Рішення

від 25.11.2024 по справі 143/1083/23

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1083/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Левченко М.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ржевуськ Млин» про стягнення грошових коштів,-

встановив:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Ржевуськ Млин» про стягнення грошових коштів.

Позов мотивовано тим, що 15.06.2021 року між ним та ТОВ «Ржевуськ Млин» було укладено усну угоду, згідно умов якої він продав, а відповідач купив насіння пшениці, та зобов`язався перерахувати йому кошти за придбаний товар.

За придбаний товар відповідач видав йому видаткову накладну від 15.06.2021 року, підписану головним бухгалтером ТОВ «Ржевуськ Млин» ОСОБА_2 , в якій помилково було вказане не його прізвище, а прізвище ОСОБА_3 .

Вказану помилку він виявив пізніше, однак на його звернення директор підприємства ОСОБА_4 та головний бухгалтер ОСОБА_2 відмовилися внести зміни до видаткової накладної, вказавши, що вони борг визнають та проведуть виплату коштів.

Крім того, 06.10.2021 року ОСОБА_4 склав розписку, за якою зобов`язувався повернути позивачеві кошти упродовж тридцяти днів, тобто до 06.11.2021 року.

Однак, до моменту звернення із цим позовом до суду відповідач із ним не розрахувався.

Посилаючись на наведені обставини, просить стягнути на його користь із ТОВ «Ржевуськ Млин» в якості боргу грошові кошти в сумі 39060 грн. 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 11256 грн. 20 коп., а разом 50316 грн. 20 коп.

Ухвалою судді від 16.11.2023 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.27, 28).

Ухвалою суду від 27.03.2024 року повернуто відповідачу відзив на позовну заяву (а.с.101-104).

Відповідач ТОВ «Ржевуськ Млин», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.34, 89, 90, 98), в судові засідання, призначені на 25.12.2023 року, 15.02.2024 року, 27.03.2024 року, 07.05.2024 року, свого представника не направив, про причини неявки не повідомив.

Ураховуючи повторну неявку представника відповідача в судове засідання, а також відсутність відзиву на позов, та згоду позивача, ухвалою суду від 07.05.2024 року постановлено проводити заочний розгляд справи, про що зазначено в протоколі судового засідання (а.с.121 зворот).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та підтвердив викладені у ньому обставини. Також повідомив, що 15.06.2021 року він привіз зерно пшениці своїм трактором на територію ТОВ «Ржевуськ Млин», де його зважили на ваговій, а також відібрали зразки для лабораторного дослідження. Після цього він пішов до головного бухгалтера ТОВ «Ржевуськ Млин» ОСОБА_2 , яка видала йому накладну, у якій було відображено вагу пшениці та її вартість. Він не звернув спочатку увагу на те, що його прізвище у накладній неправильно зазначено. Після виявлення невідповідності прізвища він звернувся до директора ТОВ «Ржевуськ Млин» ОСОБА_4 , який видав йому розписку про те, що розрахунок буде проведений упродовж тридцяти днів. Також повідомив, що додана до позовної заяви видаткова накладна від 24.05.2021 року не стосується справи, а тому її не потрібно брати до уваги.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що 15.06.2021 року він супроводжував трактор, яким позивач перевозив зерно на територію ТОВ «Ржевуськ Млин». У його присутності зерно зважили. Коли вони приїхали додому, то ОСОБА_1 повідомив його, що у накладній неправильно зазначено його прізвище.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надав аналогічні покази.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що в червні 2021 року вона працювала на посаді бухгалтера ТОВ «Ржевуськ Млин», її робоче місце знаходилося в приміщенні млина. Вона не була очевидцем як ОСОБА_1 привозив зерно, а також як його зважували та відбирали зразки для лабораторного дослідження. Чи приходив ОСОБА_1 особисто до неї за накладною вона не пам`ятає. Також додала, що зазвичай прізвище та ініціали особи, яка здала насіння, та на ім`я якої необхідно було видати накладну, а також брутто на нетто товару, їй повідомляли по телефону директор ОСОБА_4 , або хтось інший із працівників підприємства. Вона не може підтвердити, що саме її підпис знаходиться на накладній від 15.06.2021 року, виданій особі на прізвище ОСОБА_3 . Хто саме забирав у неї представлену для огляду накладну вона сказати не може.

Відповідач ТОВ «Ржевуськ Млин», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.179), в судове засідання, призначене на 25.11.2024 року, свого представника не направив, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши всі фактичні її обставини, на яких ґрунтується позов, визначившись із суттю та характером спірних правовідносин, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.

Згідно із ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

За правиламичастин 1,2ст.205ЦК Україниправочин можевчинятися усноабо вписьмовій (електронній)формі.Сторони маютьправо обиратиформу правочину,якщо іншене встановленозаконом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Законодавцем окремо не регламентовано форму договору - купівлі продажу зерна пшениці.

Разом ізцим,згідно ізпунктом 2ч.1ст.208ЦК Україниу письмовійформі належитьвчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частиною1ст.207ЦК Україниурегульовано,що правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-телекомунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку.

За ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно доч.1ст.218ЦК Українинедодержання сторонамиписьмової формиправочину,яка встановленазаконом,не маєнаслідком йогонедійсність,крім випадків,встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що договір - купівлі продажу зерна пшениці між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.

Проте,чинне законодавствоне міститьімперативного застереженнящодонедійсностітакого договору,укладеного міжюридичною тафізичною особою, лише через недотримання його письмової форми.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясування судом фактичних обставин справи здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбаченихстаттею 89 ЦПК України, щодо відсутності заздалегідь встановленої сили доказів та оцінки кожного доказу окремо та в їх сукупності та взаємозв`язку в цілому.

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За частиною 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 лютого 2022 року у справі №947/22756/19 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 покликався на те, що факт укладання договору купівлі продажу зерна пшениці та виконання ним його умов доводиться видатковою накладною, розпискою колишнього директора ТОВ «Ржевуськ Млин» та показами свідків.

За змістом п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може доводитися показанням свідків виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Випадки, коли показання свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, прямо визначені у ЦК України, зокрема у ч.2 ст.937, ч.3 ст.949 ЦК України.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що

виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Зважаючи на викладене, суд не бере до уваги покази свідків як доказ укладання договору купівлі продажу зерна пшениці та його виконання позивачем, позаяк вони не відповідають критерію допустимості в розумінні положень ст.78 ЦПК України.

Надаючи оцінку видатковій накладній від 15.06.2021 року, суд виходить із того, що у ст.509 ЦК Українипередбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зіст.11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із приписами ч.1 ст.662, ст.663, ч.1 ст.664 ЦК Українипродавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положеньстатті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до частин 1, 2ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88(далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 року у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокремастатті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

У пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

У постановівід 20.12.2018 року у справі № 910/19702/17Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Крім того у п.7.7 постанови Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №916/922/19 сформульовано правовий висновок, який зводиться до того, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

Суд звертає увагу на ту обставину, що у видатковій накладній від 15.06.2021 року (а.с.5) зазначено прізвище « ОСОБА_7 », а не «Орендівський». Більше того, згадане прізвище зазначено у графі «Одержано», а не «Відпущено».

Поряд із цим, вказана накладна у графі «Одержав» містить підпис особи без вказівки на назву посади, який до того ж не засвідчений відтиском печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ржевуськ Млин».

З урахуванням наведеного суд вважає, що обумовлені у цій накладній вищезазначені відомості не є достатніми для ідентифікації осіб, які брали участь у здійсненні майнового правових операцій, якими в даному випадку є сторони по справі, та встановлення назви підприємства, від імені якого складено документ.

За таких обставин суд відкидає дану накладну як доказ продажу ОСОБА_1 зерна пшениці відповідачеві, оскільки означений документ не відповідає критеріям належності та достовірності доказів в аспекті ст.ст.77, 79 ЦПК України.

Надаючи оцінку постанові про закриття кримінального провадження від 31.12.2021 року, винесеній старшим дізнавачем СД ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Азіатцевим В.В., суд відзначає, що за її змістом під час дізнання був допитаний ОСОБА_1 , який повідомив ті ж самі обставини, на які він посилався у позовній заяві (а.с.9, 10). При цьому слід зауважити, що із тексту постанови не вбачається, що під час здійснення дізнання органом досудового розслідування було допитано представників ТОВ «Ржевуськ Млин» або досліджувалися документи, пов`язані із встановленням обставин ймовірного продажу зерна пшениці ОСОБА_1 цьому товариству. Отже, наведене процесуальне рішення дізнавача також не містить відомостей, які давали б підстави для висновку про існування договірних відносин між сторонами по справі.

Водночас, надана позивачем копія розписки від 06.10.2021 року, за змістом якої ОСОБА_4 обіцяє віддати ОСОБА_1 кошти за зерно в сумі 39060 грн. в термін місяця (а.с.19), також не може слугувати належним та допустимим доказом на підтвердження позовних вимог, позаяк вона не містить повного ім`я та по батькові особи, яка її склала, а також відомостей про те, що вона складена від імені ОСОБА_4 , як посадової особи ТОВ «Ржевуськ Млин».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовив, то сплачений позивачем за подання позову судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 19, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ржевуськ Млин» про стягнення грошових коштів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ржевуськ Млин», 22200, м.Погребище Вінницького району Вінницької області, вул.Привокзальна, 16, код ЄДРПОУ 36243964.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 27.11.2024 року.

Суддя