Постанова

від 23.09.2024 по справі 725/8005/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23вересня 2024року

м. Чернівці

справа № 725/8005/23

провадження 22-ц/822/665/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.

секретаря Факас А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління»

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саламандик Андрій Іванович, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 травня 2024 року, головуючий у першій інстанції Іщенко І.В.

ВСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у жовтні 2023 року звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про скасування наказу.

Зазначала, що займає посаду водія тролейбусу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління».

6 лютого 2023 року 0 22 годині по АДРЕСА_1 під час заїзду до депо тролейбус SKODA №326 під керуванням ОСОБА_2 не очікувано покотився назад, внаслідок чого було пошкоджено тролейбус РТS-Т12 №500 під керуванням ОСОБА_1 .

У зв`язку із відрахуванням із заробітної плати довідалась про наказ Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 », копію якого отримано 03 липня 2023 року.

Посилалася на незаконність наказу, оскільки не належність до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпПУкраїниможе бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Просила скасувати наказ Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління повернути ОСОБА_1 грошові кошти, які стягнуто на виконання наказу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 ».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 22 травня 2024 року у позові відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саламандик А.І., в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 22 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про скасування наказу задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Зазначає про не укладення договору між Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» та ОСОБА_1 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24 квітня 2015 року.

Водночас вказує, що у договорі між Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» та ОСОБА_1 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24 квітня 2015 року йдеться про відповідальність за грошові кошти, збереження обладнання, що стосується водіїв, які реалізують квитки за проїзд пасажирам.

Посада водія тролейбуса не входить до переліку посад, які мають нести повну матеріальну відповідальність.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саламандик А.І., залишити без задоволення.

Вказує, що пунктом 1 договору між Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» та ОСОБА_1 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24 квітня 2015 року працівник, що займає посаду водія тролейбусу служби руху Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління», який безпосередньо пов`язаний з отриманням грошових коштів, а також із збереженням матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за невнесення до каси Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» або на рахунки в установах банку виручки (повністю або частково), передбаченої цим договором, за безпеку збереження обладнання, грошових коштів, матеріальних цінностей наданих та довірених йому Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління».

Відповідно до пункту 362 додатку №1 Закону України «Про де радянізацію законодавства України» Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року №4202-ІХ «Об утверджении Положения о материальной ответственности робочих и служащих за ущерб, припиненный предприятию, учреждению, организации», Перелік посад і робіт додаток №1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року №447/24 із змінами та доповненнями не застосовуються на території України.

Тому роботодавцю не заборонено самостійно визначати такі категорії працівників (з урахуванням умов, встановлених статтею 135-1 КЗпП України) у локальному документі, з якими може укласти договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Додатком до Колективного договору Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» визначено, що працівник, із яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність зобов`язаний нести відповідальність у межах завданих збитків.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саламандик А.І., підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про скасування наказу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі 82000 грн наказом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 », Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24 квітня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 належить до категорії працівників, з якими згідно із статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Вважав, що посада ОСОБА_1 водія тролейбусу відповідно до додатку №1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року №447/24 із змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 14 вересня 1981 року №259/16-59, відноситься до Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду водія тролейбусу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління».

Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України.

Також постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 березня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 6 лютого 2023 року 0 22 годині по АДРЕСА_1 керуючи транспортним засобом (тролейбусом) марки РТS-Т12 державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції, скоїла зіткнення із тролейбусом марки SKODA державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , в ході чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Наказом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 » притягнуто до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 в розмірі 82000 грн на підставі договору про повну матеріальну відповідальність.

Зобов`язано бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та податкового обліку, звітності та каси ОСОБА_3 стягувати шкоду шляхом утримання відповідної суми із заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням вимог статті 128 КЗпП України, відраховуючи із заробітної плати щомісячно рівними частинами протягом 18 календарних місяців.

Утримання здійснити починаючи з квітня 2023 року.

На підставі висновку за результатами службової перевірки по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке мало місце 06 лютого 2023 року, складеного інженером з безпеки руху ОСОБА_4 , затвердженого в.о. начальника Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» П.Лисак 21 лютого 2023 року, дорожньо-транспортна пригода та пошкодження не пов`язані з технічними причинами в роботі тролейбусів, а мали місце неуважність водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 , порушення робочої інструкції водіїв тролейбусів.

На підставікалькуляції навиконання ремонтнихробіт зпошкодження тролейбуса РТS-Т12 №500(розбитолобове скло)06лютого 2023року,затвердженої в.о. начальника Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» П.Лисак, вартість скла (рахунок на оплату №22 від 30 березня 2023 року) 72000 грн, вартість робіт по заміні скла 10000 грн, разом витрати 82000 грн.

До матеріалівприєднано договір між Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» та ОСОБА_1 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24 квітня 2015 року.

За пунктом 1 договору працівник, що займає посаду водія тролейбусу служби руху Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління», який безпосередньо пов`язаний з отриманням грошових коштів, а також із збереженням матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за невнесення до каси Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» або на рахунки в установах банку виручки (повністю або частково), передбаченої цим договором, за безпеку збереження обладнання, грошових коштів, матеріальних цінностей наданих та довірених йому Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління», а також грошових отриманих від реалізації квитків за проїзд фізичними особами пасажирами електротранспорту.

Відповідно до підпунктів б, в пункту 1 договору працівник зобов`язується забезпечувати збереження матеріальних цінностей; бережно ставитися до переданих йому матеріальних цінностей та вживання заходів щодо запобігання їх знищенню, псуванню, розкраданню, нестачі.

На підставі пункту 3 договору у разі незабезпечення з провини працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру заподіяної шкоди і її відшкодування проводиться відповідно до чинного законодавства України.

Доповнено пункт 5 розділу ІІІ «Трудові відносини» колективного договору Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» та викладено його в наступній редакції: «Роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором та посадовою інструкцією, про що робиться необхідна відмітка в останньому. Роботодавець зобов`язаний укласти із працівником договір про повну матеріальну відповідальність, що діятиме протягом всього періоду його працевлаштування на підприємстві.

Мотиви,з якихвиходить апеляційнийсуд,та застосованінорми права

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до вимог ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що «відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту».

За змістом статей43та49 ЦПК Українипозивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

При цьому згідно зіп.5 ч.3ст.175ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є скасування наказу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 », зобов`язання Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління повернути ОСОБА_1 грошові кошти, які стягнуто на виконання наказу.

Підставою позову, тобто обставинами, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги, зазначала незаконність наказу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 », оскільки ОСОБА_1 не належність до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпПУкраїниможе бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду водія тролейбусу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління».

Згідно із частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК Україниположення цього Кодексу застосовуються такождо трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом частини першоїстатті 3 КЗпП Українитрудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 березня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 6 лютого 2023 року 0 22 годині по АДРЕСА_1 керуючи транспортним засобом (тролейбусом) марки РТS-Т12 державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції, скоїла зіткнення із тролейбусом марки SKODA державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , в ході чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі висновку за результатами службової перевірки по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке мало місце 06 лютого 2023 року, складеного інженером з безпеки руху ОСОБА_4 , затвердженого в.о. начальника Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» П.Лисак 21 лютого 2023 року, дорожньо-транспортна пригода та пошкодження не пов`язані з технічними причинами в роботі тролейбусів, а мали місце неуважність водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 , порушення робочої інструкції водіїв тролейбусів.

За калькуляцієюна виконанняремонтних робітз пошкодженнятролейбуса РТS-Т12 №500(розбитолобове скло)06лютого 2023року,затвердженої в.о. начальника Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» П.Лисак, вартість скла (рахунок на оплату №22 від 30 березня 2023 року) 72000 грн, вартість робіт по заміні скла 10000 грн, разом витрати 82000 грн.

Ураховуючи наведеневстановлено заподіяння ОСОБА_1 шкоди Комунальному підприємству «Чернівецьке тролейбусне управління» 6 лютого 2023 року 0 22 годині по АДРЕСА_1 у зв`язку із зіткненням транспортного засобу тролейбусу марки РТS-Т12 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 із тролейбусом марки SKODA державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 внаслідок порушення покладених на неї трудових обов`язків.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У абзаці 1 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»№14 від 29 грудня 1992 року зазначено, що відповідно зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Отже, згідно з частиною 3 статті 130 КЗпП одночасне притягнення до матеріальної та інших видів відповідальності цілком допустиме, якщо тільки є підстави для притягнення працівника не тільки до матеріальної, а й до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Наказом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 » притягнуто до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 в розмірі 82000 грн на підставі договору про повну матеріальну відповідальність.

Зобов`язано бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та податкового обліку, звітності та каси ОСОБА_3 стягувати шкоду шляхом утримання відповідної суми із заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням вимог статті 128 КЗпП України, відраховуючи із заробітної плати щомісячно рівними частинами протягом 18 календарних місяців. Утримання здійснити починаючи з квітня 2023 року.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 463/4040/15-ц (провадження № 61-23441св18) відшкодування шкоди заподіяної працівником підприємству врегульовано нормамиКЗпП України, а не нормамиЦК України.

За змістом частини першої, другої, третьої статті 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.

Отже, частина друга статті 136 КЗпП України визначає право працівника на оскарження наказу про покриття шкоди працівником.

Відповідно до п.22постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикув справахпро відшкодуванняшкоди,заподіяної підприємствам,установам,організаціям їхпрацівниками» від29грудня 1992року №14 при розгляді спорів про обгрунтованість розпорядження адміністрації щодо відрахування шкоди судам необхідно мати на увазі, що відповідно дост.136 КЗпПтакий позов може бути заявлено і до реалізації розпорядження про відрахування. Якщо адміністрацією відмовлено працівникові у поверненні суми, зайво виплаченої ним добровільно на відшкодування шкоди (за відсутності підстав і умов для матеріальної відповідальності, у більшому розмірі, ніж це передбачено законом), вимоги про її стягнення пред`являються безпосередньо у суді і вирішуються на підставі стст.130, 132-134КЗпП.

Представник Комунальногопідприємства «Чернівецькетролейбусне управління»Подгорецька О.В.пояснила,що шкода в сумі 82000 грн перевищує середній місячний заробіток ОСОБА_1 .

До матеріалівсправи приєднанодоговір між Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» та ОСОБА_1 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24 квітня 2015 року.

За пунктом 1 договору працівник, що займає посаду водія тролейбусу служби руху Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління», який безпосередньо пов`язаний з отриманням грошових коштів, а також із збереженням матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за невнесення до каси Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» або на рахунки в установах банку виручки (повністю або частково), передбаченої цим договором, за безпеку збереження обладнання, грошових коштів, матеріальних цінностей наданих та довірених йому Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління», а також грошових отриманих від реалізації квитків за проїзд фізичними особами пасажирами електротранспорту.

Відповідно до підпунктів б, в пункту 1 договору працівник зобов`язується забезпечувати збереження матеріальних цінностей; бережно ставитися до переданих йому матеріальних цінностей та вживання заходів щодо запобігання їх знищенню, псуванню, розкраданню, нестачі.

На підставі пункту 3 договору у разі незабезпечення з провини працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру заподіяної шкоди і її відшкодування проводиться відповідно до чинного законодавства України.

Доповнено пункт 5 розділу ІІІ «Трудові відносини» колективного договору Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» та викладено його в наступній редакції: «Роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором та посадовою інструкцією, про що робиться необхідна відмітка в останньому. Роботодавець зобов`язаний укласти із працівником договір про повну матеріальну відповідальність, що діятиме протягом всього періоду його працевлаштування на підприємстві.

Відповідно дочастини 1, 2 статті 132 КЗпП Україниза шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

На підставі пункту 1статті 134 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Пунктом 1 частини 1 статті 135-1 КЗпП Українивстановлено, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням від 28 грудня 1977 року № 447/24 «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» яка на час розгляду справи є чинна.

Як роз`яснено у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідностатті 135-1 КЗпПможе бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

В правовому висновку, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 491/961/16-ц, зазначається, що під час розгляду справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з роботодавцем, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суди повинні перевірити, чи належить відповідач до працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, посада водія не входить до цього Переліку.

Верховний Суду постановівід 28липня 2021року усправі №524/2050/19 (провадження № 61-17725св20) вказав, що посада водія не входить до Переліку № 447/24 і такі трудові функціїне передбачають таких дій як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва. Не передбачають вони і дій, пов`язаних зі збереженням транспортного засобу, який використовує водій під час перевезення вантажу.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 зазначено, що наявність посади або роботи в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки.

Однак такі трудові функції не передбачають таких дій як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, оскільки однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов`язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва цінностей.

Враховуючи зазначені норми, суд першої та апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 належить до категорії працівників, з якими згідно зістаттею 135-1 КЗпП Україниможе бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, на порушення норм матеріального права.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2018 року у справі № 743/1641/15-ц (провадження № 61-679св18).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 303/3693/15-ц , від 29 жовтня 2020 року у справі № 264/2076/17, від 28 липня 2021 року у справі № 524/2050/19 договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку № 447/24 не зазначені або якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі щодо заподіяної з вини робітника шкоди.

Ураховуючи, що наказом Комунальногопідприємства «Чернівецькетролейбусне управління»від 06квітня 2023року №136«Про притягненнядо матеріальноївідповідальності ОСОБА_1 »вирішено питанняпро покриття шкоди працівником в розмірі, що не перевищує середній місячний заробіток ОСОБА_1 , а не шляхом подання позову до суду, ОСОБА_1 не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу.

Не можнапогодитися зпосиланням Комунальногопідприємства «Чернівецькетролейбусне управління»у відзивіна апеляційнускаргу нане незастосування на території України постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24.

У пункті 362 додатку №1 до Закону України «Про де радянізацію законодавства України» визначено, що на території України не застосовується Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року №4202-ІХ «Об утверджении Положения о материальной ответственности робочих и служащих за ущерб, припиненный предприятию, учреждению, организации».

Водночас прямого посилання про незастосування на території України постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 із додатком №1 Переліку посад і робітЗакон Закону України «Про де радянізацію законодавства України»не містить.

Вказаний перелік діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», якою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Незважаючи на те що пунктом 1 частини 1 статті 135-1 КЗпП України визначено, що перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на сьогодні Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 135-1 КЗпП України не затвердив перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Отже, відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства Українидіє Перелік посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, які були затверджені постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24,який не підлягає розширеному тлумаченню.

На підставі частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Встановлені статтею 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Верховний Суд у постанови від 15 вересня 2021 року у справі справа № 414/2586/20 (провадження № 61-7185св21) зазначив, що відповідно до положеньстатті 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Разом з тим, зазначеною нормою не передбачено визначеного переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку, залежно від конкретних обставин.

Як поважні причини пропущення строку, встановленого у частині першійстатті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла обєктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

У будь-якому разі суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

У матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 », підпис про ознайомлення з даним наказом водія ОСОБА_1 відсутній.

Строк ознайомлення працівника з виданим наказом про відрахування з його заробітку в порядку покриття шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, законодавством не регламентується.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду, зазначала, що копію наказу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 », отримано 03 липня 2023 року.

На підставі ч.1 ст.12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» не надано доказів на спростування доводів ОСОБА_1 щодо не ознайомлення із наказом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 », отримання наказу 03 липня 2023 року.

З огляду на наведене обставини не ознайомлення ОСОБА_1 із наказом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 », отримання наказу лише 03 липня 2023 року не залежаливід волевиявленняособи,що звернуласяз позовом,пов`язані здійсно істотнимиперешкодами читруднощами длясвоєчасного вчиненняпроцесуальних дій,тому колегіясуддів вважає поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 лютого 2023 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саламандик Андрій Іванович, задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 травня 2024 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про скасування наказу задовольнити.

Скасувати наказ Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління повернути ОСОБА_1 грошові кошти, які стягнуто на виконання наказу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 06 квітня 2023 року №136 «Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 ».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 30 вересня 2024 року.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді Н. К. Височанська

І. Б. Перепелюк