Ухвала

від 21.11.2024 по справі 607/12431/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 607/12431/24

Провадження № 11-кп/4820/630/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконферензв`язку, матеріали кримінальногопровадження № 1202421000000002 від 02.01.2024 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2024 стосовно обвинувачених за ч. 4 ст. 15 ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 186 КК України ОСОБА_7 та за ч. 4 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1202421000000002 від 02.01.2024 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 15 ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 186 КК України, та ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, - повернуто прокурору.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задоволено.

Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 23:59 05.12.2024.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зменшення розміру застави відмовлено.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_6 задоволено.

Продовжено на два місяці, тобто до 07.12.2024, строк дії, покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, роботи та/або навчання; утриматись від спілкування з особами, які є обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.

В частині повернення обвинувального акта прокурору, суд мотивував своє рішення тим, що повідомити, відповідно до ст. 135 КПК України, потерпілого ОСОБА_11 про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості, при цьому участь потерпілого, згідно з вимогами ч. 2ст. 314 КПК України,у такому засіданні, є обов`язкова, що є прямою перешкодою для призначення судового розгляду, що призведе до порушення наданих потерпілому КПК Україниправ, зокрема, передбачених ч. 3ст. 56 КПК України, бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні, брати участь у безпосередній перевірці доказів та ін.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, в частині повернення обвинувального акта прокурору, прокурор в апеляційній скарзі просить дану ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Стверджує, що зі змісту обвинувального акта, у кримінальному провадженні № 12024210000000002, вбачаються, встановлені під час досудового розслідування, необхідні відомості, у тому числі, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 291 КГЖ України, а саме прізвище, ім`я, по батькові, дата народження та зареєстроване місце проживання потерпілого ОСОБА_11 . Обвинувальний акт містить інформацію, яку сторона обвинувачення вважала встановленою, під час досудового розслідування, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, дата народження і місце реєстрації (проживання) потерпілого, тобто потерпілий надав органу досудового розслідування конфіденційну інформацію стосовно себе, яку вважав за необхідне, тому відсутні підстави вважати, що така інформація є недостовірною.

Звертає увагу на те, що вимогами КПК України не передбачено обов`язку прокурора вживати заходи з доставлення потерпілого в судове засідання та повідомляти суд про зміну потерпілим місця свого проживання.

Апелянт вважає, що відсутність у обвинувальному акті анкетних даних потерпілого ОСОБА_11 , а саме місця народження та громадянства не є безумовною перешкодою для призначення справи до судового розгляду. Зазначена особа визнана, на стадії досудового розслідування, потерпілим, допитана, із визначенням у протоколі допиту його анкетних даних, які суд може перевірити під час судового провадження.

Стверджує, що відсутність, встановленого судом під час підготовчого судового засідання, дійсного місця знаходження потерпілого ОСОБА_11 , не може бути визнана безумовною підставою для повернення прокурору обвинувального акта, оскільки, як зазначалось в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, прокурор зазначив про відоме йому місце перебування ОСОБА_11 , а саме у лавах ЗС України (військова частина НОМЕР_1 ).

На думкуапелянта,судом першоїінстанції моглибути вжитівідповідні процесуальнідії щодовстановлення місцяперебування цієїособи шляхомскерування відповіднихзапитів довійськової частини. Зазначені судом першої інстанції формальні недоліки не є суттєвими, і не є вагомою підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки всі інші питання щодо особи потерпілого, а так само доведеності вини і правової кваліфікації дій обвинувачених, належності чи допустимості доказів, з`ясовуються судом і розглядаються при розгляді справи.

Прокурор стверджує, шо в ухвалі суду не наведені порушення вимог кримінального процесуального закону, які б перешкоджали призначенню даного кримінального провадження до судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення обвинувачених та їх захисників на апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст.404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів уважає переконливими доводи прокурора, в апеляційній скарзі і в суді апеляційної інстанції, про допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону при постановлені судового рішення, в частині повернення обвинувального акта прокурору, з наведених підстав.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст.409 КПК Українипідставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з приписами ч. 1 ст.412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цьогоКодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом п.3 ч.3ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цьогокодексу.

Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали суду, підставою для повернення обвинувального акта прокурору є обставина, що є прямою перешкодою для призначення судового розгляду, оскільки неможливо викликати потерпілого ОСОБА_11 у судове засідання, що призведе до порушення, наданих йому КПК України прав, зокрема передбачених ч. 3 ст. 56 КПК України прав: бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні, брати участь у безпосередній перевірці доказів та ін.

Окрім того, зважаючи на розумні строки судового провадження, даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право, на стадії підготовчого судового розгляду, повернути обвинувальний акт прокурору, лише, в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які дійсно перешкоджають призначенню справи до судового розгляду, та, які не можна усунути в ході судового провадження.

Проте, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які не можуть бути усунуті та перешкоджають призначити судовий розгляд.

У свою чергу, згідно з приписами ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

На переконання колегії суддів, обвинувальний акт, у цьому кримінальному провадженні, містить усі складові, передбачені ст.291 КПК України, зокрема щодо встановленних під час досудового розслідування необхідних відомостей стосовно потерпілого ОСОБА_11 .

В обвинувальному акті зазначено інформацію стосовно потерпілого, яку він надав органу досудового розслідування, тобто ту конфіденційну інформацію стосовно себе, яку вважав за необхідне, що підтверджується матеріалами провадження.

При цьому, поза увагою суду залишилися вимоги діючого КПК України, якими не передбачено обов`язку прокурора вживати заходи із доставлення потерпілого в судове засідання та повідомляти суд про зміну потерпілим місця свого проживання.

З матеріалів провадження убачається, що стороною обвинувачення вживалися заходи щодо встановлення місця знаходження (перебування) потерпілого, для його забезпечення явки в судове засідання, зокрема надавалась вказівка прокурором старшому слідчому ОСОБА_12 , у даному кримінальному провадженні, про вжиття заходів для явки в Тернопільський міськрайонний суд потерпілого ОСОБА_11 , для участі у судовому засіданні (а.с.245 т.1), а також вручення йому судової повістки.

Крім того, стороною обвинувачення з`ясовано, що потерпілий ОСОБА_11 , з весни 2024 року, проходить військову службу, що в судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_5 підтвердила, при цьому пояснила, що за вказаною адресою, в обвинувальному акті, останній, на момент направлення судом повісток, не знаходився, тому необхідний був час, для встановлення місця знаходження (контактних осіб) військової частини, де проходить військову службу потерпілий ОСОБА_11 .

Посилання воскаржуваному рішеннісуду нате,що вобвинувальному актівідсутня інформаціястосовно потерпілого,а самеадреса місцяпроживання, місценародження тагромадянство,що єперешкодою дляпризначення справидо судовогорозгляду, колегієюсуддів відхиляється, так як ОСОБА_11 визнаний на стадії досудового розслідування потерпілим, допитаний, із зазначенням у протоколі допиту, його анкетних даних.

Колегія суддів зазначає та погоджується з доводами прокурора, що суд першої інстанції міг вжити відповідних процесуальних дій щодо встановлення та знаходження (перебування) потерпілого, шляхом скерування відповідних запитів до військової частини.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами прокурора, про те, що зазначені судом першої інстанції вказані вище недоліки не є суттєвими, і не є вагомою підставою повернення обвинувального акта прокурору, оскільки всі інші питання щодо особи потерпілого, а так само доведеності вини і правової кваліфікації дій обвинувачених, належності чи допустимості доказів, з`ясовуються судом і розглядаються при розгляді кримінального провадження.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії СУЛЛІВ Другої судової палати Касаційного кримінального суду (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 653/301/16-к), відповідно до якої суд може повернути обвинувальний акт прокурору, лише, у випадках допущення суттєвих недоліків у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Отже, доводи апеляційної скарги прокурора про формальний підхід суду до вирішення питань, пов`язаних з оцінкою обвинувального акта, є слушними, так як в оскаржуваній ухвалі не наведено обставин, які б дійсно перешкоджали судовому розгляду кримінального провадження, а тому відсутні підстави для повернення прокурору обвинувального акта.

Щодо клопотань прокурора про продовження дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які було подано до початку апеляційного розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання про продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, прокурор посилається на те, що завершити судовий розгляд в строк дії таких обов`язків неможливо, а заявлені при застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України об`єктивно наявні та не зменшились, продовжують мати місце, а відтак виправдовують подальше покладення на обвинуваченого згаданих обов`язків.

Клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор мотивує тим, що завершити судовий розгляд в строк дії ухвали суду неможливо, а встановлені раніше ризики, визначені ст. 177 КПК України, не перестали існувати та вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Заслухавши прокурора, який підтримав подані клопотання, обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисників, які заперечили щодо їх задоволення, обговоривши доводи клопотань, колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення, з огляду на таке.

Так, за приписами ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід стосовно обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2024 обвинувальний акт стосовно обвинувачених за ч. 4 ст. 15 ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 186 КК України ОСОБА_7 та за ч. 4 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_6 повернуто прокурору.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2024 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.04.2024, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.04.2024, застосований запобіжний захід до ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою продовжено до 21.06.2024 включно, без права внесення застави.

В подальшому, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 29.05.2024, скасовано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 25.04.2024 та продовжено застосований запобіжний захід до ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до 21.06.2024 з визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. з покладенням обов`язків у разі внесення застави, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, навчання та/або місця роботи;

утримуватись від спілкування з іншим підозрюваним та свідками у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На виконання вказаної ухвали, 05.06.2024 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області, заставодавцем - ОСОБА_6 внесено заставу за ОСОБА_6 у визначеному слідчим суддею розмірі.

Надалі, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2024 продовжено ОСОБА_6 покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, в строк до 15.10.2024.

В подальшому, ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 07.10.2024 застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 07.12.2024.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_7 , то ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.03.2024 до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.04.2024 без визначення розміру застави.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.04.2024,застосований запобіжний захід до ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою продовжено до 19.06.2024, включно, без можливості внесення застави. Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 19.06.2024 застосований запобіжний захід до ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою продовжено до 17.08.2024 включно, із можливістю внесення застави у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ідо становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

У випадку внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , строком до 17.08.2024, такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; утриматись від спілкування з особами, які є обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.

15.07.2024 ухвалою Тернопільського апеляційного суду, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , про скасування ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 19.06.2024 стосовно ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17.08.2024, включно, із можливістю внесення застави у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, залишено без задоволення.

В подальшому, ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 15.08.2024, застосований запобіжний захід до ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою, продовжено до 13.10.2024, включно, із можливістю внесення застави у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Надалі, ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 07.10.2024, застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 05.12.2024, включно, із можливістю внесення застави у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, а 05.12.2024 року закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , продовжений ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 07.10.2024.

Апеляційний суд, діючи відповідно до вимог до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань, під час судового розгляду, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дії запобіжних заходів відповідає вимогам ст.ст.176, 178, 183, 184, 199 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Зі змісту положень ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких послався прокурор у клопотаннях, колегія суддів приходить до висновку, що на даний час існують встановлені раніше ризики, визначені ст. 177 КПК України, та вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених та надасть можливість уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та/або суду; незаконно впливатиу на потерпілого та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження даного кримінальнеого правопорушення, у якому вони обвинувачуються. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, ОСОБА_6 , колегія суддів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який інкримінуються обвинуваченим, суворість покарання, що загрожує їм, у разі визнання винуватими, дані про особу обвинувачених, а також доведення прокурором, в суді апеляційної інстанції, існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 є мешканцем іншої області. Під час дії на території України воєнного стану в Україні, з метою створення перешкод судовому розгляду, обвинувачений може виїхати на місцевість, що перебуває на території громади, яка перебуває в тимчасовій окупації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року№ 309 та/або за межі території України, у зв`язку з чим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати обвинуваченого, та, як наслідок, притягнути, останнього, до кримінальної відповідальності.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність вказаних ризиків, а відтак і наявність підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено.

За наведеного та враховуючи, що строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 спливає 05.12.2024, а строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, стосовно ОСОБА_6 спливає 07.12.2024, проте закінчити розгляд кримінального провадження, до вказаного строку, є неможливим з об`єктивних причин, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_7 під вартою відсутні.

При цьому, продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що є підстави для визначення застави, на які є посилання в клопотанні прокурора, у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із населень пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; утриматись від спілкування з особами, які є обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 1202421000000002 від 02.01.2024 стосовно обвинувачених за ч. 4 ст. 15, ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 186 КК України ОСОБА_7 та за ч. 4 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2024, в частині повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні 1202421000000002 від 02.01.2024 стосовно обвинувачених за ч. 4 ст. 15, ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 186 КК України ОСОБА_7 та за ч. 4 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити застосований строк дії, покладених на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи; утриматись від спілкування з особами, які є обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон, на два місяці, тобто до 20 січня 2025.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити застосований стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів, тобто до 19 січня 2025, включно, із можливістю внесення застави у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень та покладанням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи, утриматись від спілкування з особами, які є обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.

Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3