Рішення

від 27.11.2024 по справі 627/981/24

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/981/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чернещина Богодухівського району Харківської області, терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_3 , який проживав по АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять частини земельних ділянок площею 3,0962 га (кадастровий номер 6323583200601:000:04436) та площею 0,0981 га (кадастровий номер 6323583200:04:000:1144). 29 жовтня 2018 року батько ОСОБА_1 склав заповіт, яким заповідав зазначені земельні ділянки позивачці.

Окрім позивачки, спадкоємцем за законом являється відповідач ОСОБА_2 , місце проживання якого зареєстровано в будинку батька, але фактично не проживає в ньому з 2018 року та місцезнаходження його на даний час не відоме.

З 2018 року позивачка ОСОБА_1 здійснювала догляд за батьком, який проживав разом з нею за місцем її мешкання в с. Чернещина Богодухівського району Харківської області, де і помер у листопаді 2023 року.

Оскільки позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті батька, тому ОСОБА_1 звернулася до Краснокутської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено з тих підстав, що вона пропустила шестимісячний строк прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для продовження терміну прийняття спадщини. Тому, з вищевказаних підстав позивач звернулася до суду з позовом.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 10.09.2024 року дану позовну заяву прийнято до провадження з проведенням її розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 16 жовтня 2024 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3

18 жовтня 2024 року до суду надійшла копія спадкової справи №110/2024, заведена після померлого ОСОБА_3 .

До судового засідання позивач ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановлений законом строк, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву або заяви про розгляд справи у його відсутність відповідач до суду не надав.

Представник третьої особи - Краснокутської державноїнотаріальної конториХарківської областів судовезасідання нез`явився,від державного нотаріуса Руденко В.О. надійшла заявапро розглядсправи без присутності представника, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ч.3ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з повторною неявкою відповідача ОСОБА_2 та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змістуст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області 29 листопада 2023 року, копія якого мається в матеріалах справи (а.с.7).

Згідно акту депутата Краснокутської селищної ради ОСОБА_4 підтверджено той факт, що по АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_1 проживав з 2018 року її батько ОСОБА_3 , 1935 р.н., за яким вона здійснювала постійний догляд до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43).

Факт, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 , виданого Козіївським с/ЗАГС 27.06.1960 року (а.с.42).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, яке позивач бажає успадкувати.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та другастатті 1220 ЦК України).

Частиною третьою статті 1261 ЦК Українивстановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті1270 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина першастатті 1272 ЦК України).

Частиною третьоюстатті 1272 ЦК Українипередбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниможуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногост. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

На підтвердження заявлених вимог, а саме причини пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , позивачкою надано довідку сімейного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області», з якої вбачається, що ОСОБА_1 з квітня 2024 року зверталася зі скаргами на здоров`я до сімейного лікаря та отримувала лікування. З травня 2024 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 було госпіталізовано до Богодухівської центральної районної лікарні, де вона проходила подальше лікування (а.с.16-17).

Окрім того, з копії спадкової справи №110/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, що позивач зверталася до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 29 жовтня 2018 року за реєстром №283 Козіївською сільською радою Краснокутського району Харківської області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та на підставі цього 21 серпня 2024 року у Краснокутській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа.

Державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори, 21 серпня 2024 року за №354/02-31 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, а також вказано, що крім ОСОБА_1 спадкоємцем за законом є син померлого, відповідач по справі ОСОБА_2 , що прийняв спадщину, тому у нотаріуса немає підстав видати свідоцтво про право на спадщину на ім`я гр. ОСОБА_1 .

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17.01.1970 та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантованест. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 м. Київ, справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18.

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки ОСОБА_1 втратить право на спадкування майна за заповітом, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3 .

Вказані обставини будуть для неї занадто надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, слід визнати поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ці обставини пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами. Тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положеньст.89 ЦПК Українидокази в їх сукупності, оскільки позивач пропустила строк прийняття спадщини, тому суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємицею поважними, а позов задовольнити і визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.1272 ЦК України, ст.ст.259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чернещина Богодухівського району Харківської області, терміном в один місяць з часу набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ).

Третя особа: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області (місцезнаходження: вул. Миру, 138, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002, код ЄДРПОУ: 02893611).

Суддя Каліберда В. А.