Постанова

від 25.11.2024 по справі 924/745/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Справа №924/745/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2024 (повний текст - 10.10.2024) у справі №924/745/24 (суддя Муха М.Є.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ

до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання", м.Славута, Хмельницька область

про стягнення 388379,31грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 16289,84грн 3% річних, 53085,48грн інфляційних втрат

за участю представників:

позивача - Онищук Мар`яна Борисівна (в режимі відеоконференції);

відповідача (апелянта) не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2024 у справі №924/745/24 задоволено частково позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" про стягнення 388379,31грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 16289,84грн 3% річних, 53085,48грн інфляційних втрат. Стягнуто з відповідача на користь позивача 388379,31грн компенсації вартості відібраного без номінацій обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року, 16289,84грн 3% річних, 53085,15грн інфляційних нарахувань, 5493,06грн витрат із сплати судового збору. У позові в частині стягнення 0,33грн інфляційних нарахувань відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об`єднання" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, стверджує, що судом першої інстанції не досліджено той факт, що обсяг природного газу, необхідний для забезпечення теплопостачання під час опалювального сезону 2016/2017 років, був затверджений в договорі між комунальним підприємством та постачальником газу. Це означає, що постачання природного газу у лютому та березні 2017 року здійснювалося на законних підставах, а не в результаті несанкціонованого відбору.

Оскільки обсяг газу був передбачений і затверджений відповідно до умов договору, немає підстав вважати, що газ було відібрано без дозволу чи порушення умов постачання. Більше того, відсутність попереджень чи обмежень з боку оператора ГТС свідчить про те, що газ постачався відповідно до договірних зобов`язань і в межах затвердженого обсягу.

НАК «Нафтогаз України», як постачальник природного газу, в порушення умов договорів постачання природного газу та вимог чинного законодавства, не було надано для КП «Славутське ЖКО» номінації про погодження обсягів постачання природного газу на лютий, березень 2017р., що призвело до безпідставних висновків позивача про компенсацію відібраного природного газу в зазначений період та повністю спростовується укладеними між Відповідачем та НАК «Нафтогаз України» договорами на постачання природного газу.

КП «Славутське ЖКО» вважає, що у повному обсязі розрахувався з ОГС за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у лютому та березні 2017 року, що підтверджується підписаними з обох сторін актами та свідчить про санкціонований відбір газу.

Зазначає, що відповідно до Довідки про стан розрахунків за надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами станом на 25.07.2019 у КП «Славутське ЖКО» відсутня заборгованості перед АТ «Укртрансгаз» Філія «Оператор газотранспортної системи України» за спожиті послуги транспортування природного газу магістральними газопроводами.

Апелянт стверджує, що НАК «Нафтогаз України», як постачальником природного газу, в порушення умов договорів постачання природного газу та вимог чинного законодавства, не було надано КП «Славутське ЖКО» номінації про погодження обсягів постачання природного газу на лютий, березень 2017 року, що призвело до безпідставних висновків позивача про компенсацію відібраного природного газу в зазначений період та повністю спростовується укладеними між останніми та НАК "Нафтогаз України" договорами на постачання природного газу. Враховуючи положення вищезазначених договорів, Постанови Кабінету Міністрів України №658 від 01.10.2015, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалюваного сезону 2016/2017» та інших законодавчих та підзаконних нормативних актів, у разі виникнення будь-яких небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані споживачем із власним постачальником природного газу, а не з газорозподільною організацією, тобто між відповідачем та НАК «Нафтогаз України», а не з позивачем.

На підставі викладеного відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2024 у справі №924/745/24 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Укртрангаз» в повному обсязі.

24.10.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

01.11.2024 матеріали справи надійшли до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2024 у справі №924/745/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 25.11.2024 об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано позивачу у строк до 20.11.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

19.11.2024 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач, зокрема, зазначає, що підставою звернення АТ «Укртрансгаз» до суду із позовом у даній справі не є вимога про стягнення заборгованості за послугу транспортування чи стягнення заборгованості на підставі договору, а стало порушення відповідачем строків оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу відповідно до ч.2 ст.8 Закону України від 03.11.2016 №1730-VІІІ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», що вірно встановлено в оскаржуваному рішенні.

Зазначає, що умовами, за яких виник обов`язок відповідача здійснити компенсацію вартості спожитого природного газу на користь АТ «Укртрансгаз» на підставі ч.2 ст.8 Закону України №1730, є:

- відповідач є підприємством, що виробляє, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі підприємство ПЕК)

- відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи у період з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року без підтверджених номінацій від будь-якого постачальника;

- відповідач не має підписаних актів приймання-передачі щодо спірних обсягів із постачальником (повернуті АТ «НАК «Нафтогаз України без підписання).

Таким чином, за доводами позивача, оскільки сторони, є суб`єктами господарювання, відносини яких, щодо компенсації вартості природного газу, використаного за період з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року, без подання номінації, унормовані Законом України №1730, а також зважаючи на те, що станом на 24.07.2024 строк оплати (за 01.10.2021 по 01.07.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, то відповідач зобов`язаний був сплатити 388379,31 грн, однак не виконує наведеного обов`язку, що вірно встановлено в оскаржуваному рішенні. При цьому, жодну із наведених обставин відповідач не лише не спростовує, а й підтверджує в апеляційній скарзі.

На переконання позивача, відповідач підтверджує обставини щодо споживання у лютому та березні 2017 року природного газу із газотранспортної системи (щодо цих обсягів надавалися послуги транспортування природного газу позивачем та послуга розподілу природного газу АТ «Хмельницькгаз»), підтверджує відсутність номінації щодо спожитого спірного обсягу з боку постачальника (зокрема, АТ «НАК «Нафтогаз України»), не підписання актів приймання-передачі природного газу на підставі укладених з постачальником договорів, а відтак підтверджує всі умови для застосування ч.2 ст.8 Закону України №1730 до спірних правовідносин.

Позивач зазначає, що актуальна судова практика підтверджує правомірність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин сторін Закону № 1730, яким Державою було прийнято окремий закон з питань регулювання основних правових, економічних та організаційних засад функціонування ринку природного газу та забезпечення сталого функціонування ринку природного газу, від 14.07.2021 № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Закон України № 1639), який набрав чинності 29.08.2021 та внесено зміни, в тому числі, до Закону України № 1730, який зокрема доповнено ст.8, положеннями якої зобов`язано Відповідача, який протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) позивачу, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу.

На підставі викладеного позивач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу КП «Славутське ЖКО» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2024 у справі №924/745/24 без змін.

25.11.2024 від Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи клопотання апелянта про розгляд справи без участі його представника, а також, що суд належним чином повідомляв всіх учасників провадження у справі про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25.11.2024 представниця позивача заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила суд апеляційної інстанції скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2024 у справі №924/745/24 - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

31.10.2016 між ПАТ НАЕК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Славутське ЖКО" (споживач) укладено договір постачання природного газу №2601/1617-БО-34, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Строк дії договору з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині здійснення розрахунків - до їх повного виконання.

Додатковими угодами № 1 від 31.10.2016, №2 від 22.11.2016, №3 до договору №2601/1617-БО-34 від 31.10.2016 вносились зміни щодо ціни природного газу.

Додатковою угодою №4 від 23.01.2017 доповнено розділ 1 пунктом 1.3, викладено п.п. 2.3, 2.4 та 2.5 в новій редакції, замінено в п.3.3 розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" слова "приймання - передачі" словом "використання споживачем", доповнено п.7.1 розділу 7 підпунктом 5, викладено підпункт 3), 4) та 5) пункту 7.4 розділу 7 в новій редакції, викладено підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 в новій редакції, додано до розділу 11 п.11.9.

15.09.2016 між ПАТ НАЕК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Славутське ЖКО" (споживач) укладено договір постачання природного газу №2428/1617-ТЕ-34 відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Строк дії договору з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині здійснення розрахунків - до їх повного виконання.

Згідно інформації ПАТ "Хмельницькгаз" - реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорами з НАК "Нафтогаз України" з мереж ПАТ "Хмельницькгаз" у лютому 2017 року в графі "Обсяг згідно алокації" вказано загальний обсяг відбору КП "Славутське ЖКО" природного газу у лютому 2017, а саме 1051,818 тис.куб.м.

У звіті про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Хмельницькгаз" між замовниками послуг транспортування (постачання) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень 2017 в графі "Фактичний обсяг за місяць" містяться відомості про загальний обсяг відбору КП "Славутське ЖКО" природного газу у лютому 2017 року, а саме 744,601 тис.куб. метрів.

Відповідно до реєстрів реалізації природного газу за прямими договорами з НАК "Нафтогаз України" теплопостачальним підприємствам у лютому та березні 2017 року відображено обсяги відбору природного газу КП "Славутське ЖКО" у лютому та березні 2017 за підтвердженими номінаціями.

В матеріалах справи наявні листи НАК "Нафтогаз України" від 22.03.2017 (вих.№26-2875/1.2-17) та від 14.04.2017 (вих.26-3498/1.2-17 яким КП "Славутське ЖКО" повернуто надані ним акти приймання - передачі природного газу за лютий 2017 року з об`ємом 35,601 тис.м.куб., за березень 2017 року з об`ємом 51,523тис.куб.м у зв`язку із відсутність між Компанією та КП "Славутське ЖКО" договірних відносин в зазначені періоди, в частині постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами.

Загальний обсяг відбору у лютому та березні 2017 року без подання номінацій складає 87,124 тис.куб.м.

Станом на 27.04.2024 строк оплати (за 01.10.2021-01.07.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав та становить 388379,31грн.

Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення 16289,84грн 3% річних за період з 01.11.2021 по 24.07.2024 та 53085,48грн інфляційних нарахувань за період листопад 2021 року - червень 2024 року окремо по кожному платежу.

Відповідачем було долучено до матеріалів справи копії акту звірки розрахунків станом на 31.10.2018 про відсутність заборгованості КП "Славутське ЖКО" перед філією "Оператор газотранспортної системи " АТ "Укртрансгаз", листа КП "Славутське ЖКО" адресованого АТ "Укртрансгаз" про відсутність заборгованості перед філією "Оператор газотранспортної системи " АТ "Укртрансгаз за спожиті послуги з транспортування природного газу магістралями газопроводами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об`єднання" (відповідач, Споживач), є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, відповідач використовує природний газ, який відповідно до "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015, №187 від 22.03.2017, №867 від 19.10.2018.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17" покладено на НАК "Нафтогаз України" обов`язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі.

Як правильно відмічено судом першої інстанції, КП "Славутське ЖКО" є захищеним споживачем природного газу у розумінні п.10 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (опалювальний сезон) покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" , та з дотриманням принципу недискримшації.

На підставі цього розпорядження, яке є обов`язковим до виконання, на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

Висновок про наявність обов`язку Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" видати номінації відповідно до вказаного Розпорядження неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17.

Як визначено ст.1 Кодексу газотранспортної системи, номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.

Таким чином, на позивача покладено обов`язок прийняти номінацію, а на замовника послуг транспортування - подати таку номінацію.

Між КП "Славутське ЖКО" та AT "НАК "Нафтогаз України" було укладено договори на постачання природного газу 2601/1617-БО-34 від 31.10.2016 (використання природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями) та №2428/1617-ТЕ-34 від 15.09.2016 (використання природного газу виключно для виробництва теплової енергії та постачання гарячої води населенню).

Пунктом 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС передбачено, що замовники послуг транспортування зобов`язані подати Оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України та ГК України.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс ГТС, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

У статті 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС визначено, що номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій. Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС встановлено, що замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (пункт 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).

Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у спірні періоди та до 31.12.2019 АТ "Укртрансгаз" виконувало функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно ч.1 ст.11 Закону України "Про ринок природного газу" з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

30.11.2016 набрав чинності Закон №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а 29.08.2021 набрав чинності Закон №1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

За змістом статті 1 Закону №1730-VIII від 30.11.2016 заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

Відповідно до статті 2 Закону №1730-VIII від 30.11.2016 дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Так, Законом №1639-IX від 29.08.2021 внесені численні зміни до Закону №1730-VIII зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Аналіз наведених приписів Закону №1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у вказані періоди обсяг відбору природного газу без подання номінацій складає 87,124 тис.куб.м., на підтвердження чого позивачем надано суду: реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорами з НАК "Нафтогаз України" з мереж ПАТ "Хмельницькгаз" у лютому 2017 року, де в графі "Обсяг згідно алокації" вказано загальний обсяг відбору КП "Славутське ЖКО" природного газу у лютому 2017, а саме 1051,818 тис.куб.м.; звіт про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Хмельницькгаз" між замовниками послуг транспортування (постачання) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень 2017, де в графі "Фактичний обсяг за місяць" містяться відомості про загальний обсяг відбору КП "Славутське ЖКО" природного газу у березні 2017року, а саме 744,601 тис.куб.метрів; реєстри реалізації природного газу за прямими договорами з НАК "Нафтогаз України" теплопостачальним підприємствам у лютому та березні 2017 року відображено обсяги відбору природного газу КП "Славутське ЖКО" у лютому та березні 2017 за підтвердженими номінаціями.

Поряд із цим у матеріалах справи наявні копії актів приймання - передачі природного газу за лютий 2017 року з об`ємом 35,601 тис.м.куб., за березень 2017 року з об`ємом 51,523тис.куб.м які були повернуті відповідачу НАК "Нафтогаз України" у зв`язку із відсутність між Компанією та КП "Славутське ЖКО" договірних відносин в зазначені періоди, в частині постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами.

Отже, як правильно зазначає суд першої інстанції, у спірний період відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з AT "НАК "Нафтогаз України", який не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу відповідачу, внаслідок чого КП "Славутське ЖКО" у лютому, березні 2017 здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу позивача обсягом 87,124 тис.куб.м., без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.

Відповідно до ст.2 Закону України №1730, дія цього Закону поширюється на відносини з врегулювання заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій.

Також визначено порядок компенсації - оплата протягом 72 місяців починаючи з 1 жовтня 2021 року щомісяця рівними частини починаючи з 1 жовтня 2021 року вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу - особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року.

Згідно з ч.3-4 ст.8 Закону України №1730 обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 87,124 тис.куб.м. у лютому та березні 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів компенсується позивачу відповідно до порядку встановленого ч.2 ст.8 Закону України №1730.

Як правильно зазначає місцевий господарський суд, в силу вимог Закону України №1730 у відповідача виникло зобов`язання компенсувати АТ "Укртрансгаз" вартість відібраних у лютому, березні 2017 року, без номінацій обсягів природного газу.

Враховуючи ст.8 Закону №1730 якою визначено, що компенсація АТ "Укртрансгаз" має бути здійснена відповідачем за цінами реалізації природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів, при розрахунку загального розміру заборгованості позивачем враховано обсяги споживання природного газу, використані КП "Славутське ЖКО" для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що визначені самим відповідачем в договорах постачання природного газу (копії яких наявні у матеріалах справи) та в актах приймання-передачі природного газу за лютий, березень 2017 року, що був повернуті АТ "НАК "Нафтогаз України" на адресу КП "Славутське ЖКО" без підписання, а також враховано ціни для виробників теплової енергії по категоріям споживачів, які діяли протягом періоду відборів природного газу без номінацій.

За розрахунком позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у лютому, березні 2017 року в обсязі 87,124 тис.куб.м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів (за інформацією АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований за договорами постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України") загалом складає 847372,76 грн. (з ПДВ), яку відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити АТ "Укртрансгаз".

Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 11769,07 грн.

Відповідачем факту відібрання природного газу без номінацій в обсязі 87,124 тис.куб.м. не спростовано, доказів сплати його вартості в розмірі 388379,31грн не надано.

Як правильно зазначає суд першої інстанції, відповідачем не було подано ні первинних доказів (оформлених з АТ "НАК "Нафтогаз України" актів приймання-передачі спірного природного газу), так і жодних інших доказів, а також доказів сплати грошових коштів ні на рахунок АТ "НАК "Нафтогаз України", так і на рахунок будь-якого іншого постачальника природного газу, за отриманий природний газ, як і не надано жодних інших доказів, які б підтверджували реальність здійснення такої господарської операції як постачання природного газу в обсязі 87,124 тис.куб.м у лютому-березні 2017 року від АТ "НАК "Нафтогаз України" чи іншого постачальника природного газу.

Отже, отримання КП "Славутський ЖКО" природного газу обсягом 87,124 тис. куб.м у лютому-березні 2017 року без поданих постачальником газу (АТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками, свідчить про здійснення відбору природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз", тобто з ресурсу останнього. Враховуючи викладене, доводи та заперечення відповідача викладені у відзиві спростовано матеріалами справи, а тому судом до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, вимога про стягнення 388379,31грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий, березень 2017 є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих та пред`явлених до стягнення позивачем з відповідача 53085,48грн інфляційних втрат та 16289,84грн 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на 24.07.2024 строк оплати (за 01.10.2021 - 01.07.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов`язаний був сплати позивачу 388379,31грн, чого ним здійснено не було.

Як встановлено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у розрахунку здійснив інфляційні нарахування окремо по кожному платежу за період листопад 2021 - червень 2024 року.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими та арифметично правильними є інфляційні в сумі 53085,15грн, а тому у стягненні 0,33грн. інфляційних нарахувань відмовлено правомірно.

Перевіривши під час апеляційного провадження заявлений позивачем розрахунок сум 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий розрахунок правильний та арифметично вірний.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався з клопотанням про зменшення розміру пені, інфляційних нарахувань та 3% річних на 99,99%.

Положеннями ст.233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Водночас формулювання ст.625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Отже, проценти та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями, можливість зменшення яких передбачена ст.233 ГК України.

При цьому, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" не було заявлено до стягнення з Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" пені чи штрафу.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом було правомірно відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних нарахувань.

Також, як було правильно зазначено судом першої інстанції, строк виконання зобов`язання зі сплати позивачу вартості відібраного без номінацій газу встановлений ч.2 ст.8 Закону №1730-VIII та не сплинув на час звернення позивача до суду з даним позовом, а тому підстави для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності відсутні.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволене позову АТ "Укртрансгаз" до КП "Славутське житлово-комунальне об`єднання" про стягнення 388379,31грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 16289,84грн 3% річних, 53085,48грн інфляційних втрат.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2024 у справі №924/745/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 27.11.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.