Постанова

від 19.11.2024 по справі 904/156/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/156/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Шмига Ганна Сергіївна (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "КРАТОС Україна" - адвокат, ордер серії АІ № 1519627 від 30.01.2023

представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/156/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАТОС Україна", м.Київ

до ОСОБА_1 , м. Кам`янське, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у розмірі 417 850,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАТОС Україна" (далі позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бойко Альбіни Олександрівни (далі відповідач) і просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 417 850,68 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортне обслуговування №09112023/1 від 09.11.2023 (далі Договір). Позивач вказує про те, що ним здійснено попередню оплату послуг, але відповідач послуги не надав й на вимогу позивача кошти не повернув.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 у справі № 904/156/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАТОС Україна" заборгованість у розмірі 417 850,68 грн та судовий збір у розмірі 6 267,76 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання Договору на транспортне обслуговування №091120323/1 від 09.11.2023 позивач перерахував грошові кошти у розмірі 417 850,68 гривень на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями. Транспортні послуги відповідачем надані не були, а кошти не повернуті. На адресу відповідача позивачем була надіслана Претензія №04-12/2023 від 04 грудня 2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 417 850,68 гривень. Відповідач частково визнав претензії, зазначивши про виконання частини послуг, однак доказів цього суду не надав.

Позивач було укладено договори з іншими перевізниками. Позивачем до матеріалів справи надано CMR накладні на підтвердження факту автомобільних перевезень між: ТОВ «Кам`яно-Бузький комбікормовий завод» та ТОВ «Євротандем»; ТОВ «Р-Автотранс»; ТДВ «Львівська автобаза №1» та разовий договір №27/11/23 від 27.11.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 417 850,68 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ "КРАТОС Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про транспортне обслуговування №09112023/1 від 09.11.2023 року задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 313 388,01 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

По-перше, відповідач частково виконав свої зобов`язання за Договором, що фактично підтверджує позивач. Так, у одній частині позивач стверджує, що послуги за Договором не надавались (взагалі): «Таким чином, ТОВ «Кратос» було перераховано грошові кошти у розмірі 417 850,68 грн. на розрахунковий рахунок Відповідача - р/р НОМЕР_1 в АТ «Універсалбанк», ФОП Бойко Альбіни Олександрівни, однак послуги не було надано». А у іншій частині позовної заяви, позивач підтверджує, що фактично частково послуги за Договором надані: «Крім того, було отримано інформацію від водіїв транспортних засобів щодо відсутності оплатита вчинення шахрайських дій з боку Відповідача - ФОП Бойко Альбіни Олександрівни, про що повідомлено (Прим. Не вищевказаними водіями) правоохоронні органи шляхом надсилання Заяви про вчинення кримінального правопорушення до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві».

По-друге, за наявною інформацією позивач частково самостійно виконав зобов`язання (оплата послуг) відповідача перед перевізниками (водіями), що додатково підтверджує часткове виконання відповідачем зобов`язання за цим Договором.

По-третє, доводи позивача, які були прийняті судом першої інстанції, щодо самостійного перевезення позивачем вантажу шляхом залучення ТОВ «Євротандем», ТОВ «Р-Автотранс» та ТДВ «Львівська автобаза №1» не можуть відповідати дійсності, адже перевезення одного і того ж вантажу по одному і тому ж маршруту не можливе. Більш того, транспортні засоби перевізників ТОВ «Євротандем», ТОВ «Р-Автотранс» та ТДВ «Львівська автобаза №1» подавались під завантаження відповідачем за власним пошуком, що додатково підтверджує часткове виконання ним своїх договірних зобов`язань.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/156/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/156/24.

29.05.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 у справі №904/156/24 залишено без руху.

Скаржнику надано можливість усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 3633,60 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції - надавши строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 у справі №904/156/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.10.2024 об 11:00 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 у справі №904/156/24 відкладено до 19.11.2024 на 12:00 год.

19.11.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

09 листопада 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Бойко Альбіною Олександрівною (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАТОС Україна» (замовник) було укладено Договір на транспортне обслуговування №091120323/1, відповідно до умов якого, Перевізник зобов`язується доставляти ввірений йому Замовником/вантажовідправником вантаж (товар) автомобільним транспортом до пункту призначення в установлений строк та передати його вантажоодержувачу, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату на умовах, які передбачені цим Договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2. Договору, подання транспортного засобу до місця завантаження/розвантаження є складовою частиною послуги з перевезення вантажів.

Відповідно до п.1.4. Договору, для здійснення перевезення вантажу Сторони складають та підписують заявку (замовлення) на перевезення вантажу (далі за текстом - Заявка, Замовлення), форма якої є невід`ємним додатком до цього Договору. Умови Заявки мають перевагу над умовами Договору.

Заявка є обов`язковою до виконання у випадку її письмового погодження Сторонами Договору. Внесення змій до Заявки є можливим виключно за умови погодження таких змін Сторонами Договору (п.2.2 договору).

Ціна Договору складається з вартості всіх здійснених у межах цього Договору перевезень (п.3.1 договору).

Ціна (вартість) кожного конкретного перевезення узгоджуються Сторонами в Заявках (п.3.2 договору).

Незважаючи на будь-які умови, викладені в Заявках, остаточні розрахунки за перевезення вантажів мають бути проведені між Сторонами у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Перевізника не пізніше дня розвантаження вантажу у місці доставки (не пізніше моменту передачі вантажу вантажоотримувачу) (п.3.3 договору).

Усі документи у межах цього Договору, якщо інше ним не передбачено, направляються поштою, електронною поштою, факсом за реквізитами, передбаченими Договором. Такі документи мають бути підписані уповноваженими представниками Сторін, а їх підписи скріплені печатками Сторін (за наявності) (п.6.1 договору).

Між сторонами було підписано заявки на перевезення:

- Заявка №20112023/1-2 від 20 листопада 2023 року;

- Заявка №21112023/1-3 від 21 листопада 2023 року;

- Заявка №22112023/1-5 від 22 листопада 2023 року;

- Заявка №22112023/1-4 від 22 листопада 2023 року;

- Заявка №28112023/1-4 від 28 листопада 2023 року;

- Заявка №28112023/1-5 від 28 листопада 2023 року;

- Заявка №28112023/1-6 від 28 листопада 2023 року.

Умова оплати за всіма заявками - безготівковий розрахунок, в еквіваленті грн, за курсом НБУ на день замитнення. 50% протягом 1 банківського дня після отримання замитнення і 50% протягом 1 банківського дня вивантаження (п.16 заявок).

Позивачем було проведено оплату на підставі виставлених рахунків на оплату, що підтверджується платіжними дорученнями:

- №629 від 23 листопада 2023 року на суму 104 220, 27 гривень (часткова оплата за транспортні послуги з організації вантажного перевезення згідно рахунків №20112023/1-2-1 від 20.11.23р., №22112023/1-3-1 від 22.11.23р. без ПДВ);

- №639 від 24 листопада 2023 року на суму 104 238, 28 гривень (часткова оплата за транспортні послуги з організації вантажного перевезення згідно рахунків №24112023/1-3-1 від 24. і 1.23р. №22112023/1-4-1 від 24.11.23р. без ПДВ);

- №661 під 29 листопада 2023 року на суму 104 298, 70 гривень (часткова оплата за транспортні послуги з організації вантажного перевезення згідно рахунків №28112023/1-4-1 від 28.11.23р. №24112023/1-4-1 від 24.11.23р. без ПДВ):

- №678 від 01 грудня 2023 року на суму 105 093, 43 гривень (часткова оплата за транспортні послуги з організації вантажного перевезення згідно рахунків №28112023/1-5-1 від 29.1 і. 23р. №28112023/1-6-1 від 30.11.23р. без ПДВ).

Загалом позивачем було перераховано грошові кошти у розмірі 417850,68 грн на розрахунковий рахунок відповідача.

Позивачем на адресу Відповідача була надіслана Претензія №04-12/2023 від 04 грудня 2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 417 850,68 гривень.

Відповідачем було направлено Відповідь №1/12/2023 від 07 грудня 2023 року відповідно до якої, останній претензію не визнає та просить надіслати оригінали документів, які були підписані між сторонами (договір, заявки).

Позивачем було надіслано відповідь на лист №1/12/2023 від 07 грудня 2023 року (вих. №14-12/2023 від 14 грудня 2023 року), відповідно до якого останній зазначив, що Перевізник - ФОП Бойко Альбіна Олександрівна надсилала Договір на транспортне обслуговування №091120323/1 від 09 листопада 2023 року та заявки на електронну пошту з проставленим підписом та печаткою зі свого боку. Також позивач просив вирішити питання щодо повернення грошових коштів кошти у розмірі 417 850,68 гривень.

25 грудня 2023 року від відповідача було отримано відповідь №3/12/2023 від 21 грудня 2023 року, в якій, зокрема, останній не заперечує факт наявності господарських відносин між сторонами та надсилає оригінали документів у двох екземплярах з проханням підписати та надіслати його екземпляри на адресу останнього. Зазначає, що «після отримання оригіналів документів, завірених і підписаних з боку ТОВ «КРАТОС Україна» останній готовий узгодити повернення коштів».

У відповідь на зазначений лист, 28 грудня 2023 року, позивачем було надіслано оригінали документів (екземпляри Відповідача) та запропоновано перерахувати грошові кошти у розмірі 417 850,68 гривень.

Однак, відповідач не повернула грошові кошти, що і стало причиною спору.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 307 Господарського кодексу України та ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

В ст. 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі Договору № 09112023/1 від 09.11.2023 між позивачем та відповідачем підписані заявки на перевезення (а.с. 9-15). Умова оплати за всіма заявками - безготівковий розрахунок, в еквіваленті грн, за курсом НБУ на день замитнення. 50% протягом 1 банківського дня після отримання замитнення і 50% протягом 1 банківського дня вивантаження (п.16 заявок).

Позивачем було проведено оплату на підставі виставлених рахунків на оплату на загальну суму 417850,68 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 23-26).

Зобов`язання відповідача виконано не було, тому позивач направив претензію про повернення йому частково передплачених коштів на суму 417 850,68 гривень (а.с. 35).

Відповідач у листі №3/12/2023 від 21 грудня 2023 року зазначила про готовність узгодження повернення грошових коштів з урахуванням часткового виконання зобов`язань за Договором (а.с. 50).

Разом з тим, позивачем надано до матеріалів справи докази виконання заявок на перевезення іншими особами - ТОВ «Євротандем», ТОВ «Р-Автотранс» та ТДВ «Львівська автобаза №1» (а.с. 116-121).

Доводи апеляційної скарги стосовного того, що: «…. По-перше:

Дійсно, між позивачем та відповідачем укладено Договір на транспортне обслуговування №09112023/1 від 09.11.2023 року (далі - Договір).

Предметом цього Договору є:

-п. 1.1 Згідно з цим Договором Перевізник зобов`язується доставляти ввірений йому Замовником/вантажовідправником вантаж (товар) автомобільним транспортом до пункту призначення в установлений строк та передавати його вантажоодержувачу, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату на умовах, які передбачені Договором.

-п. 1.2 Подання транспортного засобу до місця завантаження/ розвантаження є складовою частиною послуги з перевезення вантажів.

-п. 1.3 Послуги з оформлення митних, брокерських, санітарно-гігієнічних, ветеринарних та інших товаросупровідних документів не є складовою частиною послуги з перевезення вантажів.

-п. 1.4 Для здійснення перевезення вантажу Сторони складають та підписують заявку (замовлення) на перевезення вантажу (далі - Заявка, Замовлення), форма якої є невід`ємним додатком до цього Договору. Умови Заявки мають перевагу над умовами Договору.

Якщо проаналізувати позовну заяву, то у одній частині позивач стверджує, що послуги за Договором не надавались (взагалі):

«Таким чином, ТОВ «Кратос» було перераховано грошові кошти у розмірі 417 850,68 грн. на розрахунковий рахунок Відповідача - р/р НОМЕР_1 в АТ «Універсалбанк», ФОП Бойко Альбіни Олександрівни, однак послуги не було надано».

А у іншій частині позовної заяви, позивач підтверджує, що фактично частково послуги за Договором надані:

«Крім того, було отримано інформацію від водіїв транспортних засобів щодо відсутності оплатита вчинення шахрайських дій з боку Відповідача - ФОП Бойко Альбіни Олександрівни, про що повідомлено (Прим. Не вищевказаними водіями) правоохоронні органи шляхом надсилання Заяви про вчинення кримінального правопорушення до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві».

Тобто, як було зазначено вище, відповідач частково виконав свої зобов`язання за цим Договором, що фактично підтверджує позивач.

По-друге:

За наявною інформацією позивач частково самостійно виконав зобов`язання (оплата послуг) відповідача перед перевізниками (водіями), що додатково підтверджує часткове виконання відповідачем зобов`язання за цим Договором.

Разом з тим, ця інформація не повідомляється суду, через що відповідач самостійно з`ясовує вищевказані обставини.

По-третє:

Доводи позивача, які були прийняті судом, щодо самостійного перевезення позивачем вантажу шляхом залучення ТОВ «Євротандем», ТОВ «Р-Автотранс» та ТДВ «Львівська автобаза №1» не можу відповідати дійсності, адже перевезення одного і того ж вантажу по одному і тому ж маршруту не можливе.

Більш того, транспортні засоби перевізників ТОВ «Євротандем», ТОВ «Р-Автотранс» та ТДВ «Львівська автобаза №1» подавались під завантаження відповідачем за власним пошуком, що додатково підтверджує часткове виконання ним своїх договірних зобов`язань… відхиляються колегією суддів як такі, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції враховуючи наступне.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 р. у справі № 916/3027/21 ).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що відповідачем не надано належних доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України часткового виконання ним зобов`язань за Договором, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 417850,68 грн.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить тверджень, які б спростували встановлені місцевим господарським судом фактичні обставини справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2024 у справі №904/156/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 у справі №904/156/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 у справі №904/156/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.11.2024

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус