Постанова

від 12.11.2024 по справі 501/5195/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4885/24

Справа № 501/5195/23

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Фермерського господарства «Клевер» на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 06 березня 2024 року про закриття провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Клевер» до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», Асоціації фермерського господарства «Сім`я», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Фермерське господарство «Клевер» звернулося до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_1 , Асоціації фермерського господарства «Сім`я» про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

21.02.2024 року представник позивача Фермерського господарства «Клевер» адвокат Слаблюк В.М. надав до суду заяву про зміну предмета позову, згідно якої позивач просив:

- стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ФГ «Клевер» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) з вирахуванням франшизи в розмірі 19506,84 грн;

- стягнути з Асоціації фермерського господарства «Сім`я» на користь ФГ «Клевер» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 63022,13 грн;

- стягнути з Асоціації фермерського господарства «Сім`я» на користь ФГ «Клевер» упущену вигоду в розмірі 205 335,00 грн;

- стягнути з Асоціації фермерського господарства «Сім`я» на користь ФГ «Клевер» судові витрати.

Представник ОСОБА_1 адвокат Розенбойм Ю.О. 21.02.2024 року звернувся до суду з заявою про виключення ОСОБА_1 з кола відповідачів та залучення його до участі у справі у якості третьої особи, посилаючись на те, що заява про зміну предмету спору, не містить вимоги до ОСОБА_1 , однак можуть зачіпатись його права у майбутньому.

Іллічівський міський суд Одеської області ухвалою від 21 лютого 2024 року заяву представника Фермерського господарства «Клевер» про зміну предмету позову прийняв до розгляду. Виключив ОСОБА_1 з кола відповідачів по справі та залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Асоціації фермерського господарства «Сім`я» - ОСОБА_1 .

21.02.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Розенбойм Ю.О. надав до суду заяву про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 06 березня 2024 року провадження у цивільній справі за позовом Фермерського господарства «Клевер» до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», Асоціації фермерського господарства «Сім`я», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди закрито.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Фермерське господарство «Клевер» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 06 березня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що по-перше, спір виник між власниками двох транспортних засобів, один з яких пошкоджено в результаті ДТП, виним в якому є ОСОБА_1 , співробітник відповідача, тобто спір про відшкодування збитків випливає з права власності на майно і захист цих прав регулюється цивільним законодавством, а саме ст.1187 ЦК України. Таким чином, враховуючи те, що предмет та підстави по даній справі регулюються нормами ст. 22, 1166, 1187, 1192 ЦК України, а отже є цивільними правовідносинами, то зазначена справа підлягає розгляду судом загальної юрисдикції. По-друге, відповідно до ст. 255 ЦПК, надано вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі. З огляду на вже прийняту ухвалу про відкриття провадження по справі, суд вже визначив підсудність, тому закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК є недоцільним.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання на 12.11.2024 року о 14:30 годині представники ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», та Асоціації фермерського господарства «Сім`я» не з`явились, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

12.11.2024 року на адресу суду надійшла заява від представника Фермерського господарства «Клевер» адвоката Слаблюк В.М. про розгляд справи без його участі.

Присутній у судовому засідання представник третьої особи адвокат Розенбойм Ю.О. не заперечував проти розгляду справи за фактичною явкою.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість її учасників про розгляд справи, відсутності від сторін клопотань про відкладення, та достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини даного спору регулюються не тільки цивільно-правовими відносинами, а стосуються здійснення господарської діяльності позивача (упущеної вигоди) і сторонами спору (позивач та відповідач) є юридичні особи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 18.12.2023 року Фермерське господарство «Клевер» звернулося до суду з позовом до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_1 , Асоціації фермерського господарства «Сім`я» про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено у справі підготовче судове засідання.

21.02.2024 року представник Фермерського господарства «Клевер» адвокат Слаблюк В.М. подав до суду заяву про зміну предмету позову, посилаючись на те, що у зв`язку з отриманням частини страхового відшкодування від ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та підтвердження працевлаштування ОСОБА_1 в Асоціації фермерського господарства «Сім`я» позивач вважає за необхідне змінити предмет позову. Враховуючи це, позивач просить суд:

- стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ФГ «Клевер» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) з вирахуванням франшизи в розмірі 19506,84 грн.;

- стягнути з Асоціації фермерського господарства «Сім`я» на користь ФГ «Клевер» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 63022,13 грн.;

- стягнути з Асоціації фермерського господарства «Сім`я» на користь ФГ «Клевер» упущену вигоду в розмірі 205 335,00 грн.;

- стягнути з Асоціації фермерського господарства «Сім`я» на користь ФГ «Клевер» судові витрати.

21.02.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Розенбойм Ю.О. подав до суду заяву про прийняття заяви про зміну предмету позову та виключення ОСОБА_1 з кола відповідачів та залучення його до участі у справі у якості третьої особи, посилаючись на те, що заява про зміну предмету спору, не містить вимоги до ОСОБА_1 , однак можуть зачіпатись його права у майбутньому.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21 лютого 2024 року заяву представника Фермерського господарства «Клевер» про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

Виключено ОСОБА_1 з кола відповідачів по справі.

Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Асоціації фермерського господарства «Сім`я» - ОСОБА_1 .

21.02.2024 року представник третьої особи адвокат Розенбойм Ю.О. подав до суду заяву про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 06 березня 2024 року провадження у цивільній справі за позовом Фермерського господарства «Клевер» до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», Асоціації фермерського господарства «Сім`я», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди закрито.

Колегія суддів виходить з наступного.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п`ята статті 26 ЦК України).

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства: цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо хоча б однією зі сторін спору є фізична особа.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи- підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) вказано, що «господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин в справі (висновки Верховного Суду в постанові від 05 серпня 2021року в справі № 199/6042/19, провадження № 61-11658св20).

У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року в справі № 904/2720/22 зазначено, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18) та постановах Верховного Суду від 06 червня 2023 року в справі № 920/277/22, від 10 травня 2023 року в справі № 920/343/22, від 10 травня 2023 року в справі № 920/155/22.

У справі що переглядається встановлено, Фермерське господарство «Клевер» яке є юридичною особою звернулось до суду, з позовом про стягнення майнової шкоди, яку завдано ДТП в процесі господарської діяльності.

В подальшому, в період підготовчого провадження, представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд:

- стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ФГ «Клевер» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) з вирахуванням франшизи в розмірі 19506,84 грн.;

- стягнути з Асоціації фермерського господарства «Сім`я» на користь ФГ «Клевер» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 63022,13 грн.;

- стягнути з Асоціації фермерського господарства «Сім`я» на користь ФГ «Клевер» упущену вигоду в розмірі 205 335,00 грн.;

- стягнути з Асоціації фермерського господарства «Сім`я» на користь ФГ «Клевер» судові витрати.

З заяви про зміну предмету позову вбачається факт визнання того, що ОСОБА_1 працевлаштований водієм у Асоціації фермерського господарства «Сім`я», і в момент настання ДТП виконував трудові обов`язки.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Розенбойм Ю.О. подав до суду заяву про прийняття заяви про зміну предмету позову та виключення ОСОБА_1 з кола відповідачів та залучення його до участі у справі у якості третьої особи, посилаючись на те, що заява про зміну предмету спору, не містить жодної вимоги до ОСОБА_1 , однак ухваленим рішенням можуть зачіпатись його права у майбутньому.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21 лютого 2024 року було прийнято заяву представника Фермерського господарства «Клевер» про зміну предмету позову та виключено ОСОБА_1 з кола відповідачів по справі.

Отже, оскільки судом було прийнято зміну до предмету позову і змінена позовна заява не містить жодної вимоги до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим фізичну особу ОСОБА_1 було виключено з кола відповідачів, спір в даному випадку виник між позивачем та відповідачем, які є юридичними особами.

За таких обставин, суд першої інстанції закриваючи провадження по справі, правильно виходив з того, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки спір щодо відшкодування завданої майнової шкоди виник між двома юридичними особами, а тому з огляду на суб`єктний склад сторін справа щодо наведених вище позовних вимог відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України віднесена до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги, зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірне застосування процесуального законодавства, яке регулює спірні правовідносини в контексті предметної підсудності.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Клевер» залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 27.11.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова