Постанова

від 19.11.2024 по справі 2-2139/09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Харків

справа №2-2139/09

провадження №22-ц/818/2882/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

скаржник - ОСОБА_1

особа дії якої оскаржуються державні виконавці Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Нагорний Родіон Олегович, ОСОБА_2

заінтересована особа - Служба у справах дітей Дзержинської районної ради в м. Харкові

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року постановлену у складі судді Яковлевої В.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державних виконавців Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Нагорного Р.О., ОСОБА_2 , просила визнати неправомірними та скасувати постанови від 19 лютого 2018 року та від 21 березня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Скарга обґрунтована незаконністю дій державних виконавців Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Нагорного Р.О. та Почекаєвої А.О., які полягають у невиконанні ними вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». В матеріалах виконавчого провадження №18493019 відсутні докази отримання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 березня 2010 року. 19 лютого 2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Нагорним Родіоном Олеговичем у даному виконавчому провадженні винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. 21 березня 2019 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Почекаєвою Анжелікою Олегівною у даному виконавчому провадженні винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Вважає, що оскаржувані постанови є передчасними, невмотивованими, необгрунтованими та підлягають скасуванню. В матеріалах виконавчого провадження №18493019 відсутні докази направлення ОСОБА_1 постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, винесену 19 лютого 2018 року та докази отримання ОСОБА_1 постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, винесену 19 лютого 2018 року, що також підтверджується описом документів виконавчого провадження ВП №18493019. Про постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, винесену 21 березня 2019 року дізналась в автоматизованій системі виконавчого провадження, лише після ознайомлення 16 жовтня 2023 року із постановою про відкриття виконавчого провадження, в якій знаходився ідентифікатор доступу. Державний виконавець вдруге виніс постанову про встановлення обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, не повідомивши її про початок примусового виконання рішення та не надавши можливість виконати рішення суду. Державним виконавцем в виконавчому провадженні № 18493019 не надсилалась ОСОБА_1 постанова про відкриття виконавчого провадження, винесена 05.03.2010, ОСОБА_1 не викликалась до державної виконавчої служби. Державними виконавцями у виконавчому провадженні 13 років не повідомлялось ОСОБА_1 про примусове виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова. ОСОБА_1 є матір`ю одиночкою та має на утриманні четверо дітей: ОСОБА_4 , 2018 р.н; ОСОБА_5 , 2019 р.н.; ОСОБА_6 , 2021 р.н.; ОСОБА_7 , 2022 р.н. ОСОБА_1 дізналась про виконавче провадження № 18493019 через 13 років після його відкриття та жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду. Щомісячно із карткового рахунку ОСОБА_1 стягуються кошти на погашення заборгованості у виконавчому провадженні. Проте, стягнені кошти утримуються на рахунках Дубенського відділу ДВС у Лубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в зв`язку із відсутністю рахунка стягувача. ОСОБА_1 не має можливості сплатити заборгованість за 13 років у короткий термін, оскільки не може працевлаштуватись в Україні та виконати рішення в повному розмірі. У зв`язку із встановленим тимчасовим обмеженням у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не може виїхати у іншу державу для високооплачуваного працевлаштування та найшвидшого виконання рішення суду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що враховуючи, що по виконавчому листу №2-2139/09 від 25 листопада 2009 року в справі за позовом Служби у справах дітей Дзержинської районної ради до ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , третя особа: орган опіки та піклування дзержинської районної в м. Харкові ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження не закінчено, а борг по аліментам не погашено, підстави для скасування постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 відсутні.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила ухвалу скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не повно встановлені обставини у справі та зроблено висновки, що суперечать дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. В матеріалах виконавчого провадження №18493019 відсутні докази направлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження та відсутні докази отримання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної 05 березня 2010. Скаржник зазначив, що Державні виконавці винесли постанови про встановлення обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не повідомивши її про початок примусового виконання рішення та не надавши можливість виконати рішення суду. Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов?язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Не повідомлення державним виконавцем боржника про початок примусового виконання рішення не може розцінюватись як ухилення від виконання рішення суду. Дзержинський районний суд у своїй ухвалі не навів доказів ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов?язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням. Скаржник зазначив, що щомісячно із карткового рахунку ОСОБА_1 стягуються кошти на погашення заборгованості у виконавчому провадженні. Проте, стягнені кошти утримуються на рахунках Дубенського відділу ДВС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в зв`язку із відсутністю рахунка стягувача (копія супровідного листа додається). Дзержинським районним судом не надано оцінки вказаному доказу, із якого вбачається, що боржник сплачує кошти на виконання рішення суду, а стягувач не цікавиться виконанням рішення суду та не надає державній виконавчій службі рахунок для зарахування стягнутих коштів. Апелянт також наголосив, що відсутність постанови в паперовому вигляді у матеріалах виконавчого провадження вказує на не невиконання державним виконавцем Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N°489/20802 та не може бути підставою у відмові судом про її скасування.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 25 листопада 2009 року було видано виконавчий лист на підставі рішення у справі № 2-2139/09 за позовом Служби у справах дітей Дзержинської районної ради до ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , третя особа: орган опіки та піклування дзержинської районної в м. Харкові ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, яким cтягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця у розмірі частини прибутку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 09 січня 2009 року до досягнення дитиною повноліття.

05 березня 2010 року державним виконавцем Мільченко Н.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до розрахунку заборгованості державного виконавця Нагорного Р.О. від 31 січня 2018 року по сплаті аліментів ОСОБА_1 згідно виконавчого листа виданого 25.11.2009 року Дзержинським районним судом м. Харкова, розмір заборгованості по виплаті аліментів ОСОБА_1 за період з 2009 по 2017 рік включно станом на 31 грудня 2017 року склав 88 861, 00 грн.

19 лютого 2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Нагорним Р.О. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїду за межі України відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа № 2-2139/09, виданого 25 листопада 2009 року.

Згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця ОСОБА_2 по сплаті аліментів ОСОБА_1 , згідно розрахунку заборгованості від 31 грудня 2017 року сума боргу складала 88 861, 00 грн. Виходячи з того, що у Шевченківському ВДВС ГТУЮ немає відомостей про сплату аліментів, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 березня 2018 року склала 88 861, 00 грн+3340, 00 грн = 92 201, 00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця ОСОБА_2 по сплаті аліментів ОСОБА_1 , згідно розрахунку заборгованості від 01 березня 2018 року сума боргу складала 92 201, 00 грн. Виходячи з того, що у Шевченківському ВДВС ГТУЮ немає відомостей про сплату аліментів, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 02 травня 2018 року склала 92 201, 00 грн+3 597, 50 грн = 95 798, 50 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця ОСОБА_2 по сплаті аліментів ОСОБА_1 , згідно розрахунку заборгованості від 02 травня 2018 року сума боргу складала 95 798,50 грн. Заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 липня 2018 року склала 95 798, 50 грн+3 694,50 грн = 99 493,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця ОСОБА_2 по сплаті аліментів ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року, згідно розрахунку заборгованості від 05 липня 2018 року сума боргу складала 99 493, 00 грн. Заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 вересня 2018 року склала 99 493,00 грн+3 694,50 грн = 103 187, 50 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця ОСОБА_2 по сплаті аліментів ОСОБА_1 від 07 листопада 2018 року, згідно розрахунку заборгованості від 01 вересня 2018 року сума боргу складала 103 187,50 грн. Заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2018 року склала 103 187, 50 грн+4 024,00 грн = 107 211,50 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця ОСОБА_2 по сплаті аліментів ОСОБА_1 від 04 березня 2019 року, згідно розрахунку заборгованості від 07 листопада 2018 року сума боргу складала 107 211,50 грн. Заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 березня 2019 року склала 107 211,50 грн+8 805,00 грн = 116 016, 50 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця ОСОБА_2 по сплаті аліментів ОСОБА_1 від 09 вересня 2019 року, згідно розрахунку заборгованості від 01 серпня 2019 року сума боргу складала 127 089,50 грн. Заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 вересня 2019 року склала 127 089, 50 грн+2 363, 25 грн = 129 452,75 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця ОСОБА_2 по сплаті аліментів ОСОБА_1 від 06 лютого 2020 року, згідно розрахунку заборгованості від 01 вересня 2019 року сума боргу складала 129 452,75 грн. Заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2020 року склала 129 452,75 грн+12 195,00 грн = 141 647,75 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця Доренської К. по сплаті аліментів ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 травня 2023 року склала255 478, 00 грн.

Постановою державного виконавця від 01 травня 2023 року ВП № 18493019 передано до Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Отже, виконавче провадження не закінчено. Боржником не виконується рішення суду та існує заборгованість по аліментам. Матеріали справи містять відомості про проведені виконавчі дії та прийняті процесуальні рішення державним виконавцем, які повністю відповідають приписам Закону.

Відмовляючи у задоволенні скарги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що дії державного виконавця були спрямовані виключно на виконання вимог виконавчого документу в порядку та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Враховуючи те, що на теперішній час виконавче провадження продовжує виконуватись, зобов`язання боржника за рішенням залишається не виконаними, заборгованість не погашена, підстави для задоволення скарги відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно із п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ч. 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постанови, зазначені у пунктах 1 - 4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанови, зазначені у пунктах 1 - 4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятоюстатті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1 - 4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Частиною дев`ятоюстатті 71 Закону № 1404-VIIIвстановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання. При цьому, вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимогЗакону України «Про виконавче провадження», у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.

Застосування заходів, передбачених частиною дев`ятоюстатті 71 Закону № 1404-VIII, слугує належному захисту прав дітей та сприяє встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов`язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 2-5795/09, від 01 серпня 2022 року у справі № 344/17406/20.

Доводи апеляційної скарги про те, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення, тоді як вона не створює жодних перешкод у вчиненні виконавчих дій, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки з копії виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язання, тоді як всі дії державного виконавця були направлені виключно на виконання рішення суду яке набрало законної сили.

Державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Скаржницею ОСОБА_1 не було у повній мірі доведено порушення її прав та не було надано доказів належного виконання рішення суду, за яким проводиться стягнення.

В матеріалах справи наявні всі докази, що підтверджують існування заборгованості боржника із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення скарги.

Відсутність в матеріалах виконавчого провадження даних про направлення на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 18493019 від 05.03.2010 не є підставою для задоволення скарги, оскільки ЗУ « Про виконваче провадження» від 1999 року № 606-XIVщо діяв на час відкриття виконавчого провадження не містив вимог щодо направлення зазначеної постанови рекомендованим поштовим відправленням. ОСОБА_1 було відомо про існування рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від у справі № 2-2139/09 про позбавлення її батьківських справ та стягнення аліментів. Жодних активних дій щодо добровільного виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_1 протягом 10 років не вчинила. В той час як згідно даних матеріалів виконавчого провадження державний виконавець вчиняв встановлені законом дії щодо розшуку боржника та його майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Інші доводи апеляційної скарги ідентичні доводам викладеним у скарзі, що була предметом розгляду в суді першої інстанції та які були відхилені судом з наведенням належного обґрунтування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук