ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ДОДАТКОВА УХВАЛА
14.11.2024 Справа № 914/1040/24
м.Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. за участю секретаря судового засідання Сосницької А.А., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м.Київ
про постановлення додаткового рішення
у справі № 914/1040/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд-2», м.Сколе Львівської області
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 1 853 192,10 грн.
За участю представників:
від позивача: Малеванчук І.В. представник ( в режимі відеоконференції)
від відповідача: Кавчук А.В. - представник
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд-2» про стягнення заборгованості у розмірі 1 853 192,10 грн.
Ухвалою суду від 30.10.2024 у справі № 914/1040/24 закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
04.11.2024, за вх.№4042/24, на адресу суду від позивача надійшла заява про постановлення додаткового рішення, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31500,00 грн. Крім того, просить суд забезпечити можливість участі представника ТОВ «Пері Україна», адвоката Малеванчука І.В., у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 05.11.2024 суд постановив прийняти до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» про ухвалення додаткового рішення та призначити її розгляд в судовому засіданні на 14.11.2024.
11.11.2024, за вх№27215/24, від відповідача поступило заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правовому допомогу.
14.11.2024, за вх№27562/24, від позивача поступили додаткові пояснення на спростування доводів відповідача, викладених у запереченні на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі.
В судове засідання 14.11.2024р. позивач явку повноважного представника забезпечив в режимі відеоконференції, просив заяву задоволити та стягнути з відповідача 31500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 14.11.2024р. забезпечив, вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення заперечив.
Позиція позивача.
До заяви за вх. № 4042/24 про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у справі №914/1040/24 відповідач долучив: договір про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024;
додаткову угоду від 01.04.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024,
ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.04.2024 серії ВК №1127101,
акт прийому передачі наданих послуг №05/04/24 від 05.04.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 та додаткової угоди №4 від 01.04.2024 на суму 8000 грн; рахунок фактуру №05/04 від 05.04.2024; платіжну інструкцію від 09.04.2024,
акт прийому передачі наданих послуг №29/05/24 від 29.05.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 та додаткової угоди №4 від 01.04.2024 на суму 4000 грн; рахунок-фактуру № 29/05 від 29.05.2024, платіжну інструкцію від 30.05.2024,
акт прийому передачі наданих послуг №19/06/24 від 19.06.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 та додаткової угоди №4 від 01.04.2024 на суму 3 000 грн; рахунок-фактуру № 19/06 від 19.06.2024, платіжну інструкцію від 20.06.2024,
акт прийому передачі наданих послуг №26/06/24 від 26.06.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 та додаткової угоди №4 від 01.04.2024 на суму 4000 грн; рахунок-фактуру № 26/06 від 29.05.2024, платіжну інструкцію від 02.07.2024,
акт прийому передачі наданих послуг №30/08/24 від 30.08.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 та додаткової угоди №4 від 01.04.2024 на суму 4000 грн; рахунок-фактуру № 30/08 від 30.08.2024, платіжну інструкцію від 03.09.2024,
акт прийому передачі наданих послуг №09/10/24 від 09.10.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 та додаткової угоди №4 від 01.04.2024 на суму 4000 грн; рахунок-фактуру № 09/10 від 09.10.2024, платіжну інструкцію від 10.10.2024,
акт прийому передачі наданих послуг №30/10/24 від 30.10.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 та додаткової угоди №4 від 01.04.2024 на суму 4500 грн; рахунок-фактуру № 30/10 від 30.10.2024, платіжну інструкцію від 04.11.2024.
Зважаючи на це, позивач просить стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31500,00 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач вважає заяву представника Позивача безпідставною та необґрунтованою і в задоволенні такої просить відмовити, з огляду на наступне.
На переконання відповідача, в разі закриття провадження у справі розподіл судових витрат здійснюється за нормами ст. 130 ГПК України.
Відповідач вважає, що ч. 5 ст. 130 ГПК України передбачає, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Посилається на ч.3 ст. 130 ГПК України, яка встановлює, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідач зазначає, що в цій справі Позивач подав клопотання про закриття провадження у справі, а не про відмову від позову. Тому відсутні підстави для застосування норми ч. 3 ст. 130 ГПК України.
За нормами ч. 5 ст. 130 ГПК України, право на компенсацію витрат передбачено виключно для відповідача, а не позивача.
Інші норми ст. 130 ГПК України, на думку відповідача, не передбачають підстав (випадків), за яких у позивача є право на компенсацію (відшкодування) витрат на професійну правничу допомогу у разі закриття провадження у справі за заявою позивача про відсутність предмету спору.
На переконання відповідача норми ч. 1 ст. 231 ГПК України розрізняють підстави (випадки) закриття провадження у справі, а саме: відсутній предмет спору; позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
Відповідач вважає, що Позивач у цій справі скористався своїм правом і подав до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України і саме така підстава для закриття провадження у справі вказана в ухвалі суду від 30.10.2024.
Закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову, передбачене п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
На думку відповідача, норми ч. 3 ст. 130 ГПК України передбачають розподіл судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 140 ГПК України відмовою позивача від позову. Водночас норми ст. 130 ГПК України не передбачають розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України відсутній предмет спору.
Відповідач зазначає, що суд в ухвалі від 30.10.2024 вирішив питання про розподіл судових витрат, відсутні передбачені п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України підстави для прийняття додаткового рішення (ухвали).
Відповідач стверджує, що Представник Позивача до постановлення ухвали про закриття провадження у справі не подав до суду докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, та/або не зробив заяву, що такі докази будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом, як це передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України. У справі відсутня відповідна заява (клопотання) представника Позивача. В судовому засіданні 30.10.2024 представник Позивача не оголошував усну заяву (клопотання) з цього питання, що підтверджує протокол та звукозапис судового засідання.
Відповідач вважає, що Позивач не виконав вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому за приписами ч. 6 ст. 130 ГПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат судом.
Відповідач вважає, що заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним.
Крім того зазначає, що відповідач звертався до позивача з пропозиціями щодо врегулювання спору в добровільному порядку. Однак, Позивач відмовився від мирного врегулювання спору.
На етапі розгляду справи по суті, Відповідач повністю сплатив заборгованість, що є предметом позовних вимог. Суд закрив провадження у справі, у зв`язку з відсутню предмету спору.
Відповідач вважає, що відсутність згоди щодо досудового чи мирного врегулювання спору, спричинили судовий розгляд справи та судові витрати, що понесені кожною із сторін, в тому числі Позивачем.
Відповідач стверджує, що витрати на складання та подання заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, визначені позивачем у розмірі 500,00 грн. не входять до складу судових витрат
Розмір заявлених витрат значно перевищує попередній орієнтовний Розрахунок, оскільки позивач при зверненні до суду у позовній заяві (першій заяві по суті) зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в сумі 18 500 гривень, проте в Заяві про ухвалення додаткового рішення представник Позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31 500 гривень.
У справі не проводились стадії судового розгляду щодо вступного слова учасників, з`ясування обставин справи, дослідження доказів, судових дебатів тощо. Тому витрати на правову допомогу мали б не збільшитись, а навпаки зменшитись.
Відповідач також поніс витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи, однак, незважаючи на вчинення Відповідачем дій щодо досудового та мирного врегулювання спору, добровільною сплатою боргу та закриттям провадження у справі судом. Відповідач не заявляє про стягнення таких витрат з Позивача.
У додаткових поясненнях від 13.11.2024 позивач зазначає, що до матеріалів судової справи заборгованість по Договору купівлі-продажу №СО-19-0001774 від 07.10.2019 підлягала оплаті до 31.12.2020, що підтверджується актом звіряння взаємних зобов`язань.
Позивач зазначає, що упродовж довгого періоду часу не звертався до суду з позовом про стягнення боргу. Однак, враховуючи те, що відповідач не сплатив кошти, позивач лише 18.04.2024 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу в розмірі 1 853 192, 10 грн. Тобто, позивач досить довго очікував на врегулювання спору в досудовому порядку (тридцять сім місяців). Зауважує, що відповідачем лише в жовтні 2024 року була погашена заборгованість, тобто під час перебування справи у провадженні господарськог осуду..
Позивач переслідуючи принцип добросовісності по відношенню до відповідача, повідомив суд про погашення боргу, та, відповідно, про відсутність предмета спору. Отже, позивач не підтримував позовні вимоги, у зв`язку з погашенням боргу на стадії судового розгляду. Згідно з п. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи те, що провадження у справі закрито з огляду на те, що позивачем не підтримано позивні вимоги в зв`язку з їх задоволенням відповідачем після пред`явлення позову та беручи до уваги приписи ст. 130 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Також позивач не погоджується з думкою Відповідача про те, що після винесення ухвали про закриття провадження у справі, суд позбавлений правових підстав на прийняття додаткового рішення. Позиція відповідача суперечить ч. 8 ст. 129, ч.1. ст. 221, п. 3 ч.1 ст. 244 ГПК України. Між позивачем та АБ «Малеванчук та партнери» складено акт прийому-передачі наданих послуг 30.10.2024 (представництво інтересів в судовому засіданні 30.10.2024), а оплату наданих послуг здійснено після надання таких послуг, а саме 04.11.2024, відповідно, позивач був позбавлений можливості в день розгляду клопотання про закриття провадження у справі подати клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу адвоката.
Позивач зазначає, що докази про понесені витрати на правничу допомогу адвоката подані в строки встановлені в ч.8 ст.129 ГПК України, тобто в п`ятиденний термін (з врахуванням вихідних).
Стверджує, що позивачем у позовній заяві зазначено про те, що після розгляду справи по суті, позивачем буде подано до суду заяву про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката та докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.
На думку позивача заявлений розмір витрат га правничу допомогу є цілком співмірним по відношенню до об`єму наданих послуг та ціни позову (1 853 192, 10 грн) і становить лише 1,7 %.
Позивач зазначає, що кількість судових засідань, відтак вартість наданих послуг у справі, супроводжувалася відповідною процесуальною поведінкою представника відповідача. Зокрема представник відповідача 29.08.2024 та 09.10.2024 не приймав участі в судовому засіданні, що стало підставою для відкладення розгляду справи. В позовній заяві наведено орієнтовні витрати на правничу допомогу адвоката на рівні 18 500, 00 грн з розрахунку, що розгляд справи завершиться по суті на рівні двох судових засідань. Відтак, позивач не міг передбачити кількість судових засідань у справі. Законодавець надав право стороні судового спору заявляти орієнтовні витрати, що власне і було вчинено позивачем.
Оцінка суду.
Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду унормований ст.130 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 05.12.2023 у справі №921/481/22, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України судові витрати позивача не відшкодовуються відповідачем лише у разі відмови позивача від позову. Натомість, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Із врахуванням наведених висновків Верховного Суду суд критично ставиться до тверджень відповідача про відсутність підстав у позивача для заявлення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки провадження у справі закрито унаслідок задоволення заявлених позовних їх відповідачем після пред`явлення позову, а тому вважає правомірним звернення позивача з відповідною заявою.
Щодо ж до тверджень відповідача про те, що в ухвалі про закриття провадження у справі судом здійснено розподіл судових витрат, то з цього приводу суд зазначає, що в ухвалі суду від 31.10.2024 судом здійснено розподіл судових витрат, а саме повернення судового збору, за клопотанням позивача, у зв`язку із закриттям провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у випадках, встановлених, зокрема частинами третьою ст.130 ГПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові додатковій постанові від 03.04.2024 у справі №910/12005/22 прийшов до наступних висновків:
« 24. Частиною 8 ст.129 ГПК передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона
25. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
26. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21). Вказана позиція застосована також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
27. Положення ч.8 ст.129 ГПК підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
28. Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
29. Кооператив у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК. Тобто, Кооператив заявив про намір подати докази понесення судових витрат у встановленому законом порядку, що свідчить про дотримання вимог, встановлених у ч.8 ст.129 ГПК».
Відтак, твердження відповідача про недотримання позивачем вимог ч.8 ст.129 ГПК України спростовуються матеріалами справи, а саме зазначенням у позовній заяві про те, що після розгляду справи по суті, позивачем буде подано до суду заяву про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката та докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.
Крім того суд не погоджується з твердженням відповідача про порушення позивачем норм ст.129-130 ГПК України щодо подання доказів, адже докази про понесені витрати на правничу допомогу адвоката подані в строки встановлені в ч.8 ст.129 ГПК України, тобто в п`ятиденний термін.
За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанова від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу.
Суд встановив, що 01 лютого 2024 року між позивачем (надалі-Клієнт) та Адвокатським бюро «Малеванчук та партнери» (надалі-Адвокатське бюро) було укладено Договір про надання правничої допомоги №01/02 (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1.Договору Клієнт доручає Адвокатському бюро надавати йому правничу допомогу шляхом представництва, захисту, здійснення інших видів правничої допомоги та дій, що мають юридичне значення, згідно законодавства про види адвокатської діяльності, а Адвокатське бюро зобов`язується виконувати отримані від Клієнта доручення від імені та за рахунок Клієнта в порядку та на умовах, визначених Договором.
За приписами п.3.3.Договору гонорар Адвокатського бюро погоджується за взаємною домовленістю Сторін. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, а також порядок оплати фактичних витрат Адвокатського бюро за виконання доручень Клієнта визначаються додатковою угодою до даного Договору, яка є невід`ємною його частиною та набуває чинності з дня її підписання.
01.04.2024 між позивачем та АБ «Малеванчук та партнери» було укладено Додаткову угоду №4 до Договору №01/02 про надання правничої допомоги від 01.02.2024 (надалі-Додаткова угода).
Відповідно до ч.1. Додаткової угоди гонорар (винагорода) Адвокатського бюро за надання правничої допомоги, яка полягає в представництві інтересів Клієнта щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД-2» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» заборгованості з оплати Товару в розмірі 1 853 192, 10 грн по Договору №СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019, Сторонами цієї Угоди визначена в таких розмірах: збір документів, що стосуються господарського спору (договору купівлі-продажу, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів,) по Договору №СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019 - 1 000, 00 грн (п.1.1.Додаткової угоди);
вивчення та здійснення правового аналізу документів, що стосуються господарського спору (договору купівлі-продажу, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів,) по Договору №СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019 - 1 000, 00 грн (п.1.2.Додаткової угоди);
підготовка та направлення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД 2» вимоги про погашення заборгованості по Договору №СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019 (п.1.3.Додатоковї угоди); підготовка та подання до суду позовної заяви (додатків до позову) про стягнення заборгованості по Договору №СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019 - 5 000, 00 грн (1.4.Додаткової угоди);
підготовка відповіді на відзив на позовну заяву 3 000, 00 грн (п.1.5.Додаткової угоди); представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні Господарського суду Львівської області 4 000, 00 грн (за одне судове засідання), (п.1.6.Додаткової угоди);
підготовка та подання до Господарського суду Львівської області клопотання/заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката 500, 00 грн.
Адвокатським бюро в порядку виконання умов Договору надано Клієнту правничі послуги, які зазначені у п.1.1.-1.4.Додаткової угоди: збір документів, що стосуються господарського спору (договору купівлі-продажу, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів); правовий аналіз та вивчення документів, що стосуються господарського спору (договору купівлі-продажу, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів); підготовка та направлення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД 2» вимоги про погашення заборгованості; підготовка та направлення позовної заяви відповідачу та суду про стягнення заборгованості.
Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження наданих послуг Сторонами Договору складено акт прийому-передачі наданих послуг №05/04/24 від 05.04.2024 на загальну суму 8 000, 00 грн, згідно якого надано наступні послуги:
1. Адвокатським бюро надано клієнту правничу допомогу, яка полягає у зборі документів, що стосуються господарського спору (договору, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів) по договору СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019.
Згідно п.1.1. додаткової угоди №4 від 01.04.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 за надану послугу клієнт сплачує 1000 грн.
2. Адвокарським бюро надано Клієнту правничу допомогу, яка полягає у вчиненні правового аналізу документів (договору, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів) по договору СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019.
Згідно п.1.2 додаткової угоди №4 від 01.04.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 за надану послугу клієнт сплачує 1000 грн.
3. Адвокарським бюро надано Клієнту правничу допомогу, яка полягає у підготовці та направленні на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2» вимоги про погашення заборгованості по договору СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019.
Згідно п.1.3 додаткової угоди №4 від 01.04.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 за надану послугу клієнт сплачує 1000 грн.
4. Адвокарським бюро надано Клієнту правничу допомогу, яка полягає у підготовці позовної заяви (двох примірників додатків до позову) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» заборгованості у розмірі 1853192,10 грн по договору СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019.
Згідно п.1.4 додаткової угоди №4 від 01.04.2024 до договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024 за надану послугу клієнт сплачує 5000 грн.
Позивачем на підставі виставленого рахунку №05/04 від 05.04.2024 на суму 8 000, 00 грн здійснено оплату наданих послуг в розмірі 8 000, 00 грн, доказом чого є платіжна інструкція від 09.04.2024 року.
Крім того, позивачу 29.05.2024 були надані правничі послуги з представництва інтересів у судовому засіданні, про що Сторонами складено акт №29/05/24 прийому-передачі наданих послуг від 29.05.2024 на суму 4 000, 00 грн та виставлено рахунок на оплату №29/05 від 29.05.2024 на суму 4 000, 00 грн, а позивачем сплачено вказані кошти, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.05.2024.
Також позивачу було надано послуги з підготовки відповіді на відзив, про що Сторонами складено акт №19/06/24 прийому-передачі наданих послуг від 19.06.2024 на суму 3 000, 00 грн, а позивачем на підставі виставленого рахунку №19/06 від 19.06.2024 на суму 3 000, 00 грн здійснено оплату послуг в розмірі 3 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.06.2024.
26.06.2024 позивачу були надані правничі послуги з представництва інтересів у судовому засіданні, про що Сторонами складено акт №26/06/24 прийому-передачі наданих послуг від 26.06.2024 на суму 4 000, 00 грн, а позивачем на підставі виставленого рахунку на оплату №26/06 від 26.06.2024 на суму 4 000, 00 грн здійснено оплату послуг в розмірі 4 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.07.2024.
30.08.2024 позивачу були надані правничі послуги з представництва інтересів у судовому засіданні, про що Сторонами складено акт №30/08/24 прийому-передачі наданих послуг від 30.08.2024 на суму 4 000, 00 грн та виставлено рахунок на оплату №30/08 від 30.08.2024 на суму 4 000, 00 грн, а позивачем сплачено вказані кошти, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.09.2024.
Також позивачу були надані правничі послуги з представництва інтересів у судовому засіданні 09.10.2024, про що Сторонами складено акт №09/10/24 прийому-передачі наданих послуг від 09.10.2024 на суму 4 000, 00 грн та виставлено рахунок на оплату №09/10 від 09.10.2024 на суму 4 000, 00 грн, а позивачем сплачено вказані кошти, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.10.2024.
Крім того, позивачу були надані правничі послуги з представництва інтересів в судовому засіданні 30.10.2024, та надано послуги з підготовки цієї заяви, про що Сторонами складено акт №30/10/24 прийому-передачі наданих послуг від 30.10.2024 на суму 4 500, 00 грн та виставлено рахунок на оплату №30/10 від 30.10.2024 на суму 4 500, 00 грн, а позивачем сплачено вказані кошти, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.11.2024.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу враховано характер спірних правовідносин щодо виконання договору, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів.
В контексті понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.
Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Стосовно наведених в акті від 05.04.2024 №05/04/24 послуг: збір документів, що стосуються господарського спору (договору, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів) по договору СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019 на суму 1000 грн; правовий аналіз документів (договору, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів) по договору СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019 на суму 1000 грн; підготовка та направлення на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2» вимоги про погашення заборгованості по договору СО-19-0001774 купівлі-продажу від 07.10.2019 на суму 1000 грн, то такі є необхідними передумовами для складання відповідної заяви по суті справи (позовної заяви), а отже, і складовими послуги з її підготовки та оформлення.
З врахуванням вищенаведеного, вартість послуги: «підготовка позовної заяви» (п.4 в акті наданих послуг від 05.04.2024 №05/04/24) у розмірі 5000 грн. підлягає до відшкодування.
Щодо наданих послуг, зазначених в актах прийому передачі наданих послуг: №29/05/24 від 29.05.2024 на суму 4000 грн; №26/06/24 від 26.06.2024 на суму 4000 грн., №30/08/24 від 30.08.2024 на суму 4000 грн, №09/10/24 від 09.10.2024 на суму 4000 грн, №09/10/24 від 09.10.2024 на суму 4000 грн, щодо представництва інтересів в судових засіданнях , то з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Статтею 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною четвертою статті 60 ГПК України, яка є спеціальною статтею процесуального закону щодо належного підтвердження повноважень представника в суді, передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката для участі в судовому процесі, підписання заяв, скарг, клопотань та здійснення інших процесуально значимих дій є лише довіреність або ордер.
За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків. (Рішення Конституційного Суду від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України).
Будь-яка процесуальна дія в суді однієї особи в інтересах іншої особи, внаслідок якої вона набуває певних прав та обов`язків (у тому числі підписання та/або подання певного процесуального документа до суду) є представництвом, а отже, на такі правовідносини поширюється дія положень статті 131-2 Конституції України щодо виключного представництва адвокатом інтересів іншої особи.
Відтак витрати, понесені у зв`язку з правовою допомогою адвоката: представлення інтересів Позивача у судових засіданнях: 29.05.2024, 26.06.2024, 30.08.2024, 09.10.2024, 30.10.2024, зазначені в актах прийому передачі наданих послуг: №29/05/24 від 29.05.2024; №26/06/24 від 26.06.2024, №30/08/24 від 30.08.2024, №09/10/24 від 09.10.2024, №09/10/24 від 09.10.2024 загальною вартістю 20000 грн. підлягають до відшкодування.
Щодо послуги, зазначеної в акті прийому передачі наданих послуг №19/06/24 від 19.06.2024, про підготовку та подання відповідачу та суду відповіді на відзив у справі (яка є заявою по суті, в розумінні ст.161 ГПК України) на суму 3000 грн, то суд зазначає, що вартість такої послуги підлягає до відшкодування.
Щодо послуги, зазначеної в акті прийому передачі наданих послуг №09/10/24 від 09.10.2024 про підготовку та подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на суму 500 грн, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, в якій зазначено, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на те, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Отже, зважаючи на зазначену правову позицію, суд погоджується в даному випадку з позицією відповідача, що в цій справі витрати за підготовку заяви про ухвалення додаткового судового рішення не можуть бути покладені на відповідача. Відтак в частині стягнення витрат у розмірі 500 грн слід відмовити.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України незалежно від результатів вирішення спору, суд має право покласти судові витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Частина дев`ята статті 129 ГПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанови Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19).
Таким чином, зважаючи на те, що як встановлено судом, спір виник у зв`язку з неправильними діями відповідача через несвоєчасну (в порушення встановленого договору строку) сплату заборгованості та здійснено її повну оплату після звернення позивача з даним позовом до суду, доцільним та підставним є покладення на відповідача судових витрат позивача у даній справі в частині визначеній судом за результатами розгляду заяви.
Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21 зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Враховуючи те, що представником позивача подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 28000,00грн (що написання та подання позовної заяви, написання і подання відповіді на відзив, участь представника ОСОБА_1 в судових засіданнях 29.05.2024, 26.06.2024, 30.08.2024, 09.10.2024, 30.10.2024). Такий розмір відповідатиме обсягу наданих адвокатом послуг та витраченому часу, їх реальності, розумності та співмірності. В задоволенні решти вимог за заявою слід відмовити.
Керуючись ст.ст.126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» про стягнення судових витрат задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд-2» (82600, Львівська область, м.Стрийський район, м.Сколе, вул.Івана Франка, буд.38, кв.6, ідентифікаційний код 41972518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (07400, Київська обалсть, м.Бровари, вул.Об`їзна дорога, буд.60, ідентифікаційний код 31032954) 28000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковою ухвалою законної сили.
5. Додаткова ухвала набирає законної сили в порядку ст.. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової ухвали складено 26.11.2024р.
Суддя Кітаєва С.Б.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2024 |
Оприлюднено | 29.11.2024 |
Номер документу | 123337413 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Зварич Оксана Володимирівна
Господарське
Господарський суд Львівської області
Кітаєва С.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні