Ухвала

від 28.11.2024 по справі 475/1392/24

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 475/1392/24

Провадження № 2/475/484/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024смт. Доманівка

Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області Кащак А.Я., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець Хомич Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець Хомич Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, суд вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. ст.175,177 ЦПК України.

Згідно вимог п. 5 ч. 3ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 1ст. 177 ЦПК Українипозивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно зіст. 95 ЦПК Україниписьмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином завіреній копії, учасник справи, який подає документи в копіях повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

У відповідності до ч.5 ст. 95 ЦПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

В порушення даних норм позивачем надано до суду ксерокопії документів, які належним чином не завірені.

Окрім того, в порушення вимог частини 1статті 177 ЦПК України, позивачем не підписаний один примірник позовної заяви, що доданий до позову, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (підпис позивача міститься лише на двох копіях позовної заяви з трьох наявних).

Також частиною 4статті 177 ЦПК Українипередбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 177ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (Далі - Закону), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з положеннями ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі

0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається, у даній справі предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником не додано доказів сплати судового збору, в додатках до заяви відсутні такі докази.

Разом з тим, ОСОБА_1 разом із позовною заявою подано заяву про звільнення від сплати судового збору за подання позову. В даній заяві позивач вказує на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", на підтвердження чого надає копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.05.2024, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого ОСОБА_1 є членом сім`ї (матір`ю) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Щодо посилань позивача на пункт 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає наступне:

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Так, Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Аналіз п.п. 8, 13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством, саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Серед переліку пільг сім`ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначеного у ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відсутні пільги щодо звільнення від сплати судового збору у справах про визнання права власності на майно.

Пільги членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково з таким статусом, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин (подібний правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 у справі №9901/70/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №640/7310/19 та від 12.02.2020 у справі №640/7310/19).

Також слід зазначити, що хоча норми п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містять вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Як вбачається, предметом спору у даній справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Тобто, у цьому спорі не вирішуються питання, пов`язані із соціальним захистом члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, передбачені статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Оскільки зазначена справа не пов`язана із соціальним захистом порушених прав заявника, як члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З врахуванням наведеного та судової практики з даного питання, за подачу позовної заяви до суду, позивачу необхідного сплатити 1211,20 гривень судового збору, оскільки відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Тому, в порушення вимог ч.4ст.177 ЦПК України, до позовної заяви не було додано документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі, встановленому законом, та не зараховано відповідну суму до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.185 ЦПК Українисуд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вищезазначені недоліки позовної заяви.

Керуючись ст. ст.175,177,185, 260 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець Хомич Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.

Запропонуватипозивачу усунути вказані недоліки протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Доманівського районного суду

Миколаївської області А.Я. Кащак