Рішення

від 22.11.2024 по справі 936/281/23

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/281/23

Провадження № 2/936/7/2024

22.11.2024 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Пелих О.О., за участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я.,

прокурора ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 , який брав участь у справі в режимі відеоконференції,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

спеціаліста ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Воловець цивільну справу за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Мукачівської районної військової адміністрації Закарпатської області), ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Воловецького районного суду Закарпатської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Мукачівською окружною прокуратурою, за результатами опрацювання матеріалів кримінального провадження № 42021072040000062, відомості про яке 05.10.2021 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді у правовідносинах, що виникли внаслідок розпорядження Воловецькою районною державною адміністрацією землями лісогосподарського призначення. Так, розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації № 320 від 30.06.2009 «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» надано ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га. за межами смт. Воловець на території Воловецької селищної ради для ведення індивідуального садівництва. На підставі вказаного рішення та на замовлення ОСОБА_5 , ТОВ «Експертна група Фаворит» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у власність) для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010.За результатами розгляду вищевказаної технічної документації, головою Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області видано розпорядження № 418 від 04.09.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки», яким передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га. для ведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту в урочищі «Млачки» на території Воловецької селищної ради Воловецького району. Після чого, 16.09.2009 Воловецькою РДА видано ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441519 від 16.09.2009, що посвідчує право власності такого на земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га. Також, відповідну інформацію внесено до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою від 31.08.2020. Поряд з тим, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 309448368 від 09.09.2022 вбачається, що відомості про речові права на вищевказану земельну ділянку до такого не внесені. Згідно з висновку експерта № 1013 від 18.07.2022, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження № 42021072040000062 від 05.10.2021, вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 частково накладається (площа накладення складає 0,0212 га.) на землі лісового фонду квартал 15 виділи 3,8 В.Воловецького лісництва ДП «Свалявське ЛГ» (правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»). Слід зазначити, що висновок експерта про часткове накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 на землі лісового фонду сформований за результатами дослідження, зокрема, викопіювання з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Свалявське ЛГ» з нанесенням на таких меж спірної земельної ділянки, матеріалів лісовпорядкування ДП «Свалявське ЛГ» та матеріалів топографо-геодезичних робіт по виносу меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) із зазначенням на графічних матеріалах меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» (ДП «Свалявське ЛГ»). Поряд з тим, факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування у постійному користуванні держлісгоспу також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 78-ДК/64/АП/09/01/-21 від 27.01.2021, складеного старшим державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення позапланової перевірки з питань правомірності набуття у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2121555100:05:001:0010. Зокрема, у зазначеному акті перевірки зазначено, що земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 станом на 2009 рік відносилась до земель лісогосподарського призначення і перебувала в користуванні держлісгоспу.

На підставі наведеного, просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області № 418 від 04.09.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки», яким передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га. для ведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту в урочищі «Млачки» на території Воловецької селищної ради Воловецького району; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441519 від 16.09.2009, яким посвідчується право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку за кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га. для ведення індивідуального садівництва, вартістю 263 470,00 грн.; зобов`язати ОСОБА_5 повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га. державі в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації; стягнути з відповідача на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 9320,05 (дев`ять тисяч триста двадцять гривень п`ять копійок).

11.04.2023 представником відповідача ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо задоволення позову заперечує та зазначає наступне. Позивачем не враховано та не відображено у позовній заяві інформацію про с. що право власності держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації на земельні ділянки лісового фонду, право користування якими належало ДП «Воловецьке ЛГ» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: І-3K №000306, виданий 21.11.1997 року, вже тривалий час зареєстроване державою у передбаченому законом порядку. Інформація про право власності та речові права на вказані земельні ділянки, а також про їхню конфігурацію і межі за згодою та з відома Закарпатської обласної державної адміністрації була у встановленому порядку внесена до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Станом на сьогодні держава в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2121555100:05:001:0023, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення і право постійного користування якою належить ДСГП «Ліси України» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: I-3K №000306, виданого 21.11.1997 року. Як вбачається із роздруківки із публічної карти Держгеокадастру, земельна ділянка лісового фонду за кадастровим номером 2121555100:05:001:0023, яка належить державі в особі Закарпатської ОДА, не лише не перетинається із земельною ділянкою земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010, що належить відповідачу, але навіть і не межує із нею. Як вбачається з Висновку експерта Закарпатського відділення ЛНДІСЕ №1013 від 18.07.2022 року, складеним за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження №42021072040000062 від 05.10.2021, технічна документація із землеустрою на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Воловецьке ЛГ», експерту не надавалася, а також не надавалися ані на паперових, ані на електронних носіях жодні геодезичні координати меж земельної ділянки лісогосподарського призначення, щодо якої проводилось дослідження на предмет наявності накладення. Окрім того, як вбачається зі змісту Висновку експерта Закарпатського відділення ЛНДІСЕ №1013 від 18.07.2022 року (с.2-3) експертом вимагались додаткові матеріали для проведення експертизи, серед яких, зокрема, матеріали топографо-геодезичних робіт по виносу меж щодо земельної ділянки земель лісового фонду ДП «Воловецьке ЛГ» у системі координат. Однак, незважаючи на те, що вказана інформація на момент проведення експертизи існувала і була внесена до Державного земельного кадастру (зокрема, за кадастровим номером 2121555100:05:001:0023), такі матеріали експерту не були надані і експертом не досліджувались. Натомість на стор. 4 Висновку міститься застереження, що «судова експертиза проводилась виключно у межах наданих матеріалів». Оскільки експертиза Закарпатського відділення ЛНДІСЕ проводилась за відсутності технічної документації із землеустрою, за відсутності координат поворотних точок і при цьому визначення ним обсягу площі і конфігурації земельної ділянки лісового фонду відповідно до вимог земельного законодавства не доведена та експертом не встановлена, просить суд такий висновок відхилити та не враховувати його під час розгляду справи. Вважає, що не є підтвердженням належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення також Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 27.01.2021 оскільки не містить інформацію про предмет доказування у цій справі. Посилається також на те, що у прокуратури відсутні підстави для звернення до суду та представництва інтересів держави в суді, крім того посилається на непропорційне втручання держави у право власності відповідача та у право на житло. Також стверджує, що відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю, однак у разі, якщо суд вбачатиме будь-які підстави для задоволення позову у цій справі, відповідач заявляє про застосування строку позовної давності та просить суд відмовити у задоволенні позову через пропуск позовної давності.

17.04.2023 перший заступник керівника окружної прокуратури Ю.Пехньо подав до суду відповідь на відзив, у якому навів доводи та обґрунтування щодо підстав для задоволення позову.

26.04.2023 представником відповідача ОСОБА_2 подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому представник навів доводи та обґрунтування щодо підстав для відмови у задоволенні позову.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Закарпатської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації Славич Б. у судове засідання не зявився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Мукачівської районної військової адміністрації Закарпатської області) у судове засідання не зявився.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, із підстав викладених у відзиві на позовну заяву та викладених у письмовому виступі у дебатах. Крім того, відзначив, якщо суд прийде до висновку, про наявність підстав для задоволення позову, просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги прокуратури, та відзначила, що площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 складає 0,0212 га на землі лісового фонду, що підтверджується висновком експерта, який міститься у матеріалах справи.

Провідний спеціаліст Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Стецьо М.І. у судовому засіданні зазначив, що у кварталі 15 відділі 3 Верхньоволовецького лісництва було зафіксовано накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 на землі лісового фонду, що підтверджується висновком експерта.

Заслухавши учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до приписів ч.ч.1,2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Отже за загальним правилом, особа може звернутися до суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Лише у виняткових та передбачених законом випадкам, певні органи чи особи, вправі звертатися до суду в інтересах інших осіб. В інших випадках, ЦПК України не передбачено права однієї особи звертатися до суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до п.п. "а" п.24 Розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств).

Згідно, ч.5 ст 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Враховуючи вищезазначене, органом уповноваженим державою розпоряджатися земельними ділянками лісогосподарського призначення, представляти та захищати, у тому числі в суді, інтереси держави з зазначених питань є Закарпатська обласна державна адміністрація.

Отже, з 27.05.2021 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення на теперішній час належать до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації. (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

Водночас, підставою для звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації є порушення інтересів держави, які стосуються володіння, користування та розпоряджання земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Поряд з тим, орган, уповноважений на захист інтересів держави у даній сфері упродовж часу існування порушення інтересів держави не вжив жодних заходів у межах наданих йому повноважень.

Мукачівською окружною прокуратурою попередньо повідомлено (лист №07.51-95-340ВИХ-23 від 06.02.2023) Закарпатську обласну державну (військову) адміністрацію про виявлені порушення, однак останнім не вжито заходів щодо поновлення інтересів держави.

Так, листом Закарпатської ОДА №2179/06-16 від 24.02.2023 окружну прокуратуру проінформовано, що облдержадміністрація не має можливості здійснювати заходи шляхом пред`явлення позову до суду, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та просить розглянути можливість захисту інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації із порушеного питання у судовому порядку органами прокуратури.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Враховуючи наведене, позиція уповноваженого органу державної влади оцінена прокурором як невиконання функцій щодо захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову. Наведене узгоджується з положеннями постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації № 320 від 30.06.2009 «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» надано ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га. за межами смт. Воловець на території Воловецької селищної ради для ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаного рішення та на замовлення ОСОБА_5 , ТОВ «Експертна група Фаворит» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у власність) для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010.

За результатами розгляду вищевказаної технічної документації, головою Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області видано розпорядження № 418 від 04.09.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки», яким передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га. для ведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту в урочищі «Млачки» на території Воловецької селищної ради Воловецького району.

Після чого, 16.09.2009 Воловецькою РДА видано ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441519 від 16.09.2009, що посвідчує право власності такого на земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га.

Також, відповідну інформацію внесено до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою від 31.08.2020.

Поряд з тим, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 309448368 від 09.09.2022 вбачається, що відомості про речові права на вищевказану земельну ділянку до такого не внесені.

Звертаючись у суд із вказаним позовом Закарпатська обласна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації посилається на те, що розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації № 418 від 04.09.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки» ОСОБА_5 з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 видано з порушення вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим, таке є незаконним та підлягає скасуванню, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441519 від 16.09.2009 підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню на користь держави.

Так, з приводу фактів розпорядження Воловецькою РДА спірною земельною ділянкою, відділенням поліції №2 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №42021072040000062, за результатами проведення якого у вказаному кримінальному провадженні складено, погоджено та направлено Мукачівською окружною прокуратурою до Воловецького районного суду обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.364 КК України. Наведене підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.07.2022.

Згідно з висновку експерта № 1013 від 18.07.2022, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження № 42021072040000062 від 05.10.2021, вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 частково накладається (площа накладення складає 0,0212 га.) на землі лісового фонду квартал 15 виділи 3,8 В. Воловецького лісництва ДП «Свалявське ЛГ».

Слід зазначити, що висновок експерта про часткове накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 на землі лісового фонду сформований за результатами дослідження, зокрема, викопіювання з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Свалявське ЛГ» з нанесенням на таких меж спірної земельної ділянки, матеріалів лісовпорядкування ДП «Свалявське ЛГ» та матеріалів топографо-геодезичних робіт по виносу меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) із зазначенням на графічних матеріалах меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Свалявське ЛГ»( правонаступником якого є ДСГП «Ліси України»).

Поряд з тим, факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування у постійному користуванні держлісгоспу також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 78-ДК/64/АП/09/01/-21 від 27.01.2021, складеного старшим державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення позапланової перевірки з питань правомірності набуття у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2121555100:05:001:0010.

Зокрема, у зазначеному акті перевірки зазначено, що земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 станом на 2009 рік відносилась до земель лісогосподарського призначення і перебувала в користуванні держлісгоспу.

Так, відповідно ст. 55 Земельного кодексу України (далі - ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Лісового кодексу України (далі - ЛК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Право користування ДП «Свалявське ЛГ» (на 2009 рік ДП «Воловецьке ЛГ»), правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», на земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 посвідчується державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306, виданого 21.11.1997 на підставі рішення XI сесії 22 скликання Воловецької районної ради від 21.08.1997 (Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 477, а також викопіюванням з картографічних матеріалів планшету лісовпорядкування кварталу 15 виділ 3 В. Воловецького лісництва ДП «Свалявське ЛГ».

Поряд з тим, на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України №676 від 21.10.2021 року Державне підприємство «Воловецьке лісове господарство» (код згідно з ЄДРПОУ 22114566) припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднано до Державного підприємства «Свалявське лісове господарство» (код згідно з ЄДРПОУ 22114626). Державне підприємство «Свалявське лісове господарство» є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство». Також, наказом визначено термін припинення Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» - до 31.01.2022 року.

У відповідності до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2022 р. № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» було вирішено утворити державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» з приєднанням до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. Пунктом 5 постанови передбачено, що державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником: майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

На виконання вказаної Постанови наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26 жовтня 2022 року № 804 створено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, запис від 26.10.2022), в структурі якого утворена ФІЛІЯ «СВАЛЯВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ ВП: 45025512).

Згідно з листа ДП «Свалявське лісове господарство» №02/-01/17 від 03.01.2023 вбачається, що лісогосподарським підприємством не надавалось погодження на вилучення з постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га. для ведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту в урочищі «Млачки» на території Воловецької селищної ради Воловецького району.

Також, у розпорядженнях Воловецької РДА № 320 від 30.06.2009 «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та № 418 від 04.09.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки», відсутні відомості про вилучення земельної ділянки у землекористувача - ДП «Воловецьке ЛГ».

Таким чином, розпорядження Воловецькою РДА земельною ділянкою з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га. без вилучення такої у землекористувача, свідчить про порушення статей 122 та 149 ЗК України.

Поряд з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 32 ЛК України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачалось, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

З наведеного вбачається, що в Воловецької РДА були відсутні повноваження на розпорядження за межами населених пунктів земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення.

Водночас, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення станом на момент виникнення спірних правовідносин належали до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.

Наведене також підтверджується й відповідними нормами ЛК України, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 31 якого, обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з ч. 5 ст. 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Частиною 6 статті 149 ЗК України передбачалось, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Окрім наведеного, відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Водночас, Воловецької районною державною адміністрацією під час вирішення питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку за межами населеного пункту, та надання її у приватну власність ОСОБА_5 , спірну земельну ділянку безпідставно та за відсутності на це відповідних повноважень в повному обсязі віднесено до земель для ведення індивідуального садівництва, а питання про зміну цільового призначення її частини із земель лісогосподарського призначення не вирішувалось взагалі. При цьому висновки органу виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища з цього питання не надавались.

Зокрема, в розпорядженнях Воловецької районної державної адміністрації № 320 від 30.06.2009 та № 418 від 04.09.2009 відсутні відомості про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення індивідуального садівництва.

За правилами ч. 3 ст. 83, ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 56 ЗК України, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Отже, стосовно земель лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати їх у приватну власність, крім випадків, визначених законом.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України, складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Частиною 1 статті 22 ЛК України встановлений виключний перелік підстав припинення права постійного користування лісами. В силу вимог ч. 1 ст. 24 ЛК України права лісокористувачів охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Цивільний оборот земельних ділянок лісогосподарського призначення є і був обмежений законодавчо з огляду, зокрема, на приписи ЗК України, ЛК України.

Поряд з тим, ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, з якої вбачається, що порушення зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсним рішень про передачу земельних ділянок лісового фонду у приватну власність.

Таким чином, розпорядження голови Воловецької РДА № 418 від 04.09.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки», яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га. для ведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту в урочищі «Млачки» на території Воловецької селищної ради Воловецького району, видане з порушенням ст. ст. 20, 56, 84 та 149 ЗК України, ст. 31, 57 ЛК України, та, як наслідок, призвело до вибуття з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення, а також до позбавлення права ДСГП «Ліси України» (ДП «Свалявське ЛГ» ) на користування такою, у зв`язку з чим, розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню.

Водночас, питання правомірності видачі державного акту на право власності на земельну ділянку безпосередньо залежить від законності прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого такий акт видано.

Відповідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 (справа № 2-3007/11, провадження № 14-525цс18) державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_2 викладені у відзиві на позовну заяву та у заперечення на відповідь на відзив, із огляду на наступне.

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують незаконність розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації № 418 від 04.09.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки» ОСОБА_5 з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010, яке видано з порушення вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим, таке підлягає скасуванню, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441519 від 16.09.2009 підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню на користь держави.

Так, право користування ДП «Свалявське ЛГ» (на 2009 рік ДП «Воловецьке ЛГ») на земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 посвідчується державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306, виданого 21.11.1997 на підставі рішення XI сесії 22 скликання Воловецької районної ради від 21.08.1997 (Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 477, а також викопіюванням з картографічних матеріалів планшету лісовпорядкування кварталу 15 виділ З В. Воловецького лісництва ДП «Свалявське ЛГ». На підставі вищевказаного державного акту Воловецькому лісогосподарському підприємству передано 27 281,3 га. землі для ведення лісового господарства. Зокрема, згідно даного акту у постійне користування передано землі, які знаходяться в кварталі 15 виділу 3,8 В. Воловецького лісництва ДП «Свалявське ЛГ» (зараз Державне підприємство «Ліси України» в особі Філії «Свалявське лісове господарство»).

Згідно з висновком експерта № 1013 від 18.07.2022, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження № 42021072040000062 від 05.10.2021, вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 частково накладається (площа накладення складає 0,0212 га.) на землі лісового фонду квартал 15 виділи 3,8 В.Воловецького лісництва ДП «Свалявське ЛГ».

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 сформована та була передана у приватну власність ОСОБА_5 за рахунок земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306.

Надалі, на підставі розпорядження голови Закарпатської ОДА № 131 від 05.03.2018 «Про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)», ФОП ОСОБА_6 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж частини земельної ділянки державної власності, що перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Воловецьке ЛГ» на підставі державного акта на право постійного користування на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306.

На підставі вказаної технічної документації сформовано, зокрема, земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 2121555100:03:001:0023 площею 1693,7745 га., відомості про яку зареєстровано і Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Слід зазначити, що висновок експерта № 1013 від 18.07.2022 про часткове накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 на землі лісового фонду сформований за результатами дослідження, зокрема, викопіювання з планово-картографічних матеріалів планшету лісовпорядкування ДП «Свалявське ЛГ» з нанесенням на таких меж спірної земельної ділянки, геодезичних координат у системі координат СК-63 у програмному комплексі Digital (на паперовому та електронному носіях) з розширенням *dmf меж виділу та кварталу ДП «Воловецький ЛГ» в якому розташована земельна ділянка 2121555100:05:001:0010 та матеріалів топографо-геодезичних робіт по виносу меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) із зазначенням на графічних матеріалах меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Свалявське ЛГ».

Проте, на виконання судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі адвокатом надано експерту тільки копію Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306 та копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:03:001:0023.

Тобто, в дослідницькій частині висновку експерта №6/23, експерт ОСОБА_7 використовує відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:03:001:0023, а отже, ототожнює дану земельну ділянку з земельною ділянкою, переданою в користування лісовому господарству по Державному акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306.

Водночас, у пояснюваній записці, що є складовою технічної документації до земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:03:001:0023, зазначено, що земельна ділянка Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство», яка знаходиться за адресою: Верхньоволовецьке лісництво за межами населених пунктів на території Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області, на яку виготовлено технічну документацію із землеустрою, відноситься (входить у склад) ділянки №5, зображеної у Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306, виданого Воловецькому державному лісогосподарському підприємству.

При цьому, в плані зовнішніх меж землекористування, які містяться у Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306, відображені ділянки з номерами від №1 по №15. Вищевказане також свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2121555100:03:001:0023 є тільки частиною земельної ділянки лісового фонду, переданої в користування лісовому господарству по Державному акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306.

На даний факт також вказує судовий експерт ОСОБА_7 в своєму висновку експерта №6/23, зазначивши що земельна ділянка ДСГП «Ліси України» з кадастровим номером 2121555100:03:001:0023 є лише частиною земельної ділянки, яка позначена під №5 в державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306.

Водночас, експерт ОСОБА_7 робить висновок про те, що межі земельної ділянки, що перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_5 , з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 та межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000306, з визначеним кадастровим номером 2121555100:03:001:0023 не накладаються (не перетинаються) між собою.

Із огляду на наведене, використання судовим експертом ОСОБА_7 в своєму висновку експерта №6/23 земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:03:001:0023 та ототожнення вищевказаних земельних ділянок є необґрунтованим та, відповідно, висновок експерта про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 не накладається (не перетинається) з земельною ділянкою, переданою в користування лісовому господарству є неналежним доказом у справі.

Так само, необґрунтовані є твердження представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Лещинець Л.В., щодо не накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 на землі лісового фонду лише на підставі того, що така не накладається на одну з земельних ділянок, сформованих на підставі вказаного державного акту, а саме земельну ділянку із кадастровим номером 2121555100:03:001:0023, винесеної в натурі площею 1693,7745 га. що не спростовує факту накладення земельної ділянки на землі лісового фонду, які відповідно до акту на право постійного користування землею І-ЗК № 000306 мають площу 27 281,3 га., та передані для ведення лісового господарства.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності,суд виходить з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс 16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

-прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози рушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість відатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки що) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

-прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» 1789-Х11 від 05.1 1.1991, в редакції що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, відповідним законом було визначено умови проведення прокурорських перевірок та вказано на неможливості підміни при цьому повноважень органів державного контролю.

Із матеріалів справи вбачається, що про вказані в позові порушення закону органам прокуратури стало відомо тільки в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42021072040000062 від 05.10.2021, зокрема за наслідками проведеної судової експертизи № 1013 від 18.07.2022.

Крім того, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 23.11.2021 р. по справі №359/3373/16-ц, вирішуючи питання про відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року у справах N 911/3311/17, N 911/3574/17, N 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі N 911/3449/17, виходить з такого.

У цих постановах Верховний Суд, переглядаючи справу про витребування з незаконного володіння земельних ділянок лісогосподарського призначення, зробив висновок, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність з метою будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим.

Водночас, як зазначено вище, заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц (провадження N 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі N 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі N 522/1528/15-ц (провадження N 14-67цс20, пункт 70)).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім без документарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. -У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою

особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у наведених вище постановах помилково ототожнив заволодіння громадянами та юридичними особами землями та перехід до них права володіння цими землями. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року по справах N 911/3311/17, N 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі N 911/3449/17 про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року по справах N 911/3311/17, N 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі N 911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки зрушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, й можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження N 14-499цс19). У пункті 7.27 цієї постанови зазначено: "Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок". Водночас використання у першому реченні слів "(тимчасовим володільцем)" може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово "права" у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц (провадження N 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Таким чином, окружною прокуратурою заявлено в інтересах Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації нсгаторний позов, а тому строки позовної давності щодо заявлених позовних вимог не застосовуються, а доводи відповідача про пропуск прокурором позовної давності для звернення до суду у вказаній справі не заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу державної влади.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У спорах стосовно земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Застосовуючи критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями вказаної статті, необхідно оцінити пропорційність такого втручання.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що скасування розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області про надання у власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, і повернення частини земельної ділянки (в межах накладення площею 0,0212 га) державі, яка належить до земель лісогосподарського призначення, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням викладених обставин справи та вимог закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Крім цього, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь Закарпатської обласної прокуратури, суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 6871 (шість тисяч вісімсот сімдесят однієї) гривні 98 копійок.

У відповідності ч.2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, враховуючи прийняте у цій справі рішення на користь позивача, суд доходить висновку, що клопотання сторони відповідача про стягнення із позивача на користь відповідача судових витрат (витрати на професійну правничу (правову) допомогу та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи) задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 10, 11 ,12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Мукачівської районної військової адміністрації Закарпатської області), ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області № 418 від 04.09.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки», яким передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га, для ведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту в урочищі «Млачки» на території Воловецької селищної ради Воловецького району.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441519 від 16.09.2009, яким посвідчується право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку за кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га, для ведення індивідуального садівництва, вартістю 263 470,00 гривень.

Зобов`язати ОСОБА_5 повернути за актом приймання-передачі частину земельної ділянки площею 0,0212 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:05:001:0010 площею 0,1000 га, державі в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь Закарпатської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 6871 (шість тисяч вісімсот сімдесят однієї) гривні 98 копійок.

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про стягнення з Мукачівської окружної прокуратури на користь ОСОБА_5 судових витрат (витрати на професійну правничу (правову) допомогу та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.11.2024.

Позивач: Закарпатська обласна державна адміністрація (Закарпатська обласна військова адміністрація), місцезнаходження: 88008, м. Ужгород, пл. Народна, №4, код ЄДРПОУ:00022496.

Представник позивача: Мукачівська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул. Андрія Літуна, 15, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600.

Відповідачі:

- Мукачівська районна державна адміністрація Закарпатської області (Мукачівська районна військова адміністрація Закарпатської області), місцезнаходження: вул. Штефана Августина, 21, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 90600 код ЄДРПОУ - 04053789;

- ОСОБА_5 , мешканець АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", місцезнаходження: (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, електронна пошта: info@e- forest.gov.ua).

Суддя Пелих О.О.