчиться розслідування кримінального провадження № 32015230000000055, що вони підготують усі необхідні процесуальні документи і погодять їх із прокурором, направлять до суду в тій редакції і з тією кваліфікацією діянь, яка не передбачатиме додаткового покарання у виді конфіскації майна, що вони підготують угоду із прокурором про визнання винуватості ОСОБА_17 , що полегшить вирішення у суді питання про скасування арешту із вилучених коштів та повернення їх Геновському. Ба більше, обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 давали зрозуміти ОСОБА_14 , що йому варто прийняти і виконати визначені ними умови як щодо надання неправомірної вигоди, так і щодо притягнення його та визначених ним осіб до кримінальної відповідальності, адже в них є достатньо можливостей та зібраних у кримінальному провадженні матеріалів для продовження розслідування щодо діяльності ОСОБА_17 та його родичів для того, щоб притягнути їх до відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

У зазначений період ОСОБА_8 як слідчий у кримінальному провадженні № 32015230000000055 вчинив з використанням свого службового становища ряд дій, які були обіцяні ОСОБА_14 та мали демонструвати для останнього, що обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_7 зі свого боку дотримуються домовленості, а тому і ОСОБА_14 повинен зі свого боку надати грошові кошти. Так, у кримінальному провадженні № 32015230000000055 ОСОБА_8 склав повідомлення про підозру та обвинувальний акт, які погодив із прокурором у кримінальному провадженні. При цьому обидва документи він попередньо надав ОСОБА_14 для ознайомлення та висловлення ним згоди із викладеними в них обставинами, щоб ОСОБА_14 не мав сумніву у можливості досягнення бажаного для нього результату із повернення арештованого майна.

З огляду на наведене, висновок суду про те, що прохання надати неправомірну вигоду та її отримання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 пов`язані з їхніми можливостями вчинити в інтересах ОСОБА_14 дії з використанням свого службового становища, ґрунтується на нормах законодавства України, яке визначає їхні службові повноваження як керівника органу досудового розслідування та слідчого у кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_14 притягнуто до кримінальної відповідальності, та фактичними діями, які були обіцяні ОСОБА_14 та виконані у межах кримінального провадження № 32015230000000055.

Доводи обвинувачених про те, що кримінальне провадження перебувало на контролі декількох органів (ГПУ, районної прокуратури, ГСУ фінансових розслідувань ДФС у місті Києві) і за таких обставин неможливо було домовлятися із обвинуваченими про певну кваліфікацію, у даному випадку не мають значення для кваліфікації їхніх дій.

Отже, на переконання суду, встановлені під час судового розгляду обставини та наведені вище норми КПК України, підтверджують те, що обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 прохали надати і отримали неправомірну вигоду від ОСОБА_14 за вчинення ними як службовими особами, які займають відповідальне становище, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій саме із використанням їхнього службового становища.

Щодо предмета та розміру неправомірної вигоди

Згідно з приміткою 1 до статті 364-1 КК України (у редакції на час вчинення злочину), зокрема у статті 368 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

У цьому кримінальному провадженні особи обвинувачуються у проханні надати та одержанні доларів США - іноземної валюти, яка відноситься до грошових коштів (ст. 192 ЦК України), що охоплюються наведеним вище переліком того, що розуміється під неправомірною вигодою.

У примітці 1 ст. 368 КК України (у редакції на час вчинення злочину) визначено, що неправомірною вигодою у великому розмірі вважається вигода, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому розмірі - така, що в у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно п. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. За вказаною нормою Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга встановлюється в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України (у редакції на час вчинення злочину) кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2016 року установлений у розмірі 1 378 грн. Отже, податкова соціальна пільга та, відповідно, неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 2016 році становили 689,00 грн.

Отже, станом на 05.07.2016 - день підтвердження ОСОБА_8 озвученого раніше ОСОБА_14 остаточного розміру неправомірної вигоди, яку він має надати обвинуваченим в сумі 36 000 доларів США, - особливо великим розміром неправомірної вигоди вважалась вигода, що перевищує суму в 500*689,00 грн = 344 500,00 грн.

Як встановлено раніше, станом на 05.07.2016 сума в 36 000 доларів США за офіційним курсом НБУ становила 893 369,63 грн. Зазначена сума перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 1 296,62 разів (893 369,63 грн / 689,00 грн), тобто є особливо великим розміром неправомірної вигоди.

Як встановлено раніше, станом на 08.07.2016 сума в 10 тис. доларів США за офіційним курсом НБУ становила 248 147,98 грн. Зазначена сума перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 360,16 разів (248 147,98 грн / 689,00 грн), тобто є великим розміром неправомірної вигоди.

Мотиви суду щодо кваліфікації вчиненого обвинуваченими діяння за ознакою особливо великого розміру неправомірної вигоди, яка прохалася ними і частина якої була ними одержана, наведені в цьому розділі вироку вище.

VII.Мотиви суду щодо обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України

1.Згідно з обвинувальним актом обвинувачені ОСОБА_7 як виконавець та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 як пособники, за попередньою змовою групою осіб, у період із 20.02.2016 до 22.07.2016 вчинили дії, спрямовані на висловлення обіцянки ОСОБА_14 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави (службовими особами прокуратури та суддею районного суду), за надання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб (для співучасників злочину) та на одержання такої неправомірної вигоди. При цьому дії ОСОБА_7 кваліфіковано як вчинення обіцянки здійснити вплив, дії ОСОБА_8 - як пособництво на вчинення обіцянки здійснити вплив та пособництво на одержання неправомірної вигоди за вчинення впливу, а дії ОСОБА_9 кваліфіковано як пособництво у прийнятті пропозиції та одержанні неправомірної вигоди за здійснення впливу. Тобто неузгодженість такого обвинувачення полягає у тому, що ОСОБА_7 не висунуте обвинувачення в одержанні неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, але ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обвинувачені в пособництві в одержанні такої неправомірної вигоди. Так само не пред`явлено ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_8 обвинувачення у прийнятті пропозиції неправомірної вигоди за здійснення впливу, хоча пособництво в таких діях інкриміновано ОСОБА_9 .

На час вчинення таких дій відповідальність за них була передбачена ч. 2 ст. 369-2 КК України зі змінами, останні з яких внесені Законом України від 10.11.2015 № 770-VIII (набрав чинності 26.11.2015), яка визначала, зокрема, що одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди - караються штрафом від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.

У подальшому до норм цієї частини статті (до диспозиції, санкції) та до примітки статті внесені зміни, які не скасовували кримінальну протиправність діяння, не пом`якшували кримінальну відповідальність та іншим чином не поліпшували становище особи, тому такі зміни не мають зворотної дії в часі (передбачена ч. 1 ст. 5 КК України).

На підставі наведеного в цьому провадженні підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення кримінального правопорушення, тобто ч. 2 ст. 369-2 КК України у редакції зі змінами, що набрали чинності 26.11.2015.

2.Частиною 2 ст. 369-2 КК України встановлена кримінальна відповідальність, зокрема, за такі дії (мають значення, зважаючи на висунуте обвинувачення в цій справі):

- одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави;

- пропозиція здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи;

- обіцянка здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.

Зазначені дії визначені як альтернативні, тобто об`єктивна сторона злочину вважається виконаною в разі вчинення особою хоча б однієї із цих дій.

Диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК України текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, у зв`язку із чим зловживання впливом, яке особа пропонує чи обіцяє здійснити або за здійснення якого вона одержує неправомірну вигоду, може бути зумовлене довірчими, дружніми, родинними, близькими особистими чи іншого роду стосунками такої особи із особою, уповноваженою на виконання функцій держави, службовим чи професійним авторитетом для іншої особи, службовими зв`язками (за відсутності службового підпорядкування чи службової залежності). Про такий характер впливу зазначає Об`єднана палата Касаційного кримінального суду в постанові від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к.

3.Під час судового розгляду були досліджені усі документи (протоколи слідчих дій, протоколи за результатами НСРД та електронні носії інформації, допитані свідки тощо), надані стороною обвинувачення в якості доказів на підтвердження винуватості обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, зміст яких детально описано в розділі ІV вироку.

Дослідженням відповідних документів було встановлено, що в розмовах із ОСОБА_14 у різний час та в різному складі учасників спілкування обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повідомляли ОСОБА_14 про те, що вирішення питання про повернення арештованого у кримінальному провадженні майна (грошових коштів) можливе лише після судового розгляду і прийняття судом кінцевого рішення у кримінальному провадженні № 32015230000000055 від 17.03.2015. При цьому неодноразово озвучували, що для полегшення вирішення питання щодо повернення майна володільцям варто надати їм неправомірну вигоду, щоб ОСОБА_7 забезпечив прийняття відповідних рішень службовими особам прокуратури (прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, керівництвом прокуратури міста Києва) та суддею відповідного районного суду міста Києва, який буде здійснювати судовий розгляд обвинувального акта щодо ОСОБА_14 та інших осіб.

Зокрема, під час зустрічі 20.04.2016, коли учасники розмови висловлювались щодо необхідності надати неправомірну вигоду та суми коштів, яку ОСОБА_14 має надати, ОСОБА_7 зазначав, що у Святошинському суді в них є можливості вирішити всі ці моменти, якщо ОСОБА_14 сам не знайде вихід на суд, а якщо ОСОБА_14 бере суд на себе, то з урахуванням цього сума може бути посунута у сторону зменшення, також сказав, що сума ще залежить від того, у який суд буде направлений обвинувальний акт. Коли ОСОБА_14 говорить, що можливо сам знайде вихід на певний суд, ОСОБА_7 відказує, що якщо той знайде вихід на суд, то вони направлять обвинувальний акт до суду в той район, а якщо не вийде в ОСОБА_14 із судом, то тоді вже вони будуть думати. Зафіксовано у протоколі НСРД № 19/4666 від 14.07.2016, карта № 644т від 03.03.2016 (т. 23 а. 129, 131, т. 27. а. 108, п. 21 розділу ІV вироку).

23.05.2016 під час зустрічі ОСОБА_14 сказав, що у нього в Святошинському суді нікого немає і що краще, щоб вони взяли суд на себе, тому ОСОБА_7 повідомив, що вони можуть це все зробити. Коли ОСОБА_14 уточнює, чи може передати для суду тільки частину коштів, то ОСОБА_7 акцентує увагу на тому, що в суді, перш ніж люди йдуть йому назустріч, він має якось це простимулювати, теж саме і в прокуратурі. Зафіксовано у протоколі НСРД від 15.07.2016 № 19/4704, карта № 677 від 11.03.2016 (т. 23 а. 153, 154, т. 27 а. 156, п. 22 розділу ІV вироку).

Під час зустрічі 03.06.2016 ОСОБА_8 зазначив ОСОБА_14 про те, що він, збираючи кошти для надання в якості неправомірної вигоди працівникам СУ ФР (тобто обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), має розраховувати і на прокуратуру, якщо там почнуть перешкоджати і щоб там не було складнощів (може потрібно буде «трі», маючи на увазі 3 тисячі доларів США) та на суд («десять», маючи на увазі 10 тисяч доларів США). Зафіксовано у протоколі НСРД від 18.07.2016 № 19/4707, карта № 677 від 11.03.2016 (т. 23 а. 168-169, т. 23 а. 156, п. 23 розділу ІV вироку).

Отже, досліджені під час судового розгляду докази, надані прокурором, переконливо вказують на те, що обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 повідомляли ОСОБА_14 , що для забезпечення зі сторони ОСОБА_7 . прийняття необхідних для ОСОБА_14 рішень службовими особами прокуратури та суддею, який буде здійснювати судовий розгляд кримінального провадження, йому необхідно надати ту чи іншу суму коштів цим обвинуваченим. Тобто в цьому випадку мова йде про те, що ОСОБА_7 за сприяння ОСОБА_8 обіцяв ОСОБА_14 , що за надання неправомірної вигоди здатен вплинути на те, аби прокурори під час погодження повідомлення про підозру й обвинувального акта та суддя прийняли рішення, що призведуть до повернення вилучених у кримінальному провадженні грошових коштів їх власникам.

4.Відповідно до правового висновку Верховного Суду (Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду), сформульованого в постанові від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к, суб`єктом злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, є будь-яка фізична осудна особа, що досягла віку кримінальної відповідальності на момент його вчинення, яка, за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави.

Під час спілкування із ОСОБА_14 обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 неодноразово підкреслювали, що для того, щоб досягти бажаного для ОСОБА_14 результату (повернення арештованих коштів) краще «йти разом» із прокуратурою та попередньо узгодити все із суддею, для чого ОСОБА_14 має надати відповідну суму коштів. За встановлених обставин суд вважає, що в ОСОБА_14 були підстави сприймати начальника слідчого управління ФР ДПІ у Шевченківському районі ОСОБА_7 як особу, яка здатна здійснити вплив на прийняття прокурором прокуратури міста Києва та/або суддею Святошинського районного суду м. Києва рішень в інтересах ОСОБА_14 , що забезпечать вирішення питання про повернення вилучених під час обшуків коштів їх володільцям.

5.Відповідно до правил ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор у цьому провадженні не скористався передбаченими у частині другій цієї статті повноваженнями щодо зміни обвинувачення, висунення додаткового обвинувачення чи відмови від підтримання державного обвинувачення.

У ч. 3 ст. 337 КПК України визначено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 29 КК України виконавець підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем (ч. 2 ст. 29 КК України).

Як зазначено в пункті 1 цього розділу, дії ОСОБА_7 як виконавця злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, кваліфіковані лише як вчинення обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У зв`язку із цим, керуючись наведеною нормою ч. 2 ст. 29 КК України щодо відповідальності пособника і ч. 3 ст. 337 КПК України щодо повноважень суду на вихід за межі висунутого обвинувачення, вчинене ОСОБА_8 діяння суд кваліфікує відповідно до кваліфікації дій виконавця, а саме за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України як пособництво на вчинення обіцянки здійснити вплив, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та виключає із кваліфікації дій ОСОБА_8 вказівку на пособництво в одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Ураховуючи наведені в пункті 1 цього розділу вироку невідповідності між кваліфікацією у обвинувальному акті дій ОСОБА_7 як виконавця та кваліфікацією дій ОСОБА_9 як пособника, суд, керуючись правилами ч. 2 ст. 29 КК України і ч. 3 ст. 337 КПК України, дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні пособництва у прийнятті пропозиції та одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за попередньою змовою групою осіб, є неспроможним, оскільки не відповідає кваліфікації дій виконавця.

6.У ч. 1 ст. 373 КПК України визначено умови, коли ухвалюється виправдувальний вирок. Так, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України).

На підставі наведеного вище, ураховуючи зазначене у п. 5 цього розділу право суду вийти за межі висунутого обвинувачення виключно в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, суд дійшов висновку, що прокурор довів наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, лише в частині обіцянки здійснити зловживання впливом, та що прокурор не довів наявність у діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України. У зв`язку із вказаним ОСОБА_9 підлягає визнанню невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України (у вчиненні пособництва у прийнятті пропозиції та одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за попередньою змовою групою осіб) та виправданню.

VIII.Мотиви призначення покарання

Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченим суд згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 КК України враховує: 1) межі, установлені в санкції ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення; 2) положення Загальної частини КК України; 3) ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винних та обставини, що пом`якшують і обтяжують їхнє покарання.

Санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України є особливо тяжким злочином (згідно з ч. 6 ст. 12 КК України), а передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України - нетяжким злочином (ч. 4 ст. 12 КК України). Відповідно до примітки ст. 45 КК України (як у редакції станом на час вчинення діянь, так і на день постановлення вироку) ці склади віднесені до корупційних злочинів (корупційних кримінальних правопорушень). Належність злочину до корупційних виключає повноваження суду на призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), та звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України).

Статтею 54 КК України передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

З огляду на суб`єктний склад та об`єкт вказані кримінальні правопорушення належить до злочинів у сфері службової діяльності. Їх вчинення порушує принципи верховенства права, формує в суспільстві уявлення про корумпованість представників правоохоронних та судових органів, чим підриває авторитет державної влади.

Відповідно до правил ч. 5 ст. 68 КК України при призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.

1. Про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .

Суд враховує: вік ОСОБА_7 , який на день ухвалення вироку становить 44 роки (т. 25, а. 10-11), відомості щодо стану його здоров`я (т. 31, а. 206-211); його сімейний стан - одружений і має на утриманні двох дітей 2007 р.н. і 2010 р.н. (т. 31 а. 200-202); наявність спеціального звання - полковник податкової міліції (т. 1 а. 124); позитивну характеристику ОСОБА_7 як начальника СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від в.о. начальника ГУ ДФС у м. Києві (видана у серпні 2016 р.), подяки і почесну грамоту (т. 25 а. 8-8а, т. 31 а. 203-205); є тимчасово безробітним; те, що він на обліку у лікаря-психіатра і на наркологічному обліку не значиться (т. 25 а. 40, 41), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 25, а. 43).

Передбачених статтями 66, 67 КК України обставин, які пом`якшують або які обтяжують покарання ОСОБА_7 , суд не встановив.

Враховуючи наведені вище обставини, а саме: ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставин, що обтяжують покарання, а також те, що вчинення злочинів було пов`язане із обійманням керівної посади структурного підрозділу територіального органу Державної фіскальної служби України, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити передбачене санкцією ч. 4 ст. 368 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати керівні посади у правоохоронних органах на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна, а також із позбавленням його спеціального звання на підставі ст. 54 КК України, та передбачене санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Частиною 5 ст. 74 КК України передбачено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше двох років, і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

Ураховуючи те, що 1) строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України закінчився у 2021 році, 2) злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, не належить до переліку злочинів, який міститься в ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується, суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_7 від покарання за вказаною статтею на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Під час досудового розслідування ОСОБА_7 був затриманий, проте ухвалою слідчого судді щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і він був звільнений з-під варти в залі суду (т. 21 а. 43-55, 93-94). У зв`язку з цим на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) у строк покарання, яке буде призначене ОСОБА_7 і яке належить відбувати, слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.07.2016 до 29.07.2016 (три дні) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

2. Про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 .

Суд враховує: вік ОСОБА_8 , який на день ухвалення вироку становить 35 років (т. 25 а. 63-64 , т. 33 а. 11-14), сімейний стан - одружений, має на утриманні малолітню дитину 2020 р.н. (т. 33 а. 15, 16); наявність спеціального звання - майор податкової міліції; позитивну характеристику ОСОБА_8 як старшого слідчого 2-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від в.о. начальника ГУ ДФС у м. Києві (видана у серпні 2016 р.) (т. 25 а. 61); безпосередню участь в період з 19.10.2017 по 21.02.2018 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, є учасником бойових дій (т. 33а. 17-21); тимчасово безробітним; те, що він на обліку у лікаря-психіатра і на наркологічному обліку не значиться (т. 25 а. 82, 84), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 25 а. 85).

Передбачених статтями 66, 67 КК України обставин, які пом`якшують або які обтяжують покарання ОСОБА_8 , суд не встановив.

Враховуючи наведені вище обставини, а саме: ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставин, що обтяжують покарання, а також те, що злочини були вчинені у зв`язку із обійманням посади слідчого у структурному підрозділі територіального органу Державної фіскальної служби України, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_8 , необхідно призначити передбачене санкцією ч. 4 ст. 368 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна, а також із позбавленням його спеціального звання на підставі ст. 54 КК України, та передбачене санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Ураховуючи те, що 1) строк давності притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України закінчився у 2021 році, 2) злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, не належить до переліку злочинів, який міститься в ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується, суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_8 від покарання за вказане діяння на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Під час досудового розслідування ОСОБА_8 27.07.2016 був затриманий і щодо нього ухвалою слідчого судді від 29.07.2016 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і він був звільнений з-під варти в залі суду. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.08.2016 зазначену ухвалу слідчого судді скасовано і застосовано тримання під вартою із можливістю внесення застави, яка внесена 01.09.2016. На підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_8 під варту не брали (т. 21 а. 95-98, 173-174, 175-184, 185, 186). У зв`язку із цим на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) у строк покарання, яке буде призначене ОСОБА_8 і яке належить відбувати, слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.07.2016 до 29.07.2016 (три дні) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

3. Про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_9 .

Суд враховує: вік ОСОБА_9 , який на день ухвалення вироку становить 42 роки (т. 21, а. 172), сімейний стан - розлучений, має двох дітей 2008 р.н. і 2016 р.н. (т. 33 а.154, 155); є адвокатом, керуючим партнером АО «ОСОБА_9 і партнери», позитивно характеризується як діючий адвокат, був нагороджений НААУ у 2018-2020 роках Подякою, Почесною відзнакою, Нагрудним знаком НААУ «Видатний адвокат України», позитивно характеризується за місцем роботи у Національному авіаційному університеті на посаді доцента кафедри кримінального права і процесу, навчається в докторантурі цього університету, надавав матеріальну допомогу одній із військових частин у зв`язку із виконанням нею завдань з оборони державної цілісності та незалежності України загальною вартістю понад 3,45 млн грн (т. 25 а. 87, т. 33 а. 148-153); те, що він на обліку у лікаря-психіатра і на наркологічному обліку не значиться (т. 25 а. 92, 94), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 25, а. 96).

Передбачених статтями 66, 67 КК України обставин, які пом`якшують або які обтяжують покарання ОСОБА_9 , суд не встановив.

Враховуючи наведені вище обставини, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставин, що обтяжують покарання, а також його роль пособника і те, що під час вчинення злочину використовував свій статус адвоката, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно призначити передбачене санкцією ч. 4 ст. 368 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права займатись адвокатською діяльністю на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування ОСОБА_9 27.07.2016 був затриманий, проте щодо нього ухвалою слідчого судді від 29.07.2016 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і він був звільнений з-під варти в залі суду (т. 21 а. 166-169, 232-232а). У зв`язку із цим на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) у строк покарання, яке буде призначене ОСОБА_9 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.07.2016 до 29.07.2016 (три дні) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

IX.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

1. Запобіжні заходи

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просив у разі їх засудження застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання на період до набрання вироком законної сили та покласти на них такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, у якому вони зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та їхні захисники просили суд виправдати обвинувачених у пред`явленому їм обвинуваченні, що виключає наявність підстав для застосування щодо обвинувачених запобіжних заходів та покладення додаткових обов`язків до набрання вироком законної сили, зазначали в дебатах, що упродовж всіх років судового розгляду кожен з обвинувачених належним чином виконував передбачені законом процесуальні обов`язки, не перешкоджав судовому провадженню.

З приводу питання про застосування запобіжних заходів щодо обвинувачених суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку в разі визнання особи винуватою вирішує питання, зокрема, про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду (п. 1 у ч. 1 ст. 177 КПК України). Одним з елементів підстави застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

З огляду на постановлення обвинувального вироку, суд має прийняти рішення про застосування до обвинувачених тих запобіжних заходів, які, на його переконання, є необхідними і будуть достатньо дієвими в цьому кримінальному провадженні.

Про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Встановлено, що ОСОБА_7 27.07.2016 був затриманий детективом НАБУ. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2016 до ОСОБА_7 в межах кримінального провадження застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії цього запобіжного заходу був продовжений ухвалою слідчого судді від 23.09.2016 до 27.09.2016 включно.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.10.2016 щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням кількох обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що діяли до 25.11.2016. Після вказаної дати будь-який запобіжний захід щодо ОСОБА_7 не застосовувався.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд враховує, що ОСОБА_7 цим вироком визнається винуватим у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину та йому призначається покарання у виді позбавлення волі, що ОСОБА_7 наразі тимчасово не працює, хоча раніше обіймав керівну посаду у правоохоронному органі, одружений і має на утриманні двох дітей. Процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового провадження свідчить, що ОСОБА_7 сумлінно виконував обов`язок обвинуваченого з`являтись до суду на виклик, не вчиняв дій, які би перешкоджали судовому провадженню. Водночас суворість призначеного цим вироком покарання, яке належить відбувати реально, обумовлює існування ризику переховування обвинуваченого в подальшому від суду та від відбування призначеного покарання. У зв`язку із цим суд дійшов висновку про очевидну неможливість запобігти такому ризику іншим більш м`яким запобіжним заходом, аніж домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово та із покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Такий запобіжний захід є необхідним та зможе до набрання вироком законної сили забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, що покладені на обвинуваченого.

Отже, за наведених умов суд застосовує до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

Про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .

Встановлено, що ОСОБА_8 27.07.2016 був затриманий детективом НАБУ. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2016 до ОСОБА_8 в межах кримінального провадження застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і він звільнений з-під варти в залі суду. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.08.2016 ухвалу слідчого судді від 29.07.2016 скасовано і застосовано тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 300 заробітних плат (413 400 грн). Застава внесена 01.09.2016 платником ОСОБА_156 (т. 21 а. 175-184, 185, 186).

У подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_8 ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.08.2016 у зв`язку із внесенням застави, був продовжений ухвалою слідчого судді від 23.09.2016 до 23.11.2016 включно. Після закінчення вказаного строку обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, на ОСОБА_8 не покладались.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд враховує, що ОСОБА_8 цим вироком визнається винуватим у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину і йому призначається покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, яке необхідно буде відбувати реально, що ОСОБА_8 тимчасово не працює, раніше обіймав посаду слідчого у правоохоронному органі, одружений і має на утриманні малолітню дитину. Зважаючи на такі обставини, суд вважає достатньо значним ризик переховування обвинуваченого від суду та в подальшому від відбування призначеного вироком покарання. Через це суд дійшов висновку про неможливість запобігти зазначеному ризику і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого за допомогою більш м`якого запобіжного заходу, аніж домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово та із покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаний запобіжний захід є необхідним та зможе до набрання вироком законної сили забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Отже, за таких обставин суд змінює застосований щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

З огляду на зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу, на підставі вимог ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не звертається в дохід держави, підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_157 .

Про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_9 .

Встановлено, що ОСОБА_9 27.07.2016 був затриманий детективом НАБУ. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2016 до ОСОБА_9 в межах кримінального провадження застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії цього запобіжного заходу був продовжений ухвалою слідчого судді від 22.09.2016 до 25.11.2016.

Ухвалою слідчого судді від 16.11.2016 щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту змінений на особисте зобов`язання із продовженням строку дії обов`язків до 25.11.2016 включно. Строк дії останнього запобіжного заходу був продовжений ухвалою слідчого судді від 24.11.2016 до 25.01.2017. У подальшому будь-який запобіжний захід щодо ОСОБА_9 не застосовувався.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд враховує, що ОСОБА_9 цим вироком визнається винуватим у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину і йому призначається покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, що ОСОБА_9 є адвокатом, керуючим партнером адвокатського об`єднання та працює в університеті на посаді доцента, навчається в докторантурі, розлучений та має на утриманні двох дітей. Процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового провадження була належною, ОСОБА_158 виконував обов`язок обвинуваченого з`являтись до суду на виклик, не вчиняв дій, які би перешкоджали судовому провадженню. Однак усвідомлюючи суворість призначеного покарання, яке пов`язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачений ОСОБА_9 може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду та від відбування покарання, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу. З урахуванням професійного і соціального статусу ОСОБА_9 , безсумнівне широке коло знайомих, у тому числі серед правоохоронців, у зв`язку із професійною діяльністю як адвоката, суд дійшов висновку про те, що вказаному ризику не зможе запобігти інший більш м`який запобіжний захід, аніж домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово та із покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Цей запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні є необхідним та забезпечить до набрання вироком законної сили виконання ОСОБА_9 процесуальних обов`язків обвинуваченого.

Отже, за наведених обставин суд застосовує до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України строк застосування до обвинувачених цілодобового домашнього арешту підлягає зарахуванню судом у строк призначеного покарання, виходячи зі співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

2. Арешт майна

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні ухвалами слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва був накладений арешт на майно, а саме:

1) від 22.08.2016 у справі № 760/11335/16-к, 1-кс-14143/16, - на нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_9 , а саме: земельну ділянку, площею 1,8058 га (кадастровий номер 1824084000:01:000:0055, за адресою: Житомирська область, Звягельський район (до 16.11.2022 - Новоград-Волинський район), с/рада Новороманівська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 734503718240; квартиру, загальною площею 42,4 кв. метри, за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68861832109, - з метою забезпечення конфіскації як виду покарання (т. 28 а. 101-109).

2) від 11.11.2016 у справі № 760/13342/16-к, 1-кс/760/15119/16, - на грошові кошти в сумі 10 000 доларів США номіналом по 100 доларів США в кількості 100 купюр з відповідними серіями і номерами купюр, що були вилучені 11-12.07.2016 в пункті обміну валют ТОВ «Абсолют Фінанс» (м. Київ, вул. Окіпної, 2, фойє готелю «Турист») - з метою забезпечення збереження речових доказів (т. 19 а. 120-126).

За правилами абзацу дванадцятого п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку зазначає рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

У цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_9 буде призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна. У зв`язку із цим залишається потреба у залишенні в силі арешту на належне цьому обвинуваченому майно - об`єкти нерухомого майна (квартиру і земельну ділянку) - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Арешт на грошові кошти в сумі 10 000 доларів США як речові докази підлягає скасуванню, оскільки потреба в подальшому застосуванні цього заходу відпала.

3. Речові докази

Суд вирішує долю речових доказів у кримінальному провадженні за правилами, передбаченими у ч. 9 ст. 100 КПК України.

У кримінальному провадженні постановами детектива НАБУ речовими доказами були визнані:

1) від 13.07.2016 про визнання речовими доказами - грошові кошти в сумі 10 000 доларів США номіналом по 100 доларів США в кількості 100 купюр із зазначеними серійними номерами, які 08.07.2016 ідентифіковані працівниками НАБУ та надані ОСОБА_14 для передачі як частини неправомірної вигоди, що були вилучені . Вирішено зберігати ці кошти шляхом передачі на зберігання до індивідуального сейфу НАБУ в уповноваженому банку (т. 19 а. 110-113, т. 19 а. 55-82);

2) від 26.07.2016 про визнання речовими доказами - грошові кошти в сумі 10 000 доларів США номіналом по 100 доларів США в кількості 100 купюр із зазначеними серійними номерами, які 26.07.2016 під час допиту добровільно видав ОСОБА_14 детективу НАБУ та які були отримані від ОСОБА_9 26.07.2016 у зв`язку із розірванням договору про надання адвокатських послуг. Вирішено зберігати ці кошти, які не містять слідів вчинення кримінального правопорушення, шляхом зарахування на депозитний рахунок в уповноваженому банку, що обслуговує НАБУ (т. 20 а. 15-18, 13-14);

3) від 15.09.2016 про визнання документів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження - документи:

- копія вироку від 29.07.2016 у справі № 1-кп/759/610/16 на 10 арк.;

- копія клопотання, поданого адвокатом ОСОБА_9 до Святошинського районного суду м. Києва та зареєстрованого за вхідним № 33939 від 26.07.2016 із додатками на 3 арк.;

- копія листа від 08.08.16 № 21/1-95вих-16, поданого прокуратурою м. Києва до Святошинського районного суду м. Києва та зареєстрованого за вх. № 36372 від 12.08.2016 на 1 арк.;

- копія обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32015230000000055 від 17.03.2015 відносно ОСОБА_14 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1 КК України, ОСОБА_15 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1 КК України, ОСОБА_16 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1, ст. 28 ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 1 КК України на 85 арк.;

- копія реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015230000000055 на 36 арк. (т. 25 а. 4-5) - долучені до матеріалів судового провадження;

4) від 29.09.2016 про визнання документів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження - документи:

- копія заяви на ім`я начальника СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 на 2 арк.;

- копія повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_14 від 17.06.2016;

- оригінал повістки про виклик від 17.02.2016 на ім`я ОСОБА_14 ;

- оригінал повістки про виклик від 28.03.2016 на ім`я ОСОБА_14 ;

- оригінал повістки про виклик від 28.03.2016 на ім`я ОСОБА_15 ;

- примірник повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_16 від 17.06.2016 (т. 20 а. 82-83) - долучені до матеріалів судового провадження;

5) від 18.10.2016 про визнання документів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження - документи:

- оригінал повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_14 від 17.06.2016 на 16 арк.;

- копія договору про надання адвокатських послуг б/н від 21.06.2016, укладеного між адвокатом ОСОБА_9 та ОСОБА_14 на 5 арк. (т. 21 а. 29-30) - долучені до матеріалів судового провадження;

6) від 26.12.2016 про визнання речовими доказами - технічні засоби, що 27.07.2016 були вилучені в ході обшуків службового кабінету начальника СУ ФР у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 та його квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

- мобільний телефон iPhone A1549 (ІМЕІ: НОМЕР_22 ) у чохлі;

- мобільний телефон iPhone A1429 (ІМЕІ: НОМЕР_23 ) у чохлі;

- мобільний телефон iPhone A1549 (ІМЕІ: НОМЕР_24 ) у чохлі;

- планшетний комп`ютер iPad A1475 s/n: DMQLQH6SF4YG , - повернуті ОСОБА_7 відповідно до протоколу від 20.02.2017 (т. 21 а. 37-38, 41-42).

Грошові кошти (зазначені в підпункті 1), підлягають поверненню за належністю НАБУ (п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України).

Грошові кошти (зазначені в підпункті 2), підлягають конфіскації (п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України) як майно, у яке перетворені грошові кошти, одержані фізичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (отримані внаслідок обміну).

Документи, які визнані речовими доказами (зазначені в підпунктах 3-5), слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України).

Мобільні телефони і планшет, належні обвинуваченому ОСОБА_7 (зазначені в підпункті 6), підлягають конфіскації як виду покарання.

Ноутбук НР G6-2347sr s/n: 5CD3123GRD із зарядним пристроєм до нього, належний ОСОБА_8 (вилучений під час обшуку 26.07.2016 у кабінеті № 204 в будівлі СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: АДРЕСА_9 , (протокол обшуку від 27.07.2016, т. 24 а. 14-22) та зберігається у прокурора САП ОСОБА_5 ), підлягає конфіскації як виду покарання.

4. Документи

Документи (у тому числі додані до них електронні носії інформації), передані суду сторонами кримінального провадження, підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

5. Процесуальні витрати

Згідно з обвинувальним актом судові витрати на проведення судових експертиз зі сторони обвинувачення в цьому кримінальному провадженні відсутні.

Сторона обвинувачення не надала суду відомостей про процесуальні витрати, передбачені ст. 124 КПК України, рішення про розподіл яких підлягає прийняттю при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

6. Цивільний позов

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

7. Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

8. Викривач у цьому кримінальному провадженні відсутній.

9. Інформування державних та інших органів про ухвалення вироку (ст. 483 КПК України)

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 483 КПК України про ухвалення вироку щодо ОСОБА_9 , який є адвокатом, підлягає повідомленню Рада адвокатів Київської області.

Керуючись статтями 100, 174, 369-371, 373-376, 483 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з позбавленням права обіймати керівні посади у правоохоронних органах на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна та із позбавленням його спеціального звання полковника податкової міліції.

2.Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. Звільнити ОСОБА_7 від зазначеного покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

3.Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна та із позбавленням його спеціального звання майора податкової міліції.

4.Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. Звільнити ОСОБА_8 від зазначеного покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

5.Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з позбавленням права займатись адвокатською діяльністю на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.

6.Визнати ОСОБА_9 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад такого кримінального правопорушення.

7.Застосувати щодо ОСОБА_159 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною йому залишати цілодобово житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та покласти на нього такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (його територіального підрозділу за місцем проживання) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю, - на строк до набрання вироком законної сили.

8.Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 у виді застави в сумі 413 400 грн, застосований на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30.08.2016 у справі № 11-сс/796/2745/2016), змінити на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною йому залишати цілодобово житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , та покласти на нього такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (його територіального підрозділу за місцем проживання) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю, - на строк до набрання вироком законної сили.

9.Повернути заставодавцю ОСОБА_160 (РНОКПП НОМЕР_26 ) суму застави, внесеної 01.09.2016 відповідно до квитанції № 15921938-1 від 01.09.2016 ПАТ «Креді Агріколь Банк» про внесення коштів на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва (код ЄДРПОУ 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код 37993783, МФО 820172, р/рахунок № 37310016015850), платник ОСОБА_161 (код платника НОМЕР_26 ), призначення платежу: «Застава за підозрюваного ОСОБА_8 (ухвала суду від 30.08.2016, справа № 11-сс/796/2745/2016)».

10.Застосувати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною йому залишати цілодобово житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 , та покласти на нього такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (його територіального підрозділу за місцем проживання) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю, - на строк до набрання вироком законної сили.

11.Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Строк додаткового покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах та ОСОБА_9 у виді позбавлення права займатись адвокатською діяльністю обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

12.На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_7 , зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.07.2016 до 29.07.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а також строк цілодобового домашнього арешту з дня ухвалення цього вироку до набрання ним законної сили, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

13.На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_8 , зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.07.2016 до 29.07.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а також строк цілодобового домашнього арешту з дня ухвалення цього вироку до набрання ним законної сили, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

14.На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_9 , зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.07.2016 до 29.07.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а також строк цілодобового домашнього арешту з дня ухвалення цього вироку до набрання ним законної сили, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

15.Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.11.2016 у справі № 760/13342/16-к, 1-кс/760/15119/16, на грошові кошти в сумі 10 000 доларів США номіналом по 100 доларів США в кількості 100 купюр.

16.Залишити в силі арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22.08.2016 у справі № 760/11335/16-к, 1-кс-14143/16, на нерухоме майно ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_27 ), а саме:

- земельну ділянку, площею 1,8058 га (кадастровий номер 1824084000:01:000:0055, за адресою: Житомирська область, Звягельський район (до 16.11.2022 - Новоград-Волинський район), с/рада Новороманівська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 734503718240;

- квартиру, загальною площею 42,4 кв. метри, за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68861832109.

17.Речові докази:

1) грошові кошти в сумі 10 000 доларів США номіналом по 100 доларів США в кількості 100 купюр, раніше ідентифіковані під час огляду та вручення (протокол огляду та вручення грошових коштів від 08.07.2016), вилучені під час обшуку 11-12.07.2016 обмінного пункту ТОВ «Абсолют Фінанс» за адресою: м. Київ, вул. Окіпна, 2 (фойє приміщення готелю «Турист»), що належать Національному антикорупційному бюро України та які передані на зберігання до індивідуального сейфу Національного антикорупційного бюро України в уповноваженому банку - повернути за належністю Національному антикорупційному бюро України;

2) грошові кошти в сумі 10 000 доларів США номіналом по 100 доларів США в кількості 100 купюр, які 26.07.2016 під час допиту добровільно видав ОСОБА_14 детективу НАБУ та які були отримані від ОСОБА_9 26.07.2016, зараховані на депозитний рахунок в уповноваженому банку (Державному Експортно-Імпортному банку України), що обслуговує Національне антикорупційне бюро України, - конфіскувати;

3) мобільний телефон iPhone A1549 (ІМЕІ: НОМЕР_22 ), мобільний телефон iPhone A1429 (ІМЕІ: НОМЕР_23 ), мобільний телефон iPhone A1549 (ІМЕІ: НОМЕР_24 ), планшетний комп`ютер iPad A1475 s/n: DMQLQH6SF4YG , що повернуті ОСОБА_7 відповідно до протоколу від 20.02.2017, - конфіскувати;

4) ноутбук НР G6-2347sr s/n: 5CD3123GRD із зарядним пристроєм до нього, що належить ОСОБА_8 та зберігається у службовому кабінеті прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , - конфіскувати.

18.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, у тому числі визнані постановами детектива Національного антикорупційного бюро України речовими доказами (зазначені у підпунктах 3-5 пункту 3 розділу ІХ цього вироку), залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

19.Повідомити Раду адвокатів Київської області про ухвалення вироку щодо ОСОБА_9 , який є адвокатом.

20.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

21.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

22.Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

23.Копію вироку негайно передати для виконання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту органам Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3