Постанова

від 27.11.2024 по справі 908/1653/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1653/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Агаркова Олексія Дмитровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 (суддя Левкут В.В., повний текст якого підписаний 14.10.2024) у справі №908/1653/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Оксфорд Медікал Запоріжжя, м. Запоріжжя

до відповідача фізичної особи-підприємця Агаркова Олексія Дмитровича село Лукашеве, Запорізький район, Запорізька область

про стягнення 243988,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Оксфорд Медікал Запоріжжя з позовом до фізичної особи-підприємця Агаркова Олексія Дмитровича про стягнення з фізичної особи-підприємця Агаркова Олексія Дмитровича 243988,74 грн., які складаються з: 98516,40 грн. попередньої оплати за договором на надання послуг з монтажу системи відеоспостереження № 07/06/21 від 07.06.2021 та 145472,34 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору №07/06/21 від 07.06.2021 щодо виконання обумовлених договором та попередньо оплачених робіт з монтажу системи відеоспостереження.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1653/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Агаркова Олексія Дмитровича село Лукашеве, Запорізький район, Запорізька область на користь товариства з обмеженою відповідальністю Оксфорд Медікал Запоріжжя 98516,40 грн. попередньої оплати, 44660,77 грн. пені та 2817,69 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась фізична особа-підприємець Агарков Олексій Дмитрович, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця Агаркова Олексія Дмитровича на користь товариства з обмеженою відповідальністю Оксфорд Медікал Запоріжжя 44660,77 грн. пені, здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтуванні апеляційної скарги посилається на те, що:

пеня нарахована за період, що значно перевищує установлений законом термін у шість місяців; строк позовної давності на нарахування пені за договором № 07/06/2021 від 07.06.2021 про надання послуг з монтажу системи відеоспостереження сплив ще 01.01.2023;

штрафні санкції в розмірі - 145 472,34 грн., що перевищує майже в 2 рази розмір коштів отриманих відповідачем в якості попередньої оплати, є фактичним джерелом додаткового прибутку для позивача, тоді як для відповідача стягнення неустойки в розмірі, визначеному судом, як 44660,77 грн., становить невиправданий та необґрунтований, надмірний тягар.

Також, скаржник просить застосувати наслідки спливу позовної давності до пред`явлених позивачем вимог щодо стягнення пені.

Позивач у відзиві просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця Агаркова Олексія Дмитровича на рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1653/24 від 07.10.2024. Зазначає, що вимоги апелянта, викладені в апеляційній скарзі, ним не визнаються повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.11.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/1653/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

11.11.2024 матеріали справи №908/1653/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 18.11.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Агаркова Олексія Дмитровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.24 у справі №908/1653/24 та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

27.11.2024 до суду від апелянта надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до справи (пояснень монтажника Романенко А. від 17.10.2024, який працював у ФОП Агаркова О.Д. та квитанції по оплаті кабелю), яке обґрунтовано труднощами у розшуку під час воєнного стану зазначеної особи. При цьому, відповідного клопотання про поновлення строку на подання таких доказів, з обґрунтуванням причин пропуску, апелянтом не заявлено.

Розглянувши відповідне клопотання колегія суддів відмовляє у його задоволенні, з огляду на наступне.

За ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За частинами 3-5 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

При цьому за ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з матеріалами справи відповідач у відзиві на зазначені обставини не посилався (тобто вказані обставини взагалі не були предметом розгляду суду першої інстанції), відповідного клопотання суду першої інстанції не заявляв.

До того ж, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, від 24.09.2024 у справі №910/21998/21).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю Оксфорд Медікал Запоріжжя (Замовником) та фізичною особою-підприємцем Агарковим Олексієм Дмитровичем (Виконавцем) 07.06.2021 укладений договір №07/06/21 на надання послуг з монтажу відеоспостереження.

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та умовах, визначених договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати наступні послуги: монтаж системи відеонагляду за кодом: ДК 5130000-8 (Послуги зі встановлення радіо-, телевізійної, аудіо- та відеоапаратури) у приміщенні ТОВ ОКСФОРД МЕДИКАЛ ЗАПОРІЖЖЯ за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 1В, а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцеві зазначені Послуги).

Згідно із п. 1.2 Договору перелік необхідних матеріалів та пристроїв, їх кількість та вартість, а також вартість послуг з монтажу надається Виконавцем у Специфікації до договору, яка є Додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною.

За визначенням 2.1 Договору, за надання передбачених договором послуг Замовник сплачує Виконавцю 164194,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Замовник сплачує Виконавцю попередню оплату у розмірі 30% від вартості, вказаної у п. 2.1, що становить 49258,20 грн. протягом 3-х днів з дати укладення договору.

Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 2-х робочих днів після фактичного надання Послуг (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1.3 Договору Виконавець зобов`язаний при неможливості в передбачений договором строк надати послуги негайно повідомити про це Замовника.

За визначенням п. 4.2 Договору, у разі порушення зобов`язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдану шкоду та заподіяні збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.5 Договору, у разі порушення Виконавцем строків надання послуг, Виконавець сплачує Замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно наданих послуг.

В пункті 5.1 Договору сторони узгодили, що цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного його виконання сторонами, але не довше ніж 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 5.4. Договору зміни та доповнення умов Договору можливі лише за наявності згоди обох Сторін та мають бути виконані у формі додаткової угоди.

Додатком № 1 до Договору є Специфікація до розрахунку вартості монтажу та запуску системи відеоспостереження, якою визначено найменування матеріалів та пристроїв, їх кількість та вартість (зальна сума 112714,00 грн.).

На виконання Договору позивачем здійснено попередню оплату 10.06.2021 у розмірі 49258,20 грн., становить 30% від загальної суми Договору (п. 2.1), що підтверджується платіжною інструкцією № 2362 від 10.06.2021.

Також, як вказує позивач, після переговорів з Виконавцем на його прохання, з метою прискорення надання послуг за Договором, 05.07.2021 Замовником здійснено другий платіж у розмірі 49258,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2462 від 05.07.2021.

Всього позивачем в якості попередньої оплати за Договором сплачено 98516,40 грн.

За доводам позивача, незважаючи на невизначеність Договором чіткого строку (терміну) завершення виконання робіт, після підписання Договору та до часу визначеного терміну закінчення його дії (п. 5.1), відповідач до виконання робіт не приступив, жодного повідомлення позивачу про неможливість виконати зобов`язання та акту виконаних робіт не надав. Жодної додаткової угоди про зміну умов Договору протягом його дії сторонами не було підписано. За результатами обстеження об`єкту 18.04.2024 встановлено, що Виконавцем роботи не виконані, жодного акту виконаних робіт сторонами не підписано.

Позивачем 19.04.2024 на дві відомі адреси відповідача направлена претензія № 18/04-24 від 18.04.2024 з вимогою потягом семи днів з моменту отримання претензії сплатити суму пені та виконати зобов`язання, що передбачені Договором у повному обсязі, що підтверджується відповідними фіскальними чеками, поштовими накладними та описами вкладення. За юридичною адресою відповідача (вул. 8 Березня, буд. 7А, село Лукашеве, Запорізький район, Запорізька область, 70410) претензія отримана повноважним представником відповідача 02.05.2024.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо виконання робіт за Договором і, як наслідок, неповернення суми передплати з урахуванням пені, стало підставою для звернення позивача до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції прийняв до уваги, що з часу здійснення позивачем передплати за Договором на виконання своїх договірних зобов`язань відповідачем жодних дій не здійснено, після отримання претензії позивача щодо сплати штрафних санкцій і виконання зобов`язання за договором та пред`явлення позову відповідач не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов`язань. У відзиві на позов відповідачем також не зазначено жодних пояснень щодо причин невиконання обумовлених договором послуг протягом тривалого часу та заперечень відносно вимоги про стягнення з нього суми передплати не висловлено. Враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 98516,40 грн. обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені господарський суд встановив, що з урахуванням дати закінчення дії договору, враховуючи обмеження нарахування пені в шість місяців, а також зважаючи на продовження строку, визначеного статтею 232 ГК України, на строк дії карантину згідно Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, при розрахунку пені слід виходити з правильного періоду нарахування пені з 03.01.2022 (перший робочий день після закінчення дії договору) по 30.06.2023 (дата відміни карантину). Отже, обґрунтованим суд визнав нарахування позивачем 89321,54 грн. пені. В решті вимоги про стягнення 56150,80 грн. пені суд відмовив, як заявленої необґрунтовано.

Також, при вирішенні питання про можливість зменшення нарахованого позивачем розміру пені, судом враховано визнаний судом обґрунтованим розмір пені в сумі 89321,54 грн., що становить близько 91% основного боргу (98516,40 грн.), а також взято до уваги, що позивачем під час вирішення даного спору не надано, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором. Отже, на думку суду, стягнення з відповідача пені в повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд визнав, що обґрунтованим та справедливим буде зменшення розміру заявлених до стягнення пені на 50%, що з урахуванням визнаної судом обґрунтованою сумою пені, становить 44660,77 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення лише в задоволеній частині вимог по стягненню пені в розмірі 44660,77 грн. та просить в цій частині рішення скасувати.

З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів залишає рішення суду першої інстанції без змін з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строки виконання робіт сторонами не визначені.

Проте, зважаючи на дату його припинення 31.12.2021 та відсутність додаткових угод про продовження строку його дії, наявне прострочення відповідачем виконання зобов`язання за Договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2» від 27.06.2023 №651, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Таким чином, нарахування пені більше, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України правильно визначено судом першої інстанції як правомірне.

Щодо посилань апелянта на те, що стягнення неустойки в розмірі 44660,77 грн. становить надмірний тягар для відповідача, то колегія суддів бере до уваги те, що господарським судом за клопотанням відповідача, зменшено перерахований судом розмір пені на 50%, чим враховані інтереси обох сторін.

Крім того, необхідно зазначити, що доказів на підтвердження тяжкого фінансового становища відповідачем не надано.

Щодо строків позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За приписами статей 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, пеня підлягає нарахуванню та обчисленню окремо стосовно кожного з таких строків.

02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача штрафних санкцій в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Як вже було зазначено вище, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2» від 27.06.2023 №651, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача пені станом на дату подання позову - 05.06.2024 був продовжений в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що спростовує доводи відповідача.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи , а саме невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку нарахованої позивачем суми пені, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 44660,77.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, у задоволенні скарги слід відмовити, а рішення в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника цієї скарги та відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Агаркова Олексія Дмитровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1653/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1653/24 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Агаркова Олексія Дмитровича.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков