Ухвала

від 27.11.2024 по справі 1-394/04

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №1-394/04

Провадження №4-с/522/78/24

20 листопада 2024 року м. Одеса

УХВАЛА

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів скаргу (уточнену) ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , у якій заявник просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Доброславського ВДВС Анісімової А.В. від 11.09.2024 року; зобов`язати Доброславський ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса), вжити заходів для припинення арешту нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця Доброславського ВДВС у виконавчому провадженні №24110807.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Засідання по справі призначено на 30 вересня 2024 року.

27 вересня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Гусарова Олександра Леонідовича про розгляд справи за відсутності.

У судове засідання, призначене на 30 вересня 2024 року учасники справи не з`явилися. У зв`язку із відсутністю відомостей про належне сповіщення заінтересованої особи ОСОБА_2 , ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення відкласти розгляд справи на 30 жовтня 2024 року.

29 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Гусарова Олександра Леонідовича про розгляд справи за відсутності.

У судове засідання, призначене на 30 жовтня 2024 року учасники справи не з`явилися. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення відкласти розгляд справи на 20 листопада 2024 року.

31 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Гусарова Олександра Леонідовича надійшла уточнена скарга, у якій заявник просив: скасувати арешт накладений постановою державного виконавця Доброславського ВДВС у виконавчому провадженні №24110807; зобов`язати Доброславський ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса), вжити заходів для припинення арешту нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця Доброславського ВДВС у виконавчому провадженні №24110807.

20 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Гусарова Олександра Леонідовича про розгляд справи за відсутності.

Повістка ОСОБА_2 на 20 листопада 2024 року направлялася за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання листом із рекомендованим повідомленням про вручення, та відповідно до сервісу перевірки статусу відправлень ТОВ «ПОШТОВА СЛУЖБА «Е-ПОСТ», відправлення не вручене під час доставки.

Повістка на 20 листопада 2024 року була доставлена до електронного кабінету Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) 01.11.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У судове засідання, призначене на 20 листопада 2024 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку із неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

17 січня 2005 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №1-394/04.

02 серпня 2011 року державним виконавцем Доброславського ВДВС Івановим І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №24110807.

В межах даного виконавчого провадження було вчинено наступні виконавчі дії:

- 23.08.2012 року постановою державного виконавця Доброславського ВДВС Коробковим В.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- 21.03.2013 року постановою державного виконавця Доброславського ВДВС Чорновола К.В, винесено постанову про стягнення виконавчого збору;

- 21.03.2013 року постановою державного виконавця Доброславського ВДВС Чорновола К.В, винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- 10.07.2014 року постановою головного державного виконавця Доброславського ВДВС Стонісом Ю.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент проведення виконавчої дії.

Зазначене підтверджується копією постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 11.09.2024 року №24110807/2024.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.ч.1-2 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 09 лютого 2009 року № 2-258/08 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент вирішення питання про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист від 17.01.2005 року №1-394/04, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 24110807 було повернуто стягувачу 10.07.2014 року, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 11.07.2015 року.

Постанова КЦС ВС від 28.08.2024 у справі № 947/36027/21 містить висновки про те, що, оскільки зазначений виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строки його пред`явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення скарги ТзОВ «Сігма Транс», так як збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ТзОВ «Сігма Транс».

Тому, з огляду на те, що у ЄДРСР відсутність відомості про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа від 17.01.2005 року №1-394/04, та те, що відомості про ОСОБА_1 відсутні в Єдиному реєстрі боржників, а із АСВП не вдалося встановити наявність виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчого листа від 17.01.2005 року №1-394/04, суд вважає, що наявність арешту, накладеного на майно ОСОБА_3 свідчить про невиправдане втручання у право на мирне володіння його майном, а тому, скарга в частині скасування арешту підлягає задоволенню.

У уточненійскарзі скаржникпросить зобов`язати Доброславський ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса), вжити заходів для припинення арешту нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця Доброславського ВДВС у виконавчому провадженні №24110807.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦПК України, судовими рішеннями є:

1) ухвали;

2) рішення;

3) постанови;

4) судові накази.

Тобто, ухвала суду про скасування арешту є підставою для зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження, а тому, підстави для зобов`язання Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса), вжити заходів для припинення арешту нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця Доброславського ВДВС у виконавчому провадженні №24110807, а тому, скарга у цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2 - 13, 18, 81, 126-127, 258-261, 447- 452 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу (уточнену) ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати арешт нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби у межах виконавчого провадження №24110807.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 27 листопада 2024 року.

Суддя Косіцина В.В.