Ухвала

від 26.11.2024 по справі 475/1392/24

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/1392/24

Провадження № 2-з/475/15/24

У Х В А Л А

про повернення заяви

26.11.2024смт. Доманівка

Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області Кащак А.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець Хомич Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно з поданням позову позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Вивчення матеріалів поданої заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду встановлено таке.

Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову передбачені уст.151 ЦПК України.

Відповідно до ч.6ст.151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Проте, згідно акту №25 від 25.11.2024р. складеного комісією Доманівського районного суду Миколаївської області, під час надходження заяви у пакеті документів доданих до неї, була відсутня квитанція про сплату судового збору, яка вказана у додатках до заяви.

До заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не додано документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 605,60 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (Далі - Закону), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону, за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається, у даній справі предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником не додано доказів сплати судового збору; в додатках до заяви відсутні такі докази також.

Разом з тим, ОСОБА_1 разом із позовною заявою подано заяву про звільнення від сплати судового збору за подання позову та заяваи про забезпечення позову. Вказує на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", на підтвердження чого надає копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.05.2024, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого ОСОБА_1 є членом сім`ї (матір`ю) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Щодо посилань скаржника на пункт 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає наступне:

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Так, Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Аналіз п.п. 8, 13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством, саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Серед переліку пільг сім`ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначеного у ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відсутні пільги щодо звільнення від сплати судового збору у справах про визнання права власності на майно.

Пільги членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково з таким статусом, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин (подібний правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 у справі №9901/70/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №640/7310/19 та від 12.02.2020 у справі №640/7310/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча норми п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містять вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Як вбачається, предметом спору у даній справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Тобто, у цьому спорі не вирішуються питання, пов`язані із соціальним захистом члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, передбачені статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Оскільки зазначена справа не пов`язана із соціальним захистом порушених прав заявника, як члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

До заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не додано документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 605,60 грн.

Згідно з ч.10ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимогстатті 151 цього кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Оскільки заява про забезпечення позову подана ОСОБА_1 без додержання вимог ч.6ст.151 ЦПК України, заяву належить повернути заявнику.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.151, 153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, Закону України"Просудовий збір" суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути заявнику.

Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Доманівського районного суду

Миколаївської області А.Я. Кащак