Рішення

від 27.11.2024 по справі 515/1069/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1069/24

Провадження № 2/513/875/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

за участі представника позивача адвоката Власенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Власенко Лілія Вікторівна, в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування, суд, -

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

У позові зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . До 2019 року сторони проживали однією сім`єю. З 2019 року відповідач ОСОБА_3 покинула сім`ю та пішла від них. Доньку залишила проживати разом із батьком. 22 червня 2021 року шлюб мж подружжям розірвано, згідно з рішенням Саратського районного суду Одеської області. Першого року після того, як відповідач залишила сім`ю, остання приїздила додому один раз на два-три місяці на один день. Потім стала приїздити раз на пів року, а з 2022 року зовсім перестала навідувати доньку. З донькою спілкується рідко, подарунків та грошових коштів не надає. Весь цей час дитиною опікувався батько, який самостійно, власними силами, матеріально забезпечував, доглядав та виховував, а також виконував всі інші обов`язки, необхідні для належного утримання дитини. До теперішнього часу батьком й досі самостійно виховує дитину. Фактично з 2019 року відповідач не цікавиться життям дитини, не телефонує, не виявляє ніякого бажання спілкуватись з дитиною та не приймає участі у вихованні та навчанні, підготовці до самостійного життя, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування, доступ до культурного, фізичного і духовного розвитку, матеріальної допомоги добровільно також не надає. Нагляд за станом здоров`я доньки здійснює батько. Будь-яких перешкод для виконання відповідачем батьківських обов`язків батько дитини не чинить. Враховуючи, що відповідач ухиляється від виховання та матеріального утримання неповнолітньої дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області №335 від 02 липня 2024 року вказану цивільну справу передано на розгляд Саратському районному суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Саратського районного суду Одеської області, 07 серпня 2024 року матеріали справи передані для розгляду судді Миргород В.С.

Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження; зобов`язано орган опіки та піклування виконавчого комітету Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області надати висновок щодо можливості та доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матеріали, на підставі якого він прийнятий.

14 серпня 2024 року, на виконання ухвали суду від 12 серпня 2024 року, надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 25 вересня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Власенко Л.В. позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася, згідно з поданою заявою просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги визнала; відзив на позовну заяву не надійшов.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області у судове засідання також з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату, місце та час розгляду справи, подали суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, проти задоволення позовних вимог заперечень не мають.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі сторони, повідомленої про дату, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Відповідачем до суду було направлено письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 03 лютого 2009 року, який розірвано згідно з рішенням Саратського районного суду Одеської області від 22 червня 2021 року.

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Саратського районного управління юстиції Одеської області 17 березня 2009 року за актовим записом № 18.

Дитина ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка Михайлівського старостинського округу Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 17 червня 2024 року вих. №247, згідно з якою до складу сім`ї позивача входять: донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного 24 червня 2024 року у складі комісії: начальника ССД ОСОБА_7 ; головного спеціаліста ССД ОСОБА_8 , діловода с. Долинка ОСОБА_9 , будинок має шість житлових кімнат, три спальні, дитячу кімнату, ванну кімнату, коридор. Опалення пічне, є водопостачання. На подвір`ї мають господарські будівлі, літня кухня, гараж. Сім`я тримає 50 шт. птиці. Дитина має власну кімнату, яка мебльована всіма необхідними меблями, місце для навчання, письмове приладдя та навчальні посібники, місце для власних речей. Умови проживання відповідають санітарним нормам, створені усі умови для проживання та виховання дитини. На момент обстеження у приміщенні були присутні: батько та донька, дідусь та бабуся. Батько самостійно виховує доньку більше п`яти років, у сім`ї панує взаємоповага. Скарги від сусідів на сім`ю не надходили.

Дитина ОСОБА_2 навчається у 10 класі Долинського закладу загальної середньої освіти Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та виховується батьком ОСОБА_1 , про що свідчить довідка директора навчального закладу ОСОБА_10 від 17 червня 2024 року вих. № 02-07/17.

За місцем навчання дитина характеризується як старанна, дисциплінована учениця. Володіє учбовим матеріалом на достатньому рівні. Навчається із задоволенням. Має гарно розвинуте мовлення, прекрасне логічне мислення. У дитини добра пам`ять. На уроках активна, уважна, завжди виконує домашнє завдання. До виконання громадських доручень ставиться добросовісно і сумлінно. Любить танцювати та малювати. Бере активну участь у спортивних змаганнях. У спілкуванні з дітьми а дорослими ввічлива. Завжди дотримується правил поведінки. Користується повагою вчителів. Дитина проживає з батьком, який постійно цікавиться її навчанням, систематично відвідує батьківські збори. Матір зовсім не приділяє уваги до навчання та виховання доньки.

Дитина знаходиться під наглядом сімейного лікаря, до якого з`являється виключно із батьком, на підтвердження чого надано довідку сімейного лікаря КП «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_11 та декларацію № 0001-Р1АХ-6ЕА0, згідно з якою довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом є батько ОСОБА_1 .

За місцем проживання позивач зарекомендував себе з позитивного боку, як працьовитій (працює по найму), добрий, лагідний та люблячий батько. Сам виховує доньку більше п`яти років. Всі його дії направлені на виховання дитини та створення сприятливих умов для її розвитку та проживання. Стосунки з батьками та донькою доброзичливі. Родина матеріально стійка. Спиртними напоями не зловживають. До адміністративної відповідальності не притягувався, з сусідами не конфліктує. Про вказане свідчить характеристика, надана старостою Михайлівського старостинського округу Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_12 19 червня 2024 року вих. № 248.

Матір дитини - відповідач у справі ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з довідкою Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 21 червня 2024 року № 94, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 та до складу її сім`ї входять співмешканець ОСОБА_14 та падчерки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 .

Згідно з характеристикою за місцем проживання, наданою Виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 18 червня 2024 року вих. № 134, ОСОБА_3 характеризується виключно позитивно, як така, що не зловживає алкогольними напоями, в загальних місцях поводить себе добре, громадський порядок не порушує, участі у громадському житі села не приймає, скарг від сусідів не надходило.

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , проведеного 04 липня 2024 року у складі комісії: начальника ССД ОСОБА_17 ; головного спеціаліста ССД ОСОБА_18 , умови проживання задовільні, житло відповідає санітарно-гігієнічним нормам, є електропостачання, водопостачання, пічне опалення. У дівчат окремі мебльовані кімнати, канцелярське приладдя. Стосунки у сім`ї дружні, діти називають її мамою. Подружжя чекає на дитину.

У висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (рішення виконавчого комітету № 1053 від 19 липня 2024 року) визнано за доцільне позбавлення відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав тільки щодо її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в судовому засіданні у присутності законного представника дитина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , суду пояснила, що дуже рідко спілкується з мамою, яка проживає у іншому населенному пункті та має іншу сім"ю. Вона сама телефонує матері, але остання не відповідає на дзвінки. Матеріально мама не допомогає її, не спілкується з нею. Не проживає з мамою більше 5 років, вона проживає з батьком та бабусею та дідусем та коли мама з ними проживала то зловживала спиртними напоями.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20)та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

У рішенні від 30 червня 2020року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 рокуу справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших.

Верховний Суд наголосив, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Кожен із зазначених факторів мав місце по відношенню до дитини відповідача. Вона самоусунулася від виховання та утримання доньки, не піклувався про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Відповідач визнала зазначені обставини, виконувати батьківські обов`язки у подальшому бажання не має.

Така поведінка матері є винною по відношенню до дитини. В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

З огляду на наведені обставини, суд визнає поведінку відповідачки ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно з п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Отже, оцінивши в сукупності надані докази по справі, висновок Органу опіки та піклування, суд вважає, що є правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав тільки відносно дитини, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 142, 200, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку с.Білолісся Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Сарата Саратського району Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Дата складення повного тексту рішення 27.11.2024 року.

Суддя В. С. Миргород